Рішення

від 06.01.2025 по справі 927/529/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

06 січня 2025 року м. Чернігівсправа № 927/529/24

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Моцьора В.В., за участю секретаря судового засідання Гринчук О.К., розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Спіка-А"

код ЄДРПОУ 38903554, вул. Каховська, 64, м. Київ, 02005

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Дрючина Євгена Івановича

РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1

предмет спору: про стягнення 200 000,00 грн

За участю представників сторін:

від позивача: Кобилецький В.В.

від відповідача: Вороненко А.З.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Спіка-А" подано позов до Фізичної особи-підприємця Дрючина Євгена Івановича про стягнення 200 000,00 грн.

Дії суду щодо розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 10.06.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено сторонам строки для подання заяв по суті.

Крім того, даною ухвалою роз`яснено учасникам справи, що відповідно до частини 7 статті 252 ГПК України клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Сторони були належним чином повідомлені про відкриття провадження у справі, що підтверджується довідкою про доставку 10.06.2024 об 12:54 електронного листа (ухвали суду від 10.06.2025) до електронного кабінету позивача в системі Електронний суд та рекомендованим повідомленням №0600929083420 про вручення відповідачу 12.06.2024 поштового відправлення.

24.06.2024 відповідачем подано клопотання про продовження строку на подання відзиву на позовну заяву на 15 днів, а саме до 11.07.2024.

Суд задовольнив клопотання відповідача та продовжив йому строк для надання відзиву на позов, встановивши його до 11.07.2024 включно.

05.07.2024 від відповідача надійшов відзив на позов, клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін та клопотання про витребування у ПрАТ «Київстар» інформації про належність ОСОБА_2 мобільного номеру, зазначеного у клопотанні.

10.07.2024 від позивача надійшла відповідь на відзив.

22.07.2024 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив та клопотання про долучення до матеріалів справи листа ПрАТ «Київстар».

Ухвалою від 29.07.2024 суд задовольнив клопотання відповідача, ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 15.08.2024. Відзив на позов, відповідь на відзив та заперечення долучив до матеріалів справи, спір вирішується з їх урахуванням. Клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових документів задовольнив, документи долучив. Клопотання про витребування доказів прийняв до розгляду в підготовчому засіданні.

12.08.2024 та 15.08.2024 від представників відповідача надійшли клопотання про відкладення підготовчого засідання та продовження строку підготовчого провадження, про визнання поважними причин неподання доказу у встановлений судом строк та долучення до матеріалів справи копії заяви свідка ОСОБА_1 , а також клопотання про призначення судової комп`ютерно-технічної експертизи.

Щодо клопотання відповідача про визнання поважними причин неподання доказу у встановлений судом строк та долучення до матеріалів справи копії заяви свідка ОСОБА_1 ,

За приписами ч. 3,4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Згідно з ч. 5 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України у випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 цієї статті).

Поважними визнаються такі обставини, що є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій.

При цьому, Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку, тобто у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Дослідивши заявлене клопотання відповідача, оцінивши доводи, що наведені на обґрунтування вищевказаного клопотання, враховуючи, що вказані у клопотанні обставини неподання доказів у строк, визначений законом, є поважними, а також з метою повного та всебічного дослідження всіх обставин по даній справі, суд дійшов висновку, що дане клопотання є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

15.08.2024 суд постановив протокольну ухвалу, якою задовольнив клопотання відповідача, поновив строк для подачі доказів, долучив подану заяву свідка ОСОБА_1 до матеріалів справи.

Крім того, клопотання відповідача про призначення експертизи суд прийняв до розгляду, задовольнив клопотання представників відповідача про відкладення підготовчого засідання, та постановив протокольну ухвалу про продовження підготовчого провадження на 30 днів та відкладення підготовчого засідання на 12.09.2024, про що повідомив сторін ухвалою від 15.08.2024.

06.09.2024 від позивача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання.

09.09.2024 від відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи оригіналу заяви свідка ОСОБА_1 , яке задоволено судом, документ долучено до матеріалів справи.

У зв`язку з терміновою відпусткою судді Моцьора В.В. у період з 11.09.2024 по 12.09.2024 підготовче засідання 12.09.2024 не відбулося. Ухвалою від 10.09.2024 суд повідомив сторін про те, що підготовче засідання відбудеться 04.10.2024.

03.10.2024 та 04.10.2024 від відповідача надійшли клопотання про долучення висновку експерта і роздруку електронних листів та поновлення строку на їх подачу. Суд прийняв їх до розгляду.

04.10.2024 суд відклав вирішення клопотань відповідача про призначення експертизи та про долучення висновку експерта і додаткових документів та поновлення строку на їх подачу до наступного підготовчого засідання, постановив протокольну ухвалу про зобов`язання позивача виконати вимоги ч.6.ст.90 ГПК України протягом 5 днів з моменту постановлення даної протокольної ухвали та відкладення підготовчого засідання на 24.10.2024.

Крім того, у підготовчому засіданні 04.10.2024 суд, розглянувши клопотання відповідача від 05.07.2024 про витребування доказів, суд встановив наступне.

У клопотанні відповідач просить витребувати у ПрАТ «Київстар» інформацію про приналежність мобільного номеру, зазначеного у клопотанні, ОСОБА_2 , який вів ділове листування з боку позивача у месенджері Telegram із відовідачем.

Відповідно до частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Частиною 2 зазначеної статті внормовано, що повинно бути зазначено у клопотанні про витребування доказів, так зокрема: 1) який доказ витребовується (крім клопотання про витребування судом групи однотипних документів як доказів); 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.

Дослідивши подане відповідачем клопотання, суд відмовив у його задоволенні з огляду на долучення судом 29.07.2024 до матеріалів справи листа-відповіді ПрАТ «Київстар» на запит адвоката відповідача щодо інформації про належність ОСОБА_2 мобільного номеру, зазначеного у запиті, та у зв`язку з тим, що формулювання запитуваної інформації могло бути неправомірним втручанням в особисте та сімейне життя особи.

09.10.2024 від позивача надійшли додаткові пояснення у справі, які долучено судом до матеріалів справи.

24.10.2024 від відповідача надійшли клопотання про зобов`язання позивача надати відповіді на поставлені відповідачем у відзиві на позов питання, клопотання про долучення перекладів витягів з вебресурсу та поновлення строку для подання таких доказів та клопотання про витребування у ПрАТ «Київстар» інформації щодо того, кому належить мобільний номер, зазначений у клопотанні, та поновлення строку на подачу даного клопотання.

У підготовчому засіданні 24.10.2024 суд:

- відмовив у задоволенні клопотання про зобов`язання позивача надати вичерпні відповіді на поставлені відповідачем у відзиві на позов питання, оскільки позивачем вже надані відповіді на питання;

- задовольнив клопотання про долучення перекладів витягів з вебресурсу та поновлення строку для подання таких доказів, поновив строк для подання доказів та долучив до матеріалів справи переклади витягів з вебресурсу;

- відмовив у задоволенні клопотання про витребування доказів та поновлення строку на подачу даного клопотання, оскільки ідентичне клопотання вже вирішено судом в попередньому засіданні і протокольною ухвалою від 04.10.2024 у задоволенні такого клопотання було відмовлено;

- задовольнив клопотання про долучення висновку експерта і роздруку електронних листів та поновлення строку на їх подачу, поновив строк для подання доказів та долучив до їх матеріалів справи;

- залишив без розгляду клопотання відповідача про призначення судової експертизи за усним клопотанням відповідача.

24.10.2024 суд постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 12.11.2024.

У судових засіданнях 12.11.2024, 09.12.2024, 20.12.2024 судом оголошувалась перерва.

06.01.2025 суд проголосив вступну та резолютивні частини рішення.

За приписами статті 129 Конституції України, статті 2 ГПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку «розумності строку» розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття «розумного строку» не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

При цьому, Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах «Савенкова проти України» від 02.05.2013, «Папазова та інші проти України» від 15.03.2012).

Європейський суд щодо тлумачення положення «розумний строк» в рішенні у справі «Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства» роз`яснив, що строк, який можна визначити «розумним», не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

Разом з цим, на підставі Указів Президента України починаючи з 24.02.2022 і по теперішній час на території України діє режим воєнного стану.

Згідно з ст. 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється.

При цьому, згідно Рекомендацій прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ. По можливості відкладати розгляд справ (за винятком невідкладних судових розглядів) та знімати їх з розгляду, зважати на те, що велика кількість учасників судових процесів не завжди мають змогу подати заяву про відкладення розгляду справи через задіяння до функціонування критичної інфраструктури, вступ до лав Збройних сил України, територіальної оборони, добровольчих воєнних формувань та інших форм протидії збройної агресії проти України, або не можуть прибути в суд у зв`язку з небезпекою для життя. Справи, які не є невідкладними, розглядати лише за наявності письмової згоди на це усіх учасників судового провадження. Виважено підходити до встановлення різного роду строків, по можливості продовжувати їх щонайменше до закінчення воєнного стану.

З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.

Позиції учасників справи.

Позов обґрунтовано тим, що на підставі перемовин між сторонами щодо виконання робіт з розробки сайту позивачем було сплачено на рахунок відповідача 200 000,00 грн. Враховуючи, що договір про виконання робіт з розробки сайту підписаний не був, роботи за ним підрядником не виконувались та не здавались замовнику, у замовника перед підрядником виникла заборгованість 200 000,00 грн.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на досягнення між сторонами згоди з усіх істотних умов договору, укладення договору між позивачем та відповідачем у спрощений спосіб, здійснення позивачем передоплати та частковим виконанням відповідачем робіт. Відповідач зазначає, що не тільки розпочав виконувати роботи, а і демонстрував результати, вносив коригування до технічного завдання відповідно до вимог позивача внаслідок обговорень між сторонами.

Позивач у відповіді на відзив вказує, що відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження господарських взаємовідносин з позивачем, укладення договору РЛ-110422 вiд 11.04.2022, досягнення мiж сторонами всіх істотних умов договору, виконання роботи за цим договором та прийняття результатів цієї роботи позивачем. В матеріалах відзиву відсутні докази узгодження сторонами «певної роботи», об`ємів та строків виконання, ціни роботи, способів визначення або наявності кошторису. Ведення відповідачем перемовин з будь-ким не може впливати на господарську діяльність позивача, оскільки на цю діяльність можуть впливати лише умови укладених позивачем угод та отриманих ним за цими угодами вигод (результатів poбiт чи послуг). Позивач, який сплатив відповідачу аванс та не отримав вiд нього будь-яких результатів робіт, має право на компенсацію сплаченого авансу, незалежно вiд обставин, викладених відповідачем у відзиві.

Відповідач у запереченнях на відповідь на відзив зазначає, що господарські взаємовідносини підтверджуються діловим листуванням (перепискою) в месенджері Telegram в чаті з назвою "Sefira x RedLab x Hexagon" та в чаті з назвою "Сайт Sefira", зміст яких підтверджується Звітом за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту веб-сторінок у мережі Інтернет від 21.06.2024 №199/2024-ЗВ. Також господарські взаємовідносини підтверджуються частковим здійсненням оплати на суму 200 000 грн і частковим виконанням робіт на суму 311 400 грн. Позивачем не повідомлялось про наявність зауважень щодо частини робіт, які виконувались з квітня 2022 року і були продемонстровані 19.12.2022 і 23.12.2022 в звіті під назвою "Sefira/ Репорт по разработке".

Щодо зобов`язання повернути позивачу авансовий платіж, то у позивача не було підстав для відмови від договору за ч. 2 ст. 849 ЦК України, оскільки прострочення виконання зобов`язання мало місце з боку саме позивача, який не сприяв відповідачу у виконанні робіт, не надав відповідачу запитувану інформацію та оновлений вебдизайн в повному обсязі, а невиконання зі сторони замовника виключало можливість підрядника приступити до виконання своєї частини робіт. Відсутній факт розірвання договору як обов`язкова передумова права замовника вимагати відшкодування на підставі ч. 2 ст. 849 ЦК України.

З метою застосування ст. 857 ЦК України позивачем не доведено у встановленому законом порядку факту порушення відповідачем умов договору №РЛ-110422 від 11.04.2022 в частині неналежного його виконання, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 200 000,00 грн попередньої оплати.

Обставини справи встановлені судом.

Як зазначає позивач, у квітні 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Спіка-А» та Фізичною особою-підприємцем Дрючиним Євгеном Івановичем велися перемовини щодо виконання робіт з розробки сайту для бренду "Sefira".

28.04.2022, 02.05.2022, 09.11.2022 та 18.11.2022 позивачем було сплачено на рахунок відповідача 50 000 грн, 20 000 грн, 80 000 грн та 50 000 грн відповідно, на загальну суму 200 000,00 грн, на підтвердження чого надано платіжні доручення №1301 від 28.04.2022, №1303 від 02.05.2022, №1441 від 09.11.2022, №1446 від 18.11.2022.

Договір про виконання робіт з розробки сайту підписаний не був, роботи за ним відповідачем (підрядником) не виконувались та не здавались позивачу (замовнику).

17.05.2024 замовником на адресу підрядника була направлена претензія про повернення авансу в сумі 200 000,00 грн.

Претензія отримана підрядником 21.05.2024, однак залишена останнім без відповіді.

Станом на 24.05.2024 заборгованість замовника перед підрядником складає 200 000,00 грн, яку позивач просить стягнути з відповідача.

Відповідач, у свою чергу, посилається на досягнення між сторонами згоди з усіх істотних умов договору, укладення договору між позивачем та відповідачем у спрощений спосіб, а також часткове виконання робіт з розробки сайту для бренду "Sefira".

Відповідно до Звіту за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту веб-сторінок у мережі Інтернет від 21.06.2024 №199/2024-ЗВ, складеного ДП «Центр компетенції адресного простору мережі інтернет» Консорціуму «Український центр підтримки номерів і адрес», з 28.03.2022 по 13.01.2023 у чаті "Sefira x RedLab x Hexagon" велось ділове листування, яке було присвячено співпраці між представниками позивача, відповідача і ТОВ "ХЕКСАГОН ЕДЖЕНСІ" щодо реалізації проекту з розробки вебсайту "Sefira".

28.03.2022, 30.03.2022, 31.03.2022 відбулись зустрічі між відповідачем, представниками позивача і залученими особами за допомогою відеоконференцзв`язку через сервіс GoogleMeet.

Файли з відеоматеріалами зустрічей, які відбулись 28.03.2022 і 31.03.2022, а також текстові розшифровки, наявні в Протоколі огляду адвокатом від 27.06.2024 та на цифровому носії, долученому до нього.

07.04.2022 відповідач відправив до чату "Sefira x RedLab x Hexagon" комерційну пропозицію - файл в форматі .рdf з назвою " RedLab proposal Sefira ", яка містила: опис задачі і функцій, структуру сторінок вебсайту (sitemap); технології, які будуть використовуватись; ціну; строки.

11.04.2022 відповідач відправив до чату "Sefira x RedLab x Hexagon" посилання на проект договору № РЛ-110422 від 11.04.2022, який був розміщений на сервісі Google Docs, разом з додатком 1 до Договору "Структура сторінок сайту", додатком 2 до Договору "Функціональність магазину". В проекті договору визначено істотні умови договору, зокрема, предмет договору, ціна і порядок оплати.

22.04.2022, за результатами додаткових обговорень між відповідачем та представниками позивача, до Договору були включені додаткові роботи, які мають бути виконані.

Позивачем згідно з платіжними дорученнями №1301 від 28.04.2022, №1303 від 02.05.2022, №1441 від 09.11.2022, №1446 від 18.11.2022 на розрахунковий рахунок відповідача сплачено 200 000 грн з призначенням платежу: "За послуги згідно Договору РЛ-110422 від 11 квітня 2022 р., додаток 1, без ПДВ".

19.12.2022 залучена з боку відповідача Зіду Лінда відправила посилання на вебсайт https://sefira.redlab.site, а також доступи до нього для демонстрації результатів виконаних робіт.

23.12.2022 до чату був відправлено посилання на звіт у форматі Google Docs про кількість витрачених годин на створення окремих сторінок, функцій вебсайту, в якому також містились відеозаписи з демонстрацією роботи окремих сторінок та функцій.

10.01.2023 від позивача надійшло повідомлення із проханням призупинити роботу над наступними сторінками для вебсайту з огляду на необхідність створити новий дизайн вебсайту.

У месенджері Telegram було створено новий груповий чат "Сайт Sefira", до якого додано нового дизайнера.

15.03.2023 залучена з боку відповідача ОСОБА_3 відправила до чату посилання на звіт під назвою "Sefira/Репорт по разработке" у форматі Google Docs з детальним описом кількості годин витрачених на створення окремих функцій/сторінок для вебсайту позивача, а також він містив відеозаписи з демонстрацією відповідних функцій/сторінок.

У нотаріально посвідченій заяві від 27.06.2024 ОСОБА_3 підтверджує: залучення її у березні 2022 року, як фізичної особи-підприємця, до участі у реалізації проєкту з розробки вебсайту для бренду "Sefira", де вона була відповідальна за здійснення менеджменту розробки вебсайту; перемовини з представниками позивача щодо виконання робіт з розробки сайту для бренду "Sefira"; часткове виконання відповідачем робіт з розробки сайту.

У нотаріально посвідченій заяві від 14.08.2024 ОСОБА_1 зазначає, що працює в ТОВ «ХЕКСАГОН ЕДЖЕНСІ» на посаді фахівця з комп`ютерної графіки (дизайну) і була учасником групового чату "Sefira x RedLab x Hexagon" у месенджері Telegram. ОСОБА_1 підтверджує достовірність скриншотів листувань у відповідному чаті, а також зміст документів й матеріалів, які відправлялись в чатах, як викладено в звіті за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту веб-сторінок у мережі Інтернет від 21.06.2024 №199/2024-ЗВ. ОСОБА_1 стверджує, що ФОП Дрючин Є.І. розпочав виконання робіт зі створення вебсайту "Sefira" на користь Замовника згідно з технічним завданням Замовника та вимогам до вебсайту, які повідомлялися як письмово, так і усно під час спільних зустрічей. ФОП Дрючин Є.І. виконував роботи зі створення вебсайту з загальноприйнятою для даної галузі швидкістю і в жодному разі не занадто повільно, зокрема з урахуванням затримок в наданні інформації якраз з боку Замовника. Отже, ОСОБА_1 підтверджує виконання робіт ФОП Дрючиним Є.І. на користь Замовника з квітня 2022 року по 10 січня 2023 року.

Згідно з долученим відповідачем до матеріалів справи висновком експерта №24-4046 від 24.09.2024 за результатами судової комп`ютерно-технічної експертизи, проведеної Одеським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України:

1) Вебсайт «https://sefira.redlab.site» функціонує. При зверненні до сайту він видає запит на введення логіну та паролю. Після введення наданих замовником логіну «ІНФОРМАЦІЯ_2» та паролю «ІНФОРМАЦІЯ_2» є можливість отримати доступ до інформаційного наповнення сайту.

2) Вебсайт «https://sefira-back.redlab.site/admin» функціонує. При зверненні необхідно ввести логін та пароль. Після введення наданих замовником логіну «ІНФОРМАЦІЯ_1» та паролю «!!!admin123!!!» є можливість отримати доступ до інформаційного наповнення сайту.

3) Функціональність вебсайту «https://sefira.redlab.site» (при умові введення логіну та паролю для доступу до його інформаційного наповнення) дозволяє здійснювати переходи між сторінками сайту.

4) На вебсайті «https://sefira.redlab.site» наявна можливість зареєструвати особистий кабінет та авторизуватись у ньому.

5) На вебсайті «https://sefira.redlab.site» присутні наступні сторінки: Маіn раgе; Quality; Вlоg; Ореn аrtіcle; Рорuр "Search"; Sign up - Sign in; Саbіnеt (з підрозділами: Маіn; Му оrders; Notification; Useful article; Settings (з підрозділами: Регsonal inforvation; Shipping adresses; Рауment method (з підрозділом: Adding new card); Password; Subscriptions)).

Оцінка аргументів та нормативно-правове обґрунтування.

Щодо укладення договору.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 2 ст. 184 ГК України укладення договору на основі вільного волевиявлення сторін може відбуватися у спрощений спосіб або у формі єдиного документа, з додержанням загального порядку укладення договорів, встановленого статтею 181 цього Кодексу.

Загальний порядок укладання господарських договорів визначено в ст. 181 Господарського кодексу України. Відповідно до ч. 7 ст. 179 та ч. 1 ст. 181 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно з частиною першою статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до частини другої статті 638 Цивільного кодексу України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до частин 1 ст. 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Частиною 1 ст. 641 ЦК України передбачено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Згідно з ч. 2 ст. 642 ЦК України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (частини перша та друга статті 640 ЦК України).

Згідно з частиною другою статті 642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

За змістом частин 2, 3 ст. 180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна зі сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами ЦК України (частина восьма статті 181 ГК України).

У постанові Верховного Суду від 04.06.2018 у справі № 338/180/17 попри те, що позивач вважав, що договір підряду з відповідачем не був укладений, оскільки позивач не підписав проект договору, а суди не встановили, чи були погоджені між сторонами істотні умови договору, Велика Палата Верховного Суду погодилась з висновками судів попередніх інстанцій про те, що договір підряду сторони уклали, зважаючи на встановлені обставини, а саме: погодження сторонами переліку та вартості робіт, часткове виконання узгоджених умов як з боку позивача (перерахування частини авансу), так і з боку відповідача (виготовлення та доставка частини брусів) (п. 40-52 постанови Верховного Суду від 04.06.2018 у справі № 338/180/17).

Визнання договору неукладеним може мати місце на стадії укладення договору, а не за наслідками його виконання сторонами (постанова КГС ВС від 13.02.2019 по справі № 914/2746/17; постанова ВС України від 23.09.2015 у справі №3-502гс15).

Якщо буде доведено, що спірний договір його сторонами виконується, це виключає кваліфікацію договору як неукладеного. Зазначена обставина також виключає можливість застосування до спірних правовідносин частини 8 статті 181 Господарського кодексу України, відповідно до якої визнання договору неукладеним (таким, що не відбувся) може мати місце на стадії укладання господарського договору, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних його умов, а не за наслідками виконання договору сторонами (постанова КГС ВС від 11.10.2018 по справі № 922/189/18).

Судом встановлено, що 07.04.2022 відповідачем відправлено до чату "Sefira x RedLab x Hexagon" комерційну пропозицію "RedLab proposal Sefira ", яка містила: опис задачі і функцій, структуру сторінок вебсайту (sitemap); технології, які будуть використовуватись; ціну; строки.

З огляду на відсутність заперечень у позивача щодо змісту комерційної пропозиції, відповідачем було підготовлено проект договору № РЛ-110422 від 11.04.2022, який був розміщений на сервісі Google Docs, разом з додатком 1 до Договору "Структура сторінок сайту", додатком 2 до Договору "Функціональність магазину" та 11.04.2022 відправлено до чату "Sefira x RedLab x Hexagon".

22.04.2022, за результатами додаткових обговорень між відповідачем та представниками позивача, до Договору були включені додаткові роботи, які мають бути виконані.

Позивачем згідно з платіжним дорученням №1301 від 28.04.2022 на розрахунковий рахунок відповідача сплачено 50 000 грн з призначенням платежу: "За послуги згідно Договору РЛ-110422 від 11 квітня 2022 р., додаток 1, без ПДВ".

Отже, відповідач, надіславши комерційну пропозицію та проект договору № РЛ-110422 від 11 квітня 2022 року разом з додатком 1 до Договору "Структура сторінок сайту" і додатком 2 до Договору "Функціональність магазину", здійснив пропозицію позивачу укласти господарський договір.

Позивач, у свою чергу, здійснивши 28.04.2022 оплату у сумі 50 000,00 грн, вчинив дію, яка засвідчує його бажання укласти договір на відповідних умовах, і ця дія є прийняттям пропозиції.

В проекті Договору зазначено його істотні умови, зокрема:

-предмет, як передбачено в п. 2.1 Договору: відповідно до цього Договору Виконавець зобов`язується виконати роботу по створенню інтернет-магазину (далі «Робота»), здати Роботу Замовникові, а Замовник, у свою чергу, зобов`язується сплатити Виконавцеві вартість цієї Роботи. Структура сайту та функціональність магазину, які мали бути виконані відповідачем, зафіксовані у додатках до Договору.

-ціна робіт визначена у п. 4.1 - 4.2 Договору: повна вартість робіт, вказаних в пункті 2 Договору складає 1 113 250 грн не враховуючи ПДВ; розрахунок за виконувані роботи проводиться в національній валюті - гривні за графіком, викладеним у п.4.2. Договору.

У Договорі не був зафіксований строк виконання робіт, водночас згідно з ч. 2 ст. 846 ЦК України якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту. Тобто відсутність строку виконання робіт у Договір не призводить до не укладання договору підряду.

Таким чином, позивач та відповідач дійшли згоди щодо істотних умов для договору підряду і з моменту прийняття позивачем пропозиції (оплати) між сторонами укладено господарський договір.

Факт укладення договору між позивачем та відповідачем у спрощений спосіб підтверджується електронними доказами, зокрема електронними повідомленнями між сторонами в месенджері Telegram, що підтверджується Звітом від 21.06.2024 №199/2024-3В.

Відповідно до частин першої, другої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі статтею 96 ГПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо). Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис». Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.

Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу.

Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Відповідно до частин першої, другої статті 5 Закону № 851-IV електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством.

Згідно із частиною першою статті 7 Закону № 851-IV оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги».

З наведених норм права вбачається, що процесуальний закон чітко регламентує можливість та порядок використання інформації в електронній формі (у тому числі текстових документів, фотографій тощо, які зберігаються на мобільних телефонах або на серверах, в мережі Інтернет) як доказу у судовій справі. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, у якій учасник справи має право подати електронний доказ (частина третя статті 96 ГПК України), який, у свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (пункт 1 частини другої статті 73 ГПК України).

Отже, подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу, у випадку якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу. Наведений висновок є усталеним у судовій практиці (наприклад, його наведено у постановах Верховного Суду від 29 січня 2021 року у справі № 922/51/20, від 15 липня 2022 року у справі № 914/1003/21), і Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для того, щоб його змінювати.

Поняття електронного доказу є ширшим за поняття електронного документа. Електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа, в тому числі електронний підпис. Натомість електронний доказ - це будь-яка інформація в цифровій формі, що має значення для справи. Повідомлення (з додатками), відправлені електронною поштою чи через застосунки-месенджери, є електронним доказом, який розглядається та оцінюється судом відповідно до статті 86 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням у сукупності з іншими наявними у матеріалах справи доказами.

При цьому слід враховувати, що суд може розглядати електронне листування між особами у месенджері (як і будь-яке інше листування) як доказ у справі лише в тому випадку, якщо воно дає можливість суду встановити авторів цього листування та його зміст. Відповідні висновки щодо належності та допустимості таких доказів, а також обсяг обставин, які можливо встановити за їх допомогою, суд робить у кожному конкретному випадку із врахуванням всіх обставин справи за своїм внутрішнім переконанням, і така позиція суду в окремо взятій справі не може розцінюватися як загальний висновок про застосування норм права, наведених у статті 96 ГПК України, у подібних правовідносинах.

Якщо з урахуванням конкретних обставин справи суд дійде висновку про те, що відповідне листування дає змогу встановити його учасників та може підтверджувати ті чи інші доводи сторін, наприклад, щодо наявності між ними відповідних відносин, ведення певних перемовин тощо, суд може прийняти таке листування як доказ і в такому разі надати йому оцінку сукупно з іншими доказами у справі.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21 червня 2023 року у справі № 916/3027/21.

Більш того, у постанові Верховного Суду від 03.08.2022 у справі № 910/5408/21 зазначено, що щодо електронних доказів широко застосовується й доктрина "листа у відповідь". Якщо доведено, що лист чи повідомлення було відправлено певній особі, то повідомлення, яке є відповіддю, вважатиметься автентичним без додаткових доказів. Адже малоймовірно, що хтось окрім цієї особи, може отримати та відповісти на повідомлення з урахуванням його змісту, обговорюваних деталей.

Окрім цього, Верховний Суд неодноразово зазначав, що листування шляхом надіслання електронних листів уже давно стало частиною ділових звичаїв в Україні, а здійснення електронної переписки як усталеного звичаю ділового обороту в Україні, що не вимагає договірного врегулювання, визнається цивільним звичаєм за ст. 7 ЦК (постанови Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №914/2505/17 та 13.10.2021 у справі №923/1379/20).

У даній справі відповідач надав суду відеоматеріали та роздруківки тестових розшифровок відеоматеріалів зустрічей в режимі відеоконференцзв`язку від 28.02.2022, 31.03.2022, 24.05.2022, 25.05.2022, 30.05.2022, а також Звіт за результатами проведення фіксації та дослідження змісту вебсторінок у мережі Інтернет від 21.06.2024 №199/2024-ЗВ, складений ДП «Центр компетенції адресного простору мережі інтернет» Консорціуму «Український центр підтримки номерів і адрес» (Свідоцтво про акредитацію від 04.01.2022), до якого додано роздруківки файлів фіксації, збережених у форматі PDF, що містять відображення змісту ділового листування (переписки) в месенджері Telegram в чаті з назвою "Sefira x RedLab x Hexagon" та в чаті з назвою "Сайт Sefira" між представниками позивача, відповідача та залученими третіми особами щодо реалізації проекту з розробки вебсайту "Sefira".

Так, в діловому листуванні в месенджері Telegram в чаті з назвою "Sefira x RedLab x Hexagon" та в чаті з назвою "Сайт Sefira" від позивача - ТОВ «Спіка-А» приймав участь ОСОБА_2, тел. НОМЕР_2 .

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ТОВ «Спіка-А» (код ЄДРПОУ 38903554) одним із засновників (учасників) юридичної особи та кінцевим бенефіціарним власником юридичної особи є ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_3 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ).

Згідно зі Спеціальною Інформаційною системою УКРНОІВІ (СІС), 13.01.2021 ОСОБА_2 подано заяву про державну реєстрацію торговельної марки "Sefira активація можливостей тіла". Дана торговельна марка зареєстрована за ОСОБА_2 05.04.2023.

У свою чергу, компанія АЛНІАЛАМ ЛІМІТЕД є власником зареєстрованої у Сполученому Королівстві торговельної марки "Sefira", номер реєстрації № НОМЕР_4 , бенефіціарним власником компанії АЛНІАЛАМ ЛІМІТЕД є також ОСОБА_2 .

Крім того, ОСОБА_2 є афілійованою особою (учасником або бенефіціарним власником) у 32-х господарських товариствах в Україні, в тому числі у ТОВ «ЗЕЛЕНИЙ КРАЙ ЮКРЕЙН» (код ЄДРПОУ 37652647).

Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ТОВ «ЗЕЛЕНИЙ КРАЙ ЮКРЕЙН» (код ЄДРПОУ 37652647) мажоритарним учасником є ОСОБА_2 , а телефон для здійснення зв`язку вказано: НОМЕР_5 .

Зазначене вище дає підстави ідентифікувати з достатнім ступенем вірогідності, що номер телефона НОМЕР_2 у месенджері Telegram належить саме ОСОБА_2 , який вів спілкування з відповідачем щодо розробки вебсайту "Sefira" і одночасно є засновником та кінцевим бенефіціарним власником ТОВ "Спіка-А".

Матеріали справи не містять заперечень ОСОБА_2 обставин того, що саме він вів переписку з відповідачем подібного змісту, як зазначено у наданих суду роздруківках, та ставлення під сумнів відповідності поданих відповідачем копій (паперових копій) оригіналу, а тому суд дійшов висновку, що надані відповідачем роздруківки тестових розшифровок відеоматеріалів зустрічей в режимі відеоконференцзв`язку та роздруківки файлів фіксації, збережених у форматі PDF, що містять відображення змісту ділового листування (переписки) в месенджері Telegram в чаті з назвою "Sefira x RedLab x Hexagon" та в чаті з назвою "Сайт Sefira" між представниками позивача, відповідача та залученими третіми особами щодо реалізації проекту з розробки вебсайту "Sefira" є належним електронним доказом у даній справі.

Щодо вирішення позовних вимог.

Внаслідок укладення Договору між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст.11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із матеріалами справи правові відносини між позивачем та відповідачем виникли на підставі договору №РЛ-110422 від 11.04.2022, який за своєю природою є договором підряду.

Частиною 1 статті 837 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (ч.2 ст.837 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Частиною першою статті 854 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Судом встановлено, що на виконання умов договору №РЛ-110422 від 11.04.2022, позивач перерахував на користь відповідача попередню оплату у сумі 50 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 1301 від 28.04.2022.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 846 Цивільного кодексу України визначає, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Враховуючи, що у Договорі не був зафіксований строк виконання робіт, відповідно до ч. 2 ст. 846 ЦК України відповідач зобов`язаний був виконати роботу з розробки вебсайту " Sefira" в розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Оскільки виконання зобов`язання, проведене належним чином, є однією із підстав його припинення (ст.599 ЦК України), то виконання боржником, у даному випадку відповідачем як підрядником за договором (зобов`язаною стороною за договором в частині виконання робіт), повинно бути підтверджено відповідачем належним чином.

Сторони, звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 81 Господарського процесуального кодексу України сторонами доказів.

Судом враховується, що принцип змагальності сторін у господарському судочинстві передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Суд зауважує, що питання належності та допустимості доказів вирішується судом під час вирішення спору по суті та прийняття рішення у справі.

Згідно з частинами 1, 2 статті 87 Господарського процесуального кодексу України показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини, або які ґрунтуються на повідомленнях інших осіб. На підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах. Законом можуть бути визначені інші обставини, які не можуть встановлюватися на підставі показань свідків.

З наведених норм чинного процесуального закону можна дійти висновку, що докази у вигляді показання свідків у господарському судочинстві носять факультативний (допоміжний) характер та становлять певні відомі особам обставини, які мають значення для справи.

Приписами ст. 88 ГПК України визначено, що показання свідка викладаються ним письмово у заяві свідка. У заяві свідка зазначаються ім`я (прізвище, ім`я та по батькові), місце проживання (перебування) та місце роботи свідка, поштовий індекс, реєстраційний номер облікової картки платника податків свідка за його наявності або номер і серія паспорта, номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти (за наявності), обставини, про які відомо свідку, джерела обізнаності свідка щодо цих обставин, а також підтвердження свідка про обізнаність із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань та про готовність з`явитися до суду за його викликом для підтвердження своїх свідчень. Підпис свідка на заяві посвідчується нотаріусом. Не вимагається нотаріальне посвідчення підпису сторін, третіх осіб, їх представників, які дали згоду на допит їх як свідків. Заява свідка має бути подана до суду у строк, встановлений для подання доказів.

За приписами ст. 89 Господарського процесуального кодексу України свідок викликається судом для допиту за ініціативою суду або за клопотанням учасника справи у разі, якщо обставини, викладені свідком у заяві, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх змісту, достовірності чи повноти. Тобто, передумовою виклику свідків для допиту у судове засідання є подання до суду заяви свідка.

Така письмова заява свідка є аналогом застосовуваного в міжнародній практиці поняття афідевіту - письмового свідчення або заяви особи, що виступає в ролі свідка, яке, за неможливості (утрудненні) його особистої явки, дається під присягою і засвідчується нотаріусом або іншою уповноваженою особою

Проаналізувавши вищевикладені заяви свідків, суд доходить висновку про їх відповідність вимогам, порядку складання та засвідчення, визначених у ст. 87, 88, 90 Господарського процесуального кодексу України, а тому зазначені заяви є належними та допустимими доказами у даній справі.

Так, у заявах свідків від 27.06.2024 та 14.08.2024 ОСОБА_4 підтверджує часткове виконання відповідачем робіт з розробки сайту.

У нотаріально посвідченій заяві від ОСОБА_1 стверджує, що ФОП Дрючин Є.І. розпочав виконання робіт зі створення вебсайту "Sefira" на користь Замовника згідно з технічним завданням Замовника та вимогам до вебсайту, які повідомлялися як письмово, так і усно під час спільних зустрічей. ФОП Дрючин Є.І. виконував роботи зі створення вебсайту з загальноприйнятою для даної галузі швидкістю і в жодному разі не занадто повільно, зокрема з урахуванням затримок в наданні інформації якраз з боку Замовника. Отже, ОСОБА_1 підтверджує виконання робіт ФОП Дрючиним Є.І. на користь Замовника з квітня 2022 року по 10 січня 2023 року.

Крім того, із змісту статті 101 ГПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз. Висновок експерта, складений за результатами експертизи, під час якої був повністю або частково знищений об`єкт експертизи, який є доказом у справі, або змінено його властивості, не замінює сам доказ та не є підставою для звільнення від обов`язку доказування. Висновок експерта, складений за результатами експертизи, під час якої був повністю або частково знищений об`єкт експертизи або змінено його властивості, до розгляду судом не приймається, крім випадків, коли особа, яка його подає, доведе можливість проведення додаткової та повторної експертизи з питань, досліджених у висновку експерта. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права та обов`язки, що і експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду. За заявою учасника справи про наявність підстав для відводу експерта, який підготував висновок на замовлення іншої особи, такий висновок судом до розгляду не приймається, якщо суд визнає наявність таких підстав.

Статтею 104 ГПК України визначено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Оцінка господарських операцій повинна проводитися на підставі комплексного, всебічного аналізу специфіки та умов вчинення конкретного правочину, з обов`язковим урахуванням його господарської мети, економічної доцільності, а також використання отриманих товарів чи послуг у подальшій діяльності підприємства. Обов`язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у сторін договору первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв`язок між фактом придбання товару і подальшою господарською діяльністю.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі № 910/4994/18 та в постанові Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 927/986/17.

Суд не вбачає підстав для відхилення висновку експерта №24-4046 від 24.09.2024 за результатами судової комп`ютерно-технічної експертизи.

Так, згідно з висновком експерта №24-4046 від 24.09.2024:

1) Вебсайт «https://sefira.redlab.site» функціонує. При зверненні до сайту він видає запит на введення логіну та паролю. Після введення наданих замовником логіну «ІНФОРМАЦІЯ_2» та паролю «ІНФОРМАЦІЯ_2» є можливість отримати доступ до інформаційного наповнення сайту.

2) Вебсайт «https://sefira-back.redlab.site/admin» функціонує. При зверненні необхідно ввести логін та пароль. Після введення наданих замовником логіну «ІНФОРМАЦІЯ_1» та паролю «!!!admin123!!!» є можливість отримати доступ до інформаційного наповнення сайту.

3) Функціональність вебсайту «https://sefira.redlab.site» (при умові введення логіну та паролю для доступу до його інформаційного наповнення) дозволяє здійснювати переходи між сторінками сайту.

4) На вебсайті «https://sefira.redlab.site» наявна можливість зареєструвати особистий кабінет та авторизуватись у ньому.

5) На вебсайті «https://sefira.redlab.site» присутні наступні сторінки: Маіn раgе; Quality; Вlоg; Ореn аrtіcle; Рорuр "Search"; Sign up - Sign in; Саbіnеt (з підрозділами: Маіn; Му оrders; Notification; Useful article; Settings (з підрозділами: Регsonal inforvation; Shipping adresses; Рауment method (з підрозділом: Adding new card); Password; Subscriptions)).

Вказаний висновок разом в сукупності з встановленими обставинами справи свідчить про належне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором №РЛ-110422 від 11.04.2022 в частини робіт з розробки вебсайту "Sefira".

Відповідно до Звіту від 21.06.2024 №199/2024-ЗВ відповідачем було виконано роботи фактично на суму 311 400 грн, про що зазначено в у Звіті під назвою "Sefira/Репорт по разработке" у форматі Google Docs із зазначенням детального опису кількості годин витрачених на створення окремих функцій/сторінок для вебсайту позивача, а також він містить відеозаписи з демонстрацією відповідних функцій/сторінок.

Позивачем, у свою чергу, сплачено 200 000 грн (28.04.2022, 02.05.2022, 09.11.2022 та 18.11.2022 сплачено на рахунок відповідача 50 000 грн, 20 000 грн, 80 000 грн та 50 000 грн згідно з платіжними дорученнями №1301 від 28.04.2022, №1303 від 02.05.2022, №1441 від 09.11.2022, №1446 від 18.11.2022).

Суд звертає увагу на те, що оплати позивачем здійснювались не одноразово, а протягом квітня - листопада 2022 року, що свідчить про можливість замовника у цей час встановити відсутність виконання відповідачем робіт з розробки вебсайту. Проте за вказаний період жодної претензії або вимоги стосовно порушення виконавцем умов укладеного у спрощений спосіб договору у матеріалах справи не міститься. Більш того, претензія позивача була надіслана відповідачу 17.05.2024, тобто через 1,5 роки після останньої оплати.

Отже, згідно з наданими доказами Договір №РЛ-110422 від 11.04.2022 виконувався сторонами: позивач сплатив частину грошових коштів на суму 200 000 грн, а відповідач здійснив частину робіт з розробки вебсайту на суму 311 400,00 грн.

Зі змісту позовної заяви випливає, що позивач обґрунтовує обов`язок відповідача повернути сплачені на користь відповідача на підставі Договору кошти на загальну суму в 200 000,00 грн на підставі ч. 2 ст. 849 ЦК України.

Відповідно до частини 2 статті 849 Цивільного кодексу України якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника (частина 3 статті 849 Цивільного кодексу України).

За змістом частини 4 статті 849 цього Кодексу замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Отже, у статті 849 Цивільного кодексу України передбачено три окремі (самостійні) підстави для відмови замовника від договору підряду, а саме: - підрядник несвоєчасно розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим (частина 2); - очевидність для замовника невиконання роботи належним чином та невиконання підрядником у визначений замовником строк вимоги про усунення недоліків (частина 3); - відмова замовника від договору до закінчення робіт з виплатою підрядникові плати за виконану частину робіт та відшкодуванням збитків, завданих розірванням договору (частина 4).

Відповідно, правові наслідки відмови замовника від договору підряду на підставі статті 849 Цивільного кодексу України є різними.

Законність відмови замовника від договору підряду на підставі частини 2 статті 849 Цивільного кодексу України у разі недоведення порушень умов договору підряду з боку підрядника не може буде виправдана безумовним правом замовника відмовитися від договору підряду на підставі частини 4 цієї норми (аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 13.09.2019 у справі № 911/1433/18, від 18.11.2021 у справі № 915/212/20, від 16.03.2020 у справі №910/2051/19).

Із матеріалів справи вбачається, що 07.09.2021 позивач направив відповідачу претензію від 17.05.2024 про повернення передоплати у зв`язку із невиконанням відповідачем робіт. Претензія не містить відмови позивача від договору підряду на підставі ч.2 ст.849 Цивільного кодексу України.

Отже, позивачем не надано доказів, які б свідчили про реалізацію його права як замовника щодо відмови від договору підряду на підставі ч.2 ст.849 Цивільного кодексу України.

Відповідно до висновків Верховного Суду щодо застосування частин 2-4 ст.849 ЦК, наведених у постанові від 19.12.2019 у справі 911/1570/18, положення ст. 849 ЦК України не встановлюють права замовника на повернення попередньої оплати за договором. Як вказувалось вище, положення зазначеної статті передбачають право замовника на відшкодування збитків підрядником, при цьому для застосування таких правових наслідків суду необхідно встановити обставини невиконання підрядником умов договору підряду.

Крім цього, відповідно до положень ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків необхідною є наявність всіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправної поведінки боржника, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов`язання; наявності шкоди (збитки - це грошове вираження шкоди); причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою; вини боржника.

За відсутності хоча б однієї із названих умов цивільно-правова відповідальність у виді відшкодування майнової шкоди не настає (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 18 березня 2015 р. у справі № 3-18гс15).

За твердженнями позивача відповідач не розпочинав виконувати роботи, що суперечить змісту комунікацій між сторонами, як зафіксовано у Звіті від 21.06.2024 №199/2024-ЗВ. У діях відповідача відсутні ознаки протиправної поведінки та вини, оскільки всі кошти були отримані на підставі попередньо погоджених умов Договору, а роботи відповідач виконував за завданнями позивача, узгоджуючи проміжні результати з представниками позивача для того, щоб увідповіднювати їх до очікувань Замовника. Протягом всього строку виконання робіт до 15 березня 2023 року у позивача були відсутні будь-які заперечення щодо якості та своєчасності виконання робіт. Крім цього, позивачем не було доведено наявність причинно-наслідкового зв`язку протиправною поведінкою та завданою шкодою, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог позивача.

Висновки суду.

Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

При цьому однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними.

Згідно зі статтею 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

З конструкції частини третьої статті 13 ЦК України випливає, що дії особи, які полягають у реалізації такою особою свого права, однак вчиняються з порушенням своїх зобов`язань, які виникають з цих правовідносин, є формою зловживання правом.

Частина перша статті 16 ЦК України встановлює, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Разом з тим відповідно до частини третьої статті 16 ЦК України суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої-п`ятої статті 13 цього Кодексу, зокрема, відмовити у захисті права, яким особа зловжила.

Рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, диспозитивність, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості є одними з основних засад судочинства, закріпленими у статті 124 Конституції України, статтях 2, 7, 13, 14 ГПК України.

Суд акцентує, що позивач як особа, яка вважає, що її право порушено, самостійно визначає докази, які, на її думку, підтверджують заявлені вимоги. Проте обов`язок надання правового аналізу заявлених вимог, доказів на їх підтвердження та спростування доводів учасників справи покладений на господарський суд.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

Законом України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" (набув чинності 17.10.2019), зокрема, внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином суд зобов`язаній надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до частини 5 статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України» від 28.10.2010 №4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відповідно до ч.23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України» за заявою №63566/00 суд нагадує, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

При цьому суд зазначає, що згідно вимог ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; пункт 58): де зазначено, що згідно з усталеною практикою Суду, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя.

Суд також враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що позивачем не підтверджено доводів позовної заяви в частині стягнення суми попередньої оплати, хоч йому було створено усі можливості для надання заперечень, судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

Суд зазначає, що його обов`язком при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів. Всебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів, що запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

У пунктах 1-3 частини першої статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

З огляду на викладене суд зазначає, що учасникам справи було надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі та доречні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у позовній заяві, не спростовують вказаного висновку.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, враховуючи викладені обставини справи і наведені норми законодавства, що врегульовують спірні правовідносини сторін, суд надає перевагу доводам відповідача, наведеним у його заявах по суті справи, надані ним докази в сукупності на підтвердження своїх доводів визнає більш вірогідними, ніж докази надані позивачем на підтвердження наведених ним обставин, тому позов визнає необґрунтованим і з підстав, заявлених у ньому, у його задоволенні позивачу відмовляє повністю.

Розподіл судових витрат.

Згідно з п.5 частини 1 статті 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд вирішує питання, зокрема, про розподіл між сторонами судових витрат.

У зв`язку із відмовою у задоволенні позову, судовий збір в порядку ст. 129 ГПК України позивачу не відшкодовується.

Керуючись ст.73, 74, 76, 77, 79, 86, 129, 233, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 13.01.2025.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя В.В. Моцьор