Рішення

від 13.01.2025 по справі 620/15125/24

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 січня 2025 року м.Чернігів Справа № 620/15125/24

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Клопота С.Л.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській областіпро визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області та просить наступне.

1.Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 31.10.2024 № 253550004911 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .

2.Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати до загального страхового стажу для призначення та розрахунку пенсії ОСОБА_1 період роботи в колгоспі «Шлях Леніна» з 28.02.1985 по 10.02.1994 (з урахуванням встановленого мінімуму трудоднів та кількості відпрацьованих трудоднів, зазначених в трудовій книжці колгоспника) та призначити ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсію за віком з 19.10.2024.

Ухвалою судді від 27.11.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення вказаної ухвали для подання відзиву на позов.

Відповідачем подано відзив на позов, у якому останній позовні вимоги не визнав, просив у їх задоволенні відмовити.

Дослідивши матеріали справи, суд враховує таке.

Відповідно до норм ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон № 1058-IV) з 01.01.2024 по 31.12.2024 право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу не менше 31 року.

Згідно з п. 1.7 розділу І Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005, звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.

У зв`язку з тим, що 18.10.2024 позивачу виповнилося 60 років, він 23.10.2024 звернувся до Відділу обслуговування громадян № 3 (Сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області з заявою щодо призначення пенсії за віком. До заяви про призначення пенсії Позивачем було додано всі документи, які вимагалися, в т.ч. трудову книжку колгоспника НОМЕР_2 від 20.03.1985.

Заява позивача, щодо призначення пенсії за віком, за принципом екстериторіальності була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області.

Головним управління Пенсійного фонду України у Київській області за результатом розгляду заяви позивача було прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії від 31.10.2024 № 253550004911.

Рішення було надіслано позивачу разом із супровідним листом Відділу обслуговування громадян № 3 (Сервісний центр) Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області № 2500-0206-8/73831 від 31.10.2024.

У рішенні про відмову у призначенні пенсії зазначено, що причиною відмови є відсутність у позивача необхідного страхового стажу для призначення пенсії за віком, визначеного ст. 26 Закону № 1058-IV, а саме: необхідний страховий стаж становить 31 рік, а страховий стаж позивача становить лише 27 років 10 місяців 1 день.

Як видно з рішення про відмову у призначенні пенсії, Головним управління Пенсійного фонду України у Київській області не було зараховано до страхового стажу позивача для призначення пенсії за віком наступні періоди:

з 01.07.1982 по 09.11.1982 та з 28.02.1985 по 10.02.1994 - робота в колгоспі «Шлях Леніна», що знаходився на території Троїцького району Луганської (раніше Ворошиловоградської області) - даний період не зараховано до стажу у зв`язку з тим, що в записах трудової книжки відсутня підстава внесення запису про роботу в колгоспі;

з 11.09.1997 по 30.11.1999 - робота в СФГ «Горбань» (код ЄДРПОУ 24850080), яке знаходилося в селі Лантратівка Троїцького району Луганської області - даний період не зараховано до стажу у зв`язку з тим, що в записах трудової книжки відсутній запис про звільнення.

Крім того, в рішення про відмову у призначенні пенсії позивачу було роз`яснено, що для зарахування вищезазначених періодів до стажу йому необхідно надати уточнюючі довідки про встановлений мінімум та вироблені трудодні в колгоспі «Шлях Леніна» та про період роботи в СФГ «Горбань» на підставі первинних документів за час виконання роботи.

Не погодившись з таким рішенням, позивач звернувся до суду з позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначають положення Закону № 1058-ІV.

Право на отримання пенсій мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж (п. 1 ч. 1 Закону № 1058-IV).

Відповідно до норм ст. 26 Закону № 1058-IV з 01.01.2024 по 31.12.2024 право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу не менше 31 року.

Страховий стаж - це період, протягом якого людина підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню і за який щомісяця сплачено страхові внески.

Поняття «страховий стаж» запроваджено Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», який набув чинності з 01.01.2004.

Ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV встановлено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, встановлених цим Законом.

Отже, періоди трудової діяльності зараховуються до страхового стажу при обчисленні пенсії за періоди до 01.01.2004 згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення», а після 01.01.2004 - Законом № 1058-IV.

Водночас до страхового стажу прирівнюється весь трудовий стаж, набутий до 01.01.2004.

Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 1 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок) основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Таким чином, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 у справі № 234/13910/17 та від 07.03.2018 у справі №233/2084/17.

Згідно трудової книжки колгоспника НОМЕР_2 позивач з 28.02.1985 по 10.02.1994 працював в колгоспі «Шлях Леніна» та був членом даного колгоспу (записи № З, № 4 та № 5).

З 11.02.1994 колгосп «Шлях Леніна» було реорганізовано в КСП «Шлях Леніна», яке стало його правонаступником і в якому продовжив працювати позивач до 14.07.1997 (записи № 5 та № 6).

За період роботи в колгоспі «Шлях Леніна» позивач відпрацював наступну кількість трудоднів (сторінки 18-19 трудової книжки):

- 1985 рік: мінімум 280 трудоднів, відпрацьовано 291;

- 1986 рік: мінімум 280 трудоднів, відпрацьовано 287;

- 1987 рік: мінімум 280 трудоднів, відпрацьовано 312 о 1988 рік: мінімум 280 трудоднів, відпрацьовано 280 о 1989 рік: мінімум 280 трудоднів, відпрацьовано 284 о 1990 рік: мінімум 280 трудоднів, відпрацьовано 293 о 1991 рік: мінімум 280 трудоднів, відпрацьовано 280 о 1992 рік: мінімум 280 трудоднів, відпрацьовано 316 о 1993 рік: мінімум 280 трудоднів, відпрацьовано 312 о 1994 рік: мінімум 250 трудоднів, відпрацьовано 288.

Записи про членство та про роботу в колгоспі «Шлях Леніна» в трудовій книжці колгоспника позивача не суперечать один одному, зроблені за всіма правилами, чітко, без виправлень, печатки читаються. Інформація про встановлений мінімум по колгоспу «Шлях Леніна» та відпрацьовані трудодні в трудовій книжці наявна та засвідчена печатками.

Ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі членства в колгоспах, незалежно від характеру, тривалості роботи і перерв. При цьому при обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

Як видно з трудової книжки колгоспника позивач протягом всього періоду роботи в колгоспі з 28.02.1985 по 10.02.1994 виконував встановлений щорічний мінімум трудової участі, тобто зазначений період має бути зарахований до страхового стажу позивача в повному обсязі.

Натомість, в рішенні про відмову у призначенні пенсії Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області зазначено, що ним не зараховано до страхового стажу період з 28.02.1985 по 10.02.1994 (весь період роботи в колгоспі «Шлях Леніна» до його реорганізації) у зв`язку з тим, що відсутня підстава внесення запису про роботу в колгоспі (в графі № 6 розділу «Трудова участь в громадському господарстві» трудової книжки колгоспника (сторінка 19) не зазначено документи, їх дати та номери, на підставі яких було внесено записи).

Для зарахування даного періоду до стажу позивачу було запропоновано надати уточнюючу довідку про встановлений мінімум та вироблені трудодні за період роботи в колгоспі «Шлях Леніна» до реорганізації (11.02.1994).

Відповідно до положень Інструкції по порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях, яка затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 № 162 (далі Інструкція № 162) та Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерством праці України, Міністерством юстиції України, Міністерством соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, (далі Інструкція № 58) трудова книжка заповнюється адміністрацією підприємства.

Відповідно до пункту 1.1 Інструкції № 162, чинної в період заповнення трудової книжки позивача, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників і службовців.

Трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій, які працювали понад 5 днів, в тому числі на сезонних і тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.

Відповідно до пункту 2.11 Інструкції № 162 після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалась трудова книжка.

Відповідно до пункту 1.1 Інструкції № 58, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Пунктом 2.2 Інструкції № 58 встановлено, що заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу або прийняття студента вищого, учня професійно-технічного навчального закладу, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем «кваліфікований робітник», «молодший спеціаліст», «бакалавр», «спеціаліст» та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, на стажування.

До трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Відповідно до пункту 2.4 Інструкції №58, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Аналіз зазначених правових норм свідчить про те, що відсутність інших документів на підтвердження трудового стажу не може нівелювати відомості трудової книжки та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого ним трудового стажу. Прийняття на підтвердження стажу роботи інших письмових документів застосовується тільки в тому випадку, коли в трудовій книжці відсутні відповідні записи про роботу особи на підприємстві.

Подібна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 19.06.2020 у справі № 359/2076/17, від 18.11.2022 у справі № 560/3734/22.

При цьому, певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для не врахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а, від 04.09.2018 у справі № 423/1881/17.

Недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 по справі № 677/277/17.

Крім того, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у її трудовій книжці, оскільки неналежний порядок організації ведення документообігу на підприємстві, не може бути правомірною підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист в питанні зарахуванні страхового стажу. Що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 21.02.2018 у справі № 687/975/17.

Підстави для внесення записів про відпрацьовані позивачем трудодні в його трудовій книжці дійсно не зазначені, але відсутність інформації і зазначення інформації з порушенням порядку ведення трудової книжки це різні ситуації, які мають різні наслідки. Крім того зазначені записи засвідчені печатками колгоспу, що свідчить про їй достовірність.

Про той факт, що позивач дійсно добросовісно працював в колгоспі (після реорганізації КСП) і відпрацьовував встановлений мінімум трудоднів (в т.ч. в спірному періоді з 28.02.1985 по 10.02.1994) свідчить також і те, що він отримував підвищення у посадах (з 10.01.1990 призначений завідувачем машинним двором, з 20.04.1996 призначений начальником механізованого загону), що підтверджується записами на сторінках 6-7 трудової книжки, тобто у його підпорядкуванні знаходилась певна кількість людей, роботу яких він повинен був контролювати.

Отже, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області безпідставно не враховано до страхового стажу позивача період з 28.02.1985 по 10.02.1994 в колгоспі «Шлях Леніна» з урахуванням кількості відпрацьованих трудоднів, зазначених в його трудовій книжці колгоспника.

Крім того, вимога Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області надати уточнюючу довідку про роботу в колгоспі «Шлях Леніна» у спірному періоді є не тільки безпідставною, але і нереальною для виконання, оскільки зазначений колгосп розташовувався в Троїцькому районі Луганської (раніше Ворошиловоградської) області (про що зазначено на відбитках печатки колгоспу, наявних в трудовій книжці), яка на сьогоднішній день окупована російською федерацією.

Підсумувати вищевикладене можна тим, що Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області не зараховано до страхового стажу позивача значну частину стажу, яку він здобув на території Луганської області України, яка на сьогоднішній день окупована військами російської федерації та є зоною активних бойових дій, що в свою чергу призвело до позбавлення позивача його законного права на пенсію.

Для призначення пенсії Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області піддає сумніву наявні у позивача первинні документи (трудову книжку колгоспника) і вимагає надати уточнюючу довідку, розуміючи, що позивач не зможе її надати у зв`язку зі збройною агресією російської федерації та окупацією Луганської області, на території якої знаходився колгосп, в якому він працював. На сьогоднішній день навіть невідомо чи первинні документи по колгоспу «Шлях Леніна» взагалі збереглися, чи можливо знищені в ході бойових дій.

Відповідно до ч. З ст. 23 Загальної декларації прав людини, п. 4 ч. 1 Європейської соціальної хартії та ч.ч. 1, 3 ст. 46 Конституції України працівники у старості мають право на пенсію, що є основним джерелом існування, яка має забезпечувати достатній життєвий рівень.

Відтак всі первинні документи не можуть піддаватися сумніву та позбавляти особу права на отримання пенсії лише з тих підстав, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації частина території України опинилася в окупації.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що у даному випадку і при обставинах, що склались у зв`язку з повномасштабним вторгненням 24.02.2022 російської федерації на територію України та військовою агресією першої по відношенню до громадян України Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області неправомірно відмовлено у врахуванні до стажу період роботи позивача в колгоспі «Шлях Леніна», який знаходилися на території, що зараз окупована російською федерацією, оскільки інформація необхідна для врахування даних період до стажу в повному обсязі наявна в трудовій книжці колгоспника позивача. Прагнення уточнити певні дані не може позбавляти особу права на пенсію.

Отже, страховий стаж, необхідний позивачу для призначення пенсії за віком, відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» складає 31 рік.

Страховий стаж, з приводу якого у позивача немає спору органом Пенсійного фонду України складає 27 років 10 місяців 1 днів.

Страховий стаж безпідставно не зарахований при призначенні пенсії складає 8 років 11 місяців 11 днів (з 28.02.1985 по 10.02.1994).

Тобто загальний страховий стаж позивача складає 36 років 9 місяців 12 днів, що дає йому право на призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Оскільки позивач досяг пенсійного віку ІНФОРМАЦІЯ_2 , а звернувся за призначенням пенсії 23.10.2024, то він має право на призначення пенсії за віком з 19.10.2024.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 227, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (вул. Андрія Саєнка, 10, м. Фастів, Київська обл., Фастівський р-н, 08500), Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул. П`ятницька, 83-А, м. Чернігів, 14005) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 31.10.2024 № 253550004911 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати до загального страхового стажу для призначення та розрахунку пенсії ОСОБА_1 період роботи в колгоспі «Шлях Леніна» з 28.02.1985 по 10.02.1994 (з урахуванням встановленого мінімуму трудоднів та кількості відпрацьованих трудоднів, зазначених в трудовій книжці колгоспника) та призначити ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсію за віком з 19.10.2024.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1211,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 13 січня 2025 року.

Суддя Сергій КЛОПОТ