Ухвала

від 12.12.2024 по справі 911/2333/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"12" грудня 2024 р. м. Київ Справа № 911/2333/23

Господарський суд Київської області у складі головуючого судді Янюк О.С. за участю секретаря судового засідання Марунич Л.А. розглянувши у судовому засіданні клопотання ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова корпорація «Хеві Інк» Швачки Сергія Васильовича

про застосування заходів процесуального примусу у справі

про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова корпорація «Хеві Інк» (07300, Київська обл., Вишгородський р-н, м. Вишгород, вул. Кургузова, 6-А, ідентифікаційний код 41645170)

У судове засідання учасники справи не з`явилися

УСТАНОВИВ:

1. У провадження Господарського суду Київської області (далі суд) перебуває справа № 911/2333/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова корпорація «Хеві Інк» (далі ТОВ «ТК «Хеві Інк», боржник) на стадії судової процедури - ліквідація банкрута, яку на підставі постанови суду від 11.01.2024 проводить арбітражний керуючий Швачка Сергій Васильович (свідоцтво № 23 від 08.02.2013, далі ліквідатор).

2. 11.11.2024 через канцелярію суду ліквідатор подав клопотання від 07.11.2024 № 02-50/265/24 (вх. № 11124/24) в якому просить застосувати до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 заходи процесуального примусу у вигляді штрафу у зв`язку з невиконанням останніми вимог ухвали суду від 10.09.2024. Також, з метою дотримання принципу процесуальної економії, просить розглянути своє клопотання без виклику сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі КУзПБ) провадження у справах про банкрутство регулюється КУзПБ, Господарським процесуальним кодексом України (далі ГПК України), іншими законами України. Застосування положень ГПК України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених КУзПБ.

Ухвалою суду від 20.11.2024, зокрема клопотання ліквідатора в частині його розгляду без виклику сторін залишено без задоволення; призначено судове засідання на 12.12.2024 та запропоновано ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 подати свої пояснення/заперечення щодо поданого ліквідатором клопотання у строк до 10.12.2024 (включно).

09.12.2024 засобами поштового зв`язку до суду надійшли пояснення ОСОБА_2 (вх. № 12076/24 від 12.12.2024) в яких, зокрема, останній просить у задоволенні клопотання про накладення штрафу відмовити. Додатково зазначив про відсутність у нього витребуваних ухвалою суду від 10.09.2024 документів.

10.12.2024 через електронний кабінет в системі «Електронний суд» ОСОБА_3 подано до суду клопотання (вх. № 14198/24 від 11.12.2024), в якому останній просив відмовити ліквідатору в задоволенні клопотання про застосування заходів процесуального примусу, а також зазначив, що документи, витребувані від останнього ухвалою суду від 10.09.2024 відсутні.

12.12.2024 до суду звернувся ліквідатор із клопотанням (вх. № 12082/24 від 18.12.2024) про проведення засідання без участі останнього, яке суд, на підставі ст. 42 ГПК України визнав за можливе задовольнити.

У судове засідання 12.12.2024 учасники справи, не з`явилися, про причини неявки (крім ліквідатора) суд не повідомили, про час та місце засідання інформувалися своєчасно та у порядку, визначеному ч. 5 ст. 242 ГПК України (т. 4 а.с. 28-38). Водночас явка вказаних осіб обов`язковою судом не визнавалася, а тому, ураховуючи положення ст. 42 ГПК України, суд визнав за можливе провести судове засідання без їх участі.

Будь-яких інших пояснень (заяв, заперечень тощо) щодо клопотання ліквідатора від учасників справи до суду не надходило.

3. Розглянувши клопотання ліквідатора та проаналізувавши матеріли справи суд зазначає наступне.

3.1. Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є обов`язковість судового рішення.

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

У свою чергу, ч. 1 ст. 232 ГПК України передбачено, що судовими рішеннями є: ухвали; рішення; постанови; судові накази.

Згідно з ч. 9 ст. 81 ГПК України у разі неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 135 ГПК України передбачено, що суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках, зокрема, невиконання процесуальних обов`язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу.

У свою чергу, суд зазначає, що у вирішенні питання про застосування заходів процесуального примусу, зокрема, постановлення ухвали про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу позиція учасника справи є важливою, але не вирішальною, оскільки законодавець відносить ці повноваження до виключної компетенції судів.

3.2. Так, ухвалою суду від 10.09.2024 задоволено клопотання ліквідатора ТОВ «ТК «Хеві Інк» та витребувано, від ОСОБА_1 ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відповідні документи, та відомості (докази) щодо господарського діяльності боржника. Також указаною ухвалою постановлено витребувану інформацію та документи надати ліквідатору у найкоротший термін, але не пізніше ніж 11.10.2024 (включно), а у випадку відсутності витребуваної судом інформації та доказів, надати суду письмові пояснення щодо неможливості виконання вимог цієї ухвали у найкоротший термін, але не пізніше ніж 11.10.2024 (включно).

На виконання зазначеної ухвали від 10.09.2024 ліквідатор у своєму клопотанні повідомив суд про те, що станом на 17.10.2024 відомості (докази), витребувані судом, на його адресу не надходили.

3.2.1. Водночас судом 27.08.2024 від ОСОБА_3 та 28.08.2024 від ОСОБА_2 (вх. 8859/24 від 27.08.2024, вх. 8985/24 від 03.09.2024) були отримані відповіді в яких вказані особи зазначають про відсутності документів, про які запитує ліквідатор. Проте вказані відповіді залишені судом до без розгляду на підставі ч. 4 ст. 170 ГПК України, оскільки надіслані суду без дотримання п.1 ч.1 ст.170 ГПК України, про що зазначено в ухвалі суду від 10.09.2024.

Крім того, на виконання ухвали суду від 20.11.2024, указані фізичні особи подали відповідні пояснення, про що зазначено у п. 2 даної ухвали, як щодо витребуваної судом інформації так і щодо клопотання ліквідатора про застування до них заходів процесуального примусу.

З огляду на викладені обставини та поведінку ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , у своїй сукупності, суд не вбачає безумовних підстав для застосування до таких фізичних осіб заходів процесуального примусу у вигляді штрафу.

Таким чином, клопотання ліквідатора у вказаній частині задоволенню не підлягає.

3.2.2. Щодо ОСОБА_4 , то суд зазначає, що ухвалу суду від 10.09.2024 останній направлено засобами поштового зв`язку за адресою, зазначеною ліквідатором у клопотанні про витребування документів, а саме: АДРЕСА_1 .

Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення від 11.09.2024 № 0600961311567, ухвала від 10.09.2024 повернута до суду із зазначенням причини - «за закінченням строку зберігання» (довідка АТ «Укрпошта» про причини повернення/досилання від 30.09.2024).

Водночас відповідно до відомостей, які містяться в Єдиному демографічному реєстрі, адреса реєстрації ОСОБА_4 є: АДРЕСА_2 . Інших відомостей щодо місця перебування (проживання) зазначеної особи у суду на час розгляду зазначеного питання немає. У свою чергу ліквідатором не надано суду відомостей із реєстру внутрішньо переміщених осіб щодо місяця перебування ОСОБА_4 , а також не заявлено відповідного клопотання про витребування такої інформації.

Таким чином, оскільки у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження актуального місця проживання (перебування) ОСОБА_4 стверджувати, що остання належним чином повідомлення про таку ухвалу та, як наслідок, про необхідність вчинення нею процесуальних дій у суду підстав немає.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для застосування до ОСОБА_4 заходів процесуального примусу.

3.2.3. Щодо ОСОБА_1 то суд зазначає, що ухвалу суду від 10.09.2024 та від 20.11.2024 останньому направлено засобами поштового зв`язку за адресою його реєстрації, а саме: АДРЕСА_3 (відомості з Єдиного державного демографічного реєстру станом на 18.11.2024).

Відповідно до рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення від 11.09.2024 та від 21.11.2024, ухвали від 10.09.2024 та від 20.11.2024 повернуті до суду із зазначенням причини - «за закінченням строку зберігання» (довідка АТ «Укрпошта» про причини повернення/досилання від 02.10.2024 та від 10.12.2024).

Частиною 4 ст. 236 ГПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.11.2023 у справі № Б-39/02-09 (922/3286/21) та від 21.10.2024 у справі № 914/3445/23 викладено правову позицію, що факт не отримання адресатом поштової кореспонденції, враховуючи, що суд, з додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвали для вчинення відповідних дій за належною адресою та які повернулися до суду у зв`язку з їх неотриманням адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб`єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і незвернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто на адресу вказану у Єдиному державному демографічному реєстрі і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

При цьому, сам лише факт не отримання кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд, у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Ураховуючи викладене, направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку, суду.

Частиною 7 ст. 12 ГПК України передбачено, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Згідно з ч. 4 ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», зокрема, установлено у 2024 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 3 028,00грн.

З огляду на те, що ОСОБА_1 вимоги ухвали суду від 10.09.2024 не виконав, витребуваних документів ліквідатору не надав і не повідомив суд про неможливість виконання вказаної ухвали у встановлений строк, суд дійшов висновку про наявність підстав для застосування до нього заходу процесуального примусу у вигляді штрафу у розмірі двох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб 6 056,00 грн.

4. Відповідно до ч. ч. 5, 6 ст. 135 ГПК України ухвала про стягнення штрафу є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Стягувачем за таким виконавчим документом є Державна судова адміністрація України.

Суд може скасувати постановлену ним ухвалу про стягнення штрафу, якщо особа, щодо якої її постановлено, виправила допущене порушення та (або) надала докази поважності причин невиконання відповідних вимог суду чи своїх процесуальних обов`язків.

Додатково суд звертає увагу, що застосування заходів процесуального примусу не звільняє особо від обов`язку виконати рішення суду. Більше того, у випадку повторного чи систематичного неподання витребуваних судом доказів без поважних причин або без їх повідомлення суд, з урахуванням конкретних обставин, стягує в дохід державного бюджету з відповідного учасника судового процесу або відповідної іншої особи штраф у сумі від п`яти до п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Керуючись ст.ст. 2, 61 КУзПБ, ст.ст. 12, 18, 42, 135, 170, 234-235 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Клопотання ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова корпорація «Хеві Інк» арбітражного керуючого Швачки Сергія Васильовича (вх. № 11124/24 від 11.11.20244) задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 у дохід Державного бюджету України штраф у розмірі 6 056,00 грн (шість тисяч п`ятдесят шість гривень 00 коп.).

Стягувач: Державна судова адміністрація України (01021, м. Київ, вул. Липська, 18/5; ідентифікаційний код 26255795);

Боржник: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ; ідентифікацій номер НОМЕР_1 ).

3. В іншій частині клопотання арбітражного керуючого Швачки Сергія Васильовича (вх. № 11124/24 від 11.11.20244) відмовити.

4. Відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» дана ухвала є виконавчим документом та може бути пред`явлена до виконання протягом трьох місяців, тобто, до 13.04.2025.

5. Примірник ухвали надіслати Державній судовій адміністрації України (01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5).

Відповідно до ч. 2 ст. 235 ГПК України ухвала набрала законної сили 13.01.2025 та згідно з ст. 255 ГПК України може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду протягом 10 днів у порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України.

Суддя О.С. Янюк

Ухвалу підписано 13.01.2025