Ухвала

від 13.01.2025 по справі 911/132/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"13" січня 2025 р. Справа № 911/132/25

Господарський суд Київської області в особі судді Лопатіна А.В., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Молочна Слобода" (01133, м. Київ, вул. Коновальця Євгена, буд. 31, код ЄДРПОУ 32358958) про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранде Дольче" (08500, Київська обл., м. Фастів, вул. Інтернаціональна, буд. 6-А, код ЄДРПОУ 35013469) заборгованості у розмірі 237 702,75 грн., що виникла внаслідок неналежного виконання боржником розрахунків за договором поставки № 05КФ18-1 від 02.01.2018 р.

встановив:

До господарського суду Київської області Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Молочна Слобода" подано заяву б/н від 27.12.2024 р. про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранде Дольче" заборгованості у розмірі 237 702,75 грн. за договором поставки № 05КФ18-1 від 02.01.2018 р.

Відповідно до частини першої ст. 12 Господарського процесуального кодексу України господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного).

Частиною другою ст. 12 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

За змістом ст. 147 Господарського процесуального кодексу України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених ст. 148 цього Кодексу.

Статтею 148 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Дослідивши заяву та додані до неї документи, судом встановлено, що заявником заявлено вимоги про стягнення з боржника 157 269,60 грн. заборгованості за договором поставки № 05КФ18-1 від 02.01.2018 р., 67 235,15 грн. інфляційних втрат, 13 198,00 грн. 3% річних та 16 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Щодо вимог про стягнення 16 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.

За змістом пункту третього частини першої ст. 152 Господарського процесуального кодексу України суд відмовляє у видачі судового наказу, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 148 цього Кодексу.

Як вже зазначалося судом, наказне провадження передбачає можливість стягнення лише неоспорюваної заборгованості за заявою особи, якій належить таке право вимоги (ст. 12 Господарського процесуального кодексу України).

Натомість процесуальними нормами не передбачено стягнення з боржника у наказному провадженні сум, відмінних від неоспорюваної заборгованості, та судових витрат на професійну правничу допомогу за подання заяви про видачу судового наказу, що вбачається з такого.

Частинами першою та третьою ст. 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частини першої ст. 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Отже, на підставі положень Господарського процесуального кодексу України попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат сторона має подати до суду разом з першою заявою по суті спору, якими відповідно до частини другої ст. 161 Господарського процесуального кодексу України є позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Разом з тим, згідно із частиною першою ст. 150 Господарського процесуального кодексу України заява про видачу судового наказу подається до суду у письмовій формі та підписується заявником.

Частини друга і третя зазначеної статті встановлюють, що повинно бути зазначено в заяві і що до заяви додається.

Так, розділ II Господарського процесуального кодексу України не передбачає подання будь-якої заяви по суті спору, що унеможливлює подання попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат.

Крім того, відповідно до частини першої ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Проте, враховуючи порядок здійснення судочинства у наказному провадженні, виходячи з приписів у тому числі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, у боржника відсутня можливість доведення неспівмірності витрат, заявлених до стягнення заявником, що суперечить приписам частини першої ст. 13 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, стягнення заявником з боржника витрат на професійну правову допомогу за договором № 05/12.24 про надання правової (правничої) допомоги від 05.12.2024 р., укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Молочна Слобода" та Адвокатським об`єднанням "Фортекс" суперечить самій суті наказного провадження.

Наведені вище обставини, згідно з пунктом 3 частини третьої ст. 152 Господарського процесуального кодексу України, є підставами для відмови заявнику у видачі судового наказу.

Згідно з частиною другою ст. 152 Господарського процесуального кодексу України про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.

Відповідно до частини третьої ст. 152 Господарського процесуального кодексу України у разі якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог. У разі якщо заявлені вимоги між собою взаємопов`язані і окремий їх розгляд неможливий, суд відмовляє у видачі судового наказу.

Враховуючи викладене, суд не вбачає достатніх правових підстав для видачі судового наказу про стягнення із Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранде Дольче" 16 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Крім того, суд доводить до відома заявника, що відповідно до частини другої ст. 153 Господарського процесуального кодексу України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3 - 6 частини першої ст. 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.

Керуючись ст.ст. 148, 152-154, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Молочна Слобода" у видачі судового наказу за вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранде Дольче" 16 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому ч. 1 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржена в строк та в порядку, передбаченому ст.ст. 256-257 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 розділу ХІ Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено 13.01.2025 р.

Суддя А.В. Лопатін