Рішення

від 13.01.2025 по справі 922/3908/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" січня 2025 р.м. ХарківСправа № 922/3908/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ємельянової О.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовомУправління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), 01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36 до Приватного підприємства "Церера Л.Т.Д.", 61052, м. Харків. вул. Євгена Котляра, буд. 2/56 простягнення 162 835,60 грн.без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернулось до Господарського суду Харківської області із позовом до Приватного підприємства "Церера Л.Т.Д." про стягнення заборгованості у розмірі 162 835,60 грн. з яких: сума основного боргу у розмірі 92 955,76 грн., штраф 15 % - 13 897,17 грн., пеня у сумі 8 052,02 грн., 3 % річних у розмірі - 8 500,80 грн., інфляційне збільшення у розмірі 39 429,85 грн.

Також до стягнення заявлений судовий збір у розмірі 3 028,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за договором № 879/19 тимчасового користування місцем, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва, для розміщення рекламного засобу від 03.12.2019 року в частині повного та своєчасного розрахунку.

Ухвалою суду від 11.11.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/3908/24. Розгляд справи № 922/3908/24 призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами. Встановлено відповідачу 15 (п`ятнадцятиденний) строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов.

Також, судом було звернуто увагу сторін, що 18 жовтня 2023 року вводяться в дію зміни до Господарського процесуального кодексу України, якими визначено ОБОВ"ЯЗКОВА реєстрація та використання електронних кабінетів у ЄСІТС для визначеного кола учасників судового процесу у господарських справах. У разі звернення до суду із документом особи, яка зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, передбачається настання процесуальних наслідків. Учасники справи ЗОБОВ"ЯЗАНІ в всіх заявах, що подаються до суду, зазначати відомості про наявність або відсутність в них електронних кабінетів. З детальним порядком реєстрації Електронного кабінету можна ознайомитись у розділі 4 Реєстрація та авторизація користувачів Інструкції користувача Електронного суду ЄСІТС за посиланням http://bit.ly/3rKB9ax. Зареєструвати електронний кабінет можливо за посиланням https://id.court.gov.ua

Як вбачається із Комп`ютерної програми Діловодство спеціалізованого суду у відповідача відсутній зареєстрований електронний кабінет, у зв`язку із чим, ухвалу суду від 11.11.2024 року про відкриття провадження у справі, судом було направлено на юридичну адресу відповідача - Приватного підприємства "Церера Л.Т.Д." (61052, м. Харків. вул. Євгена Котляра, буд. 2/56) яка зазначена позивачем у позовній заяві та яка відповідала відомостям, які містились в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (штрих номер поштового відправлення 0610205977271).

Як вбачається із матеріалів справи та Комп`ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду" відповідачем ухвалу суду від 11.11.2024 року про відкриття провадження у справі було повернуто на адресу суду поштовим відділенням «Укрпошти» 18.11.2024 року.

Згідно з пунктами 3, 4, 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009 року (надалі - Правила), і які регулюють відносини між ними.

Поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю. Рекомендовані поштові картки, листи та бандеролі з позначкою "Вручити особисто", рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка" приймаються для пересилання лише з рекомендованим повідомленням про їх вручення (пункти 11, 17 Правил).

Пунктом 99 Правил визначено, що рекомендовані поштові відправлення (крім рекомендованих листів з позначкою Судова повістка), рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі у приміщенні об`єкта поштового зв`язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата або повнолітніх членів його сім`ї до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу.

Рекомендовані поштові відправлення з позначкою Судова повістка, адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання пошти, під розпис. У разі відсутності адресата за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку робить позначку адресат відсутній за вказаною адресою, яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду (п. 992 Правил).

Відповідно до пунктів 116, 117 Правил у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

Системний аналіз статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил свідчить, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (аналогічна позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 року у справі № 910/22873/17 та від 14.08.2020 року у справі № 904/2584/19).

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.12.2020 року у справі № 902/1025/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 року у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Крім того, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.12.2022 року у справі № 910/1730/22 Верховний Суд зробив висновок, що якщо судове рішення направлено судом за поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про прийняття певного рішення суду. Господарського процесуального кодексу України не передбачено обов`язку суду повторно направляти на адреси учасників справи процесуальні документи, які раніше вже повернулися до суду з відміткою про неможливість вручення.

Разом з тим, суд зазначає, що згідно з приписами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

При цьому, Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України від 02.05.2013 року, Папазова та інші проти України від 15.03.2012 року).

Європейський суд, щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

Враховуючи вищевикладене, судом було вжито усіх належних заходів, щодо повідомлення відповідача про розгляд справи у суді.

Проте, відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву так і не скористався.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд, має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно вимог статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

При цьому, будь-яких клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до вимог статті 252 Господарського процесуального кодексу України від учасників справи не надходило.

Разом з тим, за висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

Як зазначає позивач, 03.12.2019 року між Управлінням з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (позивач, робочий орган) та Приватним підприємством "Арабіка" (рекламо розповсюджувач) було укладено договір № 879/19 тимчасового користування місцем, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва, для розміщення рекламного засобу.

Також, позивач зазначає, що відповідачем було змінено найменування з Приватного підприємства "Арабіка" на Приватне підприємство "ЦЕРЕРА Л.Т.Д.".

Пунктом 1.1. договору, сторони погодили, що за цим договором на підставі відповідного наказу Робочого органу про встановлення пріоритету на місце для розміщення рекламного засобу, дозволу на розміщення зовнішньої реклами, наданого на підставі розпорядження виконавчого органу київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Рекламорозповсюджувачеві надається право тимчасового платного користування місцем, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва, виключно для розміщення та експлуатації рекламного засобу.

Рекламорозповсюджувач зобов`язаний прийняти в платне користування місце та користуватись наданим йому місцем добросовісно та розумно відповідно до загальних вимог законодавство України, правил щодо благоустрою населених пунктів, умов цього договору та Порядку розміщення зовнішньої реклами у місті Києві, затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 05.02.2019 року № 207, зареєстрованого в Головному територіальному управління юстиції у місті Києві 25.02.2019 року № 34/2211 (далі порядок), своєчасно та у повному обсязі відповідно до договору здійснювати оплату за тимчасове користування місцем, сумлінно виконувати усі свої обов`язки за цим договором, самостійно нести відповідальність за технічний стан рекламного засобу (далі РЗ), порушення вимог техніки безпеки під час розташування та експлуатації РЗ, утримання місця у належному санітарному стані відповідно до законодавства (пункт 1.2. договору).

Згідно пункту 3.1. договору) дія та умови цього договору розповсюджуються на усі встановлені за Рекламорозповсюджувачем пріоритети та надані дозволи на розміщення зовнішньої реклами. Встановлення / продовження будь-якого пріоритету та подання / продовження будь-якого дозволу на розміщення зовнішньої реклами, внесення до них змін, анулювання / припинення здійснюється на підставі відповідного наказу Робочого органу / розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Робочий орган та / або КП «Київреклама» здійснюють облік місць для розміщення РЗ, на які поширюються пріоритети Рекламорозповсюджувача, та на які Рекламорозповсюджувачу видано дозвіл на розміщення зовнішньої реклами, здійснюють контроль за строками дії пріоритету та дозволу шляхом формування адресних переліків та внесення до них змін (пункт 3.2. договору).

Підпунктом 5.2.3. пункт 5.2. договору сторони погодили, що Рекламорозповсюджувач зобов`язаний не пізніше 20-го числа поточного місяця отримувати та сплачувати рахунки за тимчасове користування місцем, у тому числі у разі встановлення / продовження пріоритету.

Згідно пункт 6.1. договору, сторони домовились, що ціною цього договору є плата за тимчасове користування, розмір якої відповідно до статті 632 Цивільного кодексу України визначається та розраховується на підставі рішення Київської міської ради або розпорядження її виконавчого органу, залежно від встановлених за Рекламорозповсюджувачем пріоритетів та наданих дозволів, вказаних у відповідних адресних переліках.

Плата за тимчасове користування місцем нараховується, зараховується та використовується Робочим органом у порядку визначеному рішенням Київської міської ради або її виконавчого органу (пункт 6.2. договору).

Підставою для нарахування плати за тимчасове користування місцями та внесення Рекламорозповсюджувачем плати є рішення Робочого органу про встановлення /продовження пріоритету, рішення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про надання / продовження дозволу, інші юридичні факти (вчинки Рекламорозповсюджувача щодо фактичного користування місцем для розміщення РЗ) відповідно до пункту 4 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (пункт 6.3. договору).

Пунктом 6.4. договору, сторони визначили, що плата щомісячно перераховується Рекламорозповсюджувачем до бюджету міста Києва відповідно до умов договору. У разі прострочення термінів сплати, визначених договором, розмір несплаченої суми плати коригується із урахуванням штрафів, пені та індексу інфляції, відповідно до умов договору та законодавства.

Рекламорозповсюджувач не звільняється від плати при відсутності РЗ на місці щодо якого виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) прийнято рішення про надання / продовження дозволу (пункт 6.5. договору).

Плата нараховується з дати прийняття рішення про встановлення пріоритету, надання дозволу. При продовжені строку дії пріоритету, продовженні строку дії дозволу плата нараховується з дати, з якої продовжено строк дії пріоритету або дозволу (пункт 6.6. договору).

Згідно пункту 6.8. договору, плата за тимчасове користування місцем нараховується:

6.8.1. до дати закінчення строку дії договору;

6.8.2. до дати прийняття розпорядження виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) про анулювання дозволу у разі звернення Рекламорозповсюджувача із заявою про анулювання дозволу;

6.8.3. до дати прийняття розпорядження виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) про відмову у продовженні строку дії дозволу (у випадку коли таке розпорядження прийняте після закінчення строку дії договору) у разі звернення Рекламорозповсюджувача із заявою про продовження дозволу.

У разі нездійснення Рекламорозповсюджувачем демонтажу РЗ відповідно до пункту 5.2.7. договору після закінчення строку дії дозволу, плата нараховується за весь час фактичного користування Рекламорозповсюджувачем місцем до моменту здійснення демонтажу та складання відповідного акту обстеження місця розташування РЗ Робочим органом або КП «Київреклама».

Згідно пункту 6.13. договору, розрахунковим періодом надання місця у тимчасове користування та нарахування плати за тимчасове користування місцем є календарний місяць.

Плата за тимчасове користування місцем, штрафні санкції за прострочення здійснення платежів нараховується Робочим органом щомісячно та переказуються Рекламорозповсюджувачем не пізніше 20-го числа поточного місяця, виключно на казначейський рахунок № 31517938026001 МФО 899998 у Головному управлінні Державної казначейської служби України у м. Києві для зарахування до цільового фонду спеціального фонду бюджету міста Києва, у розмірах, зазначених у рахунках (пункт 6.14. договору).

Факт неотримання рахунку не звільняє Рекламорозповсюджувача від здійснення плати.

Згідно пункту 6.15 договору, акт користування місцем, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва, для розміщення рекламного засобу до договору із наведеним у ньому розрахунком плати за тимчасове користування місцем підтверджує факт тимчасового користування цим місцем у відповідному розрахунковому періоді.

Пунктом 8.1. договору визначено, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками та діє щодо кожного місця розміщення РЗ протягом строку дії встановленого пріоритету та / або дозволу, а також протягом строку фактичного користування місцем. Припинення пріоритету або дозволу щодо окремого місяця для розташування РЗ у разі наявності у Рекламорозповсюджувача інших чинних пріоритетів та / або дозволів не тягне за собою припинення цього договору у цілому.

Цей договір припиняється у наслідок анулювання (припинення) усіх дозволів, наданих / Рекламорозповсюджувачу, втрати (скасування) пріоритету на місце розміщення РЗ, у разі, якщо на інші місця пріоритет надано не будо; не переоформлення дозволу у встановлених законодавством випадках та порядку; в інших випадках, передбачених цим договором та чинним законодавством. Закінчення строку дії договору, його припинення, розірвання, відмова від договору не звільняє Рекламорозповсюджувача від виконання обов`язків, що залишилися невиконані ним протягом строку дії договору, у тому числі зобов`язання зі сплати заборгованості, заходів відповідальності, визначених договором (пункти 8.2. та 8.3. договору).

Також, 03.12.2019 року між сторонами було підписано додаток № 1 до договору, а саме адресний перелік № 1, відповідно до пункту 1 якого, Рекламорозповсюджувачу надано право тимчасового користування місцем, що перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Києва, для розміщення рекламного засобу за адресою (-ами):

- № дозволу 55389-16 кронштейн на фасаді будинку (будівлі), споруді, розміри 0,680х0.290, розмір плати 205,00 грн., дата початку дії (з якої продовжено строк дії доводу) 22.08.2017 року, дата кінця строку дії дозволу 21.08.2022 року;

- № дозволу 55845-16 кронштейн на фасаді будинку (будівлі), споруді, розміри 0,680х0.680, розмір плати 410,00 грн., дата початку дії (з якої продовжено строк дії доводу) 22.08.2017 року, дата кінця строку дії дозволу 21.08.2022 року

- № дозволу 55889-16 рекламна вивіска на будинку (будівлі), споруді, розміри 3,500х0.670, розмір плати 1 682,54 грн., дата початку дії (з якої продовжено строк дії доводу) 22.08.2017 року, дата кінця строку дії дозволу 21.08.2022 року

- № дозволу 56388-17 рекламна вивіска на будинку (будівлі), споруді, розміри 7,500х0.700, розмір плати 3228,75,00 грн., дата початку дії (з якої продовжено строк дії доводу) 06.12.2017 року, дата кінця строку дії дозволу 05.12.2022 року

За твердженнями позивача, відповідач в порушення умов договору не здійснив розрахунки із позивачем за період з 01.01.2020 року по 31.08.2024 року, у зв`язку із чим, у відповідача за розрахунком позивача наявний борг у сумі 92955,76 грн.

Вищевказані обставини, стали причиною звернення позивача із відповідним позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

У відповідності із статтею 173 Господарського кодексу України та статтею 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини 7 статті 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору № 879/19 від 03.12.2019 року тимчасового користування місцем, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва, для розміщення рекламного засобу, суд дійшов висновку, що вказаний договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Частиною 2 статті 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно зі статті 902 Цивільного кодексу України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 16 Закону України «Про рекламу» розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Зовнішня реклама на територіях, будинках та спорудах розміщується за згодою їх власників або уповноважених ними органів (осіб).

Згідно пунктом 3 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, зовнішня реклама розміщується на підставі дозволів та у порядку, встановленому виконавчими органами сільських, селищних, міських рад відповідно до цих Правил.

Відповідно до пункту 24 Типових правил розміщення зовнішньої реклами виданий у встановленому порядку дозвіл є підставою для розміщення зовнішньої реклами та виконання робіт, пов`язаних з розташуванням рекламного засобу.

Як вбачається з додатку № 1 до договору від 03.12.2019 року, а саме адресного переліку № 1, відповідачу були надані права на розміщення реклами за адресами:

- Подільський район, вул. Спальна, 13, розмір місячної плати 205, грн.

- Шевченківський район, вул. Старовокзальна / Жилянська, 17/107, розмір місячної плати 410,00 грн.,

- Печерський район, вул. Хрещатик, 17 розмір місячної плати 1682,54 грн.,

- Печерський район, вул. Івана Мазепи, 3 (в літ. А) розмір місячної плати 3228,75 грн.

Крім того, позивачем долучено до матеріалів справи копії розпоряджень Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 22.08.2017 року № 1023, від 22.08.2018 року № 1012, від 06.12.2017 року № 1560 про надання дозволів розміщення зовнішньої реклами, дозволів № 55389-16, № 55845-16, № 55889-16, № 56388-17 на розміщення рекламного засобу.

Судом з наявних у матеріалах справи також встановлено, що позивачем були здійснені нарахування відповідно до рахунків, а саме: № 10409 від 14.01.2020 року на загальну суму 5526,29 грн.; № 12328 від 11.02.2020 року на загальну суму 5526,29 грн.; № 14114 від 12.03.2020 року на загальну суму 5526,29 грн.; № 15524 від 08.04.2020 року на загальну суму 5526,29 грн.; № 20301 від 15.05.2020 року на загальну суму 5526,29 грн.; № 23012 від 11.06.2020 року на загальну суму 5526,29 грн.; № 26323 від 14.07.2020 року на загальну суму 5526,29 грн.; № 28670 від 10.08.2020 року на загальну суму 5526,29 грн.; № 32604 від 14.09.2020 року на загальну суму 5526,29 грн.; № 35855 від 15.10.2020 року на загальну суму 5526,29 грн.; № 38779 від 12.11.2020 року на загальну суму 5526,29 грн.; № 42220 від 14.12.2020 року на загальну суму 5526,29 грн.; № 44142 від 14.01.2021 року на загальну суму 5526,29 грн.; № 45980 від 08.02.2021 року на загальну суму 5526,29 грн.; № 48000 від 10.03.2021 року на загальну суму 5526,29 грн.; № 49575 від 09.04.2021 року на загальну суму 5526,29 грн.; № 56809 від 11.05.2021 року на загальну суму 5526,29 грн.; № 59897 від 10.06.2021 року на загальну суму 5526,29 грн.; № 62983 від 12.07.2021 року на загальну суму 5526,29 грн.; № 65561 від 05.08.2021 року на загальну суму 5526,29 грн.; № 68948 від 13.09.2021 року на загальну суму 5526,29 грн.; № 72506 від 11.10.2021 року на загальну суму 5526,29 грн.; № 76058 від 11.11.2021 року на загальну суму 5526,29 грн.; № 79199 від 13.12.2021 року на загальну суму 5526,29 грн.; № 82077 від 14.01.2022 року на загальну суму 5526,29 грн.; № 84734 від 15.02.2022 року на загальну суму 5526,29 грн.; №157321 від 08.01.2024 року на загальну суму 5526,29 грн.; № 160647 від 12.02.2024 року на загальну суму 2477,30 грн.; № 162401 від 14.02.2024 року на загальну суму 3048,99 грн.; № 168672 від 14.03.2024 року на загальну суму 5526,29 грн.; № 171259 від 09.04.2024 року на загальну суму 5526,29 грн.; № 176385 від 13.05.2024 року на загальну суму 2139,20 грн.; № 176389 від 13.05.2024 року на загальну суму 3387,08 грн.; № 179113 від 05.06.2024 року на загальну суму 1183,88 грн.; № 180398 від 12.06.2024 року на загальну суму 2297,54 грн.; № 183648 від 08.07.2024 року на загальну суму 615,00 грн.; № 186827 від 07.08.2024 року на загальну суму 615,00 грн.,

та розрахунки коригування до рахунків, а саме: № 17442 від 06.04.2020 року на суму 1782,66 грн., № 17188 від 08.04.2020 року на суму - 2763,14 грн., № 20302 від 15.05.2020 року на суму - 2763,14 грн., № 23014 від 11.06.2020 року на суму - 2763,14 грн., № 26324 від 14.07.2020 року на суму - 2763,14 грн., № 29712 від 17.08.2020 року на суму - 2763,14 грн., № 32605 від 14.09.2020 року на суму - 2763,14 грн., № 35856 від 15.10.2020 року на суму - 2763,14 грн., № 38780 від 12.11.2020 року на суму - 2763,14 грн., № 42221 від 14.12.2020 року на суму - 2763,14 грн., № 51790 від 19.04.2021 року на суму - 2763,14 грн., № 53306 від 19.04.2021 року на суму - 2763,14 грн., № 54269 від 19.04.2021 року на суму - 2763,14 грн., № 50468 від 19.04.2021 року на суму - 2763,14 грн., № 56812 від 11.05.2021 року на суму - 2763,14 грн., № 59898 від 10.06.2021 року на суму - 2763,14 грн., № 62984 від 12.07.2021 року на суму - 2763,14 грн., № 65562 від 05.08.2021 року на суму - 2763,14 грн., № 68949 від 13.09.2021 року на суму - 2763,14 грн., № 72507 від 11.10.2021 року на суму - 2763,14 грн., № 76059 від 11.11.2021 року на суму - 2763,14 грн., № 79200 від 13.12.2021 року на суму - 2763,14 грн., № 82078 від 14.01.2022 року на суму - 1657,88 грн., № 84735 від 15.02.2022 року - 1657,88 грн., № 86628 від 24.02.2022 року на суму - 690,79 грн., № 157322 від 08.01.2024 року на суму - 2763,14 грн., № 160648 від 12.02.2024 року на суму 1238,14 грн., № 162402 від 14.02.2024 року на суму 1524,49 грн., № 168673 від 14.03.2024 року на суму 2763,14 грн., № 171260 від 09.04.2024 року на суму 2763,14 грн., № 176388 від 13.05.2024 року 1069,59 грн., № 176390 від 13.05.2024 року на суму 1693,52 грн., № 179114 від 05.06.2024 року на суму 591,94 грн., № 180399 від 12.06.2024 року на суму 1148,77 грн., № 182099 від 28.06.2024 року на суму 84,12 грн., № 183649 від 08.07.2024 року на суму 307,50 грн., № 186828 від 07.08.2024 року на суму - 307,50 грн.

Як вбачається із наявних у матеріалах справи документів, вищевказані нарахування узгоджуються із відомостями щодо розміщення реклами, які містяться у додатку № 1 до договору, та місячними розмірами послуг.

Судом здійснено перевірку заявленої позивачем до стягнення суми основного боргу у розмірі 92 955,76 грн. відповідно до надано позивачем розрахунку суми позовних вимог із урахуванням вищевказаних рахунків та коригувань до них за заявлений позивачем період, а саме з 01.01.2020 року по 31.08.2024 року, та встановлено наступне.

Як вбачається із умов пункту 6.8. договору, плата за тимчасове користування місцем нараховується:

6.8.1. до дати закінчення строку дії договору;

6.8.2. до дати прийняття розпорядження виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) про анулювання дозволу у разі звернення Рекламорозповсюджувача із заявою про анулювання дозволу;

6.8.3. до дати прийняття розпорядження виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) про відмову у продовженні строку дії дозволу (у випадку коли таке розпорядження прийняте після закінчення строку дії договору) у разі звернення Рекламорозповсюджувача із заявою про продовження дозволу.

У разі нездійснення Рекламорозповсюджувачем демонтажу РЗ відповідно до пункту 5.2.7. договору після закінчення строку дії дозволу, плата нараховується за весь час фактичного користування Рекламорозповсюджувачем місцем до моменту здійснення демонтажу та складання відповідного акту обстеження місця розташування РЗ Робочим органом або КП «Київреклама».

Пунктом 8.1. договору визначено, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками та діє щодо кожного місця розміщення РЗ протягом строку дії встановленого пріоритету та / або дозволу, а також протягом строку фактичного користування місцем. Припинення пріоритету або дозволу щодо окремого місяця для розташування РЗ у разі наявності у Рекламорозповсюджувача інших чинних пріоритетів та / або дозволів не тягне за собою припинення цього договору у цілому.

Цей договір припиняється у наслідок анулювання (припинення) усіх дозволів, наданих / Рекламорозповсюджувачу, втрати (скасування) пріоритету на місце розміщення РЗ, у разі, якщо на інші місця пріоритет надано не будо; не переоформлення дозволу у встановлених законодавством випадках та порядку; в інших випадках, передбачених цим договором та чинним законодавством. Закінчення строку дії договору, його припинення, розірвання, відмова від договору не звільняє Рекламорозповсюджувача від виконання обов`язків, що залишилися невиконані ним протягом строку дії договору, у тому числі зобов`язання зі сплати заборгованості, заходів відповідальності, визначених договором (пункти 8.2. та 8.3. договору).

При цьому, з наявного у матеріалах справи додатку № 1 до договору вбачається, що сторонами було погоджено адресний перелік № 1, відповідно до пункту 1 якого, Рекламорозповсюджувачу надано право тимчасового користування місцем, що перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Києва, для розміщення рекламного засобу за адресою (-ами):

- № дозволу 55389-16 кронштейн на фасаді будинку (будівлі), споруді, розміри 0,680х0.290, розмір плати 205,00 грн., дата початку дії (з якої продовжено строк дії доводу) 22.08.2017 року, дата кінця строку дії дозволу 21.08.2022 року;

- № дозволу 55845-16 кронштейн на фасаді будинку (будівлі), споруді, розміри 0,680х0.680, розмір плати 410,00 грн., дата початку дії (з якої продовжено строк дії доводу) 22.08.2017 року, дата кінця строку дії дозволу 21.08.2022 року

- № дозволу 55889-16 рекламна вивіска на будинку (будівлі), споруді, розміри 3,500х0.670, розмір плати 1 682,54 грн., дата початку дії (з якої продовжено строк дії доводу) 22.08.2017 року, дата кінця строку дії дозволу 21.08.2022 року

- № дозволу 56388-17 рекламна вивіска на будинку (будівлі), споруді, розміри 7,500х0.700, розмір плати 3228,75,00 грн., дата початку дії (з якої продовжено строк дії доводу) 06.12.2017 року, дата кінця строку дії дозволу 05.12.2022 року.

З аналізу вищевикладеного судом встановленого, що позивачем було здійснено нарахування суми боргу у період дії договору та із урахуванням додатку № 1 до договору та строку дії дозволів, а саме, адресного переліку № 1 та строків їх дії, а саме: щодо дозволів № 55389-16 (діє до 21.08.2022 року), № 55845-16 (діє до 21.08.2022 року), № 55889-16 (діє до 21.08.2022 року), № 56388-17 (діє до 05.12.2022 року) за період з січня 2020 року по лютий 2022 року (із урахуванням розрахунків коригування до рахунків) на загальну суму 76 868,39 грн. (що складається із заборгованості за 2020 рік у розмірі 36 664,56 грн., за 2021 рік у розмірі 33 157,80 грн., та за січень-лютий 2022 року у розмірі 7 046,03 грн.).

Також судом встановлено, що позивачем було здійснено нарахування суми боргу, а саме плати за весь час фактичного користування відповідачем місцем на розміщення реклами відповідно до додатку № 1 договору щодо дозволів № 55389-16 (діє до 21.08.2022 року), № 55845-16 (діє до 21.08.2022 року), № 55889-16 (діє до 21.08.2022 року), № 56388-17 (діє до 05.12.2022 року), а саме за період з січня 2024 року по серпень 2024 року (із урахуванням розрахунків коригування до рахунків) на загальну суму 16 087,37 грн.

За розрахунком суду, загальна сума боргу за період строку дії договору (з січня 2020 року по лютий 2022 року) та за період фактичного користування відповідачем місцем на розміщення реклами (за період з січня 2024 року по серпень 2024 року) становить загальну суму 92 955,76 грн.

При цьому, відповідачем у відповідності до вимог Господарського процесуального кодексу України не спростовано суми позовних вимог, також не спростовано доводів позивача щодо фактичного користування рекламним місцем після закінчення строків дії відповідних дозволів які погоджені між сторонами у додатку № 1 до договору № 879/19 тимчасового користування місцем, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва, для розміщення рекламного засобу від 03.12.2019 року, та не надано до суду доказів демонтажу РЗ, як то визначено пунктом 5.2.7. договору після закінчення строку дії дозволу, не надано до суду контррозрахунку суми позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Підпунктом 5.2.3. пункт 5.2. договору сторони погодили, що Рекламорозповсюджувач зобов`язаний не пізніше 20-го числа поточного місяця отримувати та сплачувати рахунки за тимчасове користування місцем, у тому числі у разі встановлення / продовження пріоритету.

Згідно пункту 4.14. договору, плата за тимчасове користування місцем, штрафні санкції за прострочення здійснення платежів нараховується Робочим органом щомісячно та переказуються Рекламорозповсюджувачем не пізніше 20-го числа поточного місяця, виключно на казначейський рахунок № 31517938026001 МФО 899998 у Головному управлінні Державної казначейської служби України у м. Києві для зарахування до цільового фонду спеціального фонду бюджету міста Києва, у розмірах, зазначених у рахунках. Факт неотримання рахунку не звільняє Рекламорозповсюджувача від здійснення плати.

З вищевикладеного та умов договору слідує, що строк оплати наданих послуг визначено умовами договору, та є таким, що настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Частиною 7 цієї статті передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином, не допускаються.

При цьому, суд приймає до уваги, що у матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надано до суду доказів на підтвердження здійснення оплати за спірною господарською операцією.

Згідно зі статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Враховуючи вищевикладене, та оскільки відповідачем в порушення умов договору, не здійснено розрахунку за надані позивачем послуги, суд дійшов висновку що позовні вимоги про стягнення із відповідача суми основного боргу у розмірі 92 955,76 грн. є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

У зв`язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором, позивачем було нараховано відповідачу штраф 15 % у сумі 13 897,17 грн., пеню у сумі 8 052,02 грн., 3 % річних у розмірі 8 500,80 грн. та інфляційне збільшення у розмірі 39 429,85 грн., відповідно до наданого розрахунку.

Щодо стягнення із відповідача, нарахованих позивачем 3 % річних у розмірі 8 500,80 грн. та інфляційного збільшення у розмірі 39 429,85 грн., суд зазначає наступне.

Згідно частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

За змістом статті 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від ухвалення рішення суду про присудження суми боргу, відкриття виконавчого провадження чи його зупинення.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур`єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно зі статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

З аналізу вищевикладеного слідує, що індекс інфляції це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

При цьому, розмір боргу із урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, у якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Крім того, при застосуванні індексації господарським судом також враховуються рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України №62-97р. від 03.04.1997 року. У листі Верховного Суду України №62-97р. від 03.04.1997 року зазначено, що при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а у середньому за місяць, тому умовно слід виходити з того, що сума, внесена за період

з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад травня, індексується за період з урахуванням травня,

а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня. Для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно щомісячні індекси, що складають будь-який період, перемножити між собою.

Таким чином, суд приймає до уваги, що базою для нарахування інфляційних є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, що існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений. Періодом, за який розраховуються інфляційні втрати, є час прострочення з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

Крім того, Об`єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 року у справі №910/13071/19 роз`яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Враховуючи вищевикладене, судом здійснено перевірку нарахування позивачем відповідачу 3 % річних у розмірі 8 500,80 грн. (відповідно до наданого розрахунку суми позовних вимог за загальний період з 20.01.2020 року по 01.09.2024 року) та інфляційного збільшення у розмірі 39 429,85 грн. (відповідно до наданого розрахунку суми позовних вимог, із урахуванням рахунків та корегувань до них, та наданого позивачем до позовної заяви розрахунку суми позовних вимог у якому визначено суми на які позивачем було здійснено відповідні нарахування) та встановлено, що позивачем при здійснення відповідних нарахувань допущено помилку, а саме в частині визначення періодів нарахувань та здійснення сум нарахування, виходячи з наступного.

Як вбачається із умов підпункту 5.2.3. пункту 5.2. та пункту 4.14. договору відповідач зобов`язаний не пізніше 20-го числа поточного місяця отримувати та сплачувати рахунки за тимчасове користування місцем, у тому числі у разі встановлення / продовження пріоритету. При цьому умовами договору визначено, що факт неотримання рахунку не звільняє Рекламорозповсюджувача від здійснення плати.

З вищевикладеного слідує, що період прострочення оплати починається з 21 числа, а не як помилково визначено позивачем з 20 числа.

Судом здійснено власний розрахунок 3 % річних у розмірі 8 500,80 грн. із урахуванням встановленого судом вірного періоду прострочення, за загальний період з 21.01.2020 року по 01.09.2024 року (із урахуванням рахунків та корегувань до них, та наданого позивачем до позовної заяви розрахунку суми позовних вимог у якому визначено суми на які позивачем було здійснено відповідні нарахування) за допомогою онлайн - системи "Ліга-закон", та встановлено, що до стягнення підлягає сума 3 % річних у розмірі 8493,15 грн.

В частині стягнення 3 % річних у розмірі 7,65 грн. відмовити.

Судом здійснено власний розрахунок інфляційного збільшення у розмірі 39 429,85 грн. із урахуванням вищевикладених норм, наданого позивачем до позовної заяви розрахунку суми позовних вимог у якому визначено суми на які позивачем було здійснено відповідні нарахування) за допомогою онлайн - системи "Ліга-закон", та встановлено, що до стягнення підлягає сума інфляційних втрат у розмірі 39429, 76 грн.

В частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 0,09 грн. відмовити.

Щодо заявленого до стягнення штрафу 15 % у сумі 13 897,17 грн., та пені у сумі 8 052,02 грн., (відповідно до наданого розрахунку), суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання зобов`язання.

Згідно з статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 7.1. договору сторони погодили, що за невиконання або неналежне виконання своїх обов`язків сторони несуть відповідальність у відповідності до умов договору та чинного законодавства України.

Робочий орган застосовує до Рекламорозпосюджувача штрафні санкції у вигляді пені за несвоєчасне або неповне внесення платежів у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, які діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми *пункт 7.2. договору).

Робочий орган має право додатково нарахувати боржнику за прострочення внесення платежів за тимчасове користування, що складає більше 1 місяця, штраф ц розмірі 15 % простроченої суми (пункт 7.3. договору).

Крім того, пунктом 7.7. договору, сторони погодили, що строк позовної давності стягнення штрафних санкцій за цим договором складає три роки та нараховується протягом всього строку позовної давності

Судом здійснено перевірку заявленої до стягнення суми штрафу (15 %) у розмірі 13897,17 грн. та встановлено, що такі нарахування не суперечать вимогам законодавства та відносинам що складися між сторонами, а тому підлягають до задоволення.

Судом здійснено перевірку заявленої до стягнення суми пені 8052,02 грн. відповідно до наданого позивачем розрахунку суми позовних вимог за загальний період з 21.01.2020 року по 01.09.2024 року (із урахуванням рахунків та корегувань до них на які позивачем було здійснено відповідні нарахування) за допомогою онлайн - системи "Ліга-закон", та встановлено, що такі нарахування здійснено арифметично вірно, та вони підлягають до задоволення.

Частинами 1, 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (стаття 74 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, а саме стягнення із відповідача суми основного боргу у розмірі 92 955,76 грн., штрафу 15 % у сумі 13 897,17 грн., пеню у сумі 8 052,02 грн., 3 % річних у розмірі - 8493,15 грн., та інфляційне збільшення у розмірі 39 429,76 грн.

В частині стягнення 3 % річних у розмірі 7,65 грн., та інфляційних втрат у розмірі 0,09 грн. - відмовити.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на відповідача. У зв`язку із чим з відповідача підлягає до стягнення сума пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 3027,86 грн.

Керуючись статтями 4, 12, 20, 73, 74, 76 - 79, 86, 129, 236 - 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

У позові відмовити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Церера Л.Т.Д." (61052, м. Харків. вул. Євгена Котляра, буд. 2/56, ЄДРПОУ 32248183) на користь Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, ЄДРПОУ 41348526) суму основного боргу у розмірі 92 955,76 грн., штрафу 15 % у сумі 13 897,17 грн., пеню у сумі 8 052,02 грн., 3 % річних у розмірі - 8493,15 грн., та інфляційне збільшення у розмірі 39 429,76 грн. (отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/5011005, код отримувача (код за ЄДРПОУ 37993783), банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО): 899998, рахунок отримувача: UA988999980314111938000026001, код класифікації доходів бюджету: 50110005), а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 3027,86 грн. (банк отримувача: ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку отримувача (МФО): 820172, рахунок отримувача UA498201720344230001000099759).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення 3 % річних у розмірі 7,65 грн., та інфляційних втрат у розмірі 0,09 грн. - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду, у межах апеляційного округу, протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Кодексу.

Інформацію щодо роботи суду та щодо розгляду конкретних судових справ можна отримати на сайті суду, а також за допомогою Телеграм-бота Господарського суду Харківської області https://t.me/GospSud_kh_bot.

Реквізити сторін:

позивач: Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, ЄДРПОУ 41348526);

відповідач: Приватне підприємство "Церера Л.Т.Д." (61052, м. Харків. вул. Євгена Котляра, буд. 2/56, ЄДРПОУ 32248183).

Повне рішення складено "13" січня 2025 р.

СуддяО.О. Ємельянова