Ухвала

від 13.01.2025 по справі 910/15681/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"13" січня 2025 р. Справа № 910/15681/24

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., перевіривши матеріали позовної заяви Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трабахадор»

про стягнення 43 982,05 гривень

установив:

Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трабахадор» про стягнення 43 982,05 гривень, з яких:

- 26 992,69 грн основного боргу за послуги централізованого постачання гарячої води за період з 02.2021 року по 09.2024 року;

- 14 258,05 грн інфляційної складової та 2 731,31 грн 3% річних.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 27.12.2024 у справі №910/15681/24 позовну заяву Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трабахадор» про стягнення 43 982,05 гривень передав за підсудністю на розгляд до Господарського суду Київської області.

Вказану вище ухвалу постановлено на підставі статті 27 Господарського процесуального кодексу з огляду на те, що місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю «Трабахадор» (ідентифікаційний код 41201664) є 08132 Київська обл., Бучанський р-н, місто Вишневе, вул.Промислова, будинок 5.

Поряд з тим вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» про стягнення сум боргу та здійснених на нього нарахувань згідно поданого позову мотивовані, зокрема, тим, що:

- 10.02.2021 між сторонами укладено договір №032094010750101 про надання послуги з централізованого постачання гарячої води до нежитлових приміщень та суб`єктам господарювання;

- об`єктом теплопостачання є нежитлові приміщення з №1 по №10 (групи приміщень №75) (в літ. В) загальною площею 279,9 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. В`ячеслава Липського, буд. 4 (далі нежитлові приміщення);

- згідно інформації з Держаного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, власником нежитлових приміщень є Товариство з обмеженою відповідальністю «Трабахадор», яке не прийняло рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклало з позивачем, як виконавцем комунальної послуги, відповідний індивідуальний договір, що є публічним договором приєднання та текст якого був опублікований позивачем у передбаченому законом порядку.

З огляду на вказані обставини позивач вважає, що відповідач уклав відповідний договір, за умовами якого до нежитлових приміщень поставлено гарячу воду та вартість вказаних послуг за період з лютого 2021 року по вересень 2024 року склала 26 992,69 грн, які відповідач не оплатив.

Приписами ч. 1 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Відповідно до частини третьої статті 30 Господарського процесуального кодексу України спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Так, інститут підсудності розмежовує підвідомчі господарським судам справи між відмінними елементами господарської судової системи, залежно від того, який критерій покладено в основу такого розподілу: рівень господарського суду в системі або місце розгляду справи.

Згідно ч. 1 ст. 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

У постанові Велика Палата Верховного Суду від 16.02.2021 у справі №911/2390/18 зазначено таке:

- аналізуючи логічну послідовність зміни формулювання положень процесуального законодавства щодо правил розгляду позовів за виключною підсудністю, убачається її спрямованість на визначення виключної підсудності в цілому для всіх спорів, які виникають у межах відповідних правовідносин у зв`язку з нерухомим майном, безвідносно до предмета конкретного спору;

- за правилами чинного ГПК України виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном;

- словосполучення «з приводу нерухомого майна» у ч. 3 ст. 30 ГПК України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном;

- у відповідних спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередньо об`єкт спірного матеріального правовідношення.

Згідно статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Водночас згідно ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Тобто визначення особи, зобов`язаної оплатити комунальні послуги, опосередковано обставинами володіння/користування нею нерухомим майном, яке забезпечується відповідним обслуговуванням.

Отже, до спорів, предметом яких є стягнення заборгованості, що виникла внаслідок невиконання зобов`язань, пов`язаних з володінням нерухомим майном (споживанням комунальних послуг на об`єкті нерухомого майна), поширюються норми частини 3 статті 30 Господарського процесуально кодексу України.

Зі змісту поданого Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» позову слідує, що вимогу про стягнення з відповідача, зокрема, 26 992,69 грн основного боргу заявлено у зв`язку з неоплатою відповідачем вартості послуг з теплопостачання, отриманих через теплову мережу та систему за об`єктом нерухомого майна по вул. В`ячеслава Липського, буд. 4 у м. Київ, а тому спір за відповідним позовом має пред`являтися відповідно до правил виключної підсудності згідно приписів ч. 3 ст. 30 ГПК України - за місцем знаходження нерухомого майна, до об`єктів якого здійснювалось постачання теплової енергії.

У розрізі наведеного висновку судом враховано, що належність відповідного спору до виключної підсудності унеможливлює прийняття Господарським судом Київської області до свого розгляду такої позовної заяви за територіальною підсудністю, що попри те не свідчить про спір щодо підсудності, позаяк:

- правила загальної підсудності поширюють свою дію на всі справи позовного провадження, за винятком тих, для яких Господарського процесуального кодексу України встановлює інший вид підсудності, зокрема за деякими категоріями справ в силу специфіки предмету спору процесуальний закон встановлює виключну підсудність, за якою тільки один конкретний суд серед інших може розглядати таку категорію справ;

- правило про виключну підсудність застосовується судом у будь-якому випадку за наявності визначених законом умов, не залежить від волі сторін, а також наявності чи відсутності обґрунтувань учасників справи щодо її застосування;

- виключна підсудність - це встановлена підсудність певної категорії справ точно визначеному господарському суду, що виключає можливість розгляду їх у будь-якому іншому суді, відтак зазначене свідчить, що певні категорії справ не можуть розглядатися не «судом, встановленим законом» за загальними правилами підсудності або ж за правилами альтернативної підсудності.

- передання справи за належною юрисдикцією враховує права учасників справи, оскільки слугує гарантією того, що рішення у справі буде ухвалене належним судом, що унеможливить його скасування судом вищої інстанції лише з підстав недотримання процесуальних норм щодо територіальної юрисдикції.

Відповідно до ч. 1 ст. 31 ГПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо, зокрема, справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

За таких обставин суд дійшов висновку про передачу позовної заяви Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до Товариства з обмеженою відповідальністі «Трабахадор» про стягнення 43 982,05 гривень з доданими до неї документами за виключною підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Керуючись ст. ст. 30, 31, 234, 235 Господарськогопроцесуального кодексу України, суд

постановив:

Позовну заяву Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трабахадор» про стягнення 43 982,05 гривень з доданими до неї документами передати за виключною підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Ухвала складена та підписана 13.01.2025, набирає законної сили з моменту її підписання суддею у відповідності до ч. 2 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена у апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду у строки та порядок відповідно до ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя В.А. Ярема