Рішення

від 13.01.2025 по справі 910/12856/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.01.2025Справа № 910/12856/24Суддя Господарського суду міста Києва Морозов С.М. розглянувши без повідомлення сторін у спрощеному позовному провадженні справу

За позовом Державного підприємства "Комбінат "Прогрес" Державного агентства резерву України, м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Белітрейд", м. Київ

про стягнення 5 032,30 грн, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

18.10.2024 року Державне підприємство "Комбінат "Прогрес" Державного агентства резерву України (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Белітрейд" (відповідач) суми штрафу в розмірі 5 032,30 грн, у зв`язку з невиконанням відповідачем умов Договору про надання платних послуг №02/4 від 01.01.2022 року в частині вчасної оплати вартості послуг, наданих позивачем.

Згідно з п. 2 ч. 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються що малозначні справи.

Частиною 1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.11.2024 відкрито провадження у справі №910/12856/24 та прийнято позовну заяву до розгляду, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

З метою повідомлення відповідача про розгляд даної справи та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, судом рекомендованим листом з повідомленнями про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань направлялась ухвала суду від 11.11.2024 року.

Відповідач, згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0610206012636 отримав ухвалу суду від 11.11.2024 про відкриття провадження у справі 28.11.2024.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 4 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі (ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України).

Тобто, з урахуванням викладених норм та дати отримання ухвали суду відповідачем, строк для подачі останнім відзиву на позовну заяву встановлено судом до 13.12.2024 року (включно).

Правом на подання відзиву на позовну заяву відповідач, у встановлений судом строк, не скористався.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач так і не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до положень ст. 165 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Приймаючи до уваги, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи та у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, відзиву на позовну заяву до суду не подав, справа підлягає розгляду за наявними у ній матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.01.2022 між позивачем (далі - зберігач) та відповідачем (далі - поклажодавець) укладено Договір про надання платних послуг №02/4 (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого зберігач зобов`язується надати у майбутньому відповідно до поданої заяви на заключення Договору разом із додатками до неї, та яка оформлена у встановленому порядку, що подається потенційним поклажодавцем на адресу ДО Комбінат «Прогрес», платні послуги, які надаються організаціями, що входять до єдиної системи Державного резерву, та затверджені Постановою КМУ №586 від 23.04.2003 року.

У відповідності до п. 2.2. Договору плата за послуги сплачується поклажодавцем в наступному порядку: плата за послуги, надані та розраховані згідно калькуляції вартості платних послуг згідно до пункту 2 Додатку №01 до цього Договору, сплачується щомісячно у розмірі 100% попередньої оплати не пізніше 15 числа кожного місяця, за який здійснюється оплата в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунок зберігача, на підставі виставленого зберігачем рахунку-фактури.

Пунктом 2.4. Договору передбачено, що у разі прострочення оплати рахунку понад 15 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі восьми відсотків суми заборгованості та може обмежуватись доступом поклажодавця до його товару, що знаходиться на зберіганні до моменту повного виконання взяти на себе зобов`язання.

Договір набирає чинності з 01.01.2022 року та діє по 31.12.2022 року, а в частині розрахунків та санкцій цей Договір діє до їх повного виконання незалежно від того чи закінчився термін дії цього Договору чи його розірвано, припинено достроково. (п. 9.1. Договору).

У період з березня 2022 по червень 2022 року позивачем виставлено відповідачу рахунки для оплати на загальну суму 62 903,23 грн, а саме:

- №311 від 01.03.2022 на суму 19 500,00 грн;

- №389 від 01.04.2022 на суму 19 500,00 грн;

- №502 від 02.05.2022 на суму 19 500,00 грн;

- №611 від 01.06.2022 на суму 4 403,23 грн.

Відповідачем вказані рахунки оплачено з пропущенням визначених п. 2.2. Договору строку, а саме 20.04.2023 року, згідно наявної в справі виписки по рахунку позивача.

У зв`язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за Договором, а саме порушенням строку розрахунку за послуги, позивач звернувся до суду із цим позовом про стягнення суми штрафу у розмірі 5 032,30 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією із підстав виникнення зобов`язань та обов`язковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором послуг.

Статтею 936 ЦК України закріплено, що За договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Зберігач зобов`язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. (ст. 938 ЦК України).

Плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання. (ст. 946 Цивільного кодексу України).

Як встановлено вище, на підставі Договору позивачем було надано відповідачу послуги на загальну суму в розмірі 62 903,23 грн, що підтверджується зазначеними вище рахунками.

Відповідно до п. 2.2. Договору плата за послуги, надані та розраховані згідно калькуляції вартості платних послуг згідно до пункту 2 Додатку №01 до цього Договору, сплачується щомісячно у розмірі 100% попередньої оплати не пізніше 15 числа кожного місяця, за який здійснюється оплата в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунок зберігача, на підставі виставленого зберігачем рахунку-фактури.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем порушено визначений п. 2.2. Договору строк оплати вартості послуг позивача, оскільки оплата послуг за період з березня по червень 2022 року повинна була бути здійснена до 15 числа кожного місяця, за який здійснюється оплата, однак, відповідно до наявної в матеріалах справи виписки по рахунку позивача, відповідачем, рахунки на суму в розмірі 62 903,23 грн, оплачено 20.04.2023 року.

При цьому, відповідно до ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Аналогічна норма викладена в статті 180 Господарського кодексу України, яка зазначає, що строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов`язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Враховуючи, що судом встановлено порушення відповідачем строків оплати наданих позивачем послуг по Договору, нарахування йому штрафних санкцій не суперечить чинному законодавству та умовам укладеного між сторонами Договору.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 2.4. Договору у разі прострочення оплати рахунку понад 15 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі восьми відсотків суми заборгованості та може обмежуватись доступом поклажодавця до його товару, що знаходиться на зберіганні до моменту повного виконання взяти на себе зобов`язання.

Оскільки факт невчасного проведення відповідачем оплати по Договору встановлений судом та відповідачем не спростований аргументованими доказами, останній є таким, що порушив своє договірне зобов`язання, тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача штрафу є правомірними.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок суми штрафу та встановив, що заявлена до стягнення сума штрафу є арифметично правильною та відповідно обґрунтованою, у зв`язку з чим, вказана позовна вимога є обґрунтованою, а до стягнення з відповідача підлягає сума штрафу в розмірі 5 032,30 грн.

Згідно із ч. 2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню та стягненню з відповідача суми штрафу в розмірі 5 032,00 грн.

Судовий збір, у розмірі 3 028,00 грн, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Белітрейд» (код ЄДРПОУ 43268872, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 143/2, офіс 24) на користь Державного підприємства «Комбінат «Прогрес» Державного агентства резерву України (код ЄДРПОУ 14373207, місцезнаходження: 03126, м. Київ, бул. Вацлава Гавела, буд. 24) суму штрафу в розмірі 5 032,30 грн (п`ять тисяч тридцять дві гривни 30 копійок) та суму судового збору в розмірі 3 028,00 грн (три тисячі двадцять вісім гривень 00 копійок).

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Сергій МОРОЗОВ