Рішення

від 13.01.2025 по справі 910/11557/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.01.2025Справа № 910/11557/24Господарський суд міста Києва у складі судді Ярмак О.М., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) господарську справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕГАНОМ УКРАЇНА"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АТУМ-ЕНЕРГО"

про стягнення 1 147 436,45 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕГАНОМ УКРАЇНА" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АТУМ-ЕНЕРГО" з вимогою про стягнення заборгованості за договором поставки № 04/02/21-3від 04 лютого 2021 року у сумі 1 147 436, 45 грн., з яких 730 456, 00 грн. - основна заборгованість, 45 865, 56 грн. - 3% річних, 126 498, 55 грн. - інфляційних втрат, 244 616, 34 грн. - 16% річних за користування чужими грошовими коштами.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 30.09.2024 відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, надав строк для реалізації сторонами процесуальних прав.

Відповідач правом на подачу відзиву на позов не скористався, ухвалу суду від 30.09.2024 було надіслано відповідачу на адресу згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на час відкриття провадження у справі поштовим відправленням № 0600292795553, яке повернено до суду із зазначенням причини повернення "адресат відсутній за вказаною адресою", будь-яких заяв про зміну місцезнаходження відповідача до суду не надходило.

Згідно положень ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи належне повідомлення сторін про розгляд справи, визначений процесуальний строк для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд вбачає за можливе здійснити розгляд справи за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

04.02.2021 між позивачем (постачальником) та відповідачем (покупцем) укладено договір поставки № 04/02/21-3, за умовами якого постачальник зобов`язався передавати товар у власність покупця, а покупець - прийняти цей товар та оплатити його вартість на умовах, визначених цим договором.

Згідно з п. 3.1 договору товар постачається покупцю протягом 14 (чотирнадцять) робочих днів, з моменту здійснення покупцем попередньої оплати відповідно до п.п. 5.2, 5.4 цього Договору, якщо інше не передбачено згідно п. 3.5 договору.

Протягом строку дії цього Договору покупець направляє постачальнику письмові заявки, в яких вказує розміри і кількість товару, який він просить поставити по цій заявці, також вказуються строки (п. 3.5. Договору).

Заявка надсилається покупцем на адресу постачальника за допомогою поштового зв`язку, засобами факсимільного зв`язку на телефон/факс постачальника, електронної адреси та інше (п. 3.6 Договору).

Відповідно до п. 3.10. Договору постачальник зобов`язаний надати покупцю наступні документи: рахунок на оплату; видаткову накладну; товарно-транспортну накладну; сертифікат якості.

Факт передачі товару підтверджується актом приймання-передачі або видатковою накладною за підписом уповноважених представників обох сторін, в якому вказується стан, комплектність і готовність товару до передачі (п. 3.12. Договору).

Перехід права власності на товар відбувається в момент підписання видаткової накладної, згідно якої товар відпускається покупцю (п. 3.13 Договору).

Згідно умов п. 3.16. Договору претензії з постачання зазначаються при прийманні товару і оформляються окремим актом або видатковими накладними і підтверджуються підписами представників покупця і постачальника.

Відповідно до п. 4.1 Договору покупець оплачує постачальнику вартість поставлених товарів, згідно діючих на момент оплати тарифів на підставі пред`явлених ним рахунків-фактур, які заздалегідь погоджені з покупцем та зазначені у видатковій накладній постачальника.

Згідно з п. 5.1 Договору оплата за товар здійснюється шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок постачальника вказаний у реквізитах у цьому договорі. Датою розрахунку є дата зарахування грошових коштів на рахунок постачальника.

Оплата товару здійснюється протягом 3-х (трьох) банківських днів з моменту підтвердження заявки відповідно до п. 3.6. цього Договору в розмірі 100 % від вартості відповідної партії поставки товару, яка зазначена в рахунку-фактурі або листі (п. 5.2 Договору).

Відповідно до п. 5.3 Договору оплата здійснюється покупцем на підставі цього договору. При здійсненні платежу покупець обов`язково повинен вказувати у платіжному дорученні номер та дату цього договору та номер та дату рахунку-фактури, виписаного постачальником на оплату поставленої партії товару.

Згідно з п. 8.2 Договору строк цього договору починає свій перебіг у момент його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов`язань і проведення розрахунків за цим Договором.

Судом встановлено, що на виконання умов вказаного договору позивач на підставі видаткових накладних №№ 280 від 17.02.2022, 703 від 28.09.2022, 973 від 26.12.2022, копії яких додані до матеріалів справи, та які підписані сторін без зауважень, поставлено відповідачу товар на загальну суму 2 031 480 грн.

Згідно пояснень позивача, викладених в позовній заяві, наявними у матеріалах справи платіжними інструкціями в національній валюті №№ 160 від 18.08.2021, 166 від 19.08.2021, 440 від 10.01.2022, 476 від 17.01.2022, 648 від 06.07.2022, 858 від 14.10.2022, 916 від 11.03.2022, 947 від 12.12.2022, 972 від 23.12.2022, 973 від 26.12.2022 стверджується факт часткової оплати відповідачем одержаного товару на суму 1 301 024 грн.

В супереч ст. 74 ГПК України доказів повної оплати одержаного товару відповідачем не подано.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання в силу вимог ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, а відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу вимог ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що за відсутності доказів повної оплати та з огляду на те, що строк оплати є таким, що настав, вимоги про стягнення 730 456 грн. основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За прострочення виконання зобов`язання із оплати товару позивачем нараховано до стягнення з відповідача 45 865, 56 грн. - 3% річних, 126 498, 55 грн. - інфляційних втрат, 244 616, 34 грн. - 16% річних за користування чужими грошовими коштами

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Умовами п. 7.8. Договору сторони, керуючись приписами ст. 536 Цивільного кодексу України, погодили, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти за весь період користування чужими грошовими коштами у розмірі 16% (шістнадцять відсотків). При цьому періодом користування чужими грошовими коштами для цілей цього пункту Договору визнається проміжок часу, що починається з першого дня прострочення виконання боржником свого обов`язку передати (сплатити) грошові кошти за цим Договором і закінчується у день повного виконання ним цього обов`язку. Проценти за користування чужими грошовими коштами нараховуються на суму невиконаного або несвоєчасно виконаного боржником обов`язку передати (сплатити) грошові кошти за цим Договором.

У Договорі сторони передбачили як сплату процентів за період користування чужими грошовими коштами відповідно до ст. 536 Цивільного кодексу України (п. 7.8. Договору), так і відповідальність, передбачену ст. 625 Цивільного кодексу України (п. 7.9. Договору).

Виходячи із свободи визначення умов договору відповідно до ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони мають право викласти умови договору на власний розсуд, самостійно визначити види відповідальності за порушення виконання договірних зобов`язань.

Здійснивши перевірку заявлених до стягнення позивачем 45 865, 56 грн. 3% річних, 126 498,55 грн. інфляційних втрат, 244 616,34 грн. 16% річних, судом задовольняються вказані вимоги в межах поданого розрахунку, оскільки вказані розрахунки є вірними.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Всупереч вказаним вимогам відповідач письмового відзиву на позов, жодних доказів на підтвердження обставин чи відсутності підстав для задоволення позову не надав, стверджувань позивача не спростував.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Враховуючи вкладене та керуючись ст.ст. 86, 123, 129, 233, 236-240, 250-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АТУМ-ЕНЕРГО" (04159, місто Київ, вулиця Сім`ї Кульженків, будинок, 35, код 43602269) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕГАНОМ УКРАЇНА" (04112, місто Київ, вулиця Парково-сирецька, будинок, 9, квартира, 73, код 36856796) 730 456 (сімсот тридцять тисяч чотириста п`ятдесят шість) грн. основного боргу, 45 865 (сорок п`ять тисяч вісімсот шістдесят п`ять) грн. 56 коп. 3% річних, 126 498 (сто двадцять шість тисяч чотириста дев`яносто вісім) грн. 55 коп. інфляційних втрат, 244 616 (двісті сорок чотири тисячі шістсот шістнадцять) грн. 34 коп. 16% річних, 17 208 (сімнадцять тисяч двісті вісім) грн. 55 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції в строки та порядку передбаченому розділом ІV ГПК України.

Суддя О.М.Ярмак