Ухвала

від 14.01.2025 по справі 340/8418/24

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

14 січня 2025 року справа № 340/8418/24

Суддя Кіровоградського окружного адміністративного суду Брегей Р.І., розглянувши у м.Кропивницький адміністративний позов ОСОБА_1 до 4 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Кіровоградській області (далі Загін) про визнання протиправною бездіяльності і зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду зі заявою до відповідача про визнання протиправною бездіяльності щодо нарахувати й виплатити індексації грошового забезпечення, застосувавши базовий місяць січень 2008 року, за період з січня 2016 року по 28 лютого 2018 року.

Водночас просить суд зобов`язати Загін нарахувати і виплатити індексацію грошового забезпечення із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб та з урахуванням раніше виплачених сум.

Ухвалою суду від 07 січня 2025 року позовну заяву залишено без руху і запропоновано зазначити інші підстави пропуску строку звернення до суду.

12 січня 2025 року представник ОСОБА_1 подала до суду заяву про поновлення строку звернення.

Зазначила, що на момент звільнення позивача законодавство не обмежувало будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної заробітної плати.

Суд, ознайомившись з матеріалами справи, зробив висновок, що позов належить повернути з таких підстав.

Так, ОСОБА_1 проходив службу у 25 державній пожежно-рятувальній частині управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Кіровоградській області до 10 листопада 2020 року (звільнений за станом здоров`я).

Позов подано до суду 30 грудня 2024 року.

Висновок про пропущення строку звернення до суду.

Перш за все, спір стосується питань проходження публічної служби.

Отже, відноситься до компетенції адміністративного суду.

Висновок рішення Конституційного Суду України у справі №1-18/2013 від 15 жовтня 2013 року №9-рп/2013.

«В аспекті конституційного звернення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України слід розуміти так, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.»

Таким чином індексація заробітку і компенсація втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати складові заробітної плати, різновидом якої є грошове забезпечення військовослужбовців.

Подання позовної заяви процесуальна дія.

Приписами частини 3 статті 3 КАС України передбачено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Тому суд застосовує норму права стосовно строку звернення до суду на день подання позовної заяви.

Актуальність висновку Конституційного Суду України в частині непоширення строку звернення до суду стосовно стягнення індексації втрачена 19 липня 2022 року.

Приписами частини 2 статті 233 КЗпП України (в редакції станом на 19 липня 2022 року) встановлено, що зі заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Отже, на день звернення до суду до спірних правовідносин поширюється строк звернення до суду.

Приписами частини 5 статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Питання стосовно строку звернення до суду у справах щодо виплати заборгованості з грошового забезпечення військовослужбовців при звільненні досліджував Верховний Суд і зробив такий висновок (постанова від 25 квітня 2023 року у справі №380/15245/22).

« 38. Вирішуючи питання про те, якою нормою закону слід керуватися при розгляді цієї справи, Верховний Суд, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, наголошує, що положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п`ятою статті 122 КАС України.

39. Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 №2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

40. Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:

«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

40.1. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».

42. Отже, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.»

Суд погоджується з правовим висновком Верховного Суду.

Отже, строк звернення до суду становить 3 місяці.

Строк звернення до суду треба обчислювати з дня його встановлення, бо до 19 липня 2022 року не застосовувався до спірних правовідносин.

Водночас суд проаналізує вплив дії карантину на перебіг строку звернення до суду.

Так, карантин встановлено з 12 березня 2020 року на підставі постанови Уряду України від 11 березня 2020 року №201.

Постанова набрала чинності 12 березня 2020 року.

Дію карантину неодноразово продовжували і відмінили з 01 липня 2023 року на підставі постанови Уряду України від 27 червня 2023 року №651.

Приписами пункту 1 Прикінцевих положень КЗпП України встановлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Підсумовуючи, суд зробив висновок, що строк звернення до суду продовжено до 01 липня 2023 року.

Позов подано до суду 30 грудня 2024 року.

Отже, пропущений строк звернення до суду.

Заява про поновлення строку звернення до суду не місить поважних причин цього.

Правовий висновок суду не узгоджується з правовим висновком Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 20 листопада 2023 року у подібній справі №160/5468/23.

Верховний Суд зробив такий висновок.

Отже, до 19.07.2022 КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

При цьому, з огляду на правові позиції Конституційного Суду України щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (рішення від 09.02.1999 №1-рп/99, від 13.05.1997 №1-зп, від 05.04.2001 №3-рп/2001), Верховний Суд у рішенні від 06.04.2023 у зразковій справі № 260/3564/22 (адміністративне провадження №Пз/990/4/22) дійшов висновку про поширення дії частини першої статті 233 КЗпП України (у редакції Закону №2352-IX) тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності.

На момент звільнення позивача зі служби цивільного захисту та виключення його з кадрів Державної служби України надзвичайних ситуацій (13.01.2021) частина друга статті 233 КЗпП України діяла в редакції, якою строк звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому при звільненні заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці не обмежувався будь-яким строком.

Втім, судом апеляційної інстанції помилково застосовано редакцію частини другої статті 233 КЗпП України, чинну на момент постановлення оскаржуваного судового рішення.

Відмінність правових висновків судів обумовлена наступним.

Верховний Суд не аналізував приписи частини 3 статті 3 КАС України, якими встановлено правило застосування норми права на час вчинення процесуальної дії.

Рішення Конституційного Суду України, на які посилається касаційний суд, не дають відповіді на правове питання, що постало у цій справі.

Доводиться і тим, що Верховний Суд не процитував правові висновки Конституційного Суду України.

Встановлення строку звернення до суду відноситься до компетенції держави.

Встановлюючи нові строки звернення до суду, держава має врахувати, щоб нового часу вистачило громадянам для вчасного звернення до суду.

Держава дотрималась цих правил, про що вже зазначив суд.

Відповідно до приписів частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд переконаний, що під поняттям суд має враховувати треба розуміти ознайомлення та осмислення.

У разі непогодження з висновком Верховного Суду, яке ґрунтується на аналізі норм права, котрі не враховувались ним (частини 3 статті 3 КАС України), суд вправі прийняти інше рішення, детально пояснивши мотиви незгоди.

Цим правом суд і скористався.

Приписами частин 1-2 статті 123 КАС України встановлено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Отже, суд відмовляє у поновлені строку звернення до суду і повертає позовну заяву.

На підставі викладеного, керуючись ст.123 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Відмовити ОСОБА_1 у поновленні строку звернення до суду.

Позовну заяву повернути ОСОБА_1 .

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську, Запорізьку та Кіровоградську області, протягом п`ятнадцяти днів з дня складення.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Р.І. БРЕГЕЙ