Ухвала

від 13.01.2025 по справі 308/12349/24

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/12349/24

1-кс/308/183/25

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 січня 2025 року м. Ужгород

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Ужгород клопотання прокурора відділу Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_3 у кримінальному провадженні за №12023070000000330 відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02.11.2023 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, про арешт майна,-

ВСТАНОВИВ:

Прокурор відділу Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із клопотанням у кримінальному провадженні за №12023070000000330 відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02.11.2023 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, згідно якого просить накласти арешт на земельні ділянки з кадастровими номерами 2110100000:24:001:0655, площею 0,0329 га;, 2110100000:24:001:0658, площею 0,0203 га; 2110100000:24:001:0656, площею 1, 4364 га; 2110100000:24:001:0657 площею 0,1797 га; 2110100000:24:001:0548, площею 0,4379 га, які розташовані за адресою м.Ужгород, вул.Василя Гаджеги (попередня назва вулиці Олександра Радіщева), 1. Заборонити власникам Товариству з обмеженою відповідальністю «ЛІЗРОМ» (код ЄДРПОУ 45461076), Товариству з обмеженою відповідальністю «ВЕТТШТАЙН-ТЕХНІК Україна» чи іншим особам відчужувати, розпоряджатись, передавати в оренду та користуватись земельними ділянками з кадастровими номерами: 2110100000:24:001:0655, площею 0,0329 га;, 2110100000:24:001:0658, площею 0,0203 га; 2110100000:24:001:0656, площею 1, 4364 га; 2110100000:24:001:0657 площею 0,1797 га; 2110100000:24:001:0548, площею 0,4379 га, розташованих за адресою м.Ужгород, вул.Василя Гаджеги (попередня назва вулиці Олександра Радіщева), 1 в частині проведення будь- яких будівельних чи земляних робіт (окрім аварійно-відновлювальних). Заборонити державним реєстраторам, приватним і державним нотаріусам та іншим особам, що здійснюють державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно вчиняти реєстраційні дії стосовно земельних ділянок з кадастровими номерами 2110100000:24:001:0655, площею 0,0329 га;, 2110100000:24:001:0658, площею 0,0203 га; 2110100000:24:001:0656, площею 1, 4364 га; 2110100000:24:001:0657 площею 0,1797 га; 2110100000:24:001:0548, площею 0,4379 га, розташованих за адресою м.Ужгород, вул.Василя Гаджеги (попередня назва вулиці Олександра Радіщева), 1.

Клопотання обґрунтовано тим, що 02.11.2023 слідчим управління ГУНП в Закарпатській області розпочато досудове розслідування за фактом зловживання службовими особами Ужгородської міської ради службовим становищем, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02.11.2023 за №12023070000000330.

Підставою для початку досудового розслідування та внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань стало безпосереднє виявлення слідчим ознак кримінального правопорушення в діях службових осіб Ужгородської міської ради, які у змові із рядом фізичних осіб державних реєстраторів організували протиправний механізм заволодіння земельними ділянками, розташованими за адресою: м.Ужгород, вул. Василя Гаджеги (попередня назва вулиці Олександра Радіщева),1.

Як встановлено в ході досудового розслідування, що згідно із затвердженим генеральним планом забудови міста Ужгорода земельні ділянки з кадастровими номерами: 2110100000:24:001:0655, площею 0,0329 га;, 2110100000:24:001:0658, площею 0,0203 га; 2110100000:24:001:0656, площею 1, 4364 га; 2110100000:24:001:0657 площею 0,1797 га; 2110100000:24:001:0548, площею 0,4379 га, розташовані на землях, які відносяться до категорії «земель промисловості».

27.09.2024 за участі спеціаліста геодезиста ОСОБА_4 проведено огляд вказаних земельних ділянок, за результатами якого складено технічний звіт щодо топографо-геодезичного знімання, та накладенням на Генеральний план міста Ужгорода, відповідно до якого земельні ділянки з кадастровими номерами: 2110100000:24:001:0655, площею 0,0329 га;, 2110100000:24:001:0658, площею 0,0203 га; 2110100000:24:001:0656, площею 1, 4364 га; 2110100000:24:001:0657 площею 0,1797 га; 2110100000:24:001:0548, площею 0,4379 га розташовані на землях «промисловості».

Службові особи управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради діючи усупереч наведених правових норм, чітко розуміючи, що відповідно до генерального плану міста Ужгород, затвердженого рішенням XIX сесії IV скликання Ужгородської міської ради 04.06.2004 № 313, земельні ділянки з кадастровими номерами: 2110100000:24:001:0655, площею 0,0329 га;, 2110100000:24:001:0658, площею 0,0203 га; 2110100000:24:001:0656, площею 1, 4364 га; 2110100000:24:001:0657 площею 0,1797 га, 2110100000:24:001:0548, площею 0,4379 га, розташовані у зоні «території промислових підприємств», окрім цього за відсутності рішення органу місцевого самоврядування щодо припинення права постійного користування, службові особи управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради затвердили містобудівні умови та обмеження на будівництво багатоквартирних житлових будинків на даних земельних ділянках без зміни їх цільового призначення.

Прокурор вказує, що службові особи управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради зловживаючи своїм службовим становищем всупереч діючого законодавства, розуміючи складність законодавчо визначеного правового механізму внесення змін до містобудівної документації, що полягали у зміні функціонального призначення території для подальшої можливості зміни цільового призначення земельної ділянки, без внесення змін до генерального плану забудови міста Ужгорода, вдалися до дій, які суперечать інтересам служби на користь третіх осіб, а саме видали містобудівні умови та обмеження на забудову земельних ділянок, розташованих по АДРЕСА_1 земельні ділянки з кадастровими номерами: 2110100000:24:001:0655, площею 0,0329 га;, 2110100000:24:001:0658, площею 0,0203 га; 2110100000:24:001:0656, площею 1, 4364 га; 2110100000:24:001:0657 площею 0,1797 га; 2110100000:24:001:0548, площею 0,4379 га, фактичне цільове призначення яких «для обслуговування автомобільного транспорту».

Як встановлено, відповідно до генерального плану міста Ужгород, затвердженого рішенням XIX сесії IV скликання Ужгородської міської ради 04.06.2004 № 313, земельні ділянки з кадастровими номерами: 2110100000:24:001:0655, площею 0,0329 га;, 2110100000:24:001:0658, площею 0,0203 га; 2110100000:24:001:0656, площею 1, 4364 га; 2110100000:24:001:0657 площею 0,1797 га; 2110100000:24:001:0548, площею 0,4379 га розташовані у зоні «для обслуговування автомобільного транспорту».

У клопотанні прокурор вказує, що незважаючи на викладене, розуміючи значну складність у досягненні кінцевої мети на користь третіх осіб, визначивши параметри внесення змін до містобудівної документації шляхом розробки проєкту «внесення змін до детального плану» замість «внесення змін до детального плану на підставі внесення змін до генерального плану», як це вимагається законодавством, діючи усупереч принципів правової визначеності, як елемента верховенства права, службові особи управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради за відсутньої необхідності внесення змін до містобудівної документації, яка б ґрунтувалась на збалансованому співвідношенні державних та громадських інтересів, надавши перевагу приватним інтересам, організували у невстановлений досудовим розслідуванням спосіб та місці розробку, а також винесення наказу №97-М/24 від 03.07.2024, яким видано містобудівні умови та обмеження за реєстраційним номером ЄДЕССБ MUO1:7875-5276-4467-7237 для проектування об`єкта будівництва нове будівництво багатоквартирного житлового комплексу з об`єктами торгово-розважальної, ринкової інфраструктури та вбудовано-прибудованим закладом дошкільної освіти за адресою: м. Ужгород, вул. Василя Гаджеги (попередня назва вулиці Олександра Радіщева), 1.

В рамках даного кримінального провадження, 17.06.2024 слідчим винесено постанову про визнання та приєднання в якості речових доказів, а саме земельних ділянок з кадастровими номерами: 2110100000:24:001:0655, площею 0,0329 га;, 2110100000:24:001:0658, площею 0,0203 га; 2110100000:24:001:0656, площею 1, 4364 га; 2110100000:24:001:0657 площею 0,1797 га, 2110100000:24:001:0548, площею 0,4379 га, розташованих за адресою м.Ужгород, вул.Василя Гаджеги (попередня назва вулиці Олександра Радіщева), 1, оскільки вказані об`єкт нерухомого майна являються предметом злочинного посягання та підпадають під критерії, визначені ст.98 КПК України.

Прокурор зазначає, що з метою упередження в подальшому будь-якого обтяження, перетворення, шляхом укладення угод із розподілу (об`єднання), відчуження, а також незаконної забудови даних об`єктів нерухомого майна є необхідність заборонити використання, відчуження та розпорядження вказаними земельними ділянками.

На думку сторони обвинувачення накладення арешту на речові права на вказаний об`єкт нерухомого майна абсолютно відповідає як загальним правилам застосування заходів забезпечення кримінального провадження, закріпленим у ч.3 ст. 132 КПК України, оскільки:

1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення тяжкого злочину, що безумовно може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;

2) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із даним клопотанням, - так і спеціальним правилам застосування такого виду заходів забезпечення кримінального провадження, як накладення арешту на майно.

Приймаючи до уваги викладене і те, що земельні ділянки з кадастровими номерами 2110100000:24:001:0655, площею 0,0329 га;, 2110100000:24:001:0658, площею 0,0203 га; 2110100000:24:001:0656, площею 1, 4364 га; 2110100000:24:001:0657 площею 0,1797 га; 2110100000:24:001:0548, площею 0,4379 га - розташовані за адресою м.Ужгород, вул.Василя Гаджеги (попередня назва вулиці Олександра Радіщева), 1, являються предметом злочинного посягання та підпадають під критерії, визначені ст. 98 КПК України, а тому з метою забезпечення збереження речових доказів на дані об`єкти нерухомого майна прокурор просить накласти арешт, шляхом накладення заборони будь яким особам розпоряджатись ним та використовувати її в частині забудови.

Необхідність у накладені заборони будь яким особам на використання вказаних земельних ділянок викликана тим, що на даний час них триває незаконне будівництво на даній земельній ділянці, прокладаються відповідні комунікації і в разі не своєчасного вжиття даного виду заходу забезпечення кримінального провадження, унеможливить в подальшому зберегти вказаний об`єкт нерухомого майна в належному стані, а саме придатним для її використання за цільовим призначенням.

Крім того, прокурор просить розглянути клопотання про арешт майна без виклику осіб за ким воно зареєстроване, у зв`язку із тим, що по вказаним об`єктам нерухомого майна було вчинено ряд сумнівних реєстраційних дій щодо переходу права власності, а також обтяжень.

Прокурор, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду клопотання про арешт майна, у судове засідання не з`явився. При цьому, подав заяву, відповідно до змісту якої вказав, що просить задовольнити клопотання в частині накладення арешту із забороною користування і розпорядження на земельні ділянки з кадастровими номерами 2110100000:24:001:0658, 2110100000:24:001:0656, 2110100000:24:001:0548.

Відповідно до положень ч.2 ст. 172КПК України клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

Слідчий суддя на підставі ч.2 ст.172 КПК України вважає за можливе провести розгляд клопотання про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, без повідомлення власників майна, оскільки це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

У відповідності до ч.4 ст.107 КПК України, у зв`язку з неприбуттям учасників судового провадження фіксування кримінального провадження в суді технічними засобами не здійснювалося.

Згідно ст.131КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Згідно з ч.3 ст.132КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження, зокрема і арешту майна, можливе лише якщо: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Відповідно до ч.5 ст. 132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.

Слідчим суддею встановлено, що Головним управлінням Національної поліції в Закарпатській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні відомості про яке внесено 02.11.2023 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12023070000000330, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

Із доданого витягу з ЄРДР вбачається, що досудове розслідування у даному кримінальному провадженні розпочато за фактом того, що протягом 2017-2023 років службовими особами Ужгородської міської ради у змові із рядом фізичних осіб державних реєстраторів організували протиправний механізм заволодіння земельними ділянками, розташованими за адресою м.Ужгород, вул. Олександра Радіщева, 1, зокрема із комунальної власності міста Ужгорода протиправно вибули земельні ділянки з наступними кадастровими номерами 2110100000:24:001:0548, 2110100000:24:002:0102, 2110100000:24:002:0101. які в подальшому поділили на земельні ділянки кадастрові номер 2110100000:24:001:0655, 2110100000:24:001:0657 2110100000:24:001:0658, 2110100000:24:001:0656, чим самим територіальній громаді міста Ужгорода спричинено тяжких наслідків. Крім цього, службові особи управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради діючи усупереч діючих правових норм, чітко розуміючи, що відповідно до генерального плану міста Ужгород, затвердженого рішенням XIX сесії IV скликання Ужгородської міської ради 04.06.2004 № 313, земельні ділянки з кадастровими номерами: 2110100000:24:001:0655, 2110100000:24:001:0656; 2110100000:24:001:0657, 2110100000:24:001:0658; 2110100000:24:001:0548, площею 0,4379 га розташовані у зоні «території промислових підприємств», за відсутності рішення органу місцевого самоврядування щодо припинення права постійного користування, затвердили містобудівні умови та обмеження на будівництво багатоквартирних житлових будинків на даних земельних ділянках без зміни їх цільового призначення.

Постановою начальника відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління ГУНП в Закарпатській області підполковника поліції ОСОБА_5 від 17.06.2024 року визнано і приєднано як речові докази у кримінальному провадженні №12023070000000330 від 02.11.2023 року земельні ділянки розташовані на АДРЕСА_1 з кадастровими номерами 2110100000:24:001:0655, площею 0,0329 га;, 2110100000:24:001:0658, площею 0,0203 га; 2110100000:24:001:0656, площею 1, 4364 га; 2110100000:24:001:0657 площею 0,1797 га; 2110100000:24:001:0548, площею 0,4379 га.

До матеріалів клопотання додано копію справи про встановлення зовнішніх меж землекористування для підготовки та видачі державного акту на право постійного користування землею Ужгородське АТП 12154 по вул. Радіщева, 1, м. Ужгород; копію детального плану території обмеженої вулицями Перемоги, Радіщева, Возз`єднання та Драгоманова у умісті Ужгород; копію протоколу огляду від 27.09.2024 року; копію технічного звіту із землеустрою щодо топографо-геодезичного знімання за адресою: м.Ужгород, вул. Олександра Радіщева, 1; копію постанови від 12.12.2024 року про внесення змін до постанови про визначення комплексної експертизи з питань землеустрою та оціночно-земельної експертизи від 20.02.2024 року; витяг з реєстру документів ЄДЕССБ щодо містобудівних та обмежень, проектної документації умов відносно земельних ділянок з кадастровими номерами 2110100000:24:001:0658, 2110100000:24:001:0656, 2110100000:24:001:0548.

Згідно інформації з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 13.01.2025 року земельна ділянка з кадастровим номером 2110100000:24:001:0548 площею 0,4379 га належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальності «ЛІЗРОМ».

Згідно інформації з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 13.01.2025 року земельна ділянка з кадастровим номером 2110100000:24:001:0656 площею 1,4364 га належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальності «ЛІЗРОМ».

Згідно інформації з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 13.01.2025 року земельна ділянка з кадастровим номером 2110100000:24:001:0658 площею 0,0203 га належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальності «ЛІЗРОМ».

Відповідно до частини 1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Таким чином арешт може бути накладено на майно у вигляді речей, документів ( в тому числі цінних паперів , грошей (у будь якій валюті готівкою або безготівковому вигляді), на нерухоме і рухоме майно, майнові права інтелектуальної власності, корпоративні права.

Згідно положень ч.2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Частиною 3 ст. 170 КПК України встановлено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.

Застосовуючи положення п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК слідчий суддя зауважує, що стандарт доведення «достатні підстави», необхідність застосування якого у даній ситуації передбачає ч. 3 ст. 170 КПК, не вимагає від сторони обвинувачення надання безумовних та беззаперечних доказів, а передбачає необхідність наведення достатньо вагомих фактів та об`єктивних відомостей, аналіз яких у їх взаємозв`язку між собою дозволяє дійти висновку про відповідність вилученого майна критеріям речових доказів.

При цьому, з огляду на положення ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України повинно арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Також, арешт майна з підстав передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

Отже, чинним КПК не заборонено з метою збереження речових доказів накладати арешт на майно у кримінальному провадженні, коли у ньому нікому, в тому числі й тим, на чиє майно накладається арешт, не повідомлено про підозру.

Згідно ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5)розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Згідно ч.10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Частиною 11 ст.170 КПК України визначено, що заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу (ч. 1 ст.173 КПК України).

У кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Як вбачається зі змісту клопотання, Головним управлінням Національної поліції в Закарпатській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні відомості про яке внесено 02.11.2023 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12023070000000330, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

Диспозиція ч.2 ст. 364 КК України передбачає відповідальність за зловживання владою або службовим становищем, тобто умисне, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самої себе чи іншої фізичної або юридичної особи використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб якщо воно спричинило тяжкі наслідки.

Згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

У клопотанні метою накладення арешту на майно прокурор визначив збереження речових доказів, проте відповідних доказів на підтвердження необхідності накладення арешту не надавав, також прокурором не доведено існування правових підстав для накладення арешту на майно.

Факт арешту земельної ділянки, заборони проведення будівельних робіт на ній, жодним чином не може приховати земельну ділянку від органу досудового розслідування, а також приховати чи спотворити факт наявності в діях посадових осіб Ужгородської міської ради ознак передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України кримінального правопорушення.

Зокрема, через специфічність такого об`єкту права власності як "земельна ділянка" та кримінальне правопорушення, з приводу виявлення ознак якого розпочате досудове розслідування, на перекоанння слідчого судді, заявлені прокурором ризики перетворення, відчуження, використання земельних ділянок не можуть бути реалізовані, оскільки земельна ділянка як речовий доказ у будь-якому випадку буде існувати, оскільки являє собою частину земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами - ст. 79 Земельного кодексу України, і малоімовірне вчинення з нею таких дій, які приведуть її у такий стан, що унеможливить її використання як речового доказу.

Поряд з цим ризик, відчуження прокурором не доведений, з огляду на те, що будь-яких підстав вважати, що діючий власник земельної ділянки якось причетний до вчинення кримінального правопорушення, з приводу якого розпочате досудове розслідування, чи має намір відчужити земельну ділянку, стороною обвинувачення у клопотанні не зазначено.

Між тим, відчуження земельної ділянки іншому власнику не призведе до втрати його властивостей як речового доказу.

Застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як заборона власнику земельної ділянки передавати в оренду та користуватись належною йому земельною ділянкою, забороняти посадовим особам вчиняти реєстраційні дії щодо такої земельної ділянки без обгрунтованих підстав вважати, що мало місце вчинення кримінального правопорушення, суперечитиме засаді кримінального провадження - недоторканості права власності, та не відповідатиме розумності та співрозмірністі обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Додані до матеріалів клопотання докази не свідчать про те, що ТОВ «ЛІЗРОМ» здійснює дії щодо перетворення, відчуження, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, як це передбачено ст. 170 КПК України, як підставу для накладення арешту.

Крім того, доданими до клопотання матеріалами кримінального провадження не доведено наявність ризиків, а саме того, що незастосування заборони на використання та розпорядження майном може призвести до його перетворення, передачі вказаного майна, нецільового використання або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.

Відповідно до ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу, а відповідно до ч. 5 ст. 132 КПК України під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.

Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя вважає, що прокурором не доведено необхідність такого арешту на земельні ділянки з кадастровими номерами 2110100000:24:001:0658, 2110100000:24:001:0656, 2110100000:24:001:0548.

Більш того, у кримінальному провадженні не повідомлено про підозру жодній особі, що в свою чергу, підтверджує, що орган досудового розслідування на даному етапі кримінального провадження не зібрав достатньої сукупності доказів, які б в тій чи іншій мірі доводили існування обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

Застосування будь-якого заходу забезпечення кримінального провадження, у тому числі і арешт майна, є втручанням у права і свободи особи, проте таке втручання можливе, якщо потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання, обов`язковою ж умовою для такого втручання має бути встановлення обставин, які б не допустили до порушення принципу розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження у відповідності до вимог КПК України, судовою процедурою гарантується дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

На підставі вищенаведеного, враховуючи, що прокурором не доведено необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу, і що потреби досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи осіб, а відтак слідчий суддя прийшов до висновку, що зазначене клопотання про накладення арешту майна є безпідставним та необґрунтованим, тому в його задоволенні слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 169,170-173, 309, 372, 376, 395 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання прокурора відділу Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_3 у кримінальному провадженні за №12023070000000330 відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02.11.2023 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, про арешт майна, - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення судом апеляційної інстанції.

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного

суду Закарпатської області ОСОБА_1