Рішення

від 10.12.2024 по справі 910/3052/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.12.2024Справа № 910/3052/24

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агролан-Захід Плюс"</a>;

до 1) Міністерства юстиції України;

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Агролан-Захід Плюс МБ";

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - державний реєстратор Монастириської міської ради Тернопільської області Савка Сергій Васильович;

про визнання незаконним та скасування наказу в частині та зобов`язання вчинити дії.

Суддя Мандриченко О.В.

Секретар судового засідання Рябий І.П.

Представники:

Від позивача: Архіпов О.Ю., адвокат, ордер серії АА № 1418851 від 12.03.2024;

Від відповідача 1: Литвин А.А., в порядку самопредствництва;

Від відповідача 2: Хробак Г.В., адвокат, ордер серії ВС № 1165901 від 01.10.2023;

Від третьої особи: не з`явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агролан-Захід Плюс"</a> звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України та Товариства з обмеженою відповідальністю "Агролан-Захід Плюс МБ" про визнання незаконним та скасування наказу в частині та зобов`язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, наказ Міністерства юстиції України №253/5 від 17.01.2023 є протиправним та не відповідає вимогам чинного законодавства, з огляду на що Товариство з обмеженою відповідальністю "Агролан-Захід Плюс"</a> просить суд визнати незаконними та скасувати п. 1, 2, 4 вказаного наказу та зобов`язати Міністерство юстиції України відновити становище, що існувало до видання спірного наказу шляхом поновлення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно усіх прийнятих державним реєстратором Монастириської міської ради Тернопільської області Савкою С.В. рішень, що були скасовані спірним наказом.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.03.2024 вирішено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі № 910/3052/24, розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агролан-Захід Плюс МБ" 02.04.2024 подало до господарського суду відзив на позовну заяву, в якому просило відмовити у задоволенні позову.

04.04.2024 Міністерство юстиції України подало до господарського суду відзив на позовну заяву, в якому просило відмовити у задоволенні позову повністю.

13.05.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Агролан-Захід Плюс МБ" подало до господарського суду клопотання про витребування доказів.

На підставі розпорядження керівника апарату Господарського суду міста Києва № 01.3-16/928/24 від 13.06.2024 та відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.06.2024, справа № 910/3052/24 передана для розгляду судді Мандриченку О. В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.06.2024 вирішено прийняти справу № 910/3052/24 до свого провадження суддею Мандриченко О.В., розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження та призначити підготовче засідання на 16.07.2024.

16.07.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Агролан-Захід Плюс МБ" подало до господарського суду клопотання про зупинення провадження у справі № 910/3052/24 до набрання законної сили судовим рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду у справі № 500/1760/24.

У підготовчому засіданні 03.09.2024 судом розглядалося клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Агролан-Захід Плюс МБ" про зупинення провадження у справі № 910/3052/24.

Як встановлено п. 5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України, суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

До Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Державного реєстратора Монастириської міської ради Тернопільської області Савки С.В. до Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Державне підприємство "Національні інформаційні системи", у якій позивач просить суд: визнати протиправним та скасувати пункти 1, 3, 5 наказу Міністерства юстиції України №253/5 від 17.01.2023 "Про задоволення скарги" в частині рішення про задоволення скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агролан-Захід Плюс МБ" від 11.10.2022; анулювання державному реєстратору Монастириської міської ради Тернопільської області Савки С.В. доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; покладення обов`язку виконання вимог пункту 3 наказу на Державне підприємство "Національні інформаційні системи".

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 02 липня 2024 року у справі №500/1760/24 позов задоволено частково, а саме визнано протиправним та скасовано пункти 3 та 5 наказу Міністерства юстиції України №253/5 від 17 січня 2023 року, а в задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Заявником до вказаного клопотання додано рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 02 липня 2024 року у справі №500/1760/24 та копію позовної заяви.

Однак, суд вказує, що в матеріалах справи відсутні докази відкриття апеляційного провадження у справі №500/1760/24.

В свою чергу, в Єдиному державному реєстрі судових рішень, станом на 03.09.2024, наявна лише ухвала Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.08.2024 у справі №500/1760/24 про витребування з Тернопільського окружного адміністративного суду матеріалів справи, ухвала про відкриття апеляційного провадження у вказаній справі відсутня.

Крім того, як вбачається з рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 02 липня 2024 року, у справі №500/1760/24 оскаржуються п. 1, 3, 5 наказу Міністерства юстиції України №253/5 від 17.01.2023 "Про задоволення скарги".

В свою чергу у даній справі оскаржуються п. 1, 2, 4 наказу Міністерства юстиції України №253/5 від 17.01.2023 "Про задоволення скарги".

Враховуючи наведене, судом, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалено відмовити у задоволенні клопотанні про зупинення провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.09.2024 вирішено закрити підготовче провадження та призначити справу № 910/3052/24 до судового розгляду по суті, а судове засідання до судового розгляду справи № 910/3052/24 по суті призначити на 24.09.2024.

Під час розгляду спору по суті у судовому засіданні 10.12.2024 представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Агролан-Захід Плюс"</a> позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити.

Представник Міністерства юстиції України у судовому засіданні 10.12.2024 проти позовних вимог заперечував, у задоволенні позову просив відмовити.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Агролан-Захід Плюс МБ" у судовому засіданні 10.12.2024 проти позовних вимог заперечував, у задоволенні позову просив відмовити.

У судове засідання 10.12.2024 третя особа не з`явилася, про дату, час та місце слухання справи була повідомлена належним чином, про причини неявки суд не повідомила. Будь-яких клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Згідно з частинами 1, 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Судом, враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006 року, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

З огляду на наведене та з урахуванням того, що неявка третьої особи не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

10.12.2024 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Наказом Міністерства юстиції України (далі також - відповідач 1, Мін`юст) №253/5 від 17.01.2023 "Про задоволення скарги" (далі також - оскаржуваний наказ) скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Агролан-Захід Плюс МБ" (далі також - відповідач 2, ТОВ "Агролан-Захід Плюс МБ") від 11.10.2022 задоволено, а саме:

- скасовано рішення, прийняті державним реєстратором Монастириської міської ради Тернопільської області Савкою С.В.:

від 14.09.2022 №№64804901, 64804899, 64804898, 64804908, 64804911, 64804923, 64804912, 64804913, 64804916, 64804895, 64804902, 64804897, 64804891, 64804890, 64804917, 64804919, 64804900, 64804904, 64804903, 64804907, 64804921, 64804892, 64804888, 64804896, 64804909;

від 16.09.2022 №№64824709, 64824799, 64825690, 64826079, 64825927, 64825073, 64824539, 64824617, 64826596, 64825472, 64829501, 64829621, 64825862, 64824403, 64824473, 64826705, 64827133, 64827075, 64826242, 64827246, 64829285, 64829330, 64826844, 64826161, 64829168, 64830118, 64827014, 64825134, 64827183, 64826504, 64825788, 64826320, 64824317, 64829560, 64829387, 64829443, 64824912, 64824115, 64824204, 64825589, 64823922, 64824033, 64826945, 64824997, 64829231;

від 17.09.2022 №№ 64838018, 64838003, 64837832, 64837740, 64837771, 64838022, 64836299, 64836312, 64837241, 64837996, 64837752, 64837688, 64836264, 64835318, 64836952, 64838040, 64838041, 64836651, 64837268, 64837763, 64838039, 64836998, 64835255, 64835257, 64836325, 64838038, 64838023, 64836367, 64837991, 64837994, 64837988, 64838042, 64837962, 64837498, 64837493, 64836924, 64836661, 64836680, 64836405, 64836638, 64836705, 64838035, 64838033, 64838031, 64837882, 64836980, 64837294, 64837280, 64837462, 64837438, 64837523, 64836967, 64836975, 64836958, 64837970, 64836458, 64837722, 64837700, 64837705, 64837202, 64837213, 64836287, 64836535, 64838024, 64837692, 64837695, 64837567, 64837561, 64837008, 64837287, 64836334, 64837594, 64835308, 64836355, 64837259, 64838034, 64835219, 64836432, 64835289, 64837876, 64837842, 64837539, 64837717, 64837544, 64836992, 64838030, 64837895, 64837959, 64837781, 64837480, 64835282, 64837572, 64836416, 64835277, 64836609, 64836585, 64836597, 64836275, 64837527, 64837942, 64837946, 64837953, 64837786, 64836490, 64836500, 64837519, 64835238, 64838029, 64835262, 64837585, 64836624, 64836669, 64836694, 64837467, 64837473, 64837309, 64838000, 64838036, 64837230, 64835299, 64836546, 64837939, 64837892, 64837886, 64838017, 64837679, 64837768, 64837299, 64838020, 64837273, 64837502, 64837685, 64836940, 64837747, 64835252, 64835222, 64836570, 64837509, 64837511, 64835270, 64835265, 64836911, 64836724, 64835307, 64838027, 64837729, 64837224, 64837756, 64837552, 64836716, 64837955, 64837671, 64837676, 64837490, 64837972, 64837983, 64838028, 64838025, 64837975, 64838019, 64838021, 64837985, 64836471, 64835295, 64835283, 64835241, 64836560, 64835244, 64835247, 64837838, 64838037, 64837576, 64837476, 64838006, 64838026, 64836523, 64836932, 64837777;

від 18.09.2022 №№64838588, 64838579, 64838533, 64838419, 64838494, 64838484, 64838485, 64838338, 64838487, 64838313, 64838554, 64838552, 64838473, 64838477, 64838336, 64838465, 64838592, 64838549, 64838532, 64838249, 64838568, 64838570, 64838531, 64838575, 64838529, 64838312, 64838530, 64838565, 64838437, 64838449, 64838572, 64838322, 64838318, 64838571, 64838291, 64838308, 64838333, 64838331, 64838310, 64838292, 64838523, 64838556, 64838559, 64838567, 64838315, 648385J8, 64838526, 64838369, 64838373, 64838574, 64838442, 64838444, 64838302, 64838389, 64838495, 64838279, 64838499, 64838282, 64838259, 64838481, 64838535, 64838392, 64838584, 64838589, 64838542, 64838548, 64838471, 64838489, 64838538, 64838323, 64838293, 64838399, 64838401, 64838395, 64838398, 64838467, 64838453, 64838460, 64838582, 64838458, 64838335, 64838326, 64838525, 64838421, 64838274, 64838561, 64838564, 64838564, 64838577, 64838286, 64838518, 64838519, 64838275, 64838273, 64838541, 64838329, 64838327, 64838384, 64838408, 64838520, 64838517, 64838380, 64838581, 64838566, 64838524, 64838540, 64838377, 64838317, 64838297, 64838298, 64838450, 64838417, 64838289, 64838416, 64838412, 64838411, 64838257, 64838260, 64838301, 64838288, 64838414, 64838427, 64838447, 64838436, 64838434, 64838573, 64838393, 64838271, 64838433, 64838591, 64838424, 64838551, 64838265, 64838583, 64838269, 64838280, 64838586, 64838587, 64838337, 64838300, 64838270, 64838262, 64838264, 64838378, 64838365, 64838307, 64838366, 64838305, 64838284;

від 19.09.2022 №№64844876, 64844822, 64843400, 64850117, 64843345, 64841002, 64844751, 64840238, 64844674, 64843541, 64850459, 64851226, 64849827, 64849898, 64847776, 64840872, 64840936, 64851278, 64839856, 64851382, 64851430, 64843605, 64850222, 64840195, 64839751, 64844110, 64844199, 64850753, 64843775, 64840520, 64840085, 64840138, 64848417, 64843471, 64851334, 64840387, 64844938, 64843843, 64839804, 64843987, 64844348, 64846311, 64850814, 64851018, 64851881, 64851113, 64849765, 64848054, 64847966, 64848316, 64848367, 64850059, 64845500, 64851718, 64851169, 64851819, 64851772, 64850869, 64845008, 64840331, 64840729, 64840568, 64840633, 64840683, 64850273, 64846224, 64851674, 64846111, 64846364, 64840802, 64839901, 64839998, 64840478, 64845566, 64843911, 64843274, 64840280, 64839941, 64850537, 64847821, 64846182, 64850342, 64850395, 64847934, 64851061, 64840042, 64840431, 64844047, 64848164, 64849951, 64848262, 64850172, 64848107, 64845411, 64848005, 64848217, 64843210;

від 21.09.2022 №№64871423, 64883543, 64883404, 64871801, 64878939, 64877233, 64871052, 64872619, 64880967, 64876884, 64882384, 64881534, 64880636, 64880759, 64881902, 64883305, 64883275, 64883879, 64883738, 64883234, 64883831, 64883682, 64882814, 64883786, 64871670, 64871735, 64870599, 64871565, 64883509, 64870239, 64870349, 64870377, 64870999, 64870658, 64870732, 64870893, 64883582, 64871103, 64870547, 64882890, 64883717, 64883021, 64883051, 64871610, 64882863, 64883852, 64883195, 64882545, 64882932, 64882988, 64883131, 64870504, 64878754, 64873000, 64878887, 64879032, 64874648, 64877136, 64876005, 64876052, 64880826, 64876747, 64880269, 64874871, 64882437, 64880178, 64880224, 64880918, 64876993, 64882487, 64881578, 64876939, 64881445, 64880686, 64873551, 64874293, 64880723, 64881945, 64881980, 64881491, 64876504, 64878836, 64881358, 64875365, 64880446, 64873693, 64873616, 64873441, 64881257, 64881716, 64875730, 64873742, 64872704, 64873806, 64873389, 64879542, 64879170, 64874113, 64876205, 64880541, 64877083, 64879710, 64880322, 64879629, 64883814, 64874248, 64880500, 64881833, 64881873, 64881763, 64879117, 64877364, 64880017, 64876142, 64880121, 64875919, 64871259, 64883769, 64874368, 64878709, 64875859, 64877040, 64878794, 64875450, 64873282, 64878575, 64878612, 64874728, 64881623, 64879760, 64876783, 64876685, 64874182, 64873331, 64879586, 64877412, 64877520, 64872959, 64879832, 64881789, 64874825, 64873869, 64873918, 64882024, 64882121, 64874430, 64880595, 64879335, 64879489, 64875524, 64875625, 64882175, 64881304, 64880864, 64879890, 64879970, 64882228, 64844270, 64849723, 64876365, 64877289, 64876266, 64871196, 64881406, 64871304, 64883344, 64883469, 64870303, 64871485, 64870408, 64870438, 64872350, 64871150, 64883610, 64876624, 64877173, 64873050, 64880372, 64883094, 64872779, 64872844, 64881673, 64874938, 64878657, 64871888, 64871981, 64882073, 64882264;

від 22.09.2022 №№64897144, 64897497, 64897406, 64900613, 64898141, 64898078, 64898031, 64897341, 64897566, 64898682, 64900963 (далі - оскаржувані рішення);

- анульовано доступ державному реєстратору Монастириської міської ради Тернопільської області Савці Сергію Васильовичу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі також - Державний реєстр).

Підставою для винесення вказаного наказу став висновок центральної Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції (далі також - Колегія) від 04.01.2023 за результатами розгляду скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агролан-Захід Плюс МБ" від 11.10.2022, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.10.2022 за №СК-2753-22 на рішення державного реєстратора Монастириської міської ради Тернопільської області Савки Сергія Васильовича (далі також - державний реєстратор Савка С. В.).

Згідно з висновком центральної Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 04.01.2023 (далі також - висновок), оскаржуваними рішеннями зареєстровано зміну орендаря земельних ділянок з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агролан-Захід Плюс МБ" на Товариство з обмеженою відповідальністю "Агролан-Захід Плюс"</a> (далі також - позивач, ТОВ "Агролан-Захід Плюс").

При цьому, такий висновок мотивовано тим, що оскаржувані рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки реєстрація проведена на підставі договору купівлі-продажу права оренди земельних ділянок від 11.01.2021, який не відповідає вимогам законодавства, а відтак, зважаючи на грубі порушення вимог законодавства у сфері державної реєстрації прав, допущені державним реєстратором Савкою С. В., скарга підлягає задоволенню.

Позивач вважає, що Колегією, яка здійснювала колегіальний розгляд скарги ТОВ "Агролан-Захід Плюс МБ", було порушено встановлений порядок розгляду скарг у сфері державної реєстрації, а саме не було враховано поданні ТОВ "Агролан-Захід Плюс" заперечення.

Також позивач вказує, що Колегія перевищила повноваження, скасувавши рішення державного реєстратора Савки С.В. з підстав, викладених у висновку, оскільки, Мін`юст не мав права приймати зазначену скаргу відповідача 2 до розгляду, адже в останнього відсутнє порушене право, а договір, який став підставою для ухвалення оскаржених рішень державного реєстратора, є чинним та дійсним.

При цьому позивач зазначає про порушення строків розгляду скарги у сфері державної реєстрації та вказує, що загальний строк для вирішення питань, порушених у скарзі, не може перевищувати 45 днів, однак розгляд скарги ТОВ "Агролан-Захід Плюс МБ" тривав 98 днів.

Відповідач 1, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, вказує, що оскаржувані рішення не відповідають законодавству у сфері державної реєстрації прав, оскільки такі рішення прийнято державним реєстратором Савкою С. В. за наявності підстав для відмови у державній реєстрації прав у зв`язку з тим, що договір купівлі-продажу від 11.01.2021 не відповідав вимогам, встановленим ч. 1 ст. 22 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі також - Закон), а отже не міг бути підставою для прийняття оскаржуваних рішень.

Також Мін`юст заперечує проти доводів позивача про перевищення повноважень Колегією та вказує на наявність поважних причин порушення строку розгляду скарги.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агролан-Захід Плюс МБ", заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначає, що порушення Мін`юстом строків розгляду справи не призвело до порушення прав відповідача 2 як скаржника, а відтак, твердження позивача про те, що порушення строку розгляду скарги порушує його право та є підставою скасування наказу №253/5 від 17.01.2023 є безпідставним.

Також відповідач 2 вказує, що факт реєстрації відповідного пояснення по суті скарги позивача, підтверджує долучення її до матеріалів розгляду скарги та врахування даних пояснень при її розгляді Колегією.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що провадження у справі № 910/3052/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агролан-Захід Плюс"</a> до Міністерства юстиції України та Товариства з обмеженою відповідальністю "Агролан-Захід Плюс МБ", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача державного реєстратора Монастириської міської ради Тернопільської області Савки Сергія Васильовича про визнання незаконним та скасування наказу в частині та зобов`язання вчинити дії в частині що стосується Товариства з обмеженою відповідальністю "Агролан-Захід Плюс МБ" підлягає закриттю враховуючи наступне.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, наказ Міністерства юстиції України №253/5 від 17.01.2023 є протиправним та не відповідає вимогам чинного законодавства, з огляду на що позивач просить суд визнати незаконними та скасувати п. 1, 2, 4 наказу та зобов`язати відповідача відновити становище, що існувало до видання спірного наказу шляхом поновлення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно усіх прийнятих державним реєстратором Монастириської міської ради Тернопільської області Савкою С.В. рішень, що були скасовані спірним наказом.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо, зокрема, відсутній предмет спору.

Суд вказує, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду розглянув справу № 909/243/18, в якій акцентував увагу на відмінностях між поняттями "предмет спору" та "предмет позову", зокрема, Верховний Суд зазначив, що предметом позову є безпосередньо матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої особа звертається до суду за захистом своїх прав чи інтересів, а предметом спору є об`єкт спірних правовідносин, матеріально-правовий об`єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем.

Предметом позову у цій справі є вимога позивача до Міністерства юстиції України про визнання незаконним та скасування п. 1, 2, 4 наказу №253/5 від 17.01.2023.

Предметом спору у даній справі є наказ Міністерства юстиції України №253/5 від 17.01.2023, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем та відповідачем 1.

В свою чергу суд вказує, що в межах даного предмету спору відсутній правовий конфлікт між позивачем та відповідачем 2.

При цьому суд звертає увагу на те, що в позовній заяві відсутні будь-які позовні вимоги, які спрямовані позивачем до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агролан-Захід Плюс МБ".

А відтак, суд приходить до висновку про закриття провадження у справі в частині Товариства з обмеженою відповідальністю "Агролан-Захід Плюс МБ" у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України № 18-рп/2004 від 01.12.2004 під охоронюваними законом інтересами необхідно розуміти прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам. Отже, охоронюваний законом інтерес є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони.

Аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку, що підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, чи охоронюваного законом інтересу, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд України в постанові від 21.10.2015 у справі №3-649гс15.

Оскільки даний позов обґрунтовано порушенням прав позивача, якому станом на момент розгляду скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агролан-Захід Плюс МБ" належало право оренди земельними ділянками сільськогосподарського призначення, яке перейшло до нього за договором купівлі-продажу права користування (оренди) земельних ділянок сільськогосподарського призначення, укладеного 11.01.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агролан-Захід Плюс" та відповідачем 2, суд приходить до висновку, що позивач належними та допустимими доказами довів існування у нього інтересу щодо предмету спору, а отже і наявність підстав для звернення до суду з даним позовом.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.01.2023 Міністерством юстиції України видано наказ № 253/5, яким:

- скаргу ТОВ "Агролан-Захід Плюс МБ" від 11.10.2022 задоволено;

- скасовано оскаржувані рішення, прийняті державним реєстратором Монастириської міської ради Тернопільської області Савкою С.В.;

- анульовано доступ державному реєстратору Монастириської міської ради Тернопільської області Савці Сергію Васильовичу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Підставою прийняття вказаного наказу зазначено висновок центральної Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 04.01.2023.

Як вбачається з вказаного висновку, центральна Колегія Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції (далі також - Колегія) від 11.10.2022 рекомендувала:

- скаргу ТОВ "Агролан-Захід Плюс МБ" від 11.10.2022 задоволено;

- скасовано оскаржувані рішення, прийняті державним реєстратором Монастириської міської ради Тернопільської області Савкою С.В.;

- анульовано доступ державному реєстратору Монастириської міської ради Тернопільської області Савці Сергію Васильовичу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У п. 3 висновку вказано, що згідно з відомостями Державного реєстру прав на підставі оскаржуваних рішень державним реєстратором Савкою С.В. проведено державну реєстрацію змін до іншого речового права (оренди) земельних ділянок, а саме змінено відомості про суб`єкта іншого речового права із скаржника на ТОВ "Агролан-Захід Плюс".

Як вбачається з п. 4 висновку, вказаною Колегією встановлено, що вказана державна реєстрація проведена на підставі договору купівлі-продажу права користування (оренди земельних ділянок) сільськогосподарського призначення від 11.01.2021 (далі - договір купівлі-продажу від 11.01.2021), укладеного між ТОВ "Агролан-Захід Плюс МБ" в особі директора Микитина В.М., (орендар-продавець) та ТОВ "Агролан-Захід Плюс" в особі Микитина М.В.

Також у п. 5 висновку, Колегією встановлено, що оскаржувані рішення не відповідають законодавству у сфері державної реєстрації прав, оскільки такі рішення прийнято державним реєстратором Савкою С.В. за наявності підстав для відмови у державній реєстрації прав у зв?язку з тим, що договір купівлі-продажу від 11.01.2021 не відповідав вимогам, встановленим частиною першою статті 22 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а отже не міг бути підставою для прийняття оскаржуваних рішень.

У п. 15 висновку, Колегія дійшла до висновку, що оскаржувані рішення підлягають скасуванню, оскільки вони прийняті державним реєстратором Савкою С.В. з грубими порушеннями вимог статей 10, 18, 22, 24 Закону.

Крім того, у п. 19 висновку, Колегією зазначено, що заяви, пояснення та клопотання по суті скарги від заінтересованих осіб до Мін?юсту не надходили.

А відтак, за висновками Колегії, скарга підлягає задоволенню

Згідно з ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону, систему органів у сфері державної реєстрації становлять, зокрема, інші суб`єкти державної реєстрації.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону, державний реєстратор юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - державний реєстратор) - особа, яка перебуває у трудових відносинах з суб`єктом державної реєстрації, нотаріус.

Як вбачається з п. 8 ч. 2 ст. 5 Закону, до повноважень Міністерства юстиції України у сфері державної реєстрації належить, зокрема розгляд скарг на рішення, дії або бездіяльність державних реєстраторів, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції України та прийняття обов`язкових до виконання рішень, передбачених цим Законом.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1128 від 25.12.2015 затверджено Порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції (далі - Порядок № 1128).

Згідно з п. 9 Порядку № 1128, під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації Мін`юст чи відповідний територіальний орган встановлює наявність обставин, якими обґрунтовано скаргу, та інших обставин, які мають значення для її об`єктивного розгляду, зокрема шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - реєстри), у разі необхідності витребовує документи (інформацію) і вирішує:

1) чи мало місце рішення, дія або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіального органу Мін`юсту;

2) чи було оскаржуване рішення, дія або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіального органу Мін`юсту прийнято, вчинено на законних підставах;

3) чи належить задовольнити скаргу у сфері державної реєстрації або відмовити в її задоволенні;

4) чи можливо поновити порушені права або законні інтереси скаржника іншим способом, ніж визначено ним у скарзі у сфері державної реєстрації;

5) які рішення підлягають скасуванню або які дії, що випливають з факту скасування рішення або з факту визнання оскаржуваних дій або бездіяльності протиправними, підлягають вчиненню.

Як встановлено судом, 11.01.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агролан-Захід Плюс" (далі також - орендар - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агролан-Захід Плюс МБ" (далі також - орендар - продавець) укладено договір купівлі-продажу права користування (оренди) земельних ділянок сільськогосподарського призначення (далі також - договір), відповідно до п. 1.1. якого, орендар-продавець, якому належить право користування (оренди) земельних ділянок сільськогосподарського призначення, зазначених в пункті 1.2. цього договору, продав (відчужив), а орендар-покупець, на користь якого здійснюється продаж (відчуження) права користування (оренди) земельних ділянок сільськогосподарського призначення, придбав (купив, набув) право користування (оренди) земельних ділянок сільськогосподарського призначення, зазначених в пункті 1.2. цього договору. Продаж (відчуження) орендарем-продавцем права користування (оренди) земельних ділянок сільськогосподарського призначення, зазначених в пункті 1.2 цього договору, водночас мас наслідком передачу права користування (оренди) земельних ділянок сільськогосподарського призначення за цим договором від орендаря-продавця орендарю-покупцю. За цим договором право користування (оренди) земельних ділянок сільськогосподарського призначення, зазначених в пункті 1.2 цього договору, що належить орендарю-продавцю, переходить до орендаря-покупця такого права.

Як передбачено п. 1.2. договору, предметом продажу (відчуження) за цим договором с право користування (оренди) земельних ділянок сільськогосподарського призначення, згідно з переліком земельних ділянок наведених в додатку № 1 ("Перелік земельних ділянок сільськогосподарського призначення, право користування (оренди) яких відчужується за договором") до цього договору.

Вказаний договір є чинним, у судовому порядку не розривався, недійсним не визнавався.

Докази протилежного в матеріалах справи відсутні.

Однак, у п. 5 висновку, Колегією встановлено, що оскаржувані рішення не відповідають законодавству у сфері державної реєстрації прав, оскільки такі рішення прийнято державним реєстратором Савкою С.В. за наявності підстав для відмови у державній реєстрації прав у зв`язку з тим, що договір купівлі-продажу від 11.01.2021 не відповідав вимогам, встановленим частиною першою статті 22 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а отже не міг бути підставою для прийняття оскаржуваних рішень.

При цьому, у п. 6 висновку, Колегія зазначила, що спеціальним законодавством, яке регулює сферу орендних відносин, щодо земельних ділянок сільськогосподарського призначення, зокрема, Земельним кодексом України та Законом України "Про оренду землі" в редакціях, що діяли на момент укладення договору від 11.01.2021, а також договорами оренди землі, укладеними із власниками земельних ділянок взагалі неунормовано та не наділено орендаря земельної ділянки правом продажу належного йому речового права у вигляді оренди.

Також у п. 7 висновку, Колегія вказала, що як законодавством так і договорами оренди було передбачено виключний випадок передачі права оренди на користь третіх осіб, зокрема, засобом укладення договору суборенди земельної ділянки. До того ж, відповідно до пункту 28 договорів оренди, орендар має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов цього договору за письмовою згодою орендодавця обмінювати орендовану та передавати в суборенду земельну ділянку на період дії такого договору. Відтак, умовами договорів оренди не було передбачено можливість продажу права оренди, та передавати земельні ділянки в суборенду, ані за згодою власника, ані без неї.

Однак з вказаними висновками суд не може погодитися, оскільки в ч. 5 ст. 93 Земельного кодексу України, в редакції станом на момент укладення вказаного договору, зазначалося про те, що право оренди земельної ділянки може відчужуватися, у тому числі продаватися на земельних торгах, а також передаватися у заставу, спадщину, вноситися до статутного капіталу власником земельної ділянки - на строк до 50 років, крім випадків, визначених законом.

Тобто, Земельним кодексом України, в редакції станом на день укладення договору, було прямо передбачено можливість відчуження права оренди земельної ділянки.

Проте Колегія вказаного не врахувала та прийшла до хибного висновку у п. 6 вказаного висновку.

При цьому, відповідно ч. 1 до ст. 22 Закону, документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Електронні документи, подані для проведення державної реєстрації прав, оформляються згідно з вимогами, встановленими цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Не розглядаються документи з підчищеннями або дописками, закресленими словами та іншими не обумовленими в них виправленнями, заповнені олівцем, з пошкодженнями, що не дають змоги однозначно тлумачити їх зміст, а також оформлені з порушенням вимог законодавства.

Пунктами 3, 4 ч. 1 ст. 24 Закону встановлено підстави для відмови в державній реєстрації прав, зокрема: подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом; подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.

Суд вказує, що відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про оренду землі", відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

В свою чергу, приписами ст. 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 215 Цивільного кодексу України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Проте, як вказувалося судом, ч. 5 ст. 93 Земельного кодексу України, станом на день укладення договору, було прямо передбачено можливість відчуження права оренди земельної ділянки.

В свою чергу, як вбачається з матеріалів справи, а саме зі скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агролан-Захід Плюс МБ", останнє заперечує дійсність договору від 11.01.2021, у зв`язку з чим і просить скасувати оскаржувані рішення.

При цьому, в матеріалах справи відсутні докази того, що вказаний договір було визнано недійним у судовому порядку.

В свою чергу, Колегія у п. 5 висновку вказала, що договір не відповідає вимогам ст. 22 Закону, а отже не міг бути підставою для прийняття оскаржуваних рішень.

Статтею 22 Закону визначено, що документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Електронні документи, подані для проведення державної реєстрації прав, оформляються згідно з вимогами, встановленими цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Не розглядаються документи з підчищеннями або дописками, закресленими словами та іншими не обумовленими в них виправленнями, заповнені олівцем, з пошкодженнями, що не дають змоги однозначно тлумачити їх зміст, а також оформлені з порушенням вимог законодавства. Відповідальність за достовірність даних, що містяться в документах, поданих для державної реєстрації прав, несе заявник, якщо інше не встановлено судом. Відповідальність за відповідність електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, оригіналам таких документів у паперовій формі у разі подання заяви в електронній формі несе особа, яка виготовила електронні копії документів.

Тобто, з наведеного вбачається, що у ст. 22 Закону не містяться вимоги до договору, яким має відповідати правочин.

Такі вимоги містяться у ст. 203 Цивільного кодексу України.

А відтак, оскільки, як було встановлено судом, ч. 5 ст. 93 Земельного кодексу України, станом на день укладення договору, було прямо передбачено можливість відчуження права оренди земельної ділянки, а вказаний договір не визнано судом недійсним, у державного реєстратора Савки С.В. була відсутня правова підстава для відмови у державній реєстрації на підставі п. 3, 4 ч. 1 ст. 24 Закону.

При цьому, суд вказує, що за наслідком розгляду цієї справи ним не встановлюється дійсність чи недійсність договору від 11.01.2021, оскільки він не є предметом спору у даній справі. Судом у межах розгляду даної справи оцінюються лише спірний наказ та дії відповідача 1.

Відповідно до абз. 3 п. 12 Порядку № 1128, заінтересовані особи мають право подавати письмові пояснення по суті скарги у сфері державної реєстрації, які обов`язково приймаються колегією до розгляду.

01.11.2022 до Мін`юсту надійшло клопотання державного реєстратора Савкою С.В. про долучення пояснень по суті скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агролан-Захід Плюс МБ", про отримання та долучення якого відповідач 1 повідомив заявника листом № 101453/33.2.1/33-22 від 02.11.2022.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем подано до відповідача 1 пояснення по суті скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агролан-Захід Плюс МБ", яке отримано Мін`юстом 02.11.2022 та зареєстровано за № СК-3031-22.

Також Мін`юст, листом №101467/33.2.1./31-22 від 02.11.2022 повідомив позивача про те, що ним було отримано вказані пояснення та долучено до матеріалів скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агролан-Захід Плюс МБ".

Проте, у п. 19 висновку Колегією зазначено, що заяви, пояснення та клопотання по суті скарги від заінтересованих осіб до Мін`юсту не надходили.

Тобто, Колегією, всупереч абз. 3 п. 12 Порядку № 1128, пояснення державного реєстратора Савкою С.В. та Товариства з обмеженою відповідальністю "Агролан-Захід Плюс"</a> не прийнято до розгляду.

Вказані обставини позбавили позивача права на прийняття участі у розгляді скарги та об`єктивного розгляду і прийняття законного і обґрунтованого рішення.

Недотримання порядку розгляду скарги у вимірі сказаного, мети, значення і призначення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, за наслідками якої один із суб`єктів реєстраційних дій втрачає речове право, а інший набуває, і при цьому відбувається обмеження права першого на можливість щонайменше донести свою позицію про правильність дій державного реєстратора чи суб`єкта державної реєстрації прав, не може і не повинно визнаватися формальним порушенням.

Позбавлення заінтересованої особи можливості взяти участь у розгляді скарги є істотним порушенням процедури розгляду скарги, яке ставить під сумнів безсторонність (неупередженість), повноту перевірки та обґрунтованість рішення, що є достатньою підставою для визнання протиправним та скасування спірного наказу.

Зазначені процедурні порушення розгляду скарги обумовлюють наявність достатніх і необхідних правових підстав для визнання незаконним та скасування наказу № 253/5 Міністерства юстиції України від 17.01.2023.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 826/19452/16, від 20 травня 2019 року у справі № 826/9046/16.

Відтак, скасування наказу Міністерства юстиції України внаслідок порушення процедури здійснення розгляду скарг у сфері державної реєстрації може бути підставою для нового розгляду за встановленою процедурою Комісією з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації скарги з дотриманням всіх приписів та вимог Закону та Порядку № 1128, та прийняття за результатами розгляду обґрунтованого та законного рішення.

Щодо строку розгляду скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агролан-Захід Плюс МБ" суд вказує наступне.

Як передбачено абз. 1, 2 ч. 5 ст. 37 Закону, скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав, повідомлення державних реєстраторів про виявлені ними факти використання їх ідентифікаторів доступу до Державного реєстру прав іншими особами розглядаються у строк не більше одного місяця з дня їх надходження. У разі якщо в місячний строк розгляд скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав, повідомлення державного реєстратора про виявлений ним факт використання його ідентифікаторів доступу до Державного реєстру прав іншими особами провести неможливо, Міністерство юстиції України, його територіальні органи встановлюють необхідний строк для її розгляду, про що повідомляється особі, яка подала скаргу. При цьому загальний строк для вирішення питань, порушених у скарзі, не може перевищувати 45 днів.

Відповідно до п. 4 Порядку № 1128, Розгляд скарги у сфері державної реєстрації здійснюється у строки, встановлені Законом України "Про звернення громадян".

Особливості розгляду скарг громадян на реєстраційні дії, відмову в державній реєстрації, бездіяльність державного реєстратора визначаються Законом про державну реєстрацію (абз.8 ст.16 Закону "Про звернення громадян").

Як встановлено судом, скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Агролан-Захід Плюс МБ" надійшла до Мін`юста 12.10.2022.

Наказ №253/5 "Про задоволення скарги" видано Міністерством юстиції України 17.01.2023.

Таким чином, Міністерством юстиції України розглянуто скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агролан-Захід Плюс МБ" з перевищенням строку, визначеним абз. 1, 2 ч. 5 ст. 37 Закону та п. 4 Порядку № 1128.

Верховний Суд вже сформував висновок щодо наслідків пропуску встановленого законом строку для розгляду скарги у сфері державної реєстрації.

У постанові від 24.05.2023 у справі №464/8946/21 Верховний Суд хоч і встановив порушення Мін`юстом строків розгляду скарги на рішення приватного нотаріуса, однак дійшов висновку, що оспорений наказ не підлягає скасуванню з цієї формальної підстави

Порушення строку розгляду скарги Колегією також може у сукупності оцінюватися, як підстава для скасування наказів Мін`юсту за розглядом скарг у сфері державної реєстрації (постанови Верховного Суду від 27.05.2021 у справі №420/4037/20, від 07.12.2022 у справі №910/21303/21).

З огляду на це, порушення Мін`юстом строку розгляду скарги у сфері державної реєстрації не може вважатися єдиною та безумовною підставою для скасування наказу Мін`юсту.

Суди з урахуванням обставин кожної справи повинні оцінювати обставини пропуску строку розгляду скарги у сукупності з іншими порушеннями, які можуть слугувати підставою для скасування наказів Мін`юсту.

Ураховуючи викладені обставини, суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для визнання незаконним та скасування наказу Міністерства юстиції України № 253/5 від 17.01.2023, який прийнятий на підставі висновку Колегії, необґрунтованість якого встановлена судом вище, та із порушенням процедури розгляду скарги.

Щодо вимоги позивача в частині зобов`язання Міністерства юстиції України відновити становище, що існувало до видання наказу № 253/5 від 17.01.2023 суд вказує наступне.

У рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі "Hasan and Chaush v. Bulgaria" № 30985/96).

Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження - сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Дискреційні повноваження можуть закріплюватися в нормативно-правових актах, проектах нормативно-правових актів такими способами:

1) за допомогою оціночних понять, наприклад: "за наявності поважних причин орган вправі надати …", "у виключних випадках особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може дозволити…", "рішення може бути прийнято, якщо це не суперечить суспільним інтересам…" тощо;

2) шляхом перерахування видів рішень, що приймаються органом (особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування), не вказуючи підстав для прийняття того чи іншого рішення або шляхом часткового визначення таких підстав;

3) шляхом надання права органу (особі, уповноваженій на виконання функцій держави або місцевого самоврядування) при виявленні певних обставин (настанні конкретних юридичних фактів) приймати чи не приймати управлінське рішення залежно від власної оцінки цих фактів;

4) за допомогою нормативних приписів, що містять лише окремі елементи гіпотези чи диспозиції правової норми, що не дозволяють зробити однозначний висновок про умови застосування нормативного припису або правові наслідки застосування такого припису.

З наведеного слідує, що дискреційними є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може". У такому випадку дійсно суд не може зобов`язати суб`єкта владних повноважень обрати один з правомірних варіантів поведінки, оскільки який би варіант реалізації повноважень не обрав відповідач, кожен з них буде правомірним, а тому це не порушує будь-чиїх прав.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суд від 07.07.2021 у справі №910/6319/19.

В свою чергу, відповідно до п. 17 Порядку № 1128, у разі скасування судом рішення Мін`юсту за результатами розгляду скарги у сфері державної реєстрації Мін`юст забезпечує новий розгляд такої скарги відповідно до цього Порядку.

Тобто, в даному випадку відповідач 1, в силу приписів п. 17 Порядку № 1128, зобов`язаний забезпечити саме новий розгляд скарги.

В редакції п. 17 Порядку № 1128, чинній станом на день винесення рішення суду, не визначено обов`язку Мін`юсту, після скасування судом його наказу, поновлювати в Державному реєстрі прав рішення державного реєстратора, які були скасовані.

Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку, що така вимога не підлягає задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частинами 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Як вказано в статті 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України встановлено що, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

В статті 79 Господарського процесуального кодексу України вказано, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Враховуючи наведене, витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97 від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", №49684/99 від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019 Верховного Суду по справах №910/13407/17 та №915/370/16.

З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як законодавчо необґрунтовані та безпідставні.

Керуючись ст. 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Провадження у справі № 910/3052/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агролан-Захід Плюс"</a> до Міністерства юстиції України та Товариства з обмеженою відповідальністю "Агролан-Захід Плюс МБ", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача державного реєстратора Монастириської міської ради Тернопільської області Савки Сергія Васильовича про визнання незаконним та скасування наказу в частині та зобов`язання вчинити дії в частині що стосується Товариства з обмеженою відповідальністю "Агролан-Захід Плюс МБ" закрити.

2. Позов задовольнити частково.

3. Визнати незаконними та скасувати п. 1, 2, 4 наказу Міністерства юстиції України № 253/5 від 17.01.2023 "Про задоволення скарги".

4. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити повністю.

5. Стягнути з Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Городецького, 13, ідентифікаційний код 00015622) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агролан-Захід Плюс"</a> (80523, Львівська обл., Золочівський р-н., с. Тур`я, вул. Центральна, буд. 1а, ідентифікаційний код 42065128) 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України подається до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 (двадцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 13.01.2025.

Суддя О.В. Мандриченко