Рішення

від 13.01.2025 по справі 917/1916/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.01.2025 Справа № 917/1916/24

Суддя Киричук О.А. при секретарі судового засідання Тертичній О.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 1; код ЄДРПОУ: 42399676)

до ВІДДІЛУ ОСВІТИ, КУЛЬТУРИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ ОБОЛОНСЬКОЇ СІЛЬСЬКОЇ РАДИ (38230, Полтавська область, Кременчуцький район, село Оболонь, вул. Позена, будинок 5; код ЄДРПОУ: 43910982)

про стягнення 110 097,38 грн.,

без виклику представників сторін,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до ВІДДІЛУ ОСВІТИ, КУЛЬТУРИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ ОБОЛОНСЬКОЇ СІЛЬСЬКОЇ РАДИ про стягнення 110 097,38 грн заборгованості за Договором від 17.10.2023 № 15-4247/23-БО-Т постачання природного газу, у тому числі: основний борг у сумі 90 764,97 грн; пеня у сумі 12 446,70 грн; три проценти річних у сумі 1 696,26 грн; інфляційні втрати у сумі 5 189,45 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у період з жовтня 2023 р. по грудень 2023 р. Відповідач спожив природний газ на загальну суму 338 477,33 грн., проте оплату за переданий газ Відповідач здійснив лише частково на суму 247 712,36 грн, розмір несплаченої суми основної заборгованості за поставлений природний газ складає 90 764,97 грн

Крім того, за прострочення виконання грошового зобов`язання позивач нарахував відповідачу зазначені вище пеню, 3% річних та інфляційні втрати.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 08.11.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження у справі без виклику сторін (без проведення судового засідання), запропоновано відповідачу протягом 15 днів з дня вручення ухвали суду надати суду відзив на позов.

02.12.2024 через загальний відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив, в якому він проти позову заперечив.

12.12.24 від позивача надійшла відповідь на відзив.

Інші заяви чи клопотання до суду не надходили.

Враховуючи те, що подані сторонами у цій справі докази, дозволяють суду встановити та оцінити конкретні обставини (факти), які мають суттєве значення для вирішення цього спору, а отже, розглянути та вирішити спір по суті й здійснити розподіл судових витрат у цій справі, що в свою чергу, вказує на можливість виконання завдань господарського судочинства та з урахуванням необхідності дотримання розумних строків розгляду справи, суд вважає, що в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення у справі № 917/1916/24.

Судом враховано, що за ч.13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Для забезпечення процесуальних прав сторін, прийняття рішення судом відкладалося.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі наявні у справі докази, суд встановив наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (далі Позивач, Постачальник) та ВІДДІЛОМ ОСВІТИ, КУЛЬТУРИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ ОБОЛОНСЬКОЇ СІЛЬСЬКОЇ РАДИ (далі Відповідач, Споживач) 17.10.2023 укладено договір № 15-4247/23-БО-Т постачання природного газу (далі Договір), у відповідності до якого Постачальник зобов`язується поставити Споживачеві природний газ (далі - газ) за ДК 021:2015 код 09120000-6 "Газове паливо" (природний газ), а Споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього Договору ( п. 1.1. договору).

Природний газ, що постачається за цим Договором, використовується Споживачем для своїх власних потреб ( п. 1.2. договору).

За цим Договором може бути поставлений природний газ (за кодом згідно з УКТЗЕД 2711 21 00 00) власного видобутку (природний газ, видобутий на території України) та/або імпортований природний газ, ввезений на митну територію України.

Постачальник передає Споживачу на умовах цього Договору замовлений Споживачем обсяг (об`єм) природного газу у період з вересня 2023 року по 31 грудня 2023 року (включно), в кількості 21 000 куб м. (п. 2.1. договору).

Оформлення приймання-передачі природного газу відбувається у відповідності до пунктів 3.1 3.6 Договору. Згідно з пунктом 3.5. Договору, приймання-передача газу, переданого Постачальником Споживачу у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Підпунктом 3.5.2. пункту 3.5. Договору, передбачено, що на підставі отриманих від Споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів Споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС Постачальник готує та надає Споживачу два примірники акту приймання-передачі за відповідний розрахунковий період (далі також - акт), підписаний уповноваженим представником Постачальника.

Відповідно до підпункту 3.5.3. пункту 3.5. Договору, Споживач протягом 2-х (двох) робочих днів з дати одержання акту зобов`язується повернути Постачальнику один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником Споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання.

Згідно з підпунктом 3.5.4. пункту 3.5. Договору, у випадку не повернення Споживачем підписаного оригіналу акту до 15-го (п`ятнадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від Споживача відповідно до підпункту 3.5.1. цього пункту, та даних щодо остаточної алокації відборів Споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС, обсяг (об`єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність Споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених у розділі 4 цього Договору.

Відповідно до п. 4.1. договору ціна та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим Договором, встановлюється наступним чином:

Ціна природного газу за 1000 куб. м газу без ПДВ - 13 658,33 грн.,

крім того податок на додану вартість за ставкою 20%,

ціна природного газу за 1000 куб. м з ПДВ - 16 390,00 грн;

крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124,16 грн. без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 136,576 грн., крім того ПДВ 20% - 27,315 грн., всього з ПДВ - 163,89 грн. за 1000 куб. м.

Всього ціна газу за 1000 куб. м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, становить 16 553,89 грн.

У разі зміни тарифу на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи та/або коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді, вони є обов`язковими для сторін за цим Договором з дати набрання чинності відповідних змін.

Загальна вартість цього Договору на дату укладання становить 347 631,69 грн.

Згідно розділу 5 Договору оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку:

- 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання - передачі природний газ здійснюється Споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому Споживач повинен був сплатити 70 % грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного Споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього Договору ( п. 5.1. договору).

Пунктом 7.2 Договору передбачено, що у разі прострочення Споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього договору, Споживач зобов`язується сплатити Постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Даний Договір набирає чинності з дати підписання і діє в частині поставки газу до "31" грудня 2023 року (включно), а в частині розрахунків - до повного їх виконання. Продовження або припинення Договору можливе за взаємною згодою Сторін шляхом підписання додаткової угоди до Договору ( п. 13.1. договору).

Сторонами не подано суду доказів визнання цього договору недійсним чи його розірвання у судовому порядку у спірний період виникнення боргу.

Позивач вказує, що а виконання умов Договору, з жовтня 2023 по грудень 2023 Позивач передав у власність Відповідача природний газ на загальну суму 338 477,33 грн, що підтверджується актами приймання передачі природного газу, а саме:

- акт приймання-передачі природного газу від 14.11.2023 р. за жовтень 2023 року на суму 17 116,72 грн;

- акт приймання-передачі природного газу від 11.12.2023 р. за листопад 2023 року на суму 82 173,49 грн;

- акт приймання-передачі природного газу від 12.01.2024 р. за грудень 2023 року на суму 239 187,12 грн.

При цьому, позивач повідомив суд, що на виконання підпункту 3.5.2 пункту 3.5 Договору, ним направлялись Відповідачу примірники актів приймання-передачі природного газу за листопад, грудень 2023 року, підписані уповноваженим представником Позивача та скріплені печаткою підприємства. Проте, станом на дату складання позовної заяви, Відповідач не повернув Позивачу підписані акти приймання-передачі природного газу. В той же час, вмотивованої відмови від підписання акту у письмовій формі на виконання вимог підпункту 3.5.3 пункту 3.5 Договору на адресу Позивача не надходило. Водночас, згідно листа Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» від 08.07.2024 № 16/2-09/77881/2024 Відповідачем проведено часткову оплату на суму 247 712,36 грн як оплату за спожитий природний газ. Платіжний документ, в тому числі, містить посилання на Договір.

Також позивач вказує, що об`єми (обсяги) спожиті Споживачем підтверджуються відомостями з Інформаційної платформи Оператора ГТС щодо остаточної алокації відборів Споживача, які відображають обсяги природного газу, що були поставлені Споживачу, за період з жовтня 2023 р. по грудень 2023 р. з ресурсу Позивача у відповідності до підпункту 3.5.4 пункту 3.5 Договору, що надані згідно додатку 8 до цього позову. Так, з відповіді на адвокатський запит Оператора ГТС від 23.10.2024 № ТОВВИХ-24-16076 вбачається, що у жовтні 2023 року Відповідачем спожито природний газ з ресурсу Позивача в обсязі 1 034,00 куб. м, в листопаді 2023 р. 4 964,00 куб. м, в грудні 2023 р. 14 449,00 куб. м, що відповідає обсягам, зазначеним Позивачем в актах приймання-передачі природного газу за період з жовтня 2023 р. по грудень 2023 р., які не підписано з боку Відповідача.

За розрахунком позивача, сума несплаченого основного боргу відповідача перед позивачем за договором складає 90 764,97 грн, що стало підставою для звернення позивача до господарського суду із вказаним позовом.

Зважаючи на вказане вище прострочення по оплаті за поставлений газ позивачем нараховано відповідачу: пеню у сумі 12 446,70 грн; три проценти річних у сумі 1 696,26 грн; інфляційні втрати у сумі 5 189,45 грн.

Аналізуючи подані докази, оцінюючи їх у сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 174 ГК України визначено, що підставою виникнення господарських зобов`язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно частини першої статті 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог частини першої статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно вимог статті 509 ЦК України, зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У відповідності до частини другої статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

Згідно з частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною першою статті 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до вимог частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до вимог статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором.

Правові засади функціонування ринку природного газу України, заснованого на принципах вільної конкуренції, належного захисту прав споживачів та безпеки постачання природного газу, а також здатного до інтеграції з ринками природного газу держав - сторін Енергетичного Співтовариства, у тому числі шляхом створення регіональних ринків природного газу визначаються Законом України Про ринок природного газу № 329-VIII від 09.04.2015 року.

Згідно статті 12 Закону України «Про ринок природного газу», постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими нормативно-правовими актами.

Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, ЦК і ГК України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.

Правила постачання природного газу затверджуються Регулятором після консультацій із Секретаріатом Енергетичного Співтовариства і є обов`язковими для виконання всіма постачальниками та споживачами.

Згідно із приписами статті 13 Закону України «Про ринок природного газу», у разі порушення або невиконання своїх обов`язків споживач несе відповідальність згідно із законом.

Господарським судом під час вирішення спору встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» та ВІДДІЛОМ ОСВІТИ, КУЛЬТУРИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ ОБОЛОНСЬКОЇ СІЛЬСЬКОЇ РАДИ 17.10.2023 укладено договір № 15-4247/23-БО-Т постачання природного газу, за умовами якого позивачем були прийняті на себе зобов`язання щодо постачання відповідачу природного газу у період з вересня 2023 року по 31 грудня 2023 року.

На підтвердження факту виконання прийнятих на себе зобов`язань за договором 15-4247/23-БО-Т ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» було надано суду акт приймання-передачі природного газу від 14.11.2023 р. за жовтень 2023 року на суму 17 116,72 грн; акт приймання-передачі природного газу від 11.12.2023 р. за листопад 2023 року на суму 82 173,49 грн; акт приймання-передачі природного газу від 12.01.2024 р. за грудень 2023 року на суму 239 187,12 грн., підписані уповноваженим представником Позивача та скріплені печаткою підприємства.

Як встановлено судом вказані акти зі сторони відповідача не підписані. Водночас, відповідач про дійсність отримання природного газу не заперечив, вмотивованої відмови від підписання акту у письмовій формі на виконання вимог підпункту 3.5.3 пункту 3.5 Договору у матеріали справи не надав.

Суд враховує, що об`єми (обсяги) спожиті Споживачем підтверджуються відомостями з Інформаційної платформи Оператора ГТС щодо остаточної алокації відборів Споживача, які відображають обсяги природного газу, що були поставлені Споживачу, за період з жовтня 2023 р. по грудень 2023 р. з ресурсу Позивача у відповідності до підпункту 3.5.4 пункту 3.5 Договору, що надані позивачем у матеріали справи. Так, з відповіді на адвокатський запит Оператора ГТС від 23.10.2024 № ТОВВИХ-24-16076 вбачається, що у жовтні 2023 року Відповідачем спожито природний газ з ресурсу Позивача в обсязі 1 034,00 куб. м, в листопаді 2023 р. 4 964,00 куб. м, в грудні 2023 р. 14 449,00 куб. м, що відповідає обсягам, зазначеним Позивачем в актах приймання-передачі природного газу за період з жовтня 2023 р. по грудень 2023 р., які не підписано з боку Відповідача.

Стосовно доводів відповідача про проведений ним перерахунок обсягу спожитого газу та наявність за відповідний розрахунковий період переплати суд визнає їх неспроможними, оскільки матеріалами справи підтверджено, що позивач провів нарахування вартості спожитого споживачем природного газу виключно на підставі даних, що зазначені на інформаційній платформі Оператора ГТС яка наповнюється виключно Оператором ГРМ (ПрАТ «Кременчукгаз») про об`єм (обсяг) розподіленого/спожитого споживачем природного газу.

При цьому, суд погоджується з правомірністю твердження позивача щодо того, що Оператор ГРМ міг відкоригувати інформацію щодо обсягів спожитого газу на інформаційній платформі Оператора ГТС (пункт 6 глави 3 розділу ІХ Кодексу ГРМ), проте Відповідачем не надається належним чином оформлений акт розподілу природного газу з урахуванням протоколу комісії ПРАТ «Кременчукгаз» від 29.02.2024 р.; з дати протоколу комісії ПРАТ «Кременчукгаз» від 29.02.2024 р. до дати листа Оператора ГТС від 23.10.2024 №ТОВВИХ-24-16076, пройшло майже вісім місяців, а спожитий Відповідачем обсяг природного газу за грудень 2023 р. досі не відкоригований.

За вказаних обставин, суд при ухваленні рішення виходить з того, що об`єми (обсяги) спожиті Споживачем підтверджуються відомостями з Інформаційної платформи Оператора ГТС щодо остаточної алокації відборів Споживача, які відображають обсяги природного газу, що були поставлені Споживачу, за період з жовтня 2023 р. по грудень 2023 р. з ресурсу Позивача у відповідності до підпункту 3.5.4 пункту 3.5 Договору, що надані позивачем у матеріали справи.

Згідно вказаних актів у період з жовтня 2023 р. по грудень 2023 р. Відповідач спожив природний газ на загальну суму 338 477,33 грн. Разом з цим, оплату за переданий газ Відповідач здійснив лише частково на суму 247 712,36 грн.

З викладених обставин, господарський суд доходить висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення основного боргу в сумі 90 764,97 грн, яка є різницею між вартістю поставленого природного газу та сумою перерахованих відповідачем грошових коштів.

При цьому, у зв`язку із тим, що відповідач порушив свої зобов`язання в частині своєчасного здійснення остаточного розрахунку за спожитий природний газ, позивач нарахував відповідачу пеню в сумі 12 446,70 грн. (період нарахування з 16.02.2024 по 15.08.2024), 3% річних в сумі 11 696,26 грн (період нарахування з 16.02.2024 по 30.09.2024) та 5 189,45 грн інфляційних втрат (період нарахування з 01.03.2024 по 30.09.2024).

Згідно частини 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно пункту 7.2. Договору у разі прострочення Споживачем строків остаточного розрахунку згідно п. 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього Договору, Споживач зобов`язується сплатити Постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат, долучений позивачем до позовної заяви, суд дійшов висновку щодо його обґрунтованості, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині стягнення пені у сумі 12 446,70 грн, трьох процентів річних у сумі 1 696,26 грн та інфляційних втрат у сумі 5 189,45 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними у розумінні ч.1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Згідно з ч.2 ст.76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як визначено ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем обґрунтовані та доведені, відповідачем не спростовані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України понесені позивачем витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі в сумі 2 422,40 грн.

Керуючись ст. 252, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

Вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з ВІДДІЛУ ОСВІТИ, КУЛЬТУРИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ ОБОЛОНСЬКОЇ СІЛЬСЬКОЇ РАДИ (38230, Полтавська область, Кременчуцький район, село Оболонь, вул. Позена, будинок 5; код ЄДРПОУ: 43910982) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 1; код ЄДРПОУ: 42399676) основний борг у сумі 90 764,97 грн; пеню у сумі 12 446,70 грн; три проценти річних у сумі 1 696,26 грн; інфляційні втрати у сумі 5 189,45 грн., а також суму сплаченого судового збору у розмірі 2 422,40 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 13.01.2025р.

Суддя Киричук О.А.