Рішення

від 13.01.2025 по справі 140/12492/24

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2025 року ЛуцькСправа № 140/12492/24

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Мачульського В.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України у Волинської області (далі ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач-2) в якому просить:

1) Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 19.09.2024 №032350028370 про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 ;

2) Зобов`язати Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області зарахувати ОСОБА_1 до спеціального стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періоду роботи у Дитячій школі мистецтв Боратинської сільської ради (назва закладу у період з 01.01.1992 15.10.2021 Гіркополонківська ДМШ) на посаді викладача по класу баяна та акордеона з 01.01.1992 по 25.06.2024;

3) Зобов`язати Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області призначити і виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення згідно пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що після призначення пенсії 11.09.2024 позивач звернулася до ГУ ПФУ у Волинській області з заявою про виплату грошової допомоги, як педагогічному працівнику, що не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу XV Закону №1058-ІV. 19.09.2024 ГУ ПФУ в Дніпропетровській області за результатами розгляду вказаної заяви прийняло рішення №032350028370 про відмову у виплаті грошової допомоги в зв`язку з відсутністю такого права у ОСОБА_1 , оскільки посада викладача відсутня у переліку посад що дає право на пенсію за вислугу років.

Позивач не погоджується з оскаржуваним рішенням та зазначає, що право особи на отримання грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-ІV пов`язується з досягненням пенсійного віку, наявністю необхідного у її випадку 30-ти річного страхового стажу, вихід на пенсію саме з посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону №1788-XII, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-ІV будь-якого іншого виду пенсії.

Позивач вказує, що протягом усього періоду трудової діяльності працювала у Ратнівській дитячій музичній школі (яка перейменована у Дитячу школу мистецтв Боратинської сільської ради). Дитяча школа мистецтв Боратинської сільської ради (код ЄДРПОУ 05529998) є комунальною організацією (установою, закладом) комунальної форми власності, що підтверджується довідкою №6 від 26.06.2024 та витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та відповідно до Законів України «Про освіту», «Про позашкільну освіту», Постанови КМ України від 06.05.2001 № 433 «Про затвердження Переліку типів позашкільних навчальних закладів і Положення про позашкільний навчальний заклад» є загальноосвітнім навчальним закладом. Таким чином, на день досягнення пенсійного віку позивач працювала у закладі комунальної форми власності на посаді викладача по класу баяна та акордеона, а відтак має право на пенсію за вислугу років у зв`язку з наявністю педагогічного стажу більше 30 років.

Однак, всупереч вимогам Закону №1058-ІV відповідач-1 відмовив у виплаті такої допомоги. З врахуванням зазначеного просить позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 04.11.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в даній справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (а.с.35).

Ухвала про відкриття провадження у справі від 04.11.2024 була доставлена ГУ ПФУ в Дніпропетровській області в його електронний кабінет, про що свідчить довідка про доставку електронного листа від 04.11.2024 (а.с.39).

Проте, представник відповідача-1 у встановлений судом строк відзиву на позовну заяву не подав.

Представник відповідача-2 у відзиві на позовну заяву позовних вимог не визнав та просив у їх задоволенні відмовити повністю. В обгрунтування своєї позиції зазначила, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області, як одержувач пенсії по віку згідно Закону №1058 з 23.06.2024.

11.09.2024 позивач звернулася до ГУ ПФУ у Волинській області, за місцем свого проживання, із заявою про призначення та виплату грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058 у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії.

За принципом екстериторіальності було визначено територіальне управління Пенсійного фонду України, що будуть розглядати заяви позивача, а саме: ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, яким прийнято рішення про відмову у виплаті грошової допомоги №032350028370 від 19.09.2024.

Відповідач-2 вказує, що згідно з пунктом 5 цього Порядку грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.

Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року № 909.

Згідно трудової книжки та уточнюючої довідки від 26 червня 2024 року № 6 Позивач працювала на посаді викладача по класу баяна та акордеона Ратнівської музичної школи.

Розділом I «Освіта» переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою № 909 передбачені зокрема, викладачі у загальноосвітніх навчальних закладів.

Переліком типів позашкільних навчальних закладів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06 травня 2001 року № 433 передбачені початкові спеціалізовані мистецькі навчальні заклади (школи естетичного виховання: музичні, художні, хореографічні, театральні, хорові, мистецтв та інші).

Згідно з Переліком, право на пенсію за вислугу років у цих школах мають, зокрема, художні керівники, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи.

Згідно із зазначеним Переліком типів позашкільних навчальних закладів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06 травня 2001 року № 433, в позашкільних навчальних закладах посада викладача не передбачена.

Враховуючи те, що Переліком закладів, організацій і посад, робота в яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим Радою Міністрів СРСР від 17 грудня 1959 року № 1397, була передбачена посада викладача в музичній школі, яка відносилась до навчальних закладів та дитячих установ, до спеціального стажу можливо зарахувати періоди роботи на посаді викладача музичної школи до 01 січня 1992 року.

Таким чином, позивач права на виплату грошової допомоги (10 пенсій) немає, а тому ГУ ПФУ в Дніпропетровській області законно та обґрунтовано прийнято рішення № 032350028370 від 19.09.2024 про відмову ОСОБА_1 у проведенні перерахунку допризначення у зв`язку із наданими додатковими документами (виплата грошової допомоги 10 пенсій) згідно заяви від 11.09.2024, дії та рішення якого є правомірними, а позовні вимоги безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Інших заяв по суті справи чи клопотань про розгляд справи в судовому засіданні від учасників справи до суду не надходило.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області, як одержувач пенсії по віку згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058) з 26.06.2024, що підтверджується протоколом призначення пенсії (а.с.13).

11.09.2024 позивач звернулася до ГУ ПФУ у Волинській області, за місцем свого проживання, із заявою щодо призначення та виплати грошової допомоги в розмірі 10 місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058 (а.с.20).

Рішенням ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 19.09.2024 №0032350028370, яке за принципом екстериторіальності розглянуло вказану вище заяву позивача, ОСОБА_1 відмовлено у призначенні такої грошової допомоги у зв`язку відсутністю необхідного стажу роботи в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років.

Також з рішення слідує, що згідно трудової книжки та уточнюючої довідки від 06.06.2024 року № 6 позивач працювала на посаді викладача по класу баяна та акордеона Ратнівської музичної школи. До заяви не долучено статус Ратнівської музичної школи до якого міністерства відноситься школа.

Розділом I «Освіта» переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою № 909 передбачені зокрема, викладачі у загальноосвітніх навчальних закладів.

Згідно із зазначеним Переліком типів позашкільних навчальних закладів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06 травня 2001 року № 433, в позашкільних навчальних закладах посада викладача не передбачена.

Враховуючи те, що Переліком закладів, організацій і посад, робота в яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим Радою Міністрів СРСР від 17 грудня 1959 року № 1397, була передбачена посада викладача в музичній школі, яка відносилась до навчальних закладів та дитячих установ, до спеціального стажу можливо зарахувати періоди роботи на посаді викладача музичної школи до 01 січня 1992 року.

Враховуючи вищезазначене, права на виплату грошової допомоги (10 пенсій) ОСОБА_1 не має (а.с.21).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-ІV особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-»ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, право на отримання грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій мають особи за наявності таких умов: досягнення особою пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону №1058-IV; робота в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-»ж» статті 55 Закону №1788-XII; наявність відповідного страхового стажу на таких посадах, зокрема, 30 років для жінок; не отримання ними будь-якої пенсії до цього.

Як слідує з матеріалів справи, підставою для відмови у призначенні ОСОБА_1 грошової допомоги, встановленої пунктом 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV, слугувала відсутність у неї необхідного стажу роботи на посадах в закладах та установах державної або комунальної форми власності, що дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-»ж» статті 55 Закону №1788-XII.

Надаючи правову оцінку оскаржуваному рішенню ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 19.09.2024 №032350028370 щодо відмови позивачу у призначенні грошової допомоги, встановленої пунктом 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV, у зв`язку з відсутністю необхідного спеціального стажу, суд зазначає наступне.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

З трудової книжки ОСОБА_1 від 03.09.1986 серії НОМЕР_1 (а.с.12), довідки Дитячої школи мистецтв Боратинської сільської ради Луцького району Волинської області №6 від 26.06.2024 (а.с.18), слідує, що позивач працювала з 03.09.1986 та працює по даний час у Ратнівській дитячій музичній школі, назва якої неодноразово змінено на Дитяча школа мистецтв Боратинської сільської ради (остання) на підставі рішення Боратинської сільської ради Луцького району Волинської області № 9/8 від 05.10.2021, на посаді викладача по класу баяна та акордеона.

Отже, наявними у справі доказами підтверджується стаж роботи позивача в навчальних закладах шкільної та позашкільної освіти на посаді викладача музики з 03.09.1986 по даний час, 26.06.2024 їй призначена пенсія за віком.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1191 затверджено Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати (далі - Порядок №1191), який визначає умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV.

Відповідно до пункту 2 Порядку №1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» і «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що передбачені, зокрема, переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років».

Як встановлено пунктом 5 Порядку №1191, грошова допомога надається особам, яким починаючи з 01.10.2011 призначається пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.

Для визначення розміру грошової допомоги враховується місячний розмір пенсії, обчислений згідно із статтями 27 і 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», станом на день її призначення.

Виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати (пункти 6, 7 Порядку №1191).

Як передбачено пунктом «е» статті 55 Закону №1788-XII право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.

Згідно зі статтею 10 Закону України «Про освіту» складниками системи освіти є: дошкільна освіта; повна загальна середня освіта; позашкільна освіта; спеціалізована освіта; професійна (професійно-технічна) освіта; фахова передвища освіта; вища освіта; освіта дорослих, у тому числі післядипломна освіта.

Положеннями статті 12 Закону України «Про позашкільну освіту» визначено, що заклади позашкільної освіти можуть функціонувати у формі центрів, комплексів, палаців, будинків, клубів, станцій, кімнат, студій, шкіл мистецтв, малих академій мистецтв (народних ремесел), малих академій наук, мистецьких шкіл, спортивних шкіл, дитячо-юнацьких спортивних шкіл олімпійського резерву, фізкультурно-спортивних клубів за місцем проживання, фізкультурно-оздоровчих клубів осіб з інвалідністю, спеціалізованих дитячо-юнацьких спортивних шкіл олімпійського резерву, дитячих стадіонів, дитячих бібліотек, дитячих флотилій, галерей, бюро, оздоровчих закладів, що здійснюють позашкільну освіту.

Відповідно до статті 21 Закону України «Про позашкільну освіту» перелік посад педагогічних працівників системи позашкільної освіти встановлюється Кабінетом Міністрів України. Педагогічні працівники позашкільних навчальних закладів мають право на пенсію за вислугою років за наявності педагогічного стажу роботи не менше ніж 25 років.

Відповідно пункту 6 Переліку типів позашкільних навчальних закладів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2001 №433, мистецькі школи: музична, художня, хореографічна, хорова, школа мистецтв тощо належать до позашкільних навчальних закладів.

До Переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.06.2000 №963, віднесено посаду директора, викладача.

До Переліку закладів та установ освіти, охорони здоров`я і соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909, віднесено, зокрема, заклади освіти і посади, робота на яких дає право на пенсію за вислугою років: у позашкільних навчальних закладах: директори, їх заступники з навчально-виховної, навчальної, виховної роботи, завідуючі відділами (лабораторіями, кабінетами), художні керівники, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи.

Проте, дорученням Кабінету Міністрів України від 06.01.1995 №397/21 за клопотанням Міністерства соціального захисту населення України від 01.02.1995 №01-3/133-02-2 дія Постанови №909 від 04.11.1993 поширена на викладачів музичних, художніх, хорових, хореографічних шкіл, шкіл мистецтв та інших шкіл естетичного виховання, без внесення змін до вказаної постанови.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №233/4308/17 зазначено, що ураховуючи наявність у національному законодавстві правових «прогалин» щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення викладачів у позашкільних закладах освіти, визначених у Конвенції, а також з метою реалізації положень статті 46 Конституції України щодо недопущення обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що викладачі позашкільних навчальних закладів, які входять до структури освіти України, мають право отримання пенсії за вислугу років. За висновком Великої Палати Верховного Суду викладач школи мистецтв є педагогічним працівником позашкільного навчального закладу, тобто працівником освіти, тому стаж роботи на відповідній посаді повинен зараховуватися до пільгового стажу у розумінні пункту «е» статті 55 Закону №1788-XII навіть попри те, що зазначена посада прямо не передбачена затвердженим Переліком №909.

З огляду на вищевикладене суд дійшов висновку, що викладач музичної школи є педагогічним працівником позашкільного навчального закладу, тобто працівником освіти, а тому стаж роботи ОСОБА_1 на посаді викладача по класу баяна та акордеона у Дитячій школі мистецтв Боратинської сільської ради з 01.01.1992 по 25.06.2024 повинен бути зарахованим до спеціального стажу у розумінні пункту «е» статті 55 Закону №1788-ХІІ навіть попри те, що зазначена посада прямо не передбачена затвердженим Переліком №909.

Окремо суд звертає увагу на те, що у період з 01.01.1992 по 25.06.2024 (на момент призначення пенсії позивачу 26.06.2024) посада позивача не змінювалась - викладач по класу баяна та акордеона музичної школи, що відповідно до пункту «е» статті 55 Закону № 1788-XII з підстав наведених вище давали право на пенсію за вислугу років та повинні були бути зараховані до спеціального стажу, чого відповідачем-1 зроблено не було.

Водночас як вже було зазначено судом, відповідно до пункту 2 Порядку №1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» і «ж» статті 55 Закону №1788, що передбачені, зокрема, Переліком № 909).

Так Переліком закладів і установ №909 передбачені посади вчителів, загальноосвітніх навчальних закладів, а відтак суд зазначає, що період роботи позивача на посаді вчителя загальноосвітньої школи має зараховуватись до спеціального стажу роботи, який дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону №1788-ХІІ.

З огляду на викладене, пенсійний орган безпідставно відмовив позивачу у зарахуванні до спеціального стажу періоду роботи позивача у Дитячій школі мистецтв Боратинської сільської ради у період з 01.01.1992 по 25.06.2024 на посаді викладача музики, що надає право на отримання грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до п.7-1 Розділу XV Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позивач підпадає під дію пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV та має право на отримання грошової допомоги при призначенні пенсії за віком у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

З урахуванням всіх встановлених обставин у справі суд дійшов висновку про протиправність рішення ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 19.09.2024 №032350028370, з огляду на що таке рішення слід визнати протиправним та скасувати.

Щодо позовних вимог зобов`язального характеру заявлених до ГУ ПФУ у Волинській області, суд враховує наступне.

Згідно з частиною першою статті 44 Закону №1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 №13-1) (далі - Порядок №22-1).

Відповідно до пункту 1.1 розділу І Порядку №22-1 заява про призначення пенсії подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).

Згідно з пунктом 4.2 розділу IV Порядку №22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає (перераховує) пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Пунктом 4.3. розділу IV Порядку №22-1 визначено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.

Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

За приписами пункту 4.10 розділу IV Порядку №22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

Аналіз наведених вище положень Порядку №22-1 свідчить про наступне:

- сутність принципу екстериторіальності полягає у визначенні структурного підрозділу органу, що призначає пенсію, який формуватиме електронну пенсійну справу та розглядатиме по суті заяву про призначення пенсії, незалежно від місця проживання/перебування заявника чи місця поданням ним відповідної заяви, тобто без прив`язки до території;

- після опрацювання електронної пенсійної справи та прийняття рішення за наслідками розгляду заяви про призначення пенсії структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, (тобто територіального органу Пенсійного фонду України), визначений за принципом екстериторіальності, передає електронну пенсійну справу органу, що призначає пенсію, (тобто територіальному органу Пенсійного фонду України), за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії (п.4.10);

- виплату пенсії проводить орган, що призначає пенсію, (тобто територіальний орган Пенсійного фонду України) за місцем фактичного проживання/перебування особи.

Так, у межах спірних правовідносин заяви позивача про призначення спірної грошової допомоги розглянуті за принципом екстериторіальності ГУ ПФУ в Дніпропетровській області та за результатом їх розгляду прийнято спірне рішення.

Суд зауважує, що відповідачами у справах, в яких оспорюються, зокрема, рішення, ухвалені в результаті розгляду заяви про призначення (перерахунок) пенсії, є саме орган державної влади - суб`єкт владних повноважень, який прийняв відповідне рішення.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 08.02.2024 у справі №500/1216/23.

Відтак, з огляду на приписи пунктів 4.2, 4.10 розділу IV Порядку №22-1 належним відповідачем у частині позовних вимог щодо зобов`язання зарахувати період роботи позивача з 01.01.1992 по 25.06.2024 на посаді викладача по класу баяна та акордеона у Гіркополонківській дитячій музичній школі, перейменованої на Дитячу школу мистецтв Боратинської сільської ради, до стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону №1788-XII є саме ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, структурний підрозділ якого, визначений за принципом екстериторіальності, розглянув заяву ОСОБА_1 від 11.09.2024 про призначення спірної грошової допомоги та прийняв рішення про відмову.

Натомість, ГУ ПФУ у Волинській області не здійснювало розгляд заяви позивача, не приймало рішення про відмову у призначенні грошової допомоги, а тому відсутні правові та фактичні обставини для покладання на нього обов`язку щодо прийняття рішення за заявою позивача. Згідно з пунктом 4.10 розділу IV Порядку №22-1 ГУ ПФУ у Волинській області визначено як суб`єкт, який буде здійснювати виплату грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій позивачу за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання (в разі її призначення).

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Таким чином, захисту адміністративним судом підлягають порушені права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.

На даний час одноразова грошова допомога, що не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» позивачу не призначена та у суду наразі відсутні підстави вважати, що після призначення ГУ ПФУ в Дніпропетровській області такої грошової допомоги, ГУ ПФУ у Волинській області, де позивач перебуває на обліку за місцем свого проживання, буде ухилятися від її виплати.

З огляду викладене вище, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні зазначеної позовної вимоги до ГУ ПФУ у Волинській області як передчасної.

Відповідно до частини другої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Повноваження суду при вирішенні справи визначені статтею 245 КАС України. Як встановлено частиною другою вказаної статті, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Таким чином, обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне з урахуванням частини 2 статті 9 КАС України, виходячи із наданих суду статтею 245 КАС України повноважень, вважає за необхідне позов задовольнити частково шляхом визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 19.09.2024 №032350028370 про відмову в перерахунку пенсії та зобов`язання ГУ ПФУ в Дніпропетровській області нарахувати ОСОБА_1 грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії, відповідно до пункту 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV, зарахувавши період роботи з 01.01.1992 по 25.06.2024 на посаді викладача по класу баяна та акордеона у Дитячій школі мистецтв Боратинської сільської ради, до стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону №1788-XII та про відмову у задоволенні решти позовних вимог.

Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, оскільки права позивача були порушені саме рішенням ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, тому за рахунок бюджетних асигнувань останнього необхідно стягнути на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог судовий збір в сумі 1211,20 грн, сплачений платіжною інструкцією №0.0.3974411820.1 від 29.10.2024 (а.с.8).

Щодо вимоги про стягнення з ГУ ПФУ в Дніпропетровській області понесених витрат на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 3000,00 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Частинами першою, третьою статті 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Згідно з положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 №5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інші проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Отже, аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку, що вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін. Принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який включає такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Крім того, врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Разом з цим при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 28.04.2021, від 08.02.2022 у справах №640/3098/20 та №160/6762/21 відповідно, від 18.08.2022 у справі № 540/2307/21.

Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16.

На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну допомогу адвоката позивачем надано: договір про надання професійної правничої допомоги №138 від 10.09.2024 (а.с.26); рахунок-фактура №22 від 23.10.2024 (а.с.27); акт здачі-прийняття робіт (наданих послуг) правничої допомоги від 30.10.2024 (а.с.28); платіжну інструкцію №2.71343129.1 від 29.10.2024 про сплату коштів в сумі 3000,00 грн за надання правової допомоги за договором №138 від 10.09.2024 (а.с.29). Так згідно з актом приймання наданих послуг від 22.10.2024 розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу становить 3 000,00 грн за такі надані адвокатом Слупко О.М. послуги зокрема: ознайомлення з матеріалами пенсійної справи у особистому кабінеті Клієнта, змістом поданих заяв та ухвалених рішень; аналіз законодавства та судової практики, звернення з адвокатськими запитамиз метою збору відомостей; консультації з клієнтом; складання адміністративного позову.

У пункті 269 Рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, ціну позову, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним (вказана правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 26.08.2022 справі №520/6658/21).

Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу даної справи, суд зауважує, що консультація клієнта з приводу обставин справи, ознайомлення із змістом заяв та рішень, аналіз законодавства та судової практики а також звернення з адвокатськими запитами охоплюються загальною діяльністю адвоката та має на меті складання позовної заяви і подання її до суду.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним статтями 19, 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а також враховуючи складність справи (справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін), предмет спору та значення справи для сторін, виходячи із принципів співмірності витрат, обґрунтованості та пропорційності їх розміру, суд вважає, що сума, заявлена до відшкодування у розмірі 3 000,00 грн є надмірною та неспівмірною з фактичним обсягом наданих адвокатом послуг.

На думку суду, виходячи із критеріїв, визначених частинами третьою, п`ятою статті 134, частиною дев`ятою статті139 КАС України, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-1 витрати на правничу (правову) допомогу в розмірі 1 000,00 грн., а решту витрат повинен понести позивач. Зазначений розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони. При цьому, суд зазначає, що така категорія адміністративних справ є поширеною, що не вимагає від адвоката опрацювання значної кількості нормативних актів при підготовці позову.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 134, 139, 143, 242-246, 250, 255, 262, 297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Набережна Перемоги, будинок 26, код ЄДРПОУ 21910427), Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43603, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, будинок 6, код ЄДРПОУ 13358826) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 19.09.2024 №032350028370 про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області нарахувати ОСОБА_1 грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії, відповідно до пункту 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши період роботи з 01.01.1992 по 25.06.2024 на посаді викладача по класу баяна та акордеона у Дитячій школі мистецтв Боратинської сільської ради, до стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1 211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок) та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 1 000,00 грн (одна тисяча гривень 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Суддя В.В. Мачульський