Рішення

від 13.01.2025 по справі 910/19586/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.01.2025Справа № 910/19586/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАК Індустрія»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімвектор»

про стягнення 156.735,52 грн

Представники сторін: не викликались

СУТЬ СПОРУ:

22.12.2023 до Господарського суду міста Києва через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАК Індустрія» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімвектор» про стягнення 156.735,52 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що на підставі укладеного між сторонами договору поставки № 1007/1 від 10.07.2023 (далі - договір) позивач поставив відповідачу товар на суму 245.028,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № 778 від 29.09.2023. Відповідно до п. 7 Специфікації до договору оплата товару здійснюється протягом 14 календарних днів з дня поставки відповідної партії товару. Відповідач здійснив часткову оплату товару на суму 100.000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 67526 від 25.10.2023. У зв`язку з тим, що відповідачем взяті на себе зобов`язання виконані не у повному обсязі, позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача 156.735,52 грн, з яких 145.028,00 грн основного боргу, 9.011,60 грн пені, 1.885,36 грн інфляційних втрат та 810,56 грн 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.01.2024 відкрито провадження у справі № 910/19586/23 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

11.01.2024 відповідачем через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» подано клопотання про витребування у позивача для огляду та дослідження судом оригіналів документів доданих до позовної заяви.

11.01.2024 відповідачем через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» подано клопотання про залишення позовної заяви без руху на підставі ч. 11 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, оскільки позивачем у позовній заяві не вказано відомості про наявність або відсутність електронного кабінету в обох учасників справи; позивач зазначив іншу адресу місцезнаходження відповідача, ніж та що значиться в ЄДР (а саме: 01601, м. Київ, вул. Мечникова, 2А, 12 поверх, офіс 4, замість 01601, м. Київ, вул. Мечникова, 2А, 13 поверх, офіс 4).

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/19586/23 від 15.01.2024 відмовлено в задоволенні клопотань Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімвектор» про витребування оригіналів доказів та про залишення позовної заяви без руху.

17.01.2024 відповідачем через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» подано відзив на позовну заяву.

05.02.2024 позивачем через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» подано відповідь на відзив.

08.02.2024 Товариством з обмеженою відповідальністю «Хімвектор» до Господарського суду міста Києва через систему «Електронний суд» подано зустрічну позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАК Індустрія» про розірвання договору поставки № 1007/1 від 10.07.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/19586/23 від 12.02.2024 зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімвектор» і додані до неї документи повернуто без розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

14.02.2024 Товариством з обмеженою відповідальністю «Хімвектор» до Північного апеляційного господарського суду подано апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду міста Києва № 910/19586/23 від 12.02.2024.

Пунктом 17.5. Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

16.02.2024 до суду надійшла ухвала Північного апеляційного господарського суду № 910/19586/23 від 15.02.2024 про витребування матеріалів оскарження по справі № 910/19586/23, у зв`язку із поданою Товариством з обмеженою відповідальністю «Хімвектор» апеляційної скарги на вказану ухвалу.

Пункт 17.10. Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у разі подання апеляційної скарги на ухвали суду першої інстанції, передбачені пунктами 1, 6 - 8, 10, 12 - 14, 17, 19, 21, 31 - 33 частини першої статті 255 цього Кодексу (крім ухвал про відмову у прийнятті або повернення зустрічного позову, про відмову у прийнятті або повернення позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ухвал про зупинення провадження у справі, які подані з пропуском строку на їх оскарження), чи подання касаційної скарги на ухвали суду апеляційної інстанції (крім ухвал щодо забезпечення позову, зміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, ухвал про зупинення провадження у справі, які подані з пропуском строку на їх оскарження, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремих ухвал) - до суду апеляційної або касаційної інстанції передаються всі матеріали.

Відповідно до пункту 17.12 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі до перегляду ухвали у справі в порядку апеляційного чи касаційного провадження, якщо відповідно до підпункту 17.10 цього підпункту до суду апеляційної чи касаційної інстанції направляються всі матеріали справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/19586/23 від 20.02.2024 зупинено провадження у справі № 910/19586/23 до повернення матеріалів справи № 910/19586/23 до Господарського суду міста Києва.

Постановою Північного апеляційного господарського суду № 910/19586/23 від 13.11.2024 ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.02.2024 у справі № 910/19586/23 залишено без змін.

09.12.2024 матеріали справи № 910/19586/23 повернуто до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/19586/23 від 12.12.2024 провадження у справі № 910/19586/23 поновлено.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Дане рішення постановлено з перевищенням встановленого наведеною нормою строку, проте у розумний стирок, у зв`язку з перебуванням судді у відпустці.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

10.07.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПАК Індустрія» (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Хімвектор» (покупець, відповідач) укладено договір про постачання товару № 1007/1 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, передати у власність покупцеві товар, визначений у розділі 2 даного договору (далі - товар), а покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти та оплатити визначений товар.

Спір виник в зв`язку з тим, що відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань за договором оплату поставленого товару повністю не здійснив, в зв`язку з чим виникла заборгованість в розмірі 145.028,00 грн та за неналежне виконання грошового зобов`язання відповідачем позивачем нараховано 9.011,60 грн пені, 1.885,36 грн інфляційних втрат та 810,56 грн 3% річних.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Згідно п. 13.1 договору він набирає чинності з моменту його укладення та діє до 31.12.2023, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Пунктом 13.2 договору передбачено, що закінчення строку дії цього договору не звільняє жодну зі сторін договору від виконання своїх зобов`язань по договору та від відповідальності за його порушення (невиконання та/або неналежне виконання), яке мало місце під час дії цього договору.

Відповідно до п. 2.1 договору найменування, код УКТ ЗЕД, асортимент, сортамент, сорти, типи, групи, підгрупи, види, марки, моделі та кількість товару зазначається у специфікації/ях, яка/і є невід`ємною частиною/нами договору.

Згідно з п. 6.1 договору ціна товару зазначається у специфікації, які є невід`ємною частиною договору. До ціни товару включені витрати постачальника на перевезення товару по території України до місць призначення.

Згідно Специфікації № 2 від 22.09.2023 предметом поставки є: контейнер п/п м`який (2 петлі) 75-75-140 з вкладишем (маркування 5:15:30) УКТ ЗЕД 6305321900 у кількості 1400 штук. Загальною вартістю 245.028,00 грн.

Відповідно до п. 3.1 договору постачальник бере на себе обов`язок після набрання чинності цим договором в строк, який зазначений в Специфікації, передати покупцеві товар із сертифікатом якості (при необхідності, залежно від виду товарів, - документи по їх експлуатації).

У свою чергу відповідно до п. 3.1 договору покупець бере на себе обов`язок прийняти товар від постачальника і здійснити за нього оплату в строки і порядку, передбачені цим договором.

Згідно з п. 4.1 договору умови та строк (термін) поставки товару визначається специфікаціями, згідно яких буде відбуватися постачання.

Згідно Специфікації № 2 від 22.09.2023 визначено строк поставки до 04.10.2023.

Відповідно до п. 4.4 договору датою поставки товару визнається дата підписання покупцем підписаної та скріпленої печаткою постачальником належним чином оформленої видаткової накладної.

Відповідно до ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Положеннями ст. 664 Цивільного кодексу України встановлено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

З матеріалів справи вбачається, що позивач передав, а відповідач прийняв товар загальною вартістю 245.028,00 грн, що підтверджується підписаною та скріпленою печатками обох сторін видатковою накладною № 778 від 29.09.2023.

Згідно з п. 10.4 договору податкові накладні та розрахунки коригувань до податкових накладних складаються сторонами в електронному вигляді з дотриманням вимог щодо реєстрації їх в Єдиному реєстрі податкових накладних у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Відповідно до п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Матеріали справи містять складену позивачем податкову накладну № 929006 від 29.09.2023 на загальну суму 245.028,00 грн та квитанцію № 2 про реєстрацію 12.10.2023 податкової накладної за № 9264061979.

Посилання відповідача на те, що видаткова накладна №778 від 29.09.2023 містить істотні недоліки та не відповідає вимогам чинного законодавства (а саме ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»), оскільки не містять обов`язкових реквізитів, зокрема в ній не зазначено посади, прізвища та будь-які інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції не приймаються судом до уваги з огляду на наступне.

За загальним правилом фактом підтвердження здійснення господарської операції є саме первинні документи бухгалтерського обліку, до яких належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, що відповідають вимогам закону, зокрема статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» та пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та відображають реальні господарські операції.

Так, відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.3 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, встановлені вимоги щодо оформлення первинних документів, згідно яких первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою (абз.1 п. 2.5 Положення).

Судом встановлено, що видаткова накладна № 778 від 29.09.2023 з боку позивача підписана директором Ходічевим С.В. та скріплена печаткою позивача, а з боку відповідача особою, посадове становище та прізвище якої не вказано, проте скріплена печаткою відповідача. Відтиск печатки на відповідача на видатковій накладній № 778 від 29.09.2023 є свідченням участі ТОВ «Хімвектор» як юридичної особи, у здійсненні господарської операції за цією накладною. Більше того, відповідач провів часткову оплату товару, чим підтвердив здійснення господарської операції щодо поставки товару.

Таким чином, видаткова накладна № 778 від 29.09.2023, яка підписана та скріплена печатками обох сторін, є відповідним первинним документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», та, відповідно, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за поставлений товар.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п. 6.3 договору покупець оплачує товар у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на підставі виставленого(их) рахунку(ів)-фактури в порядку передбаченому специфікаціями.

Згідно Специфікації № 2 від 22.09.2023 покупець здійснює оплату поставленого постачальником товару протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з дня поставки відповідної партії товару, що підтверджується підписаною сторонами видатковою накладною.

Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

З огляду на викладене, відповідач мав здійснити оплату товару у строк до 13.10.2023 включно.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем здійснено часткову оплату поставленого товару на суму 100.000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 67526 від 25.10.2023.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Матеріали справи свідчать, що відповідач в порушення умов договору не виконав зобов`язання по сплаті поставленого товару у повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість перед позивачем, яка становить 145.028,00 грн.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів того, що відповідачем виконано зобов`язання по сплаті поставленого товару за договором в повному обсязі не подано.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача вартості поставленого товару в розмірі 145.028,00 грн.

Частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за поставлений товар не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов`язання.

Згідно зі ст.ст. 546, 547 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафних санкцій надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України.

Так, розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 7.4 договору передбачено, що за порушення строків оплати товару, покупець, за письмовою вимогою, сплачує на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості товару/партії товару, оплату якого прострочено, за кожний день такого прострочення.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов`язання щодо оплати поставленого товару.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Позивачем пред`явлено вимогу про стягнення з відповідача пені в розмірі 9.011,60 грн, нарахованої на суму боргу 145.028,00 грн за період з 14.10.2023 по 20.12.2023 із застосування подвійної облікової ставки НБУ.

В зв`язку з тим, що взяті на себе зобов`язання по сплаті поставленого товару відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню розмір якої за обґрунтованими розрахунками позивача становить 9.011,60 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 9.011,60 грн обґрунтовані і підлягають задоволенню.

В зв`язку з тим, що відповідач припустився прострочення з поставки товару позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 1.885,36 грн інфляційних втрат та 810,56 грн 3% річних (нарахованих на суму боргу 145.028,00 грн за період з 14.10.2023 по 20.12.2023).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Умовами договору інший розмір процентів не визначений.

Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 1.885,36 грн інфляційних втрат та 810,56 грн 3% річних (за обґрунтованими розрахунками позивача).

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАК Індустрія» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімвектор» (01601, м. Київ, вул. Мечникова, 2А, 13 поверх, офіс 4; код ЄДРПОУ 41556090) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАК Індустрія» (49019, м. Дніпро, вул. Академіка Белелюбського, 70, офіс 205; код ЄДРПОУ 43049505) 145.028 (сто сорок п`ять тисяч двадцять вісім) грн 00 коп. основного боргу, 9.011 (дев`ять тисяч одинадцять) грн 60 коп. пені, 1.885 (одну тисячу вісімсот вісімдесят п`ять) грн 36 коп. інфляційних втрат, 810 (вісімсот десять) грн 56 коп. 3% річних та 2.684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

СуддяВ.В.Сівакова