Рішення

від 13.01.2025 по справі 910/12765/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.01.2025Справа № 910/12765/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія СанВей»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Квінтесенс компані»

про стягнення 745.910,50 грн

Представники сторін: не викликались

СУТЬ СПОРУ:

16.10.2024 до Господарського суду міста Києва через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія СанВей» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Квінтесенс компані» про стягнення 745.965,50 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що на підставі укладеного між сторонами договору поставки № 2003-24/1 від 20.03.2024 позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 784.080,00 грн, що підтверджується видатковими накладними № 45 від 22.03.2024 та № 46 від 27.03.2024. В подальшому шляхом підписання актів дефектації № 1 від 25.03.2024 та № 2 від 28.03.2024 сторони погодили зменшення ціни товару з 23.400,00 грн за тонну до 16.500,00 грн. Також сторонами зафіксовано недостачу товару в розмірі 480 кг, а також погоджено про відтермінування строк оплати, який повинен складати не більше 30 календарних днів з дати підписання видаткової накладної. 08.07.2024 сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору, в якій викладено графік погашення заборгованості. Позивач зазначає, що відповідачем товар оплачено частково на загальну суму 249.000,00 грн. З огляду не неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача 745.965,50 грн, з яких 535.080,00 грн основного боргу та 210.885,50 грн пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/12765/24 від 23.10.2024 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу п`ятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання відповідних документів.

29.10.2024 позивачем усунено недоліки позовної заяви шляхом подання до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» відповідних документів. У поданій заяві позивач зменшив розмір позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 745.910,50 грн, з яких 535.080,00 грн основного боргу та 210.830,50 грн пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.11.2024 відкрито провадження у справі № 910/12765/24 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Даною ухвалою встановлено відповідачу строк у п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подачі відзиву на позов з урахуванням вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та доказів направлення цих документів позивачу.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 05.11.2024 було направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0610203975450 за адресою: 03150, м. Київ, вул. Гедройця Єжи, 6, оф. 203, яка згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є місцезнаходженням відповідача.

Згідно з ч. 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Відповідач ухвалу суду від 05.11.2024, надіслану за вказаною вище адресою, отримав 18.11.2024, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0610203975450, а отже відповідач мав подати відзив на позов у строк до 03.12.2024 включно.

Відповідач вимог ухвали про відкриття провадження у справі від 05.11.2024 не виконав, письмовий відзив на позовну заяву не подав.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Дане рішення постановлено з перевищенням встановленого наведеною нормою строку, проте у розумний стирок, у зв`язку з перебуванням судді у відпустці.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

20.03.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія СанВей» (продавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Квінтесенс компані» (покупець, відповідач) укладено договір поставки № 2003-24/1 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору продавець поставляє, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити на умовах, зазначених в цьому договорі і рахунках, товари (цукор кристалічний) в кількості 48 тонн, вартістю 23.400,00 грн (в т.ч. ПДВ) за тонну.

Спір виник в зв`язку з тим, що відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань за договором оплату поставленого товару повністю не здійснив, в зв`язку з чим виникла заборгованість в розмірі 535.080,00 грн та за неналежне виконання грошового зобов`язання відповідачем позивачем нараховано 210.830,50 грн пені.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Згідно з п. 7.1 цей договір набуває чинності з дати цього договору, та діє до 31.12.2024.

Відповідно до п. 2.1 договору загальна вартість договору становить 1.123.200,00 грн в т.ч. ПДВ.

Згідно з п. 3.1 договору поставка товарів за цим договору проводиться на умовах, самовивозу силами і за рахунок покупця з наступної адреси: Волинська обл., м. Луцьк, вулиця Стрілецька 49, товарна станція Луцьк, колія № 6.

Відповідно до п. 3.2 договору право власності на товар переходить від продавця до покупця з моменту поставки, але не раніше оплати товару покупцем.

Відповідно до ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Положеннями ст. 664 Цивільного кодексу України встановлено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Сторонами було підписано акт дефектації № 1 від 25.03.2024 в якому зафіксовано, що під час приймання товару, сторона покупця виявила ряд невідповідностей по якості товару та сторони дійшли згоди, що продавець погоджується на зниження ціни на цукор до 16.500,00 грн з ПДВ та заміни документів згідно нової ціни продажу.

28.03.2024 сторонами складено акт дефектації № 2 в якому зафіксовано, що під час приймання товару, що був придбаний згідно накладної № 46 від 27.03.2024 сторона покупця виявила ряд невідповідностей по якості та кількості товару та сторони дійшли згоди, що продавець погоджується на зниження ціни на цукор до 16.500,00 грн з ПДВ та заміни документів згідно нової ціни продажу та виявленої нестачі товару. Тобто накладна № 46 від 27.03.2024 має бути змінена на кількість 23 520 кг по ціні 16.500,00 грн. Сторони погодили, що оплата за товар, який не відповідає якісним характеристикам (наданим сертифікатам) буде проведена з відтермінуванням, максимум 30 календарних днів.

З матеріалів справи вбачається, що позивач передав, а відповідач прийняв товар загальною вартістю 784.080,00 грн, що підтверджується підписаною та скріпленою печатками обох сторін видатковими накладними:

№ 45 від 22.03.2024 в кількості 24 тонни (за ціною 16.500,00 грн за 1 тонну) на суму 396.000,00 грн,

№ 46 від 27.03.2024 в кількості 23,52 тонни (за ціною 16.500,00 грн за 1 тонну) на суму 388.080,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 2.3 договору визначено, що оплата за цим договором здійснюється на наступних умовах:

2.3.1. 10.000,00 грн оплачується протягом одного календарного дня з дати підписання цього договору;

2.3.2. повний розрахунок (100% вартості товару) повинен бути виконаний покупцем протягом 2 (двох) календарних днів з дати підписання цього договору, але в будь-якому разі не пізніше 5 (п`яти) календарних днів з дати відвантаження товару.

Згідно зі ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

З огляду на викладене та встановлені сторонами у акті дефекації № 2 від 28.03.2024 нові строки оплати товару, відповідач мав здійснити оплату поставленого товару у наступні строки

за видатковою накладною № 45 від 22.03.2024 до 22.04.2024 включно,

за видатковою накладною № 46 від 27.03.2024 до 26.04.2024 включно.

В подальшому 08.07.2024 сторонами укладено додаткову угоду № 1 від 08.07.2024 до договору, якою сторони погодили наступне:

1. Враховуючи, що станом на дату укладання цієї додаткової угоди заборгованість покупця за оплату товару складає 574.080,00 грн., в т.ч. ПДВ, приймаючи до уваги прагнення сторін до швидкого, повного виконання договірних зобов`язань, сторони погодили наступний графік погашення заборгованості покупця:

50.000,00 грн до 12.07.2024,

174.500,00 грн до 19.07.2024,

174.500,00 грн до 26.07.2024,

175.080,00 грн до 02.08.2024.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем здійснено часткову оплату поставленого товару на суму 249.000,00 грн, що підтверджується випискою за рахунками за період з 01.03.2024 по 11.10.2024.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Матеріали справи свідчать, що відповідач в порушення умов договору не виконав зобов`язання по сплаті поставленого товару у повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість перед позивачем, яка становить 535.080,00 грн.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів того, що відповідачем виконано зобов`язання по сплаті поставленого товару за договором в повному обсязі не подано.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача вартості поставленого товару в розмірі 535.080,00 грн.

Частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за поставлений товар не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов`язання.

Згідно зі ст.ст. 546, 547 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафних санкцій надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України.

Так, розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 5.2 договору за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань по даному договору сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Пунктом 2 додаткової угоди № 1 від 08.07.2024 сторони погодили, що в разі прострочення оплати згідно графіку, погодженого в п. 1 цієї додаткової угоди, продавець має право вимагати, а покупець зобов`язується сплатити продавцю неустойку в розмірі 0,5% від суми несвоєчасно здійсненої оплати за кожен день прострочення.

Позивачем пред`явлено вимогу про стягнення з відповідача пені в розмірі 210.830,50 грн, нарахованої із застосуванням 0,5% від суми несвоєчасно здійсненої оплати за кожен день прострочення.

Частиною 2 ст. 343 Господарського кодексу України передбачено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов`язання щодо оплати поставленого товару, проте враховуючи вищезазначені норми розмір пені, що підлягає стягненню, має бути обмежений у розмірі подвійної облікової ставки НБУ у відповідний період.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

В зв`язку з тим, що взяті на себе зобов`язання по сплаті поставленого товару відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню розмір якої за розрахунками суду становить 29.816,27 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 29.816,27 грн обґрунтовані і підлягають задоволенню та в іншій частині в позові слід відмовити, оскільки при здійсненні розрахунку позивачем порушено норми чинного законодавства України.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог. Відповідач своїм правом на подачу відзиву на позовну заяву не скористувався, будь-яких заперечень щодо позовних вимог позивача суду не надав.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія СанВей» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Квінтесенс компані» (03150, м. Київ, вул. Гедройця Єжи, 6, оф. 203; код ЄДРПОУ 45374413) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія СанВей» (45651, Волинська обл., Луцький р-н, с. Коршів, вул. Польова, 24; код ЄДРПОУ 44967372) 535.080 (п`ятсот тридцять п`ять тисяч вісімдесят) грн 00 коп. основного боргу, 29.816 (двадцять дев`ять тисяч вісімсот шістнадцять) грн 27 коп. пені, 8.473 (вісім тисяч чотириста сімдесят три) грн 44 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

СуддяВ.В.Сівакова