Рішення

від 13.01.2025 по справі 904/4486/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.01.2025м. ДніпроСправа № 904/4486/24

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вільнянський машинобудівний завод"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Технопрогрес Україна"

про стягнення боргу за договором поставки

Суддя Юзіков С.Г.

Без участі представників сторін

СУТЬ СПОРУ:

Позивач просить стягнути з Відповідача 111 640,00 грн. - основного боргу, 3 094,56 грн. - 3 % річних, 11 164,00 грн. - пені, 8 408,64 грн. - індексу інфляції, мотивуючи неналежним виконанням Відповідачем умов Договору поставки №ОП23-778 від 01.05.2023.

Господарський суд Дніпропетровської області 16.10.2024 відкрив провадження у справі №904/4486/24 та призначив її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами. Заперечень щодо порядку розгляду справи від сторін не надходило. Судом зобов`язано: Відповідача, протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, надати відзив на позовну заява; Позивача, протягом 5 днів з дня одержання відзиву, надати відповідь на відзив.

Враховуючи, що Відповідач зареєстрував електронний кабінет, відповідно до ч.7 ст.6 ГПК України ухвала суду вручалася йому в електронній формі шляхом направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Пунктом 2 ч.6 ст. 242 ГПК України передбачено, що днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Відтак, Відповідач обізнанимй про вирішення спору, що підтверджується Довідкою про доставку електронного листа.

Всупереч пропозицій суду, викладених в ухвалі від 16.10.2024, Відповідач відзив на позовну заву не надав, у зв`язку з чим, відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України, справа розглядається за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.05.2023 сторони уклали Договір поставки № ОП23-778 (далі Договір), за п. 1.1. якого Постачальник (Відповідач) зобов`язується в порядку та на умовах, визначених Договором, поставити та передати у власність Покупця (Позивача) спеціальний вимірювальний інструмент (далі - товар) згідно зі Специфікацією, яка є додатком та невід`ємною частиною Договору відповідно до заявок Покупця на кожну партію поставки Товару, а Покупець зобов`язується прийняти поставлений у його власність Товар і вчасно сплатити Постачальнику його вартість відповідно до умов даного Договору.

Постачальник гарантує, що Товар належить йому на праві власності, не перебуває під забороною відчуження, арештом, не є предметом застави та іншим засобом забезпечення виконання зобов`язань перед будь-якими фізичними або юридичним особами, державними органами, державою, а також не є предметом будь-якого іншого обтяження чи обмеження, передбаченого чинним законодавством України. (п. 1.2 Договору).

Розрахунки за Договором проводяться шляхом перерахування коштів Покупцем на розрахунковий рахунок Постачальника, що вказаний в реквізитах Договору. Оплата здійснюється на умовах 100% передплати поетапно за кожну партію Товару протягом 10 банківських днів з моменту отримання рахунку Покупцем за кожною окремою Специфікацією, якщо інші умови оплати не передбачені відповідною Специфікацією, яка є додатком та невід`ємною частиною Договору (п. 4.1, 4.2 Договору).

Відповідно до п. 5.2 Договору постачання товару здійснюється партіями згідно письмових заявок Покупця із зазначенням кількості та асортименту Товару.

Постачальник зобов`язується поставити Покупцеві заявлену партію Товару, протягом 10 календарних днів з моменту отримання заявки, якщо інше не вказано в Специфікації (п. 5.3 Договору).

Перехід права власності на Товар, що є предметом поставки за цим Договором, виникає з моменту передачі, що підтверджується підписанням видаткової накладної. Ризик випадкового знищення або випадкового пошкодженого Товару переходить до Покупця з моменту передачі (отримання ним) Товару (п. 5.5 Договору).

Згідно з п. 5.9. Договору при поставці товару Постачальник повинен надати Покупцю:

- документи, які підтверджують якість Товару (сертифікат якості, відповідності або паспорт якості);

- оригінал товарно-транспортної накладної;

- оригінал видаткової накладної.

Постачальник зобов`язаний надати Покупцю податкову накладну складену в електронній формі з дотриманням умов щодо реєстрації у порядку визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, і зареєстровану в єдиному реєстрі податкових накладних, оформлені українською мовою та у відповідності із ст. 201 Податкового кодексу України (п. 5.10 Договору).

Сторони у п. 8.2 Договору узгодили, що за порушення терміну постачання Товару Постачальник сплачує Покупцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ у вартості непоставленого в строк товару за кожен день такого прострочення, але не більше 10% вартості непоставленого товару.

Позивач на підставі рахунку на оплату № 145 від 04.08.2023 року перерахував Відповідачеві 172 840 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 342 від 07.08.2023.

Однак, Відповідач поставив Позивачеві товар лише на суму 61 000 грн., що підтверджується видатковою накладною № 119 від 30.08.2023.

За даними Позивача, Відповідач не поставив оплачений товар на загальну суму 111 640 грн.

20.08.2024 Позивач направив Відповідачеві претензію № 469/24 від 20.08.2024 про поставку Позивачеві товару згідно зі Специфікацією № 1від 04.08.2023 до Договору поставки №ОП23-778 від 01.05.2023 (у частині, що не була поставлена згідно з видатковою накладною № 119 від 30.08.2023) на загальну суму 111 640 грн. або, у разі неможливості поставки, повернути суму попередньої оплати.

За даними Позивача, зазначена претензія залишена Відповідачем без відповіді та задоволення.

На борг Відповідача Позивач нарахував 11 164 грн. пені, 8 408,64 грн. інфляційних втрат, 3 094, 56 грн. 3% річних.

Наведені обставини стали причиною звернення Позивачкою з позовом та є предметом спору у даній справі.

Предметом доказування у даній справі є факт оплати Позивачем авансового платежу за Договором, не повна поставка товару Відповідачем, обґрунтованість стягуваних сум.

Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі Договору, є господарськими, тому, згідно зі ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 ГК України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічні положення містить ст. 712 ЦК України.

Відповідно до ч.2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (ч.1 ст. 662 ЦК України).

Статтею 193 ГК України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов`язання.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 611 ЦК України встановлено, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (ч.2 ст. 693 ЦК України).

Згідно зі ст. 216-217, 230-231 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 78, 79 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно зі ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідач не надав суду доказів відсутності боргу чи контррозрахунку стягуваної суми, доводи Позивача не спростував.

Перевіривши надані докази, суд погоджується з позицією Позивача.

Так, 01.05.2023 сторони уклали Договір поставки № ОП23-778, за п. 1.1. якого Постачальник (Відповідач) зобов`язується в порядку та на умовах, визначених Договором, поставити та передати у власність Покупця (Позивача) спеціальний вимірювальний інструмент (далі - товар) згідно зі Специфікацією, яка є додатком та невід`ємною частиною Договору відповідно до заявок Покупця на кожну партію поставки Товару, а Покупець зобов`язується прийняти поставлений у його власність Товар і вчасно сплатити Постачальнику його вартість відповідно до умов даного Договору.

Розрахунки за Договором проводяться шляхом перерахування коштів Покупцем на розрахунковий рахунок Постачальника, що вказаний в реквізитах Договору. Оплата здійснюється на умовах 100% передплати поетапно за кожну партію Товару протягом 10 банківських днів з моменту отримання рахунку Покупцем за кожною окремою Специфікацією, якщо інші умови оплати не передбачені відповідною Специфікацією, яка є додатком та невід`ємною частиною Договору (п. 4.1, 4.2 Договору).

Відповідач виставив Позивачеві рахунок на оплату № 145 від 04.08.2023 на суму 172 640 грн.

Позивач сплатив виставлений рахунок, що підтверджується платіжною інструкцією № 342 від 07.08.2023.

Однак, Відповідач поставив Позивачеві товар лише на суму 61 000 грн., що підтверджується видатковою накладною № 119 від 30.08.2023. Строк поставки решти погодженого і оплаченого товару настав.

Відповідач не поставив оплачений товар на загальну суму 111 640 грн.

20.08.2024 Позивач направив Відповідачеві претензію № 469/24 від 20.08.2024 про поставку Позивачеві товару згідно зі Специфікацією № 1від 04.08.2023 до Договору поставки №ОП23-778 від 01.05.2023 (у частині, що не була поставлена згідно з видатковою накладною № 119 від 30.08.2023) на загальну суму 111 640 грн. або, у разі неможливості поставки, повернути суму попередньої оплати.

На підтвердження одержання Відповідачем претензії, Позивач надав трекінг з сайту Укрпошта, з якого вбачається, що відправлення вручене 28.08.2024.

У постанові Верховного Суду України від 28.11.2011 у справі № 3-127гс11 зроблено висновок, що "оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову. Обмеження заявників у праві на судовий захист шляхом відмови у задоволенні позову за відсутності доказів попереднього їх звернення до продавця з вимогами, оформленими в інший спосіб, ніж позов (відмінними від нього), фактично буде призводити до порушення принципів верховенства права, доступності судового захисту".

Схожі правові висновки наведені у постановах Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №201/13756/16-ц (провадження № 61 6896св19), від 18.09.2019 у справі №183/2925/17 (провадження № 61-12368св19), від 16.02.2022 у справі № 520/19325/18 (провадження № 61-9353св21) та узгоджуються із правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 27.05.2020 у справі №922/2131/19, від 27.11.2019 у справі №924/277/19, від 20.02.2019 у справі № 912/2275/17, від 30.07.2019 у справі №904/4899/18.

З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку про те, що строк виконання зобов`язання з повернення Позивачеві передоплати настав.

Дослідивши надані до матеріалів справи докази (Договір, рахунок, платіжна інструкція, видаткова накладна, претензія), беручи до уваги відсутність заперечень Відповідача, відсутність доказів поставки товару, відсутність доказів повернення Відповідачем авансового платежу, суд визнає обґрунтованою та підтвердженою матеріалами справи вимогу про стягнення основного боргу 111 640 грн.

Позивач у позовній заяві просить стягнути з Відповідача 3 094 грн. - 3% річних за період з 30.10.2023 по 01.10.2024 року та 8 408,64 грн. інфляційних втрат за період з вересня 2023 по серпень 2024 включно та 11 640 грн. пені (10 % вартості непоставленого в строк товару).

Щодо нарахування індексу інфляції, суд бере до уваги, що відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 918/631/19 вказано, що правовідношення, в якому у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України, є грошовим зобов`язанням, а тому, відповідно, на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3 % річних на підставі ч. 2 ст. 625 цього Кодексу.

Крім того, у справі № 918/631/19 (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020) Велика Палата Верховного Суду сформувала висновок, що у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до ч. 2 ст. 693 та ч. 1 ст.530 ЦК України з наступного дня після спливу строку поставки.

Перевіривши розрахунки Позивача, за допомогою "Юридична інформаційно-пошукова система "Законодавство", судом встановлено, що розрахунок 3% річних, індексу інфляції, пені проведені правильно.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що позов підлягає задоволенню у розмірі: 111 640 грн. основного боргу, 11 164 грн. пені, 3 094,56 грн. 3 % річних, 8 408,64 грн. індексу інфляції.

Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати у справі слід покласти на Відповідача.

Керуючись ст. 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Технопрогрес Україна" (51937, Дніпропетровська обл., м. Кам`янське, пр. Перемоги, 57, оф. 2-6, код 44754152) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вільнянський машинобудівний завод" (70002, Запорізька область, м. Вільнянськ, вул. Софіївська, 5, код 32934770) 111 640 грн. основного боргу, 11 164 грн. пені, 3 094,56 грн. 3 % річних, 8 408,64 грн. індексу інфляції, 3 028 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду у строк, передбачений ст.256 ГПК України.

Суддя С.Г. Юзіков