Рішення

від 07.01.2025 по справі 160/28486/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 січня 2025 рокуСправа №160/28486/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Луніної О.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Центрального управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

25.10.2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Центрального управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради, в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Центрального управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради (ЄДРПОУ 42788347) про припинення з 01 липня 2024 року виплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам на неї та її дітей, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2

- визнати протиправним та скасувати рішення Центрального управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради (ЄДРПОУ 42788347) від 11.09.2024 №277 про утримання з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) раніше одержаної нею допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам на неї та її дітей, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за період із 01 липня 2024 року по 31 серпня 2024 року в розмірі 16000,00 грн.

- зобов`язати Центральне управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради (ЄДРПОУ 42788347) поновити з 01 вересня 2024 року виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам на неї та її дітей, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що позивач та її малолітні діти перебувають на обліку в Центральному управлінні соціального захисту населення Дніпровської міської ради, як внутрішньо переміщені особи та з серпня 2022 року отримують відповідну допомогу на проживання. Так, в вересні 2024 року відповідачем було протиправно прийнято рішення про припинення виплати позивачеві допомоги на проживання з 01 липня 2024 року та рішення про утримання надміру виплачених сум допомог, у зв`язку з отриманням 04 червня 2024 року Позивачем у власність житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 . Проте позивачем наголошується, що вказане житлове приміщення має жилу площу 22,2 м2, при цьому нормою статті 47 Житлового кодексу України визначено, що норма жилої площі в Україні встановлюється в розмірі 13,65 м2 на одну особу. Таким чином, на переконання позивача, набуття нею у власність зазначеного житлового приміщення, не позбавляє її права одержувати допомогу на проживання, а отже оскаржувані рішення відповідача перешкоджають законній реалізації нею свого права і суперечать приписам чинного законодавства, а тому є протиправними і підлягають скасуванню.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2024 року прийнято до розгляду вищевказану позовну заяву ОСОБА_1 та відкрито провадження в адміністративній справі №160/28486/24, призначено цю справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами, а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.

20 листопада 2024 року до канцелярії суду, надійшов відзив Центрального управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому відповідач пред`явлений позов не визнав та заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що згідно Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та її діти, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебувають на обліку внутрішньо переміщених осіб в Управлінні з 31.08.2022. Відповідно до норм Порядку № 332 ОСОБА_1 було призначено допомогу на проживання внутрішньо переміщеним особам з 01.08.2022 у розмірі 8 000,00 грн. щомісячно (2000,00 грн. - працездатна особа ОСОБА_1 та по 3000,00 грн. на кожного з дітей: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ). Так, ОСОБА_1 звернулася до Управління з заявою від 20.03.2024 про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам. За даними превентивної верифікації невідповідності не виявлено, тому рішенням Управління ОСОБА_1 призначено допомогу на проживання Внутрішньо перемішеним особам з 01.03.2024 у розмірі 8 000,00 грн. щомісячно (на заявницю та двох дітей, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ). 03.09.2024 ОСОБА_1 звернулася до Управління з заявою про внесення актуальної інформації до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб та до особової справи отримувача допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам щодо особистих даних доньки, ОСОБА_4 , у зв`язку з отриманням паспорта. За даними превентивної верифікації виявлено невідповідність по п. 9, а саме: внутрішньо переміщена особа має у власності житлове приміщення/частину житлового приміщення, що розташоване на територіях, не включених до Переліку територій, або територіях, включених до Переліку територій, для яких визначено дати завершення бойових дій (можливості припинення бойових дій) або тимчасової окупації (крім житлових приміщень, які внесено до Реєстру пошкодженого та знищеного майна) (за даними Міністерства юстиції України). За результатами проведеної перевірки, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, встановлено, що ОСОБА_1 з 04.06.2024 має у власності житло в населеному пункті, що не включений до переліку територій, а саме за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 48,4 кв. м., житловою площею 22,2 кв. м. На підставі даних верифікації Міністерства фінансів України, засобами програмного комплексу Єдина інформаційна система соціальної сфери ОСОБА_1 призупинено виплату допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам з 01.07.2024. На підставі п. 29 Порядку №332, Управлінням прийнято рішення про утримання надміру виплачених сум допомоги від 11.09.2024 № 277 за період з 01.07.2024 по 31.08.2024 в загальній сумі 16 000 грн. Повідомлення про виставлення суми надміру виплачених коштів допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам від 11.09.2024 № 15/7-1332 ОСОБА_1 отримала особисто 11.09.2024 та надала згоду на повернення надміру виплачених коштів допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам у загальній сумі 16 000 грн. Також відповідач не погоджується з доводами позивача, що норми Порядку №332 звужують гарантії встановлені Житловим кодексом України, оскільки нормами Житлового кодексу України регулюються житлові відносини, а нормами Порядку № 332 - відносини щодо призначення та виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, а отже положення Житлового кодексу України не поширюються на спірні правовідносини, оскільки встановлена в ньому норма жилої площі застосовується при вирішенні питання розподілу та надання громадянам житлових приміщень в громадському та державному житловому фонді, а не для оцінки критеріїв відповідності умов проживання внутрішньо переміщеної особи умовам, з якими законодавець пов`язує право на отримання допомоги на проживання та підстави припинення виплати такої допомоги. На підставі вищевикладеного. Відповідач вважає, що його дії щодо припинення ОСОБА_1 виплати допомоги на проживання є правомірними, оскільки вчинені в межах І наданих повноважень на підставі чинних законодавчих норм.

28 листопада 2024 року до канцелярії суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останнім викладено позицію аналогічну заявлений ним у власній позовній заяві з зазначенням тотожних аргументів та доводів.

Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Частинами 5, 8 ст.262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п.8 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.

Зважаючи на наведене та відповідно до вимог ст.ст. 257, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог, з огляду на таке.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 перебуває на обліку разом з дітьми - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 і ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в Єдиній інформаційній базі даних внутрішньо переміщених осіб за адресою фактичного місця проживання: АДРЕСА_2 , що підтверджується довідками про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 31.08.2022 №1201-5002066810, від 31.08.2022 №1201-5002066867 та від 31.08.2022 №1201-5002066910.

Відповідно до Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 № 332 «Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам», ОСОБА_1 отримувала грошову допомогу на проживання внутрішньо переміщеним особам з 01.08.2022 по 31.06.2024 у розмірі 8 000,00 грн. щомісячно, з яких: ОСОБА_1 - 2000,00 грн., ОСОБА_2 - 3000,00 грн. та ОСОБА_3 - 3000,00 грн.

03.09.2024 року ОСОБА_1 звернулася до Центрального управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради з заявою про внесення актуальної інформації до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб та до особової справи отримувача допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам щодо особистих даних доньки, ОСОБА_4 , у зв`язку з отриманням паспорта.

Відповідно до Повідомлення Міністерства фінансів України про результати запиту на відповідність повідомленої реципієнтом інформації даним, що обробляється стосовно нього в інформаційно-аналітичній платформі електронної верифікації та моніторингу, відповідно до статті 10 Закону України «Про верифікацію та моніторинг державних виплат», за результатами перевірки ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у пунктів 9 перевірки встановлено результат перевірки: «Реєстраційний номер нерухомого майна: 1414331532224, дата реєстрації нерухомого майна: 2024-06-04, тип нерухомого майна: квартира, дата отримання даних: 2024-09-01»

Відповідно до «Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна» №393271206 від 03.09.2024 вбачається, що ОСОБА_1 04.06.2024 набула право власності на квартиру, об`єкт житлової нерухомості: ТАК; опис об`єкта: Загальна площа (кв.м): 48,4, житлова площа (кв.м): 22,2, Опис: двокімнатна квартира; адреса: АДРЕСА_1 . Розмір частки: 1/1.

Рішенням про утримання надміру виплачених сум допомог від 11.09.2024 №277, зокрема, передбачено, що розглянувши особову справу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), яка отримує допомогу на проживання ВПО в розмірі 8000,00 грн щомісячно установлено, що за період з 01.07.2024 по 31.08.2024 утворилась переплата в загальній сумі 16000,00 грн. у зв`язку знаявністю з 04.06.2024 житла за адресою:

АДРЕСА_1 повідомленні про виставлення суми надміру виплачених коштів допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам від 11.09.2024 №15/7-1332, позивачу повідомлено наступне: «Центральним управлінням соціального захисту населення Дніпровської міської ради відповідно до п. 7 Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 № 332 «Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам», ОСОБА_1 було виставлено суму надміру виплачених коштів за період з 01.07.2024 по 30.09.2024 у розмірі 16000,00 грн. Причина переплати: придбання житла».

Позивач не погоджуючись з рішеннями відповідача, звернулась до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 року № 1706-VII внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Відповідно до ст.4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону. Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення.

Право на отримання допомоги на проживання мають внутрішньо переміщені особи відповідно до Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою КМУ від 20.03.2022 року № 332 (далі - Порядок № 332).

Пунктами 2, 3 Порядку №332, в редакції на час отримання позивачем спірної допомоги, було передбачено, що допомога надається особам, які перемістилися з тимчасово окупованої території російською федерацією території України, а також території адміністративно-територіальних одиниць, де проводяться бойові дії та що визначені в переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми "єПідтримка", затвердженому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 6 березня 2022 р. № 204.

Облік внутрішньо переміщених осіб ведеться відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою КМУ від 1 жовтня 2014 р. № 509 "Про облік внутрішньо переміщених осіб".

Допомога надається щомісячно з місяця звернення до квітня 2022 р. включно на кожну внутрішньо переміщену особу, відомості про яку включено до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, у таких розмірах:

для осіб з інвалідністю та дітей - 3000 гривень;

для інших осіб - 2000 гривень.

Допомога виплачується за повний місяць незалежно від дати звернення за її наданням.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.04.2022 №457 "Про підтримку окремих категорій населення, яке постраждало у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України" пункт 3 Порядку №332 було доповнено абзацами такого змісту:

"Починаючи з травня 2022 р. допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які перемістилися з території територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), а також внутрішньо переміщеним особам, у яких житло зруйноване або непридатне для проживання внаслідок пошкодження і які подали заявку на відшкодування відповідних втрат, зокрема через Єдиний державний вебпортал електронних послуг.

Перелік територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), затверджується Мінреінтеграції за погодженням з Міноборони на підставі пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій".

Відповідно до підпункту 5 пункту 7-1 Порядку №332 (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) особа з числа членів сім`ї на 1 число місяця, з якого призначається допомога, або на 1 число кожного місяця, в якому отримується допомога, має у власності житлове приміщення/частину житлового приміщення, що розташоване на територіях, не включених до переліку територій, або територіях, включених до переліку територій, щодо яких визначено дату завершення бойових дій (припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації. При цьому не враховуються житлові приміщення, які непридатні для проживання, що документально підтверджується органом місцевого самоврядування (а в разі його відсутності обласною державною (військовою) адміністрацією), або інформацією (за технічної можливості), внесеною до Реєстру пошкодженого та знищеного майна, або житлове приміщення (частина житлового приміщення) площею менш як 13,65 кв. метра на одного члена сім`ї), або житлове приміщення/частини житлового приміщення, придбані за кошти, отримані на підставі договору кредиту, якщо перший внесок, сплачений особою з числа членів сім`ї, становив менш як 100 тис. гривень.

Преамбулою Закону України «Про верифікацію та моніторинг державних виплат» від 03.12.2019 року № 324-IX (далі - Закон № 324-IX) визначено, що цей Закон визначає правові та організаційні засади здійснення верифікації та моніторингу державних виплат в Україні. Метою цього Закону є підвищення адресності державних виплат, сприяння розбудові системи соціального забезпечення, а також забезпечення ефективного використання бюджетних коштів.

Відповідно до статті 1 Закону № 324-IX, в контексті цього закону:

- верифікація - комплекс заходів щодо збору та перевірки достовірності інформації, що визначена законодавством для призначення, нарахування та/або здійснення державних виплат і впливає на визначення права на отримання та розмір таких виплат, а також виявлення невідповідності даних у автоматизованих інформаційних системах, реєстрах, базах даних;

- державні виплати - пенсії, допомоги, пільги, субсидії, соціальні стипендії, інші виплати, що здійснюються за рахунок коштів державного, місцевих бюджетів, фондів загальнообов`язкового державного соціального і пенсійного страхування;

- моніторинг - систематична діяльність з проведення аналізу інформації, отриманої під час верифікації, та аналізу результатів верифікації;

- органи, що здійснюють державні виплати, - розпорядники бюджетних коштів, інші органи, установи та організації, що призначають, нараховують та/або здійснюють державні виплати;

- реципієнти - фізичні особи, яким призначено, нараховано та/або здійснено державні виплати, а також фізичні особи, які звернулися за призначенням державних виплат;

- рекомендація - повідомлення про результат верифікації державних виплат щодо невідповідності інформації, що визначена законодавством для призначення, нарахування та/або здійснення державних виплат і впливає на визначення права на отримання і розмір таких виплат.

Статтею 4 Закону № 324-IX визначено, що одним із завдань органу, що здійснює верифікацію та моніторинг державних виплат, є здійснення верифікації достовірності інформації, поданої реципієнтами під час призначення, нарахування та/або здійснення державних виплат, що впливає на визначення права на отримання та розмір державних виплат.

За правилами статті 16 Закону № 324-ІХ за результатами верифікації орган, що здійснює верифікацію та моніторинг державних виплат, надає органам, що здійснюють державні виплати, підтвердження відповідності наданої реципієнтом інформації вимогам законодавства, що впливають на визначення його права на отримання та розмір державних виплат, під час здійснення превентивної верифікації або рекомендації щодо: 1) проведення додаткової перевірки інформації, що містить невідповідності; 2) усунення невідповідностей даних у автоматизованих інформаційних системах, реєстрах, базах даних, володільцем, розпорядником та/або адміністратором яких є орган, що здійснює державні виплати.

Орган, що здійснює державні виплати, опрацьовує отримані рекомендації у строк, що не перевищує 15 робочих днів з дня їх отримання.

За результатами опрацювання наданих рекомендацій орган, що здійснює державні виплати, приймає рішення щодо: 1) призначення (перерахунку) державної виплати; 2) припинення нарахування та/або здійснення державної виплати; 3) поновлення нарахування та/або здійснення державної виплати; 4) усунення невідповідностей даних у автоматизованих інформаційних системах, реєстрах, базах даних, володільцем, розпорядником та/або адміністратором яких є орган, що здійснює державні виплати.

За приписами статті 9 Закону № 324-IX верифікація державних виплат здійснюється в інформаційно-аналітичній платформі шляхом застосування комплексу заходів із збору, проведення аналізу та порівняння параметрів інформації, отриманої від суб`єктів надання інформації, за кожним реципієнтом з подальшим визначенням відповідності інформації визначеним законодавством вимогам, що впливають на визначення права на отримання та розмір державних виплат, а також виявлення невідповідності даних у автоматизованих інформаційних системах, реєстрах, базах даних. Порядок здійснення верифікації та моніторингу державних виплат встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою КМУ від 18.02.2016 року № 136 був затверджений Порядок здійснення верифікації та моніторингу державних виплат (далі - Порядок № 136).

Відповідно до Порядку № 136, за результатами поточної та ретроспективної верифікації Мінфін щомісяця до 25 числа надає органам, що здійснюють державні виплати, рекомендації щодо:

1) проведення додаткової перевірки інформації, що містить невідповідності;

2) усунення невідповідностей даних у автоматизованих інформаційних системах, реєстрах, базах даних, володільцем, розпорядником та/або адміністратором яких є орган, що здійснює державні виплати.

Рекомендація щодо кожного реципієнта формується на підставі однієї або декількох виявлених невідповідностей.

Про надані рекомендації Мінфін інформує щокварталу Кабінет Міністрів України.

Орган, що здійснює державні виплати, опрацьовує отримані рекомендації у строк, що не перевищує 15 робочих днів з дня їх отримання.

За результатами опрацювання наданих Мінфіном рекомендацій орган, що здійснює державні виплати, приймає рішення щодо:

1) призначення (перерахунку) державної виплати;

2) припинення нарахування та/або здійснення державної виплати;

3) поновлення нарахування та/або здійснення державної виплати;

4) усунення невідповідностей даних у автоматизованих інформаційних системах, реєстрах, базах даних, володільцем, розпорядником та/або адміністратором яких є орган, що здійснює державні виплати.

Орган, що здійснює державні виплати, за результатами опрацювання рекомендацій надає Мінфіну інформацію про прийняті рішення протягом п`яти робочих днів з дня їх прийняття.

Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову № 709 "Деякі питання підтримки внутрішньо переміщених осіб" (далі - постанова КМУ № 709).

Положеннями пункту 2 постанови КМУ № 709 визначено підстави припинення виплат допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам.

Так, підпунктом 5 пункту 2 постанови № 709, встановлено, що з 1 вересня 2023 р. виплата допомоги припиняється внутрішньо переміщеним особам, зазначеним у пункті 1 цієї постанови, якщо за результатами верифікації встановлено, що після набрання чинності цієї постанови внутрішньо переміщена особа має у власності житлове приміщення/частину житлового приміщення, що розташовані на територіях, не включених до переліку територій, або на територіях, включених до переліку територій, щодо яких визначено дату завершення бойових дій (дату припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації (крім житлових приміщень, які непридатні для проживання, що документально підтверджено органами місцевого самоврядування або за технічної можливості інформацією щодо житлових приміщень, внесених до Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією російської федерації проти України, або житлового приміщення (частини житлового приміщення площею менш як 13,65 кв. метра на одного члена сім`ї).

Так, предметом цього спору є правовідносини щодо правомірності припинення виплати позивачу з 01.03.2024 допомоги на проживання внутрішньо переміщеній особі.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є внутрішньо переміщеною особою, яка була вимушена покинути своє постійне місце проживання АДРЕСА_3 та переїхати до міста Дніпро. З 31.08.2022 позивач та її малолітні діти були взяті на облік як внутрішньо переміщені особи, що підтверджується відповідними довідками, а також позивач отримувала державну допомогу на проживання.

Відповідач правомірність своїх дій мотивує посиланням на те, що на підставі даних верифікації Міністерства фінансів України, засобами програмного комплексу Єдина інформаційна система соціальної сфери ОСОБА_1 призупинено виплату допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам з 01.07.2024, оскільки згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, встановлено, що ОСОБА_1 з 04.06.2024 має у власності житло в населеному пункті, що не включений до переліку територій, а саме за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 48,4 кв. м., житловою площею 22,2 кв. м.

З матеріалів справи встановлено, що позивач не заперечує факт отримання з 04.06.2024 року на праві приватної власності квартири за адресою: АДРЕСА_1 , проте позивач наголошує на тому, що житлова площа квартири складає 22,2 кв. м., а оскільки до складу її сім`ї, на яку призначено допомогу на проживання, входить три особи, то на кожного члена припадає 7,4 кв. м жилої площі набутого нею у власність приміщення.

Так, судом наголошується, що зі змісту вищенаведеного припису підпункту 5 пункту 2 Постанови №709 слід дійти висновку, що з 01.09.2023 права на отримання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам не мають особи, у власності яких перебуває житлове приміщення/частина житлового приміщення, площею понад 13,65 кв.м. на одного члена сім`ї.

У силу статті 3 Сімейного кодексу України сім`я є первинним та основним осередком суспільства. Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

З матеріалів справи вбачається, що до членів сім`ї ОСОБА_1 , належать - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 від 17.04.2010) і ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ( свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 від 10.04.2014).

Усі члени сім`ї як внутрішньо переміщені особи зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно зі статтею 47 Житлового кодексу України норма жилої площі в Україні встановлюється в розмірі 13,65 квадратного метру на одну особу.

Тож, на трьох осіб норма житлової площі складає 40,95 кв.м., тоді як житлова площа квартири позивача становить 22,2 кв.м.

Так, у даній квартирі житлова площа на кожного з трьох осіб складає 7,4 кв.м.

Отже, позивач не втратила право на отримання допомоги на проживання як внутрішньо переміщена особа, оскільки має частину житлового приміщення площею менш як 13,65 кв.м. на одного члена сім`ї.

За вищевикладених обставин суд дійшов висновку про безпідставність припинення виплати позивачу з 01 липня 2024 року допомоги на проживання внутрішньо переміщеній особі.

Крім того, є протиправним рішення Центрального управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради від 11.09.2024 №277 про утримання з ОСОБА_1 раніше одержаної нею допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам на неї та її дітей, в розмірі 16000,00 грн.

Обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства (Chahal v. The United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі "ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява N 28924/04) констатував: "50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. The United Kingdom), пп. 28 - 36, Series A N 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява N 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява N 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)".

Отже, з метою ефективного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача поновити з 01 вересня 2024 року виплату позивачеві допомогу на проживання внутрішньо переміщеним особам на неї та її дітей.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене, на підставі наданих доказів у їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позовна заява обґрунтована та підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Питання щодо розподілу судових витрат врегульовані ст.139 КАС України.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на положення вказаної статті та зважаючи на задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі, понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору у загальному розмірі 1211,20 грн. підлягають відшкодуванню на користь останнього шляхом стягнення цих коштів на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 139 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Центрального управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Центрального управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради про припинення з 01 липня 2024 року виплати ОСОБА_1 допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам на неї та її дітей, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Визнати протиправним та скасувати рішення Центрального управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради від 11.09.2024 №277 про утримання з ОСОБА_1 раніше одержаної нею допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам на неї та її дітей, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за період із 01 липня 2024 року по 31 серпня 2024 року в розмірі 16000,00 грн.

Зобов`язати Центральне управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради (49005, м. Дніпро, вул. Левка Лук`яненка, буд. 39/41, код ЄДРПОУ 42788347) поновити з 01 вересня 2024 року виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам на неї та її дітей, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з Центрального управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради (49005, м. Дніпро, вул. Левка Лук`яненка, буд. 39/41, код ЄДРПОУ 42788347) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.С. Луніна