Рішення

від 12.12.2024 по справі 910/13219/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.12.2024Справа № 910/13219/24

Господарський суд міста Києва в складі судді Привалова А.І., за участю секретаря судового засідання Мазура В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження

справу № 910/13219/24

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "КОРУМ ТРЕЙДІНГ"</a>;

до Підприємства з іноземними інвестиціями у формі приватного акціонерного

товариства "Запорізький залізорудний комбінат";

про внесення змін договору поставки.

За участю представників сторін:

від позивача: Сазонов Є.В.

від відповідача: Сокуренко А.Ю.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "КОРУМ ТРЕЙДІНГ"</a> звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Підприємства з іноземними інвестиціями у формі приватного акціонерного товариства "Запорізький залізорудний комбінат" про внесення змін до Специфікації № 1 від 02.12.2021 до Договору поставки № КТ/026-21 від 02.12.2021.

Позовні вимоги обґрунтовані необхідністю внесення змін щодо умов поставки товару за Договором № КТ/026-21 від 02.12.2021, у зв`язку з істотною зміною обставин, які не були відомі сторонам під час укладання вказаного договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.10.2024 прийнято позовну заяву до провадження та ухвалено розглядати справу за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 28.11.2024.

06.11.2024 через систему "Електронний суд" до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позову заперечує.

08.11.2024 через систему "Електронний суд" до Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, оскільки місцем знаходження представника є місто Кривий Ріг Дніпропетровської області.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.11.2024 задоволено заяву представника Підприємства з іноземними інвестиціями у формі приватного акціонерного товариства "Запорізький залізорудний комбінат" Сокуренка А.Ю. про розгляд справи в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

11.11.2024 через систему "Електронний суд" до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив.

25.11.2024 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив та клопотання про зупинення провадження у справі № 910/13219/24 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 910/7100/24.

27.11.2024 через систему "Електронний суд" до Господарського суду міста Києва від позивача надійшли заперечення на клопотання про зупинення провадження у справі та додаткові пояснення по справі.

Присутній у підготовчому засіданні 28.11.2024 представник позивача позов підтримав, заперечив проти задоволення клопотання відповідача про зупинення провадження у справі та просив призначити справу до судового розгляду.

Представник відповідача просив задовольнити клопотання про зупинення провадження у справі № 910/13219/24 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №910/7100/24.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи щодо зупинення провадження у справі та дослідивши матеріали справи, відзначає наступне.

Пунктом 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове або повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

Зі змісту наведеної норми випливає, що причиною зупинення провадження у справі, в даному випадку, є неможливість її розгляду до вирішення пов`язаної з нею іншої справи, яка розглядається іншим судом.

Господарський суд повинен зупинити провадження у справі за наявності інформації про розгляд іншої справи, незалежно від заяв учасників судового процесу. Така інформація підтверджується тільки судовими документами: ухвалами, рішеннями, постановами судів, позовними заявами, скаргами.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному конкретному випадку з`ясовує, як пов`язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом, а також те, чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Враховуючи предмет і підстави заявленого позову у справі № 910/13219/24, суд дійшов висновку про відсутність обставин неможливості вирішення спору в даній справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №910/7100/24, предметом якої є стягнення суми попередньої оплати по Договору поставки № КТ/026-21 від 02.12.2021.

Враховуючи відсутність будь-яких заяв та клопотань учасників судового процесу, суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про закриття підготовчого провадження та призначення справи №910/13219/24 до судового розгляду по суті на 12.12.2024.

У судовому засіданні 12.12.2024 представник позивача підтримав вимоги та доводи позовної заяви, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача заперечив проти позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

У судовому засіданні 12.12.2024, на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

УСТАНОВИВ:

02.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «КОРУМ ТРЕЙДІНГ» (за договором - Постачальник) та Підприємством з іноземними інвестиціями у формі приватного акціонерного товариства "Запорізький залізорудний комбінат" (за договором - Покупець) було укладено Договір поставки №КТ/076-21 (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого Постачальник зобов`язується поставити підйомну шахтну Ц-6,3х4,9/0,75 виробництва ТОВ «КОРУМ ДРУЖКІВСЬКИЙ МАШИНОБУДІВНИЙ ЗАВОД» для вантажолюдської підйомної установки повітряноподавального ствола «Переверзівський ПрАТ «ЗЗРК» (надалі - Обладнання), виконати роботи з шеф-нагляду за монтажем Обладнання, виконати пусконалагоджувальні роботи, провести навчання експлуатаціного та ремонтного персоналу Покупця, а Покупець зобов`язується прийняти та сплатити за поставлене Обладнання та виконанні роботи. Найменування, вартість, кількість, код УКТЗЕД Обладнання, перелік робіт із шефнагляду за монтажем Обладнання, вартість та перелік пусконалагоджувальних робіт, умови навчання персоналу Покупця вказуються в Специфікації (Додаток №1 до Договору) та Технічному завданні (Додаток № 2 до Договору), що є невід`ємними частинами Договору.

Згідно з п. 2.1 Договору, ціна договору визначається як сумарна вартість Обладнання, поставка якого здійснюється відповідно до нього та Специфікації, а також вартість пусконалагоджувальних робіт складає: без ПДВ 151 740 738,75 грн. (сто п`ятдесят один мільйон сімсот сорок тисяч сімсот тридцять вісім гривень 75 коп.), ПДВ 20% - 30 348 147,75 грн. (тридцять мільйонів триста сорок вісім тисяч сто сорок сім гривень 75 коп.), з ПДВ - 182 088 886,50 грн. (сто вісімдесят два мільйона вісімдесят вісім тисяч вісімсот вісімдесят шість гривень 50 коп.).

Відповідно до п. 3.1. Договору, умови поставки Обладнання вказуються в Специфікації до Договору.

02.12.2024 між позивачем та відповідачем було підписано Специфікацію №1 до Договору №КТ/076-21 від 02.12.2021, відповідно до якої поставці підлягає машина підйомна шахтна - 6,3х4,9/0,75, код УКТЗЕД - 8425, у кількості 1 штука на загальну сум 150 660 738,75,00 грн. без ПДВ та пуско-налагоджувальні роботи, код УКТЗЕД 33.12 на суму 1 080 000,00 грн. без ПДВ, усього на суму 182 088 886,50 грн. з ПДВ.

Пунктом 2 Специфікації №1 визначені умови поставки Обладнання: DAP ПІДПРИЄМСТВО З ІНОЗЕМНИМИ ІНВЕСТИЦІЯМИ У ФОРМІ ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ЗАПОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ» Веселівське шосе, 7км., с. Мала Білозерка, Василівський район, Запорізька область, 73674, Україна, відповідно до правил Інкотремс-2010.

Пунктом 3 Специфікації №1 визначено строк поставки Обладнання: 12 місяців з дати здійснення передплати Покупцем відповідно до п.п. 4.1.1 п. 4 Договору та графіку оплати (Додаток №3 до Договору).

Відповідно до умов п.4.1 Договору, оплата Покупцем Обладнання здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника, зазначений в цьому Договорі відповідно до графіку оплати (Додаток №3 до Договору) та з урахуванням умов п. 2.3 в наступному порядку: п.п. 4.1.1. «Покупець» здійснює попередню оплату за Обладнання згідно графіку оплати, наведеному у Додатку № 3 до даного Договору, у розмірі: без ПДВ 24 720 850,00 грн. (двадцять чотири мільйона сімсот двадцять тисяч вісімсот п`ятдесят гривень 00 коп.), ПДВ 20% - 4 944 170,00 грн. (чотири мільйони дев`ятсот сорок чотири тисячі сто сімдесят гривень 00 коп.), разом з ПДВ - 29 665 020,00 грн. (двадцять дев`ять мільйонів шістсот шістдесят п`ять тисяч 20 гривень 00 коп.) протягом 10 календарних днів з дати підписання Сторонами Договору на підставі виставленого «Постачальником» рахунку.

На виконання умов п. 4.1.1 Договору відповідачем на підставі платіжної інструкції №510159 від 15.12.2021 було здійснено платіж, згідно рахунку-фактури № 000001336 від 07.12.2021, наданого ТОВ «КОРУМ ТРЕЙДІНГ», у сумі 29 665 020,00 грн. з ПДВ.

Отже, враховуючи умови п. 3 Специфікації №1, позивач мав здійснити поставку Обладнання у строк до 15.12.2022 року за адресою: : Веселівське шосе, 7км., с. Мала Білозерка, Василівський район, Запорізька область, 73674, Україна.

Оскільки позивач не мав змоги виконати взяті на себе зобов`язання по поставці Обладнання до 15.12.2022, у зв`язку з неможливістю доступу до місця поставки, внаслідок окупації останнього Російською Федерацією та з урахуванням заборони такої поставки постановою КМУ №1035, ТОВ «КОРУМ ТРЕЙДІНГ» 21.04.2022 надіслало на електронну пошту відповідача лист за вих. №1-0321, в якому повідомило про настання форс-мажорних обставин, пов`язаних з військовою агресією Російської Федерації проти України та введенням на території України воєнного стану з 05 годин 30 хвилин 24 лютого 2022 року.

Як зазначає позивач, 09.04.2024 на його електронну адресу надійшов лист відповідача від 01.04.2024 за вих. №20/30 «Про розірвання договору та повернення попередньої оплати», в якому відповідач, керуючись п. 9.5. Договору та ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, вимогав протягом трьох банківських днів повернути попередню оплату в розмірі 29 665 020,00 грн.

19.04.2024 відповідач направив позивачу претензію за вих. № 20/38 від 16.04.2024 з вимогою про повернення суми попередньої оплати у розмірі 29 665 020,00 грн.

У відповідь на претензію позивач листом б/н від 22.04.2024 повідомив відповідача, що строк, визначений ч. 3 ст. 188 Господарського кодексу України, на розгляд пропозиції розірвання договору поставки, яка, на думку позивача, була викладена в листі від 01.04.2024 за вих. №20/30, ще не сплинув, а відтак претензія ПрАТ «ЗЗРК» № 20/38 від 16.04.2024 є передчасною.

26.04.2024 позивачем направлено лист за вих. №26/1КТ у відповідь на лист ПрАТ «ЗЗРК» «Про розірвання договору та повернення передплати» №20/30 від 01.04.2024. Означеною відповіддю Товариство звернуло увагу відповідача, що як на підставу для ініціювання розірвання Договору поставки №20/387 від 02.04.2021 ПрАТ «ЗЗРК» посилається на п. 10.3 Договору, у зв`язку з тим, що форс-мажорні обставини тривають понад шістдесят календарних днів. Проте, п. 10.2 Договору №КТ/026-21 визначені умови для фіксування форс-мажорних обставин, яких відповідач не дотримався. Також, позивач запропонував заключити додаткову угоду до Договору, якою визначити нове місце поставки Обладнання з урахуванням наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309.

Оскільки відповідач проігнорував пропозицію ТОВ «КОРУМ ТРЕЙДІНГ» щодо внесення змін у спірний договір, натомість звернувся з позовною заявою про повернення суми передплати, що є предметом спору у справі № 910/7100/24, Товариство, з урахуванням приписів ст. 188 Господарського кодексу України, вирішило передати спір щодо внесення змін до умов договору на розгляд суду.

Пунктами 11.1., 11.2. Договору передбачено, що всі суперечки і розбіжності, які можуть виникнути з цього договору або в зв`язку з ним, вирішуються шляхом переговорів сторін. У разі недосягнення згод вони підлягають розгляду в судовому порядку відповідно до чинного законодавства України, при обов`язковому дотриманні Сторонами досудового врегулювання спору.

Таким чином, не досягши згоди стосовно внесення змін у Договір, в порядку досудового врегулювання спору та керуючись п. 11.2 Договору, частиною 4 статті 188 Господарського кодексу України, спір про внесення змін у договір передано на розгляд суду.

При цьому, позивач в обґрунтування заявлених позовних вимог посилається на приписи ст. 652 Цивільного кодексу України, якою визначено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання.

Так, позивач вказує на наступну зміну обставин:

- триває тимчасова окупація місця поставки товару (Веселівське шосе, 7км., с. Мала Білозерка, Василівський район, Запорізька область, 73674), яка не існувала на момент укладення сторонами Договору (02.12.2021 року), не могла бути передбачена відповідачем та не могла бути усунена ним;

- подальше виконання Товариством умов договору з направлення транспортного засобу до місця поставки Обладнання (на тимчасово окуповану територію) призведе до загрози життю та здоров`ю працівників відповідача;

- Товариство об`єктивно не може виконати зобов`язання та внаслідок зміни обставин кінцевий результат буде не тим, на який він розраховував при укладенні Договору;

- Договір та звичаї ділового обороту не передбачають можливість несення стороною Договору ризиків зміни обставин у вигляді тимчасової окупації території місця поставки товару внаслідок збройної агресії російської федерації проти України.

З огляду на зазначене вище позивач просить суд:

- внести зміни у пункти 2 Специфікації №1 від 02.12.2021 року до Договору №КТ/026-21 від 02.12.2021 року, виклавши його у наступній редакції: «Умови поставки: DAP ПІДПРИЄМСТВО З ІНОЗЕМНИМИ ІНВЕСТИЦІЯМИ У ФОРМІ ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ЗАПОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ», 04116, місто Київ, вул. Старо-Київська, будинок 10-Г, корпус С»;

- внести зміни у пункти 3 Специфікації №1 від 02.12.2021 року до Договору №КТ/076-21 від 02.12.2021 року, виклавши його у наступній редакції: «Строк поставки: Протягом 12 місяців з дати набрання законної сили Рішення Господарського суду м. Києва про задоволення позову ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОРУМ ТРЕЙДІНГ» до Підприємства з іноземними інвестиціями у формі приватного акціонерного товариства "Запорізький залізорудний комбінат".

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що Договір № КТ/076-21 від 02.12.2021 було розірвано відповідачем згідно із повідомленням-вимогою № 20/30 від 01.04.2024, на підставі п. 9.5. Договору, ч. 2 статті 693 Цивільного кодексу України в односторонньому порядку (а не на підставі п.10.3. Договору, як це стверджує позивач), що, в свою чергу, не передбачає наявність згоди іншої сторони на розірвання договору та необхідність дотримання процедури, яка встановлена статтею 188 Господарського кодексу України, а тому, у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним. Крім цього, слід зазначити, що вимоги позивача в частині зміни строку поставки Обладнання, стосуються строків виконання зобов`язання Постачальника, які відповідно до умов Договору закінчилися ще 15.12.2022.

Окрім цього, з фактичних взаємовідносин сторін за Договором № КТ/076-21 від 02.12.2021, не вбачається наявності істотної зміни обставин, у розумінні положень статті 652 Цивільного кодексу України, та, відповідно, підстави для зміни умов Договору за рішенням суду відсутні.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. За положеннями ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Засадами чинного Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. (ст.15 ЦК України).

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Крім способів захисту цивільних прав та інтересів, передбачених ч.2 ст.16 ЦК України, суд згідно ч.2 зазначеної статті Кодексу може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

У відповідності до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 4 ГПК України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України "Про судоустрій України" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред`явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорювання і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

При цьому, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Відповідно до ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до п. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Внаслідок укладення Договору № КТ/076-21 від 02.12.2021 між сторонами, згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України, визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 663 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару (ст. 664 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як убачається з п. 3.1. Договору № КТ/076-21 від 02.12.2021, умови поставки Обладнання вказуються в Специфікації до Договору.

02.12.2024 між позивачем та відповідачем підписано Специфікацію №1 до Договору №КТ/076-21 від 02.12.2021, відповідно до якої поставці підлягає машина підйомна шахтна - 6,3х4,9/0,75, код УКТЗЕД - 8425, у кількості 1 штука на загальну сум 150 660 738,75,00 грн. без ПДВ та пуско-налагоджувальні роботи, код УКТЗЕД 33.12 на суму 1 080 000,00 грн. без ПДВ, усього на суму 182 088 886,50 грн. з ПДВ.

Пунктом 2 Специфікації №1 визначені умови поставки Обладнання: DAP ПІДПРИЄМСТВО З ІНОЗЕМНИМИ ІНВЕСТИЦІЯМИ У ФОРМІ ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ЗАПОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ» Веселівське шосе, 7км., с. Мала Білозерка, Василівський район, Запорізька область, 73674, Україна, відповідно до правил Інкотремс-2010.

Пунктом 3 Специфікації №1 визначено строк поставки Обладнання: 12 місяців з дати здійснення передплати Покупцем, відповідно до п.п. 4.1.1 п. 4 Договору та графіку оплати (Додаток №3 до Договору).

На виконання умов п. 4.1.1 Договору відповідачем на підставі платіжної інструкції №510159 від 15.12.2021 було здійснено платіж, згідно рахунку-фактури № 000001336 від 07.12.2021, наданого ТОВ «КОРУМ ТРЕЙДІНГ», у сумі 29 665 020,00 грн. з ПДВ.

Судом установлено, що у визначений договором строк, тобто до 15.12.2022, позивач поставку обладнання відповідачу не здійснив

21.04.2022 позивач надіслав на електронну пошту відповідача лист за вих. №1-0321, в якому повідомив про настання форс-мажорних обставин, пов`язаних з військовою агресією Російської Федерації проти України та введенням на території України воєнного стану з 05 годин 30 хвилин 24 лютого 2022 року.

У п. 10.1. сторони передбачили, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Сторони звільняються від відповідальності за невиконання тих своїх зобов`язань, виконання яких стало неможливим внаслідок дії форс-мажорних обставин (за винятком зобов`язань, строк виконання яких настав до дати виникнення таких обставин), відповідно до часу дії форс-мажорних обставин, при цьому, строк виконання всіх зобов`язань за цим Договором збільшується пропорційно часу, протягом якого будуть діяти такі обставини. Після припинення дії форс-мажорних обставин, всі перенесені зобов`язання підлягають виконанню в порядку, передбаченому цим Договором, з урахуванням пропорційності продовження моменту їх виконання на період дії форс-мажорних обставин.

Пунктом 10.2 Договору визначено, що сторона, для якої настали форс-мажорні обставини, зобов`язана протягом 3-х робочих днів з дня настання форс-мажорних обставин повідомити у письмовій формі іншу Сторону про їх настання або припинення. Факти, викладені у повідомленні про форс-мажорні обставини, підлягають підтвердженню довідкою торгово-промислової палати за місцем знаходження Сторони, у якої наступили форс-мажорні обставини. Після її отримання, але не пізніше 20 календарних днів з дати отримання відповідного повідомлення про настання форс-мажорних обставин, вона направляється іншій Стороні.

У разі, якщо форс-мажорні обставини тривають понад шістдесят календарних днів. Сторони можуть виступити з ініціативою про розірвання Договору, з проведенням розрахунків за фактично виконані роботи і поверненням коштів за роботи, які не виконані (п.10.3. Договору).

Як свідчать матеріал справи, позивачем не надано суду жодних доказів на підтвердження настання для нього форс-мажорних обставин та неможливість виконання зобов`язань за Договором №КТ/076-21 від 02.12.2021 у встановлений строк, що підлягає підтвердженню у порядку, визначеному цим договором, зокрема, пунктом 10.2. договору, та положеннями чинного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 617 ЦК, ч.2 ст. 218 ГК та ст. 14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні і невідворотні обставини за даних умов здійснення господарської діяльності, що об`єктивно унеможливлюють виконання особою зобов`язань за умовами договору, обов`язків, передбачених законодавством.

Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.

Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (п.38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20), а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.

Між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов`язання має бути причинно-наслідковий зв`язок. Тобто неможливість виконання зобов`язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиціального характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання господарського зобов`язання. Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 14.06.2022 у справі № 922/2394/21.

Сам факт введення воєнного стану на території України не є імперативною підставою для звільнення всіх боржників від відповідальності за прострочення виконання зобов`язання за час існування форс-мажорних обставин. У кожному конкретному випадку у конкретних відносинах боржник має довести безпосередній вплив непереборної обставини на можливість виконання ним зобов`язання.

Разом з тим, позивачем не підтверджено, що обставини, які виникли з 21.04.2022 (лист-повідомлення позивача за вих. № 01-0321) були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання господарського зобов`язання за Договором.

Відповідно до статей 6 та 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У силу приписів статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до частин 1-4 статті 188 Господарського кодексу України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Частинами 1, 2 статті 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Відповідно до частини 4 статті 652 Цивільного кодексу України, зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

На відміну від форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які роблять неможливим виконання зобов`язання в принципі, істотна зміна обставин є оціночною категорією, яка полягає у розвитку договірного зобов`язання таким чином, що виконання зобов`язання для однієї зі сторін договору стає більш обтяженим, ускладненим, наприклад, у силу збільшення для сторони вартості виконуваного або зменшення цінності отримуваного стороною виконання, чим суттєво змінюється рівновага договірних стосунків, призводячи до неможливості виконання зобов`язання.

Судом установлено, що на момент звернення позивача з позовом до суду про внесення змін до договору поставки в частині визначення нового місця та строку поставки, строк поставки обладнання за договором сплинув ще 15.12.2022.

При цьому, відповідач повністю виконав умови договору поставки щодо внесення суми попередньої оплати в розмірі 29 665 020,00 грн, проте, позивач дій щодо виконання умов договору не вчинив.

Судом також ураховано, що позивачем не надано до справи жодних доказів, які свідчать про наявність у нього обладнання, яке виступає предметом договору №КТ/076-21 від 02.12.2021, а також понесення взагалі будь-яких витрат, пов`язаних з виконанням спірного договору.

З огляду на те, що строк поставки обладнання за договором сплинув 15.12.2022 та зобов`язання постачальника з поставки товару взагалі є невиконаними, правові підстави для внесення змін до договору у частині визначення нового місця поставки товару та продовження строку поставки товару на підставі ст. 652 ЦК України відсутні.

Водночас, судом визнаються обґрунтованими заперечення відповідача, що у своєму листі від 01.04.2024 за вих. №20/30 «Про розірвання договору та повернення попередньої оплати», відповідач вимагав повернути суму попередньої оплати в розмірі 29 665 020,00 грн, керуючись ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України та п. 9.5. Договору, яким передбачено, що у разі здійснення Покупцем передоплати і, якщо Постачальник порушив термін поставки більш ніж на 10 календарних днів, Покупець має право відмовитися від подальшого отримання Обладнання та вимагати повернення раніше сплачених сум, які Постачальник зобов`язаний повернути протягом трьох банківських днів з моменту отримання повідомлення Покупця.

При цьому, посилання на п. 10.3. Договору у листі від 01.04.2024 за вих. №20/30 відповідачем було здійснено виключно у контексті листа ТОВ «КОРУМ ТРЕЙДІНГ» за вих. №1-0321 від 21.04.2022, в якому останній повідомляв про настання для нього форс-мажорних обставин, пов`язаних з військовою агресією Російської Федерації проти України та введенням на території України воєнного стану з 05 годин 30 хвилин 24 лютого 2022 року.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач реалізував своє право на відмову від Договору №КТ/076-21 від 02.12.2021, на підставі п. 9.5 Договору та ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, та не вказував про його розірвання на підставі п. 10.3. Договору.

З огляду на викладене, Договір №КТ/076-21 від 02.12.2021 на день розгляду справи є розірваним, що також виключає можливість внесення до його умов будь-яких змін за рішенням суду.

Згідно зі ст. 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Суд зазначає, що, навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (див. рішення від 1 липня 2003 р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", заява N 37801/97, п. 36).

У п.50 рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.2010 "Справа "Трофимчук проти України"" (Заява N 4241/03) зазначено, що Суд повторює, що оцінка доказів є компетенцією національних судів і Суд не підмінятиме власною точкою зору щодо фактів оцінку, яку їм було надано в межах національного провадження. Крім того, гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (див. рішення від 27 жовтня 1993 року у справі "Домбо Беєер B. V. проти Нідерландів", п. 31, Series A, N 274).

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог позивача про внесення змін до умов Договору, заявлених у позові.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору залишаються за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано: 13.01.2025.

Суддя А.І. Привалов