Рішення

від 10.01.2025 по справі 925/731/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2025 року м. Черкаси Справа № 925/731/18

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Спаських Н.М., і секретарем судового засідання Лисенко Р.М., за участі представників сторін:

від позивача: Гаврилов Д.О. - адвокат;

від відповідача: Дем`янчук Г. - адвокат;

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву публічного акціонерного товариства "Дашуківські бентоніти" про перегляд рішення за нововиявленими обставинами у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Завод обважнювачів" (м. Костянтинівка, Донецька область) до Публічного акціонерного товариства "Дашуківські бентоніти" (с. Дашуківка, Лисянський район, Черкаська область) про стягнення 6 346 072,92 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням від 04.11.2019 (а.с. 63-69 том 5) зменшені позовні вимоги задоволено повністю та стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Дашуківські бентоніти" (ідентифікаційний код 00223941, Черкаська область, Лисянський район, с. Дашуківка) на користь Приватного акціонерного товариства "Завод обважнювачів" (ідентифікаційний код 00136751, Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Олекси Тихого, 99) -- 5 281 004,16 грн. основного боргу на підставі договору № К-ДБ-4-0925/1 від 25.09.2015 року та 79 215,06 грн. на відшкодування сплаченого судового збору.

Постановою Північного апеляційного господарського суду (а.с. 34-42 том 6) рішення Господарського суду Черкаської області від 04.11.2019 залишено в силі.

На виконання рішення Господарського суду Черкаської області від 04.11.2019 видано наказ від 10.03.2020 ( а.с. 54 том 6).

Постановою Верховного Суду від 09.04.2020 (а.с. 200-213 том 6) постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2020 та рішення Господарського суду Черкаської області від 04.11.2019 залишено без змін.

Ухвалою від 14.08.2020 відкрито провадження за заявою ПАТ "Дашуківські бентоніти" від 06.08.2020 про перегляд рішення господарського суду Черкаської області від 04.11.2019 по справі 925/731/18 за нововиявленими обставинами (а.с. 1 том 7).

Відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 325 ГПК України заява про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами розглядається судом у судовому засіданні протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження за нововиявленими або виключними обставинами. Справа розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом для провадження у суді тієї інстанції, яка здійснює перегляд. У суді першої інстанції справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

Ухвалою від 22.12.2023 (а.с. 179-181, том 12) зупинено провадження у справі № 925/731/18 по розгляду заяви ПАТ "Дашуківські бентоніти" від 06.08.2020 про перегляд рішення Господарського суду Черкаської області від 04.11.2019 у справі № 925/731/18 за нововиявленими обставинами до часу прийняття остаточного рішення у справі № 905/370/20 Господарського суду Донецької області за позовом ПАТ "Дашуківські бентоніти" до ПрАТ "Завод обважнювачів" про визнання недійсним договору № К-ДБ-4-0925/1 від 25.09.2015 року з усіма змінами, доповненнями та специфікаціями за результатами розгляду касаційної скарги позивача Верховним Судом.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 08.06.2023 у справі № 905/370/20, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 13.09.2023, позов Публічного акціонерного товариства "Дашуківські бентоніти" задоволено.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.01.2024 у справі №905/370/20 касаційну скаргу ПрАТ «Завод обважнювачів» на постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.09.2023 та рішення Господарського суду Донецької області від 08.06.2023 у справі №905/370/20 задоволено частково; постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.09.2023 та рішення Господарського суду Донецької області від 08.06.2023 скасовано, справу №905/370/20 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

За результатами нового розгляду справи рішенням господарського суду Донецької області від 20.06.2024 у справі №905/370/20 позов остаточно задоволено, визнано недійсними додаткову угоду від 23.10.2015 до договору №К-ДБ-4-0925/1 від 25.09.2015, специфікацію №1 від 23.10.2015 (додаток №1 до договору №К-ДБ-4-0925/1 від 25.09.2015), специфікацію №2 від 24.12.2015 (додаток №2 до договору №К-ДБ-4-0925/1 від 25.09.2015), укладені між Публічним акціонерним товариством «Дашуківські бентоніти» та Приватним акціонерним товариством «Завод обважнювачів». Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням та вважаючи його таким, що постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Постановою від 14.10.2024 Східного апеляційного господарського суду Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Завод обважнювачів на рішення господарського суду Донецької області від 20.06.2024р. у справі № 905/370/20 - залишено без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 20.06.2024 у справі № 905/370/20 залишено без змін.

Даним рішенням позовні вимоги ПАТ «Дашуківські бентоніти» до відповідача ПрАТ «Завод обважнювачів», про визнання недійсними додаткової угоди від 23.10.2015 до договору №К-ДБ-4-0925/1 від 25.09.2015; специфікації №1 від 23.10.2015 (додатку №1 до договору №К-ДБ-4-0925/1 від 25.09.2015); специфікації №2 від 24.12.2015 (додатку №2 до договору №К-ДБ-4-0925/1 від 25.09.2015), задоволено. Визнано недійсними додаткову угоду від 23.10.2015 до договору №К-ДБ-4-0925/1 від 25.09.2015, специфікацію №1 від 23.10.2015 (додаток №1 до договору №К-ДБ-4-0925/1 від 25.09.2015), специфікацію №2 від 24.12.2015 (додаток №2 до договору №К-ДБ-4-0925/1 від 25.09.2015), укладені між Публічним акціонерним товариством «Дашуківські бентоніти» та Приватним акціонерним товариством «Завод обважнювачів».

Повний текст постанови складено 22.10.2024.

Відомості про касаційне оскарження вказаної постанови в ДР судових рішень відсутні.

Суд ухвалою від 22.11.2024 остаточно поновив провадження у справі про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, про що повідомлено сторони. Обидві сторони та їх представники мають зареєстровані електронні кабінети.

Розгляд заяви проводиться за правилами спрощеного позовного провадження.

В засіданнях представник відповідача свою заяву по перегляд рішення за нововиявленими обставинами підтримав повністю і просить суд її задовольнити.

Представник позивача вважає, що наявність нововивявлених обставин не підтверджена та суперечить судовій практиці з даного питання.

Чинним ГПК України встановлено, що заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами подається до суду тієї інстанції, який першим допустив помилку внаслідок незнання про існування таких обставин.

За правилами п.1) ч. 2 ст. 320 ГПК України, на підставі якої відповідачем подано заяву про перегляд рішення суду, підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами згідно положень п.1) ч. 1 ст. 321 ГПК України може бути подано :1) з підстави, визначеної пунктом 1 частини другої статті 320 цього Кодексу, - учасниками справи протягом тридцяти днів з дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про існування обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення.

Отже зі змісту зазначених норм вбачається, що заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, може бути подано виключно учасником справи. Подібний за змістом висновок наведено в постановах Верховного Суду від 09.08.2021 у справі № 911/1261/15, від 09.04.2019 у справі № 925/2073/13.

Відповідач просить суд за результатами перегляду рішення за нововивленими обставинами змінити рішення від 04.11.2019 та відмовити в позові в частині стягнення ПАТ "Дашуківські бентоніти" на користь позивача 2 019 103,56 грн.

Заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами у її первісній редакції із доповненнями (а.с. 1,22,24 том 7) відповідачем обґрунтовано тим, що лише у серпні 2020 року з матеріалів досудового кримінального провадження № 12020250200000140 новому керівництву відповідача стало відомо про існування нових обставин, які впливають на правильне визначення ціни глини і розрахунки позовних вимог.

В запереченнях проти поданої заяви позивач вказує, що про всі обставини, які відповідач бажає використати як нововиявлені, було чи могло бути достовірно відомо ПАТ "Дашкуківські бентоніти", тому нововиявленими вони вважатися не можуть.

В ході провадження про перегляд рішення за нововиявленими обставинами провадження у справі неодноразово зупинялося.

02.02.2022 відповідачем було подано до суду клопотання про зупинення провадження у справі (а.с. 160 том 10) до часу остаточного прийняття Господарським судом Донецької області рішення у справі № 905/370/20 про визнання недійсним Договору №К-ДБ-4-0925/1 від 25.09.2015 року, яким обґрунтовано позов у справі № 925/731/18.

В даному клопотанні одночасно вказано, що за результатами вирішення спору у справі № 905/370/20 відповідач сподівається довести той факт, що ціна на глину в дійсності становила 1428 грн/тонна з ПДВ. Тому вартість всієї поставки 1838,05 тонни глини становить 2 624 735,40 грн., а не 735 233,11 грн., як встановив суд у рішенні по справі № 925/731/18 і тому до стягнення з відповідача на користь позивача належить лише 3 261 900,60 грн.

Відповідач звертав увагу суду, що за результатами вирішення спору у справі № 905/370/20 буде встановлена ще додаткова обставина для перегляду рішення у справі № 925/731/18 за нововиявленими обставинами і тут важливо знати, що цією обставиною буде не саме по собі рішення у справі № 905/370/20, а обставина недійсності вказаного договору, яка цим рішенням буде встановлена.

Суд вважає, що відповідач вправі доповнити перелік обставин, з якими він пов`язує підставність перегляду рішення за нововиявленимии обставинами у справі № 925/731/18.

Суд при цьому виходить з того, що за правилами ст. 42 ГПК України учасники справи вправі подавати суду заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Дане право безумовно кореспондується із правом заявника змінити свою заяву, уточнити її зміст або відкликати з розгляду.

Це відповідає принципу диспозитивності (ст. 14 ГПК України), у відповідності до якого суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Прямої заборони доповнити свою заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами ще й новими обставинами для такого перегляду, чинний ГПК України не містить. Тому для цього в ГПК не встановлюються ніякі пресічні строки і тому не має значення, чи були в наявності ці обставини на час первинного звернення заявника із заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.

Відповідач при доповненні новими обставинами для перегляду рішення за нововиявленими, не відмовився від використання попередніх обставин, якими обґрунтована заява у її первинній редакції.

Тому не можуть бути враховані судом заперечення представника позивача, що на момент звернення до суду у серпні 2020 року у відповідача не було в наявності остаточного рішення суду по справі № 905/370/20, обставини з якого заявник просить врахувати як додаткові підстави для перегляду рішення у справі № 925/731/18 за нововиявленими обставинами.

Дійсно, додаткова обставина визнання недійсним додатків та специфікацій до Договору №К-ДБ-4-0925/1 від 25.09.2015 року, яким обґрунтовано позов у справі № 925/731/18 з`явилася за наслідками прийняття остаточного рішення у справі № 905/370/20 в період зупинення провадження у справі № 925/731/18, що дало можливість заявнику доповнити свою заяву цією новою обставиною.

Однак у суду немає підстав за правилами чинного ГПК України вважати такі дії заявника неправомірними та спрямованими на зловживання своїми процесуальними правами.

Ухвали про неодноразові зупинення провадження у справі її сторонами не оскаржувалися, порушення своїх прав такими діями суду вони не вбачали.

Для перегляду рішення за нововиявленими обставинами відповідач просить застосувати норму п1) ч. 2 ст. 320 ГПК України що підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

При прийнятті рішення у справі № 925/713/18 від 04.11.2019 суд виходив з таких встановлених на підставі наявних у справі доказів і обставин :

25.09.2015 між публічним акціонерним товариством "Дашуківські бентоніти" (далі- Постачальник відповідач по справі) та публічним акціонерним товариством "Завод обважнювачів" (далі- Покупець, позивач по справі) укладено договір № К-ДБ-4-0925/1 (а.с 17-19 том 1), у відповідності до умов якого Постачальник-відповідач зобов`язався здійснити поставку бентонітової продукції, а Покупець-позивач прийняти та оплатити її на умовах цього договору ( п. 1.1. договору).

Асортимент продукції та її ціна за тону встановлюються у Специфікації (додаток № 1) яка є невід`ємною частиною договору.

25.09.2015 між сторонами у справі була підписана Специфікація № 1 (а.с. 20 том 1) на поставку глини формувальної бентонітової кускової, згідно ГОСТ 28177-89, марки П4Т2К, на загальну суму 1 964 928,00 грн. в кількості 1190,00 тон. Строк поставки жовтень - грудень 2015 року, 2016 рік.

23.10.2015 підписано додаткову угоду ( а.с 21 том 1) в якій сторони домовились Специфікацію № 1 від 25.09.2015 вважати такою, що втратила чинність з моменту підписання цієї додаткової угоди.

23.10.2015 сторони підписали Специфікацію № 1 в новій редакції ( а.с. 22 том 1), за умовами якої відповідач зобов`язався поставити товар в кількості 12 500 тон на загальну суму 4 999 950,00 грн. Строк поставки до кінця 2015-2016р.

24.12.2015 сторони підписали Специфікацію № 2 (а.с. 23 том 1) на поставку продукції в кількості 2 500 тони на загальну суму 1 000 020,00 грн. Строк поставки 2015-2016 рр.

На виконання умов договору та Специфікацій № 1 від 23.10.2015 та № 2 від 24.12.2015 позивач перерахував відповідачу кошти в загальній сумі 7 006 544,08 грн., що підтверджується платіжними дорученнями:

- № 3063 від 30.09.2015 на загальну суму 1 964 928,00 грн., оплата за глину бентонітову кускову (а.с. 35 том 1);

- № 3278 від 15.10.2015 на загальну суму 881 076,00 грн., оплата за глину бентонітову кускову (а.с. 36 том 1);

- № 3280 від 16.10.2015 на загальну суму 1 599 360,00 грн., оплата за глину бентонітову кускову (а.с. 37 том 1);

- № 3382 від 23.10.2015 на загальну суму 441 252,00 грн., оплата за глину бентонітову кускову (а.с. 38 том 1);

- № 4263 від 24.12.2015 на загальну суму 1 000 020,00 грн., оплата за глину бентонітову кускову (а.с. 39 том 1);

- № 151 від 20.01.2016 на загальну суму 71 221,32 грн., оплата за транспортні послуги залізниці ( а.с. 40 том 1);

- № 900 від 30.03.2016 на загальну суму 242 805,00 грн., оплата за транспортні послуги залізниці ( а.с. 41 том 1);

- № 1498 від 24.05.2016 на загальну суму 135 881,76 грн., оплата за транспортні послуги залізниці ( а.с. 42 том 1);

- № 231 від 08.02.2017 на загальну суму 320 000,00 грн., оплата за глину бентонітову кускову ( а.с. 43 том 1);

- № 319 від 20.02.2017 на загальну суму 50 000,00 грн., оплата за глину бентонітову кускову ( а.с. 44 том 1);

- № 350 від 22.02.2017 на загальну суму 300 000,00 грн., оплата за глину бентонітову кускову ( а.с. 45 том 1).

За твердженням позивача, відповідач свої обов`язки по поставці товару виконав частково та поставив позивачу товар на загальну суму 1 066 740,14 грн., що підтверджується:

1. - видаткова накладна № 835 від 17.12.2015 на глину в кількості 132,6 тони на загальну суму 53 039,47 грн. ( а.с. 46 том 1);

- залізнична накладна № 40553638 від 17.12.2015 на 132 600 тон на суму 53 039,47 грн. ( а.с. 47 том 1).

2. - видаткова накладна № 22 від 26.01.2016 на глину в кількості 393,45 тон на суму 157 383,14 грн. ( а.с. 48 том 1);

- залізнична накладна № 41309295 від 26.01.2016 на 393,450 тон на суму 157 383,14 грн. ( а.с. 49 том 1);

- акт здачі прийняття робіт (надання послуг) № 23 від 26.01.2016 на суму 71 221,32 грн. (а.с. 50 том 1).

3. видаткова накладна № 203 від 05.04.2016 на глину в кількості 669,5 тон на суму 267 805,36 грн. ( а.с. 51 том 1);

- залізнична накладна № 42934075 від 05.04.2016 на 203 500 тон на суму 81 401,62 грн. ( а.с. 52 том 1);

- залізнична накладна № 42933242 від 05.04.2016 на 466 000 тон на суму 186 403,37 грн. ( а.с. 53 том 1);

- акт здачі прийняття робіт (надання послуг) № 204 від 05.04.2016 на суму 116 112,36 грн. (а.с. 54 том 1).

4. - видаткова накладна № 261 від 12.05.2016 на глину в кількості 604,45 тон на суму 241 784,83 грн. ( а.с. 55 том 1);

- залізнична накладна № 40814139 від 12.05.2016 на 604,45 тон на суму 241 784,83 грн. ( а.с. 56 том 1);

- акт здачі прийняття робіт (надання послуг) № 262 від 12.05.2016 на суму 119 813,04 грн. (а.с. 57 том 1).

5. - видаткова накладна № 266 від 13.05.2016 на глину в кількості 66,05 тон на суму 26 420,53 грн. ( а.с. 58 том 1);

- залізнична накладна № 40838989 від 13.05.2016 на 66,05 тон на суму 26 420,53 грн. ( а.с. 59 том 1);

- акт здачі прийняття робіт (надання послуг) № 270 від 13.05.2016 на суму 13 160,09 грн. (а.с. 60 том 1).

Позивачем Відповідачу 11.04.2016 було повернуто товар неналежної якості на загальну суму 11 200,22 грн., що підтверджується видатковою накладною про повернення постачальнику № 1 ( а.с. 61 том 1) та актом приймання глини від 03.02.2019 ( а.с. 62).

Також позивач вказав, що відповідачем було частково повернуто передоплату в сумі 670 000,00 грн.

Між сторонами по справі було підписано акт звірки розрахунків ( а.с. 209 том 1), в якому підтверджено, що заборгованість відповідача перед позивачем становить 5 281 004,16 грн. і складає кошти передоплати, на які товар фактично не було поставлено.

З висновку експерта за результатами проведенні судової економічної експертизи № 1301/2123/19-23 від 29.08.2019 ( а.с. 16-24 том 5) вбачається, що документально підтверджено заборгованість відповідача перед позивачем по договору № К-ДБ-4-0925/1 від 25.09.2015 в сумі 5 281 004, 16 грн. (7 006 544,08 загальна сума сплачених коштів - 746 433,33 (вартість поставленої глини)-320 306,81 (оплата транспортних та додаткових послуг залізниці) + 11 200,22 вартість повернутого товару неналежної якості) - 670 000,00 (повернення грошових коштів).

Висновками експертизи також підтверджено і достовірність відомостей, внесених сторонами до актів звірки взаємних розрахунків між сторонами (а.с. 209-215 том 1), які відповідач заперечував через підписання їх з боку ПАТ "Дашуківські бентоніти" не уповноваженою особою.

Судом не було встановлено доказів про виконання відповідачем ПАТ "Дашуківські бентоніти" на користь ПАТ "Завод обважнювачів" зобов`язання по перевезенню глини у більшому розмірі, ніж вказано у позові за договором між сторонами.

Суд також окремо послався на те, що належних доказів недійсності чи нікчемності вказаного договору поставки відповідач суду не надав -- на той час постановою Верховного Суду від 05.06.2019 у справі № 905/1421/18 (а.с. 44 том 5) залишено без змін рішення господарського суду Донецької області від 21.11.2018 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.02.20169 про відмову у задоволенні позову про визнання цього договору недійсним.

За змістом нових Специфікацій між сторонами № 1 та № 2 від жовтня та грудня 2015 року (а.с. 22,23 том 1) узгоджено поставку 12500 + 2500 тон глини за ціною 1 тони без ПДВ в розмірі 333,33 грн.

Загальна вартість поставки глини за обома специфікаціями становить 5 999 970,00 грн. (4 999 950,00 + 1 000 020,00 грн.) з ПДВ.

Суд визначився, що 5 281 004, 16 грн. як залишок несплаченого боргу розраховується таким чином:

7 006 544,08 загальна сума сплачених коштів передоплатою - 746 433,33 (вартість поставленої глини) - 320 306,81 (оплата транспортних та додаткових послуг залізниці позивачем у складі передоплати) + 11 200,22 (вартість повернутого товару неналежної якості) - 670 000,00 (повернення грошових коштів відповідачем ).

Відповідач у заяві про перегляд рішення за нововиявленими обставинами (а.с. 1 том 7) вказує, що в межах досудового розслідування у кримінальному провадженні встановлюються факти розтрати майна шляхом зловживання в діях колишнього голови правління та головного бухгалтера АТ "Дашуківські бентоніти" які продали бентонітову глину по заниженій ціні приблизно 400 грн. за тону на користь позивача, в той час як ціна на таку глину складала 2419,02 грн. за тону, а іншим контрагентам в той же час глина продавалася по ціні 2 884,74 грн.

Відповідач також обґрунтовує, що фактично договір поставки між сторонами № К-ДБ-4-0925/1 від 25.09.2015 виконувався по умовах первісної Специфікаціі № 1 від 29.09.2015 (а.с. 20 том 1) з ціною 1190,00 грн. за тону глини (без ПДВ), до часу зловмисної зміни її редакції Специфікаціями № 1 та 2 від 23.10.2015 та 24.12.2015 з ціною 333,33 грн. за тону глини (без ПДВ).

Такий висновок відповідач робить на підставі отриманих з кримінального провадження відомостей про податкові зобов`язання за операціями між сторонами, зокрема, щодо здійсненої ПрАТ "Завод обважнювачів" передоплати в сумі 4 886 616,00 грн. Ці кошти було сплачено до часу анулювання Специфікації № 1 в первісній редакції з ціною 1190,00 грн. та до появи нової Специфікації № 1 від 23.10.2015 (а.с. 22 том 1) з ціною 333,33 грн. за тону глини, згідно таких первинних документів:

- № 3063 від 30.09.2015 на загальну суму 1 964 928,00 грн., оплата за глину бентонітову кускову (а.с. 35 том 1);

- № 3278 від 15.10.2015 на загальну суму 881 076,00 грн., оплата за глину бентонітову кускову (а.с. 36 том 1);

- № 3280 від 16.10.2015 на загальну суму 1 599 360,00 грн., оплата за глину бентонітову кускову (а.с. 37 том 1);

- № 3382 від 23.10.2015 на загальну суму 441 252,00 грн., оплата за глину бентонітову кускову (а.с. 38 том 1);

Відповідач робить висновок, що сам позивач власний податковий кредит сформував з ціни глини 1190,00 грн. за тону і це вбачається з відомостей розшифровки по контрагентах до довідки ГУ ДПС в Черкаській області від 12.08.2020 (а.с. 34 том 7) де в додатку до листа (а.с. 36 том 7) вказано, що за період з 30.09.2015 по 23.10.2015 по операціях розрахунків за глину бентонітову вартість товару без ПДВ становила 1190,00 грн. А з 24.12.2015 і по 22.02.2017 позивач вже придбавав цю ж глину у відповідача по ціні 333,34 грн. без ПДВ.

Отже, за доводами відповідача, дійсними взаємовідносинами сторін була поставка на користь позивача глини бентонітової по ціні 1190,00 грн. за тону без ПДВ, що з ПДВ складає 1428,00 грн.

Остаточним рішенням у справі № 905/370/20 рішення господарського суду Донецької області від 20.06.2024 у справі № 905/370/20 залишено без змін.

Цим рішенням за результатами нового розгляду справи позов задоволено, визнано недійсними додаткову угоду від 23.10.2015 до договору №К-ДБ-4-0925/1 від 25.09.2015, специфікацію №1 від 23.10.2015 (додаток №1 до договору №К-ДБ-4-0925/1 від 25.09.2015), специфікацію №2 від 24.12.2015 (додаток №2 до договору №К-ДБ-4-0925/1 від 25.09.2015), укладені між Публічним акціонерним товариством «Дашуківські бентоніти» та Приватним акціонерним товариством «Завод обважнювачів». Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В справі № 905/370/20 встановлено, що у лютому 2020 року Публічне акціонерне товариство «Дашуківські бентоніти» звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Приватного акціонерного товариства «Завод обважнювачів» про визнання недійсними: додаткової угоди від 23.10.2015 до договору №К-ДБ-4-0925/1 від 25.09.2015; специфікації №1 від 23.10.2015 (додаток №1 до договору №К-ДБ-4-0925/1 від 25.09.2015); специфікації №2 від 24.12.2015 (додаток №2 до договору №К-ДБ-4-0925/1 від 25.09.2015).

В обґрунтування позовних вимог вказано, що ціна продукції за спірним договором з усіма додатками до нього істотно занижена, не відповідає ринковим цінам, а ціна спірного правочину для ПАТ "Дашуківські бентоніти" перевищує 10 відсотків вартості активів відповідно до останньої річної фінансової звітності товариства. Також позивач послався на те, що Договір з додатками підписано від імені Позивача з перевищенням повноважень, без дотримання вимог пункту 9.2 Статуту ПАТ «Дашуківські бентоніти», частини першої статті 70 Закону України «Про акціонерні товариства», під впливом тяжкої обставини на вкрай невигідних умовах та в результаті зловмисної домовленості представника Позивача з Відповідачем і зміст таких правочинів суперечить актам цивільного законодавства, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам та підлягає визнанню недійсним.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість заявлених вимог та наявність поважних та об`єктивних причин пропуску Позивачем (в особі повноважного суб`єкта) позовної давності у спірних правовідносинах, оскільки:

- обставини укладання оспорюваної додаткової угоди та специфікацій до договору №К-ДБ-4-0925/1 від 25.09.2015 неповноважними особами, тривале вчинення дій таких осіб від імені позивача зумовлює істотні перешкоди та труднощі для своєчасного виявлення усіх обставин вчинення таких правочинів та реалізацію процесуальних дій позивачем в особі уповноваженого органу;

- протягом 2015 2020 відбувалась реалізація права на відновлення становища позивача, чому підтвердженням виступають численні судові провадження та звернення до правоохоронних органів за ініціюванням повноважних осіб голови правління Бесараба В.М. та члена наглядової ради Кирилова Ю.Г.

Судом було встановлено, що ціна глини формувальної бентонітової кускової марки П4Т2К (що є предметом Договору) згідно з умовами Договору становила 1190,00 грн. за 1 тонну без ПДВ.

Проте Додатковою угодою від 23.10.2015 до Договору Специфікацію №1 викладено у новій редакції, за змістом якої товар поставляється у кількості 12 500 тон за ціною 333,33 грн. за 1 тонну без ПДВ, сума без ПДВ складає 4 166 625,00 грн, сума з ПДВ складає 4 999 950,00 грн; строки поставки до кінця 2015-2016.

Разом з тим, у пункті 3.3 Договору поставки № К-ДБ-4-0925/1 (а.с. 17 том 1) сторони погодили, що після проведення попередньої оплати ціна на оплачену партію продукції залишається незмінною.

Судом встановлено, що 30.09.2015 Відповідач здійснив попередню оплату на загальну суму 1 964 928,00 грн, тобто у повному розмірі відповідно до умов Договору та Специфікації №1 у первісній редакції від 25.09.2015 (а.с. 20 том 1).

При цьому відповідно до видаткових накладних поставка товару на виконання Договору здійснювалась за ціною 333,33 грн та 333,34 грн за 1 тонну.

Тому суд дійшов вірних висновків про те, що положення Додаткової угоди від 23.10.2015 до Договору та Специфікації №1 від 23.10.2015 у частині зміни ціни товару на вже оплачену партію продукції суперечить приписам пункту 3.3 Договору.

При розгляді справи судом першої інстанції оцінювалась вартість товару - предмету Договору - як за ринковою ціною (згідно висновків проведеної у справі експертизи 2100 грн за 1 тонну, тобто 26 250 000 грн за 12 500 тон) так і за обумовленою сторонами у Договорі (1190 грн за 1 тонну, що становить 14 875 000 за 12 500 тон), отже у всіх випадках вартість товару перевищує 10 відсотків вартості активів товариства, що станом на 31.12.2014 становила 138 923 000,00 грн.

Судом було призначено товарознавчу експертизу №СЕ- 19/111-22/42693-ТВ від 16.01.2023, за висновком якої, проведеної експертом Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України Павленком С.А., ринкова вартість однієї тони глини формувальної бентонітової кускової, марки П4Т2К станом на 25.09.2015, 23.10.2015, 24.12.2015 становить 2100,00 грн.

Суд дійшов обґрунтованого висновку, що рішення про укладання Додаткової угоди до Договору та Специфікації №1 з огляду на пункт 9.1 Статуту є значним правочином та мало прийматись згідно зі статтею 70 Закону України «Про акціонерні товариства» та пункту 9.2 Статуту наглядовою радою товариства, оскільки ринкова вартість майна, що є предметом додаткової угоди до договору, перевищує 10 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності ПАТ «Дашуківські бентоніти».

Судом також встановлено, що спірна специфікація підписана з боку ПАТ "Дашуківські бентоніти» виконуючим обов`язки голови правління ОСОБА_1 .

Крім того встановлено, що рішенням наглядової ради ПАТ «Дашуківські бентоніти» від 09.11.2015 виконуючим обов`язки голови правління призначено Бесараба В.М. та ухвалено прийняти останньому всі правовстановлюючі, реєстраційні, розпорядчі та дозвільні документи, скасувати усі існуючі довіреності, видані товариством, переоформити картки зі зразками підписів посадових осіб, внести відповідні зміни до Реєстраційної служби.

Наказом в.о. голови правління ОСОБА_2 від 09.11.2015 скасовано всі існуючі доручення товариства, видані до 09.11.2015, а наказом від 16.11.2015 виготовлено додаткову печатку з позначкою « 1».

Рішенням наглядової ради ПАТ «Дашуківські бентоніти» 16.11.2015 відкликано та достроково припинено повноваження ОСОБА_1 як члена правління.

Тобто станом на 24.12.2015 (дату підписання Специфікації № 2) ОСОБА_1 не був виконуючим обов`язки голови правління, або членом правління.

Суд виснував, що починаючи з 09.11.2015, єдиним повноважним керівником Публічного акціонерного товариства «Дашуківські бентоніти», який мав право вчиняти юридичні дії від імені Позивача без довіреності, у тому числі підписувати договори, був Бесараб В.М. Отже Специфікація №2 від 24.12.2015 підписана зі сторони ПАТ «Дашуківські бентоніти» особою, яка не мала права на таке підписання.

Суд також констатував, що наявні у справі № 905/370/20 видаткові накладні на поставку товару на загальну суму 1066740,14 грн та акти здачі прийняття робіт (надання послуг) як докази погодження підприємством виконання Договору, були підписані зі сторони АТ "Дашуківські бентоніти" неповноважними особами (головою правління ОСОБА_3 та в.о. голови правління ОСОБА_1 )., а отже у якості таких доказів розглянуті бути не можуть.

В пунктах 7.5-7.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі N 145/2047/16-ц (провадження N 14-499цс19) зазначено, що порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини. Як у частині першій статті 215, так і у статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

Оскільки рішенням господарського суду Донецької області від 20.06.2020 у справі №905/370/20 визнано недійсними додаткову угоду від 23.10.2015 до договору №К-ДБ-4-0925/1 від 25.09.2015, специфікацію №1 від 23.10.2015 (додаток №1 до договору №К-ДБ-4-0925/1 від 25.09.2015), специфікацію №2 від 24.12.2015 (додаток №2 до договору №К-ДБ-4-0925/1 від 25.09.2015), укладені між сторонами спору, то чинною залишається лише Специфікація № 1 від 25.09.2015 з ціною глини 1 190,00 грн. без ПДВ.

Питання належної ціни товару, стягнення боргу за продаж якого є предметом спору, безпосередньо впливає на правильність розрахунків позовних вимог та законність та обґрунтованості прийняття судом рішення.

За результатами остаточного вирішення спору господарським судом Донецької області від 20.06.2020 у справі №905/370/20 встановлено обставину, що єдиною належною підставою для визначення ціни на глину є Специфікація № 1 від 25.09.2015 з ціною глини 1 190,00 грн. без ПДВ.

Однак при вирішенні спору у листопаді 2019 у справі № 925/731/18 суд виходив із правомірності правочину між сторонами з усіма його додатковими угодами та специфікаціями.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-1383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Судова практика з даного питання є усталеною.

Оцінка заперечень сторін проти позову здійснюється судом на підставі поданих ними належних і допустимих доказів.

Спростування правочину може здійснюватися або шляхом надання доказів його недійсності за рішенням суду, або доказів його нікчемності повністю чи в частині на підставі положень закону.

Неволодіння відповідачем на час вирішення спору у справі № 925/731/18 остаточним рішенням суду у справі № 905/370/20 про недійсність двох додаткових угод та специфікацій до них, на думку суду, є нововиявленою обставиною у спорі між сторонами, виходячи з такого:

За правилами чинного ГПК України, до нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору.

Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи; по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами.

Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом у процесі розгляду справи.

Необхідно чітко розрізняти поняття нововиявленої обставини (як факту) і нового доказу (як підтвердження факту).

Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими особам, які беруть участь у справі, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами.

Обставини, які виникли чи змінилися тільки після ухвалення судового рішення і не пов`язані із вимогою у цій справі, а тому не могли бути враховані судом при ухваленні судового рішення, є новими, а не нововиявленими обставинами.

Суд вважає за доцільне зауважити, що в даному випадку слід вважати достовірною та остаточною обставиною недійсність двох додаткових угод з двома Специфікаціями до Договору між сторонами.

Відповідач на час вирішення спору у справі № 925/731/18 міг знати лише про підстави для визнання недійсними цих документів, однак представити цей доказ для оцінки судом, щоб належно заперечити презумцію правомірності правочину, не міг.

Судова практика вже класифікувала випадки, у яких особа звертається до суду:

1) за преюдицією (ч. 4 ст. 75 ГПК України);

2) створити доказ;

3) створити підґрунтя для перегляду кінцевого судового рішення в іншій справі;

4) захистити порушене право та інтерес;

Позов про визнання недійсним договору в даному конкретному випадку для відповідача був вимушеною дією саме для створення належного доказу (іншого способу для цього не існує) про існування обставини, яку можна використати для перегляду рішення в іншій справі.

З цих підстав суд відхиляє заперечення представника позивача, що недійсність додатків до Договору не може вважатися нововиявленою обставиною.

Процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні, а також те, що цей доказ є вирішальним.

Такі правові позиції викладено у постанові від 10 березня 2020 року по справі № 921/96/18 Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду.

Також на думку суду, слід врахувати, що у відповідача в даному випадку наразі немає іншого ефективного способу захисту власного майнового права, ніж перегляд рішення за нововиявленими обставинами, з огляду на таке:

Практика ВС щодо способів захисту порушеного права базується на двох основних взаємопов?язаних принципах:

I. спосіб захисту має бути належним та ефективним;

II.має дотримуватися принцип процесуальної економії.

Мається на увазі, що судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто спосіб захисту і судове рішення має бути таким, щоб забезпечити особі відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту та відновлення порушеного права.

Такі право висновки наведені у Постановах ВП ВС від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (п. 63), від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (п. 6.13), від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 (п. 98).

Станом на даний час з рішення Господарського суду Донецької області у справі № 905/370/20 про недійсність двох додаткових угод та специфікацій до них по Договору між сторонами випливає обставина, що є такою що відпала підстава керуватися цими документами для визначення ціни на глину. Це призводить до іншого обрахунку залишку боргу відповідача перед позивачем по поверненню коштів передоплати за непоставлений товар в бік зменшення. Тобто виникає ситуація, що позивачу за рішенням суду безпідставно було присуджено до повернення певну частину коштів і видано наказ на їх примусове стягнення.

За правилами чинного законодавства, будь-яке зобов`язання, яке виникає у законний спосіб, має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (ст. 11, ч. 3 ст. 509 ЦК України).

Відповідач отримав на свою користь судове рішення у справі Господарського суду Донецької області у справі № 905/370/20 про недійсність (з моменту укладення) двох додаткових угод та специфікацій до них, що є істотними обставинами для захисту майнових прав відповідача та впливає на законність іншого рішення - у справі № 925/731/18.

З огляду на цю обставину відповідач обрав захист власного права у спосіб перегляду рішення у справі № 925/731/18 за нововиявленими обставинами.

Позивач натомість вважає, що обставина визнання недійсними невід`ємних частин договору є новою, а не нововиявленою, але як і в який процесуальний спосіб її має потім застосувати відповідач - не пояснив.

Судом зі сторонами було обговорено питання яким іншим належним способом відповідач має захистити свої права від стягнення з нього частини коштів за рішенням у справі № 925/731/18, якщо правова підстав вимагати та утримувати ці кошти позивачем вже є такою, що відпала.

На думку суду, шляхом визнання наказу у справі про стягнення боргу частково недійсним за правилами ст. 328 ГПК України, спірне питання між сторонами вирішено бути не може через спрощеність процедури розгляду за вказаною нормою. В межах цієї процедури мають враховуватися лише безспірні докази припинення зобов`язання повністю чи в частині. Якщо є спір між сторонами з даного питання, необхідність проведення перерахунків боргу (а не просто зменшення на суму сплаченого зобов`язання), то всі питання слід вирішувати за правилами як для вирішення спорів.

Якби в даному конкретному випадку мала місце обставина визнання недійсним всього договору, яким обґрунтовано позов у справі № 925/731/18 (як підстава стягнення боргу, що відпала), то суд вважає, що за правилами визнання наказу таким, що не підлягає до виконання, можливо було б вирішити спірне питання між сторонами, які б в подальшому вирішували спір за поставлений товар вже не на підставі Договору, а в інших правовідносинах.

Врахування обставини саме часткової недійсності додаткових угод та специфікацій до договору (а не всього договору повністю) між сторонами, безумовно потребує прийняття саме нового рішення у справі, а не лише застосування процедури визнання наказу таким, що не підлягає до виконання.

Поворот виконання рішення щодо частини безпідставно присудженого до стягнення боргу за визнаними недійсними додатковими угодами та Специфікаціями до Договору -- в даному випадку теж не є можливим.

За доводами обох сторін рішення у справі № 928/731/18 зараз повністю відповідачем не виконане, щоб повертати спірні кошти назад. Поворот виконання за правилами ГПК України проводиться лише по скасованих рішеннях, за якими відбулося виконання.

У виниклій ситуації також і зобов`язання відповідача попередньо повністю виконати рішення у справі № 925/731/18 щоб за новим самостійним позовом відповідач потім в майбутньому повертав частину коштів назад (це одна із пропозицій позивача), на думку суду, буде неправомірним втручанням в майнові права відповідача та породженням нових позовів до суду між сторонами там, де їх можливо уникнути. Відповідач наявністю рішення у справі № 905/370/20 на свою користь вже доказав, що обрахунок вартості глини у справі № 925/731/18 є невірним, тому частину присудженого до стягнення боргу відповідач не повинен платити взагалі.

Крім того, нема гарантій, що позивач потім поверне відповідачу спірні кошти, оскільки сторони перебувають у тривалому конфлікті.

Отже суд вважає, що єдиним належним та ефективним способом захисту майнових прав відповідача з урахуванням наявності рішення Господарського суду Донецької області від 20.06.2024 у справі № 905/370/20, яке відповідач повинен мати реальну можливість реалізувати на свою користь, є перегляд рішення у справі № 925/731/18 за нововиявленими обставинами.

Це відповідатиме принципу процесуальної економії для остаточного врегулювання майнових питань між сторонами і упередження виникнення нових судових позовів між сторонами.

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що в кінцевому результаті ефективний спосіб захисту прав повинен забезпечити поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування, тобто такий захист повинен бути повним та забезпечувати таким чином мету здійснення правосуддя та принцип процесуальної економії (забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту) (пункт 145 рішення ЄСПЛ від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, заява № 22414/93) та пункт 75 рішення ЄСПЛ від 05 квітня 2005 року у справі «Афанасьєв проти України» (заява № 38722/02)) -- постанова ВП ВС від 25.01.2022 у справі № 143/591/20.

Представник позивача на запитання суду не зміг надати обґрунтоване пояснення, на якій законній підставі з урахуванням існування рішення у справі № 905/370/20, АТ "Завод обважнювачів" може домагатися подальшого стягнення з відповідача та утримання на свою користь частини спірних коштів за рішенням по справі № 925/731/18 від 04.11.2019.

Всі чинні судові рішення мають бути практично реалізовані, що лежить у площині принципу правової визначеності.

У виниклій ситуації існування двох судових рішень у наведених справах, законом має бути встановлено ефективний захист порушеного права для відповідача, якщо є обґрунтовані підстави вважати з урахуванням наявності рішення у справі № 905/370/20, що рішення у справі № 925/731/18 мало б бути іншим.

Згідно цілей та принципів судочинства, застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим:

Застосування судом обраного стороною способу захисту, повинно реально відновлювати його наявне суб`єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається.

Обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення.

Застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства.

Застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципу

верховенства права.

Отже, оскільки немає іншого ефективного способу захисту права відповідача, рішення у справі № 925/731/18 підлягає зміні саме у процедурі його перегляду за нововиявленими обставинами.

При цьому суд виходить з наступного:

Згідно практики Європейського суду з прав людини процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні, а також те, що цей доказ є вирішальним (пункти 27-34 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Праведная проти Росії" від 18.11.2004).

Господарський суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, якщо ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається. При цьому, результат перегляду повинен випливати з оцінки доказів, зібраних у справі, та встановлення господарським судом на основі цієї оцінки наявності або відсутності нововиявлених обставин, визначення їх істотності для правильного вирішення спору.

Оскільки з урахуванням остаточного рішення Господарського суду Донецької області від 20.06.2024 у справі №905/370/20 визнано недійсними додаткову угоду від 23.10.2015 до договору №К-ДБ-4-0925/1 від 25.09.2015, специфікацію №1 від 23.10.2015 (додаток №1 до договору №К-ДБ-4-0925/1 від 25.09.2015), специфікацію №2 від 24.12.2015 (додаток №2 до договору №К-ДБ-4-0925/1 від 25.09.2015), укладені між Публічним акціонерним товариством «Дашуківські бентоніти» та Приватним акціонерним товариством «Завод обважнювачів», то належною ціною глини є 1 428,00 грн. з ПДВ по першій Специфікаціі.

В п. 3.1 договору сторони домовились, що Покупець зобов`язується здійснити оплату шляхом перерахування 100% вартості партії Продукції, вказаної в Специфікації та відповідній заявці згідно п. 2.1 договору, а також 100% передоплати за залізничний тариф до залізничної станції Покупця та додаткової послуги залізниці на поточний рахунок Постачальника протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту виставлення останнім рахунку-фактури. Рахунок - фактура надсилається Покупцеві за допомогою факсимільного зв`язку.

Тому вартість всієї поставленої відповідачем позивачу за Договором глини в обсязі 1838,05 тон по ціні 1 428,00 грн. з ПДВ становить 2 624 735,40 грн.

При прийнятті рішення від 04.11.2019 судом судом встановлено і в подальшому не спростовано, що за Договором Позивачем було сплачено відповідачу 7 006 544,08 грн.

Позивачем Відповідачу 11.04.2016 було повернуто товар неналежної якості на загальну суму 11 200,22 грн., що підтверджується видатковою накладною про повернення постачальнику № 1 ( а.с. 61 том 1) та актом приймання глини від 03.02.2019 ( а.с. 62).

Також встановлено, що відповідачем було частково повернуто передоплату в сумі 670 000,00 грн.

В частині витрат на послуги перевезення рішенням у справі № 925/731/18 встановлено, що їх вартість у передоплаті становила 320 306,81 грн. і ці витрати позивач брав на себе, тому їх слід відмінусувати із заборгованості.

У заяві про перегляд рішення за нововиявленими обставинами відповідач вказав, що за даними з кримінального провадження вартість перевезення становила 449 908,08 грн. (а.с. 1 том 7 оборот). Суд встановив, що ці кошти розраховано за даними, які надала в Нацполіцію податкова (а.с. 36 том 7) як сума платежів по транспортних послугах (71221,32 + 242805+ 135881,80).

Однак за доводами представника відповідача ніяких первинних документів на підтвердження цих сум у відповіла немає, бо ще не вся документація була повернута колишнім керівництвом підприємства.

Тому суд в даному випадку бере до уваги лише попередньо встановлену вартість за транспортні послуги 320 306,81 грн. по рішенню в справі від 04.11.2019.

Тому залишок основного боргу (кошти передоплати, на які товар фактично не було поставлено) має становити не 5 281 004,16 грн., а 3 391 501,87 грн. (7 006 544,08 - 2 624 735,40 - 670 000- 320 306,81).

Тому рішення у справі № 925/731/18 треба змінити і до примусового стягнення з відповідача на користь позивача належить 3 391 501,87 грн. на повернення коштів з передоплати, а в решті вимог у позові слід відмовити.

На підставі ст. 129 ГПК України, пропорційно задоволеним позовним вимогам з відповідача на користь позивача слід стягнути 1,5% судового збору в розмірі 50 872,53 грн.

Керуючись ст. 238,240, 325 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

Задовольнити заяву публічного акціонерного товариства "Дашуківські бентоніти" від 06.08.2020 про перегляд рішення господарського суду Черкаської області від 04.11.2019 по справі 925/731/18 за нововиявленими обставинами частково.

Рішення у справі від 04.11.2019 змінити.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Дашуківські бентоніти" (ідентифікаційний код 00223941, Черкаська область, Лисянський район, с. Дашуківка) на користь Приватного акціонерного товариства "Завод обважнювачів" (ідентифікаційний код 00136751, Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Олекси Тихого, 99) -- 3 391 501,87 грн. основного боргу на підставі договору № К-ДБ-4-0925/1 від 25.09.2015 року та 50 872,53 грн. на відшкодування сплаченого судового збору.

В решті вимог в позові відмовити.

Наказ видати.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 днів.

Повне судове рішення складено 13 січня 2025 року

Суддя Н.М. Спаських