Ухвала

від 13.01.2025 по справі 400/8199/24

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

13 січня 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/8199/24

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Димерлія О.О.,

суддів Осіпова Ю.В., Шляхтицького О.І.,

розглянувши можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 27.11.2024 року у справі №400/8199/24 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовною заявою, у якій просив:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати грошового забезпечення з 19.07.2022 по 31.12.2022 без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 та з 01.01.2023 по 17.04.2023 без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 рік;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату (з урахуванням раніше виплачених сум) грошового забезпечення з 19.07.2022 по 31.12.2022, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2022, на відповідний тарифний коефіцієнт, та з 01.01.2023 по 17.04.2023, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 перерахувати та виплатити недоплачену різницю одноразових грошових виплат (грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань) сплачених мені у період з 19.07.2022 по 17.04.2023 включно;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням встановлених строків нарахування та виплати грошового забезпечення з 19.07.2022 по день фактичної виплати.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 27.11.2024 року у справі №400/8199/24 позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 за період з 19.07.2022 року по 17.04.2023 року грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року №704, з урахуванням виплачених сум.

Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 за період з 19.07.2022 року по 17.04.2023 року провести нарахування та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» на 01.01.2022 та Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» на 1 січня 2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 провести нарахування та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення за 2022 та 2023 роки, виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» на 01.01.2022 та Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» на 1 січня 2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 провести нарахування та виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік, виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» на 01.01.2022 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, 24.12.2024 року через підсистему «Електронний суд» представником військової частини НОМЕР_1 подано апеляційну скаргу до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Разом з апеляційною скаргою представником скаржника заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 25.12.2024 року у задоволенні клопотання військової частини НОМЕР_1 про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги відмовлено.

Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 27.11.2024 року у справі №400/8199/24 залишено без руху.

Для усунення недоліків поданої апеляційної скарги надано скаржнику 10-денний строк з дня отримання копії цієї ухвали, шляхом подання до апеляційного суду доказів сплати судового збору у розмірі 1453 грн. 44 коп.

03.01.2025 року до П`ятого апеляційного адміністративного суду від військової частини НОМЕР_1 надійшло клопотання про продовження строку для усунення недоліків, яке обґрунтоване неможливістю наразі сплатити судовий збір з огляду на відсутність коштів.

Надаючи оцінку вище означеному клопотанню скаржника про продовження строку на усунення недоліків, в системному зв`язку з положеннями чинного законодавства України, колегія суддів уважає за необхідне зазначити про таке.

Право на апеляційний перегляд судових рішень кореспондується з обов`язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов`язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.

Зі змісту положень Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» та Кодексу адміністративного судочинства України слідує, що надання документа про сплату судового збору у встановленому законом порядку та розмірі є одним із процесуальних обов`язків для реалізації права на звернення до суду, зокрема з апеляційною скаргою.

Обов`язок сплатити судовий збір, встановлений відповідно до закону, має законну мету, а тому, за загальним правилом, не визнається судом непропорційним чи накладеним свавільно. Застосовані згідно із законом процесуальні обмеження у формі обов`язку сплатити судовий збір, за загальним правилом, не зменшують для заявника можливості доступу до суду та не ускладнюють йому цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права.

У даному випадку, судовою колегією враховуються положення пункту 1 частини другої статті 129 Конституції України, згідно із якими однією із основних засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Згідно із рішенням Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (заява № 28249/95) «право на суд не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя».

Тобто, сплата судового збору не може вважатись перешкодою в доступі до правосуддя, оскільки право на апеляційний перегляд судових рішень кореспондується з обов`язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права.

Апеляційний суд зазначає, що військова частина НОМЕР_1 , діючи як суб`єкт владних повноважень, має однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи.

До того ж, військова частина НОМЕР_1 є бюджетною установою, що фінансується з Державного бюджету України, а тому обмежене фінансування державного органу, зокрема, в частині видатків передбачених на сплату судового збору, не повинно впливати на можливість неухильного виконання останньою покладених на неї нормами Кодексу адміністративного судочинства України процесуальних обов`язків щодо оформлення апеляційної скарги.

Маючи намір реалізації наданого права на апеляційне оскарження судового рішення суб`єкт владних повноважень повинен діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх процесуальних обов`язків.

Причин, які унеможливлювали звернення до суду з належними чином оформленою апеляційною скаргою (в тому числі з наданням документа про оплату судового збору у повному обсязі) у встановлений законом строк та виконання вимог ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху у встановлений судом строк військова частина НОМЕР_1 не зазначає.

При цьому, усталеною є позиція Верховного Суду про те, що відсутність у суб`єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.

Відповідач, що діє від імені держави, як суб`єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, в тому числі і щодо сплати судового збору.

Частиною 1 статті 118 КАС України передбачено, що процесуальні строки - це установлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії.

Відповідно до ч.2 ст.121 КАС України установлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Отже, положеннями даної статті передбачено право суду продовжувати процесуальний строк.

На переконання судової колегії, відсутність відповідного бюджетного фінансування щодо видатків на оплату судового збору не може впливати на дотримання строку для усунення недоліків апеляційної скарги і, як наслідок, не є поважною підставою для продовження процесуального строку для усунення недоліків поданої апеляційної скарги.

За таких обставин, у задоволенні клопотання скаржника про продовження строку на усунення недоліків поданої апеляційної скарги в частині сплати судового збору слід відмовити.

У відповідності до ч.2 ст. 298 КАС України, до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених ст. 296 цього Кодексу, застосовуються правила ст. 169 цього Кодексу (залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви).

Згідно із ч.1 ст. 169 КАС України суддя, установивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, установлених ст. 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і установлюється строк, протягом якого потрібно усунути недоліки.

Пунктом 1 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо останній не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, в установлений судом строк.

З урахуванням приписів ч.4 ст. 169 КАС України, в поєднанні з положеннями ч.2 ст. 298 КАС України, апеляційна скарга повертається скаржнику, якщо останнім не усунуто недоліки апеляційної скарги, яку залишено без руху, в установлений судом строк.

Оскільки визначені в ухвалі П`ятого апеляційного адміністративного суду від 25.12.2024 року недоліки апеляційної скарги скаржником не усунуто, апеляційна скарга військової частини НОМЕР_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 27.11.2024 року у справі №400/8199/24, з урахуванням положень ч.2 ст.298, п.1 ч.4 ст. 169 КАС України, підлягає поверненню особі, яка її подала.

Керуючись ч. 4 ст. 169, ст.296, ст. 298 КАС України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання військової частини НОМЕР_1 про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги - відмовити.

Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 27.11.2024 року у справі №400/8199/24 - повернути особі, яка її подала.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання копії судового рішення.

Суддя-доповідач О.О. ДимерлійСудді Ю.В. Осіпов О.І. Шляхтицький