Постанова

від 14.01.2025 по справі 520/19616/24

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2025 р. Справа № 520/19616/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Перцової Т.С.,

Суддів: Жигилія С.П. , Макаренко Я.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.09.2024, головуючий суддя І інстанції: Бідонько А.В., м. Харків, повний текст складено 16.09.24 по справі № 520/19616/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Реван"

до Головного управління ДПС у Харківській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю "Реван" (далі по тексту ТОВ "Реван", позивач) звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (далі по тексту ГУ ДПС в Харківській області, відповідач), у якому просило суд:

- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0202400415 від 17.04.2024;

- стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Реван» (61121, Харківська обл., місто Харків, вул. Владислава Зубенка, буд. 31-А, код ЄДРПОУ 42553572) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (61057, м. Харків, вул. Пушкінська, буд. 46, код ЄДРПОУ 43983495) витрати зі сплати судового збору за подання позову.

В обґрунтування позовних вимог зазначено про протиправність податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС в Харківській області № 0202400415 від 17.04.2024 про застосування фінансової санкції у розмірі 1360 грн за несвоєчасне подання податкових декларацій з ПДВ за період липень-жовтень 2022 року, як такого, що суперечать пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, за змістом якого позивач звільняється від відповідальності за недотримання строків подання податкової звітності у разі прийняття рішення про неможливість виконувати платником податку податкового обов`язку, що винесено відповідачем відносно ТОВ «Реван» 18.11.2022.

Крім того, зауважив, що спірному рішенні відсутній детальний розрахунок штрафних санкцій, що робить неможливим перевірку правильності та обґрунтованості розміру таких санкцій, суперечить принципу прозорості та відкритості діяльності податкових органів, та є підставою для скасування такого рішення.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 16.09.2024 у справі № 520/19616/24 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Реван" (вул. Владислава Зубенко, буд. 31А, м. Харків, 61121, код ЄДРПОУ 42553572) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Григорія Сковороди, 46, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61057, код ЄДРПОУ 43983495) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задоволено.

Визнано протиправними та скасовано прийняте Головним управлінням ДПС у Харківській області податкове повідомлення-рішення № 0202400415 від 17.04.2024 про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю "Реван" штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1360,00 грн.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (код ЄДРПОУ 43983495) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Реван» (код ЄДРПОУ 42553572) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2422,40 (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок).

Відповідач, не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність, необґрунтованість, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.09.2024 у справі № 520/19616/24 та прийняти нове, яким у задоволенні позову ТОВ «Реван» відмовити в повному обсязі;

Справу розглянути за участю представника ГУ ДПС, повідомивши про дату, місце та час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга мотивована твердженнями про невірне застосування судом першої інстанції приписів підпункту 49.18.1 пункту 49.18 статті 49, пункту 203.1 статті 203 ПК України, норм матеріального та процесуального права, з викладенням висновків, які не відповідають фактичним обставинам по справі, що в силу статті 317 КАС України є підставою для скасування такого рішення.

З огляду на те, що рішенням від 18.11.2022 № 3222/20-40-18-04-25, прийнятим ГУ ДПС засвідчено неможливість своєчасно виконувати платником податків податкові обов`язки за період з лютого 2022 року по червень 2022 включно, а відповідно до розрахунку штрафних санкцій до податкового повідомлення-рішення, період виписки ПН-РК починається з липня 2022 року, тобто поза межами, визначеними у вказаному рішенні, в діях контролюючого органу відсутні ознаки протиправності.

Неврахування вказаних обставин свідчить про формальний підхід суду першої інстанції до з`ясування фактичних обставин у справі, та призвело до неправильного вирішення справи.

Позивач у надісланому до суду апеляційної інстанції відзиві на апеляційну скаргу заперечував проти доводів, викладених у ній, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване.

Посилаючись на висновок Другого апеляційного адміністративного суду, викладений у постанові по справі № 520/30642/23 від 05.06.2024 за позовом ТОВ «Реван» щодо правомірності обмеження контролюючим органом строку неможливості виконувати податкові обов`язки до червня 2022 року зауважив, що у вказаній справі колегія суддів зазначила, що ані Порядком підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у підпункті 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 липня 2022 року № 225 (далі по тексту Порядок № 225) ані Податковим кодексом України, не передбачено можливість обмеження платника податків відповідним строком неможливості своєчасного виконання податкового обов`язку за минулий період.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що ГУ ДПС у Харківській області, проведено камеральну перевірку ТОВ "Реван", з питання своєчасності подання податкової декларації з ПДВ за період липень - жовтень 2022 року, за наслідками якої складено акт № 11692/20-40-04-15-02/42553572 від 27.03.2024.

Актом перевірки встановлено порушення позивачем граничних термінів надання податкової звітності з податку на додану вартість за період липень - жовтень 2022 року (за липень 2022 року граничний термін подання 22.08.2022, фактично подано 29.12.2022 року; за серпень 2022 року граничний термін подання 20.09.2022, фактично подано 29.12.2022 року; за вересень 2022 року граничний термін подання 20.10.2022, фактично подано 29.12.2022 року; за жовтень 2022 року граничний термін подання 21.11.2022, фактично подано 29.12.2022 року), чим порушено підпункт 49.18.1 пункту 49.18 статті 49, пункту 203.1 статті 203 ПК України від 02.12.2010 року № 2755-VІ зі змінами та доповненнями.

На підставі акта перевірки ГУ ДПС у Харківській області прийнято податкове повідомлення-рішення № 0202400415 від 17.04.2024 (форма «ПС») про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1360,00 грн.

Не погодившись із вищевказаним податковим повідомленням-рішенням позивач скористався правом адміністративного оскарження, звернувся із скаргою, за результатами розгляду якої ДПС України рішенням № 20611/6/99-00-06-03-01-06 від 05.07.2024 відмовив у задоволенні скарги, а висновки оскаржуваного податкового повідомлення-рішення залишив без змін.

Вважаючи податкове повідомлення-рішення відповідача протиправним, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з протиправності податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Харківській області № 0202400415 від 17.04.2024 про застосування до ТОВ "Реван" штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1360,00 грн, оскільки стосовно ТОВ "Реван" було прийнято рішення про неможливість своєчасного виконання платником податків свого податкового обов`язку, що в силу приписів пункту 69.1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення ПК України звільняє позивача від передбаченої відповідальності за порушення підпункту 49.18.1 пункту 49.18 статті 49, пункту 203.1 статті 203 ПК України.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Колегія суддів встановлено, що спірні правовідносини виникли внаслідок застосування до позивача штрафних санкцій у сумі 1360,00 грн на підставі податкового повідомлення-рішення № 0202400415 від 17.04.2024, прийнятого відповідачем після винесення ГУ ДПС у Харківський області рішення № 3222/20-40-18-04-25 від 18.11.2022 про неможливість ТОВ «Реван» своєчасного виконання платником податків свого податкового обов`язку за період з лютого 2022 року по червень 2022 року включно, що на думку позивача виключало притягнення його до фінансової відповідальності.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані ПК України.

Цим Кодексом передбачено функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (пункт 1.1 статті 1 ПК України).

Зокрема, як встановлено підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України, контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

У розумінні підпункту 75.1.1. пункту 75.1 статті 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Відповідно до пункту 76.1 статті 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.

З аналізу вказаних положень ПК України слідує, що камеральна перевірка є одним з видів податкових перевірок, нормативно встановлених пунктом 75.1 статті 75 ПК України, та за своєю правовою сутністю є формою поточного документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства на підставі декларацій та інших документів податкової звітності, одержаних від платника.

При цьому будь-якого окремого рішення для проведення даного виду перевірки не вимагається, оскільки подання фіскально зобов`язаною особою податкової звітної документації автоматично виступає юридичним фактом для перевірки її достовірності.

Наведене свідчить про обов`язковий характер камеральної перевірки, яка проводиться у випадку подання платником звітних документів до контролюючого органу, а відтак камеральною перевіркою охоплюються лише ті показники документів, які належать до податкової звітності та мають значення для правильності обчислення платником об`єкта оподаткування та суми податку, що підлягає сплаті до бюджету.

Перевірка будь-яких інших відомостей, витребування у платника додаткової інформації та документів, подання яких разом з податковою декларацією чинним законодавством не передбачено, камеральною перевіркою не охоплюється.

Фактично предмет камеральної перевірки передбачає встановлення повноти, своєчасності поданні платником податкової звітності, візуальну перевірку правильності оформлення документів податкової звітності (повноти заповнення усіх необхідних реквізитів, чіткості їх заповнення тощо), перевірку правильності складення розрахунків за податковими платежами (арифметичний підрахунок остаточних сум податків, правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування).

Виходячи з наведених норм ПК України, предметом камеральної перевірки є лише податкова звітність, тобто відомості, зазначені у відповідній податковій звітності та їх відповідність інформації, яка міститься в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Тобто, під час проведення камеральної перевірки не можуть перевірятися інші питання, крім перевірки податкової звітності суцільним рядком. Документами, що мають відношення до такої перевірки, є саме податкові декларації (розрахунки) і ніякі інші. Якщо ж під час проведення камеральної перевірки буде виявлено порушення податкового законодавства, податковий орган має право призначити та провести документальну (виїзну, невиїзну або планову чи позапланову) перевірку платника податків.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що контролюючим органом проведено камеральну перевірку ТОВ «Реван» з питання своєчасності подання податкової декларації з ПДВ за період липень-жовтень 2022 року.

За результатами проведеної перевірки встановлено несвоєчасне подання податкової звітності:

- липень 2022 року із граничним терміном подання 22.08.2022, фактично подано 29.12.2022;

- серпень 2022 року із граничним терміном подання 20.09.2022, фактично подано 29.12.2022;

- вересень 2022 року із граничним терміном подання 20.10.2022, фактично подано 29.12.2022;

- жовтень 2022 року із граничним терміном подання 21.11.2022, фактично подано 29.12.2022.

З огляду на висновки контролюючого органу про несвоєчасне подання позивачем податкових декларацій з ПДВ за період липень-жовтень 2022 року, контролюючим органом було прийнято спірне податкове повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій у сумі 1360,00 грн.

Колегія суддів зауважує, що на виконання приписів підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до пункту 36.1 статті 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

На виконання приписів підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до пункту 36.1 статті 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

За змістом положень статті 38 ПК України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.

Пунктом 31.1 статті 31 ПК України встановлено, що строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Момент виникнення податкового обов`язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.

Згідно з пунктом 54.1 статті 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

За визначенням, наведеним у пункті 137.4 статті 137 ПК України податковими (звітними) періодами для податку на прибуток підприємств, крім випадків, передбачених пунктом 137.5 цієї статті, є календарні: квартал, півріччя, три квартали, рік. При цьому податкова декларація розраховується наростаючим підсумком.

Відповідно до пункту 46.1 статті 46 ПК України податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідно до пункту 49.18 статті 49 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює:

49.18.1. календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця;

49.18.2. календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя);

49.18.3. календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом 49.18.4 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року;

49.18.4. календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб, у тому числі самозайнятих осіб, - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу.

За змістом статті 203 ПК України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Сума податкового зобов`язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Відповідно до пункту 111.1 статті 111 ПК України за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються такі види юридичної відповідальності: фінансова, адміністративна, кримінальна.

В силу приписів пункту 111.2 статті 111 ПК України фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність, що встановлюється згідно з цим Кодексом, застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).

Фінансова відповідальність, що встановлюється згідно з іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, може застосовуватися у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені.

Притягнення фізичної або юридичної особи до фінансової відповідальності за податкове правопорушення не звільняє фізичну особу чи посадових (службових) осіб/ юридичної особи у передбачених законом випадках від юридичної відповідальності інших видів (пункт 111.3 статті 111 ПК України).

За змістом п. 120.1 ст. 120 ПК України, неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов`язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, платежі, контроль за сплатою яких покладено на контролюючі органи, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов`язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом, -

тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 340 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Системний аналіз викладених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що порушення платником податку на додану вартість граничного строку подання податкової декларації є підставою для застосування до такого платника штрафних санкцій за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що контролюючим органом застосовано до позивача штрафні санкції за порушення підпункту 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 та п. 203.1 статті 203 ПК України у розмірі 1360 грн за несвоєчасне подання 4 податкових декларацій (340*4).

Позивач, посилаючись на пункт 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, вважає, що за наявності рішення про неможливість ТОВ «Реван» виконувати платником податку податковий обов`язок від 18.11.2022, він звільняється від відповідальності за недотримання строків подання податкової звітності, а відтак штрафні санкції за несвоєчасне подання податкових декларацій з ПДВ за період липень-жовтень 2022 року не застосовуються.

Так, Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24 лютого 2022 року в Україні введений воєнний стан, який на підставі Указів Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" неодноразово продовжувався та діє станом на сьогоднішній день.

З метою реалізації необхідних заходів щодо підтримки військових і правоохоронних підрозділів у відбитті збройного нападу російської федерації та забезпечення прав і обов`язків платників податків Верховна Рада прийняла Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей оподаткування та подання звітності у період дії воєнного стану" від 3 березня 2022 року № 2118-IX, який набрав чинності 7 березня 2022 року.

Законом № 2118-IX підрозділ 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України доповнений пунктом 69, яким установлено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті.

В подальшому Верховною Радою України прийнято Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану" від 12 травня 2022 року № 2260-IX.

Законом № 2260-ІХ, який набрав чинності 27.05.2022, внесено зміни до підпункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, згідно з яким тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, установлено особливості для справляння податків і зборів.

Так, відповідно до підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу «Перехідні положення» ПК України (підлягає застосуванню з 27.05.2022) у разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності та/або документів (повідомлень), у тому числі передбачених статтями 39 і 39-2, пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов`язковим виконанням таких обов`язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.

У разі відсутності можливості у платника податків щодо своєї філії, представництва, відокремленого чи іншого структурного підрозділу своєчасно виконати свій податковий обов`язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності та/або документів (повідомлень), у тому числі передбачених статтями 39 і 39-2, пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, такий платник податків звільняється від відповідальності, визначеної цим Кодексом, у межах діяльності, що провадиться через такі філії, представництва, відокремлені чи інші структурні підрозділи, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України.

На виконання підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України з метою тимчасового, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, підтвердження платниками податків можливості чи неможливості своєчасного виконання податкового обов`язку щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 глави 2 розділу II Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, наказом Міністерства фінансів України від 29 липня 2022 року № 225 затверджено Порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у підпункті 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України (далі по тексту Порядок № 225).

Відповідно до пункту 3 розділу 2 Порядку № 225 до платників податків, у тому числі щодо своєї філії, представництва, відокремленого чи іншого структурного підрозділу, які на дату набрання чинності цим Порядком мають можливість подати до контролюючого органу заяву та документи (копії документів), інформацію про відсутність можливості виконання податкових обов`язків, застосовуються такі правила.

У разі неможливості виконання платником податків податкового обов`язку, у тому числі щодо своєї філії, представництва, відокремленого чи іншого структурного підрозділу, платник податків подає не пізніше 30 вересня 2022 року заяву про відсутність такої можливості разом з вичерпним переліком документів (копій документів), інформації, які передбачені Переліком документів, що підтверджують неможливість платника податків - юридичної особи, у тому числі щодо своєї філії, представництва, відокремленого чи іншого структурного підрозділу своєчасно виконати свій податковий обов`язок, у тому числі обов`язок податкового агента затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 29 липня 2022 року № 225 або Переліком документів, що підтверджують неможливість платника податків - фізичної особи, зокрема самозайнятої особи, своєчасно виконати свій податковий обов`язок, у тому числі обов`язок податкового агента затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 29 липня 2022 року № 225 (далі - Переліки документів) до контролюючого органу в порядку передбаченому пунктом 8 цього розділу.

Відповідно до абзацу 2 пункту 2 розділу 3 Порядку № 225 у разі прийняття контролюючим органом рішення про неможливість своєчасного виконання платником податків податкового обов`язку, визначеного цим Порядком, до такого платника податків не застосовується відповідальність, передбачена Кодексом або іншим законодавством, контроль за яким покладено на контролюючі органи, за його невиконання / несвоєчасне виконання.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ТОВ «Реван» звернулось до ГУ ДПС у Харківській області з повідомленням вих. № 20/07 від 20.07.2022 про неможливість виконання свого податкового обов`язку, зокрема, своєчасно подавати звітні податкові декларації з ПДВ та здійснювати сплату ПДВ за період з лютого по вересень 2022 року.

13.10.2022 ГУ ДПС у Харківський області було винесено попереднє рішення № 690/20-40-18-04-25 щодо можливості чи не можливості своєчасного виконання платником податків свого податкового обов`язку, в якому викладено пропозицію надати додаткові документи для підтвердження неможливості ТОВ «РЕВАН» своєчасно виконати свій податковий обов`язок.

ТОВ «РЕВАН» звернувся з заявою №280/1 від 29.09.2022 про неможливість своєчасного виконання свого податкового обов`язку з наданням всіх необхідних документів для підтвердження неможливості своєчасного виконання свого податкового обов`язку.

18.11.2022 ГУ ДПС у Харківський області прийнято рішення № 3222/20-40-18-04-25 стосовно ТОВ «РЕВАН» щодо неможливості своєчасного виконання платником податків свого податкового обов`язку за період з лютого 2022 року по червень 2022 року включно.

Разом з цим, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 14.02.2024 у справі № 520/30642/23, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 05.06.2024 по справі № 520/30642/23 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Реван" до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення рішення № 0225250415 від 25.07.2023.

Судом констатовано, що ТОВ "Реван" дотримано всю процедуру повідомлення контролюючого органу про неможливість виконати податкове зобов`язання відповідно до норм діючого законодавства, однак у рішенні № 3222/20-40-18-04-25 від 18.11.2022 ГУ ДПС в Харківській області необґрунтовано та не зрозуміло з яких підстав та на підставі яких норм діючого законодавства, зазначило період неможливості виконання позивачем своїх податкових обов`язків з лютого 2022 року по червень 2022 року.

За висновком суду, саме з часу, зазначеному у повідомленні позивача № 20/12-22 від 20.12.2022 (20.12.2022) вважається поновленою можливість ТОВ «Реван» виконувати свій податковий обов`язок.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що згідно із частиною 2 статті 13 Закону № 1402-VIII обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Відповідно до положень частини 4 статті 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, яке набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з правовим висновком, який міститься у постанові Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 753/11000/14, преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву стабільність судового акта, який набрав законної сили. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Велика Палата Верховного Суду в пункті 32 постанови від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17 вже звертала увагу, що преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.

Преюдиційно встановлені обставини не підлягають доказуванню. Звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, передбачене частиною четвертою статті 78 КАС, варто розуміти так, що учасники адміністративного процесу не зобов`язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не визначено законом.

Тобто, за змістом частини четвертої статті 78 КАС учасники адміністративного процесу звільнені від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляді іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи. Натомість такі учасники мають право посилатися на зміст судового рішення у відповідних справах, що набрало законної сили, у якому відповідні обставини зазначені як установлені.

Для спростування преюдиційних обставин учасник адміністративного процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами статті 90 КАС України.

Таким чином, обставини щодо неможливості виконання податкового обов`язку ТОВ «Реван» у період з лютого 2022 року по 20.12.2022 не підлягають дослідженню та з`ясуванню в контексті розгляду даної справи.

З наведеного слідує, що починаючи із лютого 2022 року по 20.12.2022 позивач на підставі підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу «Перехідні положення» ПК України звільняється від відповідальності за недотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності та/або документів (повідомлень), у тому числі передбачених статтями 39 і 39-2, пунктом 46.2 статті 46 ПК України, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо.

Таким чином, враховуючи висновок суду апеляційної інстанції про звільнення позивача від відповідальності на підставі підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу «Перехідні положення» ПК України у період з лютого 2022 по 20.12.2022 за недотримання термінів подання звітності, колегія суддів дійшла висновку про неправомірність застосування контролюючим органом штрафних санкцій та наявність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення, що зумовлює прийняття рішення про відмову у задоволенні вимог апеляційної скарги.

Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Як зазначено в п.58 рішення Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Згідно зі статтею 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст.241, ст.ст.243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.09.2024 по справі № 520/19616/24 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Т.С. Перцова Судді С.П. Жигилій Я.М. Макаренко