Постанова

від 13.01.2025 по справі 640/7389/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/7389/22 Суддя (судді) першої інстанції: Парненко В.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2025 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Єгорової Н.М., Мельничука В.П.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Комунального підприємства «Київський Іподром» на рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2024 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві до Комунального підприємства «Київський Іподром» про застосування заходів реагування,-

В С Т А Н О В И В:

Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м.Києві (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Комунального підприємства «Київський Іподром» про застосування заходів реагування у вигляді повного зупинення експлуатації приміщень гуртожитку та адміністративного приміщення Комунального підприємства «Київський Іподром», код ЄДРПОУ: 00846346, розташованого за адресою: просп. Академіка Глушкова, 10 у Голосіївському районі м. Києва, шляхом знеструмлення приміщення, та накладення печаток на електрощитові адміністративного приміщення та приміщень гуртожитку та зобов`язання суб`єкта господарювання зупинити експлуатацію приміщень гуртожитку та адміністративного приміщення, до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, зазначених в акті перевірки.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2024 року позов задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. На думку апелянта, судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. Апелянт зазначив, що за період з дня складання акту по день подання апеляційної скарги ним були усунуті більшість порушень.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав для проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні.

В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов`язкова.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду необхідно залишити без змін, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 06.12.2021 по 17.12.2021 посадовими особами Голосіївського районного управління Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві проведена планова перевірка стану дотримання законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки Комунального підприємства «Київський Іподром».

За результатами вказаного планового заходу було складено Акт від 17.12.2021 №1205, в якому зафіксовано наступні порушення:

- пункту 2,5 статті 57 КЦЗУ - не надано декларацію відповідності матеріально-технічної бази суб`єкта господарювання вимогам законодавства з питань пожежної безпеки;

- пункту 1.6 глави 1 розділу ІV ППБУ - з`єднання, відгалуження та окінцювання жил проводів і кабелів не здійснено за допомогою опресування, зварювання, паяння або затискачів (гуртожиток, конюшня, сарай);

- розділ IV, п. 1.20 ППБУ - замір опору ізоляції і перевірка спрацювання приладів захисту електричних короткого замикання не проведено мереж та електроустановок від короткого замикання;

- розділ IV, п. 1.21 ППБУ - нe виконано захист будівель, споруд та зовнішніх установок від прямих попадань блискавки і вторинних її проявів, а також їх перевірку;

- п. 1.8. глави 1, розділу IV ППБУ - в гуртожитку допускається улаштування та експлуатація тимчасових електромереж;

- розділ VI, п.2.20 ППБУ - евакуаційні виходи не обдаднано світловими покажчиками з написом "Вихід";

- розділ IV п. 1.12 ППБУ - відсутній акт проведення прихованих робіт на прокладання незахищених проводів та захищених проводів (кабелів) з оболонками з горючих матеріалів;

- розділ III п.2.3 ППБУ - в електрощитових двері не виконані протипожежними з межею вогнестійкості ЕІ 30, з сертифікатом відповідності системи УкрСЕПРО;

- розділ V п. 1.2 ППБУ - приміщення та споруди корпусів не обладнано системами протипожежного захисту (системою пожежної сигналізації з системою централізованого пожежного спостерігання);

- розділ V п. 1.2 ППБУ - приміщення споруди обладнано системами оповіщування про пожежу та управління евакуюванням людей типу СО 2;

- розділ V, п.3.17 ППБУ - проведено технічне обслуговування вогнегасників відповідно до Правил експлуатації та типових норм належності вогнегасників;

- розділ V, п.2.2., п/п. 3 ППБУ - пожежний плоскоскладальний рукав не складений в "гармошку" або подвійну скатку, не приєднаний до крана та ствола і не рідше одного разу на шість місяців не перекантований наново;

- розділ V, п.2.2., п/п. 6 ППБУ - пожежні кран-комплекти, які розміщені у вбудованих або навісних шафках, не мають отвори для провітрювання і не пристосовані для опломбування та візуального огляду їх без розкривання;

- розділ V, п.2.2., п/п. 8 ППБУ - на дверцятах пожежних шафок із зовнішнього боку відсутні вказані після літерного індексу "ПК" порядковий номер крана та номер телефону для виклику пожежно-рятувальних підрозділів;

- розділ V, п.2.2., п/п. 9 ППБУ - пожежні кран-комплекти не рідше одного разу на рік не пройшли технічне обслуговування та перевірку на працездатність шляхом пуску води з реєстрацією результатів перевірки у спеціальному журналі обліку технічного обслуговування;

- розділ V, п.3.11 ППБУ - пожежний щит, не укомплектований: вогнегасники покривало з негорючого теплоізоляційного матеріалу або повсті розміром 2 х 2 м - 1 шт., гаки - 3 шт., лопати - 2 шт., ломи - 2 шт., сокири - 2 шт.;

- розділ V, п.3.10 ППБУ - не всі існуючі переносні вогнегасники розміщені шляхом: навішування на вертикальні конструкції на більше 1,5 м від рівня підлоги до нижнього торця вогнегасника і на відстані від дверей, достатній для її повного відчинення;

- розділ III, п. 2.5., 2.6., 2.7., 2.8. ППБУ - дерев?яні конструкції гуртожитку не оброблені вогнезахисною сумішшю;

- розділ III, п. 2.5., 2.6., 2.7., 2.8. ППБУ - дерев?яні конструкції конюшні-сараю не оброблені вогнезахисною сумішшю;

- розділ III, п. 2.5., 2.6., 2.7., 2.8. ППБУ - дерев?яні конструкції покрівлі СТО не оброблені вогнетривкою сумішшю;

- розділ III п. 2.9. ППБУ - на дверях СТО не розміщенні вказівники категорій приміщень щодо вибухопожежної та пожежної небезпеки;

- розділ V, п. 2. пп.4 ППБУ - для контролю працездатності мережі систем зовнішнього протипожежного водопроводу 1 раз на рік не проведено випробування на тиск та витрату води з оформленням акта;

- розділ VI, п. 5 ППБУ 4 - громадяни, котрі прибувають до будинків для тимчасового проживання людей (гуртожитку), не ознайомлені адміністрацією з основними вимогами пожежної безпеки (під розпис). У житлових номерах, кімнатах будинків для тимчасового проживання людей не вивішені на видимих місцях: план евакуації з відповідного поверху із зазначенням даного номера, кімнати, евакуаційних виходів та шляхів руху до них, місць розміщення первинних засобів пожежогасіння ручних пожежних сповіщувачів, а також необхідний пояснювальний текст і пам?ятка про дії на випадок виникнення пожежі; - стисла пам?ятка для мешканців про правила пожежної безпеки;

- розділ ІІ, п. 8 ППБУ територія об?єкта, а також будинки, споруди, приміщення не забезпечені відповідними знаками безпеки. Знаки 24 безпеки, їх кількість, а також місця їх встановлення повинні відповідати ДСТУ ISO 6309:2007 «Протипожежний захист. Знаки безпеки. Форма та колір» пожежа (ISO 6309:1987, IDT) та ГОСТ 12.4.026-76 «ССБТ. Цвета сигнальные и знаки безопасности»;

- розділ ІІІ, п. 1.15 ППБУ на території об?єкта площею понад 3 га на в?їздах (виїздах) не встановлені схеми території, в яких слід вказувати розміщення будівель, водойм, гідрантів, під?їздів пожежних автомобілів до них;

- ст. 20, ч. 1., п. 8 КЦЗУ - не проведено навчання керівного складу, працівників з питань цивільного захисту, у тому числі правилам техногенної безпеки;

- ст. 20 ч. 1, п.3 КЦЗУ - не розміщено інформацію про заходи безпеки та відповідну поведінку населення у разі виникнення аварії тощо.

Позивач, встановивши, що підприємство функціонує з порушенням правил та норм пожежної і техногенної безпеки, які створюють загрозу життю та здоров`ю людей, звернувся з даним адміністративним позовом до суду про застосування заходів реагування.

З приводу вказаних правовідносин колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб`єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом.

Частиною 4 ст. 4 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" передбачено, що вичерпний перелік підстав для зупинення господарської діяльності встановлюється виключно законами.

Згідно ч. 5 ст. 4 даного Закону, повне або часткове зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг допускається за постановою адміністративного суду, ухваленою за результатами розгляду позову органу державного нагляду (контролю) щодо застосування заходів реагування.

В силу вимог ч.7 ст.7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу, а у випадках, передбачених законом, також звертається у порядку та строки, встановлені законом, до адміністративного суду з позовом щодо підтвердження обґрунтованості вжиття до суб`єкта господарювання заходів реагування, передбачених відповідним розпорядчим документом.

Статтею 55 Кодексу цивільного захисту України передбачені заходи щодо забезпечення пожежної безпеки, відповідно до частини першої якої забезпечення пожежної безпеки на території України, регулювання відносин у цій сфері органів державної влади, органів місцевого самоврядування та суб`єктів господарювання і громадян здійснюються відповідно до цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів.

Зокрема, діяльність із забезпечення пожежної безпеки є складовою виробничої та іншої діяльності посадових осіб і працівників підприємств, установ та організацій. Зазначена вимога відображається у трудових договорах (контрактах), статутах та положеннях (ч.2 ст. 55 Кодексу цивільного захисту України).

Положеннями ч. 2 ст. 51 та ч. 3 ст. 55 цього Кодексу передбачено, що забезпечення пожежної та техногенної безпеки суб`єкта господарювання покладено на власників та керівників таких суб`єктів господарювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Кодексу цивільного захисту України передбачає, що до повноважень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, належить, зокрема: здійснення державного нагляду (контролю) у сфері техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства органами та суб`єктами господарювання, аварійно-рятувальними службами, зазначеними у статті 65 цього Кодексу; звернення до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей.

Згідно ч. 1, 2 ст. 68 Кодексу цивільного захисту України посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, у разі порушення вимог законодавства з питань техногенної та пожежної безпеки, у тому числі невиконання їх законних вимог, зобов`язані застосовувати санкції, визначені законом.

У разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров`ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 Кодексу цивільного захисту України, підставою для звернення центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів може бути недотримання вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, стандартами, нормами і правилами; нездійснення заходів щодо захисту персоналу від шкідливого впливу ймовірних надзвичайних ситуацій; неготовність до використання за призначенням аварійно-рятувальної техніки, засобів цивільного захисту, а також обладнання, призначеного для забезпечення безпеки суб`єктів господарювання.

Згідно ч. 2 ст. 70 Кодексу цивільного захисту України повне або часткове зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг здійснюється виключно за рішенням адміністративного суду.

З аналізу викладених правових норм вбачається, що правовою підставою для застосування адміністративним судом заходів реагування є одночасна наявність таких умов: 1) факт порушення правил та норм пожежної і техногенної безпеки, що створюють загрозу життю та здоров`ю людей; 2) звернення компетентного органу, який здійснює державний нагляд у сфері пожежної і техногенної безпеки, із відповідним адміністративним позовом до суду; 3) наявність обов`язку у підконтрольного суб`єкта, зупинення експлуатації приміщень якого вимагає відповідний орган Державної служби України з надзвичайних ситуацій, забезпечувати дотримання вимог пожежної безпеки у відповідному приміщенні. При обранні заходу реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, позивачем як суб`єктом владних повноважень, і судом, відповідно, мають враховуватися принцип співмірності обраного заходу реагування тим порушенням, які виникли та тим, які залишилися не усунутими на час розгляду справи, а також дотримання справедливого балансу між інтересами відповідача і публічними інтересами.

У свою чергу, пожежна безпека - це відсутність неприпустимого ризику виникнення і розвитку пожеж та пов`язаної з ними можливості завдання шкоди живим істотам, матеріальним цінностям і довкіллю. Тобто, пожежі відносяться до надзвичайних ситуацій, а загроза життю та здоров`ю людей виникає як при наявності порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, так і за наявності інших порушень по нездійсненню заходів щодо захисту людей від наслідків такого порушення, що підвищують ризик виникнення пожеж та шкідливого впливу небезпечних чинників при пожежі, яка уже виникла.

Застосування заходів реагування є тимчасовим заходом, який направлений на попередження настання негативних наслідків, викликаних наявністю на об`єкті порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, які створюють загрозу життю та здоров`ю людей. Водночас поняття «загроза життю/та або здоров`ю людини» є оціночним поняттям, яке лежить у сфері захисту населення, територій, навколишнього природнього середовища та майна, функція контролю (нагляду) за чим, зокрема, покладена на позивача, посадові особи якого володіють спеціальними знаннями у цій сфері.

Крім того, заходи реагування мають також спонукаючий характер, направлений на забезпечення вимог законодавства у сфері техногенної безпеки та пожежної безпеки на підприємстві.

Аналогічні правові висновки викладені в постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 24 червня 2021 року у справі №826/26644/15, від 21 серпня 2020 року у справі №640/368/19, від 28 січня 2021 року у справі №580/3267/19.

Таким чином, підставами для застосування заходів реагування в першу чергу є наявність встановлення порушень вимог законодавства у сфері пожежної безпеки, що створюють загрозу життю та здоров`ю людей.

Судом встановлено, що під час планового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання -Комунальним підприємством «Київський Іподром» вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки було встановлено 27 порушень вимог законодавства.

У апеляційній скарзі апелянт зазначив, що за період з дня складання акту по день подання апеляційної скарги ним було усунуто багато порушень.

Зокрема, до апеляційної скарги та доповнень до апеляційної скарги відповідач додав:

-фотографії;

-технічний звіт від 19.07.2024 №384/24;

-Акт наданих послуг від 27.09.2024;

-витяг з протоколу засідання Комісії з перевірки знань з питань пожежної безпеки від 26.06.2024 №ПБ 19324;

- наказ від 31.07.2024 №16-А «Про створення комісії щодо усунення порушень виявлених актом перевірки щодо додержання вимог законодавства у сфері техногенної безпеки;

-план заходів щодо усунення порушень виявлених актом перевірки;

-Акт обстеження від 08.08.2024 та додатки до нього;

-проектно-кошторисну документацію з вартості виконаних послуг на захист будівель, споруд та зовнішніх установок від прямих попадань блискавки і вторинних її проявів;

-проектно-кошторисну документацію з вартості обладнання приміщень та споруд системи протипожежного захисту (системою пожежної сигналізації з системою централізованого пожежного спостереження) та системи оповіщування про пожежу та управління евакуюванням людей типу СО2 від 01.08.2024

Проте, колегія суддів зазначає, що вчинення дій спрямованих на усунення виявлених порушень не означає факт їх безпосереднього усунення.

Станом на час апеляційного розгляду справи, матеріали справи не містять доказів усунення позивачем усіх порушень техногенної та пожежної безпеки.

Колегія суддів зазначає, що порушення, які є підставою для застосування заходів реагування, встановлені в акті перевірки, відповідач не усунув в повному обсязі, що ним і не заперечується, та не спростував документально відсутність фактів допущення таких порушень.

Відповідно до пунктів 1, 2 Розділу І Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30.12.2014 №1417 (далі - Правила №1417), ці Правила встановлюють загальні вимоги з пожежної безпеки до будівель, споруд різного призначення та прилеглих до них територій, іншого нерухомого майна, обладнання, устаткування, що експлуатуються, будівельних майданчиків, а також під час проведення робіт з будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту, технічного переоснащення будівель та споруд (далі - об`єкт).

Ці Правила є обов`язковими для виконання суб`єктами господарювання, органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування (далі - підприємства), громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах.

Відповідно до пункту 1.1 глави 1 розділу V Правил №1417, порушення якого відображено позивачем в акті, усі системи протипожежного захисту (далі - СПЗ) мають бути справними і утримуватися в постійній готовності до виконання роботи. Несправності, які впливають на їх працездатність, повинні усуватися негайно, інші несправності усуваються в передбачені регламентом терміни, при цьому необхідно робити записи у відповідних журналах.

Поняття "загроза життю та/або здоров`ю людини" є оціночним поняттям, який лежить у сфері захисту населення, територій, навколишнього природного середовища та майна, функція контролю (нагляду) за чим, зокрема, покладена на позивача, посадові особи якого володіють спеціальними знаннями у цій сфері.

Суд зазначає, що існування хоча б одного з порушень виявлених позивачем, як таких, що загрожують життю та здоров`ю людей, вже є самостійною достатньою правовою підставою для застосування до відповідача заходів реагування у вигляді повної чи часткової зупинки експлуатації будівель та приміщень.

Указаний висновок узгоджується із позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 05.05.2022 у справі №160/4988/19, від 19.07.2023 у справі №200/2315/20-а, від 29.02.2024 у справі №420/1984/20, від 15.05.2024 у справі №280/11719/21 та які підлягають врахуванню на підставі частини третьої статті 341 КАС України.

Виявлені порушення є суттєвими та потребують усунення, оскільки може призвести до виникнення надзвичайної ситуації, не дозволить у випадку виникнення пожежі вчасно її ліквідувати, призведе до стрімкого розвитку та може потенційно загрожувати життю та здоров`ю людей.

Суд також звертає увагу на те, що вказані порушення не є формальними, а стосуються виключно відсутності у відповідача необхідної системи заходів для уникнення виникнення пожежі, її гасіння та швидкого реагування у разі її виникнення.

Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Колегія суддів уважає за необхідне зазначити, що відсутність повноцінної системи протипожежного захисту не дає можливості своєчасно виявити загоряння у приміщенні.

Система пожежної сигналізації може суттєво знизити збитки від пожежі, зберегти життя та здоров`я людей, що є найвищою соціальною цінністю.

Забезпечення державою конституційних прав громадян на захист життя, здоров`я та власності від невиправданого ризику виникнення надзвичайних ситуацій має пріоритетне значення.

Відповідно до статті 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що право кожного на життя охороняється законом. Цей припис зобов`язує державу вживати належних заходів для захисту життя осіб, які знаходиться під її юрисдикцією. Слід зазначити, що це зобов`язання повинно тлумачитися як таке, що застосовується в контексті будь-якої діяльності, публічної чи ні, в якій право на життя може бути поставлене під сумнів.

Недодержання суб`єктами господарювання вимог у сфері техногенної та пожежної безпеки призводить до невиправданого ризику виникнення надзвичайних ситуацій та, відповідно, ризику завдання шкоди життю і здоров`ю населення (аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 24.10.2023 у справі №160/3791/22 та від 26.10.2023 у справі №140/12199/21).

Верховний Суд у постанові від 26.02.2020 у справі №826/7073/18 дійшов висновку про те, що правовою підставою для застосування адміністративним судом заходів реагування є одночасна наявність таких умов: 1) факт порушення правил та норм пожежної і техногенної безпеки, що створюють загрозу життю та здоров`ю людей; 2) звернення компетентного органу, який здійснює державний нагляд у сфері пожежної і техногенної безпеки, із відповідним адміністративним позовом до суду; 3) наявність обов`язку у підконтрольного суб`єкта, зупинення експлуатації приміщень (об`єктів) якого вимагає відповідний орган Державної служби України з надзвичайних ситуацій, забезпечувати дотримання вимог пожежної безпеки у відповідному приміщенні.

Відтак, враховуючи наявність таких порушень, подальша діяльність відповідача створює загрозу життю та здоров`ю людей, які перебувають в будівлі, внаслідок чого є підстави для застосування до відповідача заходів реагування.

Відповідачем під час розгляду справи не було надано належних та допустимих доказів усунення усіх порушень, а застосування заходів реагування буде співмірним з виявленими та неусуненими відповідачем порушеннями.

Застосований захід реагування має тимчасовий характер, період дії якого залежить безпосередньо від факту усунення відповідачем виявленого порушення.

Відновлення експлуатації будівлі після призупинення можливе з моменту отримання органом державного нагляду (контролю), який ініціював призупинення, повідомлення суб`єкта господарювання про усунення ним усіх встановлених судом порушень (ч. 5 ст. 4 Закону України № 877-V "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності").

Відтак, відповідача не позбавлено можливості у встановленому порядку звернутися з заявою про скасування заходів реагування після усунення всіх виявлених порушень у сферах техногенної та пожежної безпеки.

Враховуючи наведене колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, який прийняв рішення з правильним застосуванням норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Доводи апеляційної скарги не дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і не підлягає скасуванню.

Згідно з частинами першою-третьою ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Київський Іподром» - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2024 року- залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя: Є.В. Чаку

Судді: Н.М. Єгорова

В.П. Мельничук