Рішення

від 13.01.2025 по справі 910/12355/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.01.2025Справа № 910/12355/24Суддя Господарського суду міста Києва Морозов С.М. розглянувши без повідомлення сторін у спрощеному позовному провадженні справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нью Енерджі Юкрейн", м. Київ

до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта", м. Киї

про стягнення 136 863,87 грн, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

08.10.2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Нью Енерджі Юкрейн" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (відповідач) суми заборгованості в розмірі 123 246,23 грн, суми 3% річних в розмірі 5 280,52 грн та суми інфляційних втрат в розмірі 8 337,12 грн, у зв`язку з невиконання останнім умов Договору про постачання електричної енергії споживачу №С-28/03/22-4 від 28.03.2022 року в частині оплати спожитої електроенергії.

Згідно з п. 1 ч. 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються що малозначні справи.

Частиною 1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою від 23.10.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/12355/24, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами.

05.11.2024 відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що направлення на електронну адресу відповідача позивачем рахунку не передбаченого Договором, у зв`язку з чим, строк оплати не настав, оскільки позивачем не підтверджено просрочення відповідачем грошового зобов`язання. Також, відповідачем зазначено, що Договір №С-28/03/22-4 від 28.03.2022 року вилучений у позивача на підставі ухвали слідчого судді, а тому, у позивача відсутні оригінали документів, необхідні для звернення до суду і позивачем вказано у позовній заяві недостовірну інформацію щодо наявності у нього оригіналів письмових доказів.

07.11.2024 року від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що отримання відповідачем рахунку не є подією, з якою пов`язано початок перебігу строку виникнення зобов`язаня з оплати вартості спожитої електроенергії. Також позивачем зазначено, що протягом дії Договору відповідач здійснював оплати за спожиту електроенергію саме на підставі виставлених на електронну пошту відповідача рахунків. У відповіді вказано, що відповідачем не наведено розбіжностей у змісті документів, які були подані до позовної заяви, а оригінали договору та актів є у відповідача, що не свідчить про надання суду недостовірної інформації.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Правовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником та споживачем, а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії, регулюються Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №312 (далі - ПРРЕЕ).

Згідно з пунктом 1.2.7 ПРРЕЕ, постачання електричної енергії здійснюється електропостачальником на підставі договору про постачання електричної енергії споживачу, який розробляється електропостачальником на основі Примірного договору про постачання електричної енергії споживачу (додаток 5 до цих Правил) та укладається в установленому цими Правилами порядку.

Відповідно до преамбули Закону України "Про ринок електричної енергії" останній визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Нью Енерджі Юкрейн" здійснює господарську діяльність з постачання електричної енергії на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу, затвердженої постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 03.10.2019 року № 2031.

Відповідно до п. 1.2.15. Правил роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312 (далі - ПРРЕЕ) укладення, внесення змін, продовження строку дії чи розірвання будь-якого із договорів, передбаченого цими Правилами, здійснюється відповідно до вимог законодавства та цих правил. Для договорів, які укладаються шляхом приєднання до умов договору, укладення договору можливе шляхом підписання заяв-приєднань, оплати виставленого рахунку, споживання будь-якого обсягу електричної енергії (за умови відсутності направлених заперечень щодо договірних умов в цілому чи частково) через особистий кабінет в електронній формі (в установленому законодавством порядку).

На роздрібному ринку не допускається споживання (використання) електричної енергії споживачем без укладення відповідно до цих Правил договору з електропостачальником та інших договорів, передбачених цими Правилами.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.03.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Нью Енерджі Юкрейн" (далі - постачальник) та Публічним акціонерним товариством "Укрнафта" (далі - споживач) укладено договір №С-28/03/22-4 про постачання електричної енергії споживачу, умовами якого передбачено, що постачальник надає послугу з постачання електроенергії Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача (Бориславського ГПЦ Долинського ГПЗ ПАТ «Укрнафта»), а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Період постачання електричної енергії за договором: з 01.04.2022 до 31.03.2023 (п. 2.4. Договору в редакції Додаткової угоди №5 від 15.02.2023 року).

Відповідно до п. 3.1. Договору, початком постачання електричної енергії Споживачу є дата, зазначена в Додатку 1 до цього Договору.

Згідно п. 5.1. Договору (в редакції додаткової угоди № 5 від 15.02.2023), загальна орієнтовна вартість договору станом на момент його укладення складає 29 257 137,07 грн, в тому числі ПДВ 4 876 189,51 грн.

Споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з договірною ціною, яка є додатком 2 до цього договору (п. 5.2. Договору).

У пункті 5.4. Договору сторони погодили, що розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць з 00:00 першого по 24:00 останнього числа місяця включно.

За умовами п. 5.5. Договору, розрахунки споживача за цим договором здійснюються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання. При цьому, споживач не обмежується у праві здійснювати оплату за цим договором через банківську платіжну систему, он-лайн переказ, поштовий переказ, внесення готівки через касу постачальника та в інший не заборонений законодавством спосіб. Оплата вартості електричної енергії за цим договором здійснюється споживачем виключно шляхом перерахування коштів на спецрахунок постачальника. Спецрахунок постачальника зазначається у платіжних документах постачальника, у тому числі у разі його зміни.

Пунктом 5.6. Договору передбачено, що оплата за фактично спожитий обсяг електричної енергії за цим договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений у рахунку, який не може бути меншим 5 (п`яти) робочих днів з моменту отримання його споживачем, або протягом 5 (п`яти) робочих днів від дати, зазначеної у комерційній пропозиції, щодо оплати рахунку, оформленого споживачем. Порядок розрахунків регламентується в додатках 2. 3 до договору.

Відповідно до п. 5.12. Договору, розрахунковий період є періодом звірки остаточних обсягів поставленої електричної енергії, розрахунків за договором, за наслідками чого між сторонами складається Акт передачі-прийому електричної енергії та Акт звірки, у яких фіксується фактичний обсяг та ціна фактично спожитої електричної енергії, що була поставлена споживачу протягом розрахункового місяця.

Цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.03.2023 року, а в частині оплати поставленої електричної енергії - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором (п. 13.1. Договору в редакції додаткової угоди № 5 від 15.02.2023).

У додатковій угоді №5 від 15.02.2023 року до Договору сторони дійшли згоди викласти додаток 3 "Комерційна пропозиція" у наступній редакції, а саме: "До 15 числа (включно) місяця, наступного за розрахунковим місяцем, споживач здійснює остаточний розрахунок за поставлену у розрахунковому місяці електричну енергію, вартість якої визначається згідно п. 2.2. цього додатку".

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання умов Договору поставив відповідачу за період з квітня 2022 року по березень 2023 року включно електричну енергію на загальну суму 23 693 911,45 грн, що підтверджується наступними актами приймання-передачі електричної енергії, а саме: № 386 від 30 квітня 2022 року (на суму 1 523 941,58 грн.), № 559 від 31 травня 2022 року (на суму 1 281 196,33 грн.), № 741 від 30 червня 2022 року (на суму 1 290 653,96 грн.), № 918 від 31 липня 2022 року (на суму 2 146 150,55 грн.), № 1080 від 31 серпня 2022 року (на суму 2 442 859,50 грн.), № 1367 від 30 вересня 2022 року (на суму 2 440 047,43 грн.), № 1519 від 31 жовтня 2022 року (на суму 2 379 156,78 грн.), № 1748 від 30 листопада 2022 року (на суму 2 139 713,63 грн.), № 2000 від 31 грудня 2022 року (на суму 2 149 877,42 грн.), № 90 від 31 січня 2023 року (на суму 2 070 534,96 грн.), № 330 від 28 лютого 2023 року (на суму 1 788 994,54 грн.) та № 547 від 31 березня 2023 року (на суму 2 040 784,74 грн).

В свою чергу, відповідач за поставлену електричну енергію розрахувався частково, а саме за період з квітня 2022 року по березень 2023 року включно перерахував на поточний рахунок ТОВ "Нью Енерджі Юкрейн" платежі на загальну суму 23 570 665,22 грн., що підтверджується платіжними інструкціями та банківськими виписками по рахунку позивача, наявними в матеріалах справи, внаслідок чого за Публічним акціонерним товариством "Укрнафта" утворилась заборгованість у розмірі 123 246,23 грн.

Позивачем на адресу відповідача направлялась вимога №02/09/24-5 від 02.09.2024, в якій позивач просив відповідача оплатити заборгованість протягом 7 календарних днів, що підтверджується описом вкладення у цінний лист.

Відповідач на вищезазначену вимогу відповіді не надав.

Отже, обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач належним чином не виконує свої зобов`язання щодо оплати спожитої електричної енергії, зокрема, щодо погашення заборгованості, у зв`язку з чим просить суд стягнути з відповідача борг у сумі 123 246,23 грн.

Крім того, за несвоєчасне виконання відповідачем своїх зобов`язань, позивач просить суд стягнути з відповідача 5 280,52 грн. - 3 % річних за період з 16.04.2023 по 18.09.2024 та 8 337,12 грн. - інфляційних втрат за період з 16.04.2023 по 18.09.2024.

Відповідач заперечуючи проти задоволення позовних вимог зазначив, що оскільки направлення на електронну адресу відповідача позивачем рахунку не передбачено умовами Договором, строк оплати вартості електроенргії у відповідача не настав. Окрім того, позивачем вказано у позовній заяві недостовірну інформацію щодо наявності у нього оригіналів письмових доказів, оскільки Договір №С-28/03/22-4 від 28.03.2022 року вилучений у позивача на підставі ухвали слідчого судді.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами Договору, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Аналогічні положення містяться і в ч. 1 ст. 714 Цивільного кодексу України.

Частиною 2 статті 714 Цивільного кодексу України визначено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Статтею 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу;

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".

Відповідно до преамбули вказаного закону, він визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.

Згідно з п. 14 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладається, зокрема договір про постачання електричної енергії споживачу.

Частинами першою та другою статті 56 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначено, що постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.

За приписом пункту 3.1.1 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 року № 312 (далі - ПРРЕЕ), постачання (продаж) електричної енергії споживачу здійснюється за договором про постачання електричної енергії споживачу обраним споживачем електропостачальником, який отримав відповідну ліцензію, за вільними цінами, крім постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги або постачальником "останньої надії". Ціни (тарифи) на послуги постачальника універсальних послуг, постачальника "останньої надії" визначаються у встановленому законодавством порядку.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарськи договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору позивач поставив відповідачу за період з квітня 2022 року по березень 2023 року включно електричну енергію на загальну суму 23 693 911,45 грн., що підтверджується зазначеними вище актами приймання-передачі електричної енергії, підписаними представниками сторін та скріпленими печатками підприємств без зауважень та заперечень.

Проте, відповідач за поставлену електричну енергію розрахувався частково, а саме за період з квітня 2022 року по березень 2023 року включно перерахував на поточний рахунок ТОВ "Нью Енерджі Юкрейн" платежі на загальну суму 23 570 665,22 грн., що підтверджується виписками з банківського рахунку ТОВ "Нью Енерджі Юкрейн" та платіжними інструкціями, внаслідок чого за Публічним акціонерним товариством "Укрнафта" утворилась заборгованість у розмірі 123 246,23 грн.

За змістом статей 598, 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 57 Закону України "Про ринок електричної енергії" електропостачальник має право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію та послуги з постачання електричної енергії відповідно до укладених договорів.

Що стосується заперечень відповідача щодо ненастання строку оплати, у зв`язку із неотриманням рахунків на оплату, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 212 Цивільного кодексу України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов`язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

Згідно з ч. 1 ст. 613 Цивільного кодексу України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку.

Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок, виконання зобов`язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора (ч. 2 ст. 613 Цивільного кодексу України).

Разом з тим, рахунок-фактура є документом, який містить лише платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти; ненадання рахунку-фактури не є відкладальною обставиною у розумінні ст. 212 ЦК України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 ЦК України; тому наявність або відсутність рахунку-фактури не звільняє відповідача від обов`язку сплатити належні за договором платежі.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 29.09.2009 у справі № 37/405, постанові Вищого господарського суду України від 08.04.2015 у справі № 910/15918/14 та у постановах Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 923/712/17, від 21.01.2019 у справі № 925/2028/15, від 15.05.2019 у справі № 910/13527/17 та 24.09.2024 у cправі № 910/19091/23.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи рахунок на оплату було надіслано позивачем на електронну пошту відповідача.

При цьому, як зазначено Верховним Судом від 24.09.2024 у cправі № 910/19091/23, де сторонами спору були ТОВ "Нью Енерджі Юкрейн" та ПАТ "Укрнафта", надсилання рахунків електронною поштою було звичним як для позивача, так і для відповідача, який отримавши такі рахунки сплачував їх, не заявляючи при цьому, Товариству про порушення способу їх надсилання і відсутність підстав для проведення оплати отриманої електричної енергії.

Крім того, відсутність під час дії договору заперечень відповідача стосовно способу надсилання йому рахунків (електронною поштою), їх послідовна та неодноразова оплата без зауважень, суперечить тому, що під час судового розгляду даного спору, ПАТ "Укрнафта", за відсутності зауважень щодо об`єму отриманої електричної енергії, розміру заборгованості за договором, вказує, що у нього відсутній обов`язок з оплати лише за тієї обставини, що рахунок не було отримано рекомендованим листом чи шляхом доставки кур`єром.

Отже, суд дійшов висновку, що наявними в матеріалах справи належними та допустимим відповідно до статей 76 - 77 Господарського процесуального кодексу України доказами в їх сукупності підтверджується постачання позивачем та споживання відповідачем електричної енергії за договором та станом на момент звернення до суду з даним позовом у відповідача наявна заборгованість перед позивачем в розмірі 123 246,23 грн.

У Додатковій угоді №5 від 15.02.2023 року до Договору сторони дійшли згоди викласти додаток 3 "Комерційна пропозиція" у наступній редакції, а саме: "До 15 числа (включно) місяця, наступного за розрахунковим місяцем, споживач здійснює остаточний розрахунок за поставлену у розрахунковому місяці електричну енергію, вартість якої визначається згідно п. 2.2. цього додатку".

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Тож, з урахуванням Додаткової угоди №5 від 15.02.2023 року до Договору та положень ст. 530 Цивільного кодексу України, відповідач зобов`язаний був оплатити поставлену електричну енергію за договором до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим місяцем, відтак, починаючи з 16 числа кожного місяця, наступного за розрахунковим місяцем відбувалося прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, оскільки відповідач не надав суду доказів належного виконання свого зобов`язання щодо оплати поставленої позивачем за період з квітня 2022 року по березень 2023 року включно електричної енергії, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови Договору та положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 123 246,23 грн.

Крім того, за несвоєчасне виконання відповідачем своїх зобов`язань, позивач просить суд стягнути з відповідача 5 280,52 грн. - 3 % річних за період з 16.04.2023 по 18.09.2024 та 8 337,12 грн. - інфляційних втрат за період з 16.04.2023 по 18.09.2024.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013 року).

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань", інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Разом із тим, суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Крім того, необхідно враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України- стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у справі № 924/312/18 від 13.02.2019 р., у справі № 910/5625/18 від 24.04.2019 р., у справі №910/21564/16 від 10.07.2019 р.

Судом перевірено правильність наданих позивачем розрахунків 3% річних та інфляційних втрат і встановлено, що останні відповідають вимогам чинного законодавства, зокрема, проведені з урахуванням моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов`язання та за відповідний період прострочення.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання за Договором, в силу положень ст. 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача 5 280,52 грн. - 3 % річних за період з 16.04.2023 по 18.09.2024 та 8 337,12 грн. - інфляційних втрат за період з 16.04.2023 по 18.09.2024.

Тож, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Нью Енерджі Юкрейн" підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судовий збір, у розмірі 2 422,40 грн, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із задоволенням позовних вимог, покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» (код ЄДРПОУ 00135390, місцезнаходження: 04053, м. Київ, пров. Несторівський, буд. 3-5) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нью Енерджі Юкрейн» (код ЄДРПОУ 43231355, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Євгена Чикаленка, буд. 34) суму заборгованості в розмірі 123 246,23 грн (сто двадцять три тисячі двісті сорок шість гривень 23 копійки), суму 3% річних в розмірі 5 280,52 грн (п`ять тисяч двісті вісімдесят гривень 52 копійки), суму інфляційних втрат в розмірі 8 337,12 грн (вісім тисяч триста тридцять сім гривень 12 копійок) та суму судового збору в розмірі 2 422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривни 40 копійок).

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С. МОРОЗОВ