Рішення

від 13.01.2025 по справі 380/14705/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 січня 2025 рокусправа № 380/14705/24

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Костецького Н.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сікер» (вул. Львівська, 2, офіс 101, с. Гостинцеве, Мостиський район, Львівська область, код ЄДРПОУ 4055711) до Львівської митниці (вул. Костюшка, 1, м. Львів, код ЄДРПОУ 43971343) про скасування рішень про коригування митної вартості товару, -

в с т а н о в и в:

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Сікер» до Львівської митниці, у якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/900444/2 від 22.05.2024;

- визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/900447/2 від 22.05.2024.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що при митному оформленні товарів, які ввозились на митну територію України, ним було визначено їх митну вартість за основним методом - ціною договору (контракту). Цей показник заявлено у митній декларації. На підтвердження заявленої митної вартості товару позивачем було надано митному органу документи, що відповідають переліку, визначеному у частині 2 статті 53 Митного кодексу України. Вказані документи чітко ідентифікують оцінюваний товар та містять достовірні дані про числові показники складових митної вартості. Відтак, відсутні підстави для коригування митної вартості. Зауважує, що відповідач витребував абсолютно усі можливі документи, визначені ч.3 ст.53 Митного кодексу України та не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів в недостовірності наданої інформації. Натомість відповідач прийняв оскаржувані рішення у зв`язку із неподанням декларантом всіх витребуваних у нього документів. З наведених підстав просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 16.07.2024 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення сторін.

Відповідач щодо задоволення позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Зазначає, що Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. Документи, подані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, не містили всіх відомостей, що підтверджували числові значення складових митної вартості товарів, у зв`язку з чим у митного органу виникли обґрунтовані сумніви у правильності визначеної декларантом митної вартості, про що зазначено безпосередньо і в рішенні про коригування митної вартості. Витребування додаткових документів у позивача було обумовлене необхідністю оцінки наявних ризиків щодо можливого заниження митої вартості, необхідністю у зв`язку з цим перевірки даних щодо правильності формування ціни на задекларований товар, а також підтвердження того наскільки обґрунтованим є декларування митної вартості товару за ціною, нижчою аніж та що вже наявна в митного органу, а також законодавчо закріплене право митного органу упевнитись в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку поданих для цілей визначення митної вартості, яке кореспондується з обов`язком декларанта надавати відомості для підтвердження митної вартості, які повинні базуватися на підтверджених документально об`єктивних даних, та піддаватися обчисленню. Однак, позивач не надав жодних витребуваних документів, не спростував сумнівів митниці щодо заявленої митної вартості та не довів, що ним правильно здійснено розрахунки митної вартості, в т.ч. обрано метод визначення митної вартості товарів, що не дало можливості митниці перевірити декларування всіх складових митної вартості у повному обсязі та стало підставою для визначення митної вартості не за першим методом, а інакше таку вартість визначити не було можливості. У зв`язку з наявними розбіжностями та відсутністю обґрунтувань цих розбіжностей, не наданням декларантом належних додаткових документів, митним органом цілком обґрунтовано прийнято рішення про коригування заявленої митної вартості товару №UA209000/2024/900444/2 від 22.05.2024 року та №UA209000/2024/900447/2 від 22.05.2024 року, відповідно до яких митну вартість скориговано на підставі наявних у митниці відомостей із застосуванням методу 2(ґ) відповідно до положень статті 64 Митного кодексу України. Просить відмовити у задоволенні позову.

У поданій до суду відповіді на відзив, представник позивача зазначив, що відзив на позовну заяву не обґрунтовує законність прийняття оскаржуваного рішення, відповідачем не доказано правомірності прийнятого ним рішення, а тому є всі підстави для задоволення позову.

Ухвалою суду від 02.08.2024 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Дослідивши наявні у справі докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

26.10.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сікер» (Покупець) та компанією «ZHEJIANG LINGSHA TECHNOLOGY CO., LTD» (Продавець) укладено зовнішньоекономічний контракт №ТТС2208136. Відповідно до предмету контракту Продавець в порядку та на умовах, визначених контрактом постачає і передає у власність Покупця батути (товар), а Покупець приймає та оплачує товар згідно інвойсів, що є невід`ємною частиною контракту.

1. На виконання вимог зовнішньоекономічного контракту №TTC2208136 від 26.10.2022 та згідно Рахунку-фактури (інвойсу) №TTC2308249-8 від 22.03.2024 р. покупець придбав у продавця товар, загальною вартістю 24 679,4 доларів США.

З метою митного оформлення вказаного товару, 22.05.2024 позивачем подано до Львівської митниці електронну митну декларацію №24UA209170042389U3, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації (тов. №1 - батути в комплекті в розібраному вигляді).

Одночасно, декларантом до митного контролю, разом з митною декларацією №24UA209170042389U3, в якості підстави для застосування основного методу було надано наступні документи, які містять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її, зазначені у графі 44 митної декларації: зовнішньоекономічний договір №TTC2208136 від 26.10.2022 р.; рахунок-проформа №TTC2308249-8 від 15.11.2023 р.; рахунок-фактура (інвойс) №TTC2308249-8 від 22.03.2024 р.; банківський платіжний документ, що стосується товару №1078 від 30.04.2024 р.; банківський платіжний документ, що стосується товару №911 від 21.11.2023 р.; договір про перевезення №2023/07/25 ЗК від 25.07.2023 р.; договір транспортного експедирування №S/2023 від 24.10.2022 р.; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №1301 від 21.05.2024 р.; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №N1810-ICT від 17.05.2024 р.; автотранспортна накладна б/н від 21.05.2024 р.; коносамент №DK24030601CNNGBPLGDNFD від 02.04.2024 р.; прайс-лист від 15.11.2023 р.; Інтернет-пропозиція.

За наслідками опрацювання наданих документів, відповідно до вимог ч. 3 ст. 53 МК України, декларанту було надіслано повідомлення про надання додаткових документів.

На вимогу митного органу, декларант просив визнати та погодити митну вартість на основі поданих документів, а також на вимогу надав витребувані документи: прайс-лист, інтернет-пропозиції.

Однак, відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості UA209000/2024/900444/2 від 22.05.2024, в графі 33 якого вказано наступне:

«Відповідно до п.1 ч. 4 ст. 54 МКУ здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. В рамках реалізації положень статей 52,53,54,55,58,335 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI (далі-МКУ), за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з наступних причин: - подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар; - надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. Під час здійснення митного контролю опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах. За результатами проведеного опрацювання встановлено:- поставка товару здійснюється на підставі контракту від 26.10.2022 р. за № ТТС2208136 далі - (Контракт), укладеного між компанією ZHEJIANG LINGSHA TECHNOLOGY CO.,LTD, CHINA (Продавець) та TOB "СІКЕР" в особі директора Бобка Павла Зеновійовича (Покупець). Слід відмітити, що в Контракті відсутні відомості про особу, уповноважену на укладання та підписання його від імені компанії ZHEJIANG LINGSHA TECHNOLOGY CO.,LTD., проте п. 10 Контракту передбачено, що будь які зміни та доповнення до Контракту здійснені за умови, якщо вони вчинені у письмовій формі та підписані уповноваженими на те представниками сторін;- відповідно до п 1.2 Контракту Продавець постачає товар партіями на підставі замовлень Покупця, які до митного оформлення декларантом не надано;- у гр. 16 та гр. 23 наданої до митного оформлення CMR б/н від 21.05.2024 р. наявні штампи перевізника Ekspogrant LLC, однак документи, що визначають договірні відносини з Ekspogrant LLC, відсутні;-для підтвердження транспортно-експедиторських витрат декларантом надано рахунок-фактуру від 17.05.2024 року за № N1810-ICT, відповідно до якого загальна вартість організації транспортно - експедиторських послуг складає 4900 доларів США з терміном оплати 1 день. Однак, з урахування встановленого терміну оплати декларантом не надано визначених пунктом 3.1 договору транспортного експедирування № S/2023 від 24.10.2022 року, банківських та платіжних документів, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиторських послуг відповідно до виставленого рахунку-фактури. Отже, відомості щодо числових значень складових митної вартості не підтверджено документально та не піддаються перевірці, що є порушенням вимог положень частини 21 статті 58 Митного кодексу. Відповідно до пункту другого статті VII ГАТТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна грунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару; під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Крім того, пунктом 2 Приміток та додаткових положень до ГАТТ встановлено, що сумісним із статтею VII було б припущення, що «дійсна вартість» може бути представлена ціною, зазначеною у рахунку, плюс будь-які не включені до неї збори за виправдані витрати, які є звичайними складовими «дійсної вартості», а також плюс будь-яка вийняткова знижка чи інше зменшення звичайної конкурентної ціни. Отже, декларантом не надано документів, які вказують зменшення звичайної конкурентної ціни, відсутня можливість упевнитись, що заявлена декларантом митна вартість товару грунтується на дійсній вартості. Отже, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару. Відповідно до частин 3-4 статті 53 Митного кодексу України декларанту була надіслана вимога про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів а саме: - зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. - транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (рахунок на перевезення, договір на перевезення); - виписку з бухгалтерської документації; - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - копію митної декларації країни відправлення;-висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. Декларантом на вимогу митного органу надіслано прайс-лист, інтернет пропозиція. Надіслані на вимогу митного органу документи не усувають вищезазначені невідповідності. Інших документів на вимогу не надано.

Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МК, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість. Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 26 (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року № 4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала: МД № UA209140/2024/10031 від 10.04.2024 р., рівень митної вартості становить 3,7501 дол. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось.».

Львівською митницею було відмовлено у митному оформленні задекларованого товару, у зв`язку з чим оформлено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2024/001725.

Підставою для відмови у митному оформленні було прийняте митницею рішення про коригування митної вартості товарів від 22.05.2024 № UA209000/2024/900444/2.

На виконання вимог Рішення про коригування декларантом було подано нову митну декларацію, якій присвоєно номер №24UA209170042598U3, та 22.05.2024 вона була оформлена Львівською митницею у митному відношенні.

За даною митною декларацією ТОВ сплачено податків у сумі 747 083, 87 гривень (інформація відображена у графі В даної митної декларації).

Як наслідок різниця між сумою митних платежів, що повинен був сплатити при оподаткуванні товару та сплатив, внаслідок прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості, становить 360 071, 42 гривень.

2. На виконання вимог зовнішньоекономічного контракту №TTC2208136 від 26.10.2022 та згідно Рахунку-фактури (інвойсу) №TTC2308249-7 від 22.03.2024 р. покупець придбав у продавця товар, загальною вартістю 26 780 доларів США.

З метою митного оформлення вказаного товару, 22.05.2024 позивачем подано до Львівської митниці електронну митну декларацію №24UA209170042393U3, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації (тов. №1 - батути в комплекті в розібраному вигляді).

Одночасно, декларантом до митного контролю, разом з митною декларацією №24UA209170042393U3, в якості підстави для застосування основного методу було надано наступні документи, які містять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її, зазначені у графі 44 митної декларації: зовнішньоекономічний договір №TTC2208136 від 26.10.2022 р.; рахунок-проформа №TTC2308249-8 від 15.11.2023 р.; рахунок-фактура (інвойс) №TTC2308249-7 від 22.03.2024 р.; банківський платіжний документ, що стосується товару №1077 від 30.04.2024 р.; банківський платіжний документ, що стосується товару №910 від 21.11.2023 р.; договір про перевезення №2023/07/25 ЗК від 25.07.2023 р.; договір транспортного експедирування №S/2023 від 24.10.2022 р.; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №1300 від 21.05.2024 р.; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №N1809-ICT від 17.05.2024 р.; автотранспортна накладна б/н від 21.05.2024 р.; коносамент №DK24030601CNNGBPLGDNFD від 02.04.2024 р.; прайс-лист від 15.11.2023 р.; Інтернет-пропозиція.

За наслідками опрацювання наданих документів, відповідно до вимог ч. 3 ст. 53 МК України, декларанту було надіслано повідомлення про надання додаткових документів.

На вимогу митного органу, декларант просив визнати та погодити митну вартість на основі поданих документів, а також на вимогу надав витребувані документи: прайс-лист, інтернет-пропозиції.

Однак, відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості UA209000/2024/900447/2 від 22.05.2024, в графі 33 якого вказано наступне:

«В рамках реалізації положень статей 52,53,54,55,58,335 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI (далі-МКУ), за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з наступних причин: - подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар; - надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена.

Відповідно до п.1 ч. 4 ст. 54 МКУ здійснено контроль наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

За результатами проведеного опрацювання встановлено:

За результатами проведеного опрацювання встановлено: поставка товару здійснюється на підставі контракту від 26.10.2022 р. за № ТТС2208136 далі - (контракт), укладеного між компанією ZHEJIANG LINGSHA TECHNOLOGY CO.,LTD, CHINA (продавець) та TOB "СІКЕР" в особі директора Бобка Павла Зеновійовича (покупець). Слід відмітити, що ні в преамбулі Контракту ні в реквізитах такого відсутні відомості про особу, уповноважену на укладання та підписання контракту від імені компанії ZHEJIANG LINGSHA TECHNOLOGY CO.,LTD, CHINA. Частиною 1 ст. 6 ЗУ «Про зовнішньоекономічну діяльність», суб`єкти, які є сторонами зовнішньоекономічного договору (контракту), мають бути здатними до укладення договору (контракту) відповідно до цього та інших законів України та/або закону місця укладення договору (контракту). Однак, перевірити здатність на укладення договору сторони продавця, із наданих документів, є неможливим. Необхідність наявності такої уповноваженої особи підтверджується також і п. 10 Контракту, яким передбачено, що будь-які зміни та доповнення до Контракту здійснені за умови, якщо вони вчинені у письмовій формі та підписані уповноваженими на те представниками сторін;

відповідно до п 1.2 Контракту Продавець постачає товар партіями на підставі замовлень Покупця, які до митного оформлення декларантом не надано;

пунктом 10 Контракту передбачається, що даний контракт вступає в дію з моменту його підписання обома сторонами і діє до повного його виконання та розрахунку між сторонами. У той же час контрактом не визначено поняття «повне виконання».

При цьому, із урахуванням того, що контракт укладено у м. Львів, Україна, то до такого застосовується законодавство України, а відтак строк дії договору обов`язково погоджується при укладенні сторонами (ч. З ст. 180 ГК України). При цьому строк-є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія. Однак контракт від 26.10.2022 р. № ТТС2208136 не містить положень щодо строку дії контракту, що не дозволяє перевірити його чинність на момент подання митної декларації щодо оцінюваних товарів.

-згідно п. 1.3. Контракту, найменування, асортимент, кількість та ціна за одиницю Товару узгоджується Сторонами на кожну партією та визначається у Проформі інвойсах, які є невід`ємною частиною Контракту. За аналізом положень контракту, таким не передбачений порядок погодження проформи інвойс, однак враховуючи, що така Проформа являється невід`ємною частиною контракту, то розуміється, що Проформа інвойс погоджується сторонами шляхом її безпосереднього підписання. Надана до митного оформлення копія проформа інвойс № ТТС2308249-7 від 15.11.2023 підписаний лише стороною продавцем та не підписаний стороною покупця, а відтак така не вважається погодженою, що в свою чергу такий документ не підтверджує числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Також за даних обставин слід вважати, що декларантом не у певному обсязі надано контракт та усі додатки до такого; -для підтвердження транспортно-експедиторських витрат декларантом надано рахунок-фактуру від 17.05.2024 року за № 1809-ІСТ, відповідно до якого загальна вартість організації транспортно-експедиторських послуг складає 4900 доларів США з терміном оплати 1 день. Однак, з урахування встановленого терміну оплати декларантом не надано визначених пунктом 3.1 договору транспортного експедирування № S/2023 від 24.10.2022 року, банківських та платіжних документів, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиторських послуг відповідно до виставленого рахунку-фактури;

-у гр.16 та гр.23 (перевізник) CMR б/н від 21.05.2024 наявні штампи перевізника «Ekspogrant» LLC. У той же час, наданий рахунок на оплату транспортно-експедиторських послуг №1300 від 21.05.2024. виставлений ФОП ОСОБА_1 на підставі замовлення №1300 від 16.05.2024. Документи, що визначають договірні відносини з «Ekspogrant» LLC, відсутні, що позбавляє можливість перевірки нарахованих транспортних витрат. Також до митного оформлення не надало замовлення №1300 від 16.05.2024 на підставі якого виставлений рахунок.

Отже, відомості щодо складових митної вартості не підтверджено документально та не піддаються перевірці, що є порушенням вимог положень частини 21 статті 58 Митного кодексу.

Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом.

Відповідно до ст. 53 Митного кодексу України декларанту надіслана вимога про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості, а саме:

-зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

-якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

-за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

-якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

-транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (рахунок на перевезення, договір на перевезення);

-виписку з бухгалтерської документації;

-каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

-копію митної декларації країни відправлення;

-висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Декларантом на вимогу митного органу надіслано прайс-лист, інтернет пропозиція. Надіслані на вимогу митного органу документи не усувають вищезазначені невідповідності. Інших документів на вимогу не надано.

Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МК, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість.

Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 26 (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року № 4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала: МД № UA209140/2024/10031 від 10.04.2024 р., рівень митної вартості становить 3,7501 дол. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось.».

Львівською митницею було відмовлено у митному оформленні задекларованого товару, у зв`язку з чим оформлено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2024/001737.

Підставою для відмови у митному оформленні було прийняте митницею рішення про коригування митної вартості товарів від 22.05.2024 №UA209000/2024/900447/2.

На виконання вимог Рішення про коригування декларантом було подано нову митну декларацію, якій присвоєно номер №24UA209170042678U1, та 22.05.2024 вона була оформлена Львівською митницею у митному відношенні.

За даною митною декларацією ТОВ сплачено податків у сумі 774 980, 12 гривень (інформація відображена у графі В даної митної декларації).

Як наслідок різниця між сумою митних платежів, що повинен був сплатити при оподаткуванні товару та сплатив, внаслідок прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості, становить 361 210, 93 гривень.

Не погоджуючись із рішеннями відповідача про коригуванням митної вартості товару, позивач звернувся до суду із даним позовом.

При вирішенні спору по суті, суд керується таким.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Митний кодекс України (далі МК України) визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб`єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Порядок визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається відповідно до розділу ІІІ МК України.

Згідно з статтею 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч. 1 ст. 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм МК України.

Пунктом 2 частини 2 статті 52 МК України передбачено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Згідно з статтею 374 МК України товари, які ввозяться громадянами на митну територію України, підлягають оподаткуванню в порядку та на умовах, визначених законами України.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною другою статті 54 МК України встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 МК України.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (ч. 2 ст. 54 МК України).

Як уже зазначалося, декларантом одночасно із митними деклараціями було надано відповідачу ряд документів для підтвердження митної вартості товару і обраний основний метод її визначення за ціною Контракту.

Згідно з ч. 5 ст. 54 МК України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості має право:

- упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документу чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

- письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст. 53 МК України додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Також, відповідно до положень частини 7 статті 54 МК України у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Частиною першою статті 55 МК України встановлено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною першою статті 57 МК України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції) (частина друга статті 57 МК України).

Згідно з правилами частин третьої - шостої статті 57 МК України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до частини першої статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Частиною другою статті 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до частини четвертій статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина п`ята статті 58 МК України).

Згідно з пунктом 5 частини десятої статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються, серед іншого, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо такі витрати (складові митної вартості) не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Як встановлено з матеріалів справи декларантом надано до митного органу низку документів, що дають змогу митному органу визначити митну вартість товарів: первинно з митними деклараціями, за якими було відмовлено у випуску товарів та на вимогу митниці. Зауваження митниці до поданих документів не стосується числових значень складових митної вартості та були спростовані документами, що подані до митного контролю та додатково разом з заявами в порядку ст. 55 МК України.

Таким чином, на переконання суду, декларант надав відповідачу всі необхідні документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару, а підстав для невизнання позивачем заявленої митної вартості не було.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12 листопада 2021 року у справі №815/3976/16, а також в постановах Верховного Суду у справах №821/1617/17 від 14.08.2018 року, №815/6827/17 від 29.01.2019 року, №804/2256/16 від 12.11.2021 року, №1/380/2019/002016 від 04.11.2021 року №480/3558/19 від 17.11.2021 року, у яких суд прийшов до висновку, що витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Натомість контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню резервного методу.

Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598 (далі - Правила), встановлено, що графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості має містити окрім зазначення номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, також пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеної у постанові 23.10.2020 у справі № 820/3231/16, яка врахована судом при ухваленні даного рішення, обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (стаття 53) заборонено.

Суд враховує, що митний орган має повноваження вимагати додаткові документи лише у разі, коли подані декларантом для митного оформлення документи містять розбіжності, ознаки підробки або відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У вказаному випадку, дослідивши надані позивачем документи, суд дійшов висновку, що у відповідача були в наявності всі документи для визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, та не встановлено жодних інших обставин, визначених положеннями ч.1 ст. 58 МК України, які б перешкоджали визначенню митної вартості імпортованих товарів за ціною договору.

Суд звертає увагу на те, що аналіз вищенаведених норм дає підстави вважати, що митні органи зобов`язані здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, чітко визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наведені вище положення митного законодавства зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Аналізуючи наведені у оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості товару №UA209000/2024/900444/2 від 22.05.2024 та №UA209000/2024/900447/2 від 22.05.2024 обставини, які слугували підставою для його винесення, а також доводи, аргументи учасників справи, у їх сукупності, суд зазначає наступне.

В оскаржуваних рішеннях митний орган вказав, що поставка товару здійснюється на підставі контракту від 26.10.2022 р. за № ТТС2208136 далі - (Контракт), укладеного між компанією ZHEJIANG LINGSHA TECHNOLOGY CO.,LTD, CHINA (Продавець) та TOB «СІКЕР» в особі директора Бобка Павла Зеновійовича (Покупець). Відмічає, що в Контракті відсутні відомості про особу, уповноважену на укладання та підписання його від імені компанії ZHEJIANG LINGSHA TECHNOLOGY CO.,LTD., проте п. 10 Контракту передбачено, що будь які зміни та доповнення до Контракту здійснені за умови, якщо вони вчинені у письмовій формі та підписані уповноваженими на те представниками сторін.

Суд зазначає, що на законодавчому рівні не визначено форми зовнішньоекономічних договорів (контрактів). Положення про форму зовнішньоекономічних договорів було затверджено наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України №201 від 06.09.2001, який втратив чинність на підставі наказу Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства №1275 від 06.07.2020. Тому посилання відповідача на відсутність відомостей про особу, уповноважену на укладання та підписання від імені продавця зовнішньоекономічного договору як підставу для винесення рішення про коригування митної вартості, є необґрунтованим.

Документи, які підтверджують повноваження особи представляти компанію не визначені ч.ч. 2, 3 ст. 53 МК України як такі, що обґрунтовують заявлену митну вартість та повинні безумовно чи на вимогу митного органу подаватися до митного контролю. Згідно з ч.5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Щодо твердження відповідача в оскаржуваних рішеннях про ненадання замовлень, суд зазначає, що замовлення до Контракту не є документом, який підтверджує правильність визначення митної вартості, оскільки у заявці (замовленні) може міститися лише інформація про кількість та асортимент товару, який замовляє позивач. І така заявка не буде мати жодного значення для числових визначень митної вартості. Крім цього, на законодавчому рівні відсутнє визначення складових (реквізитів) заявки до зовнішньоекономічного контракту.

Щодо неможливості перевірки митним органом чинності контракту через відсутність у ньому строку його дії, то такі мотиви оскаржуваного рішення №UA209000/2024/900447/2 від 22.05.2024 не стосуються перевірки числових значень заявленої митної вартості, а стосуються змісту згаданого контракту, що знаходиться поза межами повноважень відповідача. Крім цього, згаданий контракт не визнавався недійсним, у тому числі нікчемним, або неукладеним, у встановленому законом порядку, а тому в силу положень ст.204 Цивільного кодексу України діє презумпція правомірності правочину.

Щодо твердження відповідача в оскаржуваному рішенні №UA209000/2024/900447/2 від 22.05.2024 про відсутність підпису у рахунку-проформі, суд зазначає, що рахунок-проформа за своєю правовою природою є попереднім інвойсом та існує для узгодження ціни, обсягу поставки, і після його затвердження складається комерційний інвойс. Крім цього, числові показники, які зазначені у рахунках-проформа, підтверджуються іншими доданими позивачем документами на підтвердження митної вартості товару.

Відповідач у вищевказаному оскаржуваному рішенні також вказує, що контрактом не визначено поняття «повне виконання». Суд зауважує, що у Контракті пунктом 10 «Інші умови договору» передбачено «даний контракт вступає в дію з моменту його підписання обома сторонами і діє до повного його виконання та розрахунку між сторонами». У пункті 3 Контракту «Ціна та загальна вартість» вказано, що «…загальна вартість товару, що поставляється за цим контрактом, становить не більше 2 000 000, 000 USD». З наведеного суд робить висновок, що Контракт TTC2208136 від 26.10.2022 є довгостроковий та розрахований на велику кількість поставок, до повного виконання та розрахунку між сторонами. Наведене відповідає положенням як Господарського кодексу України, так і Цивільного кодексу України.

Відповідач в оскаржуваному рішенні №UA209000/2024/900444/2 від 22.05.2024 вказує на те, що у гр. 16 та гр. 23 наданої до митного оформлення CMR б/н від 21.05.2024 р. наявні штампи перевізника Ekspogrant LLC, однак документи, що визначають договірні відносини з Ekspogrant LLC, відсутні.

Крім цього, в оскаржуваному рішенні №UA209000/2024/900447/2 від 22.05.2024 відповідач вказав, що у гр.16 та гр.23 (перевізник) CMR б/н від 21.05.2024 наявні штампи перевізника «Ekspogrant» LLC. У той же час, наданий рахунок на оплату транспортно-експедиторських послуг №1300 від 21.05.2024. виставлений ФОП ОСОБА_1 на підставі замовлення №1300 від 16.05.2024. Документи, що визначають договірні відносини з «Ekspogrant» LLC, відсутні, що позбавляє можливість перевірки нарахованих транспортних витрат.

Судом встановлено, що позивачем укладено з ФОП ОСОБА_1 договір транспортного експедирування №2023/07/25 від 25.07.2023, предметом якого є надання позивачу транспортно-експедиторських послуг. Вказаний договір подавався до митного контролю. Відповідно ФОП ОСОБА_1 є експедитором, а не перевізником. І не маючи власних транспортних засобів залучає їх для виконання своїх господарських зобов`язань перед ТОВ «Сікер». Це і передбачено Договором транспортного експедирування №2023/07/25 від 25.07.2023 р. Таким чином всі транспортні витрати, які поніс ТОВ «Сікер» по Договору транспортного експедирування №2023/07/25 від 25.07.2023 р. з ФОП ОСОБА_1 включені у заявлену митну вартість у відповідності до п. 5 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України. Експедитор ФОП ОСОБА_1 залучила для виконання своїх зобов`язань перевізника ТОВ «Експогрант» (Ekspogrant LLC) про що укладено договір про надання послуг з перевезення вантажів №2024/02/08ПК від 08.02.2024.

Суд зауважує, що умови міжнародного перевезення товарів не стосуються й безпосередньо не впливають на ціну товару. У зв`язку з чим, самі по собі недоліки щодо оформлення вантажних накладних СМR, не є такими, що можуть бути підставою для сумніву щодо правильності визначення митної вартості товарів. Більше того, товарно-транспортна накладна (CMR) у розумінні приписів ч. 2т. 53 МК України не є документом, інформація з якого впливає на визначення митної вартості товарів. Таким чином інформація, зазначена у СМR, не впливає на підтвердження числових значень складових митної вартості товарів. Оскільки недоліків щодо кількісних та якісних характеристик товару, вказаного у вантажній накладній, митним органом не виявлено, як наслідок не може бути підставою для коригування митної вартості.

В оскаржуваних рішеннях відповідач також вказав, що для підтвердження транспортно-експедиторських витрат декларантом надано рахунок-фактуру від 17.05.2024 року за № N1810-ICT та рахунок-фактуру від 17.05.2024 року за № 1809-ІС, відповідно до яких загальна вартість організації транспортно - експедиторських послуг складає 4900 доларів США з терміном оплати 1 день. Однак, з урахування встановленого терміну оплати декларантом не надано визначених пунктом 3.1 договору транспортного експедирування № S/2023 від 24.10.2022 року, банківських та платіжних документів, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиторських послуг відповідно до виставленого рахунку-фактури.

Суд зазначає, що безпідставність позиції митниці про розбіжність в строках оплати, як підстава невизнання заявленої митної вартості неодноразово встановлювалась Верховним Судом. Так, зокрема, у Постанові Верховного Суду від 29 липня 2020 року у справі №420/1709/19 зазначено: «у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови, на яких повинна здійснитися оплата за товар, якщо вони безпосередньо не впливають на ціну товару, останньої не стосуються. У зв`язку з цим розбіжності щодо умов оплати товару у документах, доданих до митної декларації на підтвердження митної вартості, не є тими розбіжностями (суперечностями), які є підставою для витребування контролюючим органом додаткових документів, якщо інші документи в сукупності не викликають сумнів в достовірності задекларованої митної вартості».

У постанові від 22.08.2019 у справі №810/2784/18 Верховний Суд роз`яснив, що застосування вищенаведеного підходу пов`язане з тим, що: « [..] цивільні (господарські) відносини реалізуються на засадах диспозитивності. У процесі реалізації належних їм прав-обов`язків договірні сторони можуть відступити від визначеного договором алгоритму їх реалізації за умови відсутності заперечень з боку іншої сторони. Для цілей митного законодавства важливою є об`єктивна підтверджуваність реалізації відповідних операцій».

Таким чином, терміни оплати жодним чином не впливають на числові значення митної вартості товару.

Висновуючи викладене, суд вважає, що митний орган, маючи всі необхідні та визначені чинним законодавством документи, при перевірці відповідності митної вартості визначеної декларантом у митних деклараціях, поза межами повноважень наданими законодавством, аналізував обставини чинності контракту, та надавав перевагу числовим показникам та змісту одного документу без порівняння з числовими показниками та змістом інших документів, які у своїй сукупності підтверджували митну вартість.

Щодо зобов`язання митного органу зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Зміст частини 3 статті 53 МК України вказує на те, що письмова вимога надсилається за умови наявності розбіжності у поданих документах, наявності ознаки підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як було встановлено судом вище законодавчо визначених умов для надіслання вимоги у відповідача не було, оскільки подані позивачем документи до митних декларацій у своїй сукупності підтверджували числові значення задекларованої митної вартості.

При цьому, наведений порядок є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість, що ї є легітимною метою.

В цьому контексті слід також зазначити і про те, що орган митної служби у вимозі повинен конкретизувати документи, надання яких може усунути сумніви достовірності відомостей, які зазначені у первинно поданих документах.

Такий підхід буде відповідати принципу «належного урядування».

Деталізуючи наведений висновок, суд звертає увагу, що у п.70 рішення Європейського Суду з прав людини від 20.01.2012 року у справі «Рисовський проти України» зазначено: «Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, «Онер`їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), п. 119).».

Застосовуючи даний принцип до спірних правовідносин, суд вважає, що надіслання письмових вимог, які містять загальний перелік документів, передбачений ч.3 ст.53 МК України, без конкретизації тих, які можуть усунути сумніви, буде порушувати такі складові принципу «належного урядування» як послідовність, ясність дій митного органу та юридичну визначеність у спірних правовідносинах.

Щодо застосування чи не застосування інших методів визначення митної вартості товару, суд зазначає таке.

У відповідності до положень ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, у постанові від 08.02.2019 року у справі №825/648/17 Верховний Суд зазначив наступне: «… рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Водночас, в оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості товарів зазначено лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.

Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.».

Застосовуючи наведений висновок до спірних правовідносин, суд зазначає, що спірні рішення не містять жодних пояснень щодо зроблених контролюючим органом коригувань на обсяги партій ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов, тощо.

У цьому контексті суд погоджується з аргументом позивача, що відповідачем у порушення п. 2 ч. 3 ст. 64 МК України, згідно якого митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей, оскільки відповідачем при визначенні митної вартості відповідного товару обрано значно вищу митну вартість, ніж мінімальну, що була наявна у відповідача.

Крім цього, обрання такої вартості не було жодним чином обґрунтовано.

Такі обставини також вказують на необґрунтованість спірних рішень при визначенні митної вартості за методом 2 ґ.

У постанові від 05.02.2019 року у справі №816/1199/15-а Верховний Суд зазначив наступне: «При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом».

Як вбачається із спірних рішень про коригування митної вартості, при застосуванні резервного методу бралась до уваги відкоригована митна вартість за шостим резервним методом, що суперечить зазначеним правовим висновкам Верховного Суду.

При цьому, судом не беруться до уваги аргументи позивача щодо застосування преюдиції у спірних правовідносинах, оскільки визначення митної вартості у кожному випадку є відмінними правовідносинами.

Аргументи відповідача спростовуються викладеним.

Підсумовуючи викладене, суд уважає, що під час розгляду справи встановлено невідповідність спірних рішень митного органу критеріям правомірності передбачених п.1 та п.3 ч.2 ст.2 КАС України, внаслідок чого спірні рішення підлягають скасуванню.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд висновує, що позов необхідно задовольнити повністю.

Що стосується судового збору, то, у відповідності до вимог ст.139 КАС України, такий підлягає стягненню на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 242-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/900444/2 від 22.05.2024 та №UA209000/2023/900408/2 від 22.05.2024.

3. Стягнути з Львівської митниці (вул. Костюшка, 1, м. Львів, код ЄДРПОУ 43971343) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сікер» (вул. Львівська, 2, офіс 101, с. Гостинцеве, Мостиський район, Львівська область, код ЄДРПОУ 4055711) судовий збір у розмірі 8655 (вісім тисяч шістсот п`ятдесят п`ять) грн. 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складено 13.01.2024 року.

СуддяКостецький Назар Володимирович