Ухвала

від 13.01.2025 по справі 440/14139/24

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

13 січня 2025 рокум. ПолтаваСправа № 440/14139/24

Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Бойко С.С., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Кременчуцького районного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Кременчуцького районного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції , у якій позивач просив:

- визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Кременчуцького районного відділу державної виконавчої служби територіального управління юстиції у Полтавській області Маліннікова М.В. від 19.11.2018 ВП №31601313 про накладення на ОСОБА_1 штрафу в розмірі 57161,86 грн.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 02.12.2024 позовну заяву залишено без руху, позивачу надано десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви. Роз`яснено, що недоліки необхідно усунути шляхом надання до Полтавського окружного адміністративного суду заяви про поновлення строку звернення до суду з цим позовом та доказів, які свідчать про поважність причин пропуску цього строку.

07 січня 2025 року до суду від позивача на виконання вимог ухвали суду від 02.12.2024 надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, в якій позивач просить поновити строк звернення до суду, в обґрунтування зазначає, що в липні 2024 державним виконавцем був накладений арешт на його розрахункові рахунки у зв`язку з наявністю боргу зі сплати аліментів. Під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження ВП 31601313 його представник повідомив про наявність постанови від 19.11.2018 про накладення штрафу, дану постанову він не отримував. 01.08.2024 ним поданий позов про визнання протиправною та скасування вищевказаної постанови, 20.09.2024 суд повернув позовну заяву, ухвалу про повернення позовної заяви ОСОБА_1 отримав 13.11.2024, так як військовослужбовець, учасник бойових дій в цей день повернувся на ротацію до міста Кременчука. 15.11.2024 позов про визнання протиправною та скасування вищевказаної постанови було повторно направлено до Полтавського окружного адміністративного суду.

Суд, розглянувши заяву про поновлення строку звернення до суду, вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з частини 5 статті 74 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження", рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 287 КАС України встановлено особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.

Так, відповідно до пункту першого частини другої статті 287 КАС України, позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Під строком звернення до адміністративного суду розуміється строк, протягом якого особа має право звернутися з адміністративним позовом і розраховувати на одержання судового захисту. Дотримання цього строку є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах, яка дисциплінує учасників цих відносин, запобігає зловживанням, сприяє стабільності діяльності суб`єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності та неостаточності у відносинах.

Суд зазначає, що інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Поважність причин пропуску строку звернення до суду може бути обґрунтовано та враховано судом у випадку наявності обставин, що є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 28 лютого 2019 року у справі № 826/17879/17.

Разом з тим, Конституційний Суд України у Рішенні від 07.07.1998 № 11-рп/98 у справі щодо офіційного тлумачення частин 2 і 3 статті 84 та частин 2 і 4 статті 94 Конституції України (справа щодо порядку голосування та повторного розгляду законів Верховною Радою України) зазначив: "Термін "дні", якщо він вживається у зазначених правових актах без застережень, означає лише календарні дні.

З огляду на встановлений статтею 287 КАС України порядок обчислення процесуальних строків зазначений десятиденний строк слід обчислювати в календарних днях. Такий порядок обчислення строків є єдиним для всіх норм КАС України та застосовується й у інших процесуальних кодексах України.

Суд зазначає, що КАС України регулює порядок оскарження саме до адміністративного суду рішень, дій та бездіяльності державного виконавця, при цьому стаття 74 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" регулює оскарження дій державного виконавця не тільки до суду, а й до інших органів.

Так, відповідно до частини 3 статті 74 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження", рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня.

Стаття 74 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" регулює відносини з оскарження рішень, дій або бездіяльності виконавців при виконанні не тільки судових рішень, але й інших виконавчих документів. Так, у частині 1 статті 3 цього Закону серед інших виконавчих документів, примусове виконання яких здійснюється ДВС, перераховано: виконавчі написи нотаріусів; посвідчення комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій; постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанови державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанови приватних виконавців про стягнення основної винагороди; постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; рішення інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами; рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", а також рішень інших міжнародних юрисдикційних органів у випадках, передбачених міжнародним договором України; рішення (постанов) суб`єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень (пункти 3 - 9).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що стаття 74 Закону України "Про виконавче провадження" є загальною нормою по відношенню до статті 287 КАС України, адже застосовується до більш широкого кола відносин: 1) відносин, які виникають при оскарженні дій щодо виконання будь-якого виконавчого документа, а не тільки рішення суду; 2) відносин, які виникають при оскарженні дій державного виконавця не тільки до суду, але й до органів ДВС.

У постанові Верховного Суду від 08 жовтня 2019 року по справі №440/1290/19 також викладено правову позицію, згідно якої статтею 74 Закону України "Про виконавче провадження" та статтею 287 КАС України передбачено право вибору особи порядку оскарження рішень державного виконавця. При цьому, такі оскарження є альтернативним способом захисту своїх прав. Скориставшись альтернативним способом захисту своїх прав на оскарження рішень державного виконавця, а саме зверненням з позовною заявою до суду, де відповідачем є відповідний орган ДВС, позивач повинен керуватися статтею 287 КАС України, якою встановлено десятиденний строк для звернення, від дати отримання таких рішень, який обчислюється календарними днями.

Тобто, законодавцем чітко визначено, що для звернення до адміністративного суду з позовом щодо оскарження дій виконавця законодавством встановлено спеціальний 10-денний строку, який обчислюється з дня вручення постанови. При цьому, слід ураховувати, що пропуск цього строку не є безумовною підставою для залишення адміністративного позову без розгляду, оскільки, за наявності поважних причин його пропуску, такий строк може бути поновлено.

За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на звернення з позовом, тобто, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Порівняльний аналіз термінів "дізнався" та "повинен дізнатися" дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх прав. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

У свою чергу при визначенні початку строку суд з`ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльність), а не коли вона з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.

В позовній заяві позивач зазначив, що в липні 2024 державним виконавцем був накладений арешт на його розрахункові рахунки у зв`язку з наявністю боргу зі сплати аліментів. Під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження ВП 31601313 його представник повідомив про наявність постанови від 19.11.2018 про накладення штрафу, дану постанову він не отримував. 01.08.2024 ним поданий позов про визнання протиправною та скасування вищевказаної постанови, 20.09.2024 суд повернув позовну заяву, ухвалу про повернення позовної заяви ОСОБА_1 отримав 13.11.2024, так як військовослужбовець, учасник бойових дій в цей день повернувся на ротацію до міста Кременчука. 15.11.2024 позов про визнання протиправною та скасування вищевказаної постанови було повторно направлено до Полтавського окружного адміністративного суду.

Разом з цим позивачем на підтвердження вищевказаних обставин причин пропуску строку звернення до суду не надано жодних доказів існування таких обставин.

Отже, суд приходить до висновку, що причини пропуску звернення до суду які вказані позивачем у позовній заяві, непідтверджені належними доказами, які б свідчили про обставини, які об`єктивно перешкоджали зверненню позивача до суду в установлений частиною другою статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України строк.

За таких обставин, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні заяви позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду.

Відповідно до частини 2 статті 123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Згідно пункту 9 частини 4 статті 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, зокрема, у випадках, передбачених частиною 2 статті 123 цього Кодексу.

Керуючись статтею 123, 160, 161, 169, 248 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Кременчуцького районного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови повернути позивачу.

Роз`яснити позивачеві, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.С. Бойко