Рішення

від 13.01.2025 по справі 918/1102/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" січня 2025 р. м. РівнеСправа № 918/1102/24

Господарський суд Рівненської області у складі судді Марач В.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Охоронна компанія "Барс-С" (33350, Рівненська обл., Рівненський район, смт. Квасилів, вул. Замкова, 12, код ЄДРПОУ 41904280)

до відповідача Комунального підприємства "Рівнекнига" Рівненської обласної ради (33023, м. Рівне, вул. Островського, буд.16, код ЄДРПОУ 02471175)

про стягнення 241781 грн. 57 коп..

без повідомлення (виклику) сторін

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Охоронна компанія "Барс-С" звернулося в Господарський суд Рівненської області з позовом до Комунального підприємства "Рівнекнига", в якому, посилаючись на порушення умов Договору охорони №1/12-19 від 28.12.2019 року, просить стягнути з останнього заборгованість у розмірі 241 781,57 грн., а саме: 194 950 грн. 00 коп. основного боргу, 27067 грн. 97 коп. інфляційних втрат, 10735 грн. 60 коп. 3% річних.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 06.12.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач відзиву на позов суду не надав, причини такої не подачі суд не повідомив.

Ухвала Господарського суду Рівненської області про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі від 06.12.2024 року доставлена Відповідачу в його Електронний кабінет, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою про доставку електронного листа від 06.12.2024 року.

Таким чином суд вважає, що Відповідач про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, відтак, керуючись статтею 165 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відзиву відповідача за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками судового процесу, з`ясувавши обставини на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, безпосередньо дослідивши докази у справі, господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. При цьому господарський суд керувався наступним.

28 грудня 2019 року між Комунальним підприємством "Рівнекнига" Рівненської обласної ради, як Замовником та Товариством з обмеженою відповідальністю "Охоронна компанія "Барс-С", як Виконавцем укладено Договір охорони №1/12-19 (далі по тексту Договір).

Згідно пункту 2.1. Договору в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Замовник доручає, а Виконавець зобов`язується надати за плату послуги з охорони майна, перерахованого у дислокації, (Додаток № 1 до цього Договору) (надалі іменуються - об`єкт охорони або об`єкт).

Пунктом 4.1 Договору визначено, що загальна вартість послуг охорони одним постом за календарний місяць складає 25 000,00 (двадцять п`ять тисяч) гривень.

Розрахунок по Договору за надання послуг здійснюється у національній валюті - гривні.

Відповідно до п.4.2 Сторони погодили, що розрахунковим періодом за даним Договором є календарний місяць, відповідно оплата вартості наданих в поточному місяці послуг здійснюється Замовником до 28 числа поточного місяця. Підставою для оплати вартості наданих в поточному місяці послуг охорони є настання календарної дати 27 числа поточного місяця.

Відповідно до п.10.1 Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та діє до 31 грудня 2024 року.

Як встановлено судом, відповідно до умов укладеного між позивачем та відповідачем Договору, Товариство з обмеженою відповідальністю "Охоронна компанія "Барс-С" виконало взяті на себе за Договором зобов`язання та своєчасно і якісно надало послуги з охорони в період з 01.01.2023 року по 30 квітня 2024 року на загальну суму 194 950,00 грн., що підтверджується наступним:

- Акт № ОУ- 0000006 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31 січня 2023 року;

- Акт № ОУ- 0000007 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 28 лютого 2023 року;

- Акт № ОУ- 0000011 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31 березня 2023 року;

- Акт № ОУ- 0000015 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30 квітня 2023 року;

- Акт № ОУ- 0000019 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31 травня 2023 року;

- Акт № ОУ- 0000023 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30 червня 2023 року;

- Акт № ОУ- 0000027 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31 липня 2023 року;

- Акт № ОУ- 0000031 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31 серпня 2023 року;

- Акт № ОУ- 0000035 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30 вересня 2023 року;

- Акт № ОУ- 0000039 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31 жовтня 2023 року;

- Акт № ОУ- 0000044 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30 листопада 2023 року;

- Акт № ОУ- 0000048 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31 грудня 2023 року;

- Акт № ОУ- 0000049 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31 грудня 2023 року,

- Акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.23 по 31.10.24 станом на 01.11.2024 року,

які Комунальне підприємство "Рівнекнига" Рівненської обласної ради підписало та скріпило печаткою.

Своєчасність і якість наданих Товариством з обмеженою відповідальністю "Охоронна компанія "Барс-С" послуг з охорони підтверджується також відсутністю претензій зі сторони Відповідача.

Однак Відповідач не оплатив вартість наданих послуг, станом на день розгляду справи залишились неоплаченими надані послуги у сумі 194 950,00 грн..

Разом з тим, 03.06.2024 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Охоронна компанія "Барс-С" на адресу Комунального підприємства "Рівнекнига" Рівненської обласної ради надіслано Повідомлення про розірвання Договору №1/12-19 від 28.12.2019 року.

Угодою від 03.06.2024 року про дострокове розірвання Договору №1/12-19 від 28.12.2019 року, сторонами достроково розірвано Основний договір з 03 червня 2024 року.

Згідно з ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 179 ГК України визначено, що майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України).

Господарські зобов`язання між сторонами виникли на підставі Договору охорони №1/12-19 від 28.12.2019 про надання послуг з охорони у 2023-2024 роках, і, відповідно до п. 4.2 Замовник зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за надані послуги з охорони.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор мас право вимагати від боржника ви конання його обов`язку.

Так, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання ( ст. 901 ЦК України ).

Відповідно до частини 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Положеннями ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відтак вимога Позивача про стягнення з Відповідача основного боргу у розмірі 194 950 грн. 00 коп. грунтується на договорі та законі, і, відповідно, є правомірною.

Стосовно позовних вимог про стягнення з Відповідача 27 067,97 грн. інфляційних втрат, 3% річних у розмірі 10735,60 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно абзацу 1 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Пунктом 1 та 2 статті 217 Господарського кодексу України встановлено, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні правові наслідки та те, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно частини 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько- правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Стаття 230 Господарського кодексу України встановлює, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Абзацом 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 525 Цивільного кодексу України встановлена недопустимість односторонньої відмови від зобов`язання.

Згідно частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено обов`язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 7.9.2 Договору охорони №1/12-19 від 28.12.2019 року передбачено, що Замовник у разі порушення строку оплати вартості наданих Виконавцем послуг зобов`язаний виплатити Виконавцю суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від прострочення грошового зобов`язання.

Судом встановлено, що 27067,97 грн. інфляційних втрат за період прострочення з 01.01.2023 по 31.10.2024 року нараховані арифметично вірно.

Судом також встановлено, що 3% річних у сумі 10735,60 грн. за період прострочення з 01.01.2023 по 31.10.2024 року нараховані Позивачем арифметично невірно.

Суд здійснивши перерахунок 3% річних встановив, що вірною є сума 10722,25 грн..

Відтак, підлягають стягненню з Відповідача 27067,97 грн. інфляційних втрат, 3% річних у сумі 10735,60 грн., за період прострочення з 01.01.2023 по 31.10.2024 року.

В рішенні ЄСПЛ "Кузнєцов та інші проти Росії" від 11.01.2007 р., аналізуючи право особи на справедливий розгляд її справи відповідно до статті 6 Конвенції, зазначено, що обов`язок національних судів щодо викладу мотивів своїх рішень полягає не тільки у зазначенні підстав, на яких такі рішення ґрунтуються, але й у демонстрації справедливого та однакового підходу до заслуховування сторін.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

У відповідності до пункту 4 частини 2 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Поняття і види доказів викладені у статті 73 ГПК України, згідно якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).

Згідно зі статтею 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вищезазначене, та те, що Позивач довів належними та допустимими доказами факт не виконання Відповідачем зобов`язань за Договором охорони №1/12-19 від 28.10.2019, а Відповідач вказаного не спростував, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Охоронна компанія "Барс-С" підлягає частковому задоволенню, а саме в частині стягнення з Комунального підприємства "Рівнекнига" Рівненської обласної ради 194 950 грн. 00 коп. основного боргу, 27067,97 грн. інфляційних втрат, 10722,25 грн. 3% річних. В решті ж вимог слід відмовити у задоволенні.

На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на Відповідача, так як спір виник внаслідок його неправомірних дій.

Щодо вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 6000 грн. 00 коп. витрат, на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Пунктом 12 частини третьої статті 2 ГПК України передбачено, що однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; (4) зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу чи розподіл витрат судом (стаття 129 ГПК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Разом з тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків, актів виконаних робіт тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 ГПК України).

Водночас за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

У розумінні положень частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі доведення нею недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Такі висновки сформульовані в пунктах 106-108 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21.

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).

Також, у рішенні ЄСПЛ зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Судом встановлено, що представництво інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю "Охоронна компанія "Барс-С" у даній справі адвокат Василюк Валерія Валеріївна здійснювала на підставі Ордеру на надання правничої допомоги Серії ВК №1152566 від 03.12.2024 року, виданий адвокатським бюро "Валерії Василюк".

Так, на підтвердження наведених обставин, представником долучено копії наступних документів: Договір про надання правничої допомоги Бюро від 04.11.2024 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Охоронна компанія "Барс-С" та Адвокатським бюро "Валерії Василюк"; копію платіжної інструкції №1208 від 08.11.2024 року на суму 6000,00 грн..

Відповідно до п.1.1. Договору про надання правничої допомоги Бюро, Клієнт доручає, а Бюро приймає на себе зобов`язання надати Клієнту правничу допомогу у справі щодо стягнення заборгованості за Договором охорони №1/12-19 від 28.12.2019. Бажаний Клієнтом результат: Задоволення позовних вимог.

Відповідно до п.1.5. Договору про надання правничої допомоги Бюро представництво інтересів Клієнта від імені Бюро за цим Договором здійснює адвокат Василюк Валерія Валеріївна.

Згідно п. 3.1. Договору розмір гонорару Бюро становить 6000,00 грн., є оплатою за наступні послуги: надання юридичної консультації; проведення правової експертизи документів наданих клієнтом; аналіз судової практики по аналогічних справах та формування структури доказової бази; підготовка та подання позовної заяви до суду.

Таким чином, зважаючи на вказані пункти Договору про надання правничої допомоги, сторонами було визначено суму витрат на професійну правничу допомогу виходячи з фіксованого розміру гонорару адвоката.

З огляду на вищевикладене суд зазначає наступне.

За змістом частини третьої статті 237 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) однією з підстав виникнення представництва є договір.

Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 26 Закону № 5076-VI адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону № 5076-VI).

Закон № 5076-VI формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Суд зауважує, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України.

Частинами першою та другою статті 30 Закону № 5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі:

- фіксованого розміру,

- погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Аналогічна правова позиція висвітлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.

За положенням частини другої статті 2 ГПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Пункт 1 частини третьої цієї статті визначає верховенство права однією із основних засад (принципів) господарського судочинства.

Зміст вказаного принципу неодноразово і досить детально аналізував Конституційний Суд України. Так, зокрема, в абзаці другому підпункту 4.1 пункту 4 Рішення від 02.11.2004 № 15-рп/2004 ним акцентувалася увага на тому, що верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.

Так, частина третя статті 126 ГПК України визначає, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Оцінюючи зміст зазначених приписів, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 по справі №922/1964/21 виснувала, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

Саме лише не зазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).

Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові також зауважила, що частина третя статті 126 ГПК України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним.

Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.

Відтак Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 по справі №922/1964/21 дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Статтею 126 ГПК України також не передбачено, що відповідна сторона зобов`язана доводити співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката одразу за всіма пунктами з переліку, визначеного частиною четвертою вказаної статті.

Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити співмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на співмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Дослідивши надані представником докази, якими підтверджуються витрати на професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи, суд дійшов висновку, що заявлений представником розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним з обсягом та складністю виконаних адвокатом робіт (наданих послуг).

Відтак, витрати позивача на на професійну правничу допомогу пов`язані з розглядом справи, покладаються судом на відповідача - Комунальне підприємство "Рівнекнига" Рівненської обласної ради.

Статтею 240 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Відповідно до цієї ж статті датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Відтак датою ухвалення даного рішення є дата складення його повного тексту.

Керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Рівнекнига" Рівненської обласної ради (33023, м. Рівне, вул. Островського, буд.16, код ЄДРПОУ 02471175) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Охоронна компанія "Барс-С" (33350, Рівненська обл., Рівненський район, смт. Квасилів, вул. Замкова, 12, код ЄДРПОУ 41904280) 194 950 грн. 00 коп. основного боргу, 27067 грн. 97 коп. інфляційних втрат, 10722 грн. 25 коп. 3% річних, 3028 грн. 00 коп. судового збору та 6000 грн.00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

3. В решти позову відмовити у задоволенні.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.

Суддя Марач В.В.