Ухвала

від 07.01.2025 по справі 916/5299/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"07" січня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/5299/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.,

за участю секретаря судового засідання Лінник І.А.,

за участю представників:

від позивача: не з`явився,

від відповідача: не з`явився,

від третьої особи-1: не з`явився,

від третьої особи-2: не з`явився,

розглянувши заяву Міського комунального підприємства «Теплодарводоканал» (вх. ГСОО № 2-1968/24 від 27.12.2024) про відстрочення виконання рішення по справі № 916/5299/23

за позовом: Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) (65114, м. Одеса, вул. 6 ст. Люстдорфської дороги, Лінія 1)

до відповідача: Міського комунального підприємства «Теплодарводоканал» (65490, Одеська обл., м. Теплодар, вул. Польова, 1)

за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: 1) Теплодарської міської ради Одеського району Одеської області (65490, Одеська обл., м. Теплодар, вул. Піонерна, 7);

2) Одеської обласної ради (65032, м. Одеса, просп. Шевченка, 4)

про стягнення 1 317 078,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

22.05.2024 рішенням Господарським судом Одеської області позов задоволений повністю, стягнуто з Міського комунального підприємства «Теплодарводоканал» на користь Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) 1317078 грн збитків та 19756 грн 17 коп судового збору.

21.06.2024 Господарським судом Одеської області на виконання рішення Господарського суду Одеської області від 22.05.2024 по справі № 916/5299/23, яке набрало законної сили 21.06.2024, виданий відповідний наказ.

11.11.2024 ухвалою Господарського суду Одеської області виправлено описку у наказі Господарського суду Одеської області від 21.06.2024 у справі №916/5299/23, шляхом викладення в наступній редакції: «Стягнути з Міського комунального підприємства "Теплодарводоканал" (65490, Одеська обл., м. Теплодар, вул. Польова, 1, код ЄДРПОУ 31250097) на користь Держави Україна (р./ р. UA39899998033312933100005682 Казначейство України, код ЄДРПОУ 37607526, ГУК в Од.обл./ смт. Слобідка/24062100, Слобідська селищна ТГ, грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, внаслідок господарської та іншої діяльності) 1317078 (один мільйон триста сімнадцять тисяч сімдесят вісім) грн збитків.».

27.12.2024 до Господарського суду Одеської області від Міського комунального підприємства «Теплодарводоканал» надійшла заява (вх. № 2-1968/24) про відстрочення виконання судового рішення у справі, в якій заявник просить суд відстрочити виконання рішення Господарського суду Одеської області від 22.05.2024 по справі № 916/5299/23 в частині стягнення суми заборгованості у розмірі 1317078,00 грн терміном до 01.03.2025.

Міське комунальне підприємство «Теплодарводоканал» в обґрунтування поданої до суду заяви про відстрочку виконання судового рішення, зазначає, що рішення суду частково виконується та позивачу було сплачено 341700,07 грн, проте наразі відповідач не в змозі сплатити суму заборгованості в розмірі 1317078,00 грн у зв`язку із складним фінансовим положенням на підприємстві.

Так, заявник зауважує, що основним джерелом доходу КП «Теплодарводоканал» є кошти, сплачені абонентами-споживачами послуг з централізованого водопостачання та водовідведення за надані послуги та за абонентське обслуговування, однак, у зв`язку з військовою агресією російської федерації на території України велика кількість таких абонентів-споживачів послуг була вимушена виїхати закордон, через що підприємство недоотримало та продовжує недоотримувати кошти за надані послуги. При цьому, відповідач робить все можливе для погашення заборгованості перед Державною екологічною інспекцією Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) та має намір повністю та добровільно погасити борг шляхом перерахування сум на банківський рахунок позивача.

Також відповідач вказує, що 03.12.2024 державним виконавцем Біляївського ВДВС в Одеському районі Одеської області була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження № 76684160, в рамках якого 05.12.2024 була винесена постанова про арешт рахунків МКП «Теплодарводоканал», що унеможливлює ведення господарської діяльності та виконання своїх безпосередніх функцій як об`єкта критичної інфраструктури, що викликає загрозу припинення надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення населенню, що може призвести до тяжких наслідків для громадян.

На переконання заявника, при вирішенні питання про відстрочку виконання рішення суду слід враховувати також військову агресію російської федерації проти України, як надзвичайну подію, наслідком чого є скрутний матеріальний стан МКП «Теплодарводоканал». Одночасно розстрочення виконання судового рішення, на думку відповідача, не сприятиме ухиленню від його виконання та суттєво не вплине на фінансовий стан стягувача.

У зв`язку з перебуванням судді Малярчук І.А. у відпустці з 27.12.2024 по 10.01.2024, з метою дотримання положень статті 331 Господарського процесуального кодексу України, на підставі розпорядження керівника апарату суду № 302 від 27.12.2024 було призначено повторний автоматичний розподіл вищезазначеної заяви по справі №916/5299/23.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.12.2024 заяву передано на розгляд судді Цісельського О.В.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.12.2024 прийнято до розгляду заяву Міського комунального підприємства «Теплодарводоканал» (вх. ГСОО № 2-1968/24 від 27.12.2024) про відстрочення виконання рішення по справі № 916/5299/23, заяву призначено до розгляду в засіданні суду на "07" січня 2025 року о 12:00 год.

Представники учасників справи в судове засідання, призначене на 07.01.2024, не з`явились, повідомлялися належним чином шляхом направлення копії ухвали від 27.12.2024 до їх електронних кабінетів, причини неявки суду не повідомили.

Суд, дослідивши заяву Міського комунального підприємства «Теплодарводоканал» про відстрочення виконання рішення суду, дійшов висновку про її задоволення, з огляду на наступне.

Відповідно до ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, обов`язковість судового рішення.

Згідно зі ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до статті 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Принцип обов`язковості судових рішень має місце у нормах статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», відповідно до частини другої якої судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 239 ГПК України визначено, що суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Згідно з частиною 1 статті 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити виконання рішення. Положеннями частини 3 статті 331 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що підставою для відстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вказана норма визначає процесуальну можливість вирішення питань, пов`язаних із проблемами, що виникають під час виконання рішення господарського суду. У процесі виконання рішення ймовірне виникнення обставин, що ускладнюють виконання чи роблять його неможливим. Відстрочення виконання рішення спрямоване на забезпечення повного виконання рішення суду та є допоміжним процесуальним актом реагування суду на перешкоди, які унеможливлюють або ускладнюють виконання його рішення.

Відповідно до частини 4 статті 331 Господарського процесуального кодексу України, вирішуючи питання про відстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стихійне лихо, інші надзвичайні події; тощо. Відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (частина 5 статті 331 Господарського процесуального кодексу України).

При розгляді заяв щодо відстрочення виконання судового рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об`єктивної необхідності як застосування самого механізму відстрочення виконання рішення суду, так і строків відстрочення його виконання, в цілому. Наявність підстав для відстрочення має бути доведена боржником. Оцінюючи доводи заяви про відстрочення виконання судового рішення судом повинно враховуватись, що ці заходи не повинні створювати боржнику можливість ухилення від виконання судового рішення. До уваги повинні братися не лише реальний майновий стан боржника, а й його намір, що свідчить про бажання виконати рішення.

Аналіз вищенаведеного свідчить, що відстрочка виконання рішення суду можлива лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення.

Визначальним фактором є винятковість цих випадків та їх об`єктивний вплив на виконання судового рішення.

Таким чином, законодавець пов`язує відстрочку виконання судового рішення у судовому порядку з об`єктивними, непереборними, виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

При вирішенні питання щодо доцільності надання відстрочення виконання судового рішення судом враховуються матеріальні інтереси обох сторін.

Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду є з`ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, які повинні досліджуватися та оцінюватися не тільки з урахуванням доводів боржника, а й з огляду на заперечення кредитора.

Зокрема, необхідно врахувати наслідки невиконання рішення у встановлений строк для стягувача при затримці виконання рішення.

Безпідставне надання відстрочення без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Конституційний суд України у рішенні від 26.06.2013 у справі №5-рп/2013 за конституційним зверненням акціонерної компанії «Харківобленерго» щодо офіційного тлумачення положень п.2 ч.2 ст.17, п.8 ч.1 ст.26, ч.1 ст.50 Закону України «Про виконавче провадження» наголошує, що за судовою практикою до обставин, що ускладнюють виконання судового рішення та які є підставою для відстрочки його виконання, належать хвороба боржника або членів його сім`ї, скрутне матеріальне становище боржника, наявність загрози банкрутства юридичної особи-боржника, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відтак, за висновками Конституційного Суду України, викладеними в рішенні від 26.06.2013 №5-пр/2013 у справі №1-7/2013, підставою для застосування розстрочки виконання судового рішення є наявність об`єктивних обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення.

Як зазначено в згаданому рішенні Конституційного Суду України, розстрочка (відстрочка) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

Суд враховує, що Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання, у зв`язку з чим суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами статті 86 вказаного Кодексу, і за наявності обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, господарський суд має право відстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.

Правовий аналіз статей 239 та 331 Господарського процесуального кодексу України свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду. При вирішенні питання про можливість відстрочення виконання рішення, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених сум, зокрема, із розміром збитків, враховує інтереси обох сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку відстрочення.

Суд зазначає, що при розгляді заяв про надання розстрочки чи відстрочки виконання рішення суду повинен встановити чи не порушає це інтереси обох сторін, оскільки, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

Вирішуючи питання про розстрочення виконання рішення, господарський суд також повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події, тощо.

24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п.20 ч.1 ст.106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Президентом України підписаний Указ № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Законом України №2102-ІХ від 24 лютого 2022 року. Воєнний стан в Україні введено з 5:30 год. 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. В подальшому дія воєнного стану неодноразово продовжувалася.

Ведення воєнного стану, неодмінно впливає на спроможність своєчасного виконання судових рішень, проте не лише для бюджетних установ, підприємств та організацій, а також і в значній мірі для фізичних осіб-підприємців та підприємств, товариств тощо, які в певній мірі втратили можливості повноцінно проводити свою господарську діяльність.

Очевидно, що в умовах воєнного стану господарюючі суб`єкти на всій території країни зазнали та зазнають на собі вплив від військової агресії, що викликане порушенням господарських ланцюгів з суміжними підприємствами, порушенням стабільності критично важливих питань діяльності у сфері електропостачання, водопостачання та теплопостачання.

Суд зазначає, що загальновідомим та нормативно врегульованим є питання відносно існування на території України надзвичайних обставин, а саме введення воєнного стану, що неодмінно впливає на спроможність своєчасного ведення розрахунків, обмежує безперешкодне здійснення господарської діяльності.

Враховуючи, що існування заборгованості підтверджене обов`язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь вони були винесені «легітимні сподівання» на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить «майно» цієї особи у розумінні ст.1 Першого протоколу до Конвенції (рішення у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року), то з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація «потерпілій стороні» за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як «потерпілої сторони»; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.

Тобто, у цьому контексті для виправдовування затримки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про відсутність у боржника коштів. Обов`язково мають враховуватися і інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення.

Водночас, оскільки п.1 ст.6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення ЄСПЛ у справі «Горнсбі проти Греції», у справі «Бурдов проти Росії», у справі «Ясюнієне проти Литви»).

Введення в Україні воєнного стану, складне фінансове становище заявника, низька платоспроможність населення (чим обґрунтована винятковість обставин, що ускладнюють виконання судового рішення) є підставою для надання відстрочки виконання судового рішення.

При цьому, заявник надав докази, що наразі намагається виконати рішення суду та частково сплатив існуючу заборгованість, та планує виконати його у майбутньому у добровільному порядку.

Слід зазначити, що в даному випадку боржник, посилаючись на скрутне фінансове становище та воєнний стан на території України, не ухиляється від виконання судового рішення, а лише вказує про неможливість погашення наявної заборгованості за судовим рішенням перед стягувачем на теперішній час в повному обсязі. Більш того, інтерес боржника, полягає у погашенні наявної суми боргу при збереженні сталої роботи підприємства, яке здійснює надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, зокрема, і населенню.

Перелік «обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення» у національному законодавстві є нечітким. Обмеження стосовно можливого та допустимого строку розстрочки (відстрочки) виконання остаточного рішення у законі відсутнє.

Отже, суд, який прийняв рішення, має широкі дискреційні повноваження щодо підстав та строку для надання розстрочки виконання рішення, і у кожному конкретному випадку за своїм внутрішнім переконанням оцінює наявні у справі докази і вирішує питання про наявність чи відсутність обставин для вчинення таких процесуальних дій.

Суд, давши оцінку дотримання принципу пропорційності, тобто встановлення справедливого балансу між інтересами суспільства в цілому та вимогою захисту основних прав стягувача і можливістю тимчасового обмеження його права на законне сподівання отримати кошти, дійшов висновку, що наведені боржником обставини є такими, що істотно ускладнюють негайне виконання рішення про стягнення грошових коштів на користь стягувача наразі та будуть усунуті в майбутньому.

Відсутність у боржника можливості обслуговувати соціальні об`єкти та об`єкти життєдіяльності міста Теплодар призведе до порушення прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу, зокрема, мешканців міської територіальної громади, та може спричинити виникнення надзвичайних та техногенних ситуацій.

Статтею 33 Закону України «Про виконавче провадження» також передбачено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.

У даному випадку як виняткові обставини для відстрочення виконання рішень на загальну суму 975377,93 грн приймається те, що Підприємство обмежене в своєму праві здійснення інших видів господарської діяльності, а оплата за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення є основним джерелом його фінансування.

Зазначена обставина додатково свідчить про критичну важливість діяльності боржника для функціонування економіки України та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період.

Суд вважає, що негайне звернення стягнення на кошти і майно боржника у виконавчому провадженні хоча й може забезпечити виконання цього рішення, однак з великою вірогідністю не буде сприяти ефективному відновленню та може критично вплинути на діяльність відповідача. За таких обставин, господарський суд погоджується із доводами заявника (боржника), що негайне виконання рішення суду може стати фактичним блокуванням діяльності суб`єкта господарювання об`єкта критичної інфраструктури.

За таких обставини, на які посилається відповідач, з урахуванням положень ч. 4 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приходить до висновку, що одномоментне виконання рішення господарського суду на теперішній час унеможливлюється відсутністю у заявника необхідних коштів, а відстрочення виконання рішення суду надасть можливість боржнику повноцінно здійснювати господарську діяльність, зберегти людський ресурс (кадри), матеріально-технічну базу та сплатити залишок суми заборгованості в повному обсязі.

Господарський суд також враховує, що стягувачем не доведено, що відстрочення виконання рішення суду у цій справі призведе до істотного понесення ним додаткових фінансових витрат та негативно вплине на його платоспроможність, при цьому не надано суду відомостей про його фінансовий стан, зокрема, наявності (відсутності) збитків, заборгованості з податків або заробітної плати, доказів, що фінансовий стан є гіршим за фінансовий стан боржника.

Суд також зазначає, що сторони перебувають в однакових умовах військового стану, військова агресія проти України та правовий режим військового стану в країні однаково негативно впливають на обидві сторони даної справи.

Господарський суд враховує режим воєнного стану в країні як зазначену у п. 3 ч. 4 ст. 331 ГПК України надзвичайну подію, що, зокрема, вплинуло на результати господарської діяльності заявника, тож обставини несення підприємством ризиків господарської діяльності та виконання судового рішення, яке не ставиться у залежність від відсутності коштів боржника, до уваги не приймаються як підстави відмови у відстроченні виконання судового рішення.

При цьому, на переконання суду, відстрочення виконання судового рішення менш ніж на два місяці зможе забезпечити реальне виконання судового рішення із дотриманням балансу інтересів сторін, не порушить справедливої рівноваги та справедливого балансу у розумінні ст. 6 Конвенції, оскільки надасть можливість виконати судове рішення при максимальному дотриманні співмірності негативних наслідків для боржника з інтересом стягувача реально отримати грошові кошти.

Разом з тим, суд звертає увагу боржника на те, що відповідно норм чинного законодавства рішення суду є обов`язковим до виконання, факт надання боржнику відстрочки виконання рішення, не звільняє боржника від обов`язку виконання рішення суду, а отже й від вжиття останнім максимально можливих заходів, спрямованих на виконання прийнятого у даній справі судового рішення.

В контексті зазначеного, суд звертає увагу, що передбачена процесуальним законом можливість відстрочення виконання судового рішення не є інструментом ухилення від виконання судового рішення та жодним чином не звільняє сторону боржника від виконання взятих на себе зобов`язань та виконання вимог стягувача. Проте, надає сторонам можливість врегулювати фінансові питання зі зменшенням ризику негативних наслідків для обох сторін.

Тобто, у даному разі, питання відстрочення виконання судового рішення ніяким чином не нівелює статус заборгованості боржника перед стягувачем та не звільняє від обов`язку його сплати, а навпаки полягає у організації та створенні умов для подальшого виконання рішення суду.

Відтак, матеріали справи свідчать, що боржник лише намагається через існування певних обставин, які таке виконання ускладнюють, відновити нормальну господарську діяльність з метою забезпечення повного виконання рішення та погашення заборгованості перед позивачем.

На цілковите переконання суду, виходячи із зазначених боржником у заяві обставин, а також поданих доказів, відстрочення виконання судового рішення дасть боржнику реальну можливість стабілізувати фінансовий стан та згідно запропонованого терміну відстрочення, без значного фінансового навантаження, виконати судове рішення, а стягувачу - можливість реального отримання грошових коштів, що свідчить про дотримання справедливого балансу інтересів сторін.

Крім того, суд бере до уваги той факт, що рішення Господарського суду Одеської області від 22.05.2024 в справі № 916/5299/23 станом на момент розгляду заяви виконано на суму 341700,07, відтак відстрочення виконання рішення в частині, яка вже виконана, є недоцільним та суперечить суті відстрочки судового рішення.

З метою унеможливлення виникнення питань щодо повороту виконання виконаної частини рішення, суд вважає за необхідне зазначити про відстрочення саме невиконаної частини рішення станом на момент вирішення питання відстрочки, а саме 07.01.2025.

При цьому, вказаний боржником строк відстрочення виконання судового рішення не є надмірно тривалим і не може вважатися таким, що суперечить вимогам розумності такого строку з огляду на правовий зміст статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950 року та створить сприятливі умови для виконання боржником судового рішення на користь стягувача.

Також, суд враховує, що за практикою Європейського Суду з прав людини короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними щоб піднімати питання про порушення статті 6 Конвенції (див. «Корнілов та інші проти України», заява №36575/02, ухвала від 07.10.2003).

Отже, відстрочення виконання судового рішення в подальшому призведе до його реального виконання. При цьому через досить нетривалий проміжок часу. Позаяк, не надання такого відстрочення може взагалі призвести до невиконання судового рішення на користь стягувача, що порушить його інтереси в отриманні належних йому грошових коштів.

Оцінивши наведені боржником посилання на обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, надані в обґрунтування заяви докази та пояснення, виходячи із принципів розумності та справедливості, враховуючи матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, а також необхідність дотримання балансу і рівноваги інтересів сторін, суспільне значення їх діяльності, беручи до уваги, що боржник позбавлений можливості негайно виконати судове рішення у зв`язку з наведеними обставинами, а судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим до виконання та має бути виконано, суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви боржника та відстрочення виконання рішення Господарського суду Одеської області від 22.05.2024 по справі №916/5299/23 на підставі статті 331 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 2, 13, 76, 86, 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву Міського комунального підприємства «Теплодарводоканал» (вх. ГСОО № 2-1968/24 від 27.12.2024) про відстрочення виконання рішення по справі № 916/5299/23 задовольнити.

2. Відстрочити виконання невиконаної станом на 07.01.2024 частини рішення Господарського суду Одеської області від 22.05.2024 у справі № 916/5299/23 терміном до 01 березня 2025 року.

Ухвала набирає законної сили 13.01.2025 та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Південно-західного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її проголошення (підписання).

Повний текст ухвали складено 13.01.2025.

Суддя Цісельський Олег Володимирович