Рішення

від 13.01.2025 по справі 910/12172/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.01.2025Справа № 910/12172/24Суддя Господарського суду міста Києва Морозов С.М. розглянувши без повідомлення сторін у спрощеному позовному провадженні справу

За позовом Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона Національної академії наук України, м. Київ

до Державного зовнішньоторговельного виробничого підприємства "Фірма Інпат", м. Київ

про стягнення 68 293,46 грн, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

03.10.2024 року Інститут електрозварювання ім. Є.О. Патона Національної академії наук України (позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Державного зовнішньоторговельного виробничого підприємства "Фірма Інпат" (відповідач) суми основної заборгованості в загальному розмірі 68 293,46 грн, у зв`язку з невиконання останнім умов Договору оренди нерухомого майна або іншого індивідуально визначеного майна, що належить до майнового комплексу НАН України №1775/А від 01.10.2023 року та Договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання нерухомого майна та надання комунальних послуг користувачу №1775 від 01.10.2023 року в частині сплати комунальних та орендних платежів.

Згідно з п. 2 ч. 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються що малозначні справи.

Частиною 1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.10.2024 відкрито провадження у справі №910/12172/24 та прийнято позовну заяву до розгляду, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

З метою повідомлення відповідача про розгляд даної справи та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, судом рекомендованим листом з повідомленнями про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань направлялась ухвала суду від 22.10.2024 року.

Відповідач, згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0600299550734 отримав ухвалу суду від 22.10.2024 про відкриття провадження у справі 29.10.2024.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 4 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі (ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України).

Тобто, з урахуванням викладених норм та дати отримання ухвали суду відповідачем, строк для подачі останнім відзиву на позовну заяву встановлено судом до 13.11.2024 року (включно).

Правом на подання відзиву на позовну заяву відповідач, у встановлений судом строк, не скористався.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач так і не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до положень ст. 165 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Приймаючи до уваги, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи та у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, відзиву на позовну заяву до суду не подав, справа підлягає розгляду за наявними у ній матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.10.2023 року між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) укладено Договір оренди нерухомого майна або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до майнового комплексу НАН України №1775/А (надалі - Договір оренди), відповідно до умов п. 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування майно, зазначене у пункті 4 Умов, вартість якого становить суму, визначену у пункті 6 Умов.

Відповідно до п. 4. Умов Договору оренди об`єктом оренди є нерухоме майно за адресою м. Київ, вул. К. Малевича, 11, 4 корпус, 11 поверх, кімната за планом 17 та частина коридору загальною площею 19,7 кв.м.

Орендна плата становить суму, визначену у пункті 9 Умов. Нарахування податку на додану вартість на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством. До складу орендної плати не входять витрати на утримання орендованого майна (комунальних послуг, послуг з управління об`єктом нерухомості, витрат на утримання прибудинкової території та місць загального користування, вартість послуг з ремонту і технічного обслуговування інженерного обладнання та внутрішньобудинкових мереж, ремонту будівлі, у тому числі: покрівлі, фасаду, вивіз сміття тощо), а також компенсація витрат орендодавця за користування земельною ділянкою. Орендар несе ці витрати на основі окремих договорів, укладених із орендодавцем та/або безпосередньо з постачальниками комунальних послуг в порядку, визначеному пунктом 6.5 цього Договору. (п. 3.1. Договору оренди).

За актом приймання-передачі в оренду від 01.10.2023 року орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування майно, що належить до майнового комплексу НАН України.

Додатком №4 до Договору оренди сторонами погоджено протокол договірної ціни.

Окрім того, 01.10.2023 року між позивачем, як балансоутримувачем, та відповідачем, як користувачем, укладено Договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання нерухомого майна та надання комунальних послуг користувачу №1775 (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого балансоутримувач забезпечує утримання нерухомого майна, що знаходяться за адресою, вул. К.Малевича, 11, м. Київ, 03150 (далі - будівля), а також утримання прибудинкової території, а користувач бере на себе участь у всіх витратах балансоутримувача на виконання вказаних робіт.

Пунктом 2.2.4. Договору визначено, що користувач зобов`язується отримувати та сплачувати рахунки балансоутримувача по відшкодуванню спожитих комунальних послуг, податку на землю, послуг з обслуговування ліфтів, інженерно-технічного та господарського забезпечення приміщення не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Додатком №1 до Договору сторонами погоджено вартість відшкодування спожитих комунальних послуг.

Як зазначає позивач, за період з січня 2024 року по серпень 2024 року відповідачем не сплачено орендні платежі на суму 58 252,00 грн та комунальні платежі на суму 10 041,46 грн (комунальні послуги - 5 198,10 грн, податок на землю - 231,60 грн, обслуговування ліфтів - 97,44 грн, інженерне і господарське забезпечення приміщень - 4 514,32 грн).

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує на те, що відповідач так і не здійснив оплату вказаних сум, з огляду на що позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість по орендній платі у розмірі 58 252,00 грн та заборгованість по відшкодуванню комунальних послуг у розмірі 10 041,46 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Дослідивши зміст Договору оренди, суд дійшов висновку, що він є договором оренди комунального майна.

Відповідно до норм частини 1 та 2 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Згідно з частиною 3 статті 283 Господарського кодексу України об`єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об`єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об`єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб`єктам господарювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передача об`єкта оренди орендодавцем орендареві здійснюється у строки і на умовах, визначених у договорі оренди.

У відповідності до п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди.

Відповідно до ч. 3 статті 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», чинного на дату укладання Договору, строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Доказів повернення відповідачем орендованого майна станом на дату розгляду справи у суді відповідачем суду не надано.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, долученого позивачем до позовної заяви, за період зазначений вище, позивачем нараховано відповідачу орендну плату у загальному розмірі 58 252,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з умовами Договору оренди строк сплати орендної плати до 15 числа що настає за поточним місяцем оренди.

При цьому, Договором визначено, що сплата рахунків балансоутримувача по відшкодуванню спожитих комунальних послуг, податку на землю, послуг з обслуговування ліфтів, інженерно-технічного та господарського забезпечення приміщення повинна бути здійснена не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Зважаючи на ті обставин, що у вказаний спірний період відповідачем не було повернуто орендоване приміщення, суд дійшов висновку в обґрунтованості вимог позивача про стягнення з відповідача вартості орендних платежів та вартості комунальних послуг, які надавались до об`єкта нерухомості.

Згідно наявних в матеріалах справи розрахунків, які визнані судом обґрунтованими, заборгованість відповідача зі сплати комунальних платежів становить 10 041,46 грн (комунальні послуги - 5 198,10 грн, податок на землю - 231,60 грн, обслуговування ліфтів - 97,44 грн, інженерне і господарське забезпечення приміщень - 4 514,32 грн), а заборгованість відповідача зі сплати орендних платежів становить 58 252,00 грн.

Згідно із ч. 2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено обґрунтованість заявленого позову, відтак, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача орендної плати у розмірі 58 252,00 грн та заборгованості зі сплати комунальних платежів у розмірі 10 041,46 грн підлягають задоволенню.

Судовий збір, у розмірі 3 028,00 грн, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із задоволенням позовних вимог, покладається на відповідача.

Керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного зовнішньоторговельного виробничого підприємства «Фірма Інпат» (код ЄДРПОУ 21551098, місцезнаходження: 03680, м. Київ, вул. Казимира Малевича, буд. 11) на користь Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона Національної академії наук України (код ЄДРПОУ 05416923, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Казимира Малевича, 11) суму заборгованості з орендної плати в розмірі 58 252,00 грн (п`ятдесят вісім тисяч двісті п`ятдесят дві гривни 00 копійок), суму заборгованості з відшкодування комунальних послуг в розмірі 10 041,46 грн (десять тисяч сорок одна гривна 46 копійок) та суму судового збору в розмірі 3 028,00 грн (три тисячі двадцять вісім гривень 00 копійок).

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С. МОРОЗОВ