Постанова

від 13.01.2025 по справі 560/11572/24

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/11572/24

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Салюк П.І.

Суддя-доповідач - Капустинський М.М.

13 січня 2025 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Капустинського М.М.

суддів: Ватаманюка Р.В. Сапальової Т.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними, скасування наказів та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

у серпні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 про призов ОСОБА_1 на військову службу по мобілізації;

- визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 по стройовій частині № 229 від 05.08.2024 в частині призначення та зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 .

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 05.08.2024 ОСОБА_1 було призвано на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період до військової частини НОМЕР_1 та в подальшому зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України. Позивач вважає такі дії протиправними, оскільки 02.08.2024 р. позивача заброньовано через Портал ДІЯ його роботодавцем ТОВ Європа Транс Агро та надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації строком до 02.08.2025, що підтверджується військово-обліковим документом який був сформований із додатком Резерв +, проте незважаючи на це його незаконно було призвано на військову службу, що потягнуло за собою незаконне зарахування до списків військової частини.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2024 року позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким в задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі. Обгрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, також неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Вказує, що твердження наведені представником позивача щодо того, що позивачем не пройдено ВЛК перед направленням його на службу не відповідають дійсності і є суб`єктивними враховуючи той факт, що у додатках до позовної заяви поданої представником позивача міститься Довідка військово-лікарської комісії № 170/5 від 02.08.2024 видана ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 із відміткою Здоровий та висновком Придатний до військової служби. Зазначає, що жодного аргументу щодо того чому вказана довідка ВЛК № 170/5 від 02.08.2024 є такою, що видана (складена) з порушенням норм чинного законодавства України не наведено. Представник відповідача наголошує, що рішення про здійснення призову на військову службу під час мобілізації Позивача було прийнято начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 . Надалі відповідно до поіменного списку військовозобов`язаних, які призвані ІНФОРМАЦІЯ_4 (іменного списку команд) солдата ОСОБА_1 було відправлено у складі команди № в/ч НОМЕР_1 у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України. На виконання положень Наказу МВС №73, в день прибуття вказаного військовослужбовця до військової частини НОМЕР_1 , наказом командира військової частини № 229 (по стройовій частині) від 05.08.2024 солдата ОСОБА_1 було зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України. Просить у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити повністю.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що гідно з відомостями військового квитка серії НОМЕР_2 який 02.08.2024 р. був виданий працівниками ІНФОРМАЦІЯ_4 , позивач має звання солдат, ВОС 790669А, посадова кваліфікація слюсар з ремонту автомобілів.

Позивач з 16.06.2021 працює в ТОВ Європа Транс Агро на посаді водій автотранспортних засобів (вантажного автомобіля), що підтверджується наказом № 256/к від 15.06.2021.

Наказом Міністерства розвитку громад, території та інфраструктури України № 444 від 21.05.2024 р., ТОВ Європа Транс Агро визначено критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період.

З метою забезпечення функціонування економіки та життєдіяльності населення в особливий період, 02.08.2024 року позивача заброньовано через Портал ДІЯ його роботодавцем ТОВ Європа Транс Агро до 02.08.2025 року, що підтверджується військово-обліковим документом який був сформований із додатком Резерв +.

02.08.2024 року під час виконання трудових обов`язків на вантажному автомобілі MAN, д.н.з. НОМЕР_3 із напівпричепом д.н.з. НОМЕР_4 позивача було зупинено на об`їзній дорозі в м. Хмельницький працівниками поліції та в подальшому представниками ТЦК доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 192 від 05.08.2024 ОСОБА_1 було призвано на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період до військової частини НОМЕР_1 .

В подальшому наказом командира військової частини № 229 (по стройовій частині) від 05.08.2024 солдата ОСОБА_1 було зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України.

Вважаючи наказ про призов на військову службу під час загальної мобілізації протиправним, а також протиправним наказ про зарахування до списків військової частини, позивач через представника звернувся з цим позовом до суду.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан.

Указом Президента України №69/2022 "Про загальну мобілізацію" від 24.02.2022 було оголошено про загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.

Згідно з пунктом 8 цього Указу визначено місцевим органам виконавчої влади у взаємодії з територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, за участю органів місцевого самоврядування та із залученням підприємств, установ та організацій усіх форм власності, фізичних осіб - підприємців організувати та забезпечити в установленому порядку:

1) своєчасне оповіщення і прибуття громадян, які призиваються на військову службу, прибуття техніки на збірні пункти та у військові частини;

2) здійснення призову військовозобов`язаних, резервістів на військову службу, їх доставки до військових частин та установ Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших військових формувань України;

3) виділення тимчасово будівель, споруд, земельних ділянок, транспортних та інших матеріально-технічних засобів, надання послуг Збройним Силам України, Національній гвардії України, Службі безпеки України, Державній прикордонній службі України, Державній спеціальній службі транспорту, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України та іншим військовим формуванням України відповідно до мобілізаційних планів.

На час виникнення спірних правовідносин та на дату ухвалення рішення у цій справі на території України продовжує діяти воєнний стан.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів регулює Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 № 3543-XII (далі - Закон № 3543-XII).

Стаття 1 цього Закону передбачає, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Відповідно до ч.2 ст.4 Закону №3543-XII загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

Згідно з ч. 5 ст. 4 Закону № 3543-XII вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення.

За змістом ст. 2 Закону №3543-XII правовою основою мобілізаційної підготовки та мобілізації є Конституція України, Закон України "Про оборону України", цей та інші закони України, а також видані відповідно до них нормативно-правові акти.

Статтею 22 Закону №3543-XII встановлені обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації. Частиною 3 статті 22 Закону №3543-XII статті передбачено, що під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ).

Згідно з частиною 2 статті 1 Закону №2232-ХІІ передбачено, що військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 цього Закону проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту та Національної гвардії України.

Згідно з ч. 5 ст. 1 Закону №2232-ХІІ від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

За змістом ч. 9 ст. 1 Закону №2232-ХІІ щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону №2232-ХІІ початком проходження військової служби для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Згідно з ч. 1 ст. 39 Закону №2232-ХІІ призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов`язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації.

Підстави, за якими військовозобов`язаним передбачено надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, визначені статтею 23 Закону №3543-XII.

Пунктом 2 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (далі - Положення №1153/2008, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що громадяни проходять військову службу у Збройних Силах України (далі - військова служба) в добровільному порядку або за призовом.

У добровільному порядку громадяни проходять: військову службу (навчання) за контрактом курсантів у вищих військових навчальних закладах, а також закладах вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти); військову службу за контрактом осіб рядового складу; військову службу за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військову службу за контрактом осіб офіцерського складу.

З громадянами, які добровільно вступають на військову службу, укладається контракт згідно з додатками 1 і 2.

За призовом громадяни проходять: строкову військову службу; військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період; військову службу за призовом осіб офіцерського складу.

За приписами статті 1 Закону України Про оборону України від 06.12.1991 №1932-XII особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Згідно з вимогами п. 1 ч. 1 ст.23 Закону №3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані: заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За правилами ст. 24 Закону №3543-XII бронювання військовозобов`язаних, які перебувають у запасі, здійснюється в мирний та у воєнний час з метою забезпечення функціонування органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також підприємств, установ і організацій в особливий період.

Згідно з вимогами ст. 25 вказаного Закону бронюванню підлягають військовозобов`язані, які працюють: 1) в органах державної влади, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, у разі якщо це необхідно для забезпечення функціонування зазначених органів; 2) на підприємствах, в установах і організаціях, яким встановлено мобілізаційні завдання (замовлення), у разі якщо це необхідно для виконання встановлених мобілізаційних завдань (замовлень); 3) на підприємствах, в установах і організаціях, які здійснюють виробництво товарів, виконання робіт і надання послуг, необхідних для забезпечення потреб Збройних Сил України, інших військових формувань; 4) на підприємствах, в установах і організаціях, які є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період. Критерії та порядок, за якими здійснюється визначення підприємств, установ і організацій, які є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Військовозобов`язані, зазначені у частині першій цієї статті, не підлягають прийняттю на службу у військовому резерві.

Порядок та організація бронювання, переліки посад і професій військовозобов`язаних, які підлягають бронюванню на період мобілізації та на воєнний час, визначаються цим Законом, актами Президента України та Кабінету Міністрів України. Під час дії воєнного стану бронювання військовозобов`язаних може також здійснюватися за списком військовозобов`язаних, поданим у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку відповідним органом державної влади, іншим державним органом, органом місцевого самоврядування, підприємством, установою, організацією, зазначеними в частині першій цієї статті.

Постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання реалізації положень Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію щодо бронювання військовозобов`язаних на період мобілізації та на воєнний час" від 27 січня 2023 р. № 76 (далі - Постанова №76) , окрім іншого, затверджено Порядок бронювання військовозобов`язаних під час воєнного стану.

Згідно з пунктом 1 Порядку №76 визначено, що цей Порядок визначає механізм бронювання під час воєнного стану військовозобов`язаних, які пропонуються до бронювання на період мобілізації та на воєнний час, які працюють або проходять службу:

- в органах державної влади, інших державних органах, органах місцевого самоврядування;

- на підприємствах, в установах та організаціях, які є критично важливими для забезпечення потреб Збройних Сил, інших військових формувань в особливий період;

- на підприємствах, в установах та організаціях, які є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період;

- у спеціалізованих установах ООН, міжнародних судових органах, міжнародних та неурядових організаціях та установах, членом, учасником або спостерігачем у яких є Україна, відповідно до укладених міжнародних договорів України;

- на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності, які є операторами протимінної діяльності та проводять розмінування (гуманітарне розмінування) відповідно до законодавства (далі - оператори протимінної діяльності).

Згідно з пунктом 2 Порядку №76 визначено, що бронювання військовозобов`язаних, зазначених у пункті 1 цього Порядку, здійснюється згідно з рішенням Мінекономіки за списками військовозобов`язаних, які пропонуються до бронювання на період мобілізації та на воєнний час (далі - список), погодженими Міноборони (військовозобов`язаних, які перебувають на військовому обліку в СБУ, Службі зовнішньої розвідки, розвідувальному органі Міноборони, - за списками, погодженими СБУ, Службою зовнішньої розвідки, розвідувальним органом Міноборони), в паперовій та/або електронній формі або в електронній формі засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі - Портал Дія) відповідно до Порядку бронювання військовозобов`язаних під час воєнного стану засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 5 червня 2024 р. № 650 Деякі питання бронювання військовозобов`язаних під час воєнного стану.

Нормами пункту 1 Порядку бронювання військовозобов`язаних під час воєнного стану засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 5 червня 2024 р. № 650 Деякі питання бронювання військовозобов`язаних під час воєнного стану визначено, що цей Порядок визначає механізм бронювання під час воєнного стану військовозобов`язаних засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі - Портал Дія), які пропонуються до бронювання на період мобілізації та на воєнний час, які працюють або проходять службу: в органах державної влади, інших державних органах, органах місцевого самоврядування (далі - державні органи); на підприємствах, в установах та організаціях, які є критично важливими для забезпечення потреб Збройних Сил, інших військових формувань в особливий період (далі - підприємства); на підприємствах, в установах та організаціях, які є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період (далі - установи).

Для цілей бронювання військовозобов`язаних, зазначених у пункті 1 цього Порядку, засобами Порталу Дія Мінекономіки формує та веде Єдиний перелік органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій для бронювання військовозобов`язаних (далі - Єдиний перелік), до якого включаються державні органи, підприємства, установи.

Мінекономіки вносить до Єдиного переліку державні органи. Відповідний державний орган вносить до Єдиного переліку підприємства та установи.

Включення державного органу, підприємства, установи до Єдиного переліку здійснюється на підставі поданого Мінекономіки або державним органом повідомлення про включення до Єдиного переліку (далі - повідомлення), яке формується засобами Порталу Дія у довільній формі, придатній для сприйняття його змісту.

Повідомлення формується уповноваженою особою Мінекономіки, державного органу засобами Порталу Дія шляхом підключення до робочих місць після проходження нею ідентифікації та автентифікації з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису.

Бронювання військовозобов`язаних, зазначених у пункті 1 цього Порядку, здійснюється за списками засобами Порталу Дія.

Списки подаються державними органами, підприємствами, установами, які включені до Єдиного переліку.

Керівник державного органу, підприємства, установи або уповноважена ним особа засобами Порталу Дія у довільній формі, придатній для сприйняття її змісту, формує списки після проходження ідентифікації та автентифікації. До списку включаються військовозобов`язані, які взяті на персональний військовий облік у відповідному державному органі, підприємстві, установі.

Під час формування списку з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр військовозобов`язаних) шляхом електронної інформаційної взаємодії отримуються відомості щодо:

- загальної кількості військовозобов`язаних в державному органі, на підприємстві, в установі, які формуються на підставі даних з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування;

- загальної кількості військовозобов`язаних в державному органі, на підприємстві, в установі, яким надана відстрочка та які переведені на спеціальний військовий облік.

Формування списку засобами Порталу Дія завершується накладенням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису керівника державного органу, підприємства, установи або уповноваженої ним особи.

Сформований список перевіряється засобами Реєстру військовозобов`язаних з метою перевірки наявності особи в зазначеному Реєстрі.

У разі позитивного результату перевірки, проведеної відповідно до пункту 18 цього Порядку, засобами Реєстру військовозобов`язаних переведення військовозобов`язаного на спеціальний військовий облік на строк дії відстрочки здійснюється автоматично у разі, коли військовозобов`язаний: перебуває на військовому обліку та має військово-обліковий документ (у паперовій або електронній формі); уточнив дані щодо перебування на військовому обліку відповідно до пункту 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 11 квітня 2024 р. № 3633-IX Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку; не перебуває у розшуку.

Колегія суддів зазначає, що з моменту переведення військовозобов`язаного на спеціальний військовий облік він вважається заброньованим та йому надається відстрочка на період, визначений пунктом 2 Порядку бронювання військовозобов`язаних під час воєнного стану, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 2023 р. № 76 (Офіційний вісник України, 2023 р., № 15, ст. 940), із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 5 червня 2024 р. № 650.

Так, з матеріалів справи встановлено, що відповідно до наказу Міністерства розвитку громад, території та інфраструктури України № 444 від 21.05.2024 р., ТОВ Європа Транс Агро визначено критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період.

З метою забезпечення функціонування економіки та життєдіяльності населення в особливий період у відповідності до норм Порядку бронювання військовозобов`язаних під час воєнного стану засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 5 червня 2024 №650 Деякі питання бронювання військовозобов`язаних під час воєнного стану, 02.08.2024 р. позивача заброньовано через Портал ДІЯ його роботодавцем ТОВ Європа Транс Агро до 02.08.2025, що підтверджується військово-обліковим документом який був сформований із додатком Резерв +.

Отже, на момент винесення начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 наказу від 05.08.2024 № 192 про призов ОСОБА_1 на військову службу по мобілізації, у відповідності до вимог статті 23 Закону №3543-XII, позивач мав відстрочку від призову на військову службу у строк до 02.08.2025 включно, а отже не підлягав призову на військову службу під час мобілізації. Проте, ІНФОРМАЦІЯ_5 не було вжито належних заходів щодо з`ясування таких обставин.

В контексті наведеного суд також зазначає, що відповідно до п.1 Положення "Про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року № 154 (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі Положення №154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Відповідно до абз. 9 пункту 11 Положення №154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації, які надаються в установленому порядку, та проводять перевірку підстав їх надання, ведуть спеціальний облік військовозобов`язаних.

Також за приписами п.15 Положення керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки зобов`язаний організовувати проведення: перевірок готовності підприємств до оповіщення та забезпечення явки громадян, що підлягають призову на військову службу під час мобілізації та у воєнний час, на пункти збору або у військові частини, перевірок стану бронювання військовозобов`язаних на період мобілізації та на воєнний час і виконання військово-транспортного обов`язку.

Таким чином слідує висновок, що обов`язок щодо перевірки наявності відстрочки від призову під час мобілізації на військову службу та підстав для її надання також покладено й на районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, а тому відповідач мав перевірити наявність чи відсутність у позивача права на відстрочку від призову за мобілізацією, ураховуючи відповідне повідомлення збоку позивача.

Більше того, необізнаність відповідача про наявність у позивача права на відстрочку від призову не спростовує того факту, що позивач не підлягав призову на військову службу під час мобілізації у відповідності до статті 23 Закону №3543-XII.

На переконання суду, в даному випадку, з огляду на очевидну протиправність оскаржуваного позивачем акта індивідуальної дії, який хоч і вичерпує дію фактом виконання, його скасування не порушить стабільності публічно-правових відносин та принцип правової визначеності, а навпаки вказуватиме на неприпустимість допущення неправомірних дій центром комплектування при мобілізації військовозобов`язаних осіб, які мають право на відстрочку від призову (мають статус заброньованої особи).

Таким чином, враховуючи зазначене вище колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 наказу від 05.08.2024 № 192 про призов ОСОБА_1 на військову службу по мобілізації, в частині призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 є протиправним та підлягає скасуванню.

Переглядаючи правомірність прийнятого судом першої інстанції рішення в частині позовних вимог щодо скасування решти прийнятих відповідачами наказів, а саме: наказу командира Військової частини НОМЕР_1 по стройовій частині № 229 від 05.08.2024 в частині призначення та зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 , колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Колегія суддів вважає, що з урахуванням наведеного вище, дії і рішення відповідачів не ґрунтуються на Законі, суперечать принципу верховенства права та не узгоджуються із судовою практикою Європейського суду з прав людини.

Зокрема, рішення відповідача та висновки суду не відповідають принципу "належного урядування", який, як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), п. 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pinc v. The Czech Republic), заява № 36548/97, пункт 58, ECHR 2002-VIII). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки2 (Pincova and Pinc v. The Czech Republic), пункт 58, а також рішення у справі "Ґаші проти Хорватії" (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі "Трґо проти Хорватії" (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, п.67, від 11 червня 2009 року, також рішення у справі "Рисовський проти України" (Rysovskyy v. Ukraine) від 20 жовтня 2011 року, заява № 29979/04, п. 71).

Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення ЄСПЛ у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, пункт 36, від 01 липня 2003 року).

Держава-відповідач нестиме відповідальність за Конвенцією за порушення прав людини, спричинені діями її представників при виконанні ними своїх службових обов`язків (див., наприклад, рішення у справі Крастанов проти Болгарії (Krastanov v. Bulgaria), заява № 50222/99, пункт 53, від 30 вересня 2004 року). Проте держава також нестиме відповідальність, якщо її представники перевищують межі своїх повноважень або діють всупереч інструкціям (див. рішення у справах Молдован та інші проти Румунії (№ 2) (Moldovan and Others v. Romania (no. 2), заяви №№ 41138/98 і 64320/01, пункт 94, ECHR 2005-VII (витяги), та Ірландія проти Сполученого Королівства (Ireland v. the United Kingdom), від 18 січня 1978 року, п.159, Series А № 25).

Так, будь-які обмеження прав і свобод: мають бути законними; повинні мати легітимну мету; повинні бути необхідними в демократичному суспільстві для досягнення легітимної мети. Якщо суд встановлює, що певний захід відповідає критерію законності, то він з`ясовує наявність легітимної мети, а вже тоді визначає можливість вважати цей захід необхідним у демократичному суспільстві для досягнення однієї із законних цілей.

Водночас, у цій справі, прийняття ІНФОРМАЦІЯ_5 наказу від 05.08.2024 № 192, в частині призову та направлення для проходження військової служби ОСОБА_1 , який судом визнано протиправним, мало наслідком прийняття військовою частиною наказу №229, яким позивача з 05.08.2024 було зараховано до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, в якій позивач рахується на час розгляду даної справи в суді, а отже, прийняті внаслідок реалізації наказу від 05.08.2024 № 192 решта наказів, що пов`язані з проходженням позивачем військової служби, є похідними від наказу ІНФОРМАЦІЯ_1 , а тому теж підлягають скасуванню.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам закону рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2024 року, в межах доводів апеляційної скарги відповідача відповідає.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного судового рішення вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване судове рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2024 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Капустинський М.М. Судді Ватаманюк Р.В. Сапальова Т.В.