Постанова

від 07.01.2025 по справі 917/49/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 січня 2025 року м. Харків Справа № 917/49/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Мартюхіна Н.О., суддя Тихий П.В.,

за участі секретаря судового засідання Борсук В.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу першого заступника керівника Полтавської обласної прокуратури (вх.№2730) на рішення Господарського суду Полтавської області від 08.10.2024 (рішення ухвалено суддею Погрібною С.В. в приміщенні Господарського суду Полтавської області 08.10.2024 о 12:23 год., повний текст складено 23.10.2024) у справі №917/49/24

за позовною заявою керівника Лубенської окружної прокуратури Полтавської області, вул. Старо-Троїцька, 13, м. Лубни, Лубенський район, Полтавська область, 37500 в інтересах держави в особі Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області, вул. Ярослава Мудрого, 33, м. Лубни, 37500

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лубенський цегельний завод», вул. Поліни Осипенко, 30, м. Лубни, Лубенський район, Полтавська область, 37500

про розірвання договору оренди землі, повернення земельної ділянки.

ВСТАНОВИВ:

Керівник Лубенської окружної прокуратури Полтавської області звернувся до суду з позовом в інтересах Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лубенський цегельний завод», в якому просить:

- розірвати договір оренди землі від 02.03.2020, укладений між Засульською сільською радою Лубенського району Полтавської області (код ЄДРПОУ 13955798, 37552, с. Засулля, вул. Молодіжна, 78, Лубенського району Полтавської області) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лубенський цегельний завод» (код ЄДРПОУ 21055620, м. Лубни, вул. П. Осипенко, 30, Лубенський район, Полтавська область, р/р НОМЕР_1 ), який зареєстровано 03.03.2020 державним реєстратором виконавчого комітету Засульської сільської ради Лубенського району Полтавської області Воротеляком О.В., рішення № 51486059;

- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Лубенський цегельний завод» (код ЄДРПОУ 21055620, м. Лубни, вул. П. Осипенко, 30, Лубенський район, Полтавська область, р/р UA 563204780000000026009272498) повернути Лубенській міській раді Лубенського району Полтавської області (код ЄДРПОУ 21053182, адреса: 37500, м. Лубни, вул. Ярослава Мудрого, 33, Лубенського району Полтавської області) земельну ділянку площею 10,0000 га кадастровий номер 5322884600:12:003:0078, розташовану на території Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області за межами населеного пункту с. Вільшанка, шляхом підписання акту приймання - передачі.

Рішенням Господарського суду Полтавської області 08.10.2024 у справі №917/49/24 у задоволенні позову відмовлено.

Перший заступник керівника Полтавської обласної прокуратури звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права просить скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 08.10.2024 у справі №917/49/24 і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги прокурора задовольнити.

В обґрунтування апеляційної скарги прокурор зазначає, що відповідно до умов договору оренди землі від 02.03.2020 земельна ділянка з кадастровим номером 5322884600:12:003:0078 передається в оренду для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємства, що пов`язані з користуванням надрами; цільове призначення земельної ділянки землі промисловості для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємства, що пов`язані з користуванням надрами код за класифікатором видів цільового призначення земель 11.11.01. У ході проведеного 10.09.2023 огляду спірної земельної ділянки загальною площею 10 га виявлено, що частина земельної ділянки площею 1,6212 га використовується для видобутку корисних копалин, а решта засіяна сільськогосподарською культурою (соєю). При цьому зміна цільового призначення вказаної земельної ділянки, у порядку передбаченому чинним законодавством України, не проводилася. Отже, використання спірної земельної ділянки з іншим цільовим призначенням, у даному випадку для сільськогосподарської діяльності є порушенням умов договору. Використання орендарем умов договору по сплаті орендної плати за використання спірної земельної ділянки не дає права на використання такої земельної ділянки не за цільовим призначенням. При цьому посилання суду на лист Лубенської міської ради від 28.12.2023 про відсутність претензій орендодавця (Лубенської міської ради) до відповідача та наявність доказів сплати оренди в обґрунтування прийнятого рішення про відмову у задоволенні позову прокурора є безпідставними.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 25.11.2024 (колегія суддів: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Здоровко Л.М., суддя Пуль О.А.) поновлено першому заступнику керівника Полтавської обласної строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Полтавської області від 08.10.2024 у справі №917/49/24; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою першого заступника керівника Полтавської обласної прокуратури (вх.№2730) на рішення Господарського суду Полтавської області від 08.10.2024 у справі №917/49/24; повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться 07.01.2024.

Відповідно до розпорядження Східного апеляційного господарського суду щодо повторного автоматизованого розподілу справи та витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.01.2025 у зв`язку з відпустками судді Здоровко Л.М. та судді Пуль О.А. для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Мартюхіна Н.О., суддя Тихий П.В.

06.01.2025 від відповідача надійшли додаткові пояснення у справі.

У судовому засіданні прокурор підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги.

Відповідач проти вимог апеляційної скарги заперечував.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явились.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши в межах доводів та вимог апеляційної скарги законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Лубенський цегельний завод» на підставі спеціального дозволу на користування надрами № 2842 від 21.11.2002, виданого Державною службою геології та надр України, займається видобуванням суглинків та виробництвом керамічної цегли на території Лубенського - 2 родовища, розташованого на північній околиці м. Лубни Лубенського району Полтавської області.

21.02.2019 Полтавською обласною радою видано акт про надання гірничого відводу ТОВ «Лубенський цегельний завод» з метою розробки Лубенського - 2 родовища суглинків.

Рішенням чергової 60 сесії 7 скликання Засульської сільської ради Лубенського району Полтавської області «Про укладення договору оренди» від 25.02.2020 б/н, вирішено, зокрема: надати в оренду ТОВ «Лубенський цегельний завод» земельну ділянку площею 10,0000 га кадастровий номер 5322884600:12:003:0078, розташовану на території Засульської сільської ради Лубенського району Полтавської області за межами населеного пункту с. Вільшанка для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствам, що пов`язані з користуванням надрами; укласти з ТОВ «Лубенський цегельний завод» договір оренди землі терміном на 20 років, встановивши орендну плату в розмірі 1% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки в рік; рекомендувати ТОВ «Лубенський цегельний завод» у встановленому порядку зареєструвати право оренди на земельну ділянку у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та неухильно виконувати обов`язки власників земельних ділянок відповідно до ст. 96 Земельного кодексу України.

02.03.2020 між Засульською сільською радою Лубенського району Полтавської області та ТОВ «Лубенський цегельний завод» укладено договір оренди землі б/н, відповідно до умов якого орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов`язані з користуванням надрами з кадастровим номером 5322884600:12:003:0078, яка знаходиться на території Засульської сільської ради Лубенського району Полтавської області (за межами населеного пункту с. Вільшанка) (п. 1договору).

Відповідно до п. 2 договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 10,0000 га. Земельна ділянка передається в оренду для подальшої розробки Лубенського -2 родовища суглинків (п. 4 договору). Нормативна грошова оцінка земельної ділянки згідно Технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки несільськогосподарського призначення кадастровий номер 5322884600:12:003:0078 площею 10,0000 га станом на 01.01.2019 року становить 27305291,09 грн. (п. 5 договору). Договір укладено на 20 років (п. 8 договору).

Згідно з п. 27 договору орендар земельної ділянки має право приступити до використання земельної ділянки після державної реєстрації права оренди; самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі; за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження; отримувати продукцію і доходи.

Зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін (п. 33 договору).

03.03.2020 внесені відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про державна реєстрацію права оренди земельної ділянки; підставою внесення запису є рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 51486059 від 05.03.2020. Державний реєстратор: Воротеляк Олександр Васильович, виконавчий комітет Засульської сільської ради Лубенського району Полтавської області. Реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1709891753228.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що Лубенською окружною прокуратурою Полтавської області при виконанні повноважень, визначених статтею 131-1 Конституції України та статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», виявлено факт використання земельної ділянки площею 10,0000 га з кадастровим номером 5322884600:12:003:0078 не за цільовим призначенням всупереч рішенню органу місцевого самоврядування про її відведення та умов договору оренди. Виявлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 5322884600:12:003:0078 частково розорена та засаджена сільськогосподарською культурою - соєю.

Так, слідчим Лубенського РВП ГУ НП у Полтавській області Дяденко В.Ю. у межах досудового розслідування у кримінальному провадженні № 1202317570000434 від 04.05.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України, 10.09.2023 проведено огляд земельної ділянки загальною площею 10,0000 га з кадастровим номером 5322884600:12:003:0078, із залученням спеціаліста інженера-землевпорядника Голуба С.В. та представника Лубенської міської ради Халанського С.В. У ході огляду виявлено, що частина земельної ділянки з кадастровим номером 5322884600:12:003:0078, площею 1,6212 га, використовується для видобутку корисних копалин, а решта земельної ділянки засіяна сільськогосподарською культурою соєю.

Проте, зміна цільового призначення вказаної земельної ділянки у порядку, передбаченому чинним законодавством України, не проводилася. Отже, право на використання земельної ділянки з кадастровим номером 5322884600:12:003:0078 за іншим цільовим призначенням, у даному випадку для сільськогосподарської діяльності, без прийняття відповідного рішення у ТОВ «Лубенський цегельний завод» відсутнє.

В свою чергу, ТОВ «Лубенський цегельний завод», будучи обізнаним з умовами договору оренди землі від 02.03.2020 в частині обов`язку використовувати земельну ділянку лише відповідно до її цільового призначення, використовує земельну ділянку не за цільовим призначенням.

До позовної заяви прокурором надано, зокрема: рішення чергової 60 сесії 7 скликання Засульської сільської ради Лубенського району Полтавської області «Про укладення договору оренди» від 25.02.2020 б/н; договір оренди землі від 02.03.2020; інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 28.12.2023;акт про надання гірничого відводу; спеціальний дозвіл на користування надрами від 21.11.2002; робочий проект землеустрою щодо рекультивації порушених земель, земельної ділянки комунальної форми власності кадастровий номер 5322884600:12:003:0078 площею 10,0000 га з цільовим призначенням: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов`язані з користуванням надрами (код згідно КВЦПЗ: 11.01), що розташована за межами с. Вільшанка Лубенського району Полтавської області, переданої в оренду ТОВ «Лубенський цегельний завод»; витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань №12023170570000434 від 04.05.2023; протокол огляду від 10.09.2023; звіт по виконанню GNSS зйомки; протокол огляду від 02.11.2023 та фототаблиця до протоколу огляду від 02.11.2023; лист ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 17.11.2023; протокол допиту свідка від 17.08.2023; лист Лубенської окружної прокуратури Полтавської області від 09.11.2023 адресований Лубенському міському голові та відповідь Виконавчого комітету Лубенської міської ради від 13.11.2023 на лист прокуратури від 09.11.2023; постанову Лубенської окружної прокуратури Полтавської області про надання дозволу використання та розголошення відомостей досудового розслідування від 01.12.2023; лист Лубенської окружної прокуратури Полтавської області від 13.12.2023, адресований Лубенському міському голові та відповідь Виконавчого комітету Лубенської міської ради від 28.12.2023 на лист прокуратури від 13.12.2023; лист Лубенської окружної прокуратури Полтавської області адресований Лубенському міському голові від 29.12.2023 в порядку ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначав, зокрема, таке:

- представництво прокурором інтересів держави в особі Лубенської міської ради Полтавської області є передчасним та необґрунтованим, оскільки ТОВ «Лубенський цегельний завод» не порушувало інтереси держави; відповідачем належним чином забезпечено раціональне використання земельної ділянки з кадастровим номером 5322884600:12:003:0078 із дотриманням вимог, що ставляться до охорони земель; використання відповідачем спірної земельної ділянки не завдає шкоди розвитку територіальній громаді;

- твердження прокурора про перешкоджання ТОВ «Лубенський цегельний завод» територіальній громаді ефективно використовувати земельну ділянку для потреб промисловості є безпідставними, оскільки відповідач ефективно використовує земельну ділянку для своїх потреб, що в подальшому відображається на виготовленні якісної продукції, яка користується попитом, її подальшій реалізації, отримання підприємством доходу, виплату заробітної плати, сплати податків до бюджетів усіх рівнів. Крім того, Лубенська міська рада надала позитивну оцінку договірним відносинам з ТОВ «Лубенський цегельний завод» та об`єктивно зробила висновки щодо безумовного настання негативних наслідків у разі розірвання договору оренди земельної ділянки;

- розірвання договору оренди землі безумовно призведе до повної зупинки фінансово-господарської діяльності підприємства. Негативними наслідками розірвання договору є звільнення працівників, відсутність надходження грошових коштів до державного та місцевого бюджетів у вигляді податків, зборів, інших обов`язкових платежів;

- доводи прокуратури щодо використання відповідачем земельної ділянки не за цільовим призначенням не ґрунтуються на належних та допустимих доказах;

- державний інспектор з контролю за використанням та охороною земель протокол про адміністративне правопорушення не складав, припис про усунення порушень не видавав, оскільки порушення земельного законодавства відповідач не допускав.

До відзиву відповідачем надано, зокрема:

- інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 28.03.2024;

- протокол наради з питань розгляду та погодження проекту плану розвитку гірничих робіт по Лубеньскому 2 родовищу суглинків ТОВ «Лубенський цегельний завод» від 10.03.2020, затверджений Управлінням Держпраці у Полтавській області; протокол наради з питань розгляду та погодження проекту плану розвитку гірничих робіт та нормативів втрат Лубенського 2 родовища суглинків ТОВ «Лубенський цегельний завод» на 2021 рік від 02.12.2020 затверджений Управлінням Держпраці у Полтавській області; протокол наради з питань розгляду та погодження проекту плану розвитку гірничих робіт та нормативів втрат корисних копалин по кар`єру суглинків Лубенського 2 родовища на 2022 рік від 13.12.2021;

- податкові декларації з плати за землю за 2020 -2023 роки;

- фінансові звітності малого підприємства за 2021-2024 роки.

Лубенська міська рада, заперечуючи проти позову, посилалась на те, що прокурор не звертався до неї з приводу того, що виявлене порушення земельного законодавства відповідачем по справі; листи, на які посилається прокурор у позові, були направлені на адресу Лубенського міського голови, а не Лубенської міської ради; прокурор просив надати інформацію в межах кримінального провадження та посилався лише на норми КПК України; прокурором не дотримано розумні строки звернення з позовною заявою; прокурором не вірно визначений орган, в інтересах якого він подав позов.

Суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення, виходив з того, що в матеріалах справи відсутні докази, які б однозначно підтвердили зміну відповідачем цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером 5322884600:12:003:0078; відсутні докази, що саме відповідач засіяв на вказаній земельній ділянці сою; відсутні докази передачі земельної ділянки іншим особам для ведення сільського господарства, тощо. Натомість в матеріалах справи наявні докази належного виконання відповідачем умов договору щодо сплати оренди та використання земельної ділянки за цільовим призначенням. У зв`язку з чим, місцевий господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Проте, колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Пунктом 3 статті 131-1 Конституції України визначено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Абзацом першим частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» визначений вичерпний перелік підстав для здійснення прокуратурою представництва інтересів держави в суді.

Так, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до абзаців першого - третього частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Як неодноразово звертала увагу Велика Палата Верховного Суду, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно (постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 826/13768/16, від 05.03.2020 у справі № 9901/511/19, від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, пункти 45, 47; від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, пункт 8.39, 8.40; від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21, пункт 8.56, 8.57).

Тож, у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11 (підпункти 6.21, 6.22), від 26.02.2019 у справі № 915/478/18 (підпункти 4.19, 4.20), від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (пункт 26), від 18.03.2020 у справі № 553/2759/18 (пункт 35), від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 (підпункт 8.5), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 80), від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19 (пункт 75), від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 (підпункт 8.16) і № 922/1830/19 (підпункт 7.1)).

Конституційний Суд України зазначив, що поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади (абзац другий частини п`ятої Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99).

Крім того, у вказаному рішенні Конституційного Суду України, Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття «інтереси держави», висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини).

Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття «інтереси держави» має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у статті 131-1 Конституції України та статті 23 Закону України «Про прокуратуру». Таким чином, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 08.02.2019 у справі № 915/20/18).

Відповідно до положень ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду. Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів.

Згідно зі ст. 12 Закону України «Про охорону земель» до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі охорони земель на території сіл, селищ, міст належать: розробка, затвердження і реалізація цільових програм та документації із землеустрою щодо охорони та використання земель відповідно до закону; прийняття рішень про здійснення виконавчими органами сільських, селищних, міських рад державного контролю за використанням та охороною земель; економічне стимулювання раціонального використання та охорони земель відповідно до закону; вирішення інших питань у галузі охорони земель відповідно до закону.

З аналізу вказаних норм законодавства вбачається, що державою гарантується належне функціонування місцевого самоврядування, матеріальною основою якого є, у тому числі, земля, правомочності власника щодо якої від імені та виключно в інтересах територіальної громади виконує відповідна рада. Отже, порушення прав територіальної громади, яка є невід`ємною частиною держави, беззаперечно свідчить про порушення державних інтересів.

Відповідно до ст. 6-1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, а саме за: виконанням власниками і користувачами земель комплексу необхідних заходів із захисту земель від заростання бур`янами, чагарниками; дотриманням режиму експлуатації протиерозійних, гідротехнічних споруд, а також вимог законодавства щодо збереження захисних насаджень і межових знаків; виконанням землевласниками та землекористувачами вимог щодо використання земель за цільовим призначенням, розміщенням, проектуванням, будівництвом, введенням в дію об`єктів, що негативно впливають на стан земель, експлуатацією, збереженням протиерозійних гідротехнічних споруд, захисних лісонасаджень.

На підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо впорядкування окремих питань організації та діяльності органів місцевого самоврядування і районних державних адміністрацій» №1009-ІХ від 17.11.2020, Засульська сільська рада Лубенського району Полтавської області (код ЄДРПОУ: 13955798) була реорганізована та увійшла до складу Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області (код ЄДРПОУ: 21053182).

За таких підстав, Лубенська міська рада є правонаступником прав і обов`язків Засульської сільської ради.

Лубенська окружна прокуратура листом від 09.11.2023 № 53-8307 вих-23 повідомила Лубенську міську раду про наявність порушень земельного законодавства ТОВ «Лубенський цегельний завод» під час використання земельної ділянки з кадастровим номером: 5322884600:12:003:0078, яка передана товариству в оренду а саме, частина земельної ділянки площею 1,6212 га використовується для видобутку корисних копалин, а решта земельної ділянки засіяна сільськогосподарською культурою соєю.

У відповідь Лубенська міська рада повідомила листом №01- 16/6688 від 13.11.2022, що орендар не звертався до Лубенської міської ради з клопотанням про затвердження землевпорядної документації про зміну цільового призначення земельної ділянки. Зміна цільового призначення вказаної земельної ділянки, у порядку передбаченому чинним законодавством України, не проводилась.

В подальшому Лубенська окружна прокуратура листом від 13.12.2023 №53-9003вих-23 повідомила Лубенську міську раду про порушення вимог земельного законодавства та необхідність вжиття реальних, вичерпних та дієвих заходів, спрямованих на захист інтересів держави.

У відповідь на вказаний лист прокуратури Лубенська міська рада повідомила (лист від 28.12.2023), що не має претензій до ТОВ «Лубенський цегельний завод», який є орендарем вказаної земельної ділянки, оскільки воно виконує свої договірні зобов`язання, є стабільно працюючим підприємством, а розірвання договору призведе до його зупинки.

29.12.2023 Лубенська окружна прокуратура на виконання вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» повідомила Лубенську міську раду про звернення з позовом в інтересах держави в особі Лубенської міської ради до ТОВ «Лубенський цегельний завод» про розірвання договору оренди землі та повернення земельної ділянки.

Отже, на виконання статті 53 ГПК України та частин 3, 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор при поданні позовної заяви здійснив всі необхідні дії, а також обґрунтував неналежне здійснення захисту інтересів держави в особі Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку

Частиною 1 ст. 93 ЗК України, приписи якої кореспондуються зі ст. 1 Закону України «Про оренду землі», визначено, що засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності, є правом оренди земельної ділянки.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 24 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що орендодавець має право вимагати від орендаря: використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання норм і правил; дотримання режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель та територій, які особливо охороняються, а в разі оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом - дотримання зобов`язання щодо здійснення заходів з охорони та поліпшення екологічного стану водного об`єкта, експлуатації водосховищ і ставків відповідно до встановлених в установленому порядку режимів роботи, а також необхідність оформлення права користування гідротехнічними спорудами та права спеціального водокористування; своєчасного внесення орендної плати за земельну ділянку, а в разі оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом - також орендної плати за водний об`єкт.

Відповідно до статті 25 Закону України «Про оренду землі» орендар земельної ділянки зобов`язаний, зокрема, виконувати встановлені щодо об`єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі.

Підстави для розірвання договору визначені Цивільним кодексом України, Земельним кодексом України, Законом України «Про оренду землі».

За ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору (ч. 2 ст. 651 ЦК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 31 Закону України «Про оренду землі» розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Частиною 1 ст. 32 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених ст. ст. 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

У статті 141 Земельного кодексу України визначено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Цільове призначення земельної ділянки це допустимі напрями використання земельної ділянки відповідно до встановлених законом вимог щодо використання земель відповідної категорії та визначеного виду цільового призначення (ст. 1 Закону України «Про землеустрій»).

Відповідно до ст. 18 Земельного кодексу України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії.

Згідно зі ст. 19 Земельного України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення.

Враховуючи вищенаведені норми законодавства, за договором оренди землі орендар зобов`язаний утриматись від певної дії (використовувати земельну ділянку не за цільовим призначенням), а власник має право вимагати від орендаря виконання його обов`язку (використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням).

Обов`язок орендаря використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням відповідно до умов договору оренди землі та вимог земельного законодавства повинен виконуватись ним безперервно, протягом усього строку дії договору оренди землі.

Верховний Суд у постанові від 14.07.2020 у справі № 916/1998/19 дійшов висновку, що усі землі у межах України мають своє цільове використання, як це передбачено ст. 19 ЗК України, цільове використання земельних ділянок є одним із принципів земельного законодавства. Натомість, зміна цільового призначення земельних ділянок (тобто переведення земельної ділянки з однієї категорії, визначеної ч. 1 ст. 19 ЗК України в іншу) здійснюється за проектами землеустрою та з дотриманням відповідної процедури.

Земельним законодавством чітко визначено, які землі належать до тієї чи іншої категорії, та для чого вони можуть використовуватися. Поняття «використання земельної ділянки не за цільовим призначенням» стосується тих випадків, коли на земельній ділянці з певним цільовим призначенням проводиться діяльність, яка виходить за межі цільового призначення та передбачає фактичне використання такої ділянки. Нецільовим використанням земельної ділянки з категорії відповідних земель є її використання за іншим призначенням, всупереч генеральному плану населеного пункту, іншій містобудівній документації, плану земельно-господарського устрою тощо, тобто всупереч земельному законодавству України (подібний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 915/47/17, від 10.10.2018 у справі № 357/4277/17).

Згідно зі ст. 66 Земельного кодексу України (в редакції чинній станом на укладання договору) до земель промисловості належать землі, надані для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд промислових, гірничодобувних, транспортних та інших підприємств, їх під`їзних шляхів, інженерних мереж, адміністративно-побутових будівель, інших споруд. Землі промисловості можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Розміри земельних ділянок, що надаються для зазначених цілей, визначаються відповідно до затверджених в установленому порядку державних норм і проектної документації, а відведення земельних ділянок здійснюється з урахуванням черговості їх освоєння. Надання земельних ділянок для потреб, пов`язаних з користуванням надрами, проводиться після оформлення в установленому порядку прав користування надрами і відновлення земель згідно із затвердженим відповідним робочим проектом землеустрою на раніше відпрацьованих площах у встановлені строки. Земельні ділянки усіх форм власності та категорій надаються власникам спеціальних дозволів на дослідно-промислову розробку родовищ бурштину, інших корисних копалин загальнодержавного значення та/або видобування бурштину, інших корисних копалин загальнодержавного значення шляхом встановлення земельних сервітутів згідно з межами та строками дії відповідних спеціальних дозволів на користування надрами (із автоматичним продовженням строку дії сервітуту в разі продовження строку дії відповідного спеціального дозволу на користування надрами) без зміни цільового призначення цих земельних ділянок, крім земель природно-заповідного фонду, оздоровчого призначення, рекреаційного призначення, історико-культурного призначення та водного фонду.

Колегія суддів зазначає, що оцінка обставин використання орендарем земельною ділянки за цільовим призначенням здійснюється судом з урахуванням конкретних обставин кожної справи.

Як вже зазначалось, рішенням чергової 60 сесії 7 скликання Засульської сільської ради Лубенського району Полтавської області «Про укладення договору оренди» від 25.02.2020 б/н, вирішено, зокрема, надати в оренду ТОВ «Лубенський цегельний завод» земельну ділянку площею 10,0000 га кадастровий номер 5322884600:12:003:0078, розташовану на території Засульської сільської ради Лубенського району Полтавської області за межами населеного пункту с. Вільшанка для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствам, що пов`язані з користуванням надрами.

02.03.2020 між Засульською сільською радою Лубенського району Полтавської області та ТОВ «Лубенський цегельний завод» укладено договір оренди землі б/н, відповідно до умов якого земельна ділянка передається в оренду для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємства, що пов`язані з користуванням надрами (п. 17 договору). Відповідно до п. 18 договору цільове призначення земельної ділянки землі промисловості для розміщення та експлуатації основних. Підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов`язані з користуванням надрами код за КВЦПЗ 11.11.01. Умови збереження стану об`єкта оренди: земельна ділянка повинна зберігатися у належному стані та використовуватися згідно цільового призначення відповідно до вимог чинного законодавства (п. 19 договору).

В матеріалах справи міститься витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 04.05.2023 номер кримінального провадження 12023170570000434, відповідно до якого 04.05.2023 до чергової частини Лубенського РВП надійшов рапорт поліцейського про те, що було отримано інформацію, що невстановлена особа здійснила самозахват земель охоронної зони в місті Лубни на території археологічного комплексу «Лиса Гора» та на земельній ділянці кадастровий номер 5322884600:12:003:0078, що самовільно зайняли ТОВ «Лубенський цегельний завод».

Згідно з протоколом огляду від 10.09.2023 старшим слідчим Лубенського РВПГУ Національної поліції в Полтавській області в присутності понятих, за участі інженера - землевпорядника та головного спеціаліста відділу земельних відносин встановлено, що місцем огляду являється земельна ділянка з кадастровим номером 5322884600:12:003:0078, що знаходиться на території м. Лубни, Полтавської області. На площі розміром 1,6212 га відбувається видобуток корисних копалин. Інша територія засіяна соєю.

Відповідно до протоколу огляду від 02.11.2023 старшим слідчим Лубенського РВПГУ Національної поліції в Полтавській області в присутності понятих, за участі головного спеціаліста відділу земельних відносин ЛМР встановлено, що місцем огляду являється земельна ділянка з кадастровим номером 5322884600:12:003:0078 загальною площею 10 га, комунальної власності, що знаходиться на території м. Лубни, Полтавської області. На площі розміром 1,6212 га відбувається видобуток корисних копалин. Інша територія даної земельної ділянки розорена та наявні рештки сільськогосподарської культури сої.

Також, в матеріалах справи міститься протокол допиту свідка заступника директора ПАФ «Агротехнологія» ОСОБА_1 від 17.08.2023, відповідно до якого по суті завданих запитань він дав показання, що земельні ділянки, які орендує ПАФ «Агротехнологія» межують з земельною ділянкою відповідача. ПАФ «Агротехнологія» займається вирощуванням зернових с/г культур. У 2023 році на полі біля кар`єру цегельного заводу була посіяна соя. У зв`язку з тим, що по дорозі до своєї земельної ділянки, яка знаходиться біля кар`єру заїхати не можливо, так як дорога глиняна та розмита дощами, с/г техніка ПАФ «Агротехнологія» заїжджала до своїх полів через територію цегельного заводу. Свідок вказує, що керівництво цегельного заводу зверталось до ПАФ «Агротехнологія» про допомогу з прибирання амброзії з території земельної ділянки, відведеної для видобутку копалин, оскільки завод не має відповідної техніки. Так як межі земельної ділянки цегельного заводу невизначені, то можливо при посіві сої навесні 2023 року товариство могло частково, випадково «залізти» на земельну ділянку ТОВ «Лубенський цегельний завод». Ніяких домовленостей з керівництвом цегельного заводу про обробіток земельної ділянки не було.

Відповідач у судовому засіданні зазначав, що зміна цільового призначення ним не здійснювалась, проте він допускає можливість того, що земельна ділянка була засіяна товариством, яке межує зі спірною земельною ділянкою.

Відповідно до ст. 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов`язані, зокрема, забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та за свій рахунок приводити її у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком випадків незаконної зміни рельєфу не власником такої земельної ділянки.

У пункті 28 договору передбачено, що орендар земельної ділянки зобов`язаний, зокрема, виконувати встановлені щодо об`єкта оренди зобов`язання, передбачені Земельним кодексом України, Законом України «Про оренду землі» та іншими нормами законодавства України; використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням, дотримуватися при цьому вимог земельного, екологічного та санітарно-епідеміологічного законодавства України, державних та місцевих стандартів, норм і правил щодо використання землі; не вчиняти наступні дії: зміну цільового призначення без дозволу орендодавця, внесення до статутного фонду та передачу в заставу земельної ділянки.

Отже, саме на відповідача як на землекористувача/орендаря земельної ділянки покладено обов`язок забезпечувати використання землі за цільовим призначенням. Тому відповідальність за невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням несе землекористувач, на якого законодавством, договором оренди, покладено обов`язок використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням.

Згідно з п. 34 договору дія договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом. Допускається розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку. Умовами розірвання договору в односторонньому порядку є невиконання обов`язку, передбаченого пунктами 28.1, 28.2, 28.14; невиплата орендної плати за землю в повному обсязі до 1 лютого поточного року за попередній період оренди; нецільове використання землі (п. 35 договору).

Посилання відповідача на те, що ним належно виконуються умови договору щодо сплати оренди, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки нецільове використання земельної ділянки є самостійною підставою для розірвання договору оренди землі.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з ч. 1 , 2 статті 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

На підставі викладеного, апеляційний господарський суд дійшов висновку про скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового рішення про задоволення позову.

Керуючись статтями 269, 270, 275, 281-284 ГПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу першого заступника керівника Полтавської обласної прокуратури задовольнити.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 08.10.2024 у справі №917/49/24 скасувати.

Прийняти нове рішення.

Позов задовольнити.

Розірвати договір оренди землі від 02.03.2020, укладений між Засульською сільською радою Лубенського району Полтавської області (код ЄДРПОУ 13955798, 37552, с. Засулля, вул. Молодіжна, 78, Лубенського району Полтавської області) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лубенський цегельний завод» (код ЄДРПОУ 21055620, м. Лубни, вул. П. Осипенко, 30, Лубенський район, Полтавська область, р/р UA 563204780000000026009272498), який зареєстровано 03.03.2020 державним реєстратором виконавчого комітету Засульської сільської ради Лубенського району Полтавської області Воротеляком О.В., рішення № 51486059.

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Лубенський цегельний завод» (код ЄДРПОУ 21055620, м. Лубни, вул. П. Осипенко, 30, Лубенський район, Полтавська область, р/р НОМЕР_1 ) повернути Лубенській міській раді Лубенського району Полтавської області (код ЄДРПОУ 21053182, адреса: 37500, м. Лубни, вул. Ярослава Мудрого, 33, Лубенського району Полтавської області) земельну ділянку площею 10,0000 га кадастровий номер 5322884600:12:003:0078, розташовану на території Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області за межами населеного пункту с. Вільшанка, шляхом підписання акту приймання - передачі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лубенський цегельний завод» на користь Полтавської обласної прокуратури (36000, м. Полтава, вул. 1100 річчя Полтави, 7 р/р №UA 118201720343130001000006160, банк ДКСУ м. Київ, код ЄДРПОУ 02910060, код класифікації видатків бюджету 2800) 5368,00 грн. судового збору за подання позовної заяви та 8052,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 14.01.2025.

Головуючий суддя О.О. Крестьянінов

Суддя Н.О. Мартюхіна

Суддя П.В. Тихий