Рішення

від 13.01.2025 по справі 922/3913/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" січня 2025 р.м. ХарківСправа № 922/3913/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ємельянової О.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АМАКО УКРАЇНА", 08322, Київська обл., Бориспільський р-н., с. Проліски, вул. Броварська, буд. 2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроінвест холдинг Старовірівка», 63251, Харківська обл., Красноградський р-н., с. Старовіріка, вул. Вишнева, буд. 95 простягнення 104 612,35 грн.без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АМАКО УКРАЇНА" звернулось до Господарського суду Харківської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Агроінвест холдинг Старовірівка про стягнення суми основного боргу у розмірі 104 449,68 грн., 3 % річних у розмірі 162,67 грн.

Також до стягнення заявлені судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані порушення відповідачем зобов`язань за усним договором поставки в частині повного та своєчасного розрахунку за отриманий товар.

Ухвалою суду від 11.11.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/3913/24. Розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами. Встановлено відповідачу 15 (п`ятнадцятиденний) строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов.

Як вбачається із Комп`ютерної програми Діловодство спеціалізованого суду у відповідача наявний зареєстрований електронний кабінет, у зв`язку із чим, ухвалу суду від 11.11.2024 року про відкриття провадження у справі, було направлено судом в його електронний кабінет, про що свідчить наявна у матеріалах справи довідка про доставку електронного листа, а саме:

«Документ в електронному вигляді "Ухвала про відкриття провадження(спрощене)" від 11.11.2024 року у справі № 922/3913/24 (суддя Ємельянова О.О.) було надіслано одержувачу Товариство з обмеженою відповідальністю «Агроінвест холдинг Старовірівка» в його Електронний кабінет. Документ доставлено до Електронного кабінету: 11.11.2024 року о(б) 20:57 год.».

Відповідно до пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Враховуючи вищевикладене, та наявні у матеріалах справи докази отримання відповідачем ухвали суду від 11.11.2024 року про відкриття провадження у справі, суд дійшов висновку про належне повідомлення відповідача про розгляд справи у суді.

Крім того, судом у підпункті 3 пункту 3.2. резолютивної частини ухвали суду від 11.11.2024 року про відкриття провадження у справі (яку було отримано відповідачем) було звернуто увагу відповідача, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи (частина 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України).

Проте, відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд, має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно вимог статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

При цьому, будь-яких клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до вимог статті 252 Господарського процесуального кодексу України від учасників справи не надходило.

Разом з тим, за висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

Як зазначає позивач, Товариством з обмеженою відповідальністю "АМАКО УКРАЇНА" (позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Агроінвест холдинг Старовірівка (відповідач, покупцем) було досягнуто усної домовленості щодо поставки запасних частин та супутніх товарів для техніки.

За твердженнями позивача, останнім було поставлено відповідачу товар на загальну суму 104449,68 грн., про що свідчать видаткові накладні:

- № 53937 від 15.09.2023 року на суму 50255,28 грн.;

- № 57371 від 02.10.2023 року на суму 504,96 грн.;

- № 59959 від 13.10.2023 року на суму 43985,88 грн.;

- № 61124 від 19.10.2023 року на суму 9703,56 грн.

Проте, відповідачем не було здійснено розрахунку за поставлений товар, у зв`язку зі чим, як зазначає позивач, за даними бухгалтерського обліку за відповідачем обліковується сума боргу у розмірі 104449,68 грн., та підтверджується довідкою позивача № 799077/01 від 29.10.2024 року.

Також, позивач зазначає, що останнім відповідачу було направлено претензію - вимогу від 11.10.2024 року (при цьому матеріали справи не містять опису вкладення до цінного листа).

За твердженнями позивача, оскільки відповідачем не виконано обов`язку та не здійснено оплату за поставлений позивачем товар, у відповідача перед позивачем наявна заборгованість, що за розрахунком позивача складає суму у загальному розмірі 104449,68 грн.

Вищевказані обставини, стали причиною звернення позивача із відповідним позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

У відповідності із статтею 173 Господарського кодексу України та статтею 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 175 господарського кодексу України, майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з вимогами частини 1 статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

З вищевикладеного слідує, що дії сторін (передача продавцем товару покупцю за видатковими накладними, прийняття товару покупцем) свідчать про виникнення між ними правовідносин поставки.

При цьому, суд не приймає посилання позивача на досягнення усної домовленості щодо поставки товару між сторонами, оскільки як встановлено судом із наданих позивачем до матеріалів справи доказів, а саме видаткових накладних

- № 53937 від 15.09.2023 року на суму 50255,28 грн.;

- № 57371 від 02.10.2023 року на суму 504,96 грн.;

- № 59959 від 13.10.2023 року на суму 43985,88 грн.;

- № 61124 від 19.10.2023 року на суму 9703,56 грн.

останні містять посилання на договір, а саме договір № UA/20712/444953 від 15.08.2023 року та посилання на замовлення клієнта, а саме: № 87569 від 15.09.2023 року, № 87024 від 14.09.2023 року, № 98119 від 13.10.2023 року, № 93774 від 02.10.2023 року.

Проте, позивачем до матеріалів справи не надано жодної копії ані договору, ані замовлення клієнта, чи будь-яких пояснень щодо їх зазначення у видаткових накладних.

При цьому, суд приймає до уваги, що з аналізу вищевикладеного, та наявних у матеріалах справи документів слідує, які не спростовані відповідачем у відповідності до вимог Господарського процесуального кодексу України, що між сторонами відбулися правовідносини щодо поставки товару.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 265 Господарського кодексу України).

Відповідно до вимог статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Позивачем було здійснено поставку товару, відповідно до наявних у матеріалах справи видаткових накладних ( № 53937 від 15.09.2023 року на суму 50255,28 грн., № 57371 від 02.10.2023 року на суму 504,96 грн., № 59959 від 13.10.2023 року на суму 43985,88 грн., № 61124 від 19.10.2023 року на суму 9703,56 грн.) на загальну суму 104449,68 грн.

В свою чергу, доказів здійснення оплати товару за спірною господарською операцією відповідач суду не надав, у зв`язку із чим у останнього утворилась заборгованість перед позивачем у сумі 104449,68 грн.

Згідно із приписами статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України цивільні та господарські зобов`язання мають бути виконані належним чином відповідно до закону та договору. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З огляду на вищевикладене, та враховуючи несплату відповідачем боргу, суд дійшов висновку про те що, позовні вимоги про стягнення суми основного боргу у розмірі - 104449,68 грн. є обґрунтованими, не спростованими відповідачем та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо заявлених позивачем до стягнення із відповідача 3 % річних у розмірі 162,67 грн. за період з 11.10.2024 року по 29.10.2024 року (відповідно до наведеного у позовній заяві розрахунку), суд зазначає наступне.

В обґрунтування позовних вимог у цій частині. позивач посилається на статтю 625 Цивільного кодексу України, та зазначає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом здійснено перевірку заявлених до стягнення 3 % річних у розмірі 162,67 грн. за період з 11.10.2024 року по 29.10.2024 року (відповідно до наведеного у позовній заяві розрахунку) та встановлено наступне.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Суд, дослідивши матеріали справи та надані позивачем до позовної заяви докази, встановив, що матеріали справи не містять, а позивачем в порушення вимог Господарського процесуального кодексу України не надано до суду належних та допустимих доказів направлення на юридичну адресу відповідача претензії - вимоги від 11.10.2024 року, а з наданої позивачем квитанції фіскального чеку «Укрпошта» від 12.10.2024 року не можливо встановити, що саме та на яку адресу було направлено позивачем, оскільки відсутній опис вкладення у цінний лист.

При цьому, судом встановлено, що позивач скористався своїм правом щодо стягнення суми боргу, шляхом пред`явлення до суду позову (30.10.2024 року штемпель «Укрпошти» на конверті щодо направлення позовної заяви, яка була зареєстрована у суді 04.11.2024 року вх. № 3913/24 згідно штемпеля суду).

У зв`язку із чим, оскільки з моменту отримання відповідачем позовної заяви сплинув строк тривалістю сім днів, у відповідача виникло грошове зобов`язання перед позивачем зі сплати суми боргу у розмірі 104449,68 грн. за спірний період з 06.11.2023 року.

Враховуючи вищевикладене, безпідставним є заявлення позивачем до стягнення із відповідача суми 3 % річних у розмірі 162,67 грн. за період з 11.10.2024 року по 29.10.2024 року (відповідно до наведеного у позовній заяві розрахунку).

У зв`язку із чим, позовні вимоги у цій частині не підлягають задоволенню.

Частинами 1, 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (стаття 74 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на вищевикладене, суд надавши оцінку наданим позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог доказів, дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково, а саме про стягнення із відповідача суми основного боргу у розмірі 104 449,68 грн.

В частині стягнення 3 % річних у розмірі 162,67 грн. відмовити.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у зв`язку із чим з відповідача підлягає до стягнення сума у розмірі 3 023,29 грн.

Керуючись статтями 129, 226, 233, 236 - 238, 240 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

У позові відмовити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Агроінвест холдинг Старовірівка (63251, Харківська обл., Красноградський р-н., с. Старовіріка, вул. Вишнева, буд. 95, ЄДРПОУ 44093424) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АМАКО УКРАЇНА" (08322, Київська обл., Бориспільський р-н., с. Проліски, вул. Броварська, буд. 2, ЄДРПОУ 21665011) суму основного боргу у розмірі 104 449,68 грн., та 3 023,29 грн. судового зору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення 3 % річних у розмірі 162,67 грн. відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду, у межах апеляційного округу, протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Кодексу.

Реквізити сторін:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "АМАКО УКРАЇНА" (08322, Київська обл., Бориспільський р-н., с. Проліски, вул. Броварська, буд. 2, ЄДРПОУ 21665011);

відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю Агроінвест холдинг Старовірівка (63251, Харківська обл., Красноградський р-н., с. Старовіріка, вул. Вишнева, буд. 95, ЄДРПОУ 44093424).

Повне рішення складено "13" січня 2025 р.

СуддяО.О. Ємельянова