Рішення

від 14.01.2025 по справі 520/32771/24

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

14 січня 2025 року справа № 520/32771/24

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Григоров Д.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (вул. Ярослава Мудрого, буд. 26, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61024, код ЄДРПОУ: 43316700) третя особа: Державна установа «Качанівська виправна колонія №54» (пров. Вишневий, буд. 16, м. Харків, 61124, код ЄДРПОУ: 08564564) про визнання протиправною та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому просила :

- визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 19.11.2024р. про закінчення виконавчого провадження № 75992973.

В обґрунтування позову позивачка посилалася на неправомірність оскаржуваної постанови про закінчення виконавчого провадження № 75992973 від 19.11.2024р., оскільки рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.03.2024р. у справі № 520/35278/23, яке мало бути виконано в межах виконавчого провадження, що набрало законної сили, станом на день подання позову залишається невиконаним, що підтверджує і сам виконавець у спірній постанові.

Ухвалою суду від 16.12.2024р. відкрито провадження по справі та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

Представник позивача до суду не прибув, надав заяву про розгляд справи без участі сторони позивача, позовні вимоги підтримує.

Представник відповідача, повідомленого належним чином про дату, час та місце судового засідання, до суду не прибув, надавши клопотання про відкладення розгляду справи в зв`язку з тим, що не має змоги підготувати відзив на позовну заяву та надати документи на обгрунтування своєї правової позиції. Вказане обгрунтовувалося тим, що заблоковано доступ до Автоматизованої системи виконавчого провадження.

Представник третьої особи, повідомлений належним чином про дату, час та місце судового засідання, до суду не прибув, причини неявки не повідомив.

Суд зазначає, що відповідно до положень ч. 4 ст.159 КАС України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

З урахуванням викладеного, беручи до уваги положення ч. 9 ст. 205 КАС України, суд вважає за можливе розгляд справи в порядку письмового провадження на підставі наявних у справі доказів, ураховуючи також, що у справі наявні належні та допустимі докази для її вирішеня.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази, судом встановлено наступне.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 07.03.2024р. у справі № 520/35278/23 визнано протиправною бездіяльність Державної установи "Качанівська виправна колонія №54" щодо непроведення зі ОСОБА_1 остаточного розрахунку при звільненні, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 01.01.2020 року по дату її звільнення за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня кожного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії;

зобов`язано Державну установу "Качанівська виправна колонія №54" здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення (з урахуванням раніше сплачених сум) за періоди: з 01.01.2020 року по 31.12.2020 року за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України від 14.11.2019 №294-IX "Про Державний бюджет України на 2020 рік" на 1 січня 2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії; з 01.01.2021 року по 10.12.2021 року за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України від 15.12.2020 №1082-IX "Про Державний бюджет України на 2021 рік" на 1 січня 2021 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 02.08.2024р. рішення ХОАС від 07.03.2024р. скасовано в частині задоволення позовних вимог про зобов`язання Державної установи Качанівська виправна колонія № 54 здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби за період з 01.01.2020р. по день фактичної виплати перерахованих сум грошового забезпечення. Прийнято в цій частині постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовлено. В іншій частині рішення залишено без змін.

09.09.2024р. державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та зобов`язано боржника виконатизазначене вище рішення протягом 10 робочих днів.

В ході проведення виконавчих дій встановлено факт невиконання боржником рішення суду, а саме: боржником станом на 02.10.2024р. рішення суду не виконано. В порядку виконання ст.63 Закону України Про виконавче провадження винесено постанову про накладення штрафу та відповідно до ст. 75 Закону України Про виконавче провадження в розмірі 5100,00 грн., а також зобов`язано боржника виконати рішення протягом десяти робочих днів і попереджено про кримінальну відповідальність.

В подальшому, 02.10.2024р. Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції складено вимогу, якою зобов`язано боржника повідомити протягом трьох робочих днів про виконання зазначеного рішення суду (надати відповідні копії документів).

На виконання вказаної вимоги Державною установою «Качанівська виправна колонія №54» листом від 17.01.2024р. повідомлено державного виконавця, що оскільки державна установа «Качанівська виправна колонія (№54)» є бюджетною неприбутковою організацією, що фінансується за рахунок державного бюджету України, адміністрація державної установи «Качанівська виправна колонія (№54)» звернулась Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, що є розпорядником вищого рівня, щодо сприяння у виділенні кошторисних призначень для виконання рішення суду. Зазначено, що адміністрацією державної установи «Качанівська виправна колонія (№54)» було вжито усі можливі на даний час заходи для виконання рішення суду. Разом з тим боржником наголошено, що рішення суду буде виконано одразу після виділення відповідних бюджетних призначень за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» у необхідному обсязі.

В зв`язку з невиконанням рішення суду в подальшому державним виконавцем за повторне невиконання рішення суду у повному обсязі без поважних причин на боржника накладено штраф у розмірі 10200,00 грн., про що винесено відповідну постанову від 15.11.2024р.

19.11.2024р. встановивши що рішення суду не виконано, а його виконання без участі боржника неможливе, державним виконавцем, з посиланням на ст. 63, 75 Закону України Про виконавче провадження, було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.

Позивач, не погодившись з наведеним, звернувся до суду з позовом в даній справі.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з приписами ст. 129-1 Конституції суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Пунктом 9 ч.2 ст. 129 Конституції України встановлено, що до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені 3аконом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VІІІ.

За приписами частини 2, 3статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Так, Конституційний Суд України, розглядаючи справу № 1-7/2013 у Рішенні від 26.06.2013, звернув увагу, що вже неодноразово вказував на те, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 року N 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 року N 11-рп/2012).

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини в пункті 40 рішення у справі "Горнсбі проти Греції" вказав, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов`язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін.

Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі "Піалопулос та інші проти Греції", пункт 68).

В рішенні у справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004 року Європейський Суд з прав людини вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченогостаттею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (п. 43).

У справі «Сорінг проти Об`єднаного Королівства» від 07.07.1989 Європейський суд визначив, що на державі лежить прямий обов`язок дотримуватися громадянських прав осіб і забезпечувати належне та своєчасне виконання рішення суду, що набрало законної сили. Виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам ст. 6 Конвенції. Поза сумнівом, вирішення справи в суді без невиправданого і необґрунтованого зволікання є запорукою ефективного захисту особою своїх прав. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвим, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням, зазначено в Концепції Пункт 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України «Про виконавче провадження» (далі Закон № 1404-VIII).

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону № 1404-VIII, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно із положеннями статті 5 Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з абзацом 1 частини 6 статті 26 Закону № 1404-VIII за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Положеннями статті 39 Закону № 1404-VIII встановлено перелік підстав, у разі настання яких, виконавче провадження підлягає закінченню.

Згідно із пунктом 11 частини першої статті 39 вказаного Закону, виконавче провадження підлягає закінченню у разі надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною 3 статті 63 цього Закону.

Відповідно до частини 1, 2 статті 63 Закону № 1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Відповідно до положень частини 3 статті 63 вказаного Закону, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Враховуючи, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.03.2024р. у справі № 520/35278/23 безпосередньо пов`язано зі здійсненням боржником особисто конкретних дій (проведення перерахунку та виплати), суд констатує, що можливість виконання такого без його участі, виключається.

Суд наголошує, що вирішення питання щодо обґрунтованості рішення суду першої інстанції та законності дій державного виконавця, слід з`ясувати чи вжито ним всі можливі заходи, спрямовані на виконання рішення суду.

Разом з тим, суд зазначає, що накладення на боржника повторного штрафу та звернення до правоохоронних органів з повідомленням про притягнення боржника до кримінальної відповідальності є наслідком повторного невиконання без поважних причин рішення суду, за яким боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії. Однак, звернення з таким повідомленням до правоохоронних органів не є підставою для висновку про те, що державним виконавцем вжито всіх можливих заходів для виконання рішення суду та встановлено неможливість його виконання.

Отже, направлення повідомлення про притягнення до кримінальної відповідальності боржника, не є єдиною останньою дією після вчинення державним виконавцем усіх можливих дій з виконання рішення суду, після якої державний виконавець повинен винести постанову про закінчення виконавчого провадження, а свідчить лише про вжиття ним передбачених Законом № 1404-VIII заходів щодо повідомлення уповноважених осіб про невиконання обов`язкового рішення суду.

Відтак, здійснюючи примусове виконання судових рішень немайнового характеру, за якими боржники зобов`язані особисто вчинити певні дії, державний виконавець має право здійснювати інші заходи примусового характеру після внесення відповідного подання, при цьому не вийде за межі наданих йому повноважень та не буде діяти не у спосіб, встановлений Законом № 1404-VIII оскільки сам факт направлення повідомлення до правоохоронних органів не є підставою для закінчення виконавчого провадження.

Наведене узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною у постанові у справі № 826/14580/16 від 18.06.2019р., яку неодноразово також підтримано у справах № 340/5200/21 від 13.12.2022р., № 457/359/21 від 08.12.2022р., та яка відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України підлягає врахуванню під час перегляду даної справи.

В спірній ситуації, рішення суду не лише залишилось невиконаним, а й буде невиконаним в майбутньому, що суперечить основним завданням виконавчого провадження (висновок Верховного Суду у справі № 457/359/21 від 08.12.2022р.).

Відтак, суд зазначає, що постанова від 19.11.2024р., якою закінчено виконавче провадження № 75992973 за виконавчим листом Харківського окружного адміністративного суду від 05.09.2024р. у справі № 520/35278/23, є такою, що винесена передчасно та за відсутності доказів, які б підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття всіх можливих заходів, спрямованих на його виконання.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги є обґрунтованими.

Відповідно до частини 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В даній справі відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови.

Зважаючи на встановлені у справі обставини, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст. 139 КАС України.

На підставі викладеного та керуючись статтями 2, 6-11, 14, 77, 134, 139, 243-246, 247, 250, 255, 295-297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (третя особа: Державна установа «Качанівська виправна колонія №54») про визнання протиправною та скасування рішення задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 19.11.2024р. про закінчення виконавчого провадження № 75992973.

Стягнути з Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (код ЄДРПОУ: 43316700) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 968,96 (дев`ятсот шістдесят вісім гривень) 96 коп.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Д.В. Григоров