Ухвала

від 14.01.2025 по справі 440/351/25

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

14 січня 2025 рокум. ПолтаваСправа № 440/351/25

Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Удовіченко С.О., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Полтавського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Полтавського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції в якій просить:

Визнати протиправними дії головного державного виконавця Полтавського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Юношева Дмитра, які полягають у винесенні постанови про накладення штрафу від 13.12.2024 року на боржника ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу від 13.12.2024 року на боржника ОСОБА_1 у виконавчому провадженні №64047742, РНОКПП НОМЕР_1 .

В обгрунтування позовної заяви позивач зазначив, що "в Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції знаходиться на виконанні виконавче провадження №64047742 з примусового виконання судового наказу №554/1749/18, виданого 18.12.2020 року Октябрським районним судом м. Полтави про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини з усіх видів доходу, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 19.03.2018 року і до досягнення дитиною повноліття. 13 грудня 2024 року головним державним виконавцем Полтавського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Юношевим Дмитром Анатолійовичем винесено постанову ВП №64047742 про накладення штрафу, якою за заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, накладено на ОСОБА_1 штраф у розмірі 91226,71 грн.

У спірній постанові, головним державним виконавцем встановлено: «З дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання у ОСОБА_1 станом на 13.12.2024 року утворилася заборгованість зі сплати аліментів 182453,41 грн, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки».

Враховуючи розмір накладеного спірною постановою штрафу (91226,71 грн) та вказану правову норму, сукупний розмір заборгованості зі сплати аліментів з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання повинен за три роки перевищувати суму відповідних платежів - 182453,41 грн, щоб можна було відповідно до законодавства накласти штраф у розмірі 91226,71 грн (50% від 182453,41 грн). Але відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 09.12.2024 року №71878 загальна сума заборгованості станом на 09.12.2024 року становить 189249,61 грн. Заборгованість розрахована з 19 березня 2018 року, а не з 11 січня 2021 року, коли судовий наказ було пред`явлено до примусового виконання. В грудні 2024 року з пенсії ОСОБА_1 на погашення заборгованості зі сплати аліментів було відраховано 7224,19 грн (підтверджуючі документи про сплату знаходяться у відповідача). Тому головним державним виконавцем у постанові про накладення штрафу розмір заборгованості був зазначений з урахування сплати аліментів в грудні 2024 року - 182453,41 грн, але при цьому в розрахунок був включений період до пред`явлення судового наказу до примусового виконання, що порушує вимоги чинного законодавства.

Також звертає увагу суду на той факт, що відповідачем не обчислювався розмір заборгованості зі сплати аліментів щомісяця, а лише робився декілька разів сукупний розрахунок заборгованості за період, що включав понад один місяць.

Враховуючи вищевикладене спірна постанова прийнята з порушенням вимог законодавства, а тому вона є протиправною та підлягає скасуванню".

Приписами пункту 4 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) визначено, що суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за статтею 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

У пункті 7 частини першої статті 4 КАС України визначено, що суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій, чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Суд також вважає за необхідне врахувати, що в силу приписів статті 447 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

В свою чергу, особливості провадження у справах з приводу оскарження рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця визначено статтею 287 КАС України, частиною першою якої передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Суд звертає увагу, що зі змісту позовної заяви слідує, що позивач у даному позові оскаржує дії державного виконавця щодо прийняття оскаржуваної постанови, а також безпосередньо дій, що полягають у прийняті державним виконавцем постанови про накладення штрафу, вчинених та прийнятих у межах провадження виконавчих дій по виконавчому провадженню ВП №64047742, у зв`язку із наявною заборгованістю по аліментах у боржника.

Так, зі змісту оскаржуваної постанови від 13.12.2024 ВП №64047742 слідує, що 11.01.2021 ОСОБА_2 пред`явлено до примусового виконання судовий наказ №554/1749/18, виданий 18.12.2020 Октябрським районним судом. М.Полтава. У зв`язку із наявною заборгованістю зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки на ОСОБА_1 накладено штраф на користь стягувача - ОСОБА_2 , у розмірі 50% суми заборгованості зі сплати аліментів, що складає 91226,71 грн.

Тобто, предметом даного спору є дії державного виконавця щодо винесення постанови та безпосередньо сама постанова у зв`язку з наявною заборгованістю зі сплати аліментів.

Як визначено частинами восьмою, дев`ятою, чотирнадцятою статті 71 Закону України "Про виконавче провадження", спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.

За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, державний виконавець виносить вмотивовані постанови:

1) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; 2) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі, тощо.

За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 20 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за два роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 30 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

У подальшому постанова про накладення штрафу у розмірі, визначеному абзацом першим цієї частини, виноситься виконавцем у разі збільшення розміру заборгованості боржника на суму, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік.

Суми штрафів, передбачених цією частиною, стягуються з боржника у порядку, передбаченому цим Законом, і перераховуються стягувачу.

У даному випадку, оскаржувані постанови державним виконавцем були прийняті відповідно до приписів статті 71 ЗУ "Про виконавче провадження", сума штрафу вирахувана виходячи з 50% від суми заборгованості зі сплати аліментів, які не сплачуються боржником понад три роки

В свою чергу, приписами частини другої статті 63 Закону України "Про виконавче провадження" у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Згідно із частиною другою статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Поняття штрафу, вжите у частині другій статті 74 Закону № 1404-VIII, стосується випадків покладення відповідальності на боржника за невиконання рішення, та його стягнення проводиться на користь держави.

У той час як суми штрафів за невиконання судових рішень про стягнення аліментів, передбачені частиною чотирнадцятою статті 71 Закону № 1404-VIII, перераховуються на користь стягувача аліментів.

Указане свідчить про те, що правова природа, характер, цільове призначення та стягувач штрафу, визначеного в частині другій статті 63 Закону № 1404-VIII, частині другій статті 74 Закону № 1404-VIII, та штрафу, передбаченого частиною чотирнадцятою статті 71 Закону № 1404-VIII, - відмінні, оскільки постанова виконавця про накладення штрафу у зв`язку з наявністю заборгованості зі сплати аліментів є рішенням виконавця щодо виконання судового рішення про стягнення аліментів, як це передбачено частиною першою статті 74 Закону № 1404-VIII. Це дає можливість тлумачити частину другу статті 74 Закону № 1404-VIII таким чином, що оскарження постанов виконавців про накладення штрафу у зв`язку з наявністю заборгованості зі сплати аліментів має відмінний порядок від оскарження постанов виконавців про накладення інших штрафів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства.

З огляду на викладене, оскільки предметом регулювання за указаними нормами є як визначення розміру заборгованості за аліментами, так і накладення штрафу за наявності заборгованості, порядок вирішення спору як щодо розміру заборгованості, так і про накладення штрафу з огляду на наявність заборгованості має відбуватися у межах однієї юрисдикції - у порядку цивільного судочинства, що буде відповідати принципам верховенства права та ефективності провадження як механізму судового захисту.

У постанові від 14.12.2021 справі № 2610/27695/2012 (провадження № 14-37цс21) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що скарга на постанову державного виконавця про накладення штрафу у зв`язку з наявною заборгованістю зі сплати аліментів підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки така постанова не є постановою про накладення штрафу в розумінні частини другої статті 63 Закону № 1404-VIII, яка підлягає оскарженню до суду в порядку, визначеному частиною другою статті 74 цього Закону, тобто в порядку адміністративного судочинства.

Заявник по суті звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця щодо накладення на нього штрафу та встановлення заборон в порядку контролю за виконанням судового рішення у цивільній справі щодо стягнення аліментів на утримання дитини, тому така скарга має розглядатися за правилами цивільного судочинства.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду відступила від правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.03.2020 у справі № 682/3112/18, в якій, зокрема, оскаржувалася постанова державного виконавця про накладення штрафу у зв`язку з наявною заборгованістю зі сплати аліментів, про те, що відповідно до частини другої статті 74 Закону № 1404-VIII скарга на постанову державного виконавця про накладення штрафу підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що спірні правовідносини підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства.

Аналогічна правова позиція зазначена Верховним Судом в постановах від 12.01.2022 по справі № 438/257/13.

Таким чином, враховуючи суть спірних правовідносин і їх суб`єктний склад, суд приходить до висновку про непоширення на цей спір предметної юрисдикції адміністративних судів і необхідність його вирішення в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо: позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

У разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи (частина шоста статті 170 КАС України).

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що даний спір має вирішуватися місцевим загальним судом за правилами Цивільного процесуального кодексу України.

Таким чином, із врахуванням вищенаведеного у відкритті провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтями 2, 9, 19, 170, 171 Кодексу адміністративного судочинства України,-

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Полтавського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Роз`яснити позивачу, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Роз`яснити, що даний спір має вирішуватися місцевим загальним судом за правилами Цивільного процесуального кодексу України.

Копію ухвали направити особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення судового рішення шляхом подання апеляційної скарги в порядку, визначеному частиною восьмою статті 18, частинами сьомою-восьмою статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя С.О. Удовіченко