Постанова

від 14.01.2025 по справі 560/4334/24

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/4334/24

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Божук Д.А.

Суддя-доповідач - Гонтарук В. М.

14 січня 2025 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гонтарука В. М.

суддів: Білої Л.М. Матохнюка Д.Б. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Хмельницької митниці на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 липня 2024 року (ухвалене в м. Хмельницький) у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "СВІТ-ХІМ" до Хмельницької митниці про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

позивач звернувся до суду з позовом до Хмельницької митниці про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 липня 2024 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні адміністративного позову.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

10 жовтня 2024 року до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено про безпідставність її доводів.

Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 02 жовтня 2024 року, вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

За таких умов згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та відзиву, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду неоспорені факти про те, що 23.08.2023 між приватним підприємством "СВІТ-ХІМ" (покупець) та компанією "NINGBO AMA INDUSTRY TRADE CO., LTD" (продавець) укладено контракт купівлі-продажу №N1-23.

Відповідно до п. 1.1, 2.4 вищевказаного контракту продавець продає, а покупець купує товар на умовах (ІНКОТЕРМС-2010) відповідно до кількості, асортиментом і цінами, вказаними в інвойсах, які є невід`ємною частиною цього контракту. Умови оплати: 100% передоплата.

Поставка товарів в обсягах, зазначених в інвойсах до цього контракту, повинна бути здійснена не пізніше 180 днів з моменту перерахування суми зазначеної в інвойсі (інвойсах) відповідно до розділу 2 контракту (п. 3.1 контракту).

Згідно з п. 4.1 контракту, представник покупця отримує товари за адресою яка вказана в інвойсах.

На виконання контракту здійснено поставку товару згідно інвойсу №2324 від 30.11.2023. Загальна вартість товару склала 41545,72 доларів США. Вказана вартість товару включає вартість морського фрахту з доставкою до порту Гданськ.

Згідно інвойсу №2324 від 30.11.2023 поставка здійснювалась на умовах "Інкотермс" 2010 - CIF в порт Гданськ, Польща за рахунок продавця. Доставка з порту Гданськ в м. Хмельницький здійснювалась за рахунок покупця.

Доставка товару з порту Гданськ, Польща до митного кордону України здійснювалась позивачем за власний рахунок згідно договору №19/02/2024 від 19.02.2024 про надання транспортних послуг з організації перевезення вантажів автомобільним транспортом, який укладено з ТОВ "Голден Вест Груп".

Відповідно до довідки №74 від 22.02.2024 вартість транспортних витрат по перевезенню вантажу згідно інвойсу №2324 від 30.11.2023 за маршрутом Гданськ (Польща) - п/п. Чоп (Україна) складає 112 585,90 грн., з п/п Чоп - м. Хмельницький (Україна) складає 48251,10 грн. Страхування вантажу не проводилось.

З метою здійснення митного контролю та митного оформлення товару декларант до Хмельницької митниці подав митну декларацію №24UA400040006199U1 від 12.03.2024, в якій визначив митну вартість товару, що імпортується, за основним методом, за ціною контракту (основним методом) в розмірі 1 693 367,33 грн. До складових митної вартості включено ціну товару 1 580 781,41 грн. (41545,72 доларів США * 38,0492 грн./1 долар США). А також, відповідно до вимог МК України позивачем до митної вартості товару також включено вартість послуг з транспортування товару, які здійснюються до митної території України в розмірі 112585,90 грн.

До митного оформлення разом з митною декларацією декларантом також подано такі документи:

- рахунок-фактура (інвойс) 2324 від 30.11.2023;

- автотранспортна накладна 20/02/2024SL від 20.02.2023;

- декларація про походження товару 2324 від 30.11.2023;

- банківський платіжний документ, що стосується товару 32 від 28.08.2023;

- калькуляція транспортних витрат 74 від 12.03.2024;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів №N1-23 від 23.08.2023;

- договір (контракт) про перевезення №19/02/2024 від 19.02.2024.

Однак, 01.03.2024 митний орган прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості №UА400000/2024/000047/2 та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA400040/2024/000138.

Підставою прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості відповідачем зазначено, що подані згідно ч. 2 та ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України документи містять розбіжності та не містять усіх відомостей щодо числового значення складових митної вартості товарів. Зокрема:

- сума в банківських платіжних документах не відповідає вартості товару;

- банківський платіжний документ виписаний раніше ніж рахунок-фактура та не містить печаток та підписів, передбачених формою даного документу;

- наявні розбіжності в частині термінів оплати за товар;

Таким чином, ідентифікувати, що банківські платіжні документи стосуються оцінюваного товару не можливо, що суперечить положенням частини 2 статті 53 МКУ.

- подані до митного оформлення документи не містять усіх визначних частиною 10 статті 58 МКУ, числових значень складових митної вартості, а саме комісійні та брокерська винагорода, витрат завантаження та перевантаження товару тощо;

Також митним органом встановлено, що заявлений рівень митної вартості товарів 2, 3, 5, 6, 12, 13, 14, 20, 25, 27, 31, 34, 35, 36, 42, 50 не відповідає рівню митної вартості таких же товарів, за яким здійснюється митне оформлення іншими митницями.

Таким чином, у митного органу є обґрунтовані сумніви щодо заявленої декларантом митної вартості товарів та у відповідності до статті VII ГАТТ, є підстави вважати, що документи подані до митного оформлення не містять достовірної інформації щодо «дійсної вартості» товару, оскільки заявлений рівень митної вартості не підтверджений документально.

Відповідно до ч.3 статті 53 МКУ для підтвердження числового значення митної вартості товарів необхідно надати наступні додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації. Декларант за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. У відповідь декларантом не надано документів, які усувають усі вищезазначені розбіжності та підтверджують включення складових митної вартості товарів та повідомлено про неможливість подання інших додаткових документів.

Згідно частини 6 ст.54 МКУ митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Враховуючи, що використані декларантом відомості для цілей визначення митної вартості не підтверджені документально, відповідно до пп.2, 3 статті 58 МКУ застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 МКУ. Було проведено процедуру консультації та встановлено, що заявлені декларантом відомості про митну вартість товару та обраний метод її визначення не відповідають наявній у митного органу інформації про вартість товару, відповідно митна вартість буде визначена за другорядним методом відповідно до вимог ст. 64 МКУ. Митна вартість не може бути визначена за другорядними методами (ст. 59 та ст.60) по причині відсутності у митного органу інформації вартості операції з ідентичними (подібними) товари, що були оформлені у митному відношенні. Митна вартість не може бути визначена за другорядними методами (ст. 63 та 63 МКУ) причині відсутності у митного органу інформації основи для віднімання та додавання вартості.

Джерелом числового значення митної вартості є :

2) 12,02 дол.США/кг 24UA209170000031U1 від 02.01.2024

3) 12,02 дол.США/кг 23UA408020072888U5 від 02.12.2023

5) 1,67 дол.США/кг 24UA204060000097U3 від 08.01.2024

6) 2,17 дол.США/кг 24UA408020003779U5 від 23.01.2024

12) 8,68 дол.США/кг 23UA100230025682U4 від 18.12.2023

13) 5,22 дол.США/кг 24UA500080000326U0 від 09.01.2024

14) 2,92 дол.США/кг 23UA500080011793U8 від 04.12.2023

20) 3,86 дол.США/кг 24UA110110000429U3 від 22.01.2024

25) 2,52 дол.США/кг 24UA500540000178U8 від 10.02.2024

27) 2,41 дол.США/кг 24UA500080000767U7 від 20.01.2024

31) 4,4 дол.США/кг 24UA806020000085U3 від 04.01.2024

34) 10,00 дол.США/кг 23UA100100456093U2 від 25.12.2023

35) 15,02 дол.США/кг 24UA500080000872U3 від 23.01.2024

36) 3,33 дол.США/кг 24UA100340609592U9 від 12.01.2024

42) 5,51 дол.США/кг 24UA100330501288U4 від 23.01.2024

50) 4,27 дол.США/кг 24UA500080001142U2 від 28.01.2024

Коригувань на обсяг партії ідентичних товарів, умови поставки, комерційні умови тощо не здійснювалось у зв`язку з відсутністю інформації в митного органу про вплив їх на рівень митної вартості та неподанням такої інформації декларантом, та зв`язку з тим, що даний рівень є мінімальним серед митних оформлень таких же товарів з врахуванням країни походження.

В результаті консультації представнику імпортера роз`яснено, що згідно з ч.3 ст.55 МКУ він має право на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X МКУ в розмірі, визначеному митним органом відповідно до ч.7 ст. 55 МКУ. Також роз`яснюється право на оскарження рішення про коригування митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 МКУ або до суду.

У зв`язку із прийняттям рішення про коригування митної вартості відповідачем сформовано також Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA400040/2024/000138. Також роз`яснено необхідність задекларувати митну вартість, визначену в рішенні про коригування митної вартості.

Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з частинами 1 - 3 статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до частин 1 - 2 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Позивач на підтвердження митної вартості і обраного ним методу її визначення згідно з ч.2 ст. 53 МК України надав інвойс та довідку про транспортні витрати.

Згідно з частинами 1 - 2 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з частиною 2 статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має, зокрема, містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою обставиною, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Такий висновок суду відповідає правовій позиції в подібних правовідносинах, викладеній в постанові Верховного Суду від 17.06.2022 у справі № 826/11710/17.

Суд не погоджується з висновками митного органу про те, що надані позивачем документи мають розбіжності, зважаючи на таке.

Так, відповідач як обставину прийняття оскарженого рішення про коригування митної вартості товарів визначив те, що рівень вартості товарів за поданою митною декларацією був нижчий рівня митної вартості подібних товарів походженням з Китаю за такими ж кодами згідно з УКТ ЗЕД, митне оформлення яких здійснювалось іншими митницями.

Проте суд зазначає, що в спірному рішенні не зазначено який сайт використовував відповідач для порівняння ціни, які умови для продажу були на сайті виробника, чи ціна була вказана для роздрібного продажу.

Також суд звертає увагу на те, що спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Щодо висновку відповідача, що до митного оформлення не подано коносамент, банківські платіжні документи щодо сплати транспортних послуг та заявка на перевезення, суд зазначає таке.

Коносамент - документ, що видається перевізником вантажовідправнику в посвідчення прийняття вантажу до перевезення морським транспортом з зобов`язанням доставити вантаж у порт призначення і видати його законному власнику коносаменту.

Згідно з пунктом 6 частини 2 статті 53 МК України декларант має обов`язок подати документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, лише якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару.

Водночас, відповідно до рахунку-фактури (інвойс) №2324 від 30.11.2023 у ціну товару включено вартість доставки товару до порту Гданськ. Для підтвердження вартості транспортування товару, яка не включена в ціну товару, надано довідку про транспортні витрати №74 від 22.02.2024.

Стосовно не подання банківських платіжних документів щодо сплати транспортних послуг, то відповідач у рішенні про коригування митної вартості не навів жодних пояснень, які свідчили б про розбіжності в поданих документах, ознаки їх підробки, відсутності відомостей, що підтверджують числове значення такої складової митної вартості як вартість перевезення до митного кордону України.

За висновками Верховного Суду, сформованими у постанові від 31.05.2019 у справі №804/16553/14, якщо закон не визначає доказ (докази), винятково яким (-ми) має підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими має підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Суд зазначає, що не подання заявки про перевезення, на яку посилається відповідач як на підставу прийняття спірного рішення, жодним чином не впливає на суть наданих відповідно до договору від 19.02.2024 №19/02/2024 послуг. Водночас відповідач не вказав, які саме відомості чи сумніви могла підтвердити чи спростувати заявка на перевезення. Більше того, витребовуючи у позивача додаткові документи, відповідач не вказав на необхідності подання саме заявки на перевезення.

Колегія суддів критично ставиться до доводів апелянта, що банківські платіжні документи та договір перевезення не містять печаток та підписів, передбачених формою даних документів, з огляду на наступне.

До митного оформлення надано платіжну інструкцію в іноземній валюті або банківських металах №32 від 28.08.2023, яка містить відмітки про виконання банком, про що у правому нижньому кутку є відповідна відмітка з зазначенням дати виконання, відповідальної особи та скріплена КЕП відповідальної особи. При цьому, при електронній ідентифікації клієнта банком, за допомогою кваліфікованого електронного підпису, його підпис на платіжних документах не вимагається.

Відповідно до підпункту 13 пункту 14 Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 №216 (у редакції постанови Правління Національного банку України від 25.08.2022 №189), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.10.2008 за №910/15601, платіжна інструкція в іноземній валюті або банківських металах, оформлена ініціатором в електронній або паперовій формі, повинна містити такі обов`язкові реквізити: підпис(и) [власноручний(і)/електронний(і)] відповідальної(их) особи(іб) платника, яка(і) відповідно до законодавства України має (ють) право розпоряджатися рахунком, або код автентифікації.

Згідно з пунктом 19 додатку до Інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 29.07.2022 №163, платіжна інструкція засвідчується підписами [власноручним(ими)/електронним(ими)] уповноваженого працівника надавача платіжних послуг, який оформив платіжну інструкцію, та працівника, на якого покладено функції контролера. У разі перерахування коштів на рахунки отримувачів (фізичних та юридичних осіб), які відкриті в іншого надавача платіжних послуг, платіжна інструкція засвідчується підписом(ами) [власноручним(ими)/електронним(ими)] уповноваженого(их) працівника(ів) надавача платіжних послуг, визначеного(их) внутрішніми документами надавача платіжних послуг.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 17.04.2018 у справі №815/329/17, фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий), так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) ніяким чином не впливає на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахуванням додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені). Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 01.03.2023 у справі №420/18880/21.

Щодо доводів апелянта про те, що сума в банківських платіжних документах не відповідає вартості товару та банківський документ виписаний раніше ніж рахунок фактура, суд зазначає наступне.

Так, позивачем до митного оформлення надана платіжна інструкція в іноземній валюті № 32 від 28.08.2023 на суму 200202,00 доларів США. Вказаний платіж було здійснено на виконання контракту № N1-23 від 23.08.2023.

Листом від 29.09.2023 продавець «NINGBO AMA INDUSTRY TRADE CO., LTD» повідомив позивача про неможливість поставки товару визначеного в інвойсі 23.08.2023 по контракту № N1-23 від 23.08.2023, на суму 200202 доларів США оплаченого згідно платіжної інструкції в іноземній валюті № 32 від 28.08.2023.

Таким чином, в покупця ПП "СВІТ-ХІМ" виникла переплата по вказаному контракту.

В матеріалах справи міститься лист ПП "СВІТ-ХІМ" від 01.12.2023, в якому позивач просив зарахувати грошові кошти в сумі 41 545,72 доларів США, які були перераховані продавцю згідно платіжної інструкції в іноземній валюті № 32 від 28.08.2023, в якості оплати по інвойсу №2324 від 30.11.2023.

Своїм листом від 04.12.2023 продавець «NINGBO AMA INDUSTRY TRADE CO., LTD» підтвердив, що з перерахованої суми, згідно платіжної інструкції в іноземній валюті №32 від 28.08.2023, 27 868,44 доларів США зараховано в якості оплати інвойсу №2322 від 09.10.2023 та 41 545,72 доларів США зараховано в якості оплати інвойсу №2324 від 30.11.2023.

Станом на 04.12.2023 за позивачем рахувалась переплата в сумі 130 787,84 доларів США.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 03.03.2020 №814/190/16: «...діючим законодавством не встановлено обов`язкових вимог щодо оформлення оплати за кожним окремим інвойсом, тому оплата декількох інвойсів згідно з одним платіжним дорученням не є доказом відсутності цінової інформації щодо вартості товару.»

Надання платіжного доручення, в якому зазначений номер контракту, є належним підтвердженням оплати товару.

Крім того, позивачем було надано митному органу вказані вище листи від 01.12.2023 та 04.12.2023, що підтверджено матеріалами справи.

Таким чином, в оскарженому рішенні відповідач навів формальні причини в обґрунтування неможливості застосування основного методу.

Такі загальні посилання на норми МК України зроблені без конкретизації підстав щодо причин незастосування того чи іншого методу визначення митної вартості не є достатніми доводами обґрунтованості прийнятого суб`єктом владних повноважень рішення.

Враховуючи вищенаведені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржувані рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Оцінюючи позицію апелянта, колегія суддів вважає, що обставини, наведені в апеляційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, у апеляційній скарзі не зазначено.

Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Хмельницької митниці залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 липня 2024 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Гонтарук В. М. Судді Біла Л.М. Матохнюк Д.Б.