Постанова

від 14.01.2025 по справі 440/1134/24

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2025 р. Справа № 440/1134/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Кононенко З.О.,

Суддів: Калиновського В.А. , Мінаєвої О.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14.10.2024, головуючий суддя І інстанції: С.С. Сич, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 14.10.24 по справі № 440/1134/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат"

до Головного управління ДПС у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Полтавського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС України у Полтавській області від 01.01.2024 №30/0406.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки при його прийнятті контролюючим органом не враховано, що позивачем з дотриманням передбаченого податковим законодавством України строку була проведена сплата узгодженого податкового зобов`язання у повному розмірі, однак у платіжному дорученні зазначено невірний рахунок отримувача коштів. 26.11.2021 позивач виявив вказану помилку та здійснив повторний платіж на вірний рахунок. Вказане свідчить про те, що позивач здійснив своєчасну сплату рентної плати за спеціальне використання води в сумі 276,26 грн., кошти сплати надійшли до Державного бюджету України, а помилкове зазначення номера рахунку у платіжному дорученні у спірному випадку не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату суми грошового зобов`язання у визначений Податковим кодексом України строк та, як наслідок, для застосування штрафних санкцій до Товариства. Посилається на правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 01.08.2018 у справі №813/2487/17.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 14.10.2024 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області форми "Ш" від 01 січня 2024 року №30/0406.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3028 грн. (три тисячі двадцять вісім гривень) та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2000 грн. (дві тисячі гривень).

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

Так, відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що ТОВ «Єристівський ГЗК» подано податкову декларацію з рентної плати за 3 квартал 2021 року (реєстраційний № 9332072186 від 05.11.2021) з додатком 5 за спеціальне використання води № 9332072173, в якому платником самостійно задекларовано податкове зобов`язання до сплати на суму 276,26 грн.

Результати камеральної перевірки Свідчать про порушення ТОВ «ЄРИСТІВСЬКИЙ ГЗК» терміну сплати узгодженої суми грошового зобов`язання з рентної плати за 3 квартал 2021 року:

- додаток 5 за спеціальне використання води по коду класифікації доходів бюджету 13020100 за 3 квартал 2021 року при граничному строку сплати - 19.11.2021 року, платіжна інструкція № 7351 подана до установи банку 26.11.2021, чим порушено п.257.5 ст.257 Кодексу.

При цьому, податкове зобов`язання з рентної плати за спеціальне використання води згідно платіжної інструкції № 10990 від 17.11.2021 зараховане по підприємству на код класифікації доходів бюджету 13020200 «Рентна плата за спеціальне використання води водних об`єктів місцевого значення» замість коду КДБ 13020100 «Рентна плата за спеціальне використання води (крім рентної плати за спеціальне використання води водних об`єктів місцевого значення).

Відповідач наголошує, що у відповідності до Бюджетного кодексу України рентна плата за кодом КДБ 13020100 розподіляється між державним та місцевим бюджетом, за кодом КДБ 13020200 зараховується в повному обсязі до місцевого бюджету.

Крім того, відповідач вважає, що задоволений розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, їх обсягом.

Представник позивача скориставшись своїм правом надав до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому зазначає, що на його думку, аргументи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, є не вірними, тому що не враховують норми ст.ст.45, 78 Бюджетного кодексу України (далі - БКУ), ст.ст.109, 124, 126 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) і сталу судову практику.

Здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов`язання до державного бюджету в строк, встановлений чинним податковим законодавством, кваліфікується як дія, хоча й помилкова дія, яка не містить ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов`язання, тому не може бути підставою для застосування штрафних санкцій, визначених ст.126 ПКУ.

На переконання представника позивача, суд першої інстанції прийняв обґрунтоване та зважене рішення в частині стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 2000 грн., дослідивши на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг, розмір гонорару, співмірність послуг категорії складності справи, витраченому адвокатом часу, ціні позову та значенню справи для сторони позивача. Відповідач в апеляційній скарзі наводить лише текст норм законодавства та судової практики Верховного суду і Європейського суду з прав людини, в той же час не зазначає співмірний розмір гонорару щодо конкретного виду наданих мною, як адвокатом, послуг, не зазначає обсягу наданих послуг та витраченого на надання послуг часу.

Враховуючи зазначене, позивач просить відмовити відповідачу у задоволенні вимог апеляційної скарги, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14.10.2024р. по справі №440/1134/24 залишити без змін, як законне та обґрунтоване.

На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ТОВ "Єристівський ГЗК" (ідентифікаційний код 35713283) зареєстроване як юридична особа та має дозвіл на спеціальне використання води від 16.07.2021 №128/ПЛ/49д-21, відповідно до статті 225 ПК України позивач є платником рентної плати.

05.11.2021 позивачем подано до контролюючого органу податкову декларацію з рентної плати за 3 квартал 2021 року, у якій задекларовано податкове зобов`язання з рентної плати за звітний період, у тому числі за спеціальне використання води в розмірі 276,26 грн. /а.с. 81-83/.

Платіжною інструкцією №10990 від 17.11.2021 ТОВ "Єристівський ГЗК" сплачено кошти в сумі 276,26 грн. із зазначенням призначенням платежу: "*;35713283;1302020 За спеціальне використання води водних об`єктів місцевого значення. Без ПДВ", платіж виконано банком 17.11.2021 /а.с. 23/.

Платіжною інструкцією №7351 від 26.11.2021 ТОВ "Єристівський ГЗК" сплачено кошти в сумі 300 грн. із зазначенням призначенням платежу: "*;101; 35713283;13020100 За спеціальне використання води (крім збору за спеціальне використання води водних об`єктів місцевого значення). Без ПДВ", платіж виконано банком 26.11.2021 /а.с. 24/.

Посадовою особою ГУ ДПС у Полтавській області на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 розділу І, пункту 75.1 статті 75 розділу ІІ ПК України та у порядку, визначеному пунктом 76.2 статті 76 розділу ІІ ПК України, проведено камеральну перевірку ТОВ "Єристівський ГЗК" щодо порушення термінів сплати (перерахування) рентної плати за 3 квартал 2021 року (адміністративний район 1602), за результатами якої складено акт від 21.11.2023 №11713/16-31-04-06-03/35713283 /а.с. 8-12/.

За змістом акту перевірки від 21.11.2023 №11713/16-31-04-06-03/35713283 перевіряючим встановлено, що ТОВ "Єристівський ГЗК" подано податкову декларацію з рентної плати за 3 квартал 2021 року (реєстраційний №9332072186 від 05.11.2021) з додатком 5 за спеціальне використання води №9332072173, в якому платником самостійно задекларовано податкове зобов`язання до сплати на суму 276,26 грн., граничний термін сплати до 19.11.2021, дата фактичної сплати суми податку/грошового зобов`язання - 26.11.2021, кількість днів прострочення - 7 днів.

За висновками акту камеральної перевірки від 21.11.2023 №11713/16-31-04-06-03/35713283 платником ТОВ "Єристівський ГЗК" порушено термін сплати узгодженої суми грошового зобов`язання з рентної плати за 3 квартал 2021 року - додаток 5 за спеціальне використання води по коду бюджетної класифікації 13020100 за 3 квартал 2021 року при граничному строку сплати - 19.11.2021, платіжне доручення №7351 подано до установи банку 26.11.2021, чим порушено пункт 257.5 статті 257 ПК України. Відповідальність за порушення передбачена пунктом 124.1 статті 124 ПК України /а.с. 11/.

Позивач подав заперечення на акт перевірки вих. №1858/12-23 від 15.12.2023 /а.с. 14-15/, відповідь на які надано листом ГУ ДПС у Полтавській області від 01.01.2024 №7/6/16-31-04-01-09 "Про результати розгляду заперечення", яким висновки акта камеральної перевірки від 21.11.2023 №11713/16-31-04-06-03/35713283 залишено без змін, а заперечення ТОВ "Єристівський ГЗК" - без задоволення /а.с. 16-17/.

01.01.2024 ГУ ДПС у Полтавській області на підставі акта перевірки від 21.11.2023 №11713/16-31-04-06-03/35713283 прийнято податкове повідомлення-рішення форми "Ш" №30/0406, яким ТОВ "Єристівський ГЗК" за затримку на 7 календарних днів сплати (перерахування) грошового зобов`язання з рентної плати за спеціальне використання води в сумі 276 грн. 25 коп. зобов`язано сплатити штраф у розмірі 5% у сумі 13,81 грн. за платежем "рентна плата за спеціальне використання води" /а.с. 18-20/.

Позивач не погодився з податковим повідомленням-рішенням ГУ ДПС у Полтавській області форми "Ш" від 01.01.2024 №30/0406 та звернувся до суду з позовом у цій справі.

Надаючи правову оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню ГУ ДПС у Полтавській області форми "Ш" від 01.01.2024 №30/0406, суд дійшов таких висновків.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області форми "Ш" від 01 січня 2024 року №30/0406 прийняте відповідачем з порушенням приписів Податкового кодексу України та без урахування всіх обставин, що мають значення для його прийняття, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову з наступних підстав.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1.1 статті 1 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (далі - ПК України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпунктів 14.1.39, 14.1.156, 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України:

- грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня;

- податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України;

- податковий борг - податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно з пунктом 36.1 статті 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк (пункт 38.1 статті 38 ПК України).

Згідно з пунктом 38.3 статті 38 ПК України спосіб, порядок та строки виконання податкового обов`язку встановлюються цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Пунктами 49.1, 49.2 статті 49 ПК України визначено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.

Відповідно до приписів пункту 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Якщо граничний строк сплати податкового зобов`язання припадає на вихідний або святковий день, останнім днем сплати податкового зобов`язання вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем.

За визначенням підпункту 14.1.217 пункту 14.1 статті 14 ПК України рентна плата - загальнодержавний податок, який справляється за користування надрами для видобування корисних копалин; за користування надрами в цілях, не пов`язаних з видобуванням корисних копалин; за користування радіочастотним ресурсом України; за спеціальне використання води; за спеціальне використання лісових ресурсів; за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами аміаку територією України.

Згідно з пунктом 255.1 статті 255 ПК України платниками рентної плати за спеціальне використання води є: первинні водокористувачі - суб`єкти господарювання незалежно від форми власності: юридичні особи, їх філії, відділення, представництва, інші відокремлені підрозділи без утворення юридичної особи, постійні представництва нерезидентів, а також фізичні особи - підприємці, які використовують та/або передають вторинним водокористувачам воду, отриману шляхом забору води з водних об`єктів; суб`єкти господарювання незалежно від форми власності: юридичні особи, їх філії, відділення, представництва, інші відокремлені підрозділи без утворення юридичної особи, постійні представництва нерезидентів, а також фізичні особи - підприємці, які використовують воду для потреб гідроенергетики, водного транспорту і рибництва.

Базовий податковий (звітний) період для рентної плати дорівнює календарному кварталу, а для рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин за видобування нафти, конденсату, природного газу, у тому числі газу, розчиненого у нафті (нафтового (попутного) газу), етану, пропану, бутану, рентної плати за користування радіочастотним ресурсом України та рентної плати за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами аміаку територією України, дорівнює календарному місяцю (пункт 257.1 статті 257 ПК України).

Пунктами 257.2, 257.3 статті 257 ПК України передбачено, що платники рентної плати самостійно обчислюють суму податкових зобов`язань з рентної плати.

Платник рентної плати до закінчення визначеного розділом II цього Кодексу граничного строку подання податкових декларацій за податковий (звітний) період, визначений цією статтею, подає до відповідного контролюючого органу за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, податкову декларацію, яка містить додатки: з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин: за місцезнаходженням ділянки надр, з якої видобуті корисні копалини, у разі розміщення такої ділянки надр у межах території України; за місцем обліку платника рентної плати у разі розміщення ділянки надр, з якої видобуто корисні копалини, в межах континентального шельфу та/або виключної (морської) економічної зони України; з рентної плати за користування надрами в цілях, не пов`язаних з видобуванням корисних копалин - за місцезнаходженням ділянки надр; з рентної плати за користування радіочастотним ресурсом України - за місцем податкової реєстрації; з рентної плати за спеціальне використання води - за місцем податкової реєстрації; з рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів - за місцезнаходженням лісової ділянки; з рентної плати за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами аміаку територією України - за місцем його податкової реєстрації.

Відповідно до пункту 257.5 статті 257 ПК України сума податкових зобов`язань з рентної плати, визначена у податковій декларації за податковий (звітний) період, сплачується платником до бюджету протягом 10 календарних днів після закінчення граничного строку подання такої податкової декларації.

Підпунктом 258.1.1 пункту 258.1 статті 258 ПК України на платника рентної плати покладається відповідальність за правильність обчислення, повноту і своєчасність її внесення до бюджету, а також за своєчасність подання контролюючим органам відповідних податкових декларацій згідно із нормами цього Кодексу та інших законодавчих актів.

За приписами підпункту 258.2.1 пункту 258.1 статті 258 ПК України контроль за правильністю обчислення, своєчасністю і повнотою справляння рентної плати здійснюють контролюючі органи.

Згідно з пунктом 109.1 статті 109 ПК України податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом. Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність, що встановлюється згідно з цим Кодексом, застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) (підпункт 111.2 статті 111 ПК України).

Відповідальність за порушення правил сплати (перерахування) грошового зобов`язання встановлена статтею 124 ПК України, відповідно до пункту 124.1 якого у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім грошового зобов`язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Отже, за несплату платником податків узгодженої суми грошового зобов`язання у певний термін законодавець для такого платника передбачив негативні наслідки у вигляді штрафних санкцій. При цьому специфіка штрафної санкції, передбаченої вищезазначеним підпунктом, полягає в тому, що вона нараховується контролюючим органом на погашену суму податкового боргу залежно від кількості днів, наступних за останнім днем строку грошового зобов`язання.

У постанові Верховного Суду від 12.06.2018 у справі №826/1/16 викладено такий правовий висновок щодо застосування норм права: "Здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов`язання до державного бюджету в строк, встановлений пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Відтак дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов`язання, не можуть бути підставою для застосування штрафів, передбачених пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України".

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд, зокрема, у постановах від 17.01.2018 у справі № 2а-2686/09/2670 (К/9901/2649/18), від 01.08.2018 у справі №813/2487/17 (К/9901/4079/17).

Для підтвердження факту несплати узгодженої суми грошового зобов`язання необхідно встановити, що у строк, передбачений пунктом 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, платник податків не вчиняв дії, спрямовані на перерахування узгодженої суми грошового зобов`язання до державного бюджету. Здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов`язання до державного бюджету в строк, встановлений чинним податковим законодавством, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова.

Такі висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду від 16.04.2019 у справі №826/1096/16.

З матеріалів справи колегією суддів встановлено, що 05.11.2021 позивачем подано до контролюючого органу податкову декларацію з рентної плати за 3 квартал 2021 року, у якій задекларовано податкове зобов`язання з рентної плати за звітний період, у тому числі за спеціальне використання води в розмірі 276,26 грн. /а.с. 81-83/.

Платіжною інструкцією №10990 від 17.11.2021 ТОВ "Єристівський ГЗК" сплачено кошти в сумі 276,26 грн. із зазначенням призначенням платежу: "*;35713283;1302020 За спеціальне використання води водних об`єктів місцевого значення. Без ПДВ", платіж виконано банком 17.11.2021 /а.с. 23/.

У зв`язку із самостійним виявленням платником помилки у вказаній вище платіжній інструкції №10990 від 17.11.2021 ТОВ "Єристівський ГЗК" платіжною інструкцією №7351 від 26.11.2021 сплачено кошти в сумі 300 грн. із зазначенням призначенням платежу: "*;101; 35713283;13020100 За спеціальне використання води (крім збору за спеціальне використання води водних об`єктів місцевого значення). Без ПДВ", платіж виконано банком 26.11.2021 /а.с. 24/.

Отже, платник податків вчиняв дії, спрямовані на перерахування узгодженої суми грошового зобов`язання до державного бюджету у строк, встановлений законом.

Здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов`язання до державного бюджету в строк, встановлений чинним податковим законодавством, кваліфікується як дія, хоча й помилкова.

Так, в силу приписів статті 9 ПК України рентна плата належить до загальнодержавних податків.

Склад рентної плати встановлено статті 251 ПК України, відповідно до якої рентна плата складається з: 251.1.1. рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин; 251.1.2. рентної плати за користування надрами в цілях, не пов`язаних з видобуванням корисних копалин; 251.1.3. рентної плати за користування радіочастотним ресурсом України; 251.1.4. рентної плати за спеціальне використання води; 251.1.5. рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів; 251.1.6. рентної плати за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами аміаку територією України.

Наказом Міністерства фінансів України 14.01.2011 №11 "Про бюджетну класифікацію" затверджено Класифікацію доходів бюджету; Функціональну класифікацію видатків та кредитування бюджету; Економічну класифікацію видатків бюджету; Відомчу класифікацію видатків та кредитування державного бюджету; Класифікацію кредитування бюджету; Класифікацію фінансування бюджету за типом кредитора; Класифікацію фінансування бюджету за типом боргового зобов`язання; Класифікацію боргу за типом кредитора; Класифікацію боргу за типом боргового зобов`язання.

Відповідно до приписів Класифікації доходів бюджету, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 14.01.2011 №11 "Про бюджетну класифікацію", рентна плата за спеціальне використання води (крім рентної плати за спеціальне використання води водних об`єктів місцевого значення) має код 13020100, а рентна плата за спеціальне використання води водних об`єктів місцевого значення має код 13020200.

Разом з тим, і рентна плата за спеціальне використання води (крім рентної плати за спеціальне використання води водних об`єктів місцевого значення) і рентна плата за спеціальне використання води водних об`єктів місцевого значення є різновидами рентної плати за спеціальне використання води.

Зарахування загальнодержавних податків та зборів до державного і місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України.

За визначеннями, що містяться у статті 2 Бюджетного кодексу України (далі БК України) бюджети місцевого самоврядування - бюджети сільських, селищних, міських територіальних громад, а також бюджети районів у містах (у разі утворення районних у місті рад); бюджетна система України - сукупність державного бюджету та місцевих бюджетів, побудована з урахуванням економічних відносин, державного і адміністративно-територіальних устроїв і врегульована нормами права; місцеві бюджети - бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети та бюджети місцевого самоврядування.

Статтею 5 БК України визначено, що бюджетна система України складається з: 1) державного бюджету; 2) місцевих бюджетів: а) бюджету Автономної Республіки Крим; б) обласних бюджетів; в) районних бюджетів; г) бюджетів місцевого самоврядування.

Відповідно до частини 1 статті 43 БК України при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Казначейство України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.

Згідно з частинами 4, 5 статті 45 БК України податки і збори та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету (за винятком установ України, які функціонують за кордоном).

Податки і збори та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

Поряд з цим, згідно з пунктом 22.4 статті 24 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" (чинного на час виникнення спірних правовідносин) під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника; для банку платника - з дати списання коштів з рахунка платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку або з дати списання коштів з рахунка платника та з кореспондентського рахунка банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку.

Отже, рентна плата за спеціальне використання води в розмірі 276,26 грн. за 3 квартал 2021 року сплачена позивачем у строк, встановлений п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, а помилки, допущені позивачем при оформленні платіжної інструкції №10990 від 17.11.2021, не є правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми рентної плати у визначений законодавством строк. Зазначені дії не спричинили настання будь-яких негативних наслідків або збитків для відповідного бюджету.

Такі висновки суду узгоджуються з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 11.01.2023 у справі №808/1081/17.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області форми "Ш" від 01 січня 2024 року №30/0406 прийняте відповідачем з порушенням приписів Податкового кодексу України та без урахування всіх обставин, що мають значення для його прийняття, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо доводів апеляційної скарги відповідача, що задоволений розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, їх обсягом, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду з позовом у цій справі позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3028 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №1077 від 19.01.2024 /а.с. 7/ та випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України /а.с. 26/.

Отже, при задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3028 грн.

У позові заявлено клопотання про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу адвоката.

Пунктом 1 частини 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

У пункті 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Частинами 1, 2, 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з частинами 4, 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Частиною 9 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до статті 30 Закону України від 05 липня 2012 року №5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз наведених законодавчих положень дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Разом з тим, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Такі висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду від 26.01.2023 №280/3242/19.

Представництво інтересів позивача у цій справі здійснювалося адвокатом Намінас О.В. на підставі довіреності №77/5-23 від 28.12.2023 /а.с. 6/.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем надано до суду копію договору про надання послуг з правової допомоги №50105/2024 від 15.12.2023 з додатковою угодою №1 від 26.01.2024 /а.с. 70-73/, за умовами якого клієнт Товариство з обмеженою відповідальністю "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" доручає, а адвокат Намінас Олександр Васильович приймає на себе зобов`язання надавати послуги з правової допомоги клієнту, зокрема, в усіх судах, в тому числі адміністративних судах, з усіма правами представника й сторони в процесі, в тому числі, але не обмежуючись нижченаведеними повноваженнями, з будь-яких питань, що виникають або пов`язані з захистом прав та законних інтересів клієнта, що класифікуються за КВЕД 69.1.

Відповідно до умов пункту 4.2 цього договору винагорода (гонорар) адвоката за надані послуги з правової допомоги клієнту в судах обраховуються додатково окремо, виходячи з обсягу та вартості наданих послуг з правової допомоги. Вартість послуг з надання правової допомоги та порядок оплати визначається за попередньою домовленістю сторін у відповідній додатковій угоді до договору.

Додатковою угодою №1 від 26.01.2024 до договору про надання послуг з правової допомоги №50105/2024 від 15.12.2023 визначено винагороду адвоката за надання послуг, зокрема, за підготовку тексту позовної заяви та доказів, в розмірі 2000 грн. /а.с. 73/.

Матеріалами справи підтверджено, що позовна заява підписана та подана до суду адвокатом Намінас О.В., як представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат".

Таким чином, дослідивши на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорії складності справи витраченому адвокатом часу, ціні позову та значенню справи для сторони позивача, враховуючи задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат", колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, про необхідність стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2000 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано задовольнив адміністративний позов.

Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14.10.2024 року по справі № 440/1134/24 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області - залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14.10.2024 по справі № 440/1134/24 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)З.О. Кононенко Судді(підпис) (підпис) В.А. Калиновський О.М. Мінаєва