Рішення

від 14.01.2025 по справі 182/4673/24

НІКОПОЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 182/4673/24

Провадження № 2/0182/65/2025

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

14.01.2025 року м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:головуючого-судді Рунчевої О.В.,розглянувши в м. Нікополі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Нікопольського відділу державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про скасування арешту , -

В С Т А Н О В И В:

Позивач 16.08.2024 року звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на наступні обставини.

18.06.2024 року позивач звернувся до відповідача із заявою про скасування арешту, накладеного на належне йому на праві власності нерухоме майно на підставі постанови про арешт №57031797, виданої 17.08.2018 року державним виконавцем Нікопольського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Божко Є.М. Дані про обтяження наведені в Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта.

В листі відповідача за №224587 від 27.06.2024 року зазначено, що перевіркою АСВП встановлено відсутність на виконанні у Нікопольському відділі державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області відкритих виконавчих проваджень, за якими ОСОБА_1 є боржником. Окрім того, заступник начальника Нікопольського відділу ДВС Віталій Гукайло повідомляє, що відповідно до вимог чинного законодавства, завершені виконавчі провадження підлягають знищенню після трирічного зберігання в архіві органу державної виконавчої служби, та пропонує позивачу з метою скасування арешту звернутись до суду.

Враховуючі дані обставини, позивач просить суд зняти арешт з усього нерухомого майна йому належного, накладеного згідно постанови державного виконавця Нікопольського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області Божко Є.М. за №57031797 від 17.08.2018 року (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 42711832 від 27.08.2018 року).

Ухвалою суду від 09.09.2024 року позовна заява прийнята до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, відповідачу роз`яснено його право на підготовку відзиву на позовну заяву (а.с.10-11).

Позивач був належним чином повідомлений про розгляд справи в суді, додаткових заяв або клопотань на адресу суду не направив.

Відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи в суді, шляхом надсилання на його юридичну адресу копії ухвали про відкриття провадження та копії позову з додатками. Пакет документів до адресата доставлено кур`єром суду, крім того, копію ухвали про відкриття провадження було направлено до електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд», про що свідчить довідка про доставку документу до електронного кабінету 09.09.2024 року о 22-06 год. (а.с.14а).

26.09.2024 року, скориставшись своїм правом, представник відповідача Барабаш А.І. направив на адресу суду заяву про розгляд справи без його участі, в якій просить рішення ухвалити на розсуд суду (а.с.15-16).

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, що відповідає положенням ч.2 ст.247 ЦПК України.

Розглянувши надані документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, суд приходить до наступного.

На підставі ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У відповідності до ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 1ст. 13 ЦПК Українивизначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як встановлено судом, 17.08.2018 року постановою державного виконавця Нікопольського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Божко Євгеном Михайловичем було накладено арешт на все нерухоме майно боржника ОСОБА_1 в межах суми боргу. Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 42711832 від 27.08.2018 року. Дані відомості містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта (а.с.5).

ОСОБА_1 звернувся до Нікопольського відділу державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) із заявою про зняття арешту, але листом №224587 від 27.06.2024 року йому було повідомлено, що перевіркою АСВП встановлено відсутність на виконанні у Нікопольському відділі державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області відкритих виконавчих проваджень, за якими ОСОБА_1 є боржником. Крім того, позивачу роз`яснено, що відповідно до вимог чинного законодавства, завершені виконавчі провадження підлягають знищенню після трирічного зберігання в архіві органу державної виконавчої служби. А отже, з питання про зняття арешту запропоновано звернутись до суду в порядку ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження» (а.с.6).

Відповідно до частин 1 і 2 статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» - арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Відповідно до ч.1,2 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року № 1404-VIII у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження. Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

Проте, всупереч зазначеній нормі та ст.50 Закону України «Про виконавче провадження», при закінчені виконавчого провадження, де ОСОБА_1 був боржником, арешт, накладений на належне йому нерухоме майно, не припинений. Тобто, при дослідженні письмових доказів судом з`ясовано, що фактично арешт на майно ОСОБА_1 продовжує існувати без жодної правової підстави.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 13.07.2022 року у справі № 2/0301/806/11 зазначив, що застосування арешту майна боржника, як обмежувальний захід, не повинен призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом. Наявність протягом тривалого часу (більше 5 років) не скасованого арешту на нерухоме майно, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Пленум вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п.2 постанови №5 від 03.06.2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» роз`яснив, що позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Відповідно до цієї ж постанови, позови про зняття арешту з нерухомого майна пред`являються за місцезнаходженням цього майна або основної його частини (виключна підсудність).

Відповідно до ч. 4 ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:

1)отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;'

2)надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;

3)отримання виконавцем документів, що підтверджують про пЬвний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;

4)наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;

5)відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувана про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;

6)отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;

7)погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;

8)отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.

Відповідно до положень ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» і роз`яснень, викладених у постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.06.2016 року за № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» - у порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби. Спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статей 15, 16 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

Враховуючи зазначене вище, а також відповідно до ч. 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» арешт може бути знятий лише за рішенням суду.

Так, за змістом ст.316,317,319 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з приписами ч.ч.1, 2 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не можу бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Нормами ст. 391 ЦК України, передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Статтею 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

З огляду на викладене вище, на час звернення із заявою до суду за наявності арешту (обтяження), накладеного на майно, порушується право приватної власності позивача, внаслідок чого він позбавлений змоги в повному обсязі користуватися та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд, при цьому підстав для продовження обтяження на майно суд не вбачає. Враховуючи наявність накладеного арешту на майно, неможливість скасування арешту в позасудовому порядку та оскільки позивач в інший спосіб, крім звернення до суду з позовом про зняття арешту, захистити своє порушене право власності не може, суд приходить до висновку про необхідність захисту його права шляхом скасування такого арешту, оскільки позовні вимоги засновані на законі та знайшли своє повне підтвердження в ході судового розгляду.

Керуючись ст.ст. 316, 319, 321 ЦК України, ст.ст. 4, 5,12,14,18,19,76-78, 81, 89, 259,263-265,ЦПК України, ст.59 Закону України «Про виконавче провадження», суд -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Нікопольського відділу державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про скасування арешту - задовольнити.

Скасувати арешт, що накладений на належне ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на праві приватної власності майно, на підставі постанови про арешт №57031797, виданої 17.08.2018 року державним виконавцем Нікопольського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Божко Євгеном Михайловичем. Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 42711832 від 27.08.2018 року.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: О. В. Рунчева