Постанова

від 13.01.2025 по справі 560/12065/24

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/12065/24

Головуючий у 1-й інстанції: Салюк П.І.

Суддя-доповідач: Капустинський М.М.

13 січня 2025 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Капустинського М.М.

суддів: Сапальової Т.В. Ватаманюка Р.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до 2 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

у серпні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до 2-го Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність 2 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, - період з 19.10.2017 року по 18.07.2024 року (згідно норм статті 117 КЗпП України у редакції, яка діяла до та після 19 липня 2022 року), виходячи з середньомісячного грошового забезпечення за останні два календарні місяці служби, що передують місяцю звільнення з військової служби відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" від 08 лютого 1995 року №100;

- зобов`язати 2 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, - період з 19.10.2017 року по 18.07.2024 року (згідно норм статті 117 КЗпП України у редакції, яка діяла до та після 19 липня 2022 року), виходячи з середньомісячного грошового забезпечення за останні два календарні місяці служби, що передують місяцю звільнення з військової служби відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" від 08 лютого 1995 року №100.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до витягу з наказу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області від 18 жовтня 2017 року №862 його звільнено зі служби цивільного захисту, однак фактично остаточний розрахунок з ним здійснено 18.07.2024. Вказує, що відповідач не виплатив середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні. Вважає бездіяльність відповідача протиправною, тому звернувся до суду з цим позовом.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2024 року позов задоволено частково.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Вказує, що предметом спору між сторонами у даній справі є питання виплати середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, - період з 19.10.2017 року по 18.07.2024 року, що передбачено статтею 117 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) у редакції чинній до та після 19.07.2022 року.

На думку апелянта розмір середнього заробітку, який належить позивачу до виплати: 1) за період з 19.10.2017 року по 18.07.2022 року, виходячи з принципу пропорційності становить 128 149,20 грн.; 2) за період з 19.07.2022 року по 18.07.2024 року, що обмежений 6 місяцями, становить 36 593,92 грн.

03 грудня 2024 року відповідач подав клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судового рішення Верховного Суду у справі № 440/6856/22.

Водночас, колегія суддів зауважує, що у відповідності до ЄДРСУ Верховним Судом у складі Касаційного адміністративного суду 06 грудня 2024 року винесено постанову по справі справа №440/6856/22, а тому відсутні підстави для задоволення клопотання про зупинення провадження у справі.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п.3 ч.1 ст.311 КАС України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 проходив службу у 2 державному пожежно-рятувальному загоні Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області та наказом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій від 18.10.2017 року № 862, позивача було звільнено із служби цивільного захисту.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2024 року по справі №560/19045/23 зобов`язано 2 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області нарахувати/перерахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 18.10.2017 включно із застосуванням січня 2008 як місяця підвищення доходів, який враховується для розрахунку індексації.

Вказане рішення набрало законної сили 02 травня 2024 року відповідно до Постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.

18.07.2024 ОСОБА_1 виплачено індексацію грошового забезпечення в сумі 53499,60 грн., що стверджено випискою по картковому рахунку.

Позивач вважаючи, що має право на виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.

Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак наявності підстав для задоволення адміністративного позову частково.

Колегія суддів частково погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, однак не погоджується із обрахунком середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, виходячи з наступного.

Спеціальним законодавством, яке регулює грошове забезпечення військовослужбовців, не встановлено дату проведення остаточного розрахунку зі звільненими працівниками та відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, тому суд приходить до висновку про можливість застосування норм статті 116 та 117 Кодексу законів про працю України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) (далі - КЗпП України) як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які виникають під час звільнення з військової служби.

Згідно зі ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

Відповідно ст.117 КЗпП України в редакції чинній після 19.07.2022, у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Отже, не проведення з вини уповноваженого органу розрахунку з працівником у строк передбачений ст.116 КЗпП України, є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України. Тобто, роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, зокрема, після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати ( індексації) і проведення цієї виплати.

Водночас, ст. 117 КЗпП України не визначає чітких критеріїв оцінки пропорційності розміру виплати за цією статтею. При цьому, Верховним Судом сформовано ряд правових позицій, які застосовують співмірність розміру виплат пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні за відсутності законодавчого врегулювання цього.

Середньоденний заробіток позивача, відповідно до довідки відповідача (а.с.27), складає 198,88 гривень.

За період з 19.10.2017 по 18.07.2024 розмір коштів пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні позивача, складатиме 490 239,20 грн. (198,88 грн. х 2465 днів).

У цій справі судом першої інстанції обґрунтовано враховано норми ст.117 КЗпП України у редакції, яка діяла до 17.07.2022 щодо періоду з 19.10.2017 по 18.07.2022 та після цієї дати щодо періоду з 19.07.2022 по 18.07.2024.

Водночас, колегія суддів враховує позицію сформовану у постанові Верховного Суду від 06 грудня 2024 року по справі № 440/6856/22, зокрема, що до 19.07.2022 період стягнення середнього заробітку регулюється редакцією статті 117 Кодексу законів про працю України, до внесення у неї змін Законом №2352-ІХ, тобто без обмеження строком виплати у шість місяців, проте період з 19.07.2022 регулюється вже нині чинною редакцією статті 117 Кодексу законів про працю України, яка передбачає обмеження виплати такому працівникові шістьма місяцями.

Так, період затримки розрахунку при звільненні з 19.10.2017 по 18.07.2022, становить 1734 днів. При цьому, позивачу належало до виплати при звільненні 344 857,92 гривень (в тому числі на виконання інших судових рішень), з яких на виконання рішення суду у справі №560/19045/23 виплачено 53 499,60 гривень.

Частка коштів, яка не була вчасно виплачена позивачу згідно доказів наданих до суду становить 0,16% (53 499,60/ 344 857,92 х 100%).

Отже, сума заборгованості, визначеної відповідно до ст.117 КЗпП України, становитиме: 198,88 гривень (середньоденна зарплата) х 0,16% (частка заборгованості) х 1734 (дні затримки по 18.07.2022) = 55177,27 гривні, враховуючи принципи пропорційності та співмірності сформований Верховним Судом у вищевказаних справах.

Щодо застосування редакції КЗпП України, яка діє з 19.07.2022 для періоду з 19.07.2022 по 18.07.2024, який обмежується 6-ма місяцями, судом першої інстанції доречно враховано позицію Верховного Суду, яка викладена у постанові від 06 грудня 2024 року по справі № 440/6856/22.

Крім того, відповідно до висновків Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладених у постанові від 06 грудня 2024 року у справі № 440/6856/22, у зв`язку з обмеженням законодавцем строку звернення до суду у таких спорах та можливістю отримання середнього заробітку шістьма місяцями, застосовувати висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 26.09.2019 у справі № 761/9584/15-ц, на правовідносини, які регулюються статтею 117 Кодексу законів про працю України в редакції Закону № 2352-IX, не є можливим.

Водночас Верховний Суд зауважив, що належить враховувати норми статті 117 Кодексу законів про працю України у редакції, яка діяла до 19.07.2022 із урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц, які безпосередньо стосуються норм статті 117 Кодексу законів про працю України у редакції, яка діяла до 19.07.2022, а на їх виконання підлягає встановленню: розмір середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні; загальний розмір належних позивачеві при звільненні виплат; частка коштів, яка була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні з загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат; частка коштів, яка не була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні з загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат. Належить також враховувати приписи чинної редакції статті 117 Кодексу законів про працю України щодо періоду з 19.07.2022, яким законодавець обмежив виплату 6 місяцями, проте без застосування принципу співмірності цієї суми щодо коштів, які роботодавець невчасно сплатив працівникові.

Аналогічний висновок зроблений Верховним Судом у постанові №420//11416/23 від 15.02.2024 (також вказує позивач у позові) з направленням справи на розгляд апеляційної інстанції, яка у постанові від 21.05.2024 застосувала за період до 18.07.2022 принцип співмірності, а з 19.07.2022 чинну редакцію статті 117 КЗпП України, яка передбачає обмеження строку виплати працівникові шістьма місяцями.

Відтак, позивач має право на отримання середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 19.07.2022 по 18.01.2023, який за 184 календарних днів (6 місяців), становитиме 186 (днів) х 198,88 грн. (середньоденний заробіток) = 36 593,92 гривень.

Також, суд враховує, що стягуючи з відповідача на користь позивача суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, слід зазначити про відрахування податків, зборів та інших обов`язкових платежів, оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є обов`язком роботодавця та працівника, а не суду, тому розрахунки, наведені в судовому рішенні, є тією сумою коштів, з яких в подальшому роботодавцем здійснюються утримання податку з доходів та інших обов`язкових платежів.

Відтак, розрахунок невиплаченого позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 19.10.2017 по 18.07.2022 становить 55 177 грн. 27 коп., а за період з 19.07.2022 по 18.01.2023 у розмірі 36 593 грн. 92 коп., що разом становитиме 91 771 грн. 19 коп.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав належну оцінку наявним у справі доказам та зробив правильний висновок щодо задоволення позовних вимог.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного судового рішення вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване судове рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Згідно з частиною 6 ст. 139 КАС України встановлено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Таким чином на користь ОСОБА_1 слід стягнути судові витрати зі сплати судового збору в загальному розмірі 2131 грн. 71 коп. за рахунок бюджетних асигнувань 2-го Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2024 року скасувати.

Прийняти нову постанову. Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність 2-го Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області щодо непроведення нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Стягнути з 2-го Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 19.10.2017 по 18.07.2024 в загальній сумі 91 771 грн. 19 коп., з відрахуванням з такої суми податків, зборів та інших обов`язкових платежів.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2131 грн. 71 коп. за рахунок бюджетних асигнувань 2-го Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст. 328, 329 КАС України.

Головуючий Капустинський М.М. Судді Сапальова Т.В. Ватаманюк Р.В.