Постанова

від 03.12.2024 по справі 380/8798/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/8798/21 пров. № А/857/17496/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі :

головуючого судді :Кухтея Р.В.,

суддів :Коваля Р.Й., Шевчук С.М.,

з участю секретаря судового засідання : Скрутень Х.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерімп" на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2024 року (ухвалене головуючою-суддею Морською Г.М., час проголошення рішення 14 год 42 хв у м. Львові, повний текст судового рішення складено 08 лютого 2024 року) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерімп" до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування рішень,

в с т а н о в и в :

У червні 2021 року Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерімп" (далі - ТзОВ "Інтерімп", Товариство, позивач) звернулося в суд із адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (далі - ГУ ДПС, контролюючий орган, відповідач), в якому просило визнати протиправними дії посадових осіб ГУ ДПС по проведенню документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за січень 2021 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету та визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №10832/13-01-07-02, №10835/13-01-07-02 від 18.05.2021, прийняті на підставі акту перевірки №8981/13-01-07-02/43928916 від 15.04.2021 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за січень 2021 року від`ємного значення з податку на додану вартість у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету".

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 19.10.2021, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.02.2022 адміністративний позов було задоволено повністю.

Постановою Верховного Суду від 17.08.2023 касаційну скаргу ГУ ДПС задоволено частково. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19.10.2021 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.02.2022 в частині задоволення позову про визнання протиправними дій посадових осіб ГУ ДПС по проведенню документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ "Інтерімп" з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за січень 2021 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету було скасовано з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19.10.2021 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.02.2022 в частині задоволення позовної вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №10832/13-01-07-02, №10835/13-01-07-02 від 18.05.2021, прийняті на підставі акта перевірки №8981/13-01-07-02/43928916 від 15.04.2021 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ "Інтерімп" з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за січень 2021 року від`ємного значення з податку на додану вартість у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету" скасовано, а справу в цій частині направлено на новий розгляд до Львівського окружного адміністративного суду.

Верховний суд у постанові від 17.08.2023 зазначив, що у рішення судів містяться мотиви для визнання протиправним податкових повідомлень-рішень виключно на аргументах позивача, без спростування доводів відповідача, які викладені у відзиві на адміністративний позов та апеляційній скарзі. При цьому, перевіряючи правомірність таких податкових повідомлень-рішень, суди попередніх інстанцій досліджували документи, надані позивачем безпосередньо до суду першої інстанції. При цьому, ключовим питанням у цій справі, поряд із дослідженням реальності господарської операції, було питання ненадання позивачем будь-яких документів на підтвердження реальності господарських операцій безпосередньо під час проведення перевірки, яке з огляду на зміст спірних правовідносин, входило до предмета доказування у цій справі в першу чергу, тобто передувало вирішенню питання можливості прийняття та дослідження судами попередніх інстанцій документів, доданих позивачем до позовної заяви. Відповідно до мотивувальної частини рішення, суди попередніх інстанцій взяли до уваги долучені позивачем до матеріалів справи первинні документи, однак у рішенні суду першої інстанції відсутнє відображення первинних документів, на підставі яких позивач формував дані бухгалтерського та податкового обліку за наслідками господарської операції. Жодних висновків щодо прийнятності зазначених документів в розумінні приписів п.44.6 ст.44 ПК України ні рішення суду першої інстанції, ні постанова апеляційного суду не містять. Досліджуючи господарські операції позивача, суди зазначили про наявність відповідних первинних документів, які були надані до суду, зокрема, контрактів, однак, не зазначили аркуш матеріалів справи, на якому такий контракт (чи інший доказ) міститься. Водночас суд касаційної інстанції наявність у справі контракту №05/20-CN від 16.12.2020 не встановив (відсутній). Суди навели опис документів, але не здійснили їх дослідження. Більш того, у судових рішеннях відсутнє відображення позиції контролюючого органу у спірних правовідносинах щодо господарської операції. Суди, фактично, не з`ясували та не перевірили обставин, з яких контролюючий орган дійшов висновку про нереальних господарської операції у відповідний період. Не з`ясувавши першочергового питання, які ж саме документи надавалися до перевірки у контексті їхнього оформлення в умовах, коли контролюючий орган доводить про ненадання цих документів та які саме документи надавалися до суду першої інстанції, з урахуванням їх прийнятності в контексті положень п.44.6 ст.44 ПК України, суди попередніх інстанцій фактично не вирішили й наступні за черговістю вирішення питання, зокрема, у чому полягав зміст господарських операцій, чи справді актив отриманий саме від указаного в первинних документах контрагента, чи відповідає зміст господарської операції видам діяльності її учасників, тощо.

До того ж, суд касаційної інстанції, звернув увагу на те, що відповідач упродовж усього розгляду справи посилався на наявність кримінального провадження, фігурантом якого є позивач. Проте, вказані доводи контролюючого органу були відхилені судами, з огляду на відсутність вироку в даному кримінальному провадженні. При цьому, суд касаційної інстанції вказав, що порушення кримінального провадження за фактом фіктивного підприємництва та/або ухилення від сплати податків в контексті їх доказовості не є безумовною підставою для висновку про нереальність господарських операцій, а також висновку, що свідчення особи, отримані в процедурах кримінального провадження, не є належним і допустимим доказом в адміністративному судочинстві, однак не можна погодитися, що такий довід відповідача взагалі не підлягав перевірці й аналізу з використанням правил прийняття та оцінки доказів у адміністративній справі.

Також, під час розгляду справи, перед судами поставало питання оцінки доводів контролюючого органу про те, що акт приймання-передачі приміщення в користування до договору суборенди №1/12.с від 01.12.2020 та сам договір складено і підписано 01.12.2020, що неможливо, оскільки з 06.11.2020 ОСОБА_1 є видаленим бенефіціарним власником ТзОВ "Будполімет". Суди попередніх інстанцій такі обставини не перевіряли та не з`ясовували, так само, не надавали оцінку доводам контролюючого органу про те, що відповідно до п.26 додатку 2 Указу Президента України №140/2021 від 03.04.2021 "Про рішення ради національної безпеки і оборони України від 02.04.2021" до ТзОВ "Інтерімп" застосовано персональні спеціальні економічні санкції та обмежувальні заходи.

При новому розгляді, рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 06.02.2024 у задоволенні позовних вимог було відмовлено повністю.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Товариство подало апеляційну скаргу, в якій через неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права просить його скасувати та прийняти постанову, якою задовольнити позовні вимоги повністю.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що судом не було взято до уваги висновків Верховного Суду, відповідно до яких, неможливість платника в силу об`єктивних обставин надати певні документи контролюючому органу безпосередньо до перевірки не свідчить про невиконання ним обов`язку, встановленого п.п.16.1.5, 16.1.7 п.16.1 ст.16 ПК України. Крім того, право надавати заперечення щодо висновків податкового органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на всіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу із поданням учасником процесу нових доказів, що у протилежному випадку є обмеження судом предмету дослідження та призведе до неповноти дослідження й порушення справедливого судового розгляду. Також суд не звернув увагу на докази, якими підтверджується право Товариства на бюджетне відшкодування, зокрема, факт сплати коштів на митницю, що доступно податковому органу згідно повноважень та доступу до реєстрів. Судом не взято до уваги той факт, що документи були долучені до перевірки у повному обсязі, однак опису документів відповідач не надав.

Щодо посилання в оскаржуваному рішенні на матеріали кримінального провадження №22021000000000126 від 22.04.2021, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.2585, ч.3 ст.212 КК України, скаржник зазначає, що під час розгляду справи відповідачем не було надано нових доказів у рамках вказаного кримінального провадження. Натомість суд не дав належної правової оцінки наявним доказам і взаємозв`язку правом на заявлене Товариством бюджетне відшкодування. У рішенні суду не наведено, яким чином протокол допиту свідка - директора Товариства ОСОБА_2 , яка відмовилася від дачі показів на підставі ст.63 Конституції України, містить доказову інформацію щодо протиправності дій ТзОВ "Інтерімп". При цьому, відповідач не надав суду інформації щодо наявності вироків, винесених судом за результатами вищевказаних кримінальних проваджень, які набрали законної сили.

У відзиві на апеляційну скаргу представниця відповідача Кухар Н.М. просила залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, представниці позивача Пащинської А.О., яка підтримала апеляційну скаргу, представницю відповідача Кухар Н.М., яка заперечила проти її задоволення, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти постанову, якою позовні вимоги Товариства задовольнити повністю, виходячи з наступного.

З матеріалів справи видно, що між SMART BULIT INDUSTRIAL LTD (Hong Kong) (продавець) та ТзОВ "Інтерімп" (покупець) було укладений контракт №05/20-CN від 16.11.2020, відповідно до якого, позивачем було ввезено на митну територію України товар, оплату ПДВ на рахунок ДМСУ було здійснено у грудні 2020 року та січні 2021 року.

12.02.2021 позивачем була подана до ГУ ДПС, ДПІ у Шевченківському районі податкова декларація з ПДВ за січень 2021 року з від`ємним значенням в сумі 4284580 грн та заявлено до відшкодування на рахунок платника у банку сума ПДВ - 4280938 грн.

Причина виникнення від`ємного значення по податку на додану вартість є придбання імпортних товарів у TSMART BUILT INDUSTRIAL LTD відповідно до контракту №05/20-CN від 16.11.2020 текстильних виробів, одяг, автотовари, інші товари.

Встановлено, що ГУ ДПС проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за січень 2021 року від`ємне значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до бюджетного відшкодування з бюджету, яка оформлена актом перевірки №8981/13-01-07-02/43928916 від 15.04.2021 (далі - акт перевірки №8981).

Актом перевірки № 8981 встановлено порушення платником податків, а саме : пункту 44.1 статті 44, пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3 статті 198 ПК України, оскільки ним завищено суму ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, на 4280938 грн; пункту 44.1 статті 44, пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3 статті 198 ПК України, оскільки ним завищено від`ємне значення з ПДВ, що зараховується до складу наступного звітного періоду, на суму 142 грн.

Під час перевірки встановлено, що причиною виникнення від`ємного значення з ПДВ, в т.ч. заявленого до відшкодування, у податковій Декларації з податку на додану вартість за січень 2021 року №9025436470 від 15.02.2021 є декларування операцій з імпорту товару одягу, (чоловічий, жіночий, дитячий), цифрові USB WEB-камери з функцією передачі зображення, міксер (блендер) для подрібнення харчових продуктів, частини пристроїв для передачі, приймання голосу та іншої інформації, апаратура електрична, що має індивідуальні функції бездротові пристрої керування (джойстики) для відео ігрових консолей (ігрових приставок), - вода ізольовані електричні для напруги, посуд столовий, світильники, частини велосипедів, чемодани дорожні, санітарно-технічні вироби, цифровий декодер для прийому ревізійного сигналу, тощо (Польща, Угорщина) та відсутністю декларування реалізації придбаного товару у січні 2021 року.

Зокрема, відповідач вбачає порушення ТзОВ "Інтерімп" у тому, що перевіркою достовірності та правильності визначення й врахування при розрахунку показника рядка 19 Декларації суми податкового кредиту (рядок 17Б Декларації) за січень 2021 року встановлено її завищення на 4281080 грн, що призвело до завищення на цю ж суму показника рядка 19 Декларації.

Перевіркою достовірності та правильності визначення суми від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду (показник рядка 19 Декларації) встановлено її завищення на 4281080 грн внаслідок завищення показника рядку 17 (колонка Б) Декларації.

Перевіркою достовірності та правильності визначення суми від`ємного значення, яка підлягає бюджетному відшкодуванню (показник рядка 20.2 Декларації за наявності) встановлено її завищення на 4280938 грн внаслідок завищення показника рядка 19 Декларації (зазначено у п.п. 3.3.1 пункту 3.3. акта перевірки).

Встановлені в акті перевірки порушення ґрунтуються на наявній у інформаційних базах ДПС податкової інформації, яка була зібрана контролюючим органом станом на дату складання акта перевірки в рамках організації і проведення даної документальної перевірки, оскільки позивачем на вимогу №8923/6/13-01-07-02-16 від 31.03.2021 не надано до перевірки оригіналів первинних документів, а також бухгалтерських документів для проведення документальної позапланової перевірки ТзОВ "Інтерімп", про що складено акт про ненадання посадовими особами підприємства документів для проведення позапланової виїзної документальної перевірки ТзОВ "Інтерімп" №339/13-01-07-02/43928916 від 08.04.2021.

На підставі акта перевірки контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 18.05.2021 за №10832/13-01-07-02, яким позивачу завищено бюджетне відшкодування на суму 4280938 грн, штрафна (фінансові) санкції (штраф) у сумі 1070234,50 грн та за №10835/13-01-07-02, яким позивачу завищено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 142 грн.

Вважаючи оспорювані податкові повідомлення-рішення протиправними, Товариство звернулося до адміністративного суду з вимогою про їх скасування.

Відмовляючи при новому розгляді справи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що ТзОВ "Інтерімп" на вимогу не надано до перевірки ні оригіналів, ні копій первинних документів, а також бухгалтерських документів для проведення документальної позапланової перевірки Товариства. При цьому, суд вказав, що позивач не надав жодного доказу вилучення витребуваних ревізором документів, не пояснив причини їх ненадання до перевірки. Після отримання акту перевірки позивач не скористався правом подання заперечення на акт перевірки разом із документами, наявними у платника. Суд також взяв до уваги покази допитаних в судовому засіданні свідків директорку ТзОВ "Інтерімп" ОСОБА_2 та ревізора ОСОБА_3 . Також судом встановлено, що відповідно до п.26 додатку 2 Указу Президента України №140/2021 від 03.04.2021 "Про рішення ради національної безпеки і оборони України від 02.04.2021" до ТзОВ "Інтерімп" застосовано персональні спеціальні економічні санкції та обмежувальні заходи. Крім того, головним слідчим управлінням СБУ здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №22021000000000126 від 22.04.2021, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.2585, ч.3 ст.212 КК України. Під час досудового розслідування встановлено, що ряд громадян діючи за попередньою змовою та з використанням підконтрольним їм підприємств, у період з 2019 по 2021 роки вчинили дії, які завдали майнових втрат Державному бюджету в особливо великих розмірах та спричинили шкоду національним інтересам України. Діяльність вказаних осіб створює перешкоди для сталого економічного розвитку України та сприяє функціонуванню, з можливим фінансовим забезпеченням терористичних організацій так званих "ДНР" та "ЛНР". На запит ГУ ДПС про надання інформації та документів Головним слідчим управлінням СБУ скеровано лист №6/7541 від 23.09.2021 про надання права використати здобуті копії матеріалів кримінального провадження під час супроводження справи. Так слідчим другого відділення слідчого відділу УСБ України у Львівській області проведено огляд за адресами : м. Львів вул.Шевченка, 327 літ. С1-1, пр. Чорновола, 45а корп.12, с.Давидів, вул.Промислова, 2. Проведеним оглядом встановлено, що за вказаними адресами знаходяться нежитлові будівлі, будь-які інформаційні вивіски, таблички, що могли б свідчити про знаходження ТзОВ "Інтерімп" та ТзОВ "Індустріальний Портал" відсутні, а також не встановлено службових осіб даних товариств по вказаній адресі. Під час проведення огляду за адресою пр. Чорновола, 45-а корп. 12, м. Львів встановлено, що за даною адресою знаходиться двох поверхова нежитлова будівля, де знаходяться прес центр РО "Ідея міста", офісні радіостанції "Дуже", офісне приміщення "Журнал мудрих людей" та офісні приміщення адвоката Ірини Богданівни Максимишин, в ході бесіди із якою, остання повідомила, що адреси м. Львів пр. Чорновола, 45 к-с не існує. Під час здійснення огляду за адресою м. Львів вул. Шевченка, 327 літ С1-1 встановлено відсутність ТзОВ "Інтерімп". Крім цього, в ході бесіди з охоронцем, який знаходився на території, за адресою м. Львів вул. Шевченка, 327 літ С1-1, останній повідомив, що чує назви ТзОВ "Інтерімп" та ТзОВ "Індустріальний Портал" вперше. Акт приймання-передачі приміщення в користування до договору суборенди №1/12.с від 01.12.2020 та сам договір складено і підписано 01.12.2020, що неможливо, оскільки з 06.11.2020 ОСОБА_1 є видаленим бенефіціарним власником ТзОВ "Будполімет".

Проте, колегія суддів вважає, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, які не були повно зясовані та грунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального права, виходячи з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює ПК України.

Статтею 16 ПК України визначені обов`язки платника податку, серед яких сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (п.п.16.1.4 п.16.1).

Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством (п.44.1 ст.44 ПК Україин).

Відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

У пункті 75.1 статті 75 ПК України передбачено право контролюючих органів на проведення камеральних, документальних (планових або позапланових; виїзних або невиїзних) та фактичних перевірок.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу (пп.75.1.2).

Відповідно до підпункту 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, якщо розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, закриття постійного представництва чи відокремленого підрозділу юридичної особи, в тому числі іноземної компанії, організації, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків.

Згідно підпункту 20.1.6 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов`язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до пункту 85.2 статті 85 ПК України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Згідно пункту 85.6 цієї ж статті, у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Відповідно до пункту 44.6 статті 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає в порядку пункту 86.7 статті 86 цього Кодексу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-ХІV від 16.07.1999 (далі - Закон №996-ХІV), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною другою статті 9 Закону №996-ХІV передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до підпункту 20.1.2 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи можуть отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі фізичних осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність, у порядку, визначеному законодавством, довідки, копії документів, засвідчені підписом платника або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності), про фінансово-господарську діяльність, отримані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов`язану з обчисленням та сплатою податків, зборів, платежів, про дотримання вимог законодавства, здійснення контролю за яким покладено на контролюючі органи, фінансову і статистичну звітність у порядку та на підставах, визначених законом, а також довідки та/або копії документів про наявність банківських рахунків.

Тобто, посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, на підставі яких можна встановити приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Таке право контролюючих органів кореспондується з обов`язком платників податків вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених такими документами.

Враховуючи, що згідно статті 1 Закону №996-ХІV первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, то на підставі таких документів, за результатом отримання чи неотримання за відповідним запитом, контролюючий орган (податковий орган) може встановити порушення вимог законодавства, пов`язаних з обчисленням та сплатою податків, зборів, та інших платежів.

Пунктом 185.1 статті 185 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно пункту 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, незалежно від дати накладення електронного підпису.

Згідно пункту 188.1 статті 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення; електричної енергії, ціна на яку склалася на ринку електричної енергії.

У разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання (пункт 189.1 статті 189).

Особливості формування податкового кредиту визначені статтею 198 ПК України.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до пункту 198.5 статті 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України; б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; і) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Відповідно не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 ПК України).

ГУ ДПС на підставі наказу №984-ПП "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ "Інтерімп" від 17.03.2021 та направлення на перевірку було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за січень 2021 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до бюджетного відшкодування з бюджету.

Як видно з матеріалів справи, директору ТзОВ "Інтерімп" перед початком перевірки 02.04.2021 були вручені копія наказу №984-ПП від 17.03.2021 та ознайомлено із направленням на перевірку, що підтверджується особистим підписом директора Кіц Т.М.

Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення посилається на те, що Товариством на вимогу контролюючого органу не надано до перевірки ні оригіналів, ні копій первинних документів, а також бухгалтерських документів для проведення документальної позапланової перевірки ТзОВ "Інтерімп", про що ревізором складений акт від 08.04.2021 за №339/13-01-07-07/43928916.

В ході апеляційного перегляду представники сторін навели суду свої доводи з цього приводу, які суперечать один одному, зокрема, представниця позивача наполягала на тому, що уповноваженою особою ТзОВ "Інтерімп" надавалися посадовій особі контролюючого органу всі наявні первинні документи, а представниця відповідача повідомила суду протилежне.

Відтак, суд апеляційної інстанції мав оцінити достовірність таких доводів представників сторін.

З цього приводу колегія суддів вважає за необхідне вказати наступне.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що причиною виникнення від`ємного значення з ПДВ, в тому числі заявленого до відшкодування, у податковій Декларації з податку на додану вартість за січень 2021 року №9025436470 від 15.02.2021 є декларування операцій з імпорту товару одягу, (чоловічий, жіночий, дитячий), цифрові USB WEB-камери з функцією передачі зображення, міксер (блендер) для подрібнення харчових продуктів, частини пристроїв для передачі, приймання голосу та іншої інформації, апаратура електрична, що має індивідуальні функції бездротові пристрої керування (джойстики) для відео ігрових консолей (ігрових приставок), - вода ізольовані електричні для напруги, посуд столовий, світильники, частини велосипедів, чемодани дорожні, санітарно-технічні вироби, цифровий декодер для прийому ревізійного сигналу, тощо (Польща, Угорщина) та відсутністю декларування реалізації придбаного товару у січні 2021 року.

В матеріалах справи (а.с.72-74 Т.1) міститься копія Контракту №05/20-CN від 16.11.2020, укладеного між фірмою SMART BULIT INDUSTRIAL LTD (Hong Kong) (продавець) та ТзОВ "Інтерімп" (покупець), за умовами якого Продавець зобов`язується поставити та передати у власність (повне господарське відання) Покупця товар, а Покупець прийняти його та оплатити на умовах даного Договору.

Крім того, в матеріалах справи (а.с.75-250 Т.1, а.с.1-229 Т.2) містяться копії митних декларацій, декларацій ІМ.40. ДЕ, СМR та інвойсів, які підтверджують митне оформлення імпортованих ТзОВ "Інтерімп" товарів, а на а.с.52-56 Т.1 містяться платіжні доручення, згідно яких Товариством була проведена оплата податків та обов`язкових платежів.

Факт митного оформлення імпортованого позивачем товару та здійснення оплати податків не заперечувала в судовому засіданні суду апеляційної інстанції представниця відповідача.

На думку колегії суддів, виникла ситуація, коли є встановленим та не заперечується представником контролюючого органу факт здійснення оплати податку, про відшкодування якого йдеться у межах спірних правовідносин.

При цьому, податковий орган мав можливість перевірити достовірність проведення такої оплати та митного оформлення імпортованого ТзОВ "Інтерімп" товару.

Більше того, за приведених обставин, саме в інтересах Товариства було подати контролюючому органу запитувані документи, усвідомлюючи наслідок їх неподання.

Отже, за встановлених обставин колегія суддів вважає, що доводи представниці позивача стосовно подання посадовій особі ГУ ДПС первинних документів в ході проведення перевірки є більш переконливими та аргументованими.

Так, надання платником податків фінансово-господарських документів під час проведення перевірки є необхідною умовою підтвердження правомірності задекларованих платником показників податкового обліку. Обов`язок платника податків зберігати документи й надавати їх під час перевірки контролюючому органу кореспондує з компетенцією контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі документів. Ненадання платником податків документів на підтвердження задекларованих показників податкового обліку прирівнюється нормами пункту 44.6 статті 44 ПК України до їх відсутності. Винятком є випадки виїмки документів або іншого їх вилучення правоохоронними органами та іншими компетентними органами.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені ним у податковій звітності, але не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Вказана позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 29.05.2020 по справі №826/27811/15, від 06.08.2019 по справі №160/8441/18, від 31.01.2020 по справі №826/15328/18, від 03.10.2023 по справі № 420/534/20.

Разом з тим, факт відмови надання платником податків документів під час податкової перевірки повинен фіксуватися у визначений законом спосіб, а саме шляхом складання акта про відмову у наданні документів. Про це Верховний Суд неодноразово вказував у постановах від 08.09.2022 по справі №640/26351/20, від 11.07.2023 по справі №822/554/17, від 10.01.2023 по справі №814/876/16.

Обставина щодо порушення платником податків обов`язку, встановленого пунктом 85.2 статті 85 ПК України, надати після початку перевірки всі документи, які пов`язані з предметом перевірки, не означає, що платник не має права додатково їх надати до прийняття контролюючим органом відповідного рішення за результатами перевірки та не звільняє контролюючий орган від обов`язку врахувати при прийнятті рішення додатково надані платником документи у строк, встановлений абзацом другим пункту 44.7 статті 44 ПК України, що прямо передбачено нормами пункту 44.6 статті 44 ПК України (постанова Верховного Суду від 08.09.2019 по справі №802/1069/13-а).

Також у постановах від 01.04.2020 по справі №640/637/19, від 04.03.2020 по справі №0440/5658/18 Верховний Суд висловив позицію про те, що законодавцем передбачено право платника податків надати контролюючому органу документи, які були відсутні під час перевірки. При цьому, якщо платник податків у запереченнях на акт перевірки посилається на обставини, що не були досліджені під час перевірки, контролюючий орган до прийняття рішення за результатами такої перевірки зобов`язаний призначити та провести позапланову перевірку.

При цьому у постановах від 24.02.2020 по справі №440/4443/18, від 27.04.2022 по справі №420/13197/20 Верховний Суд дійшов висновку, що суд не може обмежити право платника податків довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. Разом з тим, з огляду на визначені нормами ПК України мету й повноваження контролюючого органу під час проведення податкової перевірки, у разі якщо рішення контролюючого органу вмотивоване саме ненаданням платником податків на вимогу контролюючого органу первинних документів, адміністративний суд, виходячи з окреслених процесуальним законом меж судового доказування, повинен перевіряти і враховувати такі обставини й винятки з них при вирішенні спору.

Враховуючи наведені вище висновки, колегія суддів зазначає, що платник податків має право на подання документів, що належать або пов`язані з предметом перевірки, після закінчення такої перевірки. Проте реалізація такого права має здійснюватися відповідно до вимог, встановлених ПК України, і до прийняття рішення за результатами такої перевірки. Разом з тим платник податків не позбавлений права довести у судовому процесі, що він вжив всіх залежних від нього заходів для забезпечення повної та об`єктивної перевірки, не ухилявся від її проведення, тобто, його поведінка жодним чином не була спрямована на перешкоджання контролюючому органу у здійсненні податкового контролю.

При апеляційному перегляді представниця Товариства звертала увагу суду на те, що Товариством оригінали документів надавались ГУ ДПС, що стосувалися даної перевірки. Також, як зазначила, що в порушення п.85.7 ПК України контролюючим органом опису таких документів надано не було.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції не враховано той факт, що Товариством сплачено кошти митному органу при розмитненні вказаних товарів. При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що у податкового органу наявні повноваження та доступ до відповідних реєстрів, проте жодних дій відповідачем вчинено не було.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що причиною виникнення від`ємного значення з податку на додану вартість є придбання імпортованих товарів у TSMART BUILT INDUSTRIAL LTD до контракту №05/20-CN від 16.11.2020, а саме : текстильних виробів, одяг, автотовари, інші товари та саме сплата ПДВ.

При цьому оплати на рахунок Держмитслужби було здійснено у грудні 2020 року та січні 2021 року. Тобто податковий кредит формувався за вказаними показниками.

Щодо посилання контролюючого органу на матеріали кримінального провадження №22021000000000126 від 22.04.2021, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.2585, ч.3 ст.212 КК України, колегія суддів зазначає, що в судовому засіданні суду апеляційної інстанції представниця відповідача на запитання суду повідомила, що ТзОВ "Інтерімп" та його посадові особи не мають жодного статусу в межах даного кримінального провадження.

Крім того, предметом дослідження у межах даного кримінального провадження не є спірні періоди, за які формувалося бюджетне відшкодування та реалізація умов контракту №05/20-CN від 16.11.2020.

Таким чином, колегія суддів погоджується з доводами скаржника про відсутність взаємозв`язку між наявними доказами та правом Товариства на заявлене ним бюджетне відшкодування.

Додатково слід вказати, що сам факт порушення кримінального провадження до винесення судом обвинувального вироку в рамках такого провадження не може вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві. Порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 26.06.2018 по справі №826/5522/14.

Стосовно висновків суду першої інстанції та доводів відповідача з посиланням на те, що відповідно до п.26 додатку 2 Указу Президента України №140/2021 від 03.04.2021 "Про рішення ради національної безпеки і оборони України від 02.04.2021" до ТзОВ "Інтерімп" застосовано персональні спеціальні економічні санкції та обмежувальні заходи, колегія суддів зазначає наступне.

Рішенням Ради Національної безпеки і оборони України від 02.04.2021 "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)" "Із змінами, внесеними згідно з Рішеннями Ради національної безпеки і оборони від 19.10.2022, від 18.03.2023", відповідно до статті 5 Закону України "Про санкції" було вирішено підтримати внесені Службою безпеки України пропозиції щодо застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) та застосовано персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції), зокрема, до ТзОВ "Інтерімп".

Вказаним рішенням Ради національної безпеки і оборони були встановлені обмеження строком на три роки.

Аналізуючи наведений відповідачем довід, колегія суддів вважає, що такий аргумент не слід враховувати в контексті спірних правовідносин, оскільки такі стосуються періоду січня 2021 року, тобто до застосування рішенням ради національної безпеки і оборони України від 02.04.2021 відповідних обмежень.

Більше того, представниця відповідача не навела суду апеляційної інстанції яким саме чином приведене вище рішення ради національної безпеки і оборони України впливає на формування Товариством спірних показників, а представниця позивача суду пояснила, що на даний момент усі обмеження зняті за спливом встановлених строків.

Стосовно доводів контролюючого органу про те, що акт приймання-передачі приміщення в користування до договору суборенди №1/12.с від 01.12.2020 та сам договір складено і підписано 01.12.2020 ОСОБА_1 , який з 06.11.2020 є видаленим бенефіціарним власником ТзОВ "Будполімет", колегія суддів вважає, що такі доводи не мають суттєвого та вирішального значення для вирішення даного публічно-правового спору, оскільки як було встановлено в ході апеляційного перегляду, імпортований товар було придбано та поставлено на користь позивача, здійснено його митне оформлення, проведено оплату податків, що не заперечувалось представницею відповідача.

Тобто, судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем були дотримані всі необхідні умови для отримання бюджетного відшкодування.

Доводи представниці відповідача про те, що бюджетне відшкодування могло би бути спрямоване на фінансування терористичних організацій, на думку колегії суддів не були підтверджені належними та допустимими доказами та ґрунтуються виключно на припущеннях.

Вищевказані обставини були залишені поза увагою судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України та ст.17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини, суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського Суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерела права.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив ЄСПЛ у справі Проніна проти України (рішення від 18.07.2006).

Зокрема, у пункті 23 рішення ЄСПЛ зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника.

Так, у рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001).

Згідно п.1, 3, 4 ч.1ст.317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги є суттєвими та складають підстави для висновку про неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права, у зв`язку з чим оскаржуване рішення підлягає скасуванню з прийняттям постанови про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 317, 321, 325, 328, 329 КАС України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерімп" задовольнити.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2024 року по справі №380/8798/21 скасувати та прийняти постанову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерімп" до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування рішень задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області №10832/13-01-07-02, №10835/13-01-07-02 від 18 травня 2021 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч.4 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. В. Кухтей судді Р. Й. Коваль С. М. Шевчук У зв`язку із перебуванням судді Шевчук С.М. з 06.12.2024 по 11.01.2025 включно у відпустці, повний текст постанови складений та підписаний повним складом суду 13.01.2025.