Постанова

від 14.01.2025 по справі 420/12694/24

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 січня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/12694/24

Перша інстанція: суддя Бойко О.Я.,

повний текст судового рішення

складено 25.09.2024, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Кравченка К.В.,судді Джабурія О.В.,судді Вербицької Н.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2024 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпроресурс» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2024 року ТОВ «Дніпроресурс» (далі позивач) звернулось до суду з позовом до Одеської митниці (далі відповідач), в якому просило:

- визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2024/000225/3 від 04.04.2024 року.

В обґрунтування позовних вимог було зазначено, що з метою митного оформлення придбаних товарів, позивачем було подано до митного органу митну декларацію та інші необхідні документи із визначенням митної вартості товару за першим методом - за ціною договору. Проте, митний орган оформив картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та прийняв рішення про коригування митної вартості товарів. Позивач вважає прийняте рішення митного органу протиправним та такими що підлягає скасуванню, оскільки винесене з порушенням положень Митного кодексу України.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25.09.2024 року позов задоволено повністю.

Дану справу було розглянуто судом першої інстанції у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного.

З матеріалів справи вбачається та судом першої інстанції встановлено, що 10.01.2018 року між Компанією GUANGLU ELECTRICAL CO., LTD. (Китай) (продавець) та позивачем (покупець) був укладений Контракт №8-10/01/18 (далі - Контракт), відповідно до п.1.1 якого, продавець зобов`язується виготовити та передати у власність покупцю, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити товар в асортименті, кількості і по цінах, вказаних в рахунках фактурах, які є невід`ємною частиною даного Контракту. Країна походження товару Китай.

В ході виконання Контракту поставки сторонами було складено та підписано Специфікацію №89 від 25.08.2023 року та Специфікацію №90 від 25.08.2023 року, на підставі яких продавцем було надано Проформу-інвойс №RTGL-DNP2307 від 25.08.2023 року. Зазначеними документами було погоджено поставку електродвигунів на загальну суму 278621,54 доларів США.

Після прибуття товару в порт розвантаження з метою здійснення митного оформлення представником позивача (ТОВ «СТАР ЛАЙТ ЛОГІСТІК», договір надання брокерських послуг №11/2023 від 06.12.2023 року, ліцензія митного брокера №МВ/001368/01 від 15.11.2023 року) 22.02.2024 року було подано митну декларацію №24UA500500006140U2 від 22.02.2024 року та пакет документів для митного оформлення товару.

До митної декларації позивач надав наступні документи:

- митна декларація №24UA500500006140U2 від 22.02.2024 року; - проформа-інвойс №RTGL-DNP2307 від 25.08.2023 року; - специфікація №89 від 25.08.2023 року; - специфікація №90 від 25.08.2023 року; - комерційний інвойс №RTGL-DNP2307 від 15.10.2023 року; - комерційний інвойс №RTGL-DNP2307В від 15.10.2023 року; - пакувальний лист б/н від 15.10.2023 року; - комерційний інвойс №RTGL-DNP2307-1 від 25.08.2023 року; - комерційний інвойс №RTGL-DNP2307-2 від 25.08.2023 року; - комерційний інвойс №RTGL-DNP2307-3 від 25.08.2023 року; - комерційний інвойс №RTGL-DNP2307-4 від 25.08.2023 року; - комерційний інвойс №RTGL-DNP2307-5 від 25.08.2023 року; - контейнер листи до кожного з п`яти контейнерів від 15.10.2023 року; - коносамент №WMSS23113872 від 03.12.2023 року; - автотранспортна накладна №5552 від 14.02.2024 року; - автотранспортна накладна №6352 від 14.02.2024 року; - автотранспортна накладна №4411 від 14.02.2024 року; - автотранспортна накладна б/н від 14.02.2024 року; - автотранспортна накладна №6046 від 14.02.2024 року; - платіжна інструкція №172 від 29.08.2023 року; - платіжна інструкція №187 від 20.11.2023 року; - платіжна інструкція №189 від 28.11.2023 року; - рахунок-фактура №20 від 02.02.2024 року від виконавця договору транспортно експедиторських послуг; - довідка про транспортні витрати № 14/02/24-3 від 14.02.2024 року; - довідка про транспортні витрати №14/02/24-4 від 14.02.2024 року; - довідка про транспортні витрати №14/02/24-5 від 14.02.2024 року; - довідка про транспортні витрати №14/02/24-6 від 14.02.2024 року; - довідка про транспортні витрати №14/02/24-7 від 14.02.2024 року; - довідка про транспортні витрати №14/02/24-8 від 14.02.2024 року; - додаткова угода №8 від 01.06.2022 року; - додаткова угода №10 від 29.12.2022 року; - додаткова угода №12 від 29.12.2023 року; - зовнішньоекономічний договір (контракт) поставки №8-10/01/18 від 10.01.2018 року; - договір про надання брокерських послуг №11/2023 від 06.12.2023 року; - договір про перевезення №11/06/2019 від 11.06.2019 року; - договір про перевезення №1402/24 від 14.02.2024 року; - договір про перевезення №231023 від 23.10.2023 року; - договір про надання транспортно-експедиторських послуг №2312/21 від 23.12.2021 року.

23.02.2024 року відповідач виніс рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2024/000122/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2024/000235.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням про коригування митної вартості від 23.02.2024 року №UA500500/2024/000122/2 позивач подав адміністративну скаргу, за результатами розгляду якої рішенням Державної митної служби України №15/15-02-02/13/1782 від 02.04.2024 року було скасовано рішення про коригування та зобов`язано Одеську митницю прийняти нове рішення.

На виконання рішення Державної митної служби України відповідач прийняв нове оскаржуване рішення про коригування митної вартості №UA500500/2024/000225/3 від 04.04.2024 року, яке стало підставою для звернення позивача до суду із вказаним адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем при здійсненні імпортування товару на митну територію України на підтвердження заявленої ним митної вартості товару за ціною договору було надано повний пакет документів у відповідності до переліку, закріпленого ч.2 ст.53 МК України. При цьому, відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. Ні в рішенні, ні у картці відмови не обґрунтовано, в чому полягали об`єктивні сумніви у митній вартості, заявленій позивачем, неточності у визначеній митній вартості.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Правовідносини щодо організації та здійснення митної справи в Україні, економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України врегульовані положеннями Митного кодексу України (далі - МК України).

Згідно ч.1 ст.52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Як встановлено ч.2 ст.52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

За правилами ч.1 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначається ч.2 ст.53 МК України.

Відповідно до вимог ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, перелік яких визначений положеннями даної статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч.6 ст.53 МК України).

Як встановлено ч.1 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині 1 статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно ч.4 ст.54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 6 ст.54 МК України визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

З наведеного вбачається, що митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару. Проте, такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

При цьому, в розумінні наведених статей МК України, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи, зазначені у ч.2 ст.53 МК України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

В свою чергу, ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Так, однією з підстав для коригування митної вартості, відповідачем в оскаржуваному рішенні було зазначено про відсутність відомостей щодо виробника товару - GUANGLU ELECTRICAL CO., LTD. (Китай), однак відповідачем не доведено яким чином статус контрагента позивача може впливати на визначення митної вартості товару, а тому колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що такий довід є безпідставним.

Другим зауваженням митного органу є те, що надані декларантом платіжні інструкції в іноземній валюті не можуть бути взяті до уваги як документи, що підтверджують факт оплати за оцінювані товари, оскільки не містять відомостей про ID ключі виконавців надавача платіжних послуг (банку), які свідчать про виконання операцій.

Колегія відхиляє такі зауваження, оскільки як вбачається з матеріалів справи, зокрема, з платіжних інструкцій в іноземній валюті, такі платіжні інструкції містять зазначення про ID ключі, а тому такі твердження спростовуються матеріалами справи. Крім того, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що такі реквізити, як відомості про ID ключі, не є обов`язковими.

Також відповідач у оскаржуваному рішенні зазначає, що Договір про надання транспортно-експедиторських послуг №2312/21 від 23.12.2021 року наданий позивачем не в повному обсязі та вказує про відсутність пунктів 3.3, 4.2.5, 4.3.1, 6.1.

В позовній заяві позивача зазначає, що відсутність вказаних пунктів у Договір про надання транспортно-експедиторських послуг №2312/21 від 23.12.2021 року є технічною помилкою у нумерації пунктів, та те, що відповідач взагалі не довів яким саме чином такі технічні помилки у в договорі, підписаному позивачем з його контрагентом, впливають на правильність визначення митної вартості.

Колегія суддів погоджується з такими доводами позивача та вважає наведені доводи відповідача спростованими.

Щодо зауважень з приводу ненадання декларантом заявок на надання транспортно-експедиторських послуг та актів прийому-передачі наданих експедитором послуг і відсутність документів, що підтверджують оплату транспортних послуг, то колегія суддів вважає, що з цього приводу суд першої інстанції вірно встановив, що відповідно до домовленостей, погоджених з експедитором, транспортні послуги позивач оплачує після прибуття та розмитнення вантажу. Послуги експедитора, відповідно, також вважаються наданими і акти прийому-передачі наданих послуг підписуються після цього, а тому доводи відповідача є безпідставними.

Також колегія суддів не приймає доводи відповідача щодо ненадання декларантом під час митного оформлення експортної митної декларації, оскільки як вірно зазначив суд першої інстанції, такі зауваження не можуть бути підставою для невизнання заявленої позивачем вартості товару, оскільки така вартість повністю підтверджувалася поданими позивачем при проходженні митних формальностей первинними документами, а надання такої митної декларації не є обов`язковим за вказаних обставин підтвердження митної вартості товару.

Таким чином, саме по собі ненадання копії декларації країни відправлення документа, що не є обов`язковим відповідно до норм МК України не може виступати підставою для коригування митної вартості, оскільки остання повністю підтверджується наданими декларантом документами

Щодо посилання в оскаржуваному рішенні на відсутність інформації про знижки, колегія суддів зазначає, що надання такої інформації не передбачено жодним нормативно-правовим актом.

Враховуючи наведені висновки та обставини справи, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що декларантом до митного органу подано всі необхідні документи для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість імпортованого товару визначену за ціною договору.

Також колегія суддів, стосовно витребування митним органом додаткових документів, вважає за необхідне зазначити, що Верховний Суд у постанові від 13.10.2021 року у справі №804/15600/15 наголосив, що витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

У цій постанові Верховний Суд звернув увагу, що витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитися в правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.

З цього приводу суд першої інстанції вірно зазначив, що якщо позивачем надані документи, які підтверджують митну вартість товару, що заявлена у митній декларації, вимога щодо надання додаткових документів і посилання на ненадання таких документів, як на підставу для відмови у митному оформленні товару, за заявленою позивачем митною вартістю, є безпідставними.

Також необхідно зазначити, що відомості, які містяться в ЄАІС Держмитслужби, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень, та жодним чином не можуть слугувати визначальним фактором під час прийняття рішення про коригування митної вартості товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювалися цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (АСАУР).

Наявність у названій системі інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо), і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Разом з тим, Верховним Судом сформовано правову позицію, що «формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід урахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню» (Постанови від 21.02.2018 року по справі №820/17417/14, від 04.09.2018 року по справі №818/1186/17).

Отже, враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що сумніви митного органу у достовірності відомостей про митну вартість товарів, які виникли у зв`язку з тим, що надані документи не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та містили розбіжності є необґрунтованими, оскільки надані позивачем документи спростовують твердження контролюючого органу про наявність в них розбіжностей та відсутності деяких відомостей, що підтверджують ціну імпортованого товару, зокрема наявними у справі доказами підтверджується, що заявлена ТОВ «Дніпроресурс» митна вартість товару базувалася на документально підтверджених відомостях, що піддавались обчисленню, поданих до митниці документів було достатньо для прийняття рішення про розмитнення товару за ціною Контракту, а тому відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за резервним методом та прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів.

Таким чином, в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів не зазначені обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості товарів, за наслідками яких розпочалась процедура консультацій та в подальшому скориговано митну вартість товару.

Враховуючи все наведене, колегія суддів робить висновок, що відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами про наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за цей товар, та безпідставно, в порушення ст.58 МК України, здійснив визначення митної вартості імпортованого товару не за ціною договору як основним методом, а із застосуванням другорядного резервного методу, який застосовано без достатніх на те підстав.

Вищевказане свідчить, що правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги є обґрунтованими, а рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2024/000225/3 від 04.04.2024 року є протиправним та належать до скасування.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до ст.316 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції колегія суддів не вбачає, а доводи апеляційної скарги вважає такими, що висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.311, ст.315, ст.316, ст.321, ст.322, ст.325, ст.328 КАС України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Одеської митниці залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2024 року - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення з підстав, передбачених ст.328 КАС України.

Суддя-доповідач К.В. КравченкоСудді О.В. Джабурія Н.В. Вербицька