Ухвала

від 13.01.2025 по справі 215/7739/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

13 січня 2025 року Справа №215/7739/24

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Кучугурна Н.В. (м. Дніпро, вул. Академіка Чекмарьова, 5), перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до установи Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

До Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до установи Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, в якій позивач просить суд:

- встановити відсутність компетенції (повноважень) установи Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області при отриманні заяви від 14.10.2024 вх 180-84 створювати штучні перешкоди для вирішення питання не підкорення судді ОСОБА_2 вимогам ст. 248 КАСУ;

- визнати такі перешкоди протиправною бездіяльністю, а таку процедуру протиправною діяльністю;

- зобов`язати прийняти ненормативний правовий акт і звернутися до колегіального органу суддівського самоврядування.

Ухвалою Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17.12.2024 позовну заяву ОСОБА_1 до установи Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області про встановлення наявності компетенції (повноважень), визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії передано на розгляд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

08.01.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області надійшли за підсудністю матеріали справи № 215/7739/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до установи Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області про встановлення наявності компетенції (повноважень), визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

За результатами автоматизованого розподілу справу передано для розгляду судді Кучугурній Н.В.

Ухвалою від 13.01.2025 суд відмовив у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до установи Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в частині позовних вимог про встановлення відсутності компетенції (повноважень) установи Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області при отриманні заяви від 14.10.2024 вх 180-84 створювати штучні перешкоди для вирішення питання не підкорення судді Камбул М.О. вимогам ст. 248 КАСУ.

Щодо іншої частини позовних вимог про визнання таких перешкод протиправною бездіяльністю, а таку процедуру протиправною діяльністю та зобов`язання прийняти ненормативний правовий акт і звернутися до колегіального органу суддівського самоврядування, суд зазначає таке.

Відповідно до частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.3 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено у 2024 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2024 року у розмірі 3028,00 грн.

Розміри ставок судового збору визначені у ст. 4 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою, за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином, за подачу фізичною особою позову з однією вимогою немайнового характеру, судовий збір складає 1211,20 грн (3028,00 х 0,4=1211,20 грн).

З матеріалів позову видно, що позивачем заявлені дві вимоги немайнового характеру про визнання незаконною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, у зв`язку з чим до сплати підлягає судовий збір у розмірі 2422,40 грн (1211,20 х 2 = 2422,40 грн).

Судом установлено, що судовий збір позивачем не сплачено.

Водночас, до адміністративного позову ОСОБА_1 подано заяву про звільнення від сплати судового збору. В цій заяві позивач посилається на тяжкий майновий стан, вказуючи, що розмір його доходу є 2589 грн, що є меншим, ніж рівень прожиткового мінімуму, який складає 3028,00 грн. Позивач долучив довідку Тернівського УПСЗН м. Кривий Ріг від 29.11.2024 № 5390 про те, що ОСОБА_1 знаходиться на обліку в УПСЗН Тернівського р-ну м. Кривого Рогу і отримує компенсацію за надання соціальних послуг на непрофесійній основі по догляду за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до постанови КМУ №859 від 23.09.2020. Загальний розмір такої компенсації за період січень-грудень 2023 року та січень листопад 2024 року становить 55 818,00 грн (2589 грн щомісячно).

Розглянувши зазначену заяву ОСОБА_1 , враховуючи наведені у ній підстави, а також дослідивши долучені до неї докази на підтвердження майнового стану позивача у 2023-2024 роках, суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення, з огляду на таке.

Сплата судового збору за подання адміністративного позову, в силу положень частини 3 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, є процесуальним обов`язком сторони, що звертається до суду з позовом.

Суд зазначає, що обов`язок сплати судового збору слугує гарантуванню принципу рівності всіх осіб у правах щодо доступу до суду. При цьому, судовий збір виконує не тільки фіскальну, а й дисциплінуючу функцію. Він є одним із способів стимулювання належного виконання учасниками відповідних правовідносин своїх прав та обов`язків, передбачених законами України, у зв`язку з чим, безпідставне звільнення від його сплати окремих осіб може свідчити про надання одній із сторін незаконної переваги перед іншою.

Згідно з ч. 2 ст. 132 КАС України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Питання зменшення розміру судових витрат або звільнення від їх оплати, відстрочення та розстрочення судових витрат врегульовані статтею 133 Кодексу адміністративного судочинства України, яка кореспондується з приписами частин 1, 2 статті 8 Закону України «Про судовий збір».

Так, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, зменшити розмір належних до сплати судових витрат або звільнити від їх сплати повністю або частково, за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Зазначений перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Аналіз вказаної норми дає підстави зробити висновок про те, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати.

Особа, яка заявляє клопотання про звільнення від сплати судового збору, згідно з ч.1 ст.77 КАС України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

При цьому, судові витрати це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя №R(81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду. Разом із тим, враховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції та прецедентну практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland)), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.

У зв`язку з цим, при здійсненні правосуддя в адміністративних справах суди повинні вирішувати питання, пов`язані із судовими витратами (зокрема, щодо відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати), у чіткій відповідності до статей 132, 133 Кодексу адміністративного судочинства України, Закону України №3674-VІ «Про судовий збір», а також інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду, з другого боку.

Приписами статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

При цьому положення Закону України «Про судовий збір» кореспондуються з положеннями статті 2 КАС України, якими розкривається зміст однієї із засад адміністративного судочинства, а саме, рівності всіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом. Так, згідно з приписами вказаної статті усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом. Не може бути привілеїв чи обмежень прав учасників адміністративного процесу за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Таким чином, всі учасники процесу є рівними при здійсненні своїх прав та обов`язків, в тому числі у питанні необхідності сплати судового збору.

Стаття 133 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає можливість зменшення розміру належних до оплати судових витрат чи звільнення від їх оплати повністю або частково, чи відстрочення або розстрочення сплати судових витрат на визначений строк.

Однак, з урахуванням наведених норм права, єдиною підставою для вчинення судом зазначених у цій нормі дій є майновий стан заявника, тобто фізичної або юридичної особи (довідка про доходи, про заробітну плату, пенсію, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім`ї, податкова декларація про доходи тощо). Наведення доводів, обґрунтування пов`язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору, а також подання доказів на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку, розмірі і в строки покладається на цю особу.

У розумінні приписів статті 8 Закону України «Про судовий збір» відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення розміру судового збору, звільнення його від сплати може мати місце за наявності виключних обставин. При цьому, скаржник має довести існування фінансових труднощів.

Водночас, позивачем не надано суду достатніх та належних доказів наявності обставин щодо відсутності коштів на оплату судового збору, як підстави для звільнення від сплати судового збору.

Довідка про розмір щомісячної компенсаційної виплати про те, що ОСОБА_1 знаходиться на обліку в УПСЗН Тернівського р-ну м. Кривого Рогу і отримує на ОСОБА_3 грошову компенсацію за надання соціальних послуг на непрофесійній основі по догляду відповідно до постанови КМУ №5390 від 29.11.2024, містить лише відомості про розмір компенсаційної виплати позивачеві за догляд за ОСОБА_3 та не відображає відомості про об`єктивний матеріальний стан позивача станом на дату подання адміністративного позову, оскільки останній може мати й інші джерела доходу.

До того ж, позивачем не надано й документів на підтвердження того, що він має статус малозабезпеченої особи, дохід якої є нижчим від прожиткового мінімуму, що могло б беззаперечно свідчити про його скрутне матеріальне становище.

Таким чином, надана позивачем довідка не може бути розцінена як належний доказ на підтвердження скрутного матеріального становища позивача. Жодних відомостей про те, що позивач не має будь-яких інших доходів не зазначено.

За таких обставин, позивачем не надано до суду доказів на підтвердження обставин того, що його майновий стан перешкоджає сплаті судового збору за подання ним цієї позовної заяви у встановленому законом порядку та розмірі.

Оскільки позивачем не надано суду належних доказів в обґрунтування обставин, що унеможливлюють сплату судового збору, підстави для звільнення від сплати судового збору, наведені в заяві, не можуть бути визнані поважними, в зв`язку з чим, заява задоволенню не підлягає.

Аналогічна правова позиція щодо відмови ОСОБА_1 у звільненні від сплати судового збору наведена в ухвалах Верховного Суду: від 27.01.2020 справа №215/4776/18 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/87205012), від 27.01.2020 справа №215/3308/18 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/87170887), від 27.01.2020 справа №215/2630/19 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/87170877), від 02.01.2020 справа №215/3308/18 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/86754852), від 27.12.2019 справа №212/1558/19 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/86717736), від 27.12.2019 справа №215/3553/17 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/84134173), від 28.04.2020 справа №215/4776/18 (http://reestr.court.gov.ua/Review/88986884), які, в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України, мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Водночас, суд роз`яснює, що відмова у звільненні від сплати судового збору не позбавляє особу права повторного звернення із такою заявою із обов`язковим наданням необхідних доказів.

За таких обставин, ОСОБА_1 слід надати документ про сплату судового збору за подання до суду цього адміністративного позову у розмірі 2422,40 грн, сплаченого в установленому порядку, або надати належні докази на обґрунтування наявності підстав для звільнення від сплати судового збору, заявивши відповідне клопотання.

Також, в порушення ч.1 ст.161 ч.1 ст.161 КАС України позивачем не надано доданих до позовної заяви документів для відповідача.

Наведені обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам, установленим статтями 160, 161 КАС України, тому згідно із частиною 1 ст.169 цього Кодексу, вона підлягає залишенню без руху, з наданням позивачу строку на усунення вказаних недоліків.

Згідно з ч.2 ст.169 КАС України, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Відповідно до ч.3 ст.169 КАС України, якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 171 цього Кодексу.

Керуючись ст.ст. 43, 160, 161, 169, 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору.

Залишити без руху позовну заяву ОСОБА_1 до установи Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Встановити позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви, зазначених в описовій частині ухвали, з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху невідкладно направити на адресу позивача.

Роз`яснити позивачу, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч.2 ст.293 Кодексу адміністративного судочинства України, учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

Ухвала про залишення позовної заяви без руху в самостійному порядку оскарженню не підлягає.

Суддя Н.В. Кучугурна