Рішення

від 13.01.2025 по справі 910/8199/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.01.2025Справа № 910/8199/24Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" в особі Кам`янець-Подільської філії Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "БГС Рейл Карго"

про стягнення 124076,61 грн.

без виклику представників сторін (без проведення судового засідання)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" в особі Кам`янець-Подільської філії Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "БГС Рейл Карго" про стягнення за договором на зайняття залізничних під`їзних колій від 28.04.2022 № 2/22 основного боргу в сумі 97785,14 грн., пені в сумі 23177,47 грн. та інфляційних втрат у розмірі 3114 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.07.2024 позовну заяву залишено без руху та надано строк на усунення її недоліків.

10.07.2024 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява на усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.01.2025 провадження у справі закрито в частині стягнення основного боргу в розмірі 97785,14 грн. у зв`язку з відсутністю предмета спору.

За частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.

При розгляді справи судом враховано частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка визначає право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

28.04.2022 між Приватним акціонерним товариством «Київ-Дніпровське МППЗТ» в особі Кам`янець-Подільської філії (далі - виконавець) та ТОВ "БГС Рейл Карго" (далі - замовник) укладено Договір № 2/22 на зайняття залізничних під`їзних колій (відстій вагонів/локомотивів) та надання супутніх послуг (далі із додатковими угодами - Договір), згідно з п.1.1. якого Виконавець надає Замовнику послуги з зайняття залізничних під`їзних колій для відстою незавантажених (порожніх) вагонів/локомотивів замовника на власних залізничних під`їзних коліях та супутніх послуг, а Замовник зобов`язується здійснювати оплату за надані послуги відповідне) до умов Договору.

Відповідно до п. 1.3. договору незавантажені (порожні) вагони/локомотиви замовника (далі-рухомий склад), який відстоюється на залізничних під`їзних коліях, належать Замовнику на правах власності або перебувають в іншому законному володінні Замовника.

Згідно з п. 2.1. договору Замовник не пізніше ніж за сім робочих днів до запланованого дня початку надання послуг з відстою направляє виконавцю на погодження письмову заявку про намір направити рухомий склад для відстою, з обов`язковим зазначенням точної кількості рухомого складу та кількості діб зайняття залізничних під`їзних колій (з зазначенням дати початку та дати закінчення надання послуг з відстою).

У пункті 2.6. договору встановлено, що розмір попередньої оплати (завдатку) вартості запланованих Послуг з відстою розраховується Виконавцем на підставі погодженої Заявки, виходячи з вартості Послуг з відстою визначеної в п. 4.2. Договору. При розрахунку загальної вартості Послуг з відстою за кожною Заявкою враховується кількість Рухомого складу для відстою та кількість діб надання Послуг з відстою. Загальна вартість Послуг з відстою за кожною Заявкою, яка підлягає оплаті в порядку передбаченому в Договорі, вказується Виконавцем в Погодженні.

Договірна плата за Послуги з відстою (зайняття залізничних під`їзних колій Рухомим складом) становить - 80,00 грн. (без ПДВ) за одиницю Рухомого складу за одну добу, при цьому неповна доба приймається за повну. Сторони дійшли згоди, що незалежно від обсягу фактично наданих Послуг з відстою (в тому числі, не залежно від фактичної кількості Рухомого складу та/або часу зайняття ним залізничних під`їзних колій в межах строку зазначеного в погодженій Заявці) Замовник зобов`язується оплатити Виконавцю повну вартість послуг вказану у Погодженні до відповідної Заявки (пункт 4.2 договору).

Пунктом 4.5. договору передбачено, що Замовник відшкодовує Виконавцю плату за користування вагонами, нараховану залізницею на Виконавця, за тарифами, які встановлюються власником цих вагонів або порядком та на умовах чинного транспортного законодавства.

Згідно з п. 4.10 договору для забезпечення можливості надання послуг з відстою, замовник не пізніше ніж за 3 робочі дні до дня початку надання послуг з відстою, визначеного в погодженій заявці, здійснює оплату завдатку у розмірі 100% від вартості послуг з відстою, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця.

Додатковими угодами № 1 від 30.06.2022, № 2 від 31.08.2022, № 3 від 31.12.2022, № 4 від 01.07.2023 строк дії договору продовжено до 30.09.2023, у всіх випадках договір діє до здійснення розрахунків за надані послуги.

На виконання Договору в період з вересня 2023 по 31.03.2024 (включно) позивачем надані відповідачу послуги з зайняття залізничних під`їзних для відстою незавантажених (порожніх) вагонів/локомотивів відповідача на власних залізничних під`їзних коліях та супутніх послуг на загальну суму 226 699,78 грн., а саме: вагон № 63936850 прийнято від станції 25.10.2022; вагон №63936009 прийнято від станції 25.10.2022; вагон №63904312 прийнято від станції 03.11.2022; вагон №63913875 прийнято від станції 03.11.2022; вагон №63935241 прийнято від станції 15.11.2022; вагон №63933337 прийнято від станції 15.11.2022; вагон №63900047 прийнято від станції 06.12.2022; вагон №63936975 прийнято від станції 19.01.2023 року.

Дані обставини підтверджується також наявними в матеріалах справи актами наданих послуг на загальну суму 226 699,78 грн., відомостями плати за надані послуги, пам`ятками про подавання вагонів.

У зв`язку з наявністю заборгованості за надані за договором послуги позивач направив відповідачу претензії № 132 від 03.07.2023 та № 02 від 03.01.2024, № 01-06/48 від 28.02.2024 року.

Разом із цим, відповідач погасив заборгованість лише частково, у зв`язку з чим позивач звернувся з даним позовом до суду.

Крім того, сторонами підписано акт звірки взаємних розрахунків за період червень 2023 року за договором №2/22 від 28.04.2022, в якому відповідач підтвердив наявність дебіторської заборгованості в розмірі 170 688 грн.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до пункту 4 Правил користування вагонами та контейнерами (далі - Правила), затверджених наказом Міністерством транспорту України від 25.02.1999 № 113, час передання вагонів залізницею вантажовласнику, а також вантажовласником залізниці зазначається у Пам`ятці про подавання/забирання вагонів, яка оформляється після закінчення приймально-здавальних операцій.

Відповідно до пунктів 6, 7 зазначених Правил час користування обчислюється окремо для кожного вагона і контейнера за його номером. Номерному обліку часу користування підлягають усі вагони і контейнери, подані під вантажні операції на місцях загального користування, а на місцях незагального користування - вагони і контейнери парку залізниць України й інших держав, передані на під`їзні колії або орендовані ділянки колій. Усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, та орендовані ними, що знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника. Час знаходження вагонів на залізничних під`їзних коліях, що обслуговуються їх локомотивами, визначається з моменту передачі вагонів на передавальних коліях.

Із матеріалів справи слідує, що позивачем за період з вересня 2023 року по 31.03.2024 надані відповідачу послуги з зайняття залізничних під`їзних для відстою незавантажених (порожніх) вагонів/локомотивів відповідача на власних залізничних під`їзних коліях та супутніх послуг на загальну суму 226 699,78 грн., з якої спірний залишок боргу становив 97785,14 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.01.2025 провадження у справі закрито в частині стягнення основного боргу в розмірі 97785,14 грн. у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Щодо заявленої до стягнення пені в сумі 23177,47 грн. та інфляційних втрат у розмірі 3114 грн., суд дійшов висновку про наступне.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 ЦК України).

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності.

Згідно зі статтями 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до пункту 5.4. договору за несвоєчасну оплату послуг Замовник сплачує Виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за весь період прострочки.

Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

За арифметичним перерахунком суду, нарахована пеня в сумі 23177,47 грн. та інфляційні втрати у розмірі 3114 грн. підлягають стягненню в повному обсязі.

Одночасно, відповідач просив зменшити розмір нарахованої пені на 90 %, посилаючись на те, що ним повністю виконане основне зобов`язання та погашено заборгованість. Крім того, діяльність відповідача відбувається в умовах воєнного стану з постійними ризиками, у той же час позивачем не зазначено про наявність збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором.

У запереченнях на подане клопотання про зменшення розміру пені, позивач наголосив, що відповідачем не надано доказів скрутного фінансового становища чи документів, що звільняли би його від штрафних санкцій. До того ж, позивач також опинився в скрутному становищі у зв`язку зі збройною агресією проти України, оскільки основним видом діяльності позивача є надання послуг суб`єктам господарювання, які в свою чергу, як і філії позивача, розташовані як на тимчасово окупованих територіях, так і на територіях активних бойових дій.

За частиною 2 статті 216 Господарського кодексу України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов`язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов`язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (частина третя статті 216 ГК України).

За частинами першою та другою статті 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора. Дана правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Як зауважено в постанові Верховного Суду від 10.08.2023 у справі № 910/8725/22, у питаннях підстав для зменшення розміру неустойки не може бути подібних правовідносин, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій.

При розгляді клопотання відповідача про зменшення розміру пені судом ураховано, що відповідачем здійснено погашення суми основного боргу в повному обсязі. Одночасно, матеріали справи не містять доказів понесення позивачем збитків унаслідок прострочення виконання відповідачем зобов`язання з оплати наданих послуг із зайняття залізничних під`їзних для відстою незавантажених (порожніх) вагонів/локомотивів відповідача на власних залізничних під`їзних коліях та супутніх послуг.

Виходячи із засад справедливості, добросовісності, розумності, пропорційності та співмірності, враховуючи фактичні обставини справи, розмір основного боргу та нарахованої пені, суд дійшов висновку зменшити розмір заявленої до стягнення пені на 30 %, тобто до суми 16224,23 грн.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Понесені позивачем витрати по оплаті судового збору, у тому числі в частині позовних вимог, провадження по яким закрито, відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на відповідача.

Щодо заявлених позивачем до розподілу 4861,44 грн. витрат на отримання інформації з бази даних перевізних документів та довідки про поточну дислокацію вагонів, суд дійшов висновку відмовити в покладенні цих витрат на відповідача у зв`язку з наступним.

На підтвердження понесення зазначених витрат позивачем долучено до матеріалів справи лист від 17.06.2024 позивача до директора філії «Головний Інформаційно-обчислювальний центр АТ «Укрзалізниця» щодо надання інформації в паперовому вигляді про рух вагонів при станції Кам`янець-Подільський ПЗЗ (вагони № 63936850, №63936009, №63904312, №63913875, №63935241, №63933337, №63900047, №63936975).

Відповідно до виставленого філією «Головний Інформаційно-обчислювальний центр АТ «Укрзалізниця» рахунку від 24.06.2024 № 1423-ІНФ на суму 4861,44 грн. надано інформацію з бази перевізних документів (формування копії накладної з бази архіву електронних документів) та разову довідку про поточну дислокацію вагона по інвентарному номеру на залізницях України.

Згідно з частиною 3 статті 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до пункту 1 частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує чи пов`язані ці витрати з розглядом справи.

Однак, позивачем до матеріалів справи не надано відповідних документів, що зазначені в рахунку від 24.06.2024 № 1423-ІНФ на суму 4861,44 грн., розподіл яких просив здійснити позивач.

Таким чином, суд дійшов висновку відмовити в покладенні на відповідача витрат позивача в сумі 4861,44 грн.

Керуючись статтями 86, 129, 232, 236-241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" в особі Кам`янець-Подільської філії Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БГС Рейл Карго" (01001, м. Київ, вул. Ірининська, 5/24, нежиле приміщення № 91; ідентифікаційний код 41429938) на користь Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" (02092, м. Київ, вул. Алматинська, 37; ідентифікаційний код 04737111) в особі Кам`янець-Подільської філії Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" (32306, Хмельницька обл., м. Кам`янець-Подільський, вул. Ценського, 3-А; ідентифікаційний код 34292653) 16224 (шістнадцять тисяч двісті двадцять чотири) грн. 23 коп. пені, 3114 (три тисячі сто чотирнадцять) грн. інфляційних втрат, а також 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя К.В. Полякова