Ухвала

від 09.01.2025 по справі 914/43/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

09.01.2025 Справа№914/43/25

Суддя Господарського суду Львівської області Мазовіта А.Б., розглянув заяву керівника Франківської окружної прокуратури міста Львова про забезпечення позову у справі № 914/43/25

за позовом: Керівника Франківської окружної прокуратури міста Львова Львівської області, м. Львів в інтересах держави в особі позивача:Львівської міської ради, м. Львів;до відповідача-1:Приватного підприємства «Чарівна усмішка», м.Львів; до відповідача-2:ОСОБА_1 , м. Львів;до відповідача-3:Товариства з обмеженою відповідальністю «Клевер сторс», м.Луцьк; про:звільнення земельної ділянки та скасування державної реєстрації права приватної власності та права користування на будівлю.

Без повідомлення (виклику) представників учасників справи.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява керівника Франківської окружної прокуратури міста Львова Львівської області, м.Львів в інтересах держави в особі позивача Львівської міської ради, м.Львів до відповідача-1 Приватного підприємства «Чарівна усмішка», м.Львів, до відповідача-2 ОСОБА_1 , м.Львів, до відповідача-3 Товариства з обмеженою відповідальністю «Клевер сторс», м.Луцьк про звільнення земельної ділянки площею 0,0100 га з кадастровим номером: 4610136800:04:005:0047 та суміжної земельної ділянки площею 0,0037 га за адресою: АДРЕСА_1 шляхом демонтажу (знесення) будівлі під літ. Б-2 площею 210,9 кв.м.; скасування державної реєстрації права приватної власності Приватного підприємства «Чарівна усмішка» (ідентифікаційний код: 20852751) та ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на будівлю під літ. Б-2 загальною площею 210,9 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2685181446060, реєстраційний номер майна: 35622625), із закриттям відповідних розділів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно та реєстраційних справ; скасування державної реєстрації права користування Приватного підприємства «Клевер сторс» (ідентифікаційний код: 38273126) на будівлю під літ. Б-2 загальною площею 210,9 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна: 2685181446060, номер запису про інше речове право: 49097508).

06.01.2025 керівник Франківської окружної прокуратури міста Львова Львівської області подав до Господарського суду Львівської області заяву про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірну будівлю загальною площею 210,9 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2685181446060).

Заява мотивована тим, що за відсутності заборони на розпорядження вищевказаним майном у відповідача-1 Приватного підприємства «Чарівна усмішка», передбачені чинним законодавством вимоги про нотаріальне оформлення договорів щодо розпорядження нерухомим майном та обов`язок зі сплати податків, державного мита та військового збору не будуть становити перешкод для його відчуження відповідачем-1 під час розгляду справи про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, на якій розташоване спірне нерухоме майно. Відповідач-1 також може вчинити дії із зміни технічних характеристик спірного майна, його ідентифікуючих даних, що унеможливить виконання рішення суду.

За відсутності заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно, у відповідача-1 не буде жодних перешкод для поділу (виділу) спірного нерухомого майна повністю чи частково із статутного капіталу товариства, із відкриттям нового розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та присвоєння йому нового реєстраційного номеру об`єкта нерухомого майна.

Крім цього, прокурор вважає, що у разі відчуження спірної будівлі, наприклад, фізичній особі (особам) до ухвалення рішення у справі, подальший спір щодо скасування державної реєстрації та демонтажу такого майна підлягатиме вирішенню у порядку цивільної юрисдикції, з огляду на суб`єктний склад учасників правовідносин. Така ситуація унеможливить виконання рішення Господарського суду Львівської області по цій справі та належний захист інтересів держави у суді.

На думку прокурора, існує об`єктивна необхідність у накладенні арешту на будівлю площею 210,9 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення.

Розглянувши заяву про забезпечення позову та матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, виходячи з наступного.

Згідно з ст. 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Позов забезпечується заходами, передбаченими ст. 137 ГПК України чи іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів.

Згідно пункту 1 частини першої статті 137 ГПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Згідно ст. 140 ГПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, що подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з`ясування питань, пов`язаних із зустрічним забезпеченням. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

У постанові Верховного Суду України від 18.01.2017 № 6-2552цс16 зазначено, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Суд зазначає, що адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони/зобов`язання відповідача вчиняти певні дії.

Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд керується тим, що у випадку задоволення позову, судове рішення має бути реалізованим, позаяк це рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (див. рішення у справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II).

Із урахуванням цього, будь-яке можливе забезпечення позову, у випадку найменшої загрози його невиконання, є виправданим, якщо занижує поріг легітимного сподівання особи на захист свого порушеного права, і є законним, необхідним та збалансованим із правами усіх сторін спору.

При цьому, зважаючи на практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову, під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення.

Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.

За частиною 11 статті 137 ГПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника по забезпеченню позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. При цьому забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його тощо

При вжитті таких заходів суд повинен з`ясувати наявність зв`язку між конкретним видом забезпечувальних заходів і предметом відповідної позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Таким чином, заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду за наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідності до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Як зазначено вище, предметом позову у даній справі є, зокрема, звільнення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 шляхом демонтажу (знесення) будівлі під літ. Б-2 площею 210,9 кв.м; скасування державної реєстрації права приватної власності Приватного підприємства «Чарівна усмішка» на будівлю під літ. Б-2 загальною площею 210,9 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно долученої прокурором до заяви про забезпечення позову інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, 24.01.2023 за відповідачем-1 Приватним підприємством «Чарівна усмішка» зареєстровано право власності на будівлю площею 210,9 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Водночас, власник майна - Приватне підприємство «Чарівна усмішка» не позбавлений можливості вчинити дії, спрямовані на відчуження майнових прав на нерухоме майно, змінити технічні характеристики спірного майна, його ідентифікуючі ознаки із присвоєнням цьому майну нового реєстраційного номера об`єкта нерухомого майна, які надалі утруднять чи зроблять неможливим виконання рішення суду про звільнення земельної ділянки від самочинно збудованого на ній нерухомого майна.

Слід також зазначити, що вчинення відповідачем-1 дій щодо відчуження спірного майна третій особі шляхом укладення договору купівлі-продажу, внесення такого майна у статутний капітал третьої особи, передачі третій особі спірного майна в користування тощо може відбуватися без зовнішніх проявів вчинення таких дій (без можливості отримання доступу зацікавленими особами до документального оформлення таких дій). Тобто зацікавлені особи зможуть дізнатися про відчуження спірного майна вже після того, як буде внесено запис до відповідного реєстру про реєстрацію за третьою особою права власності чи користування.

Таким чином, у зацікавленої особи заявника забезпечення позову є обмежені можливості щодо подання належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованих припущень, що майно може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю.

Водночас, у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у справі №905/448/22, постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 09.06.2023 у справі №37з-23 зазначено, що вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

Забезпечення позову в даному випадку виступає запорукою виконання рішення суду, у разі ухвалення його на користь прокурора, а тому вимоги про забезпечення позову є співмірними з позовними вимогами.

В свою чергу невжиття заходів забезпечення позову, зокрема, ненакладення арешту на будівлю, істотно ускладнить чи навіть унеможливить виконання рішення суду та поновлення порушених інтересів держави.

Відповідно до абзацу 4 частини другої статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Передбачене наведеним положенням право виконавця обмежити користування майном, на яке накладено арешт, може реалізуватися ним за наявності дійсної потреби у такому обмеженні, яку не обґрунтовано прокурором у заяві про забезпеченні позову.

Згідно з частиною першою статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Завданням накладення арешту майна у справі № 914/43/25, як заходу забезпечення позову, є запобігання можливості його перетворення, відчуження, передачі в іпотеку, запобігання можливості зміни технічних та ідентифікаційних характеристик майна, його виділ або поділ тощо.

Водночас, відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Такі висновки суду, відповідають висновкам Верховного Суду, які викладено у його постанові від 04.10.2019 р. у справі № 910/608/19.

Відповідно до вимог п. 6 ч. 1 ст. 139 ГПК України, заява про забезпечення позову повинна містити пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення.

У заяві про забезпечення позову заявник зазначив про відсутність можливості понесення відповідачами збитків внаслідок забезпечення позову у даній справі, а відтак про відсутність пропозицій щодо зустрічного забезпечення .

У постанові від 19.02.2019 у справі №911/1695/18 Верховний Суд вказав, що законом так само не встановлено обов`язку суду вимагати від особи, яка звертається із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (частина перша статті 141 ГПК України); відповідна вимога лише може висуватися судом з урахуванням обставин справи, але не визначається як неодмінна умова забезпечення позову.

Беручи наявні обставини справи, а також те, що зобов`язання особи, яка звернулася з заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення), є виключно прерогативою господарського суду, суд не вбачає підстав для застосування зустрічного забезпечення.

Керуючись статтями 73, 74, 136, 137, 138, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1.Заяву про забезпечення позову у справі №914/43/25 від 06.01.2025 (вх. № 50/25 від 06.01.2025) задовольнити.

2.Накласти арешт на будівлю загальною площею 210,9 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2685181446060).

3.Відповідно до ст. 144 ГПК України ухвала про вжиття заходів забезпечення позову є виконавчим документом.

Стягувач: Франківська окружна прокуратура міста Львова (79057, м. Львів, вул. Ген. Чупринки, 85, ідентифікаційний код: 02910031).

Боржник: Приватне підприємство «Чарівна усмішка» (79070, м. Львів, вул. Довженка, 6, ідентифікаційний код 20852751).

Ухвала може бути пред`явлена до примусового виконання протягом трьох років з дня набрання нею законної сили.

Ухвала, відповідно до ст. 235 ГПК України, набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Ухвалу підписано 09.01.2025.

Суддя Мазовіта А.Б.