Рішення

від 10.01.2025 по справі 924/921/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" січня 2025 р. Справа № 924/921/24

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Музики М.В., за участю секретаря судового засідання Крупської В.В., розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Старокостянтинівнафтопродукт", м. Хмельницький

до товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницьктранс", м. Хмельницький

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Хмельницької міської ради та Хмельницької обласної військової адміністрації,

про припинення права постійного користування земельною ділянкою площею 0,17 га, за адресою: м. Хмельницький, вул. Пилипчука, 6, згідно державного акту серії І-ХМ №001819 від 12.09.1996 року за реєстраційним номером 381, що видано Хмельницькому територіально-виробничому об`єднанню державних підприємств автомобільного транспорту відповідно до рішення виконкому Хмельницької міської ради від 11.07.1996 року №1028;

скасування запису про реєстрацію державного акту на право постійного користування земельною ділянкою площею 0,17 га, за адресою м.Хмельницький, вул.Пилипчука 6, згідно державного акту серія І-ХМ №001819 від 12.09.1996 року за реєстраційним номером 381, що видано Хмельницькому територіально-виробничому об`єднанню державних підприємств автомобільного транспорту відповідно до рішення виконкому Хмельницької міської ради від 11.07.1996 року №1028;

представники сторін:

позивача: адвокат Бабчук О.В. згідно довіреності №01-12/23 від 25.12.2023 року;

відповідача: адвокат Бондар Р.В. згідно ордеру серії АА №1263783 від 04.04.2023 року (в режимі ВКЗ);

третьої особи Хмельницької міської ради: не з`явився;

третьої особи Хмельницької ОВА: Антонюк Н.В. згідно інформації з ЄДРЮО, ФОП та ГФ;

ВСТАНОВИВ:

позивач звернувся до суду з позовом, у якому просить припинити ТОВ «Хмельницьктранс» право постійного користування земельною ділянкою площею 0,17 га, за адресою: м. Хмельницький, вул. Пилипчука, 6, згідно державного акту серії І-ХМ №001819 від 12.09.1996 року за реєстраційним номером 381, що видано Хмельницькому територіально-виробничому об`єднанню державних підприємств автомобільного транспорту відповідно до рішення виконкому Хмельницької міської ради від 11.07.1996 року №1028, та скасувати запис про реєстрацію вказаного державного акту на право постійного користування земельною ділянкою.

Вимоги мотивує тим, що товариство з обмеженою відповідальністю «Старокостянтинівнафтопродукт» (перейменоване з ТОВ «НАКБУДТРАНС» згідно рішення учасника №19/05 від 19.05.2020 року) є власником нерухомого майна частини адміністративного приміщення площею 323 кв.м., що розташоване за адресою вул. Пилипчука, буд.6, м.Хмельницький, на підставі договору купівлі продажу від 23.08.2019 року, укладеного з товариством з обмеженою відповідальністю «ФК КОЛЕКТ», та посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, за реєстровим №1407.

При цьому, право власності на іншу частину нерухомого майна адміністративного приміщення площею 1524,40 кв.м., що розташоване за адресою вул. Пилипчука, буд.6, м.Хмельницький, належить товариству з обмеженою відповідальністю «Хмельницьктранс» (код ЄДРПОУ 03119374). Крім того, частка у власності вказаного адміністративного приміщення площею 144,9 кв.м. належить Хмельницькій обласній державній адміністрації (код ЄДРПОУ 22985083) з 01.08.2017 року.

В той же час, земельна ділянка площею 0,17 га під адміністративною будівлею за адресою вул. Пилипчука, буд.6, м.Хмельницький, виділена в постійне користування Хмельницькому територіально-виробничому об`єднанню автомобільного транспорту відповідно до рішення виконкому Хмельницької міської ради народних депутатів від 11.07.1996 року №1028. На даний час землекористувачем земельної ділянки площею 0,17 га під адміністративною будівлею за адресою вул. Пилипчука, буд.6, м.Хмельницький, є ТОВ «Хмельницьктранс» - правонаступник акціонерного товариства «Хмельницьктранс», реорганізованого з Хмельницького територіальновиробничого об`єднання автомобільного транспорту рішенням виконавчого комітету міської ради від 21.01.1998 №671.

Позивач зазначає, що вхід до частини нежитлової будівлі, належної ТОВ «Старокостянтинівнафтопродукт», можливо здійснити тільки з земельної ділянки, що належить на праві постійного користування ТОВ «Хмельницьктранс». Також у працівників позивача є необхідність використовувати прилеглу територію для паркування автомобілів та обслуговування будівлі.

Проте відповідач, починаючи з 2023 року, спочатку усно, а потім письмово (лист від 23.05.2023 року №122) повідомив позивача про намір обмежити право користування земельною ділянкою. Зокрема, 25.09.2024 року ТОВ «Старокостянтинівнафтопродукт» стало відомо, що відповідач розпочав будівництво паркану та планує встановити огорожу по периметру всієї земельної ділянки, що обмежить доступ до частини будівлі позивача. При цьому позивач вважає, що його право порушено з моменту вчинення відповідачем дій, таких як спорудження паркану за адресою вул. Пилипчука, буд.6, м.Хмельницький, що позбавляє можливості власнику приміщення належним чином його використовувати та обслуговувати.

Додатково 23.01.2024 року ТОВ «Старокостянтинівнафтопродукт» звернулось до Хмельницької міської ради з заявою про надання згоди на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,0351(351 кв.м) га з метою передачі її в оренду, на що Хмельницькою міською радою повідомлено, що формування земельної ділянки можливе лише за умови подання клопотання та пакету документів від усіх власників нерухомого майна, що знаходиться на земельній ділянці. Проте, вказані умови виконати неможливо, оскільки наразі між позивачем та відповідачем існує спір щодо порядку використання землі.

З викладеного, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 16.10.2024 року відкрито провадження у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Старокостянтинівнафтопродукт", м. Хмельницький до товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницьктранс", м. Хмельницький про припинення права постійного користування земельною ділянкою та скасування запису про реєстрацію державного акту на право постійного користування земельною ділянкою; залучено до участі в справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Хмельницьку міську раду та Хмельницьку обласну військову адміністрацію; призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 11.12.2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Повноважний представник позивача в судовому засіданні вимоги позову підтримав, наполягає на його задоволенні. У вступному слові, з-поміж іншого, просить поновити строк позовної давності у випадку, якщо суд дійде висновку про його пропуск.

Представник відповідача під час судового розгляду спору та у поясненнях вважає вимоги ТОВ «Старокостянтинівнафтопродукт» необґрунтованими. Зазначає, що власником земельної ділянки по вул. Пилипчука, 6, є Хмельницька міська рада, тому саме вона наділена необхідними правомочностями для захисту спірних інтересів позивача. Натомість позивач звернувся з позовом до ТОВ «Хмельницьктранс», яке не уповноважене розпоряджатися землями комунальної власності та оформлювати речові права позивача на земельну ділянку. Відтак відповідач вважає, що ТОВ «Старокостянтинівнафтопродукт» звернувся до неналежного відповідача, що є самостійною підставою для відмови в позові.

Додатково наголошує на обранні позивачем неналежного способу захисту, позаяк правовою підставою для набуття позивачем права постійного користування є рішення Хмельницької міської ради, тому судове рішення про припинення права відповідача та скасування реєстраційного запису не є підставою для набуття ТОВ «Старокостянтинівнафтопродукт» права користування земельною ділянкою по вул. Пилипчука, 6.

Також з посиланням на п. е) ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України виснує, що умовою переходу до особи права користування земельною ділянкою є набуття нею права власності не частини житлового будинку, будівлі чи споруди, а всього житлового будинку, будівлі або споруди. Оскільки в даному випадку позивачем набуто лише частину приміщення, вважає безпідставним застосування вказаного пункту ст. 141 Земельного кодексу України.

Відповідачем 25.11.2024 року подано заяву про застосування строку позовної давності, у якій ТОВ «Хмельницьктранс» просить відмовити в задоволенні позову у зв`язку з пропуском строку звернення до суду з даним позовом. Заяву мотивує тим, що позивач 23.08.2019 року набув право власності на частину приміщення по вул. Пилипчука, 6, тому саме з цього моменту розпочинається перебіг трирічної позовної давності для звернення до суду. Проте, позивач звернувся до суду із позовом лише 14.10.2024 року, через більше, ніж 5 років після початку перебігу строку позовної давності, що є підставою для відмови в позові.

Позивач у додаткових поясненнях від 09.12.2024 року вважає заперечення відповідача необґрунтованими. Наголошує, що правові підстави примусового припинення прав на земельну ділянку саме у судовому порядку, які передбачені ст. 143 Земельного кодексу України, є виключними та розширеному тлумаченню не підлягають.

Водночас, як зазначає позивач, передбачений законодавцем принцип єдності земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди не знайшов належного втілення у нормах, які регулюють перехід прав на земельну ділянку при переході права власності на споруду, яка на ній розташована, коли такий об`єкт нерухомого майна знаходиться на земельній ділянці, що перебуває у постійному користуванні іншої особи, адже механізм відповідного переходу прав на земельну ділянку поза волевиявленням попереднього користувача земельної ділянки та відповідного волевиявлення власника такої ділянки не визначений.

Зокрема, особа, яка набула право власності на об`єкт нерухомості набуває право вимагати оформлення на своє ім`я права користування частиною земельної ділянки, на якій безпосередньо розташований об`єкт нерухомості та яка необхідна для його обслуговування. І ніхто інший, окрім власника цього об`єкта, не може претендувати на таку земельну ділянку, оскільки вона зайнята об`єктом нерухомого майна. При цьому відповідач не позбавлений права в подальшому звернутись до Хмельницької міської ради із відповідною заявою та отримати у користування земельну ділянку у розмірі, необхідному для обслуговування належного йому майна.

За наведених обставин позивач виснує, що подальша наявність відомостей щодо права постійного користування відповідача земельною ділянкою площею 0,17 га під адміністративною будівлею за адресою вул. Пилипчука, буд.6, м.Хмельницький, у в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за ХМ №381 суперечить принципам об`єктивності, достовірності, повноти відомостей та унеможливлює відновлення порушеного права позивача, оскільки перешкоджає останньому належним чином оформити свої права на земельну ділянку, необхідну для обслуговування нежитлової будівлі, що перебуває у його власності. При цьому в даному випадку визначальним є право позивача на отримання земельної ділянки під належним йому майном, яке виникло у нього в силу закону.

Додатково наголошує, що в Державному земельному кадастрі право користування спірною земельною ділянкою не зареєстровано, оскільки державний акт відповідача датований 1996 р., відповідно кадастровий номер земельній ділянці не присвоєно та її межі в натурі не закріплено, відповідачем спірну земельну ділянку не сформовано, на неї не виготовлено технічну документацію, а тому не внесено відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. В такому разі припинення права постійного користування можливе лише шляхом скасування запису в книзі записів державних актів на право постійного користування землею про реєстрацію державного акту на право постійного користування земельною ділянкою площею 0,17 га, за адресою м.Хмельницький, вул.Пилипчука 6, згідно державного акту серія І-ХМ №001819 від 12.09.1996 року за реєстраційним номером 381, що видано Хмельницькому територіально-виробничому об`єднанню державних підприємств автомобільного транспорту відповідно до рішення виконкому Хмельницької міської ради від 11.07.1996 року №1028.

З приводу позовної давності зазначає, що лише в 2023 році відповідач почав вживати заходи з обмеження права позивача користування земельною ділянкою (лист від 23.05.2023 року №122). Після недосягнення згоди з цього питання позивач звернувся до Хмельницької міської ради з заявою про надання згоди на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,0351(351 кв.м) га з метою передачі її в оренду. 01.10.2024 року Хмельницькою міською радою надано відповідь на адвокатський запит від 25.09.2024 року вих.№25/09-2024, також долучено лист вих.№429-02-20-24 від 01.02.2024 року, відповідно до якого повідомлено, що формування земельної ділянки можливе лише за умови подання клопотання та пакету документів від усіх власників нерухомого майна, що знаходиться на земельній ділянці. Але, ключовим фактором, як зазначив позивач, стало самочинне будівництво паркану відповідачем. Окрім того, листом вих.№№145 від 08.11.2024 року ТОВ «Хмельницьктранс» повідомлено позивача про зупинення в`їзду транспорту ТОВ «Старокостянтинівнафтопродукт» на прилеглу територію стоянку автомобілів.

Третя особа Хмельницька міська рада у поясненнях від 22.10.2024 року звертає увагу на важливості принципу цілісності об`єкту нерухомого майна із земельною ділянкою. Наголошує, що позивач став фактичним користувачем земельної ділянки, на якій знаходиться частина адміністративного приміщення по вул. Пилипчука, 6. Акцентує увагу на підставах припинення права постійного користування земельною ділянкою, визначених у ст. 141 Земельного кодексу України.

Третя особа Хмельницька обласна адміністрація у поясненнях від 04.12.2024 року просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог. Вважає, що з наданих позивачем доказів, а також із законодавства, чинного на момент видачі державного акту, можна зробити висновок, що земельна ділянка площею 0,17 га під адміністративною будівлею на вул. Пилипчука, буд. 6, м. Хмельницький є сформованою, перебуває в державній власності та в постійному користуванні незалежно від наявності такого запису в державному реєстрі речових прав. Звертає увагу суду, що позивач не оскаржує дійсність чи законність видачі та реєстрації вказаного вище акту, а необґрунтовано вимагає його скасування. Факт державного права власності на земельну ділянку площею 0,17 га під адміністративною будівлею на вул. Пилипчука, буд. 6, м. Хмельницький не оскаржується, відповідно не подано жодних доказів на його спростування.

Наголошує, що жодна земельна ділянка та будь-які права на неї не були предметом договору, на підставі яких позивач набув частину приміщення по вул. Пилипчука, 6, тому за зазначеним вище договором купівлі-продажу позивач не набув жодних прав на земельну ділянку.

Вважає, що право власності позивача на цілу земельну ділянку чи на її частину не могло виникнути в силу положень чинного законодавства, відповідно не було та не може бути порушеним, у зв`язку з його відсутністю, з чого позов не підлягає задоволенню.

Акцентує увагу, що пункт статті 141 ЗК України, на який посилається позивач, фактичною підставою припинення права постійного користування передбачає набуття права власності на всю споруду чи об`єкт нерухомості, що розташований на певній земельній ділянці, натомість позивач набув права власності на частину адміністративного приміщення, яке, в свою чергу, розташоване на землі державної форми власності. Таким чином, припинення права постійного користування відповідача та скасування запису про реєстрацію державного акту не породить у позивача права власності на земельну ділянку площею 0,17 га, що розташована за адресою м. Хмельницький, вул. Пилипчука 6.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

12.09.1996 року Хмельницькому територіально-виробничому об`єднанню державних підприємств автомобільного транспорту, м. Хмельницький, вул. Пилипчука, 6, видано державний акт на право постійного користування землею №001819, щодо надання у постійне користування 0,17 га під адміністративним будинком територіально-виробничого об`єднання по вул. Пилипчука, 6.

Головне управління статистики у Хмельницькій області у листі від 07.03.2023 року повідомило, що за ідентифікаційним кодом 03119374 у ЄДРПОУ значилось підприємство «Хмельницкое территориально-производственное объединение автомобильного транспорта г. Хмельницький», яке у 1998 році реорганізоване у відкрите акціонерне товариство «Хмельницьктранс», та у травні 2009 року у ТОВ «Хмельницьктранс».

На замовлення ТОВ «Накбудтранс» Хмельницьким бюро технічної інвентаризації 13.06.1993 року виготовлено технічний паспорт на адміністративне приміщення за адресою: м. Хмельницький, вул. Пилипчука, 6, яке складається із першого поверху площею 162, 0 кв.м. та другого поверху площею 161,0 кв.м.

23.08.2019 року між товариством з обмеженою відповідальністю «ФК Колект» (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Накбудтранс» (покупець) укладено договір купівлі-продажу (далі договір), за умовами якого продавець, будучи власником частини адміністративного приміщення, загальною площею 323,00 грн., що складається з приміщення 1-го поверху площею 162,0 кв.м. та 2-го поверху площею 161,0 кв.м., розташоване за адресою: м. Хмельницький, вул. Пилипчука, 6, зобов`язується передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти об`єкт і сплатити за нього обумовлену грошову суму.

Зі положеннями п. 1.2. договору відчужуваний об`єкт є вбудованим в 4-х поверхову нежитлову будівлю, що знаходиться за адресою: м. Хмельницький, вул. Пилипчука, 6.

Договір підписаний сторонами та нотаріально посвідчений.

Рішенням засновника ТОВ «Накбудтранс» від 19.05.2020 року змінено найменування юридичної особи на ТОВ «Старокостянтинівнафтопродукт».

ТОВ «Хмельницьктранс» надіслало ТОВ «Альфа Сервіс» листа від 23.05.2023 року, у якому повідомило, що з метою наведення порядку у зоні паркування транспортних засобів на прилеглій до будівлі по вул. Пилипчука, 6, території, що знаходиться в постійному користуванні у ТОВ «Хмельницьктранс», було проведено розмітку асфальтованої площадки під місця для паркування з їх прив`язкою до конкретного транспортного засобу. Так, ТОВ «Хмельницьктранс» просило у листі від 23.03.2023 року надати номери двох транспортних засобів для закріплення за ними паркомісць, кількість яких вирахувана відповідно до частки, що належить в будівлі по вул. Пилипчука, 6, ТОВ «Торгова компанія «Альфа Сервіс». Проте, як зазначив відповідач у листі від 25.05.2023 року, ТОВ «Альфа Сервіс» не надано запитуваної у листі від 23.03.2023 року інформації, тому ТОВ «Хмельницктранс» проінформувало, що залишає за собою право обмежити доступ на територію ТОВ «Хмельницьктранс» автомобілів, що не відносяться до транспортних засобів, пов`язаних з діяльністю ТОВ «Хмельницьктранс».

Позивач звернувся до Хмельницької міської ради із листом від 23.01.2024 року, у якому просить надати згоду на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,0351 га (351 кв.м.) за адресою вул. Пилипчука, 6, з метою передачі земельної ділянки в оренду для обслуговування адміністративної будівлі у зв`язку з тим, що ТОВ «Старокостянтинівнафтопродукт» є власником нерухомого майна частини адміністративного приміщення площею 323 кв.м., що розташоване за адресою: вул. Пилипчука, 6, на підставі договору купівлі-продажу від 23.08.2019 року.

У відповідь Управління земельних ресурсів Хмельницької міської ради у листі від 01.02.2024 року повідомило, що оскільки ТОВ «Старокостянтинівнафтопродукт» придбано частку адміністративного приміщення, яке є вбудованим у 4-х поверхову будівлю, формування земельної ділянки можливе лише за умовами подання клопотання та пакет документів, визначеного ст. 123 Земельного кодексу України, від усіх власників нерухомого майна, що знаходиться на земельній ділянці.

Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області у відповідь на адвокатський запит 10.10.2024 року надало інформацію про те, що в Книзі записів реєстрації державних актів на право постійного користування землею міститься запис про реєстрацію державного акту на земельну ділянку, яка розташована на території м. Хмельницький, вул. Пилипчука, 6, площею 0,17 га під адмінбудинок згідно рішення виконкому Хмельницької міської ради від 11.07.1996 року №1028 на Хмельницьке територіально-виробниче об`єднання державних підприємств автомобільного транспорту (державний акт серія І-ХМ №001819 від 12.09.1996 року за реєстраційним номером 381).

Як вбачається із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна станом на 25.09.2024 року, на праві власності ТОВ «Хмельницьктранс» зареєстровано нежитлову будівлю площею 1524,4 кв., що знаходиться за адресою: м. Хмельницький, вул. Пилипчука, 6; на праві власності зареєстровано за ТОВ «Накбудтранс» частину нежитлового приміщення площею 323,00 грн. за адресою: м. Хмельницький, вул. Пилипчука, 6; на праві власності Хмельницької обласної державної адміністрації зареєстровано протирадіаційне укриття №87393 загальною площе. 144,9 кв.м. за адресою: м. Хмельницький, вул. Пилипчука, 6.

ТОВ «Хмельницьктранс» у листі від 08.11.2024 року повідомило ТОВ «Альфа Сервіс», що у зв`язку з відмовою ТОВ «Альфа Сервіс» від відшкодування витрат ТОВ «Хмельницьктранс» по прибиранню та утриманню території стоянки автомобілів у дворі адмінбудівлі по вул. Пилипчука, 6, оплати земельного податку (заява про припинення дії договору від 18.10.2024 року), небажанням відшкодувати кошти по благоустрою стоянки, а також з метою посилення її охорони (влаштування огорожі) з 15.11.2024 року в`їзд транспорту ТОВ «ТК Альфа Сервіс» буде призупинений.

З вищевикладеного, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Управління архітектури та містобудування Хмельницької міської ради у листі від 28.12.2024 року повідомило ТОВ "Старокостянтинівнафтопродукт" про те, що за недотримання Порядку влаштування огорож земельних ділянок на території Хмельницької міської територіальної громади та Правил благоустрою Хмельницької міської територіальної громади при встановленні огорожі за адресою: вул. Пилипчука, 6, на генерального директора ТОВ "Хмельницьктранс" складено протокол за ст. 152 КУпАП про адміністративне правопорушення та направлено до розгляду та прийняття рішення адміністративною комісією. Згідно листа Управління від 28.12.2024 року директора відповідача притягнуто до адмінвідповідальності за ст. 152 КУпАП.

Позиція суду.

Відповідно до ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб`єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених ГПК України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст.13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Земля, згідно ст. 14 Конституції України, яка кореспондується зі ст. 1 Земельного кодексу України, є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно 92 Земельного кодексу України, право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Нормами ст. 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 22.09.2005 № 5-рп/2005 вказав, що стаття 92 Земельного кодексу України не обмежує і не скасовує чинне право постійного користування земельними ділянками, набуте в установлених законодавством випадках. Раніше видані державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними та підлягають заміні у разі добровільного звернення осіб.

Таким чином, право постійного користування земельною ділянкою, набуте особою у встановленому законодавством порядку, відповідно до законодавства, що діяло на момент набуття права постійного користування, не втрачається та не підлягає обов`язковій заміні.

Громадяни та юридичні особи не можуть втрачати раніше наданого їм в установлених законодавством випадках права користування земельною ділянкою за відсутності підстав, встановлених законом. Така позиція відповідає висновку, викладеному у вищенаведеному рішенні Конституційного Суду України від 22.09.2005 № 5-рп/2005.

Наведений правовий висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 05.11.2019 у справі № 906/392/18, від 23.06.2020 у справі № 922/989/18.

Судом встановлено, що Хмельницькому територіально-виробничому об`єднанню державних підприємств автомобільного транспорту України, правонаступником якого є відповідач, видано 12.09.1996 року державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 0,17 га, за адресою м. Хмельницький, вул. Пилипчука, 6, під адміністративним будинком.

З огляду на вищевикладені положення законодавства станом на даний час ТОВ «Хмельницьктранс» є постійним користувачем земельної ділянки комунальної форми власності площею 0,17 га за адресою: м. Хмельницький, вул. Пилипчука, 6, що знаходиться під адміністративним будинком за вказаною адресою.

Частинами 1, 2, 6 статті 120 Земельного кодексу України передбачено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Відповідно до статті 377 Цивільного кодексу України (в редакції чинній на момент укладення договору купівівлі-продажу від 23.08.2019 року) до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об`єкти (крім багатоквартирних будинків).

Перехід майнових прав до іншої особи зумовлює перехід до неї і прав на ту частину земельної ділянки, на якій безпосередньо розташований відповідний об`єкт нерухомості, та частину земельної ділянки, яка необхідна для його обслуговування. Особа, яка набула право власності на об`єкт нерухомості, розташований у межах земельної ділянки, якою користувався попередній власник нерухомого майна, набуває право вимагати оформлення на своє ім`я документів на користування всією земельною ділянкою на умовах і в обсязі, які були встановлені для попереднього землекористувача-власника об`єкта нерухомості, або частиною земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування об`єкта нерухомості, розташованого на ній. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16 та постановах Верховного Суду від 24.05.2023 у справі № 925/1288/19, від 30.11.2022 у справі № 910/8388/21, від 15.06.2022 у справі № 924/482/21.

Позивачем на підставі договору купівлі-продажу від 13.08.2019 року набуто право власності на частину нежитлового приміщення площею 323 кв.м., що розташоване за адресою вул. Пилипчука, буд. 6, м. Хмельницький.

Відтак, судом встановлено та не заперечується учасниками справи, що на земельній ділянці, що перебуває у постійному користуванні відповідача, знаходиться нерухоме майно (частина нежитлового приміщення), що належить позивачу на праві власності.

За приписами статті 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

З вказаного суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що він є неналежним відповідачем, позаяк ТОВ "Хмельницьктранс" є постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, його право оспорюється ТОВ "Старокостянтинівнафтопродукт", а визначення сторін та предмету спору є дискрецією позивача.

Чинним законодавством передбачений порядок припинення права користування земельною ділянкою (Глава 22 Земельного кодексу України).

Статтею 141 Земельного кодексу України визначає наступні підстави припинення права користування земельною ділянкою: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Статтею 142 Земельного кодексу України унормовано порядок добровільної відмови від права власності або права постійного користування земельною ділянкою, згідно якої припинення права власності на земельну ділянку у разі добровільної відмови власника землі на користь держави або територіальної громади здійснюється за його заявою до відповідного органу (ч.1).

В свою чергу, стаття 143 Земельного кодексу України визначає підстави для примусового припинення прав на земельну ділянку у судовому порядку у разі: а) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; б) неусунення допущених порушень законодавства (забруднення земель радіоактивними і хімічними речовинами, відходами, стічними водами, забруднення земель бактеріально-паразитичними і карантинно-шкідливими організмами, засмічення земель забороненими рослинами, пошкодження і знищення родючого шару ґрунту, об`єктів інженерної інфраструктури меліоративних систем, порушення встановленого режиму використання земель, що особливо охороняються, а також використання земель способами, які завдають шкоди здоров`ю населення) в строки, встановлені вказівками (приписами) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі; в) конфіскації земельної ділянки; г) примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності; ґ) примусового звернення стягнень на земельну ділянку по зобов`язаннях власника цієї земельної ділянки; д) невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Отже чинним законодавством передбачено вичерпний перелік підстав для примусового припинення права користування.

Судом враховується, що у відповідача наявне нерухоме майно, яке знаходиться на земельній ділянці в межах державного акта на право постійного користування землею від 12.09.1996 року, зокрема, частина адміністративного приміщення площею 1 524,40 кв.м.

Водночас законодавство не містить норм, які дозволяють стороні з підстав, викладених у позові (набуття право власності на частину нежитлового приміщення та/або вчинення постійним землекористувачем адмінправопоршення, передбаченого ст. 152 КУпАП), вимагати припинення права користування на земельну ділянку, надану у користування, на якій знаходяться об`єкти нерухомості ТОВ «Хмельницькранс». Тобто, позбавлення відповідача права користування земельною ділянкою, на якій розташоване належне йому майно (частина нежитлового приміщення площею 1524,40 кв.м.), є порушенням його прав, встановлених Земельним кодексом України та Цивільним кодексом України.

Стаття 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав і основоположних свобод гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність.

Подібну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 16.12.2015 зі справи № 6-2510цс15.

За вказаних обставин заявлені вимоги про захист права позивача за рахунок втручання в право власності відповідача та позбавлення його права постійного користування спірною земельною ділянку шляхом задоволення даного позову не можуть допускатись судом.

Такої ж позиції дійшов Верховний Суд у постанові від 04.05.2018 року у справі №922/3334/16, позовні вимоги в якій мотивовані тим, що в межах земельної ділянки, яка знаходиться в користуванні відповідача на підставі державного акта на право постійного користування землею, розташовані нежитлові будівлі, власником яких є інша юридична особа, що унеможливлює укладення договору оренди земельної ділянки між останньою та органом місцевого самоврядування.

Конституцією України (статті 8, 129 та 147) гарантовано визнання та застосування в Україні принципу верховенства права. При цьому, загальновизнано, що його базовим елементом є принцип правової визначеності, який, крім іншого, означає стабільність та єдність судової практики, а також можливість відступу судом від своєї попередньої правової позиції лише за наявності вагомих підстав.

Частиною 4 ст. 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема, єдністю судової практики.

Відповідно до ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права. В свою чергу, частина 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України визначає, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23.09.1982, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21.02.1986, "Щокін проти України" від 14.10.2010, "Сєрков проти України" від 07.07.2011, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23.11.2000, "Булвес АД" проти Болгарії" від 22.01.2009, "Трегубенко проти України" від 02.11.2004, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним, чи переслідує воно "суспільний", "публічний" інтерес, чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям ("пропорційність" є оціночною категорією і повинна встановлюватися щодо конкретного суб`єкта в кожній окремій справі на підставі тих обставин і фактів, що встановлені судом безпосередньо).

Верховний Суд у постанові від 04.05.2018 року у справі №922/3334/16 також зауважив, що має місце неправомірне втручання у право користування відповідачем земельною ділянкою, на якій знаходяться будівлі, що йому належать; таке втручання не переслідує "суспільний", "публічний" інтерес. За даних обставин захист права позивача за рахунок позбавлення права відповідача є порушенням статті 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав і основоположних свобод.

Так, відповідач не може бути позбавлений законного права користування земельною ділянкою лише на тій підставі, що в подальшому він може оформити право користування земельною ділянкою під будівлями, що перебувають у його власності. До того ж, у такому випадку на відповідача буде безпідставно покладено обов`язок по вчиненню дій щодо оформлення права користування земельною ділянкою, що тягне за собою певні правові наслідки, у тому числі, матеріальні витрати.

Крім того, враховуючи імперативні положення наведених норм закону, суд доходить висновку, що право користування земельною ділянкою не може припинятись для особи, яка правомірно продовжує володіти нерухомим майном, що розташоване на цій земельній ділянці, і до іншої особи перейшло право власності лише на частину нерухомого майна, проте інша частина продовжує перебувати у власності цієї особи, адже виходячи зі змісту частин 1, 3 статті 79-1, частин 1, 2, 6 статті 120 Земельного кодексу України, право користування земельною ділянкою розповсюджується на її відповідну частину. З огляду на те, що у власності відповідача продовжує перебувати частина будівель, аргументи, що набуття іншою особою права власності на частину будівель та споруд, які розташовані на спірній земельній ділянці, є правовою підставою для припинення права постійного користування земельною ділянкою для попереднього землекористувача, ґрунтується на помилковому тлумаченні пункту "е" частини 1 статті 141 Земельного кодексу України.

Такі ж висновки викладені у постанові Верховного Суду від 18.11.2020 року у справі №904/6059/19.

Окрім того, у постанові КГС ВС від 20.02.2020 у справі № 909/108/19 викладено висновок, що для задоволення позову про припинення права постійного користування земельною ділянкою мають бути наявні докази добровільної відмови відповідача від права постійного користування земельною ділянкою, посвідченого відповідним державним актом, або підстави, визначені статтею 143 ЗК України, для примусового припинення права користування землею.

Відтак, з огляду на викладені положення законодавства, практику Верховного Суду, враховуючи, що припинення права постійного користування судом в примусовому порядку передбачено ст. 143 Земельного кодексу України, та те, що право користування земельною ділянкою не може припинятись для особи, яка правомірно продовжує володіти нерухомим майном, що розташоване на цій земельній ділянці, і до іншої особи перейшло право власності лише на частину нерухомого майна, суд доходить висновку про відмову в задоволенні позову у справі №924/921/24.

З приводу заяви відповідача про застосування наслідків спливу строків позовної давності суд приймає до уваги наступне.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п. 1 ст. 32 Конвенції), наголосив, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (п. 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; п. 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 Цивільного кодексу України, далі - ЦК України).

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем. Саме такої позиції дотримуються суди при розглядів спорів (зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16-ц, від 7 листопада 2018 року у справі № 575/476/16-ц тощо).

Позаяк судом не встановлено порушення права позивача в даному випадку, відсутні підстави для вирішення питання про сплив строку позовної давності, в тому числі, клопотання позивача про поновлення строку позовної давності.

Витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача у зв`язку з відмовою в позові.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 20, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 13 січня 2025 року

СуддяМ.В. Музика

Віддрук. у 1 прим.: 1 - до справи; сторонам в електронні кабінети