Рішення

від 13.01.2025 по справі 140/11363/24

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2025 року ЛуцькСправа № 140/11363/24

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Костюкевича С.Ф.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дюпол Україна» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправною бездіяльності, відшкодування шкоди та стягнення пені,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дюпол Україна» (далі - ТзОВ «Дюпол Україна», позивач) звернулося з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі - ГУ ДПС у Волинській області, відповідач) про визнання протиправною бездіяльності Головного управління ДПС у Волинській області, яка полягає у невнесенні до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування даних щодо узгодження суми бюджетного відшкодування Товариству з обмеженою відповідальністю «Дюпол Україна» у розмірі 177 520,00 грн; зобов`язання внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування необхідні дані щодо відшкодування Товариству з обмеженою відповідальністю «Дюпол Україна» суми податку на додану вартість у розмірі 177 520,00 грн.

Позов обґрунтовано тим, що судовим рішенням підтверджено безпідставність встановлення ГУ ДПС у Волинській області заниження ТзОВ «Дюпол Україна» податкових зобов`язань та завищення суми бюджетного відшкодування в розмірі 177 520,00 грн в податковій декларації з ПДВ за червень 2020 року від 17.07.2020 №9170828091. Так, рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 20.04.2021 у справі №140/1025/21, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.07.2023, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Волинській області від 23.10.2020 №00001790402. Оскільки податкове повідомлення-рішення скасоване, то суми бюджетного відшкодування вважаються узгодженими. Податкове законодавство передбачає право позивача на повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ, не відшкодовану платнику протягом визначеного законодавством строку, позивач у цій справі має майновий інтерес щодо відшкодування з бюджету ПДВ у розмірі 177 520,00 грн, однак, відповідач не включив до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування інформації щодо дати узгодження відповідних сум бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок у банку.

Позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо не внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість даних щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування у розмірі 177 520,00 грн, оскільки відповідачем порушено обов`язок щодо внесення відповідних даних, визначений Порядком ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість №26, затверджений Постановою КМУ № 26 від 25.01.2017, у зв`язку з чим звернувся з цим позовом до суду.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 14.10.2024 прийнято дану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за цим позовом та на підставі частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України) ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача ГУ ДПС у Волинській області вважає дану позовну заяву безпідставною, просить відмовити у задоволенні позову, оскільки відповідно до ПКУ від 02.12.2010 № 2755-VI зі змінами та доповненнями, визначено, що платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації та формування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування здійснюється на підставі баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує податкову і митну політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів (підпункт 200.7.1 пункту 200.7 статті 200 ПКУ). Дані Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, передбачені підпунктом 200.7.1 цього пункту, не є інформацією з обмеженим доступом та щоденно, крім вихідних, святкових та неробочих днів, оприлюднюються та доступні для перегляду на офіційному веб-сайті Міністерства фінансів України відповідно до підпункту 200.7.3 пункту 200.7 ст. 200 ПКУ.

Вказала, що з метою виконання рішення суду, яке набрало законної сили, ГУ ДПС У Волинській області внесено до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування суму в розмірі 177 520, 00 грн, разом з тим, відповідно до інформації з Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ станом на 24.10.2024 сума залишку невідшкодованого ПДВ ТзОВ «Дюпол Україна» по декларації за червень 2020 року становить 177 520, 00 грн.

Зазначила, що ТзОВ «Дюпол Україна» із 09.07.2020 анульовано свідоцтво платника ПДВ та рахунок, зазначений в заяві на повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ по декларації за 06.2020 року (UA933034400000026004055525734; Волинське ГРУ ПАТ КБ «Приватбанк»), яка оскаржувалась в судовому порядку, закритий 21.11.2021.

Інших заяв по суті справи до суду не надходило.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

З 31.08.2020 по 04.09.2020 проведено позапланову документальну невиїзну перевірку ТзОВ «Дюпол Україна» (код ЄДРПОУ42060952) з питань правомірності формування від`ємного значення податку на додану вартість за червень 2018 року, січень 2019 року, травень 2019 року, червень 2020 року та декларування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за червень 2020 року, за результатами якої складено акт від 11.09.2020 № 12281/03-20-04-02/42060952, яким встановлено порушення ТзОВ «Дюпол Україна» вимог пп. 14.1.36, п.п. 14.1.231, п. 14.1 ст.14, п. 44.1, п.187.1 ст.187, абз 2 п.188.1 ст.188 , п. 189.1 статті 189, п. 198.5 статті 198, абз. «б» п. 200.4, п. 200.14 ст. 200 Податкового кодексу України (далі ПК України), ст.1, ст. 2, ст. 3, ст. 4, ст.9 Закону України від 16 липня 1999 року №996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України 30.11.1999 №291, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21 грудня 1999 року за № 893/4186, та наказу Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21 Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 січня 2016 р. за №159/28289 із змінами і доповненнями, що призвело до заниження ТзОВ «Дюпол Україна» суми податкових зобов`язань по декларації за червень 2020 року в розмірі 177 520 грн., в результаті чого платником завищено суму бюджентого відшкодування ПДВ, задекларовану на рахунок платника у банку по декларації за червень 2020 року в розмірі 177 520 грн.

23.10.2020 на підставі даного акта перевірки ГУ ДПС у Волинській області прийняло податкове повідомлення-рішення №00001790402, яким встановило завищення позивачем суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 177 520 грн. та застосувало штрафні (фінансові) санкції в розмірі 44 380 грн.

Позивач, не погодившись з правомірністю прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення, звернувся з позовом до суду.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 20.04.2021 у справі №140/1025/21, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.07.2023, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Волинській області від 23.10.2020 №00001790402.

ГУ ДПС у Волинській області зверталось до Касаційного адміністративного суду для оскарження постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.07.2023. 25.09.2023 ухвалою Касаційного адміністративного суду по справі №140/1025/21, було відмовлено у відкритті провадження.

Таким чином, процедура судового оскарження була завершена.

Після закінчення процедури судового оскарження, контролюючим органом самостійно не внесено до Реєстру заяви про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування.

05.09.2024 ТзОВ «Дюпол Україна» звернулося до ГУ ДПС України у Волинській області та до Державної податкової служби України із заявою про внесення даних до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

На момент звернення до суду від ГУ ДПС України у Волинській області та від ДПС України не отримано жодного рішення про результати розгляду вказаної заяви.

Не погодившись з бездіяльністю ГУ ДПС у Волинській області, яка полягає у невнесенні до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування даних щодо узгодження суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 177 520,00 грн, ТзОВ «Дюпол Україна» звернулось з вказаним позовом до суду.

При вирішенні спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.

Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Відповідно до підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України бюджетне відшкодування це відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.

Порядок дій державних органів щодо відшкодування з Державного бюджету України (бюджетного відшкодування) ПДВ врегульовано нормами статті 200 ПК України.

Відповідно до пункту 200.7 статті 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Підпунктом 200.7.1. пункту 200.7 статті 200 ПК України передбачено, що формування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування здійснюється на підставі баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує податкову і митну політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

В пункті 200.10 статті 200 ПК України вказано, що у строк, передбачений абзацом першим пункту 76.3 статті 76 цього Кодексу, контролюючий орган проводить камеральну перевірку даних податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання).

Платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті та подали заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, отримують таке бюджетне відшкодування в разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, а у випадках, визначених пунктом 200.11 цієї статті, - за результатами перевірки, зазначеної у такому пункті, що проводяться відповідно до цього Кодексу.

Нормами пункту 200.12 статті 200 ПК України передбачено, що зазначена у заяві сума бюджетного відшкодування вважається узгодженою в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування з однієї із таких дат: а) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку проведення перевірки, в разі, якщо контролюючим органом внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про відсутність порушень під час такої перевірки; б) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку проведення камеральної перевірки, в разі, якщо контролюючим органом не внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про дату початку та закінчення проведення перевірки даних, зазначених у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, з обов`язковою відміткою щодо виду перевірки (камеральна, документальна); в) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку, передбаченого цим Кодексом для складення акта перевірки, в разі, якщо контролюючим органом не внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про дату складення акта перевірки; г) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку, передбаченого цим Кодексом для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення, в разі, якщо контролюючим органом не внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про дату та номер податкового повідомлення-рішення; ґ) з дня визнання протиправним та/або скасування податкового повідомлення-рішення. У випадках, передбачених підпунктами «б» і «в» цього пункту, інформація про узгодженість бюджетного відшкодування та його суму відображається в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування в автоматичному режимі на наступний робочий день після виникнення такого випадку. У випадках, передбачених підпунктами «а», «г» і «ґ» цього пункту, інформація про узгодженість бюджетного відшкодування та його суму відображається в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування контролюючим органом на наступний робочий день після виникнення такого випадку. Узгоджена сума бюджетного відшкодування стає доступною органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання на наступний операційний день за днем її відображення в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та перераховується органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у строки, передбачені пунктом 200.13 цієї статті, на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України.

Відповідно до пункту 200.13 статті 200 ПК України на підставі даних Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, після дня набуття статусу узгодженої суми бюджетного відшкодування перераховує таку суму з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, протягом п`яти операційних днів.

Відповідно до п. 200.15 ст. 200 ПК України у разі коли за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов`язаний внести відповідні дані до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування. Після закінчення процедури адміністративного оскарження або набрання законної сили рішенням суду контролюючий орган на наступний робочий день після отримання відповідного рішення зобов`язаний внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника. У разі неузгодження контролюючим органом суми податку, заявленої до відшкодування, або її частини зобов`язання з бюджетного відшкодування податку в частині неузгодженої суми виникає з дня закінчення процедури адміністративного або судового оскарження, за результатами якої прийнято рішення на користь платника податків.

Відповідно до пп.60.1.4 п.60.1 ст. 60 ПІК України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення контролюючого органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.

Відповідно до п. 60.5 ст. 60 ПК України у випадках, визначених підпунктом 60.1.4 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними у день набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Аналізуючи наведені норми, суд зазначає, що у разі скасування податкового повідомлення-рішення, яким, зокрема, зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, останнє вважається відкликаним у день набрання законної сили відповідним рішенням суду. При цьому, на наступний робочий день, після отримання відповідного рішення, контролюючий орган зобов`язаний внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника.

Механізм ведення Мінфіном інформаційного ресурсу Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість визначає Порядок ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.01.2017 № 26 (Порядок № 26).

Пунктом 7 Порядку №26 передбачено, що інформація про узгодженість бюджетного відшкодування та його суму відображається в Реєстрі органом ДФС на наступний робочий день після виникнення такого випадку.

Відповідно до пункту 12 Порядку №26 узгоджена сума бюджетного відшкодування стає доступною органу Казначейства для виконання на наступний операційний день за днем її відображення в Реєстрі та перераховується органом Казначейства у строки, передбачені пунктом 200.13 статті 200 Податкового кодексу України, на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

При цьому, органу Казначейства стають доступними для виконання узгоджені суми бюджетного відшкодування, зазначені в Реєстрі, які підлягають поверненню. Разом з тим, передумовою для отримання платником податків належної йому суми бюджетного відшкодування є відображення органом ДФС (ДПС) в Реєстрі інформації про її узгодження.

Наведене дає підстави суду вважати, що держава в особі відповідних державних органів, виконуючи певний комплекс дій, зобов`язана повернути платнику ПДВ суму бюджетного відшкодування протягом законодавчо встановленого строку після дня набуття відповідною сумою статусу узгодженої. Таким чином, з метою повернення суми з податку на додану вартість за червень 2020 року контролюючий орган повинен був внести до Реєстру дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника податку, для забезпечення доступу органу Казначейства для виконання.

Суд зазначає, що процедура повернення сум бюджетного відшкодування визначена Порядком №26 та є обов`язковою для здійснення перерахунку сум відшкодування на рахунок платника податків. Обов`язок щодо внесення відповідних даних до Реєстру на момент виникнення спірних правовідносин покладено саме на відповідача. Забезпечення технічної можливості внесення даних до Реєстру також є обов`язком суб`єкта владних повноважень та відсутність такої можливості не може покладати додатковий тягар та викликати негативні наслідки для платників податків. Таким чином, відповідачем порушено встановлений Податковим кодексом України обов`язок щодо внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість відомостей щодо суми узгодженого бюджетного відшкодування за заявою поданою позивачем.

Аналізуючи вищенаведені норми права та зокрема підпункт «г» пункту 200.12 статті 200 ПК України, суд зазначає, що суми бюджетного відшкодування вважаються узгодженими у випадку, якщо контролюючим органом не було внесено до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про дату та номер податкового повідомлення-рішення (у випадку, якщо такі були винесені податковим органом на підставі здійснення перевірки інформації, зазначеної у поданій платником податків декларації).

Оглядаючи матеріали справи, суд зазначає, що сума бюджетного відшкодування за червень 2020 року набула статусу узгодженої з дня набрання законної сили рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 20.04.2021 у справі №140/1025/21 (04.07.2023). Однак, податковим органом не було внесено до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника.

Аналізуючи наведене, суд дійшов висновку про протиправну бездіяльність відповідача щодо не внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість узгодженої суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість червень 2020 року, в сумі 177 520,00 грн.

Щодо зобов`язання Головного управління ДПС у Волинській області внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість даних щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування, заявленої підприємством за червень 2020 року в розмірі 177 520,00 грн, суд зазначає наступне.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 20.04.2021 у справі №140/1025/21, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.07.2023, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Волинській області від 23.10.2020 №00001790402.

Ухвалою Касаційного адміністративного суду по справі №140/1025/21 від 25.09.2023, було відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2023 року у справі №140/1025/21.

На переконання суду, з урахуванням положень Порядку №26, який передбачає автоматичне бюджетне відшкодування ПДВ органом казначейства лише після внесення контролюючим органом до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування даних про узгоджену суму такого бюджетного відшкодування, належним способом захисту порушеного права є саме зобов`язання податкового органу вчинити певні дії щодо внесення до вказаного Реєстру таких даних.

З огляду на викладені обставини, суд зазначає, що саме на відповідача має бути покладено обов`язок щодо внесення таких даних до Реєстру.

Відповідна правова позиція узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 04 лютого 2021року у справі № 280/4245/19, яка є обов`язковою для застосування адміністративним судом згідно до вимог ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Щодо твердження відповідача про відсутність поточного рахунку у ТзОВ «Дюпол Україна», суд зауважує, що відповідачу доступна інформація про всі відкриті поточні банківські рахунки в банківських установах з Електронного кабінету платника податків. Як вбачається із доданого позивачем витягу з електронного кабінету ТзОВ «Дюпол Україна», внаслідок змін в обслуговуючому банку, нумерація рахунку позивача була змінена без ініціативи платника податків, рахунок не закривався, що свідчить про можливість контролюючого органу самостійно вчинити всі дії необхідні для узгодження суми бюджетного відшкодування, однак відповідач жодних дій для цього не вчиняв.

Враховуючи, що відповідачем у строки передбачені п. 200.13 ст. 200 ПКУ не було вчинено відповідних дій, спрямованих на повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, суд дійшов висновку, що позовні вимоги частині зобов`язання Головного управління ДПС у Волинській області внести інформацію щодо узгодження суми бюджетного відшкодування ТзОВ «Дюпол Україна» у розмірі 177 520,00 грн у Реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (Конвенція) кожна юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) наголошував, що поняття «майно» у першій частині статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, яке не обмежується правом власності на речі матеріального світу та не залежить від формальної класифікації, прийнятої у національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть розглядатися як «майнові права», а отже, як «майно» (див. mutatis mutandis рішення у справі «Бейелер проти Італії» від 05 січня 2000 року) (Beyeler v. Italy, заява № 33202, § 100).

За певних обставин «легітимне очікування» на отримання «активу» також може захищатися статтею 1 Першого протоколу до Конвенції. Так, якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «легітимне очікування», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя (див. mutatis mutandis рішення у справі «Суханов та Ільченко проти України» від 26 червня 2014 року (Sukhanov and Ilchenko v. Ukraine, заяви № 68385/10 та № 71378/10, § 35).

ЄСПЛ у рішенні у справі «Інтерсплав проти України» від 09 січня 2007 року зазначив, що юридична особа-платник ПДВ мала достатньо підстав сподіватись на відшкодування цього податку, так само як і на компенсацію за затримку його виплати, та встановив, що заявник мав захищений статтею 1 Першого протоколу до Конвенції майновий інтерес (Intersplav v. Ukraine, заява № 803/02, §31-32). ЄСПЛ констатував порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції у справі з огляду на постійні затримки відшкодування і компенсації ПДВ у поєднанні із відсутністю ефективних засобів запобігання або припинення такої адміністративної практики, та зазначив, що і стан невизначеності щодо часу повернення коштів заявника порушували «справедливий баланс» між вимогами публічного інтересу та захистом права на мирне володіння майном (§ 40).

Оскільки податкове законодавство передбачає право позивача на повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ та отримання пені на суму податку, не відшкодовану платнику протягом визначеного законодавством строку, позивач у цій справі має майновий інтерес щодо відшкодування з бюджету ПДВ, які охоплюються поняттям «майно» в аспекті частини першої статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Частиною 2 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Згідно з нормами частин 1, 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінюючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, а також обставини, встановлені у ходу судового розгляду справи, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню

Аналогічна позиція викладена у постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.03.2024 у справі № 380/20613/23.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Позивач у позовній заяві просив стягнути з відповідачів понесені судові витрати, які складаються з витрат зі сплати судового збору у сумі 3 028,00 грн, а також витрати на професійну правничу допомогу у сумі 7 000,00 грн.

Частинами першою, третьою статті 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно із частинами третьою - п`ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин другої, третьої статті 30 Закону України від 05.07.2012 №5076-VI Про адвокатуру та адвокатську діяльність порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Для підтвердження понесених позивачем витрат на професійну допомогу адвоката надано копії: договору про надання правничої допомоги від 30.09.2024, укладеного між адвокатським об`єднанням «АФК» та ТзОВ «Дюпол Україна», детального опису наданих послуг.

Згідно детального опису наданих послуг вартість однієї робочої години адвоката становить 1 400,00 грн та адвокатське об`єднання надало такі послуги: ознайомлення з документами по справі, роз`яснення клієнту його прав і обов`язків, підготовка позовної заяви (5 год.) 7 000,00 грн.

Слід, зауважити, що при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, суд має виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру залежно від конкретних обставин справи. Надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто повинно бути доведено доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи.

Водночас, згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини щодо присудження судових витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України від 23.01.2014, заява №19336/04, пункт 268).

Відтак, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої було ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним чи необґрунтованим щодо іншої сторони спору.

За загальним правилом зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Разом із тим, частина дев`ята статті 139 КАС України визначає критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл судових витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат та виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру залежно від конкретних обставин справи. Надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто повинно бути доведено доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи.

На думку суду, вимоги представника позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в заявленому розмірі не підлягають задоволенню, оскільки підготовка та подання позовної заяви не вимагала великого обсягу юридичної роботи з огляду на визначену сталу практику розгляду судами даних спорів, а тому не потребувала затрат значного часу та коштів, які заявлені представником позивача як витрати на правничу допомогу.

Враховуючи час, який об`єктивно був витрачений адвокатом на надання послуг та їх обсяг, виходячи із принципів співмірності витрат, обґрунтованості та пропорційності їх розміру, а також критерію розумності їхнього розміру в залежності від конкретних обставин справи, на користь позивача із заявлених у вказаному акті витрат необхідно стягнути витрати частково.

Виходячи із критеріїв, визначених частиною дев`ятою статті 139 КАС України, принципів співмірності витрат, обґрунтованості та пропорційності їх розміру, суд вважає, що з огляду на зміст наданих послуг, кількість затраченого адвокатом часу, складність справи, наявні підстави обмежити розмір витрат на правничу допомогу та на користь позивача необхідно стягнути витрати на правничу допомогу в розмірі 2 000,00 грн, а решту витрат повинен понести позивач.

Звертаючись до суду, позивач також сплатив судовий збір у сумі 3 028,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 07.10.2024.

Оскільки суд задовольняє позов, то на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Волинській області необхідно стягнути судові витрати у сумі 5 028,00 грн, з них 2 000,00 грн - витрати на правничу допомогу адвоката та 3 028,00 грн - судовий збір.

Керуючись статтями 9, 139, 143, 242 - 246, 250, 255, 257 - 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Волинській області щодо невнесення інформації про узгодження суми бюджетного відшкодування Товариству з обмеженою відповідальністю «Дюпол Україна» у розмірі 177 520,00 грн у Реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Волинській області внести інформацію щодо узгодження суми бюджетного відшкодування Товариству з обмеженою відповідальністю «Дюпол Україна» у розмірі 177 520,00 грн у Реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дюпол Україна» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області судові витрати у сумі 5 028,00 (п`ять тисяч двадцять вісім) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Дюпол Україна» (45625; Волинська область, с. Тарасове, вул. Волі, 10; код ЄДРПОУ 42060952).

Відповідач 1: Головне управління ДПС у Волинській області (43010; Волинська обл., м. Луцьк, Київський м-н, 4; код ЄДРПОУ 44106679).

Суддя С.Ф. Костюкевич