Ухвала

від 14.01.2025 по справі 300/166/25

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

"14" січня 2025 р. Справа № 300/166/25

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Кафарський В.В., розглянувши матеріали адміністративного позову

ОСОБА_1 та ОСОБА_2

до Департаменту містобудування та архітектури Івано-Франківської міської ради, виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, Управління з питань державного архітектурно-будівельного контролю Івано-Франківської міської ради,

треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору приватне підприємство «Металспецмонтаж», Івано-Франківська міська рада, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5

про скасування містобудівних умов та обмежень,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду з адміністративним позовом до Департаменту містобудування та архітектури Івано-Франківської міської ради, виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, Управління з питань державного архітектурно-будівельного контролю Івано-Франківської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору приватне підприємство «Металспецмонтаж», Івано-Франківська міська рада, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , в якому просили суд скасувати містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки для проектування об`єкта будівництва, видані на підставі заяви ОСОБА_3 ZM01:8564-1331-7405-2525 від 30.09.2024, реєстраційний номер ЄДЕССБ MU01:0598-7399-7770-1314 Редакція №2, реєстраційний номер 103-31.2.1-01 від 17.12.2021. «Нове будівництво господарської будівлі з допоміжними приміщеннями на АДРЕСА_1 », затверджені наказом Департаменту містобудування та архітектури Івано- Франківської міської ради №163 від 05.11.2024.

Приписами пункту 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Частиною 3 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір».

Відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 3 вказаного Закону судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Згідно частини 1 статті 2 Закону України «Про судовий збір», платники судового збору громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи-підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

Статтею 5 Закону України «Про судовий збір» встановлюються пільги щодо сплати судового збору.

Так, суд зауважує, що в адміністративному позові позивачі просили зменшити судовий збір або відстрочити судовий збір до моменту винесення рішення, у зв`язку з скрутним матеріальним становищем, а також у зв`язку із зменшенням доходів та падінням економіки більше, ніж на 40 відсотків.

Відповідно до частини 2 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до частини 1 статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Частиною 1 статті 8 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати з наступних підстав: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Відповідно до частини 2 цієї правової норми, суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Зі змісту наведених норм убачається, що у випадку наявності однієї із альтернативних умов, передбачених частиною 1 статті 8 Закону України №3674-VI та враховуючи майновий стан сторони, суд має право звільнити позивача від сплати судового збору.

Водночас, наведені положення процесуального закону дають підстави для висновку, що звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення є правом, а не обов`язком суду, при цьому суд, вирішуючи це питання, враховує майновий стан сторони.

Визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Доказами рівня майнового стану можуть бути документи, які підтверджують скрутний майновий стан особи, що, відповідно, унеможливлює сплату нею судових витрат (наприклад, довідка про доходи з податкового органу (центру зайнятості), про склад сім`ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім`ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо). Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати.

У розумінні приписів вказаних норм відстрочення або розстрочення сплати судового збору позивачу, звільнення його від сплати може мати місце за наявності виключних обставин та підтвердження їх належними доказами.

Обгрунтовуючи прохання про відстрочення сплати судового збору за подання цього позову позивачі покликаються скрутне матеріальне становище та на зменшенням доходів і падіння економіки більше, ніж на 40 відсотків.

Однак, жодних доказів на підтвердження скрутного матеріального становища позивачами суду не надано.

Обґрунтування обставин, які свідчать про неможливість або ускладнення у здійсненні оплати судового збору, виходячи з вимог статтей 72-77 Кодексу адміністративного судочинства України, покладаються на особу, яка звертається з відповідним клопотанням.

При вирішені питання про звільнення від сплати судового збору визначальним є майновий стан особи, а саме її дохід за календарний рік, що передує року звернення до суду з позовною заявою.

Однак, позивачами не надано суду відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків Державної податкової служби України про суми виплачених доходів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за 2024 рік (чи відомості з Пенсійного фонду України) що позбавляє суд можливості встановити наявність правових підстав для звільнення від сплати судового збору.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя №R(81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14.05.1981, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду.

У зв`язку із цим, при здійсненні правосуддя в адміністративних справах суди повинні вирішувати питання, пов`язані із судовими витратами (зокрема, щодо відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати), у чіткій відповідності до статей 132, 133 Кодексу адміністративного судочинства України, Закону України №3674-VІ, а також інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду, з другого боку.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

У відповідності до предмета спору, суд констатує, що позивачами заявлено вимогу позовну вимогу немайнового характеру, які є об`єктом сплати судового збору.

При цьому, частиною 2 статті 4 зазначеного Закону України «Про судовий збір» встановлюються ставки судового збору, зокрема, відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено, що прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць з 01.01.2025 складає 3 028,00 грн.

В той же час, згідно з частиною 7 статті 6 згаданого Закону, у разі коли позов немайнового характеру подається одночасно кількома позивачами до одного або кількох відповідачів, судовий збір сплачується кожним позивачем окремим платіжним документом у розмірах, установлених статтею 4 цього Закону за подання позову немайнового характеру.

Відтак, розмір судового збору за подання до адміністративного суду позову із заявленими позивачами позовними вимогами немайнового характеру становить 3 028,00 грн для кожного позивача.

Разом з тим, всупереч частини 7 статті 6 Закону України «Про судовий збір», позивачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не надано окремих платіжних доручень на підтвердження сплати кожним із них судового збору в розмірі 3 028,00 грн, як і не надано жодного підтвепрдження свого майнового становища для звільнення чи зеншення оплати судового збору.

Згідно положень частини 1 статті 9 Закону України «Про судовий збір» судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

Суд доводить до відома, що інформація щодо платіжних реквізитів для перерахування судового збору міститься на офіційному веб-порталі «Судова влада» в розділі «Івано-Франківський окружний адміністративний суд».

Окрім цього, згідно з частиною 1 статті 161 КАС України, до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

В той же час, учасниками згідно заявленого позивачами позову є три відповідачі (Департамент містобудування та архітектури Івано-Франківської міської ради, виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради, Управління з питань державного архітектурно-будівельного контролю Івано-Франківської міської ради) та п`ять третіх оссіб, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору (приватне підприємство «Металспецмонтаж», Івано-Франківська міська рада, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ).

Проте, суд зазначає, що позивачами при подачі цього позову долучено тільки шість його копій з додатками, тобто не надано, згідно імперативної норми частини 1 статті 161 КАС України відповідну кількість копій позову та доданих до нього документів.

Відповідно до частини 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити) (частина 2 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України).

На підставі наведеного, керуючись статтями 161, 169, 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

У Х В А Л И В:

позовну заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Департаменту містобудування та архітектури Івано-Франківської міської ради, виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, Управління з питань державного архітектурно-будівельного контролю Івано-Франківської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору приватне підприємство «Металспецмонтаж», Івано-Франківська міська рада, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про скасування містобудівних умов та обмежень залишити без руху.

Надати позивачам десятиденний строк з дня вручення (отримання) копії цієї ухвали для усунення недоліку шляхом надання до суду:

1) або оригіналу документу про сплату судового збору кожним із позивачів у розмірі 3 028,00 грн, або обґрунтованого клопотання про звільнення від сплати судового збору з належним чином оформленими доказами існування підстав, визначених законом для такого звільнення, зокрема, відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків Державної податкової служби України про суми виплачених доходів за 2024 рік (чи відомості з Пенсійного фонду України);

2) дві копії позовної заяви та доданих до позовної заяви документів.

Роз`яснити, що в разі неусунення недоліку у визначений строк позовна заява буде повернена.

Відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала окремо від рішення суду оскарженню не підлягає.

Суддя /підпис/Кафарський В.В.