Рішення

від 10.12.2024 по справі 910/11094/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.12.2024Справа № 910/11094/24Господарський суд міста Києва у складі судді Ярмак О.М. за участю секретаря судового засідання Легкої А.С., розглянув матеріали господарської справи

за позовом Акціонерного товариства "Міжнародний резервний банк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Електроадвокат"

про розірвання договору, стягнення 311 880,21 грн.

Представники сторін: відповідно до протоколу судового засідання.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "Міжнародний резервний банк" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Електроадвокат" з вимогами про розірвання договору № 1726 від 15.12.2021 року та стягнення 311 880,21 грн., з яких: 239 032, 80 грн. основна заборгованість, 3 084,50 грн. 3% річних, 7 215,99 грн. інфляційних втрат, 62 546,92 грн. оперативно-господарської санкції.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання за договором з виконання робіт у передбачені строки, тому позивач просив суд розірвати спірний договір та стягнути з відповідача на свою користь вищевказані суми.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.09.2024 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, визначив сторонам у справі строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив.

02.10.2024 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечував, посилаючись на те, що позивачем було допущено порушення умов договору в частині забезпечення доступу працівників підрядника до об`єкту, що унеможливило подальше виконання умов договору. Також посилався на настання обставин непереборної сили, що перешкоджає своєчасному виконанні зобов`язань за договором.

14.10.2024 позивач подав відповідь на відзив, в якій проти викладених відповідачем у відзиві обставинах заперечував.

У судовому засіданні 12.11.2024 суд постановив закрити підготовче провадження та призначити розгляд справи по суті.

09.12.2024 відповідач подав заяву про поновлення процесуальних строків на подання додаткового доказу.

10.12.2024 відповідач подав суду судові дебати в письмовому вигляді.

У судовому засіданні 10.12.2024 суд задовольнив заяву відповідача про поновлення процесуальних строків на подання додаткового доказу та прийняв поданий відповідачем доказ.

У судовому засіданні 10.12.2024 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

15.12.2021 між позивачем (замовником) та відповідачем (підрядником) договір № 1726, згідно умовами якого підрядник приймає на себе зобов`язання виконати комплекс робіт з реконструкції схеми електропостачання вбудованого приміщення банку в м. Києві, пр-т. Оболонський, 22В зазначених в додатках № 1,2,3 цього договору.

Роботи виконуються підрядником з використанням обладнання та матеріалів, у відповідності до робочого проекту та технічного рішення №ЦН2-1004-21 від 16.06.2021 року (п. 1.2 договору).

Згідно п. 2.5. договору замовник здійснює оплату вартості робіт шляхом перерахування коштів на рахунок підрядника, що зазначений в розділі 12 цього договору, якщо про інший не буде повідомлено замовнику додатково в письмовій формі, в наступному порядку: а. попередня оплата в розмірі 60% від суми договору, що становить 239 032,80 грн. сплачується замовником протягом 5-ти банківських днів з моменту підписання сторонами цього договору; б. остаточний розрахунок замовник проводить протягом 5-ти банківських днів після прийняття замовником виконаних робіт та підписання сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт, що свідчитиме про виконання робіт за договором в повному обсязі та прийняття робіт замовником.

У відповідності до п. 1.5. договору підрядник зобов`язаний виконати і здати замовнику результати повного обсягу робіт, зазначених в цьому договорі, у строк не більше 150-ти календарних днів з дати укладання сторонами цього договору.

Тобто кінцевим терміном виконання відповідачем повного об`єму робіт на об`єкті позивача було 14.05.2022.

Таким чином, укладений між сторонами договір є договором підряду правовідносини якого врегульовані гл. 61 ЦК України.

16.12.2021 позивач платіжним дорученням № 20306721 від 16.12.2021 перерахував на рахунок відповідача 239 032,80 грн. попередньої оплати на виконання умов договору.

Всупереч ст. 74 ГПК України доказів виконання відповідачем робіт за договором суду не подано.

Згідно вимог ч.ч. 1, 2 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: розірвання договору.

Частиною другою ст. 651 ЦК України передбачено, що при відсутності згоди (домовленості) сторін про зміну або розірвання договору він може бути змінений чи розірваний на вимогу однієї із сторін лише за рішенням суду за наявності певних підстав, передбачених договором або законом. Однією із таких підстав є істотне порушення договору другою стороною.

Істотним вважається таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору, тобто йдеться про таке порушення договору однією із сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.

Отже, чинне законодавство визначає, що підставою для розірвання договору у судовому порядку може бути доведений належними та допустимими доказами факт невиконання стороною зобов`язань за договором.

Також п. 9.2.9 договору передбачено, що договір може бути розірваний достроково у разі відмови однієї із сторін від цього договору у випадку невиконання та/або неналежного виконання підрядником умов цього договору. У цьому випадку замовник направляє підряднику (за адресою, зазначеною в р. 12 цього договору) письмове повідомлення про відмову від договору

Оскільки судом встановлено факт невиконання відповідачем у передбачені строки робіт за договором, суд вважає таке порушення істотним, тому позовні вимоги про розірвання договору № 1726 від 15.12.2021 підлягають задоволенню.

Посилання відповідача на направлення на адресу позивача листа щодо тимчасового призупинення робіт від 21.02.2022 не звільняють відповідача від виконання взятих на себе зобов`язань за договором, тому є необгрунтованими.

Як було встановлено вище позивач платіжним дорученням № 20306721 від 16.12.2021 перерахував на рахунок відповідача 239 032,80 грн. попередньої оплати на виконання умов договору

Всупереч ст. 74 ГПК України доказів виконання робіт за договором відповідачем не подано.

Відповідно до ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання в силу вимог ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Доказів повернення відповідачем позивачу 239 032,80 грн. попередньої оплати суду не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача на свою користь 239 032,80 грн. попередньої оплати є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Також за прострочення виконання грошового зобов`язання позивачем нараховано до стягнення з відповідача 3 084,50 грн. 3% річних та 7 215,99 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Здійснивши перевірку заявлених до стягнення позивачем 3 084,50 грн. 3% річних та 7 215,99 грн. інфляційних втрат, судом задовольняються вказані вимоги в межах поданого розрахунку, оскільки вказані розрахунки є вірними.

Крім того, у прохальній частині позовної заяви позивач просив суд зазначити у рішенні про нарахування 3% річних до моменту виконання рішення суду.

Відповідно до частини 10 статті 238 Господарського процесуального кодексу України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

Згідно з частинами 11, 12 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження", якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі. До закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе зазначити у резолютивній частині рішення про нарахування органом (особою), що буде здійснювати примусове виконання рішення, 3 % річних на залишок основного боргу, починаючи з 07.09.2024 до моменту повної оплати боргу, з урахуванням приписів законодавства України.

Нарахування 3% річних має здійснюватися за наступною формулою: С х 3 х Д : К : 100, де: С - несплачена сума основного боргу (станом на час ухвалення рішення суду 239 032,80 грн); Д - кількість днів прострочення; К - кількість днів у році, в якому наявна непогашена заборгованість.

При цьому, суд вважає за необхідне роз`яснити органу (особі), що здійснює примусове виконання рішення суду, що в разі часткової сплати відповідачем боргу, 3 % річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився, за визначеною вище формулою.

Щодо посилань відповідача на звільнення від відповідальності за часткове чи повне невиконання або неналежне виконання зобов`язань за договором, якщо воно є наслідком непереборної сили, то суд зазначає наступне.

Листом від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 Торгово-промислова палата України (далі - ТПП України) засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". Враховуючи це, ТПП України підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків, згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт та ситуації, що з ним пов`язані (включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, ембарго, діями іноземного ворога): загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибухи, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані положеннями відповідних рішень або актами державних органів влади, закриття морських проток, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також обставини, викликані винятковими погодними умовами чи стихійним лихом - епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, тощо (ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України").

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Згідно з положеннями ст. 218 ГК України у разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі №913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Судом також ураховано, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами, адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21).

У той же час, відповідачем не обґрунтовано та не надано жодних доказів на підтвердження того, що відповідні обставини були форс-мажорними саме в межах виконання ним своїх господарських зобов`язань за спірним договором. Саме лише посилання на наявність таких форс-мажорних обставин не може бути єдиною підставою для звільнення відповідача від відповідальності за прострочення виконання зобов`язань.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 62 546,92 грн. оперативно-господарської санкції нарахованої за період з 03.04.2024 по 06.09.2024.

Згідно умов п. 7.2. договору за порушення строку передачі виконаних робіт, встановленого в п. 1.5. цього договору, та/або строку передачі документації, встановленого п. 4.2. цього договору, підрядник сплачує замовнику оперативно-господарську санкцію у розмірі 0,1% від загальної вартості робіт, зазначеної в п. 2.2. цього договору, за кожний день прострочення.

Заявлені вимоги задоволенню не підлягають, оскільки оперативно-господарська санкція нарахована після направлення позивачем відповідачу листа № 1007 від 01.04.2024 про повернення одержаної попередньої оплати.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно зі ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 86, 123, 129, 233, 236-240, 248-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Розірвати договір № 1726 від 15.12.2021, укладений між Акціонерним товариством "Міжнародний резервний банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Електроадвокат".

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Електроадвокат" (02224, місто Київ, проспект Червоної Калини, будинок, 1в, квартира, 113, код 39391970) на користь Акціонерного товариства "Міжнародний резервний банк" (01601, місто Київ, вулиця Володимирська, будинок, 46, код 25959784) 239 032 (двісті тридцять дев`ять тисяч тридцять дві) грн. 80 коп. попередньої оплати, 3 084 (три тисячі вісімдесят чотири) грн. 50 коп. 3% річних, 7 215 (сім тисяч двісті п`ятнадцять) грн. 99 коп. інфляційних втрат, 6 767 (шість тисяч сімсот шістдесят сім) грн. 99 коп. судового збору.

Органу (особі), що здійснює примусове виконання рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2024 у справі № 910/11094/24, здійснювати нарахування 3% річних на суму боргу 239 032,80 грн, починаючи з 07.09.2024 до моменту виконання судового рішення в частині погашення суми основного боргу. Розрахунок 3% річних здійснювати за формулою: С х 3 х Д : К : 100, де: С - несплачена сума основного боргу (станом на час ухвалення рішення суду - 239 032,80 грн.); Д - кількість днів прострочення; К - кількість днів у році, в якому наявна непогашена заборгованість.

4. У позові в іншій частині відмовити.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції в строки та порядку передбаченому розділом ІV ГПК України.

Повне рішення складено 13.01.2025.

Суддя О.М.Ярмак