Рішення

від 14.01.2025 по справі 520/30664/24

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

14 січня 2025 року № 520/30664/24

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кухар М.Д. розглянувши у порядку скороченого провадження адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хозленд" (вул. Морозова, буд. 13,м. Харків,61036, код ЄДРПОУ41459351) до Тернопільської митниці, як відокремлений підрозділ Державної митної служби України (вул. Текстильна, буд. 38,м. Тернопіль,46400, код ЄДРПОУ43985576) про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив суд:

-визнати протиправним і скасувати рішення Тернопільської митниці, як відокремлений підрозділ Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів № UА 403020/2024/000091/2 від 07.10.2024 року;

-cтягнути за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільської митниці як відокремлений підрозділ Державної митної служби України (46400, м. Тернопіль, вул. Текстильна. 38. код ЄДРПОУ ВП 43985576) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ХОЗЛЕНД" (61036, м. Харків, вул. Морозова, 13. код СДРПОУ 41459351) судовий збір в сумі 4005.89 грн.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що підставою для звернення до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою стало прийняття Тернопільською митницею Державної митної служби України рішення про коригування митної вартості товарів № UА 403020/2024/000091/2 від 07.10.2024 року за відсутності належного обгрунтування та з порушенням норм чинного законодавства.

Ухвалою суду відкрито спрощене провадження у справі.

Дослідивши надані матеріали справи, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ХОЗЛЕНД» в жовтні 2024 року імпортувало з Туреччини на територію України товар - клейонку з ГІВХ-плівки на нетканій основі (код згідно УКТЗЕД 5603141000. надалі - товар № 1). клейонку з 1 ІВХ-плівки на тканій основі (код згідно УКТЗЕД 5903109090. надалі - товар X» 2) та покриття для підлоги, килимки (код згідно УКТЗЕД 3918101090. надалі товар № З).

Товар ввозився Позивачем на підставі зовнішньо-економічного контракту № 38/1ІС від 06.11.2020 р. (надалі Контракт).

Митне оформлення товару здійснювалося Тернопільською митницею.

Відповідно до умов Контракту, на кожну поставку партії товару, сторони підписують специфікації, а постачальник надає Позивачу інвойси на оплату товару.

Пунктом 1.1 Контракту передбачено, що постачальник зобов`язується поставити Покупцю товар за асортиментом, кількістю та ціною, яка узгоджена сторонами в специфікації до контракту, а покупець зобов`язаний прийняти та оплатити товар, в передбачені Контрактом строки.

Також, відповідно до п.2.1.. 2.З.. 3.1. Контракту, ціни на кожну одиницю товару та загальна вартість партії поставки узгоджуються сторонами на кожну окрему партію в специфікації, поставка товару відбувається на умовах Інкотермс FСА м. Стамбул.

Згідно з п.2.5. Контракту, ціни на поставлений товар встановлюються постачальником з урахуванням витрат на виготовлення упаковки і робіт, пов`язаних з упаковкою товару, виробництвом та наклеюванням етикеток, виготовленням та нанесенням транспортного маркування, а також на підготовку необхідної документації на відвантаження товару.

Тернопільська митниця під час митного оформлення товару, збільшила митну вартість товару Позивача, шляхом коригування митної вартості за шостим (резервний) методом визначення митної вартості та винесла відповідне рішення.

Позивач вважає незаконними оскаржуване рішення , а тому звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Надаючи правову оцінку вищенаведеному, суд вказує наступне.

В жовтні 2024 р. Позивач ввіз на територію України з Туреччини товар за Контрактом, специфікацією № 20 від 11.09.2024 р., інвойсом № ОNС 2024000000210 від 26.09.2024 р. на загальну суму 19 368.00 доларів США.

Відповідно до п. 5.10 Контракту (з урахуванням положень Додаткової угоди №10 від 10.10.2022 р. до Контракту. Додаток 19) сторони узгодили, то оплата товару провадиться шляхом 100% передплати після підписання Специфікації.

Платіжною інструкцією № 35 від 19.09.2024 р. Позивач здійснив оплату товару на загальну суму 19 368.00 дол. США.

Під час митного оформлення па підтвердження митної вартості товару декларант надав Відповідачу наступні документи:

Митну декларацію № 24UA403020012838U2 від 07.10.2024 р. з декларацією митної вартості до неї;

Контракт з постачальником № 38/HС від 06.11.2020 р.. з додатковою угодою № 10 (додаток №19) від 10.10.2022 р. та№ 1 1 (додаток 22 до контракту) від .30.12.22 року:

Специфікацію № 20 (додаток №32) від 11.09.2024 р. до Контракту;

Інвойс № ОNС 2024000000210 від 26.09.2024 р.;

Пакувальний лист б/н від 26.09.24 р.:

Сертифікат про походження товару № В1 706092 від 27.09.2024 р.;

Автотранспортну накладну б/н від 28.09.2024 р.;

Платіжна інструкція № .35 від 19.09.24 р. про оплату товару;

Документи, що підтверджують витрати по перевезенню товару до кордону України:

договір на транспортно-експедиторське обслуговування № 1 794 від 06.10.2022 р. та № 1115 від 05.06.2024 р.; довідку про транспортні витрати б/н від 01.10.24 р.; рахунок- фактура про надання транспортно-експедиційних послуг № 185 від 01.10.24 р.; заявка №2426 на перевезення від 18.09.24 р.

Договір про надання послуг митного брокера ЬР-175 від 23.09.2019 р.

Для митного оформлення товару Позивачем визначено митну вартість товару за ціною договору згідно зі ст. ст. 57. 58 МК України.

Так. в графі 12 митної декларації № 24иА403020012838Ы2 від 07.10.2024 р.. Позивач зазначив митну вартість - 836 326.51 гри., яка складається з фактурної вартості товару за контрактом - 797 688.51 грн. (19 368.00 доларів США х 41.1859 гри. - за курсом НБУ на момент подачі митної декларації) + 38 638 грн. витрати на транспортування до кордону України.

Сума витрат на транспортування товару у розмірі 38 638 грн. підтверджена декларантом відповідними документами: договір на транспортно-експедиторське обслуговування № 1794 від 06.10.2022 р. та№1 115 від 05.06.2024 р.; довідкою про транспортні вт рати б/н від 01.10.2024 р.; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг № 185 від 01.10.2024 р. ; заявка на перевезення № 2426 від 18.09.24 р.

Отже, за декларацією митної вартості № 24UА40302001283802 від 07.10.2024 р. Позивачем заявлена митна вартість у гривнях - 836 326.51 грн.

07.10.2024 р. декларантом від митниці отримано повідомлення про вимогу надання додаткових документів перелічених у ч. 2 та 3 ст.53 МК України, які підтверджують числові значення складових митної вартості товару, (ідентифікатор електронного повідомлення № 93953с2d-db59-4996-9сbа-е345а66с0b72).

Судом встановлено, що Позивачем до митного органу було надано додатково:

Лист з поясненнями № 0710-2 від 07.10.2024 року;

Експортну мигну декларацію країни відправлення № 24590400ЕХ00038632 від 27.09.2024 р.;

Після направлення додаткових документів, декларантом від митниці отримано рішення про коригування митної вартості товару № UА 403020/2024/000091/2 від 07.10.2024 р.

Вказаним рішенням було скориговано митну вартість товару №1, №2 та № 3 за шостим (резервним) методом відповідно до ст. 64 МК України.

Так. Відповідно до гр. 28. 30 оскаржуваного рішення. Відповідачем скориговано митну вартість:

товару № 1 в сторону збільшення з 11 765.77 дол. США до 35 206.35 дол. США;

товару № 2 в сторону збільшення з 788.55 дол. США до 1 424.64 дол. США.

товару № 3 в сторону збільшення з 7 751.81 дол. США до 9 184.59 дол. США.

07.10.2024 р.. на підставі рішення про коригування митної вартості товару. Відповідачем також видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, пропуску товарів. транспортних засобів комерційного призначення № UА403020/2024/000296.

Позивач не погодився із завищенням митної вартості, карткою відмови і звернувся до Відповідача з проханням про випуск товару у вільний обіг під гарантійні зобов`язання згідно із ч,7 ст.55 МК України.

Так, відповідно до ч.7 ст. 55 МК України, у випадку незгоди декларанта з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Після отримання такого дозволу:

-позивач надав Відповідачу нову митну декларацію № 24UA403020012903U0 від 07.10.2024 р. з повторним наданням документів, які підтверджують митну вартість товару і вказані в гр.44 такої митної декларації:

-позивач здійснив доплату митних платежів від скорегованої Відповідачем митної вартості на загальну суму 267 059.37 гри., з якої: переплата ввізного мита 47 444.61 гри. та ПДВ 20% - 219 614.76 гри. (гр. 47-48 МД).

Таким чином, збільшення митної вартості товару за рішенням митниці призвело до надмірної сплати митних платежів на загальну суму 267 059.37 гри.

Відповідач здійснив митне оформлення товар) з відміткою в гр. 48 митної декларації «відстрочення платежів до 04.07.2024 р.» згідно із ч.7 ст.55 МК України.

Суд вказує, що частиною 2 ст. 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з п. п. 23 та 24 ч. 1 ст. 4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм нього Кодексу, законів га інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

За змістом ст. ст. 49. 50 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частини 1 та 2 статті 51 МК України).

Так частинами 1 - 3 ст. 57 МК України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; і ) на основі додавання вартості (обчислена вартість); г) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митії} територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод ' за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із ч. ч. 1.2 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться па митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні: б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не виливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь- якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті: 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58- 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GАТТ) (ч. 1 ст. 64 МК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

За змістом ч. ч. 1-3 ст. 53 МК України у випадках, передбачених ним Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують мигну вартість товарів, є; 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких.проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок- фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу): 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні га/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару га містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування. - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характерне гики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, га/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих. що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч. ч. 5. 6 сг. 53 МК України).

Згідно із ч. ч. 1-3 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

В той же час частиною 6 зазначеної статті передбачено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обгрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У відповідності до ч. ч. 1,2 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статгі 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обгрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обгрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, га фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

У разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі (ч. 12 ст. 264 МК України).

Отже митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України (у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом).

При цьому, митний орган мас право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лите у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обгрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

Суд вказує, що наведена позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.02.2020 у справі № 813/1229/16.

Відповідно до п.5 ч. 10 сг. 58 МК України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Згідно з п. 6 ч.2 ст.53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Відповідно до Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених Наказом Міністерства фінансів України №599 від 24.05.2012 р.. для підтвердження витрат па транспортування декларантом відповідно до ч. 2 с г. 53 МК України подаються транспортні документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів до кордону України.

Так. до транспортних документів можуть належати: рахунок-фактура. акт виконаних робіт від виконавця договору про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів, банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат.

Отже, законодавством не передбачений вичерпний та єдиний перелік документів, які підтверджують транспортні витрати імпортера при ввезенні товару, основною вимогою законодавства до таких документів є наявність в них інформації щодо вартості перевезення оцінюваних товарів.

Суд вказує, що під час здійснення митного контролю Відповідачем в електронному повідомленні декларанту від 07.10.24 р. не зазначено конкретних підстав та обгрунтувань, щодо витребування додаткових документів, сама вимога містить цитування ч.2 та ч. З ст. 53 МК України, що є порушенням прав щодо обізнаності суті та причин волевиявлення контролюючого органу на здійснення додаткових дій.

Законодавча мета у зазначені/наведені підстав в актах індивідуальної дії або волевиявленнях митних органів, це на сам перед дотримання балансу прав та обов`язків сторін; в обізнаності декларанта в суті претензій, що дає розуміння якими документами або діями декларант може задовільнити вимоги митного органу.

Така позиція, підтверджується висновками викладеними в постанові ВС по справі № 820/6811/16 від 21.06.2022 року: «Разом з тим. наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії. спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

З огляду на викладене, на думку суду, саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки па підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

Митницею в запиті не зазначено які саме надані декларантом документи мають розбіжності, до яких документів наявні зауваження. Запит містить лише законодавчо встановлений загальний перелік документів.

В свою чергу, посилання Митниці на те,що на вимогу контролюючого органу Товариством не були надані документи, обґрунтовано не були взяті судами до уваги, оскільки за приписами наведених вище правових норм у випадку виникнення обґрунтованих сумнівів митний орган повинен витребувати, а декларант - надавати лише ті докази, які можуть підтвердити або спростувати такі сумніви. Тобто, необхідність подачі додаткових документів мас бути обумовлена тим. які факти в аспекті митної вартості товару мав на меті встановити (спростувати) митний орган.

Матеріалами справи підтверджується, що Митницею, під час митного оформлення, не зазначено ані в запиті до декларанта, ані в рішенні про коригування митної вартості, які саме відомості не підтверджені наданими до митного оформлення документами, які саме документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, а також які документи містять розбіжності.».

З огляду на це та усталену судову практику ВС, вимоги Відповідача щодо витребування додаткових документів були не законними.

Тільки після отримання рішення про коригування митної вартості. Позивач дізнається про аргументи Відповідача, що слугували прийняттю оскаржуваного рішення.

Так. в п. 33 оскаржуваного рішення від 07.10.24 року. Відповідач зазначає, що митна вартість товару не може бути визнана в зв`язку з тим, що декларантом заявлено не повні відомості про митну вартість товару, а також документально не підтверджено числові значення складових митної вартості товару, що не відповідає обставинам та спростовується матеріалами справи.

Складовими митної вартості в даному випадку є вартість товару за контрактом та транспортні витрати до кордону України.

Фактурна вартість товару в сумі 19 .368.00 доларів США підтверджена: специфікацією № 20 від 1 1.09.2024 р.. інвойсом № ОNС 2024000000210 від 26.09.2024 року та Платіжною інструкцією № 35 від 19.09.2024 року.

Як встановлено судом, сума витрат на транспортування товару в розмірі 38 638 грн. підтверджена декларантом відповідними документами: договір на транспортно-експедиторське обслуговування № 1794 від 06.10.2022 р. та №1115 від 05.06.2024 р.: довідкою про транспортні вт рати б/н від 01.10.2024 р.; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг № 185 від01.10.2024 р.; заявкою на перевезення № 2426 від 18.09.24 року.

Вказані документи мають однакові числові показники, не містять розбіжностей між собою та дають можливість визначити митну вартість товару за першим методом.

Разом з тим, Відповідач зазначає однією з причин прийняття оскаржуваного рішення є те, що декларантом не подано сертифікат якості та прайс-лист, які зазначений в договорі.

Суд вказує, що сертифікат якості сам по собі не є фінансовим або бухгалтерським документом, та не містить в собі інформацію щодо вартості товару, за якою можна було би перевірити митну вартість товару, а отже його відсутність не впливає па процес визначення митної вартості товару.

В силу наведених вище приписів ч. 3 ст. 53 МК України, ані сертифікат якості, ані прайс- лист не входять в перелік обов`язкових документів, які має надати декларант до митного органу, який передбачений ч. 2 ст. 53 МК України.

Крім того, вказані документи можуть надаватися декларантом лише за їх наявності та для визначення митної вартості за другорядними методами. Отже ненадання цих документів автоматично не призводить до корегування митної вартості товарів. Необхідною умовою вимагати документи, щодо вартісних характеристик п овару є наявність розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявність ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості поварів.

В поданих документах розбіжностей не має.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 28 лютого 2024 року у справі № 815/1460/18.

Також, Відповідач зазначає, що декларантом не надано жодних документів щодо перевезення вантажу третіми особами найнятими експедитором, що унеможливлює визначити вартість транспортних витрат.

Суд вказує, що відповідно до ст. 1 ЗУ «Про транспортно-експедиторську діяльність», експедитор - суб`єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування.

Платою експедитору вважаються кошти, що сплачені клієнтом за належне виконання договору транспортного експедирування.

При цьому, відповідно до ст. 4 наведеного закону, експедитори для виконання доручень клієнтів можуть укладати від свого імені га в інтересах Клієнта договори з перевізниками, портами, авіапідприємствами. судноплавними компаніями тощо. Таке право також закріплене в нашому договорі з експедитором.

Таким чином, на підтвердження транспортно-експедиційних витрат по перевезенню товару до кордону України, позивачем були надані до митниці документи, оформлені експедитором ТОВ « ГЕК «ЕНЕРГІЯ.», а саме: рахунок-фактура про надання транспортно- експедиційних послуг, довідку про транспортні витрати та заявку на перевезення, оскільки розрахунки за перевезення товару здійснювалися ТОВ «ХОЗЛЕНД» саме з експедитором, а не з кінцевими надавачами послуг, про що зазначає Відповідач.

За таких підстав, надання документів на підтвердження транспортних витрат саме від експедитора, а не кінцевого перевізника, відповідає умовам укладеного Позивачем договору з експедитором та положенням ми тного законодавства України.

Стосовно спрацювання системи управління ризиків, на що спирається Відповідач, суд зазначає, що це є лише рекомендацією посадовій особі митного органу більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформлені товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Формально нижчий рівень митної вартос ті імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження митної вартості товару, обраного декларантом та не може бути безумовною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за методом визначеним в декларації митної вартості, так як надані для митного оформлення документи підтверджують вартість товару.

Крім того, Відповідач обмежився лише посиланням па номер та дату митних декларацій, які були взяті за основу для коригування митної вартості оцінюваних товарів, не надавши при цьому жодних пояснень зроблених коригувань, зокрема, не зазначив митна вартість якого товару (назва, характеристики, код за УКТ ЗЕД) бралася за основу, торгову марку, фактурну вартість, та інші комерційні умови поставки.

Так, за умовами вищевказаного контракту ціна товару встановлюється за рулон, а не за кг., як вказує Відповідач та вочевидь має інше ціноутворення.

Верховний Суд у постановах від 9 вересня 2020 року (справа №400/3133/18). від 8 лютого 2019 року (справа № 825/648/17) вказував, що Правила заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598. передбачають, що графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" має містити, окрім зазначення номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, також пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

У постанові від 05.02.2019 р. у справі №816/1 199/15-а. Верховний Суд дійшов висновку, що у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей визначених ч.2 ст.55 МК України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним митницею за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), має бути доведено, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом.

Аналогічні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду від 19.02.2019 р. по справі №805/2713/16-а.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення ми тної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань па обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Враховуючи викладені вище обставини, суд приходить до висновку, що оскаржуванерішення про коригування митної вартості прийнято з порушенням закону та підлягає скасуванню.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням встановлених фактів, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог підприємства позивача.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України Керуючись ст.ст. 19, 139, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Хозленд" (вул. Морозова, буд. 13,м. Харків,61036, код ЄДРПОУ41459351) до Тернопільської митниці, як відокремлений підрозділ Державної митної служби України (вул. Текстильна, буд. 38,м. Тернопіль,46400, код ЄДРПОУ43985576) про визнання протиправним та скасування рішення- задовольнити.

Визнати протиправним і скасувати рішення Тернопільської митниці, як відокремлений підрозділ Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів № UА 403020/2024/000091/2 від 07.10.2024 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільської митниці як відокремлений підрозділ Державної митної служби України (46400, м. Тернопіль, вул. Текстильна. 38. код ЄДРПОУ ВП 43985576) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ХОЗЛЕНД" (61036, м. Харків, вул. Морозова, 13. код СДРПОУ 41459351) судовий збір в сумі 4005 (чотири тисячі п`ять)грн.89 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Кухар М.Д.