Рішення

від 13.01.2025 по справі 910/13140/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.01.2025Справа № 910/13140/24Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справу

за позовом Акціонерного товариства "РВС БАНК"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажна компанія "СПЕЦБУДЕНЕРГОМОНТАЖ"

про стягнення 30 303,92 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшов позов Акціонерного товариства "РВС БАНК до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажна компанія "СПЕЦБУДЕНЕРГОМОНТАЖ" про стягнення коштів у розмірі 30 303,92 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано невиконанням відповідачем своїх зобов`язань за Гарантією № 1592-24Г, виданої на підставі договору про надання гарантії № Д-1592-24Г від 04.04.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.10.2024 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позову.

01.11.2024 до суду через систему Електронний Суд від позивача надійшла заява про усунення недоліків, до якої на виконання вимог ухвали від 29.10.2024 долучено позов у новій (виправленій) редакції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.11.2024 відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; встановлено сторонам строки для подання заяв по суті спору.

Частиною 5 ст. 176 ГПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 ГПК України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи та про його право подати відзив на позовну заяву, судом було надіслано на адресу місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажна компанія "СПЕЦБУДЕНЕРГОМОНТАЖ" (площа Спортивна, 1 м. Київ, 01001) копію ухвали про відкриття провадження у справі від 04.11.2024, однак поштовий конверт № 0610204396810 із вказаною ухвалою повернувся до суду не врученим, причиною повернення зазначено "адресат відсутній за вказаною адресою".

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, фізичних осіб - підприємців та відокремлені підрозділи юридичної особи, утвореної відповідно до законодавства іноземної держави, з Єдиного державного реєстру.

Так, судом встановлено, що адреса, на яку відповідачу судом направлялась копія ухвали від 04.11.2024 у справі № 910/13140/24 значиться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, тоді як іншої адреси свого місцезнаходження відповідач суду не повідомляв.

Частиною 6 ст. 242 ГПК України передбачено, що днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, з огляду на підставу повернення до суду конверту з ухвалою, надісланою відповідачу, суд доходить висновку, що ухвала про відкриття провадження у справі вважається йому врученою.

При цьому, за змістом ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі від 04.11.2024 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у встановлений судом строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

УСТАНОВИВ

04.04.2024 між Акціонерним товариством "РВС Банк" (надалі - Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажна компанія "СПЕЦБУДЕНЕРГОМОНТАЖ" (принципал) було укладено Договір про надання гарантії № Д-1592-24Г (надалі - Договір), за умовами п. 1.1 якого за заявою принципала банк надає на користь бенефіціара гарантію, за якою зобов`язується сплатити бенефіціару на його письмову вимогу, що становить належне представлення, грошову суму у разі настання гарантійного випадку, протягом строку дії або до дати закінчення дії гарантії. Загальна сума гарантії складає 29 579,78 грн. (п. 1.2 Договору).

Строк дії гарантії: гарантія вступає в силу з моменту надання та діє по 06.10.2024 включно (п. 1.4 Договору).

Згідно з визначеннями, наведеними в Договорі, бенефіціаром є Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго»; документ, з якого виникають відносини між принципалом та бенефіціаром - Договір на закупівлю: «ДБН А.2.2-3:2014 Поточний ремонт кабельних каналів з заміною плит перекриття об`єктів Сумського РЦОМ Північного ТУОМ (інв. № 20004, інв. № 20003, інв. № 114_24034_01_411, інв. № 114_24035_01_415) 45450000-6 Інші завершальні будівельні роботи» (надалі - Основний договір).

Відповідно до п. 3.4. Договору, Банк, отримавши від бенефіціара або банку бенефіціара, або іншого банку вимогу, перевіряє достовірність цієї вимоги, а також те, що вона становить належне представлення, згідно з умовами Гарантії.

Після розгляду вимоги бенефіціара Банк: або сплачує кошти бенефіціару за Гарантією в разі отримання вимоги, що становить належне представлення, на умовах і в строки, передбачені Гарантією для оплати вимоги та згідно з реквізитами, зазначеними в Гарантії, якщо інші реквізити не зазначені у вимозі, на суму, розмір якої не перевищує суму Гарантії, якщо у Гарантії не зазначено інше; або повідомляє бенефіціара про відмову у задоволенні його вимоги (п. 3.5. Договору).

Згідно з п. 4.2 Договору якщо на вимогу бенефіціара та/або на виконання рішення суду про сплату за Гарантією Банк виплачує грошові кошти за Гарантією, принципал зобов`язаний протягом 2 (двох) робочих днів з отримання регресної вимоги Банку, в повному обсязі відшкодувати Банку такі виплати та усі пов`язані з цим витрати Банку, зокрема, включаючи, але не обмежуючись наступним: - суми, фактично сплачені Банком бенефіціару в порядку та випадках, передбачених гарантією; - збитки, включаючи реальні збитки, упущену вигоду та збитки від інфляційних процесів; - судові витрати, витрати на юридичне обслуговування, понесені Банком в результаті виконання своїх зобов`язань за Гарантією; - суми, фактично сплачені Банком, у зв`язку із відкриттям виконавчого провадження. До повного такого відшкодування принципал сплачує Банку проценти від суми боргу в розмірі 30% (тридцять) процентів річних (за методом факт/факт (фактична кількість днів у місяці/фактична кількість днів у році - 365 (366)) у валюті гарантії, за період з моменту сплати банком за гарантією на вимогу бенефіціара або згідно із рішенням суду про сплату за гарантією та до моменту нарахування суми боргу на належні рахунки Банку. Проценти за користування грошовими коштами сплаченими Банком за гарантією нараховуються із умови, що враховується перший день перерахування (сплати) Банком грошових коштів за гарантією бенефіціару і не враховується день фактичного повернення/відшкодування принципалом у повному обсязі грошових коштів, сплачених Банком за гарантією.

Відповідно до п. 4.3 Договору регресна вимога Банку оформлюється в письмовій формі, підписується уповноваженою особою Банку, скріплюється печаткою (за наявності) та вважається отриманою принципалом у випадку, зокрема, направлення за допомогою поштового зв`язку рекомендованим або цінним листом з повідомленням про вручення. Регресна вимога вважається доставленою (врученою) належним чином у разі, якщо вона здійснена у письмовій формі та надіслана рекомендованим або цінним листом з повідомленням про вручення зазначеними адресами сторін. Датою отримання регресної вимоги буде вважатись дата їх особистого вручення, про що вказано вказано в повідомленні про вручення, а у разі повернення листа на адресу Банку з іншими поштовими відмітками (в тому числі закінчення терміну зберігання, відсутність адресата за вказаною адресою, відмова адресата від одержання та інше) з дати відправлення регресної вимоги.

04.04.2024 Акціонерним товариством "РВС БАНК", як Гарантом, видано Банківську Гарантію № 1592-24Г, за якою Гарант безумовно, тобто за першою вимогою бенефіціара без подання будь-яких інших документів або виконання будь-яких інших умов, та безвідклично приймає на себе зобов`язання заплатити бенефіціару протягом 5 робочих днів з моменту отримання письмової вимоги бенефіціара, грошову суму в розмірі 29 579,78 грн, у випадку порушення принципалом зобов`язань за Основним договором. Виплата по Гарантії здійснюється на користь Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго». Гарантія набирає чинності з моменту її видачі та є дійсною до 06.10.2024 та будь-яка вимога стосовно неї повинна бути одержана Гарантом у цей період.

ПАТ «Національна енергетична компанія «Укренерго» листом від 30.08.2024 № 01/53886 звернулось до позивача з вимогою сплатити суму Банківської гарантії за гарантією № 1592-24Г від 04.04.2024 в розмірі 29 579,78 грн.

20.09.2024 Акціонерне товариство "РВС БАНК" перерахувало на користь ПАТ «Національна енергетична компанія «Укренерго» грошові кошти у розмірі 29 579,78 грн, що підтверджується меморіальним ордером №7 від 20.09.2024 із зазначенням призначення платежу: "сплата за гарантією №1592-24Г від 04.04.2024 згідно з вимогою".

23.09.2024 позивач надіслав на адресу відповідача регресну вимогу №3252/24-БТ про відшкодування 29 579,78 грн, що підтверджується копіями опису вкладення у цінний опис від 23.09.2024, накладної, фіскального чеку.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідачем не було сплачено виплачену Банком гарантію в порядку регресу. Таким чином, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 29 579,78 грн. Крім того, враховуючи неналежне виконання відповідачем його зобов`язань, позивач просить суд стягнути з відповідача 30% річних у розмірі 387,93 грн, пеню у розмірі 336,21 грн, а також просить до моменту виконання на суму основного боргу здійснювати нарахування 30% річних, розрахувавши остаточну суму, що підлягає виплаті відповідачем за правилами обчислення простих точних процентів.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.

Внаслідок укладення Договору про надання гарантії № Д-2112-23Г від 24.08.2023 між сторонами згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно достатті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу Українизобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до частин 1, 2 ст. 200 Господарського кодексу України гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов`язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов`язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні.

Зобов`язання за банківською гарантією виконується лише на письмову вимогу управненої сторони.

Згідно зі ст. 560 Цивільного кодексу України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. Вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред`являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов`язання, забезпеченого гарантією. Кредитор може пред`явити вимогу до гаранта у межах строку, встановленого у гарантії, на який її видано (частини 1, 2, 3, 4 ст. 563 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 561 Цивільного кодексу України гарантія діє протягом строку, на який вона видана. Гарантія є чинною від дня її видачі, якщо в ній не встановлено інше. Гарантія не може бути відкликана гарантом, якщо в ній не встановлено інше.

Отже, у відносинах за гарантією беруть участь три суб`єкти - гарант, беніфеціар та принципал. Забезпечувальна функція гарантії полягає у тому, що вона (гарантія) забезпечує належне виконання принципалом його обов`язку перед беніфеціаром.

Гарантія - це односторонній правочин, змістом якого є обов`язок гаранта сплатити кредитору-беніфеціару грошову суму відповідно до умов гарантій у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією. Тобто, гарантія створює зобов`язання тільки для гаранта.

Статтею 564 Цивільного кодексу України унормовано, що після одержання вимоги кредитора гарант повинен негайно повідомити про це боржника і передати йому копії вимоги разом з доданими до неї документами. Гарант повинен розглянути вимогу кредитора разом з доданими до неї документами в установлений у гарантії строк, а у разі його відсутності - в розумний строк і встановити відповідність вимоги та доданих до неї документів умовам гарантії.

Гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії (ч.1 ст. 565 Цивільного кодексу України).

Виходячи з Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 639, видачі гарантії передує укладення договору між гарантом та боржником про надання фінансових послуг з видачі гарантії. Вказаний договір виступає зв`язуючим ланцюгом між основним договором принципала і беніфеціара, оскільки у договорі про видачу гарантії вказується, що гарантія видається на прохання принципала у зв`язку з його обов`язком перед беніфеціаром за основним договором, та гарантією, видача якої є основним обов`язком гаранта за цим договором.

Відповідно до розділу І Положення гарантія - посіб забезпечення виконання зобов`язань, відповідно до якого гарант бере на себе грошове зобов`язання перед бенефіціаром сплатити кошти в разі настання гарантійного випадку.

Зобов`язання гаранта перед бенефіціаром не залежить від базових відносин, які забезпечуються такою гарантією (їх припинення або недійсності), також і тоді, коли посилання на такі базові відносини безпосередньо міститься в тексті гарантії.

У ч. 1 ст. 569 Цивільного кодексу України зазначено, що гарант має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, якщо інше не встановлено договором між гарантом і боржником.

Так, в п. 4.2. Договору визначено обов`язок принципала (відповідача) відшкодувати всі витрати, понесені Банком у зв`язку із виконанням зобов`язань за Гарантією.

Враховуючи вищенаведені умови Договору про надання гарантії №Д-1592-24Г від 04.04.2024, обов`язок Відповідача по відшкодуванню виплаченою Банком бенефіціару суми гарантії у загальному розмірі 29 579,78 грн. в порядку регресу настав.

Таким чином, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажна компанія "СПЕЦБУДЕНЕРГОМОНТАЖ" перед Акціонерним товариством "РВС БАНК" за Договором про надання гарантії №Д-1592-24Г від 04.04.2024 становить 29 579,78 грн.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати відповідачем грошових коштів Акціонерному товариству "РВС БАНК" в розмірі 29 579,78 грн.

Отже, суд зазначає, що відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив відшкодування виплаченої Банком Бенефіціару суми гарантії в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов`язання належним чином, а тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення 29 579,78 грн - суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 30% річних за загальний період прострочення з 08.10.2024 по 23.10.2024 у розмірі 387,93 грн.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитору зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013 року).

Згідно з п.4.2 Договору до повного такого відшкодування принципал сплачує банку проценти від суми боргу в розмірі 30% (тридцять) процентів річних (за методом факт/факт (фактична кількість днів у місяці/фактична кількість днів у році - 365 (366)) у валюті гарантії, за період з моменту сплати банком за гарантією на вимогу бенефіціара або згідно із рішенням суду про сплату за гарантією та до моменту нарахування суми боргу на належні рахунки банку. Проценти за користування грошовими коштами сплаченими банком за гарантією нараховуються із умови, що враховується перший день перерахування (сплати) банком грошових коштів за гарантією бенефіціару і не враховується день фактичного повернення/відшкодування принципалом у повному обсязі грошових коштів, сплачених банком за гарантією.

Таким чином, суд зазначає, що умовами Договору про надання гарантії №Д-1592-24Г від 04.04.2024 сторони погодили інший розмір процентів річних, що не суперечить законодавству.

Суд, перевіривши розрахунок 30% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочки відповідачем сплати заборгованості за загальний період прострочки з 08.10.2024 по 23.10.2024 у розмірі 387,93 грн, вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивач також просив стягнути з відповідача на його користь пеню за загальний період прострочки з 08.10.2024 по 23.10.2024 у розмірі 336,21 грн.

Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з нормами ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 5.1 Договору передбачено, що за порушення строків повернення Банку коштів, сплачених Банком за Гарантією/сплати процентів, комісій та/або інших платежів за цим Договором Принципал сплачує Банку пеню від суми заборгованості у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочки, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Суд, перевіривши розрахунок пені, у зв`язку з неналежним виконанням умов Договору, за загальний період прострочки виконання відповідачем його договірного грошового зобов`язання з 08.10.2024 по 23.10.2024 у розмірі 336 грн. 21 коп., вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у повному обсязі.

Що стосується клопотання позивача про нарахування 30% річних на суму основного боргу до моменту виконання відповідачем свого зобов`язання, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за час прострочення.

За змістом ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до приписів ст. 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Застосування частини 10 статті 238 ГПКУкраїни у даному випадку, сприятиме найшвидшому виконанню відповідачем судового рішення в частині сплати основного боргу, а позивач буде позбавлений необхідності ще раз звертатися до суду з позовом про стягнення з відповідача додатково нарахованих процентів, за допущене ним прострочення після ухвалення судом рішення.

Відповідно до частин 11, 12 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі. До закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.

За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що відповідно до положень ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України наявні всі правові підстави для зазначення у рішенні суду про проведення нарахування органом (особою), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, 30% річних від суми заборгованості у розмірі 29 579,78 грн. з 24.10.2024 року до моменту виконання рішення суду за формулою: СОБ*30*КДП)/КДР/100 = сума процентів річних, де СОБ - сума основного боргу, 3 - 30 відсотків річних, КДП - кількість днів прострочення, КДР - кількість днів у році.

При цьому, суд вважає за необхідне роз`яснити органу (особі), що здійснює примусове виконання рішення суду, що в разі часткової сплати відповідачем боргу, 30% річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився, за визначеною вище формулою.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно - монтажна компанія "СПЕЦБУДЕНЕРГОМОНТАЖ" (01001, місто Київ, площа Спортивна, 1, Ідентифікаційний код 45110314) на користь Акціонерного товариства "РВС БАНК" (04071, місто Київ, ВУЛИЦЯ ВВЕДЕНСЬКА, будинок 29/58, Ідентифікаційний код 39849797) заборгованість у розмірі 29 579,78 грн, 30% річних у розмірі 387,93 грн, пеню у розмірі 336,21 грн.. та судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.

3. В порядку ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України нарахувати до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно- монтажна компанія "СПЕЦБУДЕНЕРГОМОНТАЖ" (01001, місто Київ, площа Спортивна, 1, Ідентифікаційний код 45110314) на користь Акціонерного товариства "РВС БАНК" (04071, місто Київ, ВУЛИЦЯ ВВЕДЕНСЬКА, будинок 29/58, Ідентифікаційний код 39849797) 30% річних на суму основного боргу за Договором про надання гарантії №Д-1592-24Г від 04.04.2024, що становить 29 579,78 грн за період з 24.10.2024 року і до моменту виконання рішення суду за формулою: СОБ*30*КДП)/КДР/100 = сума процентів річних, де СОБ - сума основного боргу, 3 - 30 відсотків річних, КДП - кількість днів прострочення, КДР - кількість днів у році.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 13.01.2025.

Суддя Т.Ю. Трофименко