Рішення

від 13.01.2025 по справі 917/1886/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/ Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.01.2025 Справа № 917/1886/24

Господарський суд Полтавської області у складі судді Тимощенко О.М., при секретарі судового засіданні Отюговій О. І., розглянувши справу № 917/1886/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", вул. Шолуденка, 1, м. Київ, 04116

до Виконавчого комітету Скороходівської селищної ради, вул. Софіївська, 15, смт. Скороходове, Полтавський район, Полтавська область, 38813

про стягнення 31 892,38 грн заборгованості,

Без виклику учасників справи

встановив:

1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" просить суд стягнути з Виконавчого комітету Скороходівської селищної ради 31 892,38 грн заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного між сторонами 29.12.2023 року договору № 15-5070/24-БО-Т постачання природного газу, з яких: 27 942,94 грн основний борг, 2 592,17 грн пеня, 297,18 грн 3% річних та 1 060,09 грн інфляційні втрати.

На підтвердження обґрунтованості позовних вимог позивач надав наступні докази: розрахунок заборгованості відповідача перед позивачем суми основного боргу, 3% річних та інфляційних нарахувань та пені; копія договору постачання природного газу від 29.12.2023 № 15-5070/24-БО-Т; копії актів приймання-передачі природного газу за січень 2024 року, копію листа АТ "Ощадбанк" вих. №16/2-09/77881/2024 від 08.07.2024 року з додатками.

Відповідач у заяві (вх. № 15913 від 25.11.2024 року) позовні вимоги визнав у повному обсязі та просив суд розглядати справу на підставі наявних у суду матеріалів.

Інших заяв по суті спору не надходило.

2. Процесуальні питання, вирішені судом.

01.11.2024 року до Господарського суду Полтавської області через систему "Електронний суд" надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" до Виконавчого комітету Скороходівської селищної ради про стягнення 31 892,38 грн заборгованості за договором №15-5070/24-БО-Т постачання природного газу від 29.12.2023 року, з яких: 27 942,94 грн - основна заборгованість, 2 592,17 грн - пеня, 297,18 грн - 3% річних, 1 060,09 грн - інфляційні втрати (вх. № 1969/24).

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.11.2024 року справу № 917/1886/24 розподілено судді Тимощенко О. М.

Суд ухвалою від 05.11.2024 року прийняв позовну заяву до розгляду і відкрив провадження у справі, ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання); встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов - 15 днів з дня вручення ухвали.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 233 ГПК України дане рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.

3. Обставини, встановлені судом під час розгляду справи.

29.12.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (далі - позивач, постачальник) та Виконавчим комітетом Скороходівської селищної ради (далі - відповідач, споживач) було укладено договір № 15-5070/24-БО-Т постачання природного газу (далі - договір, а. с. 10 - 15).

У договорі сторони узгодили, зокрема, наступне :

- постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ (далі - газ) за ДК 021:2015 код 09120000-6 "Газове паливо" (природний газ"), а споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору (п. 1.1 договору);

- приймання-передача газу, передано постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюєте актом приймання-передачі газу (п. 3.5 договору);

- споживач зобов`язується надати постачальнику не пізніше 5-го (п`ятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, завірену належним чином копію відповідного акту надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий період, що складений між оператором(ами) ГРМ та/або оператором ГТС та споживачем, на підставі даних комерційного вузла обліку споживача, відповідно до вимог Кодексу ГТС/Кодексу ГРМ (п. 3.5.1 договору);

- на підставі отриманих від споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі оператора ГТС постачальник готує та надає споживачу два примірники акту приймання-передачі за відповідний розрахунковий період (далі також - акт), підписані уповноваженим представником постачальника (п. 3.5.2 договору);

- споживач протягом 2-х (двох) робочих днів з дати одержання акту зобов`язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання (3.5.3 договору);

- у випадку неповернення споживачем підписаного оригіналу акту до 15-го (п`ятнадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від споживача відповідно до підпункту 3.5.1 цього пункту, та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі оператора ГТС, обсяг (об`єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 цього договору (п. 3.5.4 договору);

- ціна та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється наступним чином: ціна природного газу за 1000 куб. м газу без ПДВ - 13 658,33 грн, крім того податок на додану вартість за ставкою 20%, ціна природного газу за 1000 куб.м. з ПДВ - 16 390,00 грн; крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124,16 грн. без ПДВ, коефіцієнт, які застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді і рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 136,576 грн, крім того ПДВ 20% - 27,315 грн, всього з ПДВ - 163,89 грн за 1000 куб. м. Всього ціна газу за 1000 куб. м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуг транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності і добу наперед, становить 16 553,89 грн (п. 4.1 договору);

- оплата за природний газ за розрахунковий період (місяць) здійснюється споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку: 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-перед природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу; остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 п. 3.5 цього договору (п. 5.1 договору);

- у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього договору, споживач зобов`язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожен день прострочення (п. 7.2 договору).

На виконання умов зазначеного договору, позивачем у період з січня по квітень 2024 року, передано у власність відповідача природний газ на загальну суму 259 697,40 грн, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі газу (копії наявні у матеріалах справи, а. с. 16 -17). Акти за спірний період (січень - квітень 2024 року) підписані обома сторонами та скріплені печатками сторін.

Відповідачем визнаються як отримані від позивача обсяги природного газу за спірний період, так і визначені позивачем суми до сплати за отриманий природний газ.

Відповідач здійснив часткову оплату за переданий газ у розмірі 231 754,46 грн, у зв`язку з чим останній має заборгованість у розмірі 27 942,94 грн за період березень та квітень 2024 року.

За даними позивача відповідач умов договору щодо оплати отриманого природного газу в повному обсязі не виконав, заборгованість останнього перед позивачем складає 27 942,94 грн.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача ради 31 892,38 грн заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного між сторонами 29.12.2023 року договору № 15-5070/24-БО-Т постачання природного газу, з яких: 27 942,94 грн основний борг, 2 592,17 грн пеня, 297,18 грн 3% річних та 1 060,09 грн інфляційні втрати.

4. Норми права, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення, та висновки господарського суду за результатами вирішення спору.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Враховуючи правову природу укладеного між сторонами договору, кореспондуючи права та обов`язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з договору купівлі-продажу.

Відповідно ст. 655 Цивільного Кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Згідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до ст. 599 ЦК України та ст. 202 ГК України господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач належним чином виконав зобов`язання за вищезазначеним договором щодо здійснення ним поставки природного газу. Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов`язань за вказаним договором не оплатив позивачу отриманий товар у повному обсязі, заборгованість останнього складає 27 942,94 грн. Дана обставина відповідачем визнається.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 27 942,94 грн вимоги підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем визнаються, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18, від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18.

Позивач заявив до стягнення з відповідача 297,18 грн три проценти річних за загальний період з 16.05.2024 по 30.09.2024 та 1 060,09 грн інфляційні втрати за загальний період 01.06.2024 по 30.09.2024, нарахованих за несвоєчасну сплату відповідачем отриманого товару (природного газу).

Суд, перевіривши розмір заявлених вимог в частині стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань, не виявив завищення їх розміру з боку Позивача, а тому вимоги в цій частині є правомірними та підлягають задоволенню повністю.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Одним із видів забезпечення виконання зобов`язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

Пунктом 7.2 договору визначено, що у разі прострочення відповідачем оплати згідно пункту 5.1 договору він зобов`язується сплатити позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми прострочення платежу за кожний день прострочення.

Здійснивши перевірку розрахунку заявленої до стягнення пені у розмірі 2 592,17 грн за загальний період з 16.05.2024 по 30.092024, суд доходить до висновку, що вимоги щодо стягнення з відповідача пені відповідають вимогам Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань».

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що в частині стягнення з відповідача 2 592,17 грн пені, 297,18 грн 3% річних та 1 060,09 грн інфляційних втрати вимоги підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем визнаються, а тому підлягають задоволенню.

Згідно із ч. 2-3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом досліджено всі докази, наявні у матеріалах справи.

Допустимих доказів в спростування зазначеного чи будь-яких інших обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

На підставі матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 27 942,94 грн основного боргу, 2 592,17 грн пені, 297,17 грн 3% річних та 1 060,09 грн інфляційних втрат підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем визнаються, а тому підлягають задоволенню.

Стосовно розподілу судових витрат.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при укладенні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим, згідно ч. 1 ст. 130 ГПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Судом встановлено, що за подання позовної заяви до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2 422,40 грн (а. с. 7).

Оскільки відповідач до початку розгляду справи по суті визнав позов, то 50% судового збору, що становить 1 211,20 грн, підлягають поверненню позивачу з державного бюджету, в іншій частині судовий збір покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 129, 232-233, 237-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Виконавчого комітету Скороходівської селищної ради (вул. Софіївська, 15, смт. Скороходове, Полтавський район, Полтавська область, 38813, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 40924458) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (вул. Шолуденка, 1, м. Київ, 04116, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 42399676) 27 942,94 грн основного боргу, 2 592,17 грн пені, 297,17 грн 3% річних, 1 060,09 грн інфляційних втрат та 1 211,20 грн судового збору.

Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.

3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (вул. Шолуденка, 1, м. Київ, 04116, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 42399676) з державного бюджету України судовий збір у сумі 1 211,20 грн, який сплачено платіжною інструкцією №0000022048 від 30.10.2024 року.

Рішення складено та підписано 13.01.2025 року (після виходу з відпустки).

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О. М. Тимощенко