Рішення

від 01.10.2024 по справі 911/1610/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" жовтня 2024 р. м. Київ Справа № 911/1610/24

м. Київ, вул. С. Петлюри, буд. 16/108

Господарський суд Київської області

Господарський суд Київської області, одноособово, у складі судді Саванчук С.О., секретар судового засідання Коваленко М.М., розглянув матеріали справи

за позовом Фізичної особи-підприємця Чирко Владислава Володимировича

АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1

до Приватного підприємства КОРОНА-СЕРВІС+

07231, Київська область, Вишгородський район, село Олізарівка, вулиця Миру, будинок 4, код ЄДРПОУ 40970242

про стягнення заборгованості за договором, інфляційних втрат, 3% річних та штрафних санкцій

за участі представників сторін:

позивача Карпенко Л.М., довіреність №1418 від 23.05.2024, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №1879/10 від 22.02.2001;

відповідача не з`явився;

Обставини справи:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява (вх. №882/24 від 24.06.2024) Фізичної особи-підприємця Чирко Владислава Володимировича до Приватного підприємства "КОРОНА-СЕРВІС+" про стягнення заборгованості за договором, інфляційних втрат, 3% річних та штрафних санкцій.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору суборенди сільськогосподарської техніки з екіпажем №11 від 09.09.2021, у зв`язку з чим позивач нарахував заборгованість у сумі 1344942,72 грн, з яких: 552610,25 грн основного боргу, 545896,08 грн пені, 43922,86 грн 3% річних та 202513,53 грн інфляційних втрат.

Судом встановлено, що позовна заява і додані до неї документи відповідають вимогам статей 162, 164, 172, частині 5 статті 174, статті 175 Господарського процесуального кодексу України.

Зважаючи на вказане, ухвалою Господарського суду Київської області від 24.06.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №911/1610/24 за правилами загального позовного провадження, призначено проведення підготовчого засідання на 16.07.2024 о 14:20.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 15.07.2024 підготовче засідання відкладено на 06.08.2024 о 15:40.

У судове засідання 06.08.2024 з`явився представник позивача; представник відповідача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений поштовим зв`язком, на підтвердження чого до матеріалів справи додане рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відповідно до частини 2 статті 183 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає підготовче засідання в межах визначеного цим Кодексом строку підготовчого провадження у випадках, коли питання, визначені частиною 2 статті 182 Господарського процесуального кодексу України, не можуть бути розглянуті у даному підготовчому засіданні, у судовому засіданні суд постановив ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 10.09.2024 о 14:40 та продовження строку підготовчого провадження.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 28.08.2024 повідомлено сторін про проведення підготовчого засідання 10.09.2024 о 14:40.

У підготовче судове засідання 10.09.2024 з`явився представник позивача; представник відповідача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений поштовим зв`язком, на підтвердження чого до матеріалів справи додане рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

У підготовчому засіданні 10.09.2024 судом, відповідно до пункту 15 частини 2 статті 182 Господарського процесуального кодексу України встановлений порядок з`ясування обставин та дослідження доказів при розгляді справи по суті, вчинено інші дії, передбачені частиною 2 статті 182 цього Кодексу, відповідно до обставин справи, у суду відсутні підстави для відкладення підготовчого засідання або оголошення у ньому перерви, сторонами не вказано про бажання реалізувати будь-які процесуальні права на цій стадії процесу, не заявлено клопотань про відкладення підготовчого засідання.

Згідно з частинами 2, 5 статті 185 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Відповідно до частин 2, 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою; повідомлення здійснюється шляхом вручення ухвали у порядку, передбаченому Господарського процесуального кодексу України для вручення судових рішень.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 10.09.2024 судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 01.10.2024 о 15:00.

У судове засідання 01.10.2024 з?явився представник позивача; представник відповідача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений поштовим зв`язком, на підтвердження чого до матеріалів справи додане рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

За результатами розгляду матеріалів справи, дослідження доказів та оцінки їх у сукупності, суд

встановив:

1. Правовідносини сторін

09.09.2021 між Фізичною особою-підприємцем Чирко Владиславом Володимировичем (далі позивач) та Приватним підприємством «КОРОНА-СЕРВІС+» (далі відповідач) укладено договір суборенди сільськогосподарської техніки з екіпажем №11.

Відповідно до пункту 1.1. договору суборенди орендар зобов?язаний передати суборендарю у тимчасове платне користування сільськогосподарську техніку, а саме: трактор колісний John Deere з оборотним плугом Lemken та трактор колісний Кіровець К-701 з оборотним плугом Lemken в кількості 2 одиниці, а також зобов?язується забезпечити своїми силами їх керування та технічну експлуатацію. Суборендар зобов?язується прийняти у тимчасове користування предмет договору під керуванням екіпажу орендаря і зобов?язується сплачувати орендарю орендну плату.

Згідно з пунктом 5.1. договору суборенди сторони визначили вартість орендної плати у розмірі 650,00 грн. за один оброблений гектар суборендованою технікою.

Відповідно до пункту 5.2. договору суборендар сплачує суборендну плату за кожні сто оброблених гектарів суборендованою технікою.

За пунктом 5.3. договору сторони визначили, що суборендар здійснює остаточний розрахунок за договором згідно із виставленим орендарем рахунком-фактурою та актом про підтвердження користування об?єктом суборенди сільськогосподарської техніки протягом трьох робочих днів з дня підписання акту про підтвердження користування об?єктом суборенди сільськогосподарської техніки та на підставі рахунку орендаря.

На виконання умов договору позивач передав відповідачу предмет оренди трактор колісний Кіровець К-701 з оборотним плугом Lemken в кількості 2 одиниці, що підтверджується актом приймання-передачі предмета суборенди від 09.09.2021, який був повернутий відповідачем 16.11.2021, що підтверджується актом приймання-передачі предмета суборенди (повернення) та надав відповідачу рахунок на оплату суборенди сільськогосподарської техніки з екіпажем №1 від 02.11.2021 на суму 852610,25 грн. з ПДВ.

Позивач стверджує, що виконав свої зобов?язання за договором у повному обсязі, однак, відповідач не сплатив кошти за суборенду сільськогосподарської техніки з екіпажем, чим порушив умови договору суборенди сільськогосподарської техніки з екіпажем від 09.09.2021 №11.

Відповідач частково виконав свої грошові зобов?язання за договором та сплатив за надані позивачем послуги кошти у сумі 300000,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями №5391 від 12.01.2022 та №5424 від 15.01.2022, відтак, за відповідачем обліковується заборгованість у розмірі 552610,25 грн.

2. Аргументи позивача

Позивач зазначає, що на виконання умов договору він передав відповідачу трактор колісний Кіровець К-701 з оборотним плугом Lemken в кількості 2 одиниці, на підтвердження чого сторони підписали акт приймання-передачі предмета суборенди від 09.09.2021.

02.11.2021 позивач надав відповідачу рахунок на оплату суборенди сільськогосподарської техніки з екіпажем №1 на суму 852610,25 грн. з ПДВ, розрахований за 1311,7 гектарів обробленої землі суборендованою технікою. Позивач зауважує, що відповідач із нарахованою сумою погодився, про що сторони склали та підписали акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №1 від 16.11.2021 на вищезазначену суму. За умовами пункту 5.3. договору відповідач був зобов?язаний сплатити кошти згідно з актом здачі-приймання робіт (надання послуг) протягом трьох робочих днів з дня підписання акту підтвердження користування об?єктом суборенди сільськогосподарської техніки на підставі рахунку орендаря.

Акт повернення предмета суборенди підписаний сторонами 16.11.2021, однак, до 19.11.2021 відповідач кошти за суборенду сільськогосподарської техніки не сплатив у повному обсязі, чим порушив умови договору.

Згідно з платіжними інструкціями №5391 від 12.01.2022 та №5424 від 15.01.2022 відповідач частково сплатив суборендну плату у сумі 300000,00 грн.

Позивач зазначає, що, станом на день звернення до суду, відповідачем не здійснена оплата за суборенду сільськогосподарської техніки у розмірі 552610,25 грн.

3. Аргументи відповідача

Відповідач своїх аргументів та заяв по суті справи не надав. Копії ухвали Господарського суду Київської області про відкриття провадження у справі від 24.06.2024, а також ухвал суду про призначення судових засідань направлялись судом відповідачу рекомендованими листами з повідомленням про вручення засобами поштового зв`язку АТ «Укрпошта» на адресу, вказану у позовній заяві, яка відповідає адресі його місцезнаходження за відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, їх отримання відповідачем підтверджується наявними у матеріалах справи рекомендованими повідомленнями АТ «Укрпошта» про вручення поштових відправлень суду, що свідчить про обізнаність відповідача про дане судове провадження.

Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

4. Норми права, що підлягають застосуванню

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до норм частини 1 статті 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майном для здійснення господарської діяльності.

Згідно з частиною 1 статті 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Відповідно до частини 4 даної статті строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до статті 762 Цивільного кодексу України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини 3 статті 774 Цивільного кодексу України до договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Відповідно до статті 774 Цивільного кодексу України, передання наймачем речі у володіння та користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 614 Цивільного кодексу України, особа яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Стаття 617 Цивільного кодексу України передбачає, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Згідно з приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

5. Фактичні обставини, встановлені судом, докази, що прийняті та відхилені судом, мотиви прийняття або відхилення кожного доказу та аргументу, викладеного сторонами у матеріалах справи та висновки суду за результатами розгляду справи

5.1. Щодо відсутності заяв по суті від відповідача.

Копії ухвали Господарського суду Київської області про відкриття провадження у справі від 24.06.2024, а також ухвал суду про призначення судових засідань направлялись судом відповідачу рекомендованими листами з повідомленням про вручення засобами поштового зв`язку АТ «Укрпошта» на адресу, вказану у позовній заяві, яка відповідає адресі його місцезнаходження за відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, їх отримання відповідачем підтверджується наявними у матеріалах справи рекомендованими повідомленнями АТ «Укрпошта» про вручення поштових відправлень суду, що свідчить про обізнаність відповідача про дане судове провадження.

Суд наголошує, що Верховний Суд у постановах від 25.04.2018 у справі №800/547/17, від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 18.03.2021 у справі №911/3142/19 зазначає, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду.

Таким чином, суд здійснив усі заходи для належного повідомлення відповідача про розгляд справи.

Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

5.2. Щодо суми основної заборгованості.

Між Фізичною особою-підприємцем Чирко Володимира Миколайовича та Фізичною особою-підприємцем Чирко Владиславом Володимировичем 01.02.2021 укладено договір оренди транспортного засобу №1.

Відповідно до пункту 1.1. договору оренди орендодавець надає орендарю трактори колісні К-701 (3Б), трактор колісний К-700А, трактор колісний К-701Р, трактор колісний 701 (2 шт.) строком до 31.12.2021.

Згідно з актом приймання-передачі предмета оренди №1 від 01.02.2021 Фізична особа-підприємець Чирко В.М. передав Фізичній особі-підприємцю Чирко В.В. трактор колісний К-701 (3Б), трактор колісний К-700А, трактор колісний К-701Р, трактор колісний 701 (2 шт.).

Згідно з пунктом 2.3. договору оренди орендар має право здавати транспорт у суборенду без додаткової згоди на це орендодавця.

09.09.2021 між Фізичною особою-підприємцем Чирко В.В. та Приватним підприємством «КОРОНА-СЕРВІС+» укладено договір суборенди сільськогосподарської техніки з екіпажем №11.

За пунктом 1.1. предметом суборенди є сільськогосподарська техніка, а саме: трактор колісний John Deere з оборотним плугом Lemken та трактор колісний Кіровець К-701 з оборотним плугом Lemken в кількості 2 одиниці.

Пунтом 6.2.1. договору суборенди передбачено, що суборендар за цим договором зобов?язується своєчасно сплачувати суборендну плату.

Згідно з актом приймання-передачі предмета суборенди від 09.09.2021, відповідно до умов договору орендар передав, а суборендар прийняв трактор колісний Кіровець К-701 з оборотним плугом Lemken в кількості 2 одиниці.

Відповідач користувався наданою йому у суборенду сільськогосподарською технікою до 16.11.2021, на підтвердження чого сторони підписали акт приймання-передачі предмета суборенди (повернення) від 16.11.2021.

Згідно з пунктом 5.1. договору суборенди сторони визначили вартість орендної плати у розмірі 650,00 грн. за один оброблений гектар суборендованою технікою.

Відповідно до пункту 5.2. договору суборенди суборендар сплачує суборендну плату за кожні сто оброблених гектарів суборендованою технікою.

За суборенду сільськогосподарської техніки, у розрахунку за обробку 1311,7 гектарів землі суборендованою технікою за ціною 541,67 грн без ПДВ, орендар нарахував 852610,25 грн з ПДВ суборендної плати, що підтверджується рахунком на оплату №1 від 02.11.2021.

Сторони погодили суму суборендної плати у розмірі 852610,25 грн з ПДВ та факт надання орендарем послуг суборенди, що підтверджується підписаним сторонами актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №1 від 16.11.2021.

За правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, які викладені, зокрема, в ухвалі від 11.08.2022 у справі №916/546/21, залежно від встановлених судами обставин конкретної справи, документ, який сторони справи іменують як «акт приймання-передачі», може як підтверджувати певні факти та бути документом первинного бухгалтерського обліку, так і мати ознаки правочину, тобто бути спрямованим на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Встановлення правової природи акта приймання-передачі - це питання дослідження як змісту такого акта приймання-передачі, так і інших доказів, наявних у матеріалах справи. Висновок з цього приводу, у разі його необхідності для вирішення справи, повинен робити суд у межах кожної окремої справи.

У даному випадку, підписаний сторонами у справі акт від 16.11.2021 як документ первинного бухгалтерського обліку підтверджує факт здійснення господарської операції з отримання послуг за договором суборенди, в якому підтверджений зміст цієї операції: її обсяг та вартість, відтак, може бути врахований судом як належний доказ вказаних у ньому обставин та погодження, зокрема, відповідачем, факту отримання послуг за договором, належність їх якості, відповідність їх обсягу та погодження їх вартості.

Отже, суд встановив, що факт передачі позивачем відповідачу предмета суборенди та користування відповідачем переданою у суборенду сільськогосподарською технікою до 16.11.2021 підтверджено матеріалами справи та не заперечено сторонами.

За пунктом 5.3. договору сторони визначили, що суборендар здійснює остаточний розрахунок за договором згідно з виставленим орендарем рахунком-фактурою та актом про підтвердження користування об?єктом суборенди сільськогосподарської техніки, протягом трьох робочих днів з дня підписання акту про підтвердження користування об?єктом суборенди сільськогосподарської техніки та на підставі рахунку орендаря.

Таким чином, суборендар мав сплатити 852610,25 грн суборендної плати до 19.11.2021, отже, строк оплати суборендної плати є таким, що настав.

Згідно з платіжною інструкцією від 12.01.2022 №5391 відповідач сплатив 100000,00 грн.

За платжіною інструкцією від 15.01.2022 №5424 відповідач сплатив 200000,00 грн.

Відтак, суд встановив, що відповідач погодив суму суборенди у розмірі 852610,25 грн та частково сплатив суборендну плату у розмірі 300000,00 грн: 12.01.2022 та 15.01.2022. У зв?язку із частковим погашенням суми заборгованості, за відповідачем обліковується заборгованість у розмірі 552610,25 грн, яку він не сплатив станом на момент звернення позивача до суду.

Оскільки відповідач протягом розгляду справи не спростував зазначені обставини та не надав суду доказів на підтвердження сплати суми заборгованості, суд вважає доведеними обставини існування заборгованості зі сплати суборендної плати у розмірі 552610,25 грн, відтак, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

5.3. Щодо нарахування пені, інфляційних втрат і 3% річних.

Позивачем заявлені до стягнення за порушення відповідачем грошових зобов`язань за договором: 545896,08 грн пені, 43922,86 грн 3% річних та 202513,53 грн інфляційних втрат.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки (стаття 611 Цивільного кодексу України).

Штрафними санкціями згідно зі статтею 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Пунктом 7.5. договору суборенди передбачено, що за кожен календарний день прострочення у внесенні орендарю суборендної плати суборендар сплачує орендарю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочки, до моменту повновго виконання зобов?язань.

За пунтом 7.7. договору суборенди сторони домовились, що нарахування пені (штрафних санкцій) за прострочку виконання зобов?язань не припиняється через шість місяців з дня, коли зобов?язання повинно було бути виконане, а нараховується протягом всього часу прострочки виконання зобов?язання.

Згідно з пунктом 7.8. договору суборенди сторони домовились встановити позовну довність про стягнення неустойки (штрафу, пені) тривалістю у три роки. Умови про збільшення позовної давності укладені в письмовій формі. Вказана домовленість сторін вважається договором по збільшенню позовної давності, а умова по збільшенню позовної давності про стягнення неустойки (штрафу, пені) тривалістю у три роки являється істотною умовою договору.

Враховуючи вищезазначене, суд встановив, що позивачем визначено три періоди прострочення:

- з 19.11.2021 по 11.01.2022 на суму заборгованості 852610,25 грн;

- з 12.01.2022 по 14.01.2022 на суму заборгованості 752610,25 грн, з урахуванням часткового погашення суми заборгованості 12.01.2022 у розмірі 100000,00 грн;

- з 16.01.2022 по 17.06.2024 на суму заборгованості 552610,25 грн, з урахуванням часткового погашення суми заборгованості 12.01.2022 у розмірі 200000,00 грн.

Згідно з частиною 5 статті 254 Цивільного кодексу України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

З огляду на положення частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України, суд належним чином визначив період прострочення, з урахуванням меж позовних вимог): відповідач мав сплатити суму суборендної плати до 19.11.2021, а оскільки ця дата припадає на вихідний день, то останнім днем для оплати, коли відповідач міг виконати свої зобов?язання за договором є 21.11.2021, відтак, початок періоду нарахування заборгованості необхідно відраховувати з 22.11.2021.

Відповідно до положень статей 549, 611 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Суд здійснив перевірку розрахунку пені, що наданий позивачем та встановив, що пеня, розрахована позивачем за перший період прострочення розрахована не правильно, у зв?язку із помилковим визначенням іншої дати початку періоду нарахування, відповідно, за період прострочення з 22.11.2021 по 11.01.2022 на суму заборгованості 852610,25 грн пеня складає 21023,27 грн, за інші періоди розрахунок здійснений правильно: за період з 12.01.2022 по 14.01.2022 на суму заборгованості 752610,25 грн 1113,45 грн пені; за період з 16.01.2022 по 17.06.2024 на суму заборгованості 552610,25 грн 522568,05 грн пені. Загальна сума пені складає 544704,77 грн.

Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За перевіркою судом розрахунку 3 % річних, який наданий позивачем, суд встановив, що наданий позивачем розрахунок здійснений не правильно.

З урахуванням помилкового визначення дати початку першого періоду нарахування за період прострочення з 22.11.2021 по 11.01.2022 на суму заборгованості 852610,25 грн, сума 3% річних складає 3573,96 грн, за період з 12.01.2022 по 14.01.2022 на суму заборгованості 752610,25 грн, позивач арифметично не правильно розрахував суму 3% річних, яка при перерахунку суду складає 185,58 грн, однак, враховуючи межі позовних вимог, суд бере до розрахунку суму, що заявлена позивачем - 123,72 грн, за період з 16.01.2022 по 17.06.2024 на суму заборгованості 552610,25 грн, позивач арифметично не правильно розрахував суму 3% річних, яка при перерахунку суду складає 40130,33 грн, однак, враховуючи межі позовних вимог, суд бере до розрахунку суму, що заявлена позивачем - 40085,03 грн. Загальна сума 3% річних - 4378271 грн.

Також суд суд перевірив розрахунок інфляційних втрат, який наданий позивачем та встановив, що розмір інфляційних втрат за період прострочення з 22.11.2021 по 11.01.2022 на суму заборгованості 852610,25 грн визначений позивачем правильно, оскільки помилково визначена дата початку розрахункового періоду не впливає на арифметичний розрахунок, та складає 5115,66 грн. За період прострочення з 16.01.2022 по 17.06.2024 на суму заборгованості 552610,25 грн, позивач арифметично не правильно розрахував суму інфляційних втрат, яка при перерахунку суду складає 204061,32 грн, однак, враховуючи межі позовних вимог, суд бере до розрахунку суму, що заявлена позивачем - 197397,87 грн. Загальна сума інфляційних втрат складає 202513,53 грн.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Фізичної особи-підприємця Чирко Владислава Володимировича.

Інші доводи та докази оцінені судом у сукупності з вищевикладеними та не наводяться у рішенні суду, позаяк не спростовують вказаних у рішенні висновків суду та не покладені судом в його основу.

6. Результати розгляду справи

6.1. Згідно з статтею 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з статтею 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування; питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Отже, відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарський суд повинен у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог процесуального закону щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. У справі "Руїс Торіха проти Іспанії", Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorija v. Spain) від 09.12.1994). Водночас, необхідно враховувати, що хоча національний суд і має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, суди мають також враховувати практику Європейського суду з прав людини, викладену, зокрема, у справах "Проніна проти України" (рішення від 18.07.2006), Трофимчук проти України (рішення від 28.10.2010), де Суд зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Водночас, Верховний Суд зазначає, що такий висновок Європейського суду з прав людини звільняє суди від обов`язку надавати детальну відповідь на кожен аргумент скаржника, проте не свідчить про можливість взагалі ігнорувати доводи чи докази, на які посилаються сторони у справі (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.01.2019 у справі № 910/7054/18 та від 12.02.2019 у справі № 911/1694/18).

6.2. Оцінюючи подані учасниками судового процесу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи у їх сукупності, та, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

7. Розподіл судових витрат

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищенаведені фактичні обставини справи та керуючись статтями 13, 52, 73, 74, 77-79, 86, 129, 232, 237, 238, 247, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позов (вх.№882/24 від 24.06.2024) Фізичної особи-підприємця Чирко Владислава Володимировича до Приватного підприємства КОРОНА-СЕРВІС+ про стягнення заборгованості за договором, інфляційних втрат, 3% річних та штрафних санкцій задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства КОРОНА-СЕРВІС+ (07231, Київська область, Вишгородський район, село Олізарівка, вулиця Миру, будинок 4, код ЄДРПОУ 40970242) на користь Фізичної особи-підприємця Чирка Владислава Володимировича ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 ) 552610,25 грн (п`ятсот п`ятдесят дві тисячі шістсот десять гривень двадцять п`ять копійок) основного боргу, 544704,77 (п`ятсот сорок чотири тисячі сімсот чотири гривні сімдесят сім копійок) пені, 202513,53 (двісті дві тисячі п`ятсот тринадцять гривень п`ятдесят три копійки) інфляційних втрат, 43782,71 (сорок три тисячі сімсот вісімдесят дві гривні сімдесят одна копійка) три відсотки річних, 20154,17 грн (двадцять тисяч сто п`ятдесят чотири гривні сімнадцять копійок) витрат зі сплати судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення суду складено 13.01.2025.

Суддя С.О. Саванчук